ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 106199732

Озвучення тимчасово недоступне

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2022 р. Справа №921/895/15-г/5

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

Суддів Зварич О.В. Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін:

стягувача: адвоката Гульчій Л.І.,

боржника та приватного виконавця: не з`явились,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" від 26.04.2022 (вх. суду від 02.05.2022 №01-05/928/22) та приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича (вх. суду від 02.05.2022 №01-05/928/22)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.03.2022 (повний текст ухвали складено 08.04.2022, суддя Хома С.О., м. Тернопіль)

про часткове задоволення скарги на дії приватного виконавця під час виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/895/15-г/5 від 23.08.2018

стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро", м. Київ,

боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство", м.Заліщики,

про: стягнення 8 228 887 грн збитків

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022року боржник (ТОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство") звернувся до суду першої інстанції із скаргою на дії приватного виконавця, в якій просив визнати незаконними дії приватного виконавця Мелиха А.І. з оцінки майна у виконавчому провадженні виконавче провадження №64291039 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/895/15-г/5 від 23.08.2018,а саме: визнати протиправною оцінку майна, проведену ТОВ «ЮБС Валюєйшн» у формі Висновку про вартість майна від 11.11.2021, за яким проведено оцінку належного Боржнику майна комплекс нежитлових приміщень з допоміжними спорудами, приміщення (стайня), нежитлове приміщення (адмінбудинок), що розташовані на земельних ділянках, кадастрові номери: 6122010100:02:003:0388: 6122010100:02:003:0861; 61220101 00:02:003:0862; 6122010100:02:003:0863 за адресою: Тернопільська область, Чортківський р-н, м. Заліщики, вул. 40 років Перемоги 1.1/а,1/6.

Вимоги скарги боржника обгрунтовані тим, що на виконанні в приватного виконавця Мелиха А.І. перебуває виконавче провадження №64291039 щодо виконання судового наказу по справі № 921/895/15-г/5 про стягнення з ТОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" на користь ПСП "Оскар" 2 337 369,94 грн збитків,20 757,97 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат; 1 582,41 грн витрат за проведення судової експертизи. Так, боржник вказує, що 12.12.2021 він отримав копію висновку про вартість належного йому майна від 11.11.2021, яка проведена суб`єктом оціночної діяльності (далі –СОД) ТОВ «ЮБС Валюейшин», згідно з яким вартість майна становить 6 688 630,00грн, під час оцінки використовувався порівняльний метод оцінки. Боржник не погодився з визначеною оцінкою вартості майна та вважає, що спірний висновок пов`язаний із недотриманням суб`єктом оцінки вимог чинного законодавства при її складанні. Так, зокрема, на підставі пунктів 50,51, 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» боржник вказує, що незважаючи на вибір суб`єктом оціночної діяльності методичного підходу оцінки майна, в будь-якому випадку, підготовці та проведенню незалежної оцінки майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. Однак, у спірному висновку відсутні дані про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження, не зазначені обгрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, які вказуються у випадку неможливості особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту №1 та пунктів 1,6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Також в порушення вимог п.36 Національного стандарту оцінювачем не застосовано кілька методичних підходів для проведення оцінки, що, на думку боржника. Вказує, що дії оцінювача направлені на очевидне заниження вартості майна.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.03.2022 у справі №921/895/15-г/5 частково задоволено скаргу ТОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство "на дії приватного виконавця.

Визнано протиправною оцінку майна, проведену ТОВ «ЮБС Валюейшн» у формі Висновку про вартість майна від 11.11.2021 (Звіт за результатами проведення незалежної оцінки комплексу нежитлових приміщень з допоміжними спорудами, нежитлового приміщення (адмінбудинку), що розташовані на земельних ділянках, кадастрові номери:6122010100:02:003:0388;6122010100:02:003:0861;6122010100:02:003:0862; 6122010100:02:003:0863 за адресою: Тернопільська область, Чортківський р-н, м. Заліщики, вул. 40 років Перемоги 1.1/а,1/б та 1/в), за яким проведено оцінку належного Боржнику майна. В решті вимог скарги відмовлено. Зобов`язано приватного виконавця усунути допущені порушення та повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання про виконання ухвали.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги в частині вимог про визнання незаконними дії приватного виконавця Мелиха А.І. з оцінки майна у виконавчому провадженні №64291039, вказавши, що скаржник не зазначив, які дії приватного виконавця не узгоджуються із законодавством про виконавче провадження.

Дослідивши зміст спірного висновку про вартість майна боржника від 11.11.2021, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання проведеної оцінки протиправною з огляду на таке:

-приватний виконавець та суб`єкт оціночної діяльності ТОВ «ЮБС Валюейшн», місцезнаходження якого у м.Київ, уклали договір №11-11/21О на надання послуг з оцінки майна 11.11.2021 і згідно з висновком про вартість майна дата оцінки також 11.11.2021, що, на думку суду, викликає сумнів у достовірності безпосереднього проведення експертом огляду об`єктів оцінки, які знаходяться у м. Заліщики;

-звіт за результатами проведення незалежної оцінки не містить відомостей про те, що експерту відомо про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку під час виконавчого провадження;

- у висновку про вартість майна зазначена дата оцінки 11.11.2021, а на самому Звіті за результатами оцінки (титульна сторінка) та на кожній сторінці звіту (вверху, зліва) відображено дата оцінки 19.11.2021, а в розділі 1. Загальні положення відображено дата оцінки 19.11.2021, дата завершення складання звіту 24.11.2021. Також в Звіті (стор. 20) зазначено, що огляд об`єкта оцінки був здійснений оцінювачем особисто 17.11.2021, тобто, мають місце різні дати оцінки майна;

- в Звіті (стр.20) зазначається, що огляд об`єкта оцінки був здійснений оцінювачем особисто 17.11.2021, водночас на стр. 8 Звіту зазначено, що Виконавець користувався інформацією про оцінюване майно виключно з вхідної інформації, наданої Замовником;

- в Звіті зазначено, що фотовізуальний вигляд оцінюваного об`єкту наведено нижче, однак в додатках фотознімки будівель не додаються, у Звіті не відображено, що саме оцінювачем проведено фотофіксацію на дату огляду (фотографії, які відображені на сторінках звіту 21-22 не дозволяють ідентифікувати місце, час, дату, умови проведення таких дій, що ставить під сумнів наявність у зазначених фото сили доказу);

-застосовуючи як метод оцінки порівняльний підхід, експерт не додав Технічних паспортів із характеристиками нежитлових приміщень, які є об`єктами оцінки, тому встановити, чи всі об`єкти в спірному Звіті враховані при визначені ринкової вартості для продажу майна на конкурсних засадах (мета оцінки) не є можливим;

- об`єкт оцінки розташований в місті Заліщики, однак обрані об`єкти-порівняння знаходяться в селах, селах міського типу, що впливає на ступінь ліквідності такого нерухомого майна. Також у спірному Звіті не вказано, у якій саме частині міста знаходиться об`єкт оцінки та об`єкти-порівняння ( в центрі, у периферії, в якій зоні (промисловій тощо). На наданих витягах із Інтернет-сайту відсутні в оголошеннях на продаж приміщень описи підібраних об`єктів порівняння, зазначено лише суму продажу, що не дозволяє встановити конфігурацію аналогів, які взято оцінювачем для порівняння, а також відстань до центральної частини міста, до основних автошляхів, до автовокзалу, до залізничного вокзалу та чи є пішохідна доступність.

- в описі підібраних об`єктів порівняння оцінювачем зазначено 4 об`єкти порівняння, однак в Додатку до спірного Звіту знаходяться три оголошення з Інтернет-сайту щодо продажу приміщень (відсутнє оголошення по аналогу 3 вартістю 30 000 $, тобто, 3 (трьох) об`єктів-порівняння);

- площа об`єктів оцінки: земельних ділянок та об`єктів порівняння є суттєво різною, що свідчить про порушення п.49 Національного стандарту №1, згідно з яким основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу;

- оцінювач не використовує дохідного підходу, а саме: об`єктом оцінки є, зокрема, нежитлове приміщення (адмінбудинок), за адресою: вул. 40 років Перемоги, буд.1 площею 215,1 кв.м., яке можна використовувати як здача в оренду, однак оцінювач не обґрунтовував неможливості або недоцільності застосування дохідного підходу (зокрема, щодо нежитлового приміщення (адмінбудинок)), чим порушено п. 37 Національного стандарту №1.

На підставі викладеного, суд вказав, що з метою недопущення реалізації описаного й арештованого майна за заниженою ціною, що може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості, наявні підстави для часткового задоволення скарги боржника.

Стягувач (ТОВ "Оскар Агро") та приватний виконавець Мелих А.І. не погодились з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких просять ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги боржника в повному обсязі.

Так, стягувач у своїй апеляційній скарзі вказує на таке:

- суд неправомірно не врахував поданих стягувачем письмових заперечень на скаргу боржника на не повідомив належним стягувача про дату та час розгляду скарги, про існування якого стягувачу стало відомо від приватного виконавця;

- суд не дослідив рецензію щодо оцінки майна боржника, в межах якої було досліджено всю процедуру проведення оцінки;

- боржник звернувся із скаргою на дії приватного виконавця щодо оцінки нерухомого майна вдруге, перша подана ним скарга (від 22.12.2021) залишена ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31.01.2022 без розгляду, тому апелянт вважає, що боржник вже вичерпав свою процесуальну можливість оскарження оцінки у даній справі та не мав права повторно їх оскаржувати;

- скарга боржника від 22.02.2022 подана від його імені адвокатом Шевчук В.О. на підставі ордеру серії ВК №1040492 від 22.02.2022, однак у цьому ордері належним чином не ідентифіковано особу, якій надається правова допомога (зазначено ТОВ «Заліщицьке ХППЦ», без даних коду ЄДРПОУ), тому суд мав залишити відповідну скаргу без розгляду на підставі п. 2 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Приватний виконавець у своїй апеляційній скарзі також вказує на наявність в матеріалах справи рецензії на оскаржуваний звіт, виконаної ТОВ «Альянс-Укрексперт» від 24.11.2021, згідно з якою оскаржуваний звіт класифікується як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №295/11078/14-ц, апелянт зазначає, що рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв ефективно захистити права боржника, а тому вважає, що в даному випадку, не спростувавши належності такої рецензії, суд першої інстанції перебрав на себе повноваження рецензента оскаржуваного звіту. Зазначає, що боржник в судовому засіданні не заперечував, що об`єктом оцінки, викладеному в звіті, та об`єктом на фотоматеріалах арештованого майна в звіті зображено саме його майно, яке підлягало оцінці.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 у справі № 921/895/15-г/5 відкрито апеляційне провадження та прийнято до спільного розгляду апеляційні скарги ТОВ "Оскар Агро" та приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.03.2022 у справі № 921/895/15-г/5.

Ухвалою від 14.07.2022 призначено розгляд справи в судовому засіданні 09.08.2022.

У судовому засіданні 09.08.2022, в якому представники учасників справи надавали свої пояснення, оголошено перерву до 06.09.2022.

06.09.2022 від представника боржника адвоката Шевчука В. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні Тернопільського міськрайонного суду, а у випадку неможливості відкладення представник просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг.

У судовому засіданні 06.09.2022 представник стягувача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

З огляду на те, що в судовому засіданні 09.08.2022 представники учасників справи надали свої пояснення, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, не відкладаючи розгляду справи. При цьому, суд зазначає, що надання адвокатом боржника переваги іншому судовому засіданню не є поважною причиною для відкладення розгляду справи, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18).

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційних скаргах, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задоволити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

23.08.2018 на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2018 у справі №921/895/15-г/5 видано наказ про стягнення з ТОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" на користь ПСП "Оскар" 2 337 369,94 грн збитків,20 757,97 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат; 1 582,41 грн витрат за проведення судової експертизи (том 12, а.с. 83).

26.01.2021 приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. постановою від 26.01.021 відкрив виконавче провадження ВП№64291039 щодо виконання судового наказу по справі № 921/895/15-г/5 (том 12.а.с. 84).

26.01.2021 приватним виконавцем виконавчого винесено постанову ВП№64291039 про арешт майна боржника, якою постановлено накласти арешт на майно, що належить боржнику: все рухоме та все нерухоме майно, в тому числі посіви та майбутній врожай, що належить боржнику: ТОВ «Заліщицьке Хлібоприймальне підприємство» у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 2 595 871 грн (том 12,а.с. 85).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2021 замінено сторону виконавчого провадження- стягувача ПСП «Оскар» на його правонаступника ТОВ «Оскар Агро».

12.07.2021 приватним виконавцем винесено постанову ВП№64291039 про заміну сторони виконавчого провадження, якою постановлено замінити сторону стягувача виконавчого провадження ПСП «Оскар» на його правонаступника ТОВ «Оскар Агро», код. 40445458.

23.07.2021 приватним виконавцем винесено постанову ВП№64291039 про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою постановлено описати та накласти арешт на майно(том 12,а.с. 89-91).

Як вбачається з вказаної постанови, при описі були присутні представник стягувача ТОВ «Оскар Агро» Криницький В.М. та експерт-оцінювач Баб`юк О.Б.

Сторонам роз`яснено можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця, про що свідчить підпис Криницького В.М. у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника від 23.07.2021. Копію постанови представник боржника отримав 03.08.2021, про що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення(том 12.а.с. 12).

Постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 23.07.2021 боржником не оскаржувалась.

11.11.2021 приватним виконавцем винесено постанову ВП№64291039 про призначення суб`єкта оціночної діяльності (далі –СОД) - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою постановлено призначити СОД ТОВ «ЮБС Валюейшн», який має сертифікат, 05.06.2020 за № 486/20, виданий Фонд державного майна України (строк дії: 05.06.2023); у виконавчому провадженні з примусового виконання: наказу №921/895/15-г/5 Господарського суду Тернопільської області від 23.08.2018.

Пунктом 2 зазначеної постанови постановлено суб`єкту оціночної діяльності - ТОВ «ЮБС Валюейшн» надати висновок з питань встановлення початкової вартості комплексу нежитлових приміщень з допоміжними спорудами згідно з технічною документацією, а також земельних ділянок к/н 61220101000:02:003:0388, к/н 6122010100:02:003:0861,к/н 6122010100:02:003:0862, к/н 6122010100:02:003:0863, що знаходяться за адресою: Тернопільська обл., Заліщицький р., м. Заліщики, вулиця 40 років Перемоги, 1, 1/а,1/б та 1/в, для подальшої реалізації на електронних торгах та звіт.

Попереджено суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ЮБС Валюейшн», в особі Закрепа Антон Вікторович, про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.

Зазначена постанова надіслана сторонам згідно з супровідним листом №7083 від 11.11.2021(том 12,а.с. 93).

19.11.2021 суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ЮБС Валюейшн» складено Звіт за результатами проведення незалежної оцінки комплексу нежитлових приміщень з допоміжними спорудами, нежитлового приміщення (стайні), нежитлового приміщення (адмінбудинку), що розташовані на земельних ділянках, кадастровіномери:61220101000:02:003:0388,6122010100:02:003:0861,6122010100:02:003:0862,6122010100:02:003:0863, за адресою: Тернопільська обл., Заліщицький р., м. Заліщики, вулиця 40 років Перемоги, 1, 1/а,1/б та 1/в(далі – Звіт).

Вказаний Звіт складений на виконання постанови ВП№64291039 від 11.11.2021 та на підставі договору на надання послуг з оцінки майна №11-11/21О від 11.11.2021.

Об`єктом оцінки є комплекс нежитлових приміщень з допоміжними спорудами, нежитлове приміщення (стайня), нежитлове приміщення (адмінбудинок), що розташовані на земельних ділянках, кадастрові номери: 6122010100:02:003:0388, 6122010100:02:003:0861, 6122010100:02:003:0862, 6122010100:02:003:0863 за адресою: Тернопільська область, Чортківський р-н, м. Заліщики, вул. 40 років Перемоги 1.1/а,1/б та 1/в, зокрема:

І. комплекс нежитлових приміщень з допоміжними спорудами за адресою: вул. 40 років Перемоги, буд. 1/а.

- склад №1, Б-1, 1 149,4 кв. м;

- склад №4, В-1, 1 156,9 кв. м;

- склад №2, Г-1, 1 149,4 кв. м.;

- прохідна, Д-1, 16,8 кв. м;

- лабораторія, Е-2, 136,9 кв. м.;

- вагова, Ж-1, 194,0 кв. м;

- майстерня-гаражі, З-1, 316,9 кв. м.;

- сушка, К-4, 255,6 кв. м;

- склад №6, Л-1, 1 189,2 кв. м;

- склад №7, М-1, 1 235,0 кв. м;

- склад №8, О-1, 1 119,6 кв. м;

- калібровочна, П-3, 169,5 кв. м;

- елеватор, Р-1, 36,6 кв. м;

- стайня, Т-1, 203,6 кв. м;

- кузня-майстерня, У-2, 274,8 кв. м;

- конюшня, Ф-1, 263,4 кв. м;

- склад фуражу, Х-1, 187,9 кв. м;

- трансформаторна підстанція, Ц, 85,9 кв. м;

- сушарня, Ч-1.

Всього: 10 402,4 кв. м.

ІІ. нежитлове приміщення (стайня) за адресою: вул. 40 років Перемоги, буд.1/б

- нежитлове приміщення (стайня), А-1, 121,5 кв. м.

ІІІ. нежитлове приміщення (адмінбудинок), за адресою: вул. 40 років Перемоги, буд.1

- адмін. Будинок, А, 215,1 кв. м.

Всього: 10 739,0 кв. м.

Об`єкт оцінки розташований в Заліщицькому районі Тернопільської області,на земельних ділянках:

- земельна ділянка за адресою: вул. 40 років Перемоги, буд.1, к/д 6122010100:02:003:0388, 0,1044 га;

- земельна ділянка за адресою: вул. 40 років Перемоги, буд.1, к/д 6122010100:02:003:0863, 0,0352 га;

- земельна ділянка за адресою: вул. 40 років Перемоги, буд.1, к/д 6122010100:02:003:0862, 0,4805 га;

- земельна ділянка за адресою: вул. 40 років Перемоги, буд.1, к/д 6122010100:02:003:0861, 4,6027 га.

Всього: 5,2228 га.

Цільове призначення земельних ділянок: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Так, згідно з зазначеним звітом в розділі «висновки» вказано:

-дата проведення оцінки -11.11.2021;

-використані методичні підходи – порівняльний,

-ринкова вартість майна, отримана в результаті оцінки, без врахування ПДВ – 6 688 630,00грн.

В розділі «загальні положення» вказано, що дата оцінки -19.11.2021, дата завершення складання звіту – 24.11.2021.

В розділі 8 «визначення вартості об`єкта оцінки», на ст.20 звіту вказано, що стан об`єкт оцінки-задовільний, частково-непридатний до використання. Огляд об`єкту оцінки був здійснений оцінювачем особисто 17.11.2021, фотовізуальний вигляд викладено у фотографіях на ст.21-22 звіту.

На ст.ст.23-25 Звіту СОД викладено мотиви при обранні підходів, що використовуються під час оцінки, зокрема, обгрунтовано обрання саме порівняльного методичного підходу(порівняння цін продажу аналогічних об`єктів). Дохідний метод не застосований у зв`язку з недостатністю кількості пропозицій по оренді відповідних оцінюваним об`єктам; витратний підхід не застосований через те, що достовірність результатів, які можна отримати в рамках цього підходу, є досить обмеженою і може носити виключно інформаційний характер.

Зі Звіту вбачається, що для порівняння СОД обрав 4 аналогічних об`єкти, використовуючи дані з сайту www.olx.ua.

В матеріалах справи також наявна складена ТОВ «Альянс-Укрексперт» рецензія на звіт, проведена 24.11.2021 за результатами проведеної ТОВ «ЮБС Валюейшн» оцінки комплексу нежитлових приміщень з допоміжними спорудами, нежитлового приміщення (стайні), нежитлового приміщення (адмінбудинку), що розташовані на земельних ділянках, кадастровіномери:61220101000:02:003:0388,6122010100:02:003:0861,6122010100:02:003:0862,6122010100:02:003:0863, за адресою: Тернопільська обл., Заліщицький р., м. Заліщики, вулиця 40 років Перемоги, 1, 1/а,1/б та 1/в(том 12,а.с. 174-176).

За результатами рецензування звіту про оцінку майна рецензентом встановлено:

-в звіті представлені фотографії об`єкта оцінки та детально проведена ідентифікація об`єкта оцінки;

-в звіті наявний та достатній перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводилась оцінка;

-в звіті наведено обгрунтований аналіз зовнішніх факторів та пропозицій на ринку подібного майна;

-в звіті наведено обгрунтований аналіз існуючого стану об`єкта оцінки та визначено умови його найбільш ефективного використання;

-припущення, наведені в звіті про оцінку майна, відповідають нормативно-правовим актам з оцінки майна;

-висновок про вартість майна відповідають нормативно-правовим актам з оцінки майна;

Так, відповідно до висновків, викладених у зазначеної рецензії:

-визначена у звіті вартість відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;

-зібраних оцінювачем вихідних даних, інформації про об`єкти порівняння достатньо для проведення незалежної оцінки, зазначеного у звіті майна;

-оцінювачем у звіті обгрунтовано застосування методичних підходів, методів і оціночних процедур, розкрито застосування бази оцінки та виду вартості, проведено аналіз та розрахунки;

-звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

09.12.2021 приватний виконавець Мелих А.І. надіслав лист №7975 від 09.12.2021 ТОВ «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» та ТОВ «Оскар Агро», в якому повідомив про те, що арештоване майно боржника ТОВ «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» оцінено експертом. Вартість об`єкта оцінки становить 6 688 630,00 грн без ПДВ.

Лист №7975 надіслано приватним виконавцем Мелих А.І. ТОВ «Заліщицьке Хлібоприймальне підприємство» 09.12.2021, що підтверджується видатковою накладною Укрпошта Експрес №4600807427328 (том 12.а.с. 61).

21.12.2021 ТОВ «Заліщицьке Хлібоприймальне підприємство» звернулось до суду першої інстанції зі скаргою на дії приватного виконавця, в якій просило визнати незаконними дії приватного виконавця Мелиха А.І. з оцінки майна у виконавчому провадженні виконавче провадження №64291039 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/895/15-г/5 від 23.08.2018 року, а саме визнати протиправною оцінку майна, проведену ТОВ «ЮБС Валюєйшн» у формі Висновку про вартість майна від 11.11.2021, за яким проведено оцінку належного Боржнику майна- комплекс нежитлових приміщень з допоміжними спорудами, приміщення (стайня), нежитлове приміщення (адмінбудинок), що розташовані на земельних ділянках, кадастрові номери: 6122010100:02:003:0388: 6122010100:02:003:0861; 61220101 00:02:003:0862; 6122010100:02:003:0863 За адресою: Тернопільська область, Чортківський р-н, м. Заліщики, вул. 40 років Перемоги 1.1/а,1/6.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31.01.2022 вказана скарга залишена без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки суд встановив, така скарга підписана особою, яка не має права підписувати її (представництво інтересів боржника Баб`юком О.Б. за довіреністю від 26.02.2021 припинилося в зв`язку із смертю Бабюк Ірини Іванівни, яка підписала таку довіреність, а тому Баб`юк О.Б. не мав повноважень на підписання скарги).

22.02.2022 ТОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" повторно звернулось до суду першої інстанції із скаргою на дії приватного виконавця, в якій просив визнати незаконними дії приватного виконавця Мелиха А.І. з оцінки майна у виконавчому провадженні виконавче провадження №64291039 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/895/15-г/5 від 23.08.2018,а саме: визнати протиправною оцінку майна, проведеною ТОВ «ЮБС Валюєйшн» у формі Висновку про вартість майна від 11.11.2021.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Згідно із частиною першою статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Зі змісту Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

Отже, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців ( наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 у справі №821/197/18/4440/16, від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц).

Можливість оскарження оцінки майна шляхом скасування звіту про оцінку майна, визнання оцінки майна недійсною в порядку оскарження рішень та дій виконавців відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанова від 28.07.2021 у справі №921/317/18, постанова від 11.11.2020 у справі №922/585/20, постанова від 24.07.2020 у справі №906/696/18, постанова від 15.10.2020 у справі №917/628/17).

Як вбачається з матеріалів даної справи, у цьому випадку боржник оскаржує оцінку майна в порядку оскарження рішень та дій виконавця.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Тернопільської області від 23.03.2022 у справі №921/895/15-г/5, якою частково задоволено скаргу ТОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство "на дії приватного виконавця та визнано протиправною оцінку майна, проведену ТОВ «ЮБС Валюейшн» у формі Висновку про вартість майна від 11.11.2021.

В частині відмови судом у задоволенні скарги щодо вимог про визнання незаконними дій приватного виконавця Мелиха А.І. з оцінки майна у виконавчому провадженні №64291039 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/895/15-г/5 від 23.08.2018 ухвала учасниками справи не оскаржена.

Колегія суддів зазначає, що правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедура оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.

Підставою для проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10, частина перша статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

У частині першій статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За змістом статті 3 зазначеного Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Як вбачається з матеріалів даної справи, на підставі постанови приватного виконавця Мелиха А. від 11.11.2021 та договору на надання послуг з оцінки майна №11-11/21О від 11.11.2021 залученим виконавцем СОД ТОВ «ЮБС Валюйшн» склало Звіт за результатами проведення незалежної оцінки комплексу нежитлових приміщень з допоміжними спорудами, нежитлового приміщення (стайні), нежитлового приміщення (адмінбудинку), що розташовані на земельних ділянках, кадастровіномери:61220101000:02:003:0388,6122010100:02:003:0861,6122010100:02:003:0862,6122010100:02:003:0863, за адресою: Тернопільська обл., Заліщицький р., м. Заліщики, вулиця 40 років Перемоги, 1, 1/а,1/б та 1/в, згідно з яким ринкова вартість вказаного майна отримана в результаті оцінки, без врахування ПДВ – 6 688 630,00грн.

В розділі «загальні положення» вказано, що дата оцінки -19.11.2021, дата завершення складання звіту – 24.11.2021.

Згідно з розділом 3 Звіту «Основні поняття та термінологія» дата оцінки – дата (число, місяць та рік), на яку проводиться оцінка майна та визначається його вартість.

Дослідивши зміст наданого СОД Звіту, зазначення у висновку про вартість майна саме дати оцінки 11.11.2021 апеляційний суд вважає помилковою та розцінює її як описку, оскільки на кожній сторінці звіту (вверху, зліва) відображено дата оцінки 19.11.2021, в розділі 1. Загальні положення відображено дата оцінки 19.11.2021, дата завершення складання звіту 24.11.2021. Також в Звіті (стор. 20) зазначено, що огляд об`єкта оцінки був здійснений оцінювачем особисто 17.11.2021.

Згідно з частиною шостою статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2003 № 1440 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національний стандарт №2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004№ 1442, також є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту №2 з урахуванням вимог Національного стандарту №1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з п. 38 Національного стандарту №1 для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Як вбачається зі звіту, СОД ТОВ «ЮБС Валюйшен» при здійсненні оцінки використало як методичний підхід- порівняльний.

Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту №1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до пунктів 48-49 Національного стандарту №1 для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані. Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.

Так, згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту №1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 921/38/16-г/3).

Як вбачається зі Звіту, огляд об`єкту оцінки був здійснений оцінювачем особисто 17.11.2021, фотовізуальний вигляд викладено у фотографіях на ст.21-22 звіту.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що боржник не надав суду доказів на спростування тих обставин, що використані в Звіті фотографії відображають інше майно, ніж спірне майно, яке підлягало оцінці.

Згідно з пунктом 52 Національного стандарту №1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (пункт 54 Національного стандарту №1).

За змістом пункту 56 Національного стандарту №1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Крім того, відповідно до пункту 15 Національного стандарту №1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

На ст.23 Звіту суб`єкт оціночної діяльності виклав мотиви при обранні підходів, що використовуються під час оцінки, зокрема, обгрунтовано обрання саме порівняльного методичного підходу(порівняння цін продажу аналогічних об`єктів). Дохідний метод не застосований у зв`язку з недостатністю кількості пропозицій по оренді відповідних оцінюваним об`єктам; витратний підхід не застосований через те, що достовірність результатів, які можна отримати в рамках цього підходу, є досить обмеженою і може носити виключно інформаційний характер. Для порівняння СОД обрав 4 аналогічних об`єкти, використовуючи дані з сайту www.olx.ua.

Задовольняючи скаргу боржника на дії приватного виконавця в частині визнання протиправною оцінки майна у формі висновку про вартість майна від 11.11.2021 в межах виконавчого провадження ВП№64291039, суд першої інстанції дійшов висновку, що експертна оцінка спірного майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства: оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна за заниженою ціною; порушення суб`єктом оціночної діяльності процедури застосування як методу оцінки порівняльний підхід (експерт не додав Технічних паспортів із характеристиками нежитлових приміщень, які є об`єктами оцінки; об`єкт оцінки розташований в місті Заліщики, однак обрані об`єкти-порівняння знаходяться в селах, селах міського типу, що впливає на ступінь ліквідності такого нерухомого майна; площа об`єктів оцінки: земельних ділянок та об`єктів порівняння є суттєво різною); оцінювач не використав дохідного підходу, а саме: об`єктом оцінки є, зокрема, нежитлове приміщення (адмінбудинок), за адресою: вул. 40 років Перемоги, буд.1 площею 215,1 кв.м, яке можна використовувати як здача в оренду, однак оцінювач не обґрунтовував неможливості або недоцільності застосування дохідного підходу, зокрема, щодо нежитлового приміщення (адмінбудинок)), чим порушено п. 37 Національного стандарту №1.

Разом з тим, як зазначено вище, у звіті суб`єкт оціночної діяльності вказав, що огляд об`єкту оцінки був здійснений оцінювачем особисто 17.11.2021, фотовізуальний вигляд викладено у фотографіях на ст.21-22 звіту і доказів спростування таких обставин боржник не надав. Мотиви обрання СОД як методу оцінки і незастосування дохідного підходу саме порівняльного підходу обгрунтовані ним в звіті на ст. 23-25.

Поряд з тим, як вказують скаржники та підтверджується матеріалами справи, оспорюваний в межах даної справи Звіт про вартість майна був об`єктом рецензії ТОВ «Альянс-Укрексперт», проведеної 24.11.2021.

Так, за результатами рецензування звіту про оцінку майна рецензентом встановлено:

-в звіті представлені фотографії об`єкта оцінки та детально проведена ідентифікація об`єкта оцінки;

-в звіті наявний та достатній перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводилась оцінка;

-в звіті наведено обгрунтований аналіз зовнішніх факторів та пропозицій на ринку подібного майна;

-в звіті наведено обгрунтований аналіз існуючого стану об`єкта оцінки та визначено умови його найбільш ефективного використання;

-припущення, наведені в звіті про оцінку майна, відповідають нормативно-правовим актам з оцінки майна;

-висновок про вартість майна відповідача нормативно-правовим актам з оцінки майна;

Так, відповідно до висновків, викладених у зазначеної рецензії:

-визначена у звіті вартість відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;

-зібраних оцінювачем вихідних даних, інформації про об`єкти порівняння достатньо для проведення незалежної оцінки, зазначеного у звіті майна;

-оцінювачем у звіті обгрунтовано застосування методичних підходів, методів і оціночних процедур, розкрито застосування бази оцінки та виду вартості, проведено аналіз та розрахунки;

-звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Згідно з частиною першою, другою статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

З урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 2-243/10, 27.04.2022 № 303/6305/19).

Доказів того, що боржник звертався до приватного виконавця із запереченнями проти звіту про оцінку майна, а останній відмовив у призначенні рецензування звіту в матеріалах справи відсутні. Як вбачається з матеріалів даної справи, боржник, отримавши Звіт про оцінку майна, не скористався своїм правом на ініціювання процесу рецензування спірного Звіту, а одразу звернувся зі скаргою на дії приватного виконавця до суду.

Як зазначено вище, за результатами виконаної ТОВ «Альянс-Укрексперт» рецензії від 24.11.2021, оскаржуваний Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не надав жодної оцінки вказаній рецензії на Звіт та не зазначив мотивів щодо відхилення її як доказу у даній справі.

Також помилковими, на думку апеляційного суду, є посилання суду першої інстанції на те, що звіт за результатами проведення незалежної оцінки не містить відомостей про те, що експерту відомо про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку під час виконавчого провадження, оскільки у п. 3 постанови про призначення СОД для участі у виконавчому провадженні від 11.11.2021 ВП№64291039 приватний виконавець попередив ТОВ «ЮБС Валюейшн» в особі Закрепи А.В. про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 442/7204/20 від 01.06.2022).

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з доводами скаржників, що внаслідок неврахування судом проведеної рецензії спірного Звіту, суд першої інстанції перебрав на себе повноваження рецензента такого Звіту та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення скарги в частині визнання протиправної оцінки майна боржника, проведеної ТОВ «ЮБС Валюейшн» у формі Висновку про вартість майна.

Доводи стягувача про те, що суд не повідомив належним чином його про дату та час розгляду скарги апеляційний суд відхиляє як такі, що спростовуються наявними у справі письмовими запереченнями стягувача на скаргу виконавця, поданими до суду першої інстанції, в яких стягувач просив проводити розгляд даної справи без участі його представника (том 13,а.с. 54).

Щодо доводів стягувача про те, що боржник звернувся із скаргою на дії приватного виконавця щодо оцінки нерухомого майна вдруге, перша подана ним скарга (від 22.12.2021) залишена ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31.01.2022 без розгляду, а тому апелянт вважає, що боржник вже вичерпав свою процесуальну можливість оскарження оцінки у даній справі та не мав права повторно їх оскаржувати, апеляційний суд вважає за можливе застосувати у даному випадку аналогію приписів ч. 4 ст. 226 ГПК України, відповідно до якої особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Крім того, при прийнятті вказаної постанови суд враховує, що статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

Верховний Суд у постанові від 19.05.2019 у справі №905/2458/16З вказав, що принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження"). Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги ТОВ "Оскар Агро" та приватного виконавця Мелиха А.І. належить задоволити, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.03.2022 у справі №921/895/15-г/5 в частині задоволення скарги ТОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство "на дії приватного виконавця скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні такої скарги в частині визнання протиправною оцінки майна боржника, проведеної ТОВ «ЮБС Валюейшн» 19.11.2021.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

У зв`язку з задоволенням апеляційних скарг, сплачений стягувачем та приватним виконавцем судовий збір при поданні апеляційних скарг слід покласти на боржника.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" від 26.04.2022 (вх. суду від 02.05.2022 №01-05/928/22) та приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича (вх. суду від 02.05.2022 №01-05/928/22) - задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.03.2022 у справі №921/895/15-г/5 в частині задоволення скарги ТОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство "на дії приватного виконавця скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні скарги ТОВ «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» на дії приватного виконавця в частині визнання протиправною оцінки майна, проведену ТОВ «ЮБС Валюейшн» у формі Висновку про вартість майна від 11.11.2021 (Звіт за результатами проведення незалежної оцінки комплексу нежитлових приміщень з допоміжними спорудами, нежитлового приміщення (адмінбудинку), що розташовані на земельних ділянках, кадастрові номери:6122010100:02:003:0388;6122010100:02:003:0861;6122010100:02:003:0862; 6122010100:02:003:0863 за адресою: Тернопільська область, Чортківський р-н, м. Заліщики, вул. 40 років Перемоги 1.1/а,1/б та 1/в).

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

2.Стягнути з ТОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство " (ідент. код 00956201, місцезнаходження: 48600, Тернопільська обл., Чортківський р-н, місто Заліщики, вул. 40 років Перемоги, будинок 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" (ідент. код 40445458, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Тулузи,11-А) 2 481,00грн судового збору за перегляд ухвали апеляційним судом.

3.Стягнути з ТОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство " (ідент. код 00956201, місцезнаходження: 48600, Тернопільська обл., Чортківський р-н, місто Заліщики, вул. 40 років Перемоги, будинок 1) на користь приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича (ідент.номер НОМЕР_1 , 6008, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Живова,32а) - 2 481,00грн судового збору за перегляд ухвали апеляційним судом.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5.Матеріали справи №921/895/15-г/5 повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 12.09.2022

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя О. В. Зварич

суддя Г.Г. Якімець

Постанова № 63330937

Відкрити повний перегляд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року

Справа № 921/895/15-г/5

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача

Алєєвої І.В., Дроботової Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2016

у справі

№ 921/895/15-г/5

Господарського суду

Тернопільської області

за позовом

Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство"

про

стягнення 8138525,50 грн.

позивача

не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

відповідача

Герасименко Є.С., дов. від 27.09.2016

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Оскар" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" 8138525,50 грн збитків, заподіяних втратою (самовільною реалізацією) відповідачем зерна, переданого йому позивачем на зберігання, відповідно до статей 22, 611, 951 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов відхилив позовні вимоги, вказавши, що позивач не виконував умови договору щодо оплати вартості зберігання зерна та додаткових витрат, необхідних на зберігання зерна у належному стані, з огляду на підвищену вологість цього зерна.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2016 (судді: Андрушків Г.З. - головуючий, Андрусик Н.О., Шумський І.П.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" 8138525,50 грн, збитків та 73080,00 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 (судді: Юрченко Я.О. - головуючий, Зварич О.В., Матущак О.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з додатковими поясненнями), в якій просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду. Касаційну скаргу обґрунтовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч вимог статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України щодо змагальності сторін суди не забезпечили встановлення фактичних обставин справи щодо відповідності дій відповідача вимогам укладеного договору, не залучили до участі у справі покупця зерна та не надали оцінку доказам, які підтверджують неякісність цього зерна та заборгованість позивача за послуги по зберіганню; всупереч приписам статті 41 Господарського процесуального кодексу України суди не призначили експертизу для визначення якості зерна та визначили розмір заподіяних збитків на підставі неналежних доказів; суди не врахували приписи статей 184, 538, 594, 941, 949, 945, 950, 957, 961 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статей 24, 26, 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", не надали оцінку правильності визначеного позивачем способу захисту у вигляді стягнення вартості (а не повернення) майна, переданого на зберігання, відсутні докази неможливості повернення відповідачем позивачу майна, визначеного родовими ознаками; суди встановили обставини справи щодо кількості переданого зерна та допущених відповідачем порушень на підставі складених одноособово та неналежних доказів.

У відзиві позивач заперечив доводи, викладені у скарзі, просив суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, а саме справи № 607/13008/16-к, яке, з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, задоволенню не підлягає, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений повноважень приймати нові докази у справі.

Крім того, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку керівника у судове засідання; клопотання про відкладення розгляду справи відхилено колегією суддів відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявник не навів обставин, що свідчать про неможливість розгляду касаційної скарги у даному судовому засіданні, участь представників у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, відсутнє клопотання заявника про продовження строку розгляду касаційної скарги поза строками, встановленими статтею 1118 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, відшкодування збитків (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 953 Цивільного кодексу України унормовано, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Отже, на відносини зі зберігання поширюються як правила про відповідальність, закріплені у главі 51 Цивільного кодексу України, так і спеціальні норми про відповідальність сторін договору зберігання.

Згідно зі статтею 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Також відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовується зерновим складом: за втрату зерна та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого зерна або такого, що його не вистачає зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилась його вартість.

Таким чином, за загальними правилами, які поширюються і на спірні правовідносини, за незбереження речі зберігач має нести цивільну відповідальність за наявності: 1) порушення зберігального обов'язку повернути поклажодавцеві у схоронності річ або відповідну кількість речей такого самого роду і такої самої якості; 2) збитків, завданих поклажодавцеві у вигляді, зокрема втрати речі; 3) причинного зв'язку між діями, бездіяльністю, зберігача і негативними наслідками, що виявились результатом таких дій, бездіяльності; 4) вини зберігача у настанні щодо речі негативних наслідків, яка проявилась у будь-якій формі, тобто умислу, грубої чи звичайної необережності зберігача до невиконання чи неналежного виконання своїх зберігальних обов'язків.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 03.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке Хлібоприймальне підприємство" (зерновий склад, відповідач) та Приватне сільськогосподарське підприємство "Оскар" (поклажодавець, позивач), уклали договір № 11 складського зберігання (договір), відповідно до пункту 1 якого поклажодавець зобов'язується передати зерно сої, заліковою вагою 2000 тонн, на зерновий склад, який зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Згідно з пунктом 6 договору, зерновий склад зобов'язаний, зокрема: прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві; прийняти зерно на зберігання за заліковою вагою та провести перевірку його якості; повідомити поклажодавця про умови зберігання зерна; надати додаткові послуги у разі одержання від поклажодавця письмового замовлення на такі послуги; видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання; зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі; забезпечити доступ поклажодавця до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання; повернути зерно за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився.

Відповідно до пункту 8 договору поклажодавець зобов'язаний: забезпечити доставку зерна за свій рахунок; своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання відвантаження, а також додаткові послуги; витребувати зерно після закінчення строку його зберігання.

Пунктом 9 договору сторони встановили, що поклажодавець, зокрема, має право, проводити огляд зерна протягом строку його зберігання.

Відповідно до підпункту 10 пункту 6 договору зерновий склад зобов'язаний повернути зерно за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився, а також поклажодавець зобов'язаний витребувати зерно після закінчення строку його зберігання (підпункт 3 пункту 8 договору).

Згідно з пунктом 13 договору поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна за місяць в строк до 15 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

Відвантаження зерна поклажодавцеві здійснюється після відшкодування витрат зернового складу у повному обсязі ( пункт 14 договору).

Пунктом 22 договору сторони встановили, що строк зберігання зерна становить до 31.05.2015. Зберігання зерна понад строк, встановлений цим договором, можливе лише тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди (пункт 23. договору).

Відповідно до пункту 24 Договору, зерновий склад зобов'язаний письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця і визначити строк його витребування.

Згідно з пунктом 25 Договору, у разі коли поклажодавець у запропонований цим договором строк не витребував зерно, зерновий склад має право продати його на конкурсних засадах за ринковою ціною.

Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю, крім сум, що належать зерновому складу.

Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.

Суди також встановили, що відповідач, приймаючи зерно відповідно до умов договору, видав позивачу складські квитанції: на загальну кількість 903707 кг із такими якісними зазначеннями (характеристиками):

- складська квитанція № 71 від 10.12.2014 (бланк серії АФ № 071675)

стандарт сої ДСТУ 4946:2008, вологість - 45,3% ,зернова домішка - 6,2% , сміттєва домішка - 6%, зараженості - не виявлено.

- складська квитанція № 70 від 10.12.2014 (бланк серії АФ № 071674)

стандарт сої ДСТУ 4946:2008, вологість - 45,4% ,зернова домішка - 6,2% , сміттєва домішка - 5.8%, зараженості - не виявлено.

- складська квитанція № 08 від 10.12.2014 (бланк серії АФ № 071672)

стандарт сої ДСТУ 4946:2008, вологість - 46,3% ,зернова домішка - 4,8 % , сміттєва домішка - 4,2%, зараженості - не виявлено.

- складська квитанція № 66 від 01.12.2014 (бланк серії АФ № 071670)

стандарт сої ДСТУ 4946:2008, вологість - 43,5% ,зернова домішка - 4 % , сміттєва домішка - 4,6%, зараженості - не виявлено.

- складська квитанція № 65 від 01.12.2014 (бланк серії АФ № 071669)

стандарт сої ДСТУ 4946:2008, вологість - 44,2% ,зернова домішка - 6,6 % , сміттєва домішка - 3,8%, зараженості - не виявлено.

В листопаді 2014 року відповідач на вимогу позивача відвантажив останньому із зернового складу зерно сої в кількості 279840 кг або 279,84 тонн.

Разом з тим, взявши до уваги реєстри накладних на прийняте зерно за середньодобовими пробами № 37/а від 05.11.2014, № 38 від 06.11.2014, № 39 від 07.11.2014, № 56 від 29.11.2014, № 57 від 30.11.2014, № 58 від 01.12.2014, № 60 від 02.12.2014 та № 61 від 03.12.2014 та доданих до них товарно-транспортних накладних, зміст актів здачі-приймання виконаних робіт від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 31.05.2015, рахунків на оплату за зберігання сої № 21 від 28.02.2015, № 28 від 31.01.2015 № 37 від 30.04.2015 та № 42 від 30.05.2015, підписаних директором та головним бухгалтером відповідача та завірених печаткою товариства, суди дійшли висновку, що на виконання умов договору складського зберігання від 03.11.2014 № 11 за період з 05.11.2014 по 03.12.2014 позивач фактично передав, а відповідач прийняв на зберігання зерно сої загальною заліковою вагою 1220710 кг або 1220,71тонн, а після відвантаження у листопаді 2014 року на зберіганні у зернового складу залишилось 940870 кг зерна сої.

Те, що на зберіганні у відповідача станом на 01.06.2015 знаходилося належне позивачу зерно сої в заліковій вазі 940870 кг за період з 03.11.2014 по 31.05.2015, підтверджується також Протоколом № 1 засідання комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" від 19.06.2015.

Оцінивши наведені вище докази, господарські суди встановили, що на зберіганні в відповідача залишилось 940870 кг зерна сої.

20.05.2015 позивач звернувся до відповідача з листами № 302, № 303, якими відповідно просив надати можливість 27.05.2015 здійснити відбір проб зерна, яке перебуває на збереженні згідно з договором № 11 від 03.11.2014 з метою перевірки якісних показників даного зерна, та відвантажити 29.05.2015 сою в кількості 940,87 тон для власних потреб, а у разі неможливості просив повідомити заздалегідь рекомендованим листом з повідомленням про вручення з обґрунтуванням. Дані листи отримані відповідачем 22.05.2015, що підтверджується відміткою на повідомленнях про вручення поштового відправлення.

25.05.2015 відповідач звернувся до позивача з листами № 43 та № 46, в яких повідомив, що закінчується договір № 11 від 03.11.2014 щодо надання послуг по зберіганню зерна і вказаний договір продовжуватися не буде, тому просить позивача провести оплату за надані послуги і в найкоротший термін забрати зерно із складів Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке ХПП". Дані листи отримані позивачем 27.05.2015.

Позивач 29.05.2015 направив до відповідача транспортні засоби для відвантаження зерна сої, що підтверджується наказом про відрядження № 17-в від 28.05.2015, відмітками в журналі реєстрації відрядних посвідчень, відрядними посвідченнями, подорожніми листами вантажного автомобіля від 29.05.2015 за номерами відповідно №№ 311, 313, 111, 112, 102, 104, 124, 115, 129, 113 та договором про надання послуг № 28/05-15 на перевезення зерна автотранспортом від 28.05.2015.

Натомість відповідач в порушення умов укладеного договору складського зберігання зерна № 11 від 03.11.2014 (пункти 4 та 6) не забезпечив доступ представників позивача на зерновий склад для відбору проб зерна з метою перевірки його якісних показників, про що було складено акт від 27.05.2015, як і в подальшому 29.05.2015 відмовив йому (позивачу) у відвантаженні зерна сої, про що позивачем у присутності його представників, водіїв, представників покупця зерна сої Товариства обмеженою відповідальністю "Фінагротех" відповідно до договору поставки 328/05-2015 від 28.05.2015, свідків складено акт від 29.05.2015. Директор ТОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" від підпису та отримання одного примірника даних актів відмовилася.

З огляду на те, що товар так і залишився на складі відповідача, останній здійснив реалізацію зерна сої, переданого на зберігання позивачем, що підтверджується протоколом № 1 від 19.06.2015 засідання комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" з питань продажу зерна боржників з метою погашення затрат підприємства за надані послуги, а також наданими відповідачем в підтвердження факту реалізації зерна сої договором поставки № 2206 від 22.06.2015, який укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саноіл-Трейд", товарно-транспортними накладними на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом ( в кількості 30 шт., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи), за якими передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Саноіл Трейд" зерно сої в кількості 868340 кг за ціною 4300 грн за одну тонну на загальну суму 3733862,00 грн.

Для реалізації зерна сої відповідач відібрав взірці цього зерна та передав їх до ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" для випробування (лист-відношення відповідача № 919 від 16.06.2015); проведеним випробовуванням відібраних взірців зерна сої встановлено суттєві відмінності якісних характеристик (показників), а саме сміттєвої та олійної домішки до 58,2% та сміттєвої домішки до 39.8% від прийнятого на зберігання відповідачем і також цим випробовуванням встановлено невідповідність вказаного зерна сої вимогам ДСТУ 4946:2008 (протокол випробувань № 0124 від 17 червня 2015 року).

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій зазначили про наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, оскільки дії відповідача суперечать умовам укладеного сторонами договору складського зберігання від 03.11.2014 № 11 (пункту 16) та нормам чинного законодавства (статтям 942, 949 Цивільного кодексу України, статті 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні"), відповідач на вимогу позивача не повернув прийняте на зберігання зерно, що зумовлює обов'язок відповідача відшкодувати нестачу зерна у розмірі його вартості, визначеній на підставі інформації, викладеній у ціновій довідці № В-418 від 27.08.2015 про середню вартість зерна сої станом на серпень 2001 року в розмірі 8650 грн.

При цьому суди відхилили доводи відповідача про відсутність оплати за надані послуги, як такі, що не звільняють від цивільно-правової відповідальності чи зменшення її розміру.

Судова колегія зазначає, що за статтею 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини першої статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відтак, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладено обов'язок довести належним та допустимими доказами наявність наведених вище сукупності обставин для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування завданої шкоди, а також характер та розмір завданих збитків; визначення позивачем характеру збитків безпосередньо впливає на визначення предмету доказування по справі, кола допустимих доказів.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За змістом частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання, зокрема, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (частина перша статті 938 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 946 Кодексу плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві (стаття 947 Кодексу).

Зазначаючи, що не проведення позивачем розрахунків за зберігання зерна сої не є підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності чи зменшення її розміру, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином положення договору зберігання щодо обов'язків поклажодавця сплачувати вартість послуг зі зберігання та правові наслідки невиконання поклажодавцем обов'язку щодо відшкодування витрат зернового складу у повному обсязі. Відтак, доводи та заперечення відповідача щодо наявності у зберігача права на реалізацію спірного майна на підставі пункту 25 договору та відсутності обставин, з якими законодавство пов'язує виникнення у зберігача відповідальності за втрату майна, переданого на зберігання та можливість відшкодування збитків у вигляді вартості такого майна залишились належним чином не перевіреними.

Окрім цього, для визначення розміру відповідальності зберігача має значення ціна, з якої необхідно виходити при визначенні суми збитків.

При визначенні розміру збитків, що підлягають стягненню, важливе значення мають ціни, які покладені в основу розрахунку реальної шкоди. При цьому, як правило, використовують ринкову ціну на день проведення розрахунків, а не договірну ціну товару, втім може бути застосована середня ціна як різниця між ринковою і договірною ціною. У розумінні приписів законодавства звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних товарів (робіт, послуг).

Водночас, приймаючи до уваги довідку, якою визначено середню вартість зерна сої станом на серпень 2015 року, надану позивачем, суди попередніх інстанцій вказаного не врахували, при цьому, як вбачається з матеріалів справи, вартість зерна сої, зазначена у довідці, вказана безвідносно до стандарту сої, при цьому упродовж розгляду спору відповідач наголошував, вартість втраченого зерна визначена без урахування якості такого товару (вологості, домішок), відтак, розрахунок збитків залишився належним чином не перевірений.

Таким чином, всупереч приписам статей 4-2, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам сторін та доказам, наявним у матеріалах справи, не встановивши при цьому істотних обставин справи, в зв'язку з чим дійшли передчасних та необґрунтованих висновків за наслідками вирішення спору.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази та акти законодавства, що регулюють спірні правовідносини, у зв'язку з чим їх висновки за наслідками вирішення спору не є законними та обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи для нового розгляду позовних вимог до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 у справі № 921/859/15-г/5 Господарського суду Тернопільської області та рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2016 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова