Справа № 127/2822/18
Провадження №11-кп/801/100/2023
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА\_1
Доповідач: ОСОБА\_2
**ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД **
**УХВАЛА**
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**
20 січня 2023 року
**м. Вінниця**
**Колегія суддів Вінницького апеляційного суду у складі:**
**головуючого - судді ОСОБА\_2 **
****
**суддів: ОСОБА\_3 та ОСОБА\_4 **
****
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА\_5
прокурора ОСОБА\_6
обвинувачених: ОСОБА\_7 , ОСОБА\_8 , ОСОБА\_9
захисників обвинувачених - адвокатів: ОСОБА\_10 та ОСОБА\_11
потерпілого ОСОБА\_12
представника потерпілого - адвоката ОСОБА\_13
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного 19 вересня 2017 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017020000000415 за апеляційними скаргами обвинувачених: ОСОБА\_7 та ОСОБА\_8 , адвоката ОСОБА\_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА\_8 , адвокатів ОСОБА\_14 та ОСОБА\_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА\_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2022 року, яким визнано винними та засуджено
**ОСОБА\_7 **, ІНФОРМАЦІЯ\_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, до затримання не працюючого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА\_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого
\- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 15 (п\`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
\- за п. 6, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
\- за ч. 2 ст. 194 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА\_7 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
**На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА\_7 в строк покарання зараховано строк попереднього ув\`язнення з 19.09.2017 року по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув\`язнення за один день позбавлення волі.**
****
**ОСОБА\_8 , ІНФОРМАЦІЯ\_2 , уродженця м. Вінниці, громадянин України, до затримання не працюючого, одруженого, без постійного місця проживання, без місця реєстрації, раніше судимого: 11.02.2003 року Апеляційним судом Вінницької області за ч. 4 ст. 152, п. 10 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України, до покарання у виді 15 років позбавлення волі; 22.09.2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України, до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. 22.03.2016 року звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання.**
****
**- за ч. 3 ст. 299 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.**
****
**- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 15 (п\`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.**
****
**- за п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.**
****
**На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА\_8 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.**
****
**На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА\_8 в строк покарання зараховано строк попереднього ув\`язнення з 20.09.2017 року по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув\`язнення за один день позбавлення волі.**
****
**ОСОБА\_9 , ІНФОРМАЦІЯ\_3 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, не працюючого, розлученого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА\_1 , раніше не судимого,**
****
**- за ч. 1 ст. 396 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.**
****
**На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України ОСОБА\_9 звільнено від призначеного покарання за ч. 1 ст. 396 КК України у зв\`язку із закінченням строків давності.**
****
**Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 на користь держави витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні в сумі 130259,81 грн.**
****
**Цивільний позов ОСОБА\_12 , задовольнити повністю.**
****
**Стягнуто з ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 в рівних частках на користь ОСОБА\_12 - 478700 гривень у відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.**
****
**Вирішені питання з речовими доказами, арештованим майном та судовими витратами.**
****
**Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.**
Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА\_7 від своєї знайомої ОСОБА\_15 дізнався про наявність значних грошових коштів у ОСОБА\_12 , які він зберігає за місцем проживання своїх батьків ОСОБА\_16 , ІНФОРМАЦІЯ\_4 та ОСОБА\_17 , ІНФОРМАЦІЯ\_5 , за адресою: АДРЕСА\_2 .
З метою власного злочинного збагачення, ОСОБА\_7 вирішив проникнути у будинок за адресою: АДРЕСА\_2 , для заволодіння грошовими коштами, які належать ОСОБА\_12 в сумі 500000 доларів США, що еквівалентно 13112193 грн., згідно довідки Національного банку України у Вінницькій області № 61-0050/69764 від 11.10.2017 року.
Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА\_7 попередньо домовився із ОСОБА\_8 про обставини вчинення вказаного злочину. При цьому, ОСОБА\_8 будучи раніше засудженим за вчинення умисного вбивства та маючи не зняту і не погашену судимість, на шлях виправлення не став та вирішив вчинити новий умисний злочин, спланувавши свої подальші дії з ОСОБА\_7 . Крім того, ОСОБА\_7 запропонував вчинити вищевказаний злочин своєму знайомому ОСОБА\_9 , однак останній від вказаної пропозиції відмовився.
У вечірній час, 10.09.2017 року, ОСОБА\_7 приїхав на орендованому автомобілі марки «Фольксваген Транспортер», д.н.з. НОМЕР\_1 , разом із ОСОБА\_8 до вул. Московська в м. Вінниці, де ОСОБА\_8 вийшов із автомобіля та пішов у напрямку будинку АДРЕСА\_2 .
Дійшовши до будинку за вищевказаною адресою, відповідно до попередньої домовленості, ОСОБА\_8 переліз через паркан та проник на територію домогосподарства, де проживали батьки ОСОБА\_12 - ОСОБА\_16 і ОСОБА\_17 , а ОСОБА\_7 залишився на вулиці слідкувати за будинком потерпілих, на випадок появи сторонніх осіб.
Після цього, ОСОБА\_8 підійшов до вхідних дверей будинку, з метою непомітного проникнення у середину, однак у той час почала гавкати собака потерпілих, яка знаходилася у вольєрі на території даного домогосподарства, у зв\`язку з чим ОСОБА\_8 терміново покинув територію домоволодіння, з метою запобігання свого викриття.
Про те, що на території домогосподарства за вищевказаною адресою знаходиться собака, ОСОБА\_8 повідомив ОСОБА\_7 та вони вирішили вчинити дії направлені на загибель тварини, яка належала ОСОБА\_16 , для реалізації свого злочинного умислу спрямованого на незаконне збагачення.
З цією метою, 11.09.2017 року, близько 22 години, ОСОБА\_7 разом із ОСОБА\_8 , приїхали на автомобілі марки «Фольксваген Транспортер», до будинку де проживали потерпілі. У автомобілі ОСОБА\_7 діючи умисно, в присутності ОСОБА\_8 , переслідуючи корисливий мотив, засунув у сосиски із м\`яса таблетки марки «Ізоніазид», які придбав заздалегідь та усвідомлюючи що внаслідок вказаних дій станеться невідворотна загибель тварини і бажаючи цього, передав сосиски ОСОБА\_8 , щоб останній закинув їх у вольєр до собаки потерпілих.
В свою чергу, ОСОБА\_8 діючи за попередньою змовою із ОСОБА\_7 , закинув вказані сосиски із таблетками, у вольєр собаці, який знаходиться на території домогосподарства АДРЕСА\_2 . З\`ївши вказані сосиски із таблетками собака, яка належала ОСОБА\_18 , через декілька хвилин загинула, внаслідок отруєння.
**Дії ОСОБА\_7 та ОСОБА\_8 суд кваліфікував за ч. 3 ст. 299 КК України, як жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, що вчинене умисно та призвело до загибелі тварини, вчинене з корисливих мотивів, групою осіб.**
****
У подальшому, близько 19 години, 18.09.2017 року, ОСОБА\_7 попросив ОСОБА\_9 відвезти його на вказаному вище автомобілі марки «Фольксваген Транспортер», на вулицю Келецька в м. Вінниця щоб зустрітися з ОСОБА\_8 .
Зустрівшись із ОСОБА\_8 , ОСОБА\_9 на вказаному автомобілі, за вказівкою ОСОБА\_7 , без зазначення причини поїздки, відвіз його і ОСОБА\_8 з вул. Келецька до вул. Московська в м. Вінниці, де ОСОБА\_8 вийшов із автомобіля та пішов в напрямку будинку №148 по вул. Данила Нечая у м. Вінниці.
Після чого, ОСОБА\_9 відвіз ОСОБА\_7 на вул. Данила Нечая в м. Вінниці, де останній вийшов із автомобіля та залишився на вулиці спостерігати за будинком потерпілих, на випадок появи сторонніх осіб, а ОСОБА\_9 за його вказівкою, два рази їздив на автомобільну заправку «Шелл», яка розташована по вул. Данила Нечая у м. Вінниці, де купував йому по стакану кави, розрахувавшись при цьому банківською карткою ОСОБА\_7 .
Дійшовши до будинку за вищевказаною адресою, відповідно до попередньої домовленості, ОСОБА\_8 переліз через паркан та проник на територію домогосподарства, де проживали батьки ОСОБА\_12 - ОСОБА\_16 і ОСОБА\_17 .
Близько 20 години, 18.09.2017 року, ОСОБА\_8 перебуваючи на території вказаного домогосподарства, після виходу з будинку ОСОБА\_16 , діючи умисно, відповідно до попередніх домовленостей із ОСОБА\_7 , з метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та явну фізичну перевагу над потерпілим, який був особою похилого віку, застосовуючи насильство небезпечне для життя та здоров\`я потерпілого в момент заподіяння, прикладаючи значну фізичну силу, раптово наніс ОСОБА\_16 в обличчя два удари кулаком руки, в якій тримав металевий предмет, внаслідок чого останній втратив рівновагу та падаючи на підлогу вдарився об стіну підсобного приміщення, в результаті чого у потерпілого виникла масивна кровотеча з отворів вуха і носу.
Після цього, ОСОБА\_8 через вхідні двері забіг до будинку, де знаходилася ОСОБА\_17 та усвідомлюючи свою явну фізичну перевагу над потерпілою, яка була особою похилого віку та мала видимі проблеми з ходьбою, застосовуючи значну фізичну силу штовхнув її в обличчя рукою, від чого остання впала на підлогу і вдарилася спиною об поріг.
У подальшому, ОСОБА\_8 перетягнув ОСОБА\_16 у будинок та застосовуючи фізичне насильство, силоміць за допомогою липкої стрічки зв\`язав ОСОБА\_16 і ОСОБА\_17 руки та ноги, наносячи при цьому їм удари кулаками рук в область голови й тулуба, з метою подолання їх опору.
При цьому, з метою запобігання свого викриття та можливості покликати на допомогу, ОСОБА\_8 липкою стрічкою заклеїв потерпілим очі та рот, усвідомлюючи, що у потерпілого ОСОБА\_16 наявна масивна кровотеча з отворів вуха і носу, та внаслідок заклеювання рота потерпілого, йому буде важко дихати та останній може померти.
Після цього, ОСОБА\_8 у присутності потерпілих почав обшукувати будинок з метою відшукання грошових коштів ОСОБА\_12 , які могли зберігатися у вказаному приміщенні. Під час цього, ОСОБА\_8 в шафі однієї із кімнат знайшов грошові кошти потерпілих в сумі 5000 доларів США, 9000 євро, 2000 гривень та декілька золотих ювелірних виробів.
Про відсутність грошових коштів належних ОСОБА\_12 в сумі 500 000 доларів США у вказаному будинку, ОСОБА\_8 під час телефонної розмови розповів ОСОБА\_7 , який відповідно до попередньої домовленості, чекав його на вулиці Данила Нечая у м. Вінниці та спостерігав за навколишньої обстановкою.
Під час цього, ОСОБА\_9 за вказівкою ОСОБА\_7 , поїхав до закладу харчування «Макдональдс», який розташований по вул. Соборна в м. Вінниці та придбав один стан «кока-коли», розрахувавшись при цьому банківською карткою ОСОБА\_7 . Придбавши вказаний напій, ОСОБА\_9 повернувся на вул. Данила Нечая у м. Вінниці, де його очікував ОСОБА\_7 .
Перебуваючи на вул. Данила Нечая у м. Вінниці, ОСОБА\_9 усвідомлюючи, що ОСОБА\_7 саме в цей час, діючи за попередньою змовою із ОСОБА\_8 , перебуваючи на цій вулиці вчиняють тяжкий злочин спрямований на заволодіння грошовими коштами, які зберігаються у одному з будинків за вказаною адресою, та він своїми діями створює доказ невинуватості (алібі) для ОСОБА\_7 , розраховуючись в різних закладах його банківською карткою, від подальшої участі відмовився, про що повідомив ОСОБА\_7 .
Близько 23 години, 18.09.2017 року, ОСОБА\_9 передав ключі від вказаного автомобіля ОСОБА\_7 та поїхав до місця власного проживання.
Через деякий час у будинок потерпілих зайшов ОСОБА\_7 та наказав ОСОБА\_8 забрати із собою знайдені ним у будинку грошові кошти і ювелірні вироби та чекати його поряд з вул. Московською у м. Вінниці.
У подальшому, ОСОБА\_8 усвідомлюючи, що потерпілий ОСОБА\_16 із заклеєним ротом не зможе дихати та таким чином знаходиться у загрозливому для життя стані, при наявній у нього кровотечі з носу та із зв\`язаними руками не зможе надати собі необхідну допомогу, для запобігання свого викриття, та привласнення собі знайдених у будинку грошових коштів і золотих виробів, діючи умисно, з метою настання смерті ОСОБА\_16 і бажаючи цього, залишив його зв\`язаним у лежачому стані в будинку, та покинув територію їх домоволодіння.
Після виходу ОСОБА\_8 з будинку, ОСОБА\_7 більш детально оглянув будинок потерпілих, однак інших грошових коштів належних ОСОБА\_12 , не знайшов. В послідуючому ОСОБА\_7 підійшов до ОСОБА\_16 , який лежав на підлозі із зв\`язаними руками та заклеєним ротом і виявив, що останній помер, внаслідок заподіяних йому ОСОБА\_8 тілесних ушкоджень.
У подальшому, ОСОБА\_7 з метою запобігання свого викриття у вчинені вказаного злочину, під час якого вчинено умисне вбивство ОСОБА\_16 та діючи з метою незаконного привласнення знайдених ОСОБА\_8 у будинку грошових коштів і ювелірних виробів, вирішив вчинити умисне вбивство ОСОБА\_17 .
Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на вчинення умисного вбивства ОСОБА\_17 , ОСОБА\_7 діючи умисно, з метою заподіяння смерті потерпілій та бажаючи цього, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій, наніс множинні удари кулаками рук та ногами в область голови та тулуба останньої, яка у цей час лежала зв\`язаною на підлозі, спричинивши ОСОБА\_17 тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці.
Після вчинення умисного вбивства ОСОБА\_17 , ОСОБА\_7 з метою запобігання свого та ОСОБА\_8 викриття, із яким діяв за попередньою змовою та знищення слідів вчиненого злочину, вирішив підпалити житловий будинок подружжя ОСОБА\_18 .
Реалізовуючи вище вказаний злочинний умисел, близько 24 години 18.09.2017 року, ОСОБА\_7 перетягнув трупи ОСОБА\_16 і ОСОБА\_17 із коридору до різних житлових кімнат будинку, де й залишив, щоб надати їм стан звичного нічного сну. Після цього, ОСОБА\_7 діючи умисно, за допомогою легкозаймистих предметів, які знайшов у будинку, підпалив предмети дерев\`яних меблів, які знаходилася у кімнаті кухні та диван, на якому лежав труп ОСОБА\_17 в житловій кімнаті будинку. Після виникнення загоряння в будинку, ОСОБА\_7 залишив місце події та на автомобілі марки «Фольксваген Транспортер» поїхав до вул. Московська в м. Вінниці, де його очікував ОСОБА\_8 , та звідти вказані особи зникли у невідомому напрямку.
Внаслідок вчиненого ОСОБА\_7 підпалу житлового будинку, за адресою: АДРЕСА\_2 , згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №50 від 14.12.2017 року, заподіяно матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА\_12 на суму 288789 гривень.
Суд кваліфікував дії ОСОБА\_8 за ч. 4 ст. 187 КК України, тобто розбій, напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, та поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто умисне вбивство - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів та вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
Дії ОСОБА\_7 суд кваліфікував за ч. 4 ст. 187 КК України, тобто розбій, напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, та поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; п. 6, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто умисне вбивство - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів та з метою приховати інший злочин; та ч. 2 ст. 194 КК України, тобто умисне пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчинене шляхом підпалу.
Викраденими грошовими коштами, в сумі 5000 доларів США, що еквівалентно 131122 гривні (згідно довідки Національного банку України у Вінницькій області № 61-0050/69764 від 11.10.2017 року), 9000 євро, що еквівалентно 282350 гривень (згідно довідки Національного банку України у Вінницькій області № 61-0050/69764 від 11.10.2017 року) та 2000 гривень, ОСОБА\_8 і ОСОБА\_7 розпорядилися на власний розсуд, чим завдали матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА\_12 на загальну суму 413474 гривні.
У подальшому, 19.09.2017 року із засобів масової інформації, ОСОБА\_9 дізнався про вчинення умисного вбивства подружжя ОСОБА\_18 , за адресою: АДРЕСА\_2 , та усвідомлюючи, що до вчинення вказаного злочину причетні ОСОБА\_7 і ОСОБА\_8 , яких він 18.09.2017 року привіз на вказане місце, про відомі йому обставини не повідомив до правоохоронних органів, чим допомагав приховувати вчинення особливо тяжкого злочину.
**Дії ОСОБА\_9 суд кваліфікував за ч. 1 ст. 396 КК України, тобто приховування злочину - заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину.**
****
 
**Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали**
Обвинувачений ОСОБА\_8 вважає незаконним оскаржуваний вирок суду першої інстанції в зв\`язку з порушенням його права на захист.
На думку обвинуваченого 04.11.22 його захисник адвокат ОСОБА\_10 повідомив дружині, що після розмови з невідомою особою, не буде здійснювати його захист. Однак суд відмовився з\`ясувати обставини та встановити цю особу, чим залишив його без належного захисту.
Адвокат ОСОБА\_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА\_8 в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуваний вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження за недоведеністю винуватості обвинувачуваного:
ОСОБА\_8 не знав, що застосування таблеток «Ініціазит» призведе до отруєння собаки, оскільки вважав їх снодійним.
У ОСОБА\_8 був відсутній умисел на заподіяння смерті ОСОБА\_16 .
Суд замість експерта ОСОБА\_19 допитав експерта ОСОБА\_20 , яка не мала відношення до експертних висновків №708, №87/710 та №90/713 піднігтьового вмісту ОСОБА\_8 та ДНК-профілю слідів крові, тому зазначені експертні висновки є сумнівними.
Обвинувачений ОСОБА\_7 ** **також вважає незаконним оскаржуваний вирок суду першої інстанції в зв\`язку з порушенням його права на захист та просить його скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
На думку обвинуваченого суд безпідставно призначив йому іншого адвоката, тоді як він наполягав, щоб його інтереси захищав адвокат ОСОБА\_21 , який на даний час призваний до лав Збройних Сил України, бо призначена судом адвокат ОСОБА\_14 не може вникнути в суть справи, яка розглядається більше 5 років, однак суд відмовив відвести адвоката ОСОБА\_14 .
Суд безпідставно визнав його винуватим в нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА\_18 та підпалі будинку чого він не робив бо перебував з свідком ОСОБА\_22 . Вважає винуватим в скоєному ОСОБА\_9 .
Свідок ОСОБА\_23 описала іншу особу, а не його.
Ні речові докази ні експертизи не підтверджують його причетності до злочинів.
Відсутня експертиза яка б встановила причину смерті собаки.
Слідчий ОСОБА\_24 йому погрожував та змушував зізнатись, ігнорував його клопотання про отримання відеозаписів з камер спостереження в районі скоєння злочину.
Адвокати ОСОБА\_14 та ОСОБА\_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА\_7 подали аналогічні апеляційні скарги в яких просять скасувати оскаржуваний вирок суду першої інстанції щодо останнього, закривши кримінальне провадження відносно нього у зв\`язку з відсутністю в діях ОСОБА\_7 складу кримінальних правопорушень мотивуючи свої вимоги наступним.
Захисники вважають, що суд у своєму рішенні не керувався стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Стороною обвинувачення не надано і судом не досліджено будь-яких доказів, які б свідчили про причетність обвинуваченого ОСОБА\_7 до інкримінованих йому злочинів. Зокрема, показання свідків ОСОБА\_23 , ОСОБА\_25 , ОСОБА\_15 , ОСОБА\_26 , потерпілого ОСОБА\_12 , не містять прямих доказів винуватості, а лише підтверджують факт знайомства обвинуваченого з потерпілим та іншими обвинувачуваними.
Проведені слідчі експерименти з ОСОБА\_8 та ОСОБА\_9 , як і інші письмові докази, підтверджують факт розбійного нападу, вбивства та підпалу, однак не факт участі у цих злочинах ОСОБА\_7 , тому обвинувачення ОСОБА\_7 ґрунтується виключно на припущеннях, що є порушенням вимог ст.62 Конституції України.
Крім того, адвокат ОСОБА\_27 в своїй апеляційній скарзі наполягає на порушенні права на захист, допущене судом при призначенні ОСОБА\_7 адвоката ОСОБА\_14 , оскільки обвинувачений цьому категорично заперечував.
Також суд не дослідив докази невинуватості ОСОБА\_7 , відмовивши у допиті в якості свідка ОСОБА\_28 , який міг би підтвердити факт перебування разом з ОСОБА\_7 , у нього вдома, в ніч з 18 на 19.09.2017.
Прокурор та представник потерпілого - адвокат ОСОБА\_13 подали аналогічні заперечення на апеляційні скарги в яких просять вирок суду залишити без змін.
Вирок щодо ОСОБА\_9 не оскаржується.
**Позиції учасників судового провадження**
Заслухавши доповідача, обвинувачених ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 та їх захисників, які підтримали свої апеляційні скарги, обвинуваченого ОСОБА\_9 , потерпілого та його представника, прокурора, які заперечили щодо задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи в межах апеляційних скарг та обговоривши їх доводи, Суд дійшов наступного.
**Мотиви Суду.**
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об\`єктивно з\`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, Суд прийшов до переконання, що досудове розслідування та судовий розгляд проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинувачених у вчиненні злочинів за які вони засуджені, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні та оцінених судом з точки зору належності, допустимості достовірності, достатності та взаємозв\`язку й детально наведених у вироку.
Суд критично відноситься до доводів сторони захисту про відсутність доказів вчинення вбивств ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 та не погоджується з твердженням захисників, що їх обвинувачення ґрунтується на припущеннях.
Припущення (або гіпотеза) це судження чи висловлювання, для якого не було знайдено доведення, тоді як висновок (в даному випадку вирок суду) є логічний підсумок, зроблений на основі розгляду, аналізу певних фактів.
Так згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її «поза розумним сумнівом» на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв\`язку.
Стаття 94 КПК України визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв\`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як вбачається із судового рішення, у цьому кримінальному провадженні відсутні прямі докази на підтвердження винуватості обвинувачених у вчиненні умисного вбивства потерпілих. Однак факт скоєння цього злочину саме обвинуваченими суд першої інстанції встановив на підставі сукупності інших належних і допустимих непрямих доказів, які з урахуванням обставин цього кримінального провадження та висунутих на свій захист непослідовних версій обвинувачених щодо їх непричетності до скоєного, які не узгоджуються із вказаними у вироку доказами, дозволили суду першої інстанцій встановити винуватість їх у вчиненні умисних вбивств відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Версії обвинувачених ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 , висунуті на свій захист, не узгоджуються між собою та суперечать показанням обвинуваченого ОСОБА\_9 , потерпілого та фактичним обставинам справи, підтвердженими матеріалами кримінального провадження, а тому обґрунтовано визнані неспроможними, з чим погоджується Суд.
Отже, беручи до уваги сукупність досліджених у суді непрямих доказів, суд першої інстанції дійшов саме вірного висновку, а не припущення, про доведеність винуватості ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 у вчиненні інкримінованих їм злочинів.
До подібного висновку дійшов і Верховний Суд у своєму рішенні від 7 грудня 2020 р. у справі № 728/578/19 залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій, які встановили винуватість особи у вчиненні умисного вбивства відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» саме на підставі непрямих доказів.
В зв\`язку з цим Суд зазначає, що будучи допитаним в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА\_7 пояснював, що знайомий з потерпілим ОСОБА\_12 через свою співмешканку ОСОБА\_15 . Загиблих ОСОБА\_16 та ОСОБА\_17 він не знав, за виключенням одного випадку коли ОСОБА\_12 попросив відвести його батька, тобто ОСОБА\_16 додому, що по АДРЕСА\_2 , на що він погодився. ОСОБА\_9 , який живе неподалік його будинку, в нього працював, як таксист. З ОСОБА\_8 він познайомився в той час коли останнього, ОСОБА\_15 найняли на роботу, а саме копати картоплю у батьків Вільчинської.
Потерпілий ОСОБА\_12 в судовому засіданні пояснив, що із ОСОБА\_7 його познайомила ОСОБА\_15 та представила останнього як чоловіка. ОСОБА\_7 було відомо про продаж будинку, оскільки ОСОБА\_7 та ОСОБА\_15 неодноразово були в них в гостях. Крім того, ОСОБА\_15 повідомила ОСОБА\_7 , що після продажу їх будинку вона отримає комісійних 6 тисяч доларів США. Вартість будинку становила 310 тисяч доларів США. Про те, що вони продали будинок, знали лише три сім\`ї, а саме: він та дружина, покупці будинку та ОСОБА\_15 , яка пропонувала кошти за продаж будинку залишити на зберігання в батьків.
Після вбивства Він зрозумів, що злочин було вчинено лише з метою викрадення коштів, оскільки в будинку знаходились старовинні ікони, які залишались на тому ж місці де завжди.
Свідок ОСОБА\_15 в судовому засіданні повідомила, що працює приватним підприємцем в сфері купівлі-продажу нерухомості. Про те, що ОСОБА\_17 продають будинок, ОСОБА\_7 було достеменно відомо, оскільки вона та ОСОБА\_7 часто перебували в гостях у ОСОБА\_12 . Оскільки вона та ОСОБА\_7 проживали однією сім\`єю разом, у зв\`язку з чим, вона похвалилась ОСОБА\_7 , що з продажу будинку ОСОБА\_12 вона матиме заробіток в сумі 6 тисяч доларів США. Про вказане вона повідомила ОСОБА\_7 після отримання «завдатку».
Свідок ОСОБА\_26 зазначила, що ОСОБА\_15 в будинку при їх спільних зустрічах, дорікала ОСОБА\_7 , що в тому разі, якщо до осені в неї не буде такого будинку, яку у ОСОБА\_26 з ОСОБА\_29 , то вона ( ОСОБА\_15 ) його ( ОСОБА\_7 ) не знає. Крім того, ОСОБА\_15 та ОСОБА\_7 достеменно не знали де зберігаються кошти від продажу будинку, хоча неодноразово рекомендували зберігати їх у батьків чоловіка.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 22.09.2017 року за участі підозрюваного ОСОБА\_8 останній повідомив, що до вчиненого злочину, вони майже тиждень приїжджали до місця проживання потерпілих. У ОСОБА\_30 був відеозапис зроблений за допомогою квадрокоптера та 09.09.2017 року, у себе в дома він йому показав до будинку всі підходи, а також показував як заходити де немає камер відеоспостереження.
Аналіз цих свідчень доводить, що саме ОСОБА\_7 , а не його водій ОСОБА\_9 , достеменно знав про отримання ОСОБА\_12 значних готівкових коштів від продажу будинку, які вірогідно зберігатиме в будинку батьків, а дорікання співмешканки, щодо відсутності в нього заробітків, спонукали його запропонувати ОСОБА\_9 та ОСОБА\_8 скоїти розбійний напад з метою заволодіння цими грішми.
Ці показання, а також показання обвинуваченого ОСОБА\_9 , який підтвердив, що ОСОБА\_7 пропонував йому обікрасти будинок ОСОБА\_18 , підтверджують правильність висновку суду першої інстанції, що ініціатива скоєння розбійного нападу виходила від ОСОБА\_7 , на що ОСОБА\_8 погодився, а ОСОБА\_9 - відмовився та дав викривальні свідчення, у зв\`язку з чим, ОСОБА\_7 , та вже в суді і ОСОБА\_8 , обмовили ОСОБА\_9 .
Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА\_7 , стверджуючи про свою непричетність до отруєння собаки, лише намагався уникнути відповідальності. Як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні його викрив ОСОБА\_8 . Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 22.09.2017 року за участі підозрюваного ОСОБА\_8 останній повідомив, що коли 10.09.2017 року він покинув двір ОСОБА\_18 та повідомив ОСОБА\_7 , що в дворі на нього кидалась собака, ОСОБА\_31 сказав що собаку «травитимемо». В судовому ж засідання ОСОБА\_8 підтвердив, що саме ОСОБА\_7 запропонував «приспати» собаку, передавши йому сардельки та м\`ясо, які були нашпиговані таблетками, та які він кинув собаці, від чого остання померла.
Відповідно до протоколу розтину тварини від 14.09.2017 року, який був проведений у Вінницькій регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини, собака, яка належала ОСОБА\_16 загинула по причині паралічу серцевого м\`яза, що викликано інтоксикацією обумовленою гострим отруєнням.
Суд вважає безпідставним твердження ОСОБА\_7 в апеляційній скарзі** **щодо недопустимості як доказу даного протоколу, оскільки відсутній з цього питання висновок експерта. Згідно вимог ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а тому суд першої інстанції обґрунтовано взяв їх до уваги при постановленні вироку, зважаючи ще й на об\`єктивні докази - показання ОСОБА\_8 , який визнав що труїв собаку таблетками, наданими ОСОБА\_7 .
**Що стосується обставин розбійного нападу та вбивства батьків ОСОБА\_18 , то знову ж таки ОСОБА\_7 , намагаючись уникнути відповідальності та стверджуючи в суді першої інстанції про свою непричетність до вбивства, давав суперечливі показання, які спростовано в ході судового розгляду та поза будь-яким сумнівом доведено його винуватість.**
****
**Так в суді ОСОБА\_7 підтвердив, що 18.09.2017 року, вони втрьох, приїхали до будинку ОСОБА\_18 щоб здійснити крадіжку, де особисто від нього вимагалось лише надання автомобіля. **
****
Однак, по-перше, ОСОБА\_9 не лише не ініціював злочин, він відмовився приймати у ньому участь, про що Суд зазначав вище. По-друге, співучасник ОСОБА\_7 - ОСОБА\_8 визнав себе винуватим у скоєнні розбійного нападу на ОСОБА\_18 за попередньою змовою з ОСОБА\_7 , давши детальні показання обставин злочину. По-третє, стверджуючи, що організатором був ОСОБА\_9 , а він надав лише автомобіль, ОСОБА\_7 далі розповідає про свою незрозумілу активність, яка очевидно суперечить ролі пособника, яку ОСОБА\_7 розраховував довести в суді.
Так отримавши ніби від ОСОБА\_9 телефон, що останній заперечив, ОСОБА\_7 веде розмови з ОСОБА\_8 , даючи поради як діяти з потерпілими та де можуть бути гроші. Це підтвердив і ОСОБА\_8 , який спілкувався виключно із ОСОБА\_7 , а не ОСОБА\_9 .
Стверджуючи що погано себе почував, ОСОБА\_7 продовжував залишатись на вулиці, біля будинку потерпілих, тоді як ОСОБА\_9 , організатор злочину зі слів ОСОБА\_7 , чомусь виконував його доручення, їздячи на його автомобілі то на заправку, то в «Макдональдс» по каву та воду, а через деякий час взагалі поїхав додому. Тоді як ОСОБА\_7 , хворий з його слів, залишався на місці злочину та телефонував до ОСОБА\_8 , з яким зустрічався після вбивства та приблизно о першій годині ночі приїхавши додому ліг спати.
Крім очевидно суперечливих пояснень ОСОБА\_7 щодо його непричетності до розбійного нападу та вбивства до яких суд першої інстанції не міг поставитись не критично, показання ОСОБА\_7 спростовуються свідченнями обвинуваченого ОСОБА\_8 , який в суді першої інстанції пояснював, що знайшовши кошти в будинку ОСОБА\_18 він зрозумів, що це не та сума на яку вони розраховували, тому зателефонував саме ОСОБА\_7 , на що ОСОБА\_7 сказав йому надалі шукати кошти.
В подальшому** ** ОСОБА\_8 підтвердив, що вбивство ОСОБА\_18 та підпал будинку скоїв не він, а один з співучасників.
Так зі слів ОСОБА\_8 на територію домогосподарства прийшов ОСОБА\_9 та допомагав шукати кошти, при цьому сказав йому зав\`язати потерпілим очі скетчем, після чого залишив будинок. Не знайшовши більше коштів він зателефонував ОСОБА\_7 та повідомив про вказане, після чого ОСОБА\_7 повідомив, що до нього автомобілем під\`їде ОСОБА\_9 , якому потрібно залишити золоті вироби та кошти.
Передавши ОСОБА\_9 золоті вироби та кошти, приблизно о 23:30 год., він покинув приміщення будинку ОСОБА\_18 , а ОСОБА\_9 залишився в будинку. В той час, потерпілі були зв\`язані, проте живі, оскільки потерпіла ( ОСОБА\_17 ) говорила, а потерпілий ( ОСОБА\_16 ) кашляв та стогнав. Місце вчинення злочину він залишав тим же шляхом, що й проникав до домогосподарства. Зокрема, біля криниці він скинув рукавиці та маску, дійшов до вулиці (здається 8 Березня), біля пожежної частини (вул. Московська) зустрів на автомобілі ОСОБА\_7 з яким поїхали в сторону мікрорайону «Вишенька», що в м. Вінниці. Зокрема, вони спочатку заїхали в «Макдональдс» а потім, ОСОБА\_7 завіз його на місце роботи, що на вул. Келецькій в м. Вінниці, де залишив його.
Тобто, зі слів ОСОБА\_8 , вбивство ОСОБА\_18 та підпал будинку скоїв ОСОБА\_9 , однак суд першої інстанції детально проаналізувавши докази в їх сукупності вірно дійшов висновку що це був ОСОБА\_7 , а ОСОБА\_8 обмовив ОСОБА\_9 .
Так згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 22.09.2017 року за участі підозрюваного ОСОБА\_8 останній повідомляє про ОСОБА\_7 як учасника злочинів, навіть не згадуючи ОСОБА\_9 .
ОСОБА\_7 також підтвердив, що ОСОБА\_9 поїхав додому, а саме він залишився на місці, постійно давав ОСОБА\_8 поради як здійснювати злочин, а після злочину разом з ОСОБА\_8 заїхали в «Макдональдс», що визнав і ОСОБА\_8 та підтверджено матеріалами справи.
Так згідно протоколу огляду предметів від 06.10.2017 року вбачається, а саме: 19.09.2017 року о 00:45:37 годині до місця видачі замовлення «Макдональдсу» під\`їжджає автомобіль марки «Фольксваген», темного кольору, д.н.з. НОМЕР\_1 , водія не видно. 19.09.2017 року о 00:46:11 годині після отримання замовлення в «Макдональдсі» автомобіль марки «Фольксваген», темного кольору, д.н.з. НОМЕР\_1 , від\`їжджає в напрямку виїзду на проспект Юності.
Тобто намагання ОСОБА\_7 та ОСОБА\_8 обмовити ОСОБА\_9 лише суперечить їх узгодженим та послідовним діям та свідчить про їх не логічність.
**Твердження обвинуваченого ОСОБА\_8 , що під час проведення слідчого експерименту працівники поліції сказали йому взагалі не згадувати про ОСОБА\_9 та оговорити ОСОБА\_7 , при цьому застосовували до нього фізичне насилля є безпідставними, оскільки про неправомірні дії працівників поліції він не скаржився та до відповідних органів не звертався як і ОСОБА\_7 . При проведенні цих слідчих дій не встановлено допущення порушень прав обвинувачених, а саме слідчі дії проводилися за їх згодою, з участю захисників та понятих. А тому ці докази отримані у порядку встановленому процесуальним законом, є належними та допустимими. Суд вважає показання обвинувачених під час проведення зазначених слідчих дій достовірними та підтвердженими іншими доказами.**
****
Що його обмовляють підтвердив і обвинувачений ОСОБА\_9 , вважаючи це помстою з їх боку за його викривальні показання.
Будучи допитаним в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА\_9 пояснив, що 18.09.2017 року, за вказівкою ОСОБА\_7 вони поїхали на кінцеву зупинку громадського транспорту, що на «Вишенці», де їх чекав ОСОБА\_8 , який сів на переднє сидіння автомобіля. Після чого, ОСОБА\_7 сказав йому їхати на «Старе місто». Коли вони приїхали в мікрорайон «Старе місто», ОСОБА\_7 сказав йому їхати на вулицю Московську, що він в подальшому і зробив. Рухаючись по вул. Московській в м. Вінниці, ОСОБА\_7 показав йому місце зупинки. Зупинившись з автомобіля вийшли ОСОБА\_7 та ОСОБА\_8 , який з-під переднього пасажирського сидіння дістав матерчаті рукавиці та металеву «балванку», яка помістилась йому в руку. Оскільки двері в автомобіль були закриті він не чув, про що останні спілкувались.
В подальшому, ОСОБА\_7 сказав йому їхати в сторону вулиці Данила Нечая, і на перехресті вулиць повернути на ліво, що в подальшому він і зробив. Зупинившись навпроти магазину «Солодка мрія», ОСОБА\_7 вийшов з автомобіля та сказав йому поїхати на АЗС «Шелл», що по вул. Д.Нечая та придбати йому кави, що в подальшому він і зробив, при цьому розрахувавшись за каву банківською карткою «УкрСиббанк», що належить ОСОБА\_7 . Повернувшись до ОСОБА\_7 , останній знаходився на тому ж місці де він його залишив. Після чого, ОСОБА\_7 стояв на вулиці та пив каву, яку він привіз, та розмовляв по телефону, проте, про що саме і з ким саме ОСОБА\_7 спілкувався по телефону він не чув. Приблизно через 30-40 хв. ОСОБА\_7 знову сказав йому поїхати на АЗС «Шелл», що по вул. Д.Нечая та придбати каву, після чого він, як і в перший раз поїхав на АЗС, придбав каву та повернувся назад. Після чого, ОСОБА\_7 сказав йому поїхати в «МакДональдз», що знаходиться по вул. Соборній в м. Вінниці та купити там «Кока-колу», що в подальшому він і зробив. Повернувшись з «Макдональдз» він передав стакан « Кока -коли», який ОСОБА\_7 випив за один раз. А тому, він розуміючи, що відбувається щось неладне, сказав ОСОБА\_7 , що в нього болить підшлункова залоза, а тому йому потрібно щось з\`їсти, у зв\`язку з чим, йому потрібно їхати додому. Після чого, близько 22 год., він разом із ОСОБА\_7 поїхали до «Макдональдзу», де останній дав йому 350 грн.
Про вбивство ОСОБА\_18 йому стало відомо наступного дня із засобів масової інформації.
В той час, коли відбувалось досудове розслідування він розумів, що ОСОБА\_7 та ОСОБА\_8 , мають намір звести всю вину за вчинений останніми злочин на нього. Оскільки, до нього телефонували невідомі особи та говорило йому змінити свої покази в сторону ОСОБА\_7 , а саме в контексті того, що останній нікуди не їздив та знаходився дома.
Відповідно до заяви ОСОБА\_9 від 20.10.2017 року вбачається, що останній ставить до відома органи досудового розслідування про те, що до нього ( ОСОБА\_9 ) неодноразово підходили невідомі особи та попереджали, про те, щоб він «тримав язик за зубами», а інакше буде там де його «друзі».
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА\_7 , як на докази своєї невинуватості, посилається на показання свідків ОСОБА\_33 та ОСОБА\_23 , які на його думку доводять, що в час убивства ОСОБА\_18 він не міг бути на місці злочину.
Так свідок ОСОБА\_34 в судовому засіданні суду повідомив, що 18.09.2017 року приблизно о 22.50 год., на чорному «бусі» до нього на роботу по АДРЕСА\_3 приїхав ОСОБА\_7 , з яким він спілкувався на вулиці та приблизно о 24.00 год. останній поїхав. Свідок ОСОБА\_23 в судовому засіданні суду повідомила, що 18.09.2017 року, близько 23 години вона перебувала на кухні та мила посуд, де з вікна помітила, що в будинку ОСОБА\_18 ввімкнене світло, та в коридорі стоїть високий чоловік у фурашці.
Однак детальний аналіз цих свідчень в сукупності з іншими доказами не дають жодних підстав для подібного висновку, а лише підтверджують намагання ОСОБА\_7 створити собі алібі на час скоєння злочину.
Так з моменту коли ОСОБА\_8 проник на територію будинковолодіння ОСОБА\_18 , ОСОБА\_7 двічі посилав ОСОБА\_35 купувати йому каву, розраховуючись його банківською карткою, ніби каву купує він. Після того, як ОСОБА\_36 відмовився йому допомагати створювати алібі та близько 23 год поїхав додому, ОСОБА\_7 одразу їде на годину до свідка ОСОБА\_37 . Однак вже біля 24 годині повертається на місце злочину та здійснює вбивство та підпал, як і встановлено вироком суду. Після цього, близько першої години ночі з ОСОБА\_38 заїжджає в кафе «Макдональдз».
Що стосується показань свідка ОСОБА\_23 , то вона лише підтвердила, що бачила чоловіка високого зросту в коридорі будинку ОСОБА\_18 о 23 годині якого не може опізнати та до третьої години ночі, поки вона не заснула у них горіло світло, а о 6 годині її розбудили пожежники, які приїхали на виклик. Тобто ці свідчення жодним чином не підтверджують вимоги апеляційної скарги ОСОБА\_7 , що свідок ніби вказали, що він не був на місці злочину та що о 3 годині ночі ще не було пожежі.
Отже показання свідків ОСОБА\_33 та ОСОБА\_23 не суперечать встановленого судом часу скоєння вбивства ОСОБА\_7 , тим паче, що згідно висновку судово-медичної експертизи №773 від 25.10.2017 року трупа ОСОБА\_17 її смерть настала ІНФОРМАЦІЯ\_6 в проміжок часу від 20:00 до 24:00 год.
Щодо допиту свідка ОСОБА\_28 , який міг би підтвердити факт перебування разом з ОСОБА\_7 , у нього вдома, після часу ночі 19.09.2017, то ця обставина не спростує перебування ОСОБА\_7 в будинку ОСОБА\_18 о 24год 18.09.2017, а по-друге, бажання допитати цього свідка ОСОБА\_7 висловив через п\`ять років судового розгляду та після своїх же пояснень, що в цей день він спав, тому Суд у відповідності до вимог ч.3 ст.404 КПК України відмовив в задоволенні клопотання про допит свідка в апеляційному суді.
Суд також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА\_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА\_8 щодо відсутності в його підзахисного умислу на отруєння собаки та вбивства, оскільки він не знав, що застосування таблеток «Ініціазит» призведе до отруєння собаки, вважав їх снодійним, а ОСОБА\_16 він залишив на місці злочину з ознаками життя.
Вважаючи вірною кваліфікації дій ОСОБА\_8 . Суд звертає увагу на наступне.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 22.09.2017 року за участі підозрюваного ОСОБА\_8 останній повідомив, що коли 10.09.2017 року він покинув двір ОСОБА\_18 та повідомив ОСОБА\_7 , що в дворі на нього кидалась собака ОСОБА\_7 сказав, що собаку травитимемо.
Саме визнання ОСОБА\_8 в ході проведення слідчого експерименту факт змови з ОСОБА\_7 отруїти, а не приспати собаку суд першої інстанції вірно поклав в основу вироку, оскільки визнав правдивими їх, а не показання в суді.
Правдивість протоколу підтверджується тим, що в суді першої інстанції ОСОБА\_8 стверджував, що металеві предмети з собою на вчинення злочину не брав, тоді як в ході відтворення ОСОБА\_8 визнав, що для скоєння злочину взяв з собою маску на обличчя, рукавиці та металевий предмет в автомобілі. Це підтвердив і обвинувачений ОСОБА\_9 , а згідно протоколу огляду місця події від 22.09.2017 року та долучених до нього ілюстративних таблиць вбачається, що слідчим в присутності двох понятих, захисника та підозрюваного ОСОБА\_8 проведено огляд місця події, яким являється приміщення вахтера, що розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА\_4 . В ході проведення огляду місця події було виявлено та вилучено металевий предмет, який поміщено до сейф пакету Національної поліції №4430350 та приєднано до матеріалів кримінального провадження №12017020000000415 в якості речових доказів на підстави постанови про приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 23.09.2017 року.
Що стосується пояснень ОСОБА\_8 про відсутність у нього умислу на заподіяння смерті ОСОБА\_16 , то в суді першої інстанції ОСОБА\_8 визнав, що наніс ОСОБА\_16 два удари в область щелепи, після чого з вуха та носа потерпілого почала сильна кровотеча. Він затягнув його в будинок при цьому зв\`язавши потерпілому руки за спину та замотав рот.
Коли він залишав будинок потерпілі були зв\`язані, проте живі, оскільки потерпіла ( ОСОБА\_17 ) говорила, а потерпілий ( ОСОБА\_16 ) кашляв та стогнав.
** Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров\`я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), визначальним є суб\`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.**
****
**Однак для з\`ясування змісту і спрямованості умислу винного суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має. **
****
**Розмежування цих складів злочинів здійснюється за їх суб\`єктивною стороною, виходячи з фактичних підстав кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, а також усвідомлення особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбачення його негативних наслідків та ставлення до них.**
****
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №774 від 25.10.2017 року трупа ОСОБА\_16 , виявлено черепно-лицева травма; множинні садна голови, синці голови, рани в ділянці лівого вуха з переломами хрящів вушної раковини, крововиливи в м\`які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, перелом кісток носу, рани слизової рота. Ушкодження у ОСОБА\_16 спричинені від неодноразової дії (ударів) твердих тупих предметів, могли утворитися 18.09.2017 року. Смерть ОСОБА\_16 настала ІНФОРМАЦІЯ\_6 (враховуючи динаміку трупних змін - в межах з 20.00 до 24.00 годин) від черепно-лицевої травми, яка супроводжувалась масивною кровотечею, аспірацією крові та ускладнилась механічною асфіксією від закриття дихальних шляхів кров\`ю. Черепно-лицева травма у ОСОБА\_16 мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя і стоїть в причинному зв\`язку зі смертю. Після заподіяння ОСОБА\_16 тілесних ушкоджень він міг жити певний проміжок часу до настання загрозливих для життя явищ, цей проміжок може вимірюватись від декількох хвилин до десятків хвилин.** **
**При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА\_16 не виявлено ознак, характерних для токсичної дії чадного газу.**
**Виходячи зі змісту висновку судово-медичної експертизи та показань ОСОБА\_8 , останній визнав заподіяння ОСОБА\_16 тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя і яке стоїть в причинному зв\`язку зі смертю. І хоча ОСОБА\_16 , відповідно до експертного висновку міг залишатися живим декілька хвилин, ОСОБА\_8 усвідомлюючи це, зв\`язав останньому руки, ноги та заклеїв рот та умисно залишив помирати в будинку.**
****Тобто аналіз поведінки ОСОБА\_8 після заподіяння ним тілесних ушкоджень ОСОБА\_16 «поза розумним сумнівом» підтверджує наявність у нього прямого умислу на вбивство.* До подібного висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 29.05.2019 у справі №746/93/18.*
__
Не ґрунтуються на вимогах закону також і твердження захисника ОСОБА\_8 щодо недопустимості експертних висновків №708, №87/710 та №90/713 піднігтьового вмісту ОСОБА\_8 та ДНК-профілю слідів крові з тих підстав, що судом першої інстанції допитано експерта ОСОБА\_20 замість експерта ОСОБА\_19 , яка не мала відношення до проведення зазначених експертиз.
 
Відповідно до вимог ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов\`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Зазначені вище експертні висновки відповідають вимогам ст.ст.101, 102 КПК України та не містять підстав, передбачених ст.87 КПК України для визнання їх недопустимими.
Що стосується порушення права на захист обвинувачених, то воно не знайшло свого підтвердження в ході апеляційного провадження.
ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 обвинувачуються в особливо тяжких злочинах, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.52 КПК України участь захисників у цьому кримінальному провадженні є обов\`язковою.
Захист інтересів обвинуваченого ОСОБА\_8 здійснює адвокат ОСОБА\_39 , призначений судом першої інстанції відповідно до вимог ст.49 КПК України.
Перед судовими дебатами обвинувачений ОСОБА\_8 висловив занепокоєння, що ніби адвокат повідомив його дружину що не буде здійснювати його захист, а тому просив суд в цьому розібратись. Суд розібрався: заслухав пояснення адвоката ОСОБА\_40 , який заперечив зміст подібної розмови з дружиною обвинуваченого, після чого суд роз\`яснив ОСОБА\_8 , що згідно ч.3 ст.54 КПК України відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов\`язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.
Жодних підстав вважати, що адвокат ОСОБА\_39 неналежно здійснював захист ОСОБА\_8 у Суду немає. Останній виступив в судових дебатах та подав апеляційну скаргу.
Що стосується призначення судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА\_7 захисника, згідно вимог ст.49 КПК України, то Суд не може погодитись з мотивами апеляційної скарги адвоката ОСОБА\_41 що цим порушено право обвинуваченого на вільний вибір захисника, оскільки обвинувачений вимагав щоб його захист продовжував здійснювати лише адвокат ОСОБА\_21 з яким укладено угоду з наступних підстав.
Згідно наказу №176 командира військової частини НОМЕР\_2 ОСОБА\_21 з 22.07.2022 приступив до виконання службових обов\`язків солдата (т.9 а.с.94).
Згідно із ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» несумісною з діяльністю адвоката є військова служба. У разі виникнення обставин несумісності адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин має подати до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.
В зв\`язку з тим, що адвокат не подав заяву про зупинення адвокатської діяльності суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи, пропонував обвинуваченому залучати іншого захисника.
У зв\`язку з відкладенням розгляду кримінального провадження через відсутність захисника, який перебуває в ЗСУ, порушувались розумні строки розгляду справи, яке тривало вже 5 рокі та обвинувачені перебувають під вартою. Проте війна триває і строки її закінчення невідомі, а тому в цій ситуації, пам\`ятаючи про критерії розумності строків, передбачені ст. 28 КПК України, які повністю відповідають критеріям Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції з метою недопущення щоб відсутність адвоката погіршували становище його клієнта та учасників кримінального провадження вірно прийняв рішення про призначення ОСОБА\_7 адвоката відповідно до вимог ст.49 КПК України, оскільки останній відмовлявся залучати іншого.
Під час апеляційного розгляду процесуальних порушень, порушень прав обвинувачених гарантованих Конституцією України та Конвенцією прав захист людини та основоположних свобод суд апеляційної інстанції не встановив.
Твердження обвинувачених про погрози зі сторони слідчих органів не підтверджуються матеріалами справи. Обвинувачені не подавали з цтого приводу жодних скарг ні на досудовому слідстві ні протягом 5 років судового розгляду.
Оцінюючи указані вище докази в їх сукупності Суд приходить до переконання, що винуватість ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 в пред\`явленому обвинуваченні встановлена судом першої інстанції згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом» (ст.17 КПК України).
У відповідності до ст. 3 Конституції України, життя людини, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищими соціальними цінностями.
Призначаючи покарання, місцевий суд дотримався вимог ст.ст.64, 65 КК України, врахував відсутність обставин, які пом\`якшують покарання, обставину, яка його обтяжує - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, особи обвинувачених та не вважаючи за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк, призначив обвинуваченим ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 довічне позбавлення волі, що є адекватним покаранням за свавільне позбавлення життя людини.
Підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, передбачених ст. 409 КПК України суд апеляційної інстанції не вбачає.
 
Керуючись ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
 
у х в а л и л а :
апеляційні скарги обвинувачених: ОСОБА\_7 та ОСОБА\_8 , адвоката ОСОБА\_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА\_8 , адвокатів ОСОБА\_14 та ОСОБА\_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА\_7 залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2022 року щодо ОСОБА\_7 та ОСОБА\_8 - без зміни.
*Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судові рішення апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення.*
_Ухвала може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженими, що тримаються під вартою, у той самий строк з моменту отримання копії судового рішення._
**
Судді:
ОСОБА\_2 ОСОБА\_3 ОСОБА\_4