**П О С Т А Н О В А **
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**
Справа № 296/8455/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драч Ю.І.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
23 грудня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Гонтарука В. М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА\_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ\_1 (військова частина НОМЕР\_1 ) до громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА\_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,
**В С Т А Н О В И В :**
ІНФОРМАЦІЯ\_2 (військова частина НОМЕР\_1 ) звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із позовом про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА\_2 .
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28.11.2022 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28.11.2022 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з\`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що уповноваженим органом не приймалось попереднє рішення про примусове повернення відповідача, також відсутні й докази того, що відповідач ухилятиметься від виконання такого рішення. Таким чином, звернення із вказаним позовом було передчасним.
Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
23\.12.2022 сторонами подано заяви про апеляційний розгляд даної справи за їх відсутності.
Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 25.11.2022 о 16:15 громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА\_2 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ\_3 » ІНФОРМАЦІЯ\_4 (військова частина НОМЕР\_1 ) на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Вичівка» (Варазький район Рівненської області), в районі тимчасового прикордонного знаку 0621 на відстані 500 м від лінії державного кордону (прикордонна смуга контрольований прикордонний район) за незаконне перетинання державного кордону з республіки білорусії в Україну, поза встановленими пунктами пропуску в групі осіб.
При спілкуванні громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА\_1 вказав, що остаточною метою його незаконного прибуття в Україну є подальше переміщення до країн Західної Європи з метою постійного проживання в цих країнах.
З урахуванням наведеного позивач звернувся до суду із позовом про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА\_2 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не має законних підстав для перебування на території України, порушив вимоги ст.4, 9, 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» і відповідно до ст.30 цього Закону підлягає примусовому видворенню.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Згідно частини 3 статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства зобов\`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Частина 1 статті 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачає, що іноземці та особи без громадянства в\`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Згідно ч.1 ст.16 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в\`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.
Відповідно до частин 1, 4 статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
За змістом ч.1 ст.288 КАС України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи і підрозділи, органи охорони державного кордону або Служби безпеки України подають до місцевого суду позовні заяви про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України.
Відповідно до ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства, зокрема, затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
За приписами частини 13 статті 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Встановлено, що відповідач затриманий за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Доводи апеляційної скарги про те, що уповноваженим органом не приймалось попереднє рішення про примусове повернення відповідача, також відсутні й докази того, що відповідач ухилятиметься від виконання такого рішення, колегія суддів розцінює критично.
Так, за змістом наведених положень статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" видворення з України іноземця та особи без громадянства на підставі постанови адміністративного суду здійснюється, у тому числі й без попереднього прийняття рішення уповноваженого органу про примусове повернення, у разі затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для затримання з метою ідентифікації та примусового видворення відповідача за межі території України.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
**П О С Т А Н О В И В :**
апеляційну скаргу громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА\_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
**Головуючий**
 
Залімський І. Г.
 
 
 
 
**Судді**
 
Гонтарук В. М. Сушко О.О.