УХВАЛА
14 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 903/208/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кондратової І.Д.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Волинської області
(суддя - Войціховський В.А.)
від 02.02.2022
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Грязнов В.В., судді - Розізнана І.В., Філіпова Т.Л.)
від 09.08.2022
у справі за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут»
про 9 029 213,09 грн пені, інфляційних втрат та річних,
ВСТАНОВИВ:
1. У березні 2018 року НАК «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ТОВ «Волиньгаз Збут» 9 029 213,09 грн, у тому числі 5 004 545, 50 грн пені згідно укладеного договору, 2 879 274,34 грн втрат від інфляції та 1 145 393, 25 грн - 3% річних.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Волиньгаз Збут» не виконувало умови договору купівлі-продажу природного газу №17-202-Н від 12.04.2017 в частині проведення належних та своєчасних розрахунків з оплати отриманого природного газу; існування у ті чи інші періоди заборгованості з оплати вартості газу; нарахування у зв`язку з цим заявлених до стягнення сум.
3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.02.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2022, у задоволені позову відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оплата за природний газ проводилась відповідачем в порядку та на умовах, визначених пунктом 6 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», постанови КМУ від 01.10.2015 №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), постанови КМУ від 30.09.2015 №792 «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ», постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2516 «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки», постанови КМУ від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» та з дотриманням умов пунктів 6.1 та 6.2 договору.
Остаточний розрахунок проводився на підставі спільного протокольного рішення; підписавши спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків, відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій НАК «Нафтогаз України» у такий спосіб виявив свою згоду здійснити розрахунки відповідно до зазначеного Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ за договором; державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.
5. 05.09.2022 НАК «Нафтогаз України» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 8 239 130,64 грн та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Також скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
6. Верховний Суд перевірив форму і зміст зміненої касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
7. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
8. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.06.2022 у справі № 920/504/18, від 28.11.2019 у справі № 925/74/19, від 12.03.2019 у справі № 910/3657/18, від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18.
9. Крім того, у касаційній скарзі скаржник посилається на порушення норм процесуального права, а саме статей 7, 86, 236 ГПК України (оскільки в оскаржуваних рішеннях суди не надали оцінку та не спростували доводи позивача про те, що встановлений постановою КМУ Порядок № 256 не змінює строку розрахунків, а алгоритм розподілу коштів не впливає на обов`язок оплатити газ), у прохальній частині касаційної скарги просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, проте не визначає в цій частині підставу касаційного оскарження, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України, та не обґрунтовує підстави для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, передбачених статтею 310 ГПК України.
10. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
11. Також відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
12. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
13. Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
14. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
15. Відповідно до вимог касаційної скарги заявник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 247 174, 00 грн (1,5% від 8 239 130,64 грн * 200%).
16. До касаційної скарги скаржник не додав документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, тому заявнику необхідно сплатити зазначену суму судового збору та надати суду оригінал відповідного платіжного доручення.
17. Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків в частині сплати судового збору.
18. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
19. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
20. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження суд розгляне після усунення недоліків.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої, пункту 2 частини четвертої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд,
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Волинської області від 02.02.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі № 903/208/18 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пункті 9 цієї ухвали;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання;
- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 247 174,00 грн.
3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова