ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 105148912

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

08 липня 2022 року

м. Київ

справа № 639/645/19

провадження № 51-2021ск21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 березня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року стосовно нього,

встановив:

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 1, 3, 4 ч. 2, ч. 5 цієї статті.

Так, засуджений, всупереч положенням п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК, направляючи до Суду свою касаційну скаргу, вказав, що скарга подається до Верховного Суду України Касаційного кримінального суду, що не відповідає приписам п. 21 ч. 1 ст. 3 КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147 - VIII), згідно з якою судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається, судове рішення, що оскаржується, однак касаційна скарга містить протиріччя щодо цього.Так, засуджений, подаючи 21 лютого 2022 року касаційну скаргу зазначив, що ним оскаржується, зокрема, ухвала Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2022 року.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається обґрунтування заявлених скаржником вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Проте скаржник подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Тому, скаржник, заперечуючи законність судових рішень, має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення вимог КПК, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування чи зміни оспорюваних судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження, як про це ставить питання у касаційній скарзі засуджений.

Отже, всупереч законодавчим приписам у поданій касаційній скарзі не викладено обґрунтування незаконності судових рішень та необхідності їх скасування на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 84, 94, 370, 374, 404, 412-414, 415, 419 цього Кодексу в їх взаємозв`язку. Крім того, за змістом скарги у ній засуджений по суті аналізує фактичні обставини кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.

У зв`язку з цим захиснику необхідно аргументовано викласти свої доводи виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, передбачених КПК.

З огляду на викладене, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені ст. 438 КПК, що є підставою для скасування рішень,

а також належним чином обґрунтувати свої доводи.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами саме норм права і переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній належного обґрунтування перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 427 КПК, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються. Проте до касаційної скарги копій оскаржуваних судових рішень засудженим не додано.

Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 березня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року стосовно нього залишити без руху та надати йому строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3