ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 106422065

Озвучення тимчасово недоступне

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

УХВАЛА

20 вересня 2022 року м. ХарківСправа № 922/5247/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Шеченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-а) до 1) Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) , 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16) , 3) Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) , 4) Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору недійсним та витребування майна у комунальну власність

за участю представників:

прокурора - Владимирець А.О.

відповідача 1 - Хрущ Є.І.

відповідача 2 - ОСОБА_3

відповідача 3 - не з`явився

відповідача 4 - ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа № 922/5247/21 за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати пункту 33 додатку до рішення 18 сесії ХМР 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 21 лютого 2018 року № 1008/18;

- визнати недійсним договір купівлі продажу нежитлових приміщень від 23 липня 2018 року № 5607-В-С;

- припинити право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 74917063101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2021 року № 749;

- витребувати у ОСОБА_2 нежитлові приміщення підвалу №13-:-17, загальною площею 52,3 кв.м., житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Судові витрати зі сплати судового збору прокурор просить покласти на відповідачів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.01.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою від 16.08.2022 підготовче засідання було відкладено на 20.09.2022 о(б) 11:15.

Харківська міська рада подала до суду заяву (вх.№ 10239 від 20.09.2022) про зупинення провадження у справі, згідно якої просить суд зупинити провадження у справі №922/5247/21 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

Крім того, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (вх.1936 від 27.01.2022) подало до суду заяву про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Також, Фізична особа ОСОБА_2 (вх. 3399 від 14.02.2022) подала до суду заяву про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова 26.08.2022 за (вх.№ 8709) надав заяву про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні 20.09.2022 прокурор проти задоволення клопотань відповідачів заперечував та просив задовольнити його клопотання про залучення до участі у справі третьої особи (вх.№ 8709 від 26.08.2022).

Представники відповідачів 1, 2, 4 у судовому засіданні 20.09.2022 підтримали клопотання (вх.№ 10239 від 20.09.2022, вх.1936 від 27.01.2022, вх. 3399 від 14.02.2022). Водночас вирішення клопотання прокурора про залучення до участі у справі третьої особи (вх.№ 8709 від 26.08.2022) залишили на розсуд суду.

Розглянувши заяву Харківської міської ради про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви про зупинення провадження у справі представник Харківської міської ради посилається на положення п.7 ч.1 ст. 228 ГПК України, п.11 ч.1 ст.229 ГПК України та вказує, що правовідносини, які склалися між сторонами спору у справі № 925/1133/18, яка переглядається у касаційному порядку Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", є подібними до правовідносин у справі № 922/462/22.

Суд установив, що ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 09 грудня 2021 року у справі № 925/1133/18 було зупинено провадження у справі № 925/1133/18 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справ № 488/2807/17, № 483/448/20 та оприлюднення повного тексту судових рішень, ухвалених за результатами такого розгляду.

Суд зазначає, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пунктом 7 ч.1 ст. 228 ГПК України передбачено не обов`язок суду, а право суду зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Суд наголошує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції", рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.05.2018р. у справі № 910/31771/18, від 02.06.2020р. у справі № 910/6674/19.

Суд вважає, що на даний час відсутні об`єктивні обставини, які унеможливлюють розгляд даної справи, а зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи викладене, положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, те, що заява Харківської міської ради про зупинення провадження у справі не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі № 922/5247/21, та те, що п.7 ч.1 ст. 228 ГПК України передбачає право суду для зупинення провадження у справі, а не його обов`язок, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Харківської міської ради про зупинення провадження у справі.

Розглянувши заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (вх.1936 від 27.01.2022) про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради вказує, що прокурором в одній позовній заяві було поєднано позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Пунктом 8 ч.1 ст. 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

Згідно з статтею 47 ГПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Частиною 1 статті 173 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, зазначеними нормами процесуального права передбачено право позивача пред`явити позов до кількох відповідачів, об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 905/2043/18 вказано, що під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/16, від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 30.10.2019 у справі №922/1359/19.

Таким чином, якщо у справі вимоги можуть бути об`єднані в одній позовній заяві і таке об`єднання не матиме наслідком утруднення вирішення спору, а навпаки, дасть можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин, то вказане є доцільним.

Подібні висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурором зазначено, що оскаржуване рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 1, 2,4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" що підтверджують, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, лише якщо вони не продані на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.

Водночас предметом спору, а отже і предметом доказування в силу норм ГПК України є саме питання додержання вимог законодавства у сфері приватизації під час відчуження спірного майна органом місцевого самоврядування - Харківською міською радою (як органом уповноваженим територіальною громадою міста здійснювати від її імені функції розпорядника майном комунальної форми власності).

Власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (ст. 387 ЦК України).

Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло із їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувана за першим договором у ланцюгу договорів.

Крім того, з огляду на висновки, викладені Європейським судом з прав людини у рішенні в справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 питання правомірності відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності становлять не тільки державний, а й суспільний інтерес.

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

Відповідно вимог ст. 387 ЦК України саме власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка незаконно, без відповідної правової підстави володіє ним, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання угод щодо спірного майна недійсними.

Даний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду №19/028-10713 від 30.06.2020 щодо витребування спірного майна з незаконного володіння.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що заяви Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичної особи ОСОБА_2 (вх.1936 від 27.01.2022 та вх. 3399 від 14.02.2022) про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши заяву Фізичної особи ОСОБА_2 (вх. 3399 від 14.02.2022) про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви про залишення позову без розгляду Фізична особа ОСОБА_2 вказує, що в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави. Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Однак, прокурор, попередньо, до звернення до господарського суду, не звертався з належним та обов`язковим повідомленням до Харківської міської ради для надання можливості відреагувати на порушення і самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав держави.

Розглянувши заяву Фізичної особи ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України, суд зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на приписи законодавства, на підставі яких подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

При цьому, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог статей 1, 2, 6, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Звертаючись до господарського суду із даним позовом прокурор вказав, що є самостійним позивачем, оскільки Харківська міська рада - один із відповідачів, яка є органом, уповноваженим територіальною громадою м. Харкова на розпорядження комунальною власністю, незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Тобто відповідне рішення міської ради, на думку прокурора, є незаконним, таким, що суперечить положенням діючого на той час законодавства, та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, укладений на його підставі - визнанню недійсним, у зв`язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають витребуванню.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Харківську міську раду і одним із відповідачів у справі та заявив вимоги про скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору недійсним та витребування майна у комунальну власність, суд дійшов висновку, що прокурором у даній справі доведено наявність передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави без визначення органу уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин.

При цьому, суд зазначає про відсутність процесуального випадку поєднання позивача та відповідача в одній особі, що унеможливить розгляд даного спору, та те, що відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах у зв`язку із визначенням Харківської міської ради відповідачем у даній справі, означає відсутність відповідного суб`єкта, якого належить повідомляти у порядку, визначеному абз. 3 ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, суд зазначає, що прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи, у зв`язку з чим заява Фізичної особи ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України не підлягає задоволенню.

Розглянувши заяву Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (вх.№ 8709) про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Відповідно до ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Відповідно до ст. 51 ГПК України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

Суд установив, що 06.01.2022 між Відповідачем 4 - ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ОСОБА_5 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки нерухомого майна - нежитлові приміщення підвальноі частини № 13-:17 загальною площею 52,3 кв.м житлового будинку літ. "А-5", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 - тобто, спірного нерухомого майна, щодо якої прокуратурою заявлено позов.

Приймаючи до уваги приписи ст. 50, 51 ГПК України суд вважає за необхідне залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ).

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Враховуючи залучення третьої особи та неявку в судове засідання представника відповідача 3, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, суд дійшов висновку про необхідність відкладення підготовчого засідання.

Керуючись статтями 2, 5, 13, 46, 50-51, 74, 177-183, 227, 228, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяв представників відповідачів 2,4 (вх.№ 1936 від 27.01.2022 та вх.№ 3399 від 14.02.2022) про залишення позову без розгляду відмовити.

2. У задоволенні заяви відповідача 1 про зупинення провадження у справі відмовити.

3. Заяву прокурора про залучення до участі у справі третьої особи (вх.№8709 від 26.08.2022) задовольнити.

4. Залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 (ідент. код НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 ).

5. Зобов`язати прокурора надіслати на адресу залученої третьої особи копії позовної заяви та додатків до неї.

6. Запропонувати залученій третій особі подати письмові пояснення стосовно спору.

7. Підготовче засідання відкласти на 24.10.2022 на 15:15 год.

8. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи 5, 8-й під`їзд, 1-й поверх, зал № 110.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Повний текст ухвали складено 26.09.2022.

Суддя І.В. Трофімов