ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 105371979

Озвучення тимчасово недоступне

**Ухвала**

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 661/107/19

провадження № 61-18549св20

 

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Яремка В. В. (суддя-доповідач) ,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА\_1 ,

відповідачі: Державне підприємство «Сетам», Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, ОСОБА\_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА\_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Надія України», Кредитна спілка «Херсонський кредит», Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА\_1 , від імені якої діє адвокат Бойко В\`ячеслав Володимирович, на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 04 листопада 2019 року у складі судді Бойко М. Є. та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Приходько Л. А., Семиженка Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

*ОПИСОВА ЧАСТИНА*

_Короткий зміст позовних вимог та рішень судів_

У січні 2019 року ОСОБА\_1 звернулася до суду з позовом до Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Новокаховський МВ ДВС), ОСОБА\_2 , Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), ОСОБА\_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Надія України» (далі - ТОВ «ФК Надія України»), Кредитна спілка «Херсонський кредит» (далі - КС «Херсонський кредит»), Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про визнання прилюдних торгів, їх результатів та акта про їх проведення недійсними.

На обґрунтування позову посилалася на таке. 13 грудня 2006 року між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», укладений договір іпотеки, предметом якого була належна позивачці на праві власності квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА\_1 .

23 листопада 2015 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції (далі - ВДВС Новокаховського МУЮ) на підставі виконавчого листа № 755/7609/15-ц, виданого Дніпровським районним судом міста Києва від 02 червня 2015 року, про стягнення з ОСОБА\_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 384 976,24 грн, відкрив виконавче провадження.

У листопаді 2018 року їй стало відомо, що належна їй квартира реалізована як предмет іпотеки згідно з актом про реалізацію предмета іпотеки від 23 жовтня 2018 року.

Прилюдні торги з реалізації спірної квартири проведені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки у постанові про опис та арешт майна боржника від 06 лютого 2018 року відсутня інформація про загальну площу квартири, кількість кімнат (приміщень), їхню площу та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, інформація про підсобні приміщення та споруди, що надалі вплинуло на формування ціни продажу. Суб\`єкт оціночної діяльності - приватний підприємець ОСОБА\_4 при визначенні ціни квартири безпосередньо об\`єкт оцінки не оглядав, використав порівняльний підхід, внаслідок чого визначена ним ціна квартири не відповідала дійсній вартості та була продана за заниженою ціною. Прилюдні торги відбулися без публікації інформації про проведення таких торгів у друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки.

З урахуванням наведеного просила визнати недійсними результати електронних торгів, оформлені протоколом проведення електронних торгів від 01 жовтня 2018 року № 360306, з реалізації нерухомого майна, що належало ОСОБА\_1 , а саме трикімнатної квартири АДРЕСА\_1 , визнати недійсним акт про проведення електронних торгів, затверджений 23 жовтня 2018 року начальником Новокаховського МВ ДВС.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 04 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державний виконавець та ДП «Сетам» як організатор прилюдних торгів належним чином виконали вимоги Закону України «Про іпотеку» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), електронні торги з реалізації іпотечного майна проведені у визначений законом строк, на підставі дійсної оцінки про вартість майна та з розміщенням достовірної інформації про об\`єкт продажу. Позивачка не довела наявність порушень з боку відповідачів, які б вплинули на результати електронних торгів та порушення її прав та законних інтересів, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 04 листопада 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачкою факту порушення її прав чи інтересів. Посилання позивачки на те, що її не було повідомлено про результати оцінки майна, не свідчить про порушення процедури проведення електронних торгів, а вказують на незгоду позивача з діями державного виконавця перед передачею майна на реалізацію, які мають самостійну процедуру оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Позивачка не надала жодних належних та допустимих доказів щодо порушення процедури проведення електронних торгів, які могли б бути підставою для визнання торгів недійсними.

*Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників*

У грудні 2021 року ОСОБА\_5 , від імені якої діє адвокат Бойко В. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, надалі уточненою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що наслідком незаконних дій державного виконавця є проведення електронних торгів з реалізації майна за ціною, яка є значно нижчою від дійсної ринкової вартості спірного майна на час проведення торгів, що є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

У березні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ДП «Сетам» просить касаційну скаргу ОСОБА\_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У березні 2021 року надійшов відзив Новокаховського МВ ДВС на касаційну скаргу, який суд не бере до уваги, оскільки відповідно до частини четвертої статті 395 ЦПК України Новокаховський МВ ДВС не надав доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

У квітні 2021 року надійшов відзив АТ КБ «ПриватБанк», який суд залишає без розгляду, оскільки у порушення частини першої статті 395 ЦПК України відзив поданий з пропуском строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

У липні 2021 року надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу від АТ «Альфа-Банк».

*Рух справи в суді касаційної інстанції*

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА\_1 , від імені якої діє адвокат Бойко В. В., на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року до участі у цій справі залучено правонаступника АТ «Укрсоцбанк» - АТ «Альфа-Банк».

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року справу призначено до розгляду.

*Фактичні обставини справи*

Суди встановили, що на виконанні у Новокаховському МВ ДВС перебуває зведене виконавче провадження № 47718291 щодо примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА\_1 заборгованості на користь юридичних та фізичних осіб, зокрема, за виконавчим листом № 755/7609/15-ц, виданим 02 червня 2015 року, про стягнення з ОСОБА\_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 384 967,24 грн.

23 листопада 2015 року державний виконавець ВДВС Новокаховського МУЮ виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 755/7609/15-ц, виданим 02 червня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА\_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 384 967,24 грн. У постанові зазначено про можливість самостійно виконати рішення до 29 листопада 2015 року (а. с. 21).

Добровільно ОСОБА\_1 рішення суду не виконала, тому державний виконавець 06 лютого 2018 року виніс постанову про опис та арешт майна боржника і наклав арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА\_1 на праві приватної власності, а саме на трикімнатну квартиру АДРЕСА\_1 (а. с.153).

Постановою державного виконавця Новокаховського МВ ДВС від 08 лютого 2018 року призначено суб\`єкта оціночної діяльності - суб\`єкта господарювання приватного підприємця ОСОБА\_6 (а. с. 151). Копію постанови направлено рекомендованим листом боржникові за номером поштового відправлення 7490000564365, який було повернуто з відміткою «вийшов термін зберігання» (а. с. 149).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 07 серпня 2018 року вартість квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА\_1 , станом на 06 січня 2018 року становить 438 508 грн (а. с. 148).

Інформацію про результати визначення оцінки майна направлено 13 вересня 2018 року сторонам виконавчого провадження, яку боржник ОСОБА\_1 отримала 15 вересня 2018 року (а. с. 213-215).

Згідно з роздруківкою із сайту Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень копія зазначеного висновку була вручена особисто ОСОБА\_1 15 вересня 2018 року (а. с. 213).

Після передачі 28 серпня 2018 року до Херсонської філії ДП «Сетам» матеріалів виконавчого провадження для проведення реалізації майна боржника проведення торгів було призначено на 01 жовтня 2018 року о 9:00 год за початковою ціною продажу майна - 438 508,00 грн, відповідно до протоколу про проведені електроні торги від 01 жовтня 2018 року № 360306 переможцем торгів стала ОСОБА\_2

15 листопада 2018 року приватний нотаріус Іваніщенко С. І. видала свідоцтво про придбання майна з електронних торгів, яким посвідчено, що трикімнатна квартира АДРЕСА\_1 , належить на праві власності ОСОБА\_2 (а. с. 102).

*Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду*

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов\`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов\`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18).

Заявниця не погоджується з вартістю майна, за якою реалізовано предмет іпотеки - спірну квартиру, що було однією з підстав позову про визнання прилюдних торгів, їх результатів та акта про їх проведення недійсними.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема можливості оскарження дій державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у межах вимог про визнання електронних торгів недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій посилалися, зокрема, на те, що Верховний Суд вже викладав правові висновки, які зводяться до того, що порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Суди встановили, що позивачка не зверталася до суду зі скаргою на дії державного виконавця, а оспорення оцінки майна у цій справі, за висновками судів, не може бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16 (провадження № 14-187цс19), визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб\`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржувати оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Отже, згідно з наведеним правовим висновком Великої Палати Верховного Суду передбачається процесуальна можливість оскарження процесуальних дій державного виконавця чи залученого ним суб\`єкта оціночної діяльності саме в порядку оскарження рішень та дій виконавців, тобто без унеможливлення використання інших способів та порядку захисту таких порушених цивільних прав.

Проте надалі у практиці Верховного Суду мала місце конкретизація викладеної правової позиції, внаслідок чого є невиправдане звуження правових можливостей учасників виконавчого провадження оскаржити прилюдні торги, їх результати та акти про їх проведення.

Так, у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 534/846/18 (провадження № 61-15092св20) у справі про визнання недійсними результатів електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, зокрема й щодо оцінки вартості спірного майна, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

У постанові Верховного Суду** **у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 720/750/16 (провадження № 61-40240св18) про визнання електронних торгів недійсними Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, зазначив, що посилання апеляційного суду на те, що нерухоме майно було придбане на електронних торгах за заниженою ціною, безпідставні, оскільки у разі, якщо сторони виконавчого провадження не згодні з результатами оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в окремий, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», спосіб. Дії державного виконавця при здійсненні своїх повноважень до призначення електронних торгів, зокрема щодо оцінки майна, не стосуються правил проведення торгів, тому не можуть бути підставою для визнання цих торгів недійсними.

У постанові від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17 Верховний Суд у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду зазначив, що: «як вбачається з матеріалів справи, позивач, як на підставу для визнання електронних торгів недійсними та скасування оскаржуваних рішень, якими відмовлено у задоволенні таких вимог, посилається на порушення порядку визначення вартості майна боржника, що було передано на реалізацію. \[…\] Таким чином, у разі незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна, сторони виконавчого провадження мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення про такі результати. З огляду на зазначені законодавчі положення, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів позивача про порушення державним виконавцем порядку визначення вартості майна з підстав заниження її вартості, оскільки, як встановлено судами, позивач був належним чином повідомлений про результати визначення вартості спірного майна, однак не скористався своїм правом на їх оскарження в судовому порядку у визначений законом спосіб та строк. \[…\] Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду від 16 грудня 2020 року у справі № 910/8302/18 зазначено: «колегія суддів погоджується з місцевим та апеляційним господарськими судами щодо того, що порушення державним виконавцем строків надсилання боржнику повідомлення про оцінку його майна та незгода позивача з оцінкою майна не є достатньою підставою для визнання електронних торгів недійсними, з огляду на об\`єктивну можливість скористатись гарантованим правом сторони виконавчого провадження на оскарження такої оцінки та захисту порушеного права, в тому числі і на отримання додаткового строку на оскарження шляхом звернення до державного виконавця з заявою про відкладення проведення виконавчих дій у зв\`язку з наявністю обставин, внаслідок виникнення яких сторона була позбавлена можливості скористатися правами, наданими цим Законом (ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження»)».

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду повністю не погоджується зі згаданими висновками з огляду на таке.

*Правова позиція колегії суддів, що здійснює розгляд цієї справи*

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

У судовій практиці сформовано висновок, що оскільки право на нерухоме майно за наслідками проведення прилюдних торгів вже оформлено на стягувача, то ефективним способом захисту прав боржника є пред\`явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Зазначений висновок, наприклад, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18).

Отже, судова практика у питанні можливості оспорювання власником майна (боржником у виконавчому провадженні) результатів проведених прилюдних торгів з мотивів заниженої та несправедливої оцінки предмета іпотеки є непослідовною, що унеможливлює чи утруднює можливість використання власником майна (боржником) передбачених статтею 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів.

Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановили, що торги проведено 01 жовтня 2018 року о 9:00 год за початковою ціною продажу майна - 438 508,00 грн; відповідно до протоколу про проведені електроні торги від 01 жовтня 2018 року № 360306 переможцем торгів стала ОСОБА\_2

15 листопада 2018 року приватний нотаріус Іваніщенко С. І. видала свідоцтво про придбання майна з електронних торгів, яким посвідчено, що трикімнатна квартира АДРЕСА\_1 , належить на праві власності ОСОБА\_2 (а. с. 102).

Оскільки електронні торги вже відбулися та оголошено переможця, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що пред\`явлення цього позову із доводами про оскарження дій державного виконавця як таких, що передували проведенню електронних торгів, зокрема як і щодо проведення оцінки нерухомого майна, так і результатів проведених торгів, є ефективним та правомірним, тобто передбачений нормами права способом захисту прав боржника. Такі вимоги мають розглядатися у порядку позовного провадження.

Мотивуючи необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходить з такого.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п\`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно із частиною четвертою статті 404 ЦПК України про передачу справи на розгляд палати, об\`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частині п\`ятій статті 403 цього Кодексу.

При передачі справ як таких, що містять виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.

Така справа повинна мати кілька з наведених ознак, проте не одночасно у їх сукупності, зокрема, справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права; встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист; існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми; існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі наявні правові висновки суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах тощо (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 02 вересня 2021 року, справа № 910/11820/20 (провадження № 12-47гс21).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки спір у цій справі містить виключну правову проблему, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Суди попередніх інстанцій, відхиляючи доводи позивачки щодо заниженої та несправедливої оцінки предмета іпотеки, як предмета електронних торгів - договору купівлі-продажу, виходили з наявної практики Верховного Суду, відповідно до якої порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна, підлягають оскарженню лише у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Приклади такої практики Верховного Суду наведено у постанові Верховного Суду** **у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 720/750/16 (провадження № 61-40240св18), постанові Верховного Суду** **у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 534/846/18 (провадження № 61-15092св20)).

У згаданих прикладах вирішення подібних спорів щодо питання застосування тих самих норм права Верховний Суд також виходив з того, що заінтересована особа не може вимагати визнання прилюдних торгів недійсними з підстав неналежної (несправедливої оцінки) майна, переданого на такі торги, навіть у такому випадку, якщо ця особа не мала реальної дійсної можливості оскаржити оцінку майна на відповідній стадії виконавчого провадження, яка передувала передачі майна на торги.

Так, у справі № 720/750/16 (провадження № 61-40240св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог з підстав неповідомлення позивача про результати оцінки майна не може вважатися обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що нерухоме майна було придбано на електронних торгах за заниженою ціною, є безпідставними, оскільки в разі, якщо сторони виконавчого провадження не згодні з результатами оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в окремий, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», спосіб. Дії державного виконавця при здійсненні своїх повноважень до призначення електронних торгів, зокрема щодо оцінки майна, не стосуються правил проведення торгів, а, отже, не можуть бути підставою для визнання цих торгів недійсними.

Як у зазначеній справі, так і у справі № 534/846/18 (провадження

№ 61-15092св20) (постанова Верховного Суду** **у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року) суди касаційної інстанції послалися на позицію Великої Палати Верховного Суду, сформульовану у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19), відповідно до якої «порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» в редакції від 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону)».

Проте наведена позиція Великої Палати Верховного Суду висловлена, на переконання судової колегії, побіжно, без формулювання самостійного правового висновку, не як відповідь на певну правову проблему, безпосередньо порушену перед Великою Палатою Верховного Суду, та за інших фактичних обставин, зокрема у випадку, коли дії державного виконавця при підготовці проведення прилюдних торгів вже оскаржувалися в судовому порядку з тих самих підстав, з яких заявлений і цей позов про визнання торгів недійсними.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що з огляду на правову природу прилюдних торгів як правочину у випадку, коли заінтересована особа в силу об\`єктивних причин не могла оскаржити оцінку майна на відповідній стадії виконавчого провадження, зважаючи на те, що така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які врегульовані частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу), а також значимість ціни продажу майна як істотної умови договору купівлі-продажу, та зважаючи на необхідність забезпечення доступу до використання ефективного та правомірного способу захисту порушеного права, ця особа має право ініціювати пред\`явлення позову про визнання торгів недійсними, в тому числі з підстав неналежної (несправедливої) оцінки майна, за яку предмет іпотеки продано на електронних торгах.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду також зауважує, що висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16 (провадження № 14-187цс19), про те, що оскаржувати оцінку майна необхідно в порядку оскарження рішень та дій виконавців, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у цій справі наявні інші фактичні обставини.

Так, у справі № 308/121508/16 заявниця звернулася до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця, визнання недійсною оцінки майна. На час звернення заявниці до суду зі скаргою у провадженні державного виконавця перебувало виконавче провадження з виконання виконавчих листів про стягнення з боржника заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Також суб\`єкт оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження провів оцінку спірного майна. Торги щодо реалізації спірного майна не призначалися та не проводилися.

Водночас у цій справі електронні торги відбулися, спірне майно вже було оформлене на користь переможця торгів, тобто виникли певні права та обов\`язки інших осіб, тому до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав у порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц не викладала правового висновку про те, що занижена та несправедлива оцінка майна, переданого на торги, не може бути підставою для визнання торгів та їх результатів недійсними у випадку, якщо боржник не мав об\`єктивної можливості оскаржити оцінку майна у процедурі оскарження дій державного виконавця у межах виконавчого провадження і така можливість, у зв\`язку з реалізацією предмета торгів, втрачена.

Водночас у наведених прикладах (справи № 720/750/16, 534/846/18) Верховний Суд з посиланням саме на зазначену постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц виснував про те, що доводи боржника про занижену та несправедливу оцінку, за якою продано предмет торгів, у жодному випадку не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним, навіть якщо боржник не мав можливості оскаржити оцінку майна до проведення торгів.

У справах № 910/10136/17, 910/8302/17 Верховний Суд у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду послався на висновок Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, відповідно до якого діїдержавного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів палати Касаційного господарського у справах № 910/10136/17, 910/8302/17, відмовляючи у задоволенні позову посилався на те, що у заявників була об\`єктивна можливість скористатись гарантованим правом сторони виконавчого провадження на оскарження такої оцінки та захисту порушеного права.

Проте у зазначених справах відсутній висновок про те, чи можливо оскаржити дії державного виконавця щодо визначення вартості майна у межах позову про визнання недійсними результатів електронних торгів, у разі якщо боржник не мав можливості оскаржити оцінку майна до проведення торгів, а після проведення торгів оскарження оцінки майна в іншій процедурі є неможливою.

Зазначене свідчить про застосування неоднакових підходів Верховного Суду у складі різних касаційних судів до застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, що викликає потребу в усуненні виявлених розбіжностей у практиці розгляду справ Верховним Судом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, з огляду на викладену проблему застосування норм матеріального права, також вважає за необхідне поставити питання перед Великою Палатою Верховного Суду про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду України, шляхом його конкретизації, викладеного в постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 29 червня 2016 року у справі № 6-370цс16, від 14 грудня 2016 року у справі № 904/9284/14.

Відповідно до цього загального висновку правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства.

З таким загальним висновком погоджується і Велика Палата Верховного Суду (див., наприклад, постанову від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (провадження № 12-88гс20)).

Крім цього загального висновку, в постанові від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 Верховний Суд України виснував: «Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону).

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними».

Проте указаний загальний висновок не враховує випадку, коли заінтересована особа в силу об\`єктивних причин не могла оскаржити оцінку майна на відповідній стадії виконавчого провадження, значимості ціни продажу майна як істотної умови договору купівлі-продажу та зважаючи на необхідність забезпечення доступу до використання ефективного та правомірного способу захисту порушеного права.

Тому, зважаючи на подальшу різну правозастосовуючу практику, про що йшлося вище, відступлення від указаного висновку Верховного Суду України, шляхом його конкретизації є цілком очевидним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи цю справу на розгляд саме Великої Палати Верховного Суду враховує позицію Верховного Суду у складі Об\`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка в ухвалі від 04 травня 2022 року про повернення цієї справи на розгляд колегії суддів зазначила, що розгляд питання про відступлення від висновку іншого касаційного суду у складі Верховного Суду, висновку Великої Палати Верховного Суду та висновку Верховного Суду України, належить до функціональних і виключних повноважень Великої Палати Верховного Суду.

*Висновки за результатами розгляду касаційної скарги*

За змістом статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод існує презумпція, що юрисдикція здійснюється на всій території Договірної держави. Зобов\`язання, взяті на себе Договірною державою за статтею 1, включають два аспекти, а саме: з одного боку - негативне зобов\`язання утримуватися від втручання у здійснення гарантованих прав і свобод, а з іншого боку - позитивні зобов\`язання вживати належних заходів для забезпечення дотримання таких прав і свобод на своїй території (рішення від 16 червня 2015 року у справі «Sargsyan v. Azerbaijan» (Саргсян проти Азербайджану).

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що справа містить виключну правову проблему і її передача на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики про те, що занижена та несправедлива оцінка майна, переданого на торги, може бути підставою для визнання торгів та їх результатів недійсними у випадку, якщо боржник не мав об\`єктивної можливості оскаржити оцінку майна у процедурі оскарження дій державного виконавця у межах виконавчого провадження і така можливість, у зв\`язку з реалізацією предмета торгів, втрачена.

Метою передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є також необхідність відступу від висновку Верховного Суду України, шляхом його конкретизації, викладеного в постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 29 червня 2016 року у справі № 6-370цс16, від 14 грудня 2016 у справі № 904/9284/14.

Відповідно до частини п\`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об\`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об\`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 661/107/19 (провадження №61-18549св20) за позовом ОСОБА\_1 до Державного підприємства «Сетам», Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, ОСОБА\_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА\_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Надія України», Кредитна спілка «Херсонський кредит», Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», за касаційною скаргою ОСОБА\_1 , від імені якої діє адвокат Бойко В\`ячеслав Володимирович, на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 04 листопада 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий В. В. Яремко

 

Судді: І. Ю. Гулейков

 

  А. С. Олійник

 

  С. О. Погрібний

 

  Г. І. Усик