Справа № 202/2863/20
Провадження № 2/202/65/22
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.
за участю секретаря судового засідання - Калантаєнко Д.В.
представника позивача – Скосарева І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєва Ганна Олегівна, ОСОБА_2 , про визнання рішення недійсним,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.
ДМР звернулась до суду з даною позовною заявою за змістом якої просила визнати недійсним рішення виконавчого комітету ДМР, витребувати земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 , припинити право власності на вказану земельну ділянку та скасувати в Державному реєстрі прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності: - за ОСОБА_2 , за ОСОБА_1 , визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, виключивши відомості щодо кадастрового номеру 1210100000:04:186:0299 з Державного земельного кадастру про права власності та речові права на земельну ділянку.
Заявлені вимоги були обґрунтовані тим, що під час проведення службового розслідування було виявлено наявність підробного рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, зокрема, рішення від 19.02.1998 № 281, яким надано приватному підприємцю ОСОБА_2 , земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,389 га у приватну власність для улаштування автостоянки. Позивач вказує, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, у 1998 році отримати земельну ділянку у приватну власність можливо було за рішенням Місцевої Ради народних депутатів, а не рішенням виконавчого комітету місцевої ради. Дніпровська міська рада звертається до суду з позовною вимогою, зокрема, про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 № 281 оскільки, саме на підставі підробного рішення відбулася державна реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та в подальшому саме це рішення стало підставою незаконного відчуження спірної земельної ділянки.
Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області заперечувало проти задоволення позовних вимог, надано відзив.
Інші відповідачі у судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином. Причину неявки суду не повідомили, відзиву, заяв, заперечень до суду не надано, у зв`язку з чим, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Під час проведення службового розслідування на виконання розпорядження міського голови від 22.01.2020 № 2-22/1-рк було виявлено наявність ряду підробних рішень Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, зокрема, рішення від 19.02.1998 № 281.
Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 № 281 надано приватному підприємцю ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,389 га у приватну власність для улаштування автостоянки.
Підставою для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 стало рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 № 281.
В той же час, відповідно до протоколу № 2 засідання виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 281 від 19.02.1998 мало назву «Про забезпечення у 1998 році агропромислового комплексу області матеріально-технічними ресурсами для проведення весняно-польових робіт», тобто питання щодо надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) не вирішувалося.
Право приватної власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), на підставі підробного рішення ВК ДМР від 19.02.1998, номер запису про право власності: 33677533.
Згідно інформації, що міститься в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:04:186:0299 була відчужена на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), на підставі договору купівлі-продажу № 181 від 21.02.2020, укладеного між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), номер запису про право власності: 35614444, державний реєстратор – приватний нотаріус ДМНО Кейтельгіссер О.М.
ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 10 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року № 561-ХII (чинного на момент прийняття рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 № 281) встановлено, що до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить зокрема передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди.
Статтею 17 Земельного кодексу України (чинного на момент прийняття рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 № 281) встановлено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
Громадяни, заінтересовані у передачі їх у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної міської ради, а у разі відмови – до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. Місцева Рада народних депутатів розглядає у місячний строк зазначені клопотання та матеріали і приймає рішення з цього питання.
Таким чином, у 1998 році отримати земельну ділянку у приватну власність можливо було за рішенням Місцевої Ради народних депутатів, а не рішенням виконавчого комітету місцевої ради.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 № 281 «Про надання приватному підприємцю ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_1 , земельної ділянки по АДРЕСА_1 у приватну власність для улаштування автостоянки» прямо суперечить нормам чинного на момент його прийняття законодавства.
Згідно статті 23 Земельного кодексу України, що діяв станом на надання земельної ділянки у приватну власність, право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Між тим, судом встановлено, що у жодному із правочинів, відповідно до яких відбувалась реєстрація спірної земельної ділянки відсутні будь-які посилання про наявність державного акту на спірну земельну ділянку.
Згідно ч. 2 ст. 28 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, що державним реєстратором вчинено не було.
Відповідно до ст. 318 ЦК України одним з суб`єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно з вимогами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Частиною 3 статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові (ст.ст. 321, 319, 658 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього.
Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.
Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов`язок повернення майна за цим правочином. У зв`язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним.
У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п`ятої статті 12 названого Кодексу презюмується (п. 2.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" та п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав").
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно ч. 3 вказаної статті положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.
Відповідно до статті 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.
Відтак, територіальна громада як власник об`єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.
Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпровської міської ради, можливе розпорядження спірною земельною ділянкою.
Таким чином, спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності з порушенням чинного законодавства поза волею Дніпровської міської ради і отже, позивач має право на його витребування у відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 25.01.2017 у справі № 3-1533гс16(1)).
Враховуючи положення п. 30 ч. 1 ст. 26, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спірна земельна ділянка вибула з власності Дніпровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 , як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Згідно із ч. 3 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав або нотаріусу, заяву та рішення суду, що набрало законної сили.
Рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (надалі - Закон України) земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ч. 6 ст.16 Закону України кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»(надалі - Закон України) Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Відповідно до Порядку ведення Державного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 державна реєстрація земельної ділянки - внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;
Відповідно до ч. 9 ст. 24 Закону України при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.
Відповідно ч. 2. ст. 25 Закону України Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Згідно пункту 13 статті 791 Земельного кодексу України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Відповідно до пункту 10 статті 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Отже, оскільки земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,389 га, кадастровий номер 1210100000:04:186:0299, вибула із власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради поза волею власника шляхом вчинення незаконних дій осіб, якими було підроблено рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 № 281, документація із землеустрою спірної земельної ділянки не була погоджена у встановленому законодавством порядку, Дніпропетровською міською радою дозвіл на розроблення такої документації не надавався є всі законні підстави для визнання недійсним рішення ВК ДМР від 19.02.1998 № 281, витребування спірної земельної ділянки на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради та задоволення віндикаційного позову на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України, та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, в зв`язку із чим позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 19, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Задовольнити повністю позовні вимоги Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ: 26510514) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. О. Поля, 2), Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ: 26510514), треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 75), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна (49010, м. Дніпро, вул. Гагаріна, буд. 89), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєва Ганна Олегівна ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), про визнання рішення недійсним.
Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 року № 281 «Про надання приватному підприємцю ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_1 , земельної ділянки по АДРЕСА_1 у приватну власність для улаштування автостоянки»;
Витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпропетровської міської ради земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0, 389 га, кадастровий номер 1210100000:04:186:0299, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1937233712101.
Припинити право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0, 389 га, кадастровий номер 1210100000:04:186:0299, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1937233712101 та скасувати в державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про державну реєстрацію права власності.
-за ОСОБА_2 , на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 року № 281, номер запису про право власності: 33677533, державний реєстратор – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Андрєєва Ганна Олегівна;
-за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №181 від 21.02.2020 року, номер запису про право власності: 35614444, державний реєстратор – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна;
Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0, 389 га, кадастровий номер 1210100000:04:186:0299, у Державному земельному кадастрі, виключивши відомості, щодо кадастрового номеру 1210100000:04:186:0299 з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.
Стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Виконавчого комітету Дніпровської міської радина користь Дніпровської міської ради судові витрати по оплаті судового збору з кожного в розмірі по 3 598, 25 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 01.07.2022 року.
Суддя Г.О. Кухтін