ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 108503876

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2023 р. Справа№ 910/7825/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року

у справі №910/7825/22 (суддя Чебикіної С.О.)

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 11 019,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 11 019,15 грн неустойки.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем строку доставки вантажу на підставі ст. ст. 253-255 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 316 Господарського кодексу України та ст. ст. 3, 5, 6, 14-24, 37-39, 45-48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 рку у справі №910/7825/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" 5 509,58 грн неустойки та 2 481,00 грн судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду, Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 в частині зменшення розміру неустойки до 50% та відмовити у задоволенні частини позовних вимог та постановити нове рішення суду, яким та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Так, скаржник вказує що суд першої інстанції задовольняючи клопотання відповідача, щодо зменшення штрафу, виходив з того, що в Україні введено воєнний стан і відповідач виконує безкоштовні евакуаційні рейси, перевезення військових та гуманітарних вантажів, тоді як інфраструктура зазнає постійних обстрілів та ракетних ударів з боку російської федерації, тоді як порушення відповідачем строку доставки вантажу за накладною відбулося до введення воєнного стану в Україні у зв`язку з чим посилання суду першої інстанції на вказані обставини є недоречними.

При цьому, скаржник зазначив, що відповідачем не було надано доказів об`єктивної неможливості своєчасного здійснення розрахунків, зокрема, відсутності коштів на поточних та інших рахунках підприємств, у тому числі неможливості залучення кредитних коштів.

Також, скаржник наголосив, що неустойка розрахована на підставі та у відповідності до норм міжнародного законодавства. УМВС не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваної неустойки (у разі її правомірного нарахування). Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 року №917/530/21 п.п 43, 44, 45).

Зменшення розміру неустойки до 50 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Аналогічна правова позиція викладена також у п. 8.15 постанови Верховного Суду у справі №918/116/19 від 04.02.2020 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2022 року для розгляду даної апеляційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року у справі №910/7825/22. Розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) своєю ухвалою від 17.11.2022 року.

16.01.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Так, вищевказаному відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача, зокрема зазначив, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права викладені в параграфі 2 ст. 45 УМВС та вірно визначено величину перевищення строку доставки вантажу за накладною УМВС. Відповідно суд першої інстанції правильного висновку, що здійснений позивачем розрахунок суми штрафу не відповідає відповідним нормам, оскільки, позивачем помилково застосовано визначення відношення перевищення терміну доставки до нормативного терміну доставки (7 діб), а не до загального строку доставки (12 діб), як це передбачено ст. 45 УМВС.

Крім того, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що факт порушення відповідачем зобов`язань до початку військової агресії російської федерації - не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки, якби порушення строків перевезення вантажів мало б місце після 24.02.2022 року (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення з огляду на очевидність причин затримки.

При цьому, відповідач наголосив, що в аспекті права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи майновий стан відповідача, зважаючи на те, що порушення зобов`язання зі сторони відповідача не завдало збитків позивачеві наявні обставини, які в силу приписів ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України є достатніми підставами для зменшення розміру штрафу заявленого позивачем до стягнення з відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року у справі №910/7825/22 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, 30.11.2021 року Акціонерним товариством "Укрзалізниця" було прийнято згідно із залізничною накладною № 0403448 вантаж для перевезення на адресу Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна".

Відповідно до вказаної накладної відповідач взяв на себе зобов`язання відправити зі станції Бугяняй Литовської залізниці вантаж у вагонах, кількість та номери яких зазначені у відомостях до вагонів, до станції Кременець Львівської залізниці. Накладна складається з двох частин: паперова накладна засвідчує факт перевезення вантажу на території Литви, а електронна - на території України. Факт укладення договору перевезення підтверджується графою 26 накладної.

Загальна відстань по території Литви 343 км, час перебування на території Литви - 3 доби.

Загальна відстань по території Білорусії 319 км, час перебування на території Білорусії - 1 доба.

Відповідно до графи 38 електронної накладної загальна відстань по території України 234 км. Вантаж прибув на станцію призначення Кременець Львівської залізниці 12.12.2021 року та переданий вантажоодержувачу на під`їзній колії, що підтверджується відміткою у графі 27 накладної. Таким чином, час перебування вантажу на території України - 8 діб.

Згідно з графою 30 накладної вантаж був затриманий на 1 добу (04.12.2021 року) на ст. Сарни Львівської залізниці, тобто, строк доставки вантажу продовжено на 1 (одну) добу по території України.

Враховуючи вищезазначене, фактичний термін доставки вантажу становив 12 діб, а загальна відстань 896 км.

Відповідно § 2 ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 строк доставки вантажу розраховується: одна доба на кожні розпочаті 200 км. Строк доставки вантажу не повинен перевищувати 5 діб.

Беручи до уваги § 3 ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, який подовжує термін доставки вантажу на 1 добу на операції, пов`язані з відправлення вантажу та 1 добу згідно з актами загальної форми (що підтверджується написом у графі 30 накладної - 04.12.2021 року), загальний термін доставки вантажу за накладною не повинен був перевищувати 7 діб.

Так за твердженням скаржника, фактичний строк доставки вантажу становить 12 діб, а загальний строк доставки вантажу не повинен перевищувати 7 діб, в результаті чого відповідач прострочив доставку вантажу на 5 діб.

Таким чином, позивач надіслав відповідачу цінним листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення претензію № 286 від 10.02.2022 року про сплату неустойки за перевищення строку доставки вантажу на суму 11019,15 грн, яка була отримана відповідачем 14.02.2022 року, що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та повідомленням про вручення № 0505063076354 (а.с. 23-25).

Відповідач в свою чергу вищевказану претензію залишив без відповіді.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно ч. 1 ст. 919 Цивільного кодекс України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Частинами 1, 2 Господарського кодексу кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, до спірних правовідносин в частині нарахування штрафу за порушення термінів доставки вантажу за міжнародними залізничними накладними застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року з відповідними змінами та доповненнями (далі - УМВС).

У відповідності до § 1 ст. 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.

В § 1 ст. 8 УМВС передбачено, що порядок застосування умов дійсної Угоди, а також спеціальні умови перевезення окремих видів вантажів встановлюються "Правилами перевезень вантажів" (додаток 1 до цієї угоди).

Згідно § 1, 3 та 5 ст.14 УМВС у відповідності до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти вантаж відправника до станції призначення по маршруту, визначеному відправником та договірним перевізником, та видати його отримувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною. Кожний наступний перевізник, який приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає в договір перевезення та приймає на себе відповідні зобов`язання.

Відповідно до § 1, 2 ст. 15 УМВС в накладній повинно міститися обов`язкові відомості: найменування відправника та його адресу; найменування одержувача та його адресу; спосіб визначення маси вантажу; найменування залізниці і станції відправлення; найменування залізниці і станції призначення; найменування прикордонних станцій переходів; найменування вантажу і його код; номер відправки; рід упаковки; кількість місць вантажу; маса вантажу; номер вагона (контейнера), ким надано вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником) перелік супровідних документів, прикладених відправником до накладної; про оплату провізних платежів; кількість і знаки пломб; спосіб визначення маси вантажу; дата укладення договору. У накладній крім відомостей, зазначених у § 1 цієї стаття, у разі необхідності повинні міститися такі відомості: найменування наступних перевізників; заяви відправника, що стосуються вантажу; припортові залізничні станції і порти передачі на водний транспорт; інші відомості, передбачені Правилами перевезення вантажів ( далі - Правила).

Пунктом 7.1. розділу ІІ Правил передбачено, що перевезення вантажу оформляється накладною єдиного зразку за формою, наведеною у додатку 1 до Правил. Накладна складається відправником та пред`являється договірному перевізнику. Графи накладної заповнюються відправником та перевізником у відповідності до приписів Правил.

У відповідності до § 1-5 ст. 24 УМВС якщо відправником і перевізником не погоджене інше, строк доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати строку, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті. Строк доставки вантажу визначається виходячи з таких норм: для інших відправок - 1 доба на кожні початі 200 км. Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу. Строк доставки вантажу продовжується на весь час затримки на шляху слідування з підстав, які не залежать від перевізника. Перебіг строку доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу розраховують як за повну.

Згідно зі ст. 37 УМВС перевізник несе відповідальність перед відправником або отримувачем, що витікає виключно з договору перевезення, в порядку і межах, встановлених цією Угодою. Перевізник несе відповідальність за перевищення строку доставки вантажу.

Як встановлено судом першої інстанції, вантаж відповідачем було доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 24 УМВС, що підтверджується календарними штемпелями на накладній № 0403448 від 30.11.2021 року (а.с. 9-20).

Виходячи з відомостей, що містяться у накладній, строк доставки вантажу, обчислений відповідно до наведених вище норм ст. 24 УМВС, становить 7 діб, а саме:

- початок перебігу терміну - з 0.00 год. 01.12.2021;

- термін доставки з урахуванням нормативної швидкості (896 км/200) - 5 діб;

- збільшення терміну доставки на операції, пов`язані з відправленням вантажу - 1 доба,;

- збільшення терміну доставки на 1 добу відповідно до актів загальної форми №№ 16625 та 16645 від 04.12.2021 року .

Нормативний строк доставки складає 7 діб.

Водночас, фактичний термін доставки вантажу становить 12 діб, тобто, відповідач прострочив доставку вантажу на 5 діб.

Відповідно до ст. 45 УМВС:

§1. Якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.

§2. Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме :

- 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;

- 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;

- 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.

Так, для визначення величини (тривалості) перевищення терміну доставки кожного із перевізника позивачем наведено наступний розрахунок:

Загальна сума провізної плати за перевезення вантажу по території України становить 36730,50 грн провізної плати, яка зазначена в графі 51 електронної накладної * 30 % (тридцять відсотків) = 11019,15 грн неустойки за перевищення строку доставки вантажу.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку неустойки за прострочення доставки вантажу, суд першої інстанції дійшов висновку про його обґрунтованість.

Матеріалами справи, зокрема, накладними та розрахунком ціни позову підтверджується факт затримки доставки вантажу залізницею, а відповідачем вказані обставини не спростовані, доказів оплати претензії суду не надано.

Отже, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення неустойки за перевищення строку доставки вантажу в сумі 11019,15 грн підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржено, а тому, в апеляційному порядку в рамках розгляду апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» не переглядається відповідно до ч. 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції обмежений лише доводами та мотивами, викладеними в апеляційній скарзі.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру неустойки до 0 грн, колегія суддів відзначає наступне.

Так, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Отже, суд першої інстанції має право на власний розсуд, враховуючи фактичні обставини справи, а також керуючись критеріями, визначеними законом, зменшити розмір неустойки.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 року у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 року у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 року у справі №922/1607/19.

Так, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

При цьому, колегія суддів відзначає, що за змістом п. 116 Статуту залізниць України штраф стягується безвідносно до стягнення збитків у суб`єкта підприємницької діяльності, проте така норма регулює в аспекті ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України питання стягнення збитків у повній сумі понад штрафні санкції.

При цьому, диспозиція ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення. В даному випадку, позивач взагалі не вказав на те, що йому спричинені збитки.

Водночас, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 року в справі № 910/6046/16, від 27.02.2019 року в справі №910/9765/18, від 26.03.2020 року в справі № 916/2154/19, від 04.02.2020 року в справі № 918/116/19.

24.02.2022 року Російською Федерацією було розпочато повномаштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України від 17.05.2022 року №341/20222 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а в подальшому, продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб відповідно до Закону України про затвердження Указу президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-ІХ (реєстр. №7168). Надалі строк дії воєнного стану в Україні, згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 19.04.2022 №7300, продовжено з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб до 25 травня 2022 року. В подальшому, 22 травня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 година 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року. В наступному, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 №573/2022, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року. Законом України №8189 «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб до 19 лютого 2023 року.

АТ "Українська залізниця" після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні.

Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач, наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість фактів військової агресії Російської Федерації, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об`єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.

Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії російської федерації, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки якби порушення строків перевезення вантажів мало б місце після 24.02.2022 року (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення з огляду на очевидність причин затримки.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що позивач також може виконувати стратегічні завдання для захисту людей та зміцнення обороноздатності країни, однак в матеріалах справи не міститься доказів, а суду не відомі загальновідомі обставини, які б свідчили про аналогічний чи більший негативний вплив військової агресії на діяльність позивача, ніж на діяльність відповідача, про що зазначено вище.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Відтак, оскільки відповідач фактично просить не зменшити розмір неустойки, а звільнити відповідача від її сплати, суд зазначає, що зазначене не відповідає наведеним вище правовим нормам, судовій практиці та умовам укладеного між сторонами договору

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку частково задовольнити подане відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки та стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" неустойку у розмірі 5509,58 грн (50% від обґрунтованого розміру неустойки).

При цьому, колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення були враховані правові позиції Верховного Суду викладені в постанові від 04.02.2020 року у справі №918/116/19.

Твердження скаржника, що відповідачем не було надано доказів об`єктивної неможливості своєчасного здійснення розрахунків, зокрема, відсутності коштів на поточних та інших рахунках підприємств, у тому числі неможливості залучення кредитних коштів, не спростовує висновків суду.

При цьому, посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 16.06.2022 року у справі №917/530/21 є неприйнятними з огляду на те, що дану постанову прийнято Верховним Судом огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення, зокрема у справі №917/530/21 підставою для стягнення було рішення центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом як таке, що є обов`язковим до виконання згідно з приписами Закону України «Про антимонопольний комітет України».

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" на рішення Господарський суд міста Києва від 25.10.2022 року у справі № 910/7825/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року у справі №910/7825/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/7825/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун