ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 105435944

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

26 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/16249/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Огороднік К. М.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022

у складі колегії суддів: Грека Б.М., Сотнікова С.В., Отрюха Б.В.

у справі № 910/16249/19

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

07.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі № 910/16249/19 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/16249/19 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Огороднік К. М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.07.2022.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, встановлено, що вона не відповідає вимогам статей 287-291 ГПК України, з огляду на таке.

В статті 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (пункт 5 частини другої статті 290 ГПК України).

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що судові рішення ухвалені без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також судами неправильно застосовано положення статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства та статті 236 ГПК України.

Як зазначалося вище, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити: формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанову/постанови Верховного Суду, в якій/яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах. Крім того, в касаційній скарзі має бути посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) чи неправильність їх застосування.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Саме лише посилання скаржника на невідповідність висновків апеляційного господарського суду висновкам, викладеним в постановах Верховного суду не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки скаржник не зазначає сам висновок, який, на його думку, не був врахований судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, та норму права (пункт, частину, статтю), яку, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновку щодо застосування саме цієї норми права (частини статті), та чи подібні ці правовідносини. Скаржником не наведено належного обґрунтування того, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Загальне посилання на невідповідність оскарженого судового рішення позиції Верховного Суду без конкретизації норм (норми) права, неправильно застосованих/порушених судом апеляційної інстанції та висновку Суду щодо їх застосування не може вважатися підставою для відкриття касаційного провадження.

Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень, як того вимагає частина друга статті 287 ГПК України та пункт 5 частини другої статті 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Оцінюючи зазначені скаржником доводи в обґрунтування пропуску ним строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 було виготовлено 14.02.2022. Відтак, 20-денний строк на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції спливає 06.03.2022.

Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі 910/16249/19 - 07.07.2022, підтвердженням чого є штамп вхідної кореспонденції Верховного Суду, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 заявник зазначає, що в судовому засіданні 27.01.2022, на якому представник скаржника був присутнім, було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції на адресу заявника касаційної скарги не надходила, а закінчення 20-ти денного строку на подання касаційної скарги припало на введення в Україні воєнного стану.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Скаржник у вищевказаному клопотанні просить поновити строк на подання касаційної скарги до Верховного Суду, при цьому не зазначає, коли саме він ознайомився із повним текстом оскаржуваної постанови, не надає жодних обґрунтувань та доказів неотримання поштової кореспонденції з апеляційного господарського суду.

Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної норми права вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Вирішення судом питання щодо поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в розумінні приписів статей 119 та 288 ГПК України можливе саме за наявності обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, доводи якого підтверджені відповідними доказами.

Розглянувши вищевказане клопотання, суд касаційної інстанції визнає вказані у ньому підстави для поновлення строку неповажними, відтак вважає, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з цих підстав не підлягає задоволенню, оскільки можливість дізнатись про стан відомого скаржнику судового провадження залежала виключно від власного волевиявлення скаржника, який повинен був в розумні інтервали часу вживати всі необхідні для цього заходи.

Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

У зв`язку з наведеним, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої та третьої статті 292 ГПК України, з наданням скаржнику строку на усунення недоліків, а саме:

- виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали;

- надати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідним обґрунтуванням та наданням доказів на підтвердження наявності підстав поновлення строку (докази отримання/неотримання копії оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у вказаній справі, якими зокрема може слугувати довідка відділення поштового зв`язку за місцезнаходженням скаржника, тощо або навести інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження).

З огляду на залишення касаційної скарги без руху, заява скаржника про зупинення дії судового рішення буде розглянута судом при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №910/16249/19.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №910/16249/19 залишити без руху.

3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтями 292, 293 Господарського процесуального кодексу України.

5. Витребувати з Господарського суду міста Києва, Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/16249/19 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність, що містять оскаржуване судове рішення.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

К.М. Огороднік