ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
18 серпня 2022 року
м. Одеса
Справа № 916/2786/20
**Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:**
**головуючого судді:** Аленіна О.Ю.
**суддів: **Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
**розглянувши апеляційні скарги** Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Герц”
**на ухвалу** Господарського суду Одеської області від 23.05.2022
**у справі **№ 916/2786/20
**за позовом: **Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” та Одеської міської ради
**до **Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Герц”
**про **стягнення 37 514 949,08 грн
**ВСТАНОВИВ:**
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.04.2022 у справі №916/2786/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Герц” на користь Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” 37 513 862,09 грн, як безпідставно утриманих, та 562 707,35 грн. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Верховного Суду від 15.12.2021 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2021 у справі № 916/2786/20 скасовано, позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишено без розгляду, стягнуто з Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” та Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Герц” по 562 707,93 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги. Доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.
10\.01.2022 на виконання вказаної постанови Господарським судом Одеської області видано відповідні накази.
11\.05.2022 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Герц” надійшла заява про зміну порядку виконання рішення суду в порядку ст. 331 ГПК України, в якій відповідач просив суд стягнути з Одеської міської ради за рахунок коштів міста Одеси в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, як безпосереднього виконавчого органу Одеської міської ради, який наділений правом розпоряджатись коштами місцевого бюджету, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Герц” 562707,93 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 заяву ТОВ “Фінансова компанія “ГЕРЦ” про зміну порядку виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України у справі № 916/2786/20 – задоволено, стягнуто з Одеської міської ради за рахунок коштів міста Одеси в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, як безпосереднього виконавчого органу Одеської міської ради, який наділений правом розпоряджатись коштами місцевого бюджету, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн, відстрочено до 23.08.2022 року Одеській міській раді виконання постанови Верховного Суду від 15.12.2021 року у справі №916/2786/20 в частині стягнення з Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 562 707,93 грн, з урахуванням цієї ухвали від 23.05.2022 року у справі №916/2786/20.
Не погодившись з вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Герц” звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині відстрочення до 23.08.2022 року Одеській міській раді виконання постанови Верховного Суду від 15.12.2021 року у справі № 916/2786/20 в частині стягнення з Одеської міської ради судового збору у розмірі 562 707,93 грн., а в іншій частині – залишити без змін.
Ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції 23.05.2022. Повний текст складено та підписано 30.05.2022.
У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, оскаржувана ухвала була вручена апелянту 07.06.2022.
Однак, як свідчать наявні матеріли справи, з апеляційною скаргою відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції 12.08.2022, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування пропуску строку звернення з апеляційною скаргою ТОВ “Фінансова компанія “Герц” зазначає, що у зв\`язку з воєнними діями на території України та введенням режиму воєнного стану, товариство було позбавлено можливості вчасно подати до суду апеляційну скаргу.
З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні “Пономарьов проти України” Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Мушта проти України” зазначено: “право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані”.
Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов\`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.
Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв\`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов\`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об\`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов\`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов\`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Так, на переконання колегії суддів, наведені апелянтом обставини, зокрема запровадження на території України воєнного стану, не свідчить про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки скаржником не наведено жодних обставин за яких запровадження воєнного стану об\`єктивно перешкоджало зверненню апелянта до суду апеляційної інстанції із відповідною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 у законодавчо визначені строки.
З огляду на таке, колегія суддів вважає, що наведені скаржником обставини не є поважними для поновлення строку на апеляційне оскарження, а тому у відповідності до приписів ст. 260 ГПК України апелянт повинен навести інші підстави для поновлення строку.
Також, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні.
Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Проте, скаржником не надано доказів надсилання іншим учасникам справи копії апеляційної скарги та додатків до неї листом з описом вкладення, що не відповідає вимогам статі 259 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об\`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено наведеним Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали. Вказана правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №915/955/15 (провадження №12-66гс18).
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року становить 2481 грн.
Отже, за подання та розгляд апеляційної скарги відповідач повинен був сплатити судовий збір в сумі 2481 грн.
Проте, скаржником до апеляційної скарги доказів сплати судового збору не надано взагалі.
Скаржник відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір" та норм чинного законодавства не звільнений від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Разом з цим, скаржник просить суд апеляційної інстанції відстрочити йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги до закінчення перегляду оскаржуваної ухвали.
В обґрунтування свого клопотання ТОВ “Фінансова компанія “Герц” зазначає, що надання права товариству на відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги буде відповідати засадам рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом, оскільки ТОВ “Фінансова компанія “Герц” для захисту своїх порушених прав було змушено сплатити судовий збір у судах апеляційної та касаційної інстанцій, та наразі після прийняття Верховним Судом остаточного рішення про стягнення з Одеської міської ради на користь відповідача судового збору, товариство вимушено знову звертатися до суду щоб мати можливість реалізувати постанову Верховного Суду. Товариство вважає, що внаслідок несплати Одеською міською радою боргу протягом тривалого часу, ТОВ “Фінансова компанія “Герц” суттєво позбавляється грошових коштів, на які товариство розраховувало ще з дня прийняття постанови Верховного Суду по даній справі.
Проте, колегією суддів відхиляється дане клопотання, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім\`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров\`ю.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір” не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір” можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров\`ю.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 по справі № 0940/2276/18.
Колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров\`ю.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб\`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні визначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v Ukraine) від 20.05.2010, заява № 24402/02, § 27)).
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв\`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов\`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.
У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов\`язку сплачувати судовий збір, у зв\`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб\`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Згідно з ч.2 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до вимог ст.ст. 74, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об\`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, у порушення наведених норм апелянтом в обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору не було надано суду апеляційної інстанції доказів того, що у нього на момент подання скарги відсутні кошти, для сплати судового збору, та доказів, які б свідчили про вжиття скаржником усіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору, та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом строку розгляду апеляційної скарги до прийняття постанови у справі.
На підставі наведеного, колегія суддів відхиляє заявлене клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору.
Згідно з ч.2 ст.260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п\`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно із ч.ч.3,4 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків, а саме апелянту необхідно вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2022, надати докази надсилання іншим учасникам справи копії апеляційної скарги та додатків до неї листом з описом вкладення та докази сплати судового збору у законодавчо визначеному порядку та розмірі.
**_Керуючись ст. 174, ст. 234, ст. 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів_**__
**_УХВАЛИЛА:_**__
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Герц” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 у справі №916/2786/20 залишити без руху.
Товариству з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Герц” усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 23.05.2022, надати докази надсилання іншим учасникам справи копії апеляційної скарги та додатків до неї листом з описом вкладення та докази сплати судового збору у законодавчо визначеному порядку та розмірі, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Повідомити Товариству з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Герц”, що при невиконанні вимог даної ухвали, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
**Головуючий суддя Аленін О.Ю.**
**Суддя Діброва Г.І. **
**Суддя Принцевська Н.М. **