ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 106399447

Озвучення тимчасово недоступне

справа №200/9581/18

провадження №2/932/3336/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2022 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря: Дубовик К.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

відповідача: ОСОБА_3 ,

представника відповідача: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л.Г. про встановлення фактів та визнання права власності на спадкове майно, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л.Г. про встановлення фактів, усунення від права на спадкування, визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

01.06.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом у якому, з урахуванням заяви від 23.04.2021, просить:

- встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6 ;

- встановити факт, що ОСОБА_1 являється сестрою ОСОБА_5 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий номер 1210100000:02:187:0013, за адресою: АДРЕСА_1 .

28.01.2019 ОСОБА_3 подав зустрічний позов, у якому із врахуванням заяви від 24.07.2020, просить:

- встановити факт проживання ОСОБА_3 однією сім`єю не менше як 5 років до часу відкриття спадщини із ОСОБА_5 ;

- встановити факт перебування ОСОБА_5 в безпорадному стані, опікування ним та надання йому допомоги ОСОБА_3 як спадкоємцем;

- встановити факт ухилення ОСОБА_1 від надання спадкоємцю ОСОБА_5 допомоги;

- усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий номер 1210100000:02:187:0013, за адресою: АДРЕСА_1 .

Узагальнені доводи учасників справи.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина на будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вона звернулася до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадкове майно. Проте отримала відмову з підстав ненадання документів, що підтверджують родинні відносини та документів, що підтверджують право власності на спадкове майно.

Зазначає, що є рідною сестрою спадкодавця. Відмінність у документах однієї букви у прізвищі є помилкою.

ОСОБА_5 успадкував право власності на вказаний будинок та земельну ділянку після смерті дружини – ОСОБА_6 , оскільки постійно зі нею проживав.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач зазначив, що будинок та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 було оформлено за ОСОБА_6 . Після її смерті, 07.02.2009 її чоловік вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки проживав разом із спадкодавцем. Окрім того ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку.

Відповідач з матір`ю, починаючи із липня 2011 року, почали доглядати за ОСОБА_5 , тому що він перебував в безпорадному стані. Вони прибирали у ОСОБА_5 , мили, годували його, вели спільний бюджет, займалися його похованням. 27.04.2017 відповідач звернувся із заявою про прийняття спадщини. Йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із недоведеністю факту проживання із спадкоємцем протягом 5 років. Він звертався до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання, проте постановою Верховного Суду від 22.04.2020 його заяву залишено без розгляду, йому роз`яснено право звернутися із позовом на загальних підставах.

Відповідач стверджує, що є спадкоємцем четвертої черги до майна ОСОБА_5 . Останній перебував в безпорадному стані, оскільки мав хронічні хвороби такі як: гостра недостатність кровообігу, атеросклеротична серцево-судинна хвороба. ОСОБА_5 був похилого віку, потребував сторонньої допомоги. Для утримання себе та свого майна йому не вистарчало коштів. ОСОБА_7 не надавала йому допомоги, тому наявні підстави для її усунення від права на спадкування.

Згідно відзиву на зустрічний позов ОСОБА_8 зазначає про не доведення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 однією сім`єю протягом 5 років. Доводи позивач із цього приводу вважає безпідставними, адже у цей період ОСОБА_3 одружився та у нього народилася дитина.

Після смерті ОСОБА_6 . ОСОБА_1 провідувала свого брата – ОСОБА_5 . Осінню 2014 року до останнього приїхав син ОСОБА_9 . ОСОБА_1 продовжувала відвідувати брата до початку 2015 року. На початку 2015 року вона перенесла інфаркт та після цього не навідувалася до брата. 01.05.2017 вона прийшла в гості до брата, проте дізналася від відповідача та його матері про смерть брата.

Стверджує, що відповідач не надав доказів перебування спадкодавця у безпорадному стані та ухилення її від надання допомоги ОСОБА_5 .

Сторони та їх представники, в судовому засіданні, підтримали вимоги та заперечення заяв по суті справи.

Обставини, встановлені судом.

Згідно архівної довідки Державного архіву Дніпропетровської області від 25.09.2017 в актовому записі від 12.06.1938 №53 про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 « ОСОБА_10 » вказано: батько: « ОСОБА_11 », мати « ОСОБА_12 ».

У посвідці про народження № НОМЕР_1 вказано « ОСОБА_13 », батько « ОСОБА_14 », мати « ОСОБА_15 ».

Згідно свідоцтва про одруження « ОСОБА_13 » змінила прізвище не « ОСОБА_16 ».

Позивачем долучено також свідоцтва про народження ОСОБА_17 та ОСОБА_12 .

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (зі слів племінники позивача), ОСОБА_20 (зі слів родич позивача), ОСОБА_21 (зі слів позивач є двоюрідною сестрою його батька) підтвердили, що позивач та ОСОБА_5 є родичами, впізнали їх на наданих позивачем спільних фотознімках.

Згідно відповіді КП «Дніпровське МБТІ» від 26.09.2017, станом на 31.12.2012 домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 . Такий факт підтверджується копією свідоцтва про прав на спадщину за законом від 05.03.1996 та реєстраційним посвідченням від 24.04.1996 на ОСОБА_6 .

Згідно запису про укладення шлюбу №404 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 уклали шлюб у 03.06.1986.

Згідно актового запису про смерть №1352 ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно домової книги вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були зареєстровані за однією адресою з 26.07.1999.

ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_6 щодо земельної ділянки, площею 0,0600 га, в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:02:187:0013.

Право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_6 підтверджувалося державним актом серії Д* №040140.

Свідоцтвом про смерть підтверджується факт смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із довідки від 05.11.2016 вбачається, що причина смерті – атеросклеротична серцево-судинна хвороба. Теж саме підтверджується й лікарським свідоцтвом про смерть №2060

З виписки із історії хвороби №13507 вбачається, що ОСОБА_5 перебував на лікуванні у відділенні ГСХ ГМКБ №4 з 15.07.2013 по 29.07.2013, госпіталізований у стані середньої важкості, при виписці стан задовільний, рекомендовані перев`язки 1 раз в день.

Листом прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Саєнку В.О. дозволено видачу трупа ОСОБА_5 .

Відповідач подав замовлення-наряд із зазначенням витрат на поховання на загальну суму 4 040 грн., із відміткою «сплачено».

З інформаційної довідки зі спадкового реєстру вбачається, що ОСОБА_5 заповіту не складав.

27.04.2017 ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . У заяві вказано, що ОСОБА_3 проживав однією сім`єю із спадкодавцем та вів із ним сумісне господарство з 2011 року.

Із паспорта громадянина України вбачається, що місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано в АДРЕСА_2 .

Свідоцтвом про шлюб підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_22 зареєстрували шлюбу 01.08.2013.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 підтверджується факт народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_23 , батьком якого є відповідач ОСОБА_3 , матір`ю – ОСОБА_24 .

За довідкою Амбулаторії ЗПСМ №4 ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебуває на диспансерному обліку з 29.02.2017 та потребує домашнього догляд з 15.11.2018.

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Л.Г. ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 з підстави не доведення факту сумісного проживання заявника із спадкодавцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини.

03.05.2017 ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , як сестра спадкоємця.

Згідно відповіді приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Батової Л.Г. від 30.05.2016 ОСОБА_1 прийняла спадщину після ОСОБА_5 .

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Л.Г. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 за наступних підстав: невідповідність прізвища спадкоємця та заявника; у заяві про прийняття спадщини невірно вказана дата смерті спадкоємця; не надано документів, що підтверджують право власності на спадкове майно.

ОСОБА_3 звертався до суду із заявою про встановлення факту проживання спільного проживання із ОСОБА_5 .

Актом, складеним зі слів ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , затвердженим Квартальним комітетом №13 22.01.2019, ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_23 проживали однією сім`єю із ОСОБА_5 з липня 2011 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.2011 по 02.2016 мали спільний бюджет, несли витрати на утримання ОСОБА_5 та його майна.

Аналогічна інформація відображена в довідках Квартального комітету №13 від 22.01.2019, від 16.06.2020, акті від 16.06.2020.

Позивачем надано копії медичних документів, датованих 2006, 2007, 2012, 2019 роками із яких вбачається лікування позивачки у ці роки та наявність у позивача певних хворіб, зокрема гіпертонічна хвороба 2 стадії, кардіосклероз атеросклеротичний з порушенням ритму.

Також позивачкою надано довідку про розмір пенсії за віком за квітень – вересень 2011 – 6 291,42 грн., січень 2014 – грудень 2016 – 49 930,78 грн.

Свідок ОСОБА_27 вказав, що позивач провідувала ОСОБА_5 , готувала йому їсти. Останнього він бачив у 2014 році на ринку «Озерка» самого, він щось купував, хворим не виглядав, грошей не просив, був самодостатній, пристойно одягнений. Також у 2014 році бачив його у нього в дома. Після смерті чоловіка позивача, приблизно у 2008 році, стан здоров`я позивача погіршився, вона залишилась сама із трьома дітьми.

Свідок ОСОБА_19 вказав, що був у ОСОБА_5 у вересні 2016 року на прохання позивача. ОСОБА_5 сидів на вулиці, був адекватний, всіх впізнав. 30.07.2011 ОСОБА_5 їздив за кермом.

Свідок ОСОБА_20 вказала, що була в гостях у ОСОБА_5 у 2014 році, останній був здоровий, сам готував на гроші не скаржився. ОСОБА_5 розповідав, що його відвідувала позивач, готувала йому борщ, пиріжки. Позивач мала проблеми зі здоров`ям, лежала в лікарні.

Свідок ОСОБА_21 підтвердила, що бачила ОСОБА_5 на автомобілі на поминальному обіді орієнтовно в 2010 році, був здоровим та за кермом. Позивач перенесла інфаркт, мала ряд захворювань.

Свідок ОСОБА_26 вказала, що була сусідкою ОСОБА_5 . В 2010 році заходила до нього за інструментом. Потім він почав пропадати, з літа 2011 року здоров`я у нього погіршився, відповідач та його матір готували ОСОБА_5 , інших людей вона у нього не бачила, ховали його сусіди. ОСОБА_5 не міг сам себе обслуговувати, ним опікувалися ОСОБА_28 . Останні також ремонтували будинок ОСОБА_5 . ОСОБА_23 проживала у себе в дома, а ОСОБА_3 ночував із ОСОБА_5 , зберігав речі у його гаражі, вони мали спільний бюджет, зокрема кошти ОСОБА_5 передавав відповідачу, який ними розпоряджався.

Свідок ОСОБА_23 , мати позивача, вказала, що вона та відповідач допомагали, доглядали ОСОБА_5 , частково оплачували його витрати та ремонтували його садибу. Проблеми зі здоров`ям ОСОБА_5 почалися в 2010 році, в 2013 році він попа до лікарні з діагнозом розсіяний склероз. Відповідач одружився та у нього народилася дитина, при цьому він ночував то у неї то у ОСОБА_5 . Останній віддав їй ключі від свого будинку в 2011 році.

Свідок ОСОБА_25 вказав, що ставив у ОСОБА_5 на подвір`ї автомобіль. Приблизно у 2012 – 2013 роках в останнього погіршилося здоров`я, він був госпіталізований. Його доглядали, ремонтували будинок ОСОБА_28 . Також вказав, що відповідач, в основному ночував із дружиною, а у ОСОБА_5 ночував після сварок із дружиною. ОСОБА_3 допомагав спадкодацю «по-людськи».

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 8 810 грн. за майнову вимогу, 704,80 грн. та 640 грн. за немайнові вимоги.

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

У відповідності до ст.13 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.2 ст.70 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтями 12 та 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.2 ст.255 ЦК України, письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

За приписами Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, в редакції, що діяла на момент відкриття спадщини після ОСОБА_5 , заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі (п.3.3). Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса (п.3.4). Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (3.5).

Згідно ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

За висновком Верховного Суду, наведеному у постанові 02.10.2019 у справі №753/21559/15-ц, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України підлягає встановленню два юридичних факти: проживання однією сім`єю із спадкодавцем; на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В постанові від 06.04.2020 у справі №738/1452/17 Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що лише показаннями свідків за відсутності інших доказів не може бути встановлений факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрацією шлюбу.

Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У згадуваній вище постанові Верховного Суду від 02.10.2019 міститься висновок за яким, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в сторонньому догляді, допомозі та піклуванні. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

У відповідності до ст.1232 ЦК України, спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті.

Висновки суду.

Як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 подали до нотаріуса заяви про прийняття спадщини. При цьому, враховуючи приписи ст. 253ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, надсилання ОСОБА_1 засобами поштивого зв`язку заяви про прийняття спадщини, підпис на якій посвідчено нотаріально, є належним прийняттям спадщини та вчинено у встановлений законом строк.

Ця обставина підтверджується листом приватного нотаріуса (а.с.81, том 1) та не заперечується сторонами спору.

Оглядаючи документи щодо народження позивача та ОСОБА_5 , заслухавши показання свідків, суд прийшов до однозначного висновку, що позивач та ОСОБА_5 є братом та сестрою, різниця у прізвищі « ОСОБА_29 » та « ОСОБА_30 » є помилкою.

Відтак ОСОБА_1 (змінила прізвище у зв`язку із одруженням) є спадкоємцем другої черги до майна ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину.

Вимоги ОСОБА_3 ґрунтуються на тому, що він є спадкоємцем після ОСОБА_5 у зв`язку із тим, що він проживав зі ним однією сім`єю більше як п`ять років до часу відкриття спадщини. А також на вимогах усунення від права на спадкування ОСОБА_1 .

На обґрунтування вказаної обставини ОСОБА_3 надав акти сусідів спадкодавця, завірені головою квартального комітету та довідки квартального комітету, а також із цього приводу були заслухані свідки.

Крім того, даючи аналіз таким документам та показанням суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 та його матір ОСОБА_23 доглядали та допомагали ОСОБА_5 , несли витрати на утримання його майна, докладаючи власні кошти до його пенсії.

Проте самого факту спільного проживання свідки фактично не підтвердили.

Акти сусідів та довідки квартального комітету, які на них базуються суд оцінює критично, надаючи перевагу безпосередньому сприйняттю показань свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Окрім того, один із свідків, що підписував вказані акти - ОСОБА_25 , в судому засіданні повідомив, що відповідач, в основному ночував із дружиною, а у ОСОБА_5 ночував після сварок із дружиною.

При цьому, за наведеним вище висновком Верховного Суду, лише показаннями свідків за відсутності інших доказів не може бути встановлений факт спільного проживання.

Даючи аналіз вказаному факту суд також бере до уваги, що відповідач одружився ІНФОРМАЦІЯ_6 , у нього народилася син ІНФОРМАЦІЯ_4 , який хворіє на бронхіальну астму, у заяві про відстрочення сплати судового збору вказував, що утримує також іншу дитину.

Відтак доводи ОСОБА_23 про проживання однією сім`єю із ОСОБА_5 з липня 2011 року по листопад 2016 року, без власної сім`ї, видаються нерозумними.

Враховуючи наведене ОСОБА_3 та ОСОБА_23 мають право звернутися до спадкоємця в порядку ст.1232 ЦК України із вимогами про відшкодувати розумних витрат, які були ними зроблені на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Окрім того, позов ОСОБА_3 не може бути задоволений навіть за обставин доведення того факту, що він є спадкоємцем четвертої черги. Зокрема ОСОБА_3 не обґрунтував та не довів факту ухилення спадкоємця другої черги від надання допомоги спадкодавцеві, а саме наявності умисних дій чи бездіяльності ОСОБА_1 , спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 була пенсіонеркою, мала певні проблеми зі здоров`ям. Факту обізнаності останньої із хворобливим станом спадкодавця не доведено.

Увагу звертає суд і на розбіжності у показаннях свідків. Зокрема свідки зі сторони відповідача стверджували, що із 2011 року у спадкодавця погіршилося здоров`я, він фактично не міг керувати своїми діями, тоді як свідки зі сторони позивача ствердили про те, що в спадкодавець в 2011 році керував автомобілем, а в 2014 році був самостійним та адекватним, впізнав родичів та нормально спілкувався в 2016 році.

За вказаних обставин позов ОСОБА_3 є безпідставним та не підлягає до задоволення.

Право на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 оформлено за спадкодавцем. Будинок на вказаній земельній ділянці, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_6 , також фактично належить спадкодавцю який на момент смерті останньої проживав разом із нею та отримав свідоцтво про право на спадщину щодо частини спадкового майна.

Враховуючи відмову нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, а також оспорення власності позивача на спадкове майно відповідачем, позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно підлягають до задоволення.

Задоволення вказаних позовних вимог відновить права позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Позовні вимоги про встановлення фактів прийняття спадщини ОСОБА_5 (який ніким не оспорюється та підтверджується наданими документами) та факу, що ОСОБА_1 являється сестрою ОСОБА_5 , не підлягають до задоволення. Так в межах даного спору судом вирішено спір про право. Вказані факти є підставами позову та їх аналіз наведено в мотивувальній частині рішення. Встановлення таких обставин необхідно виключно для вирішення спору про право.

За таких обставин позов ОСОБА_31 підлягає до часткового задоволення.

Враховуючи результат вирішення спору, із відповідача підлягають стягненню сплачений судовий збір за задоволенні судом майнові вимогі. Також із відповідача слід стягнути в користь держави судовий збір за зустрічним позовом, сплату якого відстрочено.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовільнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий номер 1210100000:02:187:0013, за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л.Г. про встановлення фактів, усунення від права на спадкування, визнання права власності на спадкове майно – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір, виходячи із задоволених майнових вимог, в сумі 8 810 грн.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь держави судовий збір в сумі 5 463,20 грн., сплата якого була відстрочена ухвалою суду від 28.01.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено, підписано та проголошено 23.09.2022.

Суддя: В.І. Цитульський