ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 641/2329/20 Номер провадження 22-ц/814/1923/22
Головуючий у 1-й інстанції Ященко С.О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2022 року
м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Пікуля В.П., Панченка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справ за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2020 року,
В С Т А Н О В И В :
В березні 2020 року позивач - МТСБУ звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 29.07.2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю водія ОСОБА_1 , який керуючи автомобілем «ВМW 5251», реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з автомобілем "Volkswagen Tiguan" НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок цього транспортним засобам нанесені механічні пошкодження та заподіяні матеріальні збитки.
Постановою Міського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2018 року водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП, провадження по справі закрито у звязку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу № 280/М/2018 від 07.09.2018 року, вартість матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля "Volkswagen Tiguan", реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає: 70 514, 84 (сімдесят тисяч п`ятсот чотирнадцять) гривень 84 коп.
Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП - ОСОБА_1 не була відшкодована потерпілій особі. На дату скоєння цієї пригоди відповідач не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У зв`язку з настанням події, передбаченої п. п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону, Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 70 514, 84 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2666 від 18 березня 2019 року.
При цьому, Моторне (транспортне) страхове бюро України отримало право вимоги до винуватця ДТП, який не застрахував цивільно-правову відповідальність, в розмірі понесених фактичних витрат в порядку зворотної вимоги (регресу).
Однак, відповідачем в добровільному порядку витрати відшкодовані не були, тому Моторне (транспортне) страхове бюро України змушене звернутись до суду.
На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача в якості відшкодування витрат в порядку регресу у розмірі 71 375, 44 грн., та витрати по сплаті судового збору.
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2020 року позовну заяву Моторне (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат в порядку регресу задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (Транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) витрати, пов`язані з регламентною виплатою у розмірі 70 514 (сімдесят тисяч п`ятсот чотирнадцять) гривень 84 коп., витрати, понесенні на проведення дослідження КТЗ та збір документів у розмірі 860 (вісімсот шістдесят) гривень 60 коп. та витрати пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в ході судового розгляду позивач надав докази наявності в нього права зворотної вимоги (регресу) до відповідача, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП 29.07.2018 року за його участю позивач не надав. Постановою Московського районного суду м. Харкова у справі 643/10809/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення . У даній справі суд зазначив, що так як з дня вчинення адміністративного правопорушення пройшло більше трьох місяців, строк накладення адміністративного стягнення збігли, суд позбавлений можливості встановити винність чи не винність ОСОБА_1 .
Оскільки позивачем не надано доказів вини відповідача у вчиненні ДТП та заподіянні останнім шкоди, відповідно до ст. 1191 ЦК України позивачем не доведено виникнення у нього права зворотної вимоги до відповідача, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 29.07.2018 року о 12:00 в м. Харкові по вул. Салтівське шосе за участі автомобіля "BMW 5251" реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Volkswagen Tiguan", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , сталась дорожньо-транспортна пригода, що підтверджується копією постанови Московського районного суду м. Харкова від 08.11.2018 року.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 08.11.2018 у справі 643/10809/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент ДТП застрахована не була.
06.08.2018 року ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а 01.02.2019 року із заявою про здійснення відшкодування оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, що підтверджується копіями заяв від 06.08.2018 року та 01.02.2019 року.
Відповідно до Звіту № 270/М/2018 про оцінку вартості відновлювального ремонту КТЗ Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП, складеного ТОВ «Незалежна експерта компанія» 07.09.2018 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ Volkswagen Tiguan реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 70 514, 84 грн.
Моторно (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 в розмірі 70 514, 84 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України надав докази наявності в нього права зворотної вимоги (регресу) до відповідача, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України).
Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник).
Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено заборону експлуатації транспортного засобу на території України без чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом з тим вказаним Законом передбачені випадки виплати відшкодування шкоди потерпілим у разі використання транспортного засобу власником, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно зі статтею 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Згідно з підпунктом 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Отже, законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Матеріали справи свідчать про те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент ДТП, яка сталася 29.07.2018 року, застрахована не була.
Моторно (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 70514,84 грн, що підтверджується копією наказу МТСБУ від 18.03.2019 року № 2666, та платіжним дорученням № 936184 від 20.03.2019 року.
Встановивши факт настання події, передбаченої підпунктом «а» частини 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», внаслідок якої позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій особі шкоду, заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу потерпілого, з урахуванням вимог статті 1191 ЦК України, суд першої інстанції дійшов, обґрунтованого висновку про наявність у позивача, після проведеної виплати потерпілій особі, права зворотної вимоги до відповідача, у зв`язку з чим з останнього на користь МТСБУ підлягає стягненню в порядку регресу виплачена сума страхового відшкодування у розмірі 70514,84 грн.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно того що, доказів його вини у вчиненні ДТП 29.07.2018 року не має, оскільки провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності було закрито з нереабілітуючих підстав.
Так, Постановою Московського районного суду м. Харкова від 08.11.2018 у справі 643/10809/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення.
Застосування п. 7 ст. 247 КУпАП, закриття провадження у справі у зв`язку зі спливом строків, можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність події і складу адміністративна правопорушення.
Така обставина, як закінчення, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2018 року у справі № 910/18319/16.
Крім того, не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновками судової експертизи тощо.
Зі змісту зазначеної постанови Московського районного суду м. Харкова від 08.11.2018 вбачається, що 29.07.2018 року о 12 год. 00 хв., водій який керував автомобілем ВМW 5251, номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Салтівське шосе, перед поворотом праворуч до ТЦ «Французький бульвар» по вул. Академіка Павлова, 44-В в м. Харкові, не врахував дорожньої обстановки, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем Volkswagen Tiguan реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку. Автомобілі отримали механічні пошкодження, заподіяно матеріальну шкоду.
На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідач не спростував своєї виниу вчиненні ДТП, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у позивача МТСБУ виникло право регресної вимоги до відповідача у зв`язку з чим позовні вимоги правомірно задоволені.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд –
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20 вересня 2022 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль