ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 104047419

Озвучення тимчасово недоступне

Номер провадження: 11-кп/813/482/22

Номер справи місцевого суду: 522/13711/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА\_1

Доповідач ОСОБА\_2

**ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД **

**УХВАЛА**

**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**

14\.04.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя: ОСОБА\_2 ,

судді ОСОБА\_3 та ОСОБА\_4 ,

за участю:

секретарки судового засідання ОСОБА\_5 ,

прокурора ОСОБА\_6 ,

обвинувачених ОСОБА\_7 , ОСОБА\_8 та ОСОБА\_9 ,

захисників ОСОБА\_10 та ОСОБА\_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА\_6 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2021 року відносно

**ОСОБА\_7 **, ІНФОРМАЦІЯ\_1 , уродженця м. Архангельськ (Російська Федерація), громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА\_1 , одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого, адвоката,

**ОСОБА\_8 **, ІНФОРМАЦІЯ\_2 , уродженця м. Ясинувата (Донецька область), громадянина України, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА\_2 , проживає за адресою: АДРЕСА\_3 , раніше не судимого, адвоката,

**ОСОБА\_9 **, ІНФОРМАЦІЯ\_3 , громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, мешкає за адресою: АДРЕСА\_4 , раніше не судимого,

обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, п.2 ст.27, ч.1 ст.364 КК України у кримінальному провадженні №42016160000001017, внесеному до ЄРДР 05.12.2016 року

**установив**

**Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції**

Оскаржуваним вироком Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2021 року обвинувачених ОСОБА\_7 , ОСОБА\_8 та ОСОБА\_9 визнано невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, п.2 ст.27, ч.1 ст.364 КК України, та виправдано в зв\`язку з недоведеністю вчинення ними інкримінованих кримінальних правопорушень. Також вироком вирішено питання запобіжних заходів, речових доказів та судових витрат.

Державним обвинуваченням ОСОБА\_7 , ОСОБА\_8 та ОСОБА\_9 обвинувачуються в тому, що відповідно до наказу начальника ГУ НП в Одеській області №169 від 07.11.2015 року ОСОБА\_9 перебував на посаді оперуповноваженого відділу кримінального пошуку Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області.

У своїй діяльності ОСОБА\_9 керувався Конституцією України, Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами України, Законами України «Про Національну поліцію», іншими законодавчими актами України, нормативно-правовими актами МВС України та ГУ НП в Одеській області.

Нехтуючи взятими на себе обов\`язками працівника правоохоронного органу, достовірно розуміючи суть злочину та передбачену за його скоєння кримінальну відповідальність, замість його попередження та профілактики злочинності серед населення, ОСОБА\_9 скоїв умисне, корупційне кримінально-каране діяння при наступних обставинах.

За версією слідства, ОСОБА\_8 , маючи вищу юридичну освіту, раніше перебуваючи на посаді працівника прокуратури Малиновського району м. Одеси, здобув зв\`язки зі співробітниками Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області та працівниками Одеської місцевої прокуратури №2, з метою подальшої сумісної незаконної діяльності, спрямованої на отримання від фізичних та інших осіб неправомірної вигоди.

З цією метою та для прикриття спільної незаконної діяльності створив громадську організацію «Спеціальне бюро по боротьбі з економічною злочинністю та корупцією України», в якій він обіймав посаду голови правління, залучивши в якості її члена ОСОБА\_7 .

Будучи знайомим з оперуповноваженим відділу кримінального пошуку Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області ОСОБА\_9 , відповідно до сумісно розробленого плану, спрямованого на збирання ОСОБА\_9 інформації щодо осіб, які мають відношення або фігурують у заявах та повідомленнях про вчинені кримінальні правопорушення, що розглядаються співробітниками Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області та подальшої її передачі ОСОБА\_8 з метою нібито створення обставин, за якими особи повинні вирішувати питання щодо непритягнення їх до кримінальної або адміністративної відповідальності чи невжиття заходів щодо обмеження їх конституційних прав, за умови передачі, визначеної ними, незаконної грошової винагороди.

Крім того, до раніше розробленого злочинного плану залучено члена громадської організації «Спеціальне бюро по боротьбі з економічною злочинністю та корупцією України» ОСОБА\_7 , якому відведено роль особи, яка є фахівцем у застосуванні норм Цивільного та Господарського кодексів України, обізнаної у цивільному та господарському законодавстві, з метою створення для особи штучних обставин та впевненості останньої про наявність порушення законів України, для вирішення яких останні повинні передавати незаконну грошову винагороду, в тому числі для співробітників правоохоронних органів Одеської області.

Так, ОСОБА\_9 , перебуваючи на посаді оперуповноваженого відділу кримінального пошуку Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області, під час виконання покладених на нього обов\`язків, а саме у період з 16.11.2016 року по 26.11.2016 року, у приміщенні Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 23-в, від свого колеги – оперуповноваженого відділу кримінального пошуку Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області ОСОБА\_12 , робочі місця яких розташовані у службовому кабінеті №117, отримав інформацію про те, що в останнього перебувають на розгляді матеріали ЖЄО №30753 від 16.11.2016 року за заявою ОСОБА\_13 про неможливість встановлення місцезнаходження його знайомого ОСОБА\_14 , який мешкав за адресою: АДРЕСА\_5 , та перебування за місцем його мешкання сторонніх осіб, у тому числі громадянки ОСОБА\_15 .

Після отримання зазначеної службової інформації у ОСОБА\_9 виник злочинний умисел, направлений на зловживання службовим становищем в інтересах третіх осіб, передбачаючи настання у зв\`язку з цим суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди ОСОБА\_15 , шляхом обману та підбурювання до замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за раніше розробленим злочинним планом сумісно з ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 .

Так, ОСОБА\_9 , в порушення письмової вказівки керівництва Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області, відповідно до якої розгляд матеріалів ЖЄО №30753 від 16.11.2016 року за заявою ОСОБА\_13 доручено оперуповноваженому відділу кримінального пошуку Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області ОСОБА\_12 , почав самостійно проводити перевірку щодо з\`ясування обставин перебування сторонніх осіб у квартирі ОСОБА\_14 .

Оперуповноважений відділу кримінального пошуку Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області ОСОБА\_9 26.11.2016 року, реалізуючи спільний з ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 злочинний умисел, викликав до приміщення поліції особу, яка мешкала у квартирі ОСОБА\_14 , а саме громадянку ОСОБА\_15 з метою з\`ясування обставин придбання нею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА\_5 , повідомивши при цьому останню, що під час придбання зазначеного житла була використана підроблена довідка форми №1, видана на ім\`я колишнього власника житла.

Так, 28.11.2016 року ОСОБА\_15 за викликом ОСОБА\_9 прибула до Малиновського відділу поліції у м. Одесі ГУ НП в Одеській області, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 23-в, де в кабінеті №117 зустрілась з ОСОБА\_9 .

В ході розмови ОСОБА\_9 переконав ОСОБА\_15 , що саме він проводить перевірку за заявою ОСОБА\_13 , створюючи при цьому штучні обставини про нібито наявні порушення чинного законодавства. Крім того, пояснив ОСОБА\_15 , що квартира, яка, згідно договору купівлі продажу №1017 від 05.09.2016 року та є дійсним на теперішній час, перебуває у власності останньої, до цього придбана шахрайським шляхом і до неї особисто є питання, як до власниці квартири, а також повідомив, що під час оформлення квартири використана підроблена довідка форми №1.

Наступного дня, а саме 29.11.2016 року, ОСОБА\_9 , продовжуючи свої злочинні дії, зателефонував ОСОБА\_15 та запитав коли остання може надати йому документи щодо придбання зазначеної квартири, мотивуючи це тим, що вказані документи необхідні для справи.

У той же день, ОСОБА\_15 біля 18.00 год., прибула до Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області, де зустрілась з ОСОБА\_9 . Під час розмови останній, не маючи на це будь-яких законних підстав, без проведення відповідних досліджень та експертиз, повідомив ОСОБА\_15 , що деякі документи, які стосуються права власності та користування квартирою АДРЕСА\_6 , мають ознаки підроблення та в подальшому на зазначену квартиру буде накладено арешт, а квартира може бути передана на баланс Одеської міської ради.

Реалізовуючи спільний злочинний намір з ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 , ОСОБА\_9 , зловживаючи службовим становищем, діючи з корисливих мотивів в особистих інтересах та інтересах інших фізичних осіб, усвідомлюючи, що в результаті їх спільних злочинних дій буде завдано істотної шкоди правам та інтересам ОСОБА\_15 , і бажаючи цього, повідомив ОСОБА\_15 , що його знайомий може вирішити вказані проблемні питання щодо квартири та надав номер мобільного телефону ОСОБА\_8 , запропонувавши зустрітися з останнім.

Відповідно до раніше розробленого злочинного плану та відведеної ролі, ОСОБА\_8 повинен був зустрітися з ОСОБА\_15 та повідомити їй про вирішення питання щодо передачі останньою в якості неправомірної вигоди грошових коштів за невнесення до ЄРДР та подальшого не накладення арешту в рамках кримінального провадження на квартиру за адресою: АДРЕСА\_5 .

Будучи введеною в оману та усвідомлюючи настання негативних наслідків щодо неї та її майна, виконуючи незаконні пропозиції ОСОБА\_9 , ОСОБА\_15 30.11.2016 року зателефонувала ОСОБА\_8 та домовились про зустріч наступного дня, тобто 01.12.2016 року.

Надалі 01.12.2016 року ОСОБА\_15 приблизно о 18.00 прибула до офісу, що розташований за адресою: АДРЕСА\_7 , де зустрілась з ОСОБА\_8 .

Під час розмови, відповідно до раніше розробленого злочинного плану, ОСОБА\_8 повідомив, що йому в повній мірі відомо від співробітника поліції ОСОБА\_9 про підстави виклику до Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області.

Реалізуючи злочинний план, ОСОБА\_8 в приміщенні офісу запропонував ОСОБА\_15 надати документи на квартиру ОСОБА\_7 , якого він відрекомендував, як фахівця у сфері цивільного та господарського законодавства України.

Дотримуючись раніше обумовленого злочинного плану ОСОБА\_7 , ознайомившись з наданими ОСОБА\_15 документами у її присутності, повідомив про те, що під час придбання ОСОБА\_15 вищевказаної квартири в її діях будь-яких порушень не виявлено, однак до колишніх власників наявні сумніви щодо законності права набуття власності, що у подальшому під час перевірки правоохоронними органами, призведе до внесення відомостей до ЄРДР, обмеження її конституційних прав, тобто накладення арешту на квартиру та позбавлення її права власності, що є виключно компетенцією службових осіб, які займають відповідальне становище, а саме слідчим, прокурором.

У свою чергу, ОСОБА\_8 , продовжуючи злочинні дії, повідомив, що з метою усунення вищевказаних перешкод користування зазначеним об\`єктом нерухомості ОСОБА\_15 повинна у найкоротший строк надати йому 4000 (чотири тисячі) доларів США для їх подальшої передачі відповідальним службовим особам Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області.

У разі відмови від передачі грошових коштів, відповідальними службовими особами Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області буде вжито заходів щодо внесення відомостей до ЄРДР та накладено арешт на зазначену квартиру. У випадку передачі ОСОБА\_15 грошей ОСОБА\_8 відповідальними службовими особами Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області не будуть вжиті заходи щодо внесення відомостей до ЄРДР та накладення арешту на вказану квартиру.

При цьому, ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 були достеменно обізнані про те, що ОСОБА\_9 відповідно до письмової вказівки керівництва Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області, розглядом матеріалів ЖЄО №30753 від 16.11.2016 року за заявою ОСОБА\_13 не займався, рішення по них не приймав та не наділений повноваженнями щодо внесення відомостей до ЄРДР, згідно вимог ст.214 КПК України.

Тобто, ОСОБА\_9 , ОСОБА\_16 та ОСОБА\_7 , одержані від ОСОБА\_15 грошові кошти передавати будь-якій службовій особі в якості неправомірної вигоди не збирались, оскільки мали намір особисто заволодіти ними шляхом обману та розпорядитись ними на свій розсуд.

У подальшому ОСОБА\_15 08.12.2016 року біля 18.30 на вимогу ОСОБА\_8 прибула до офісу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 38, де ОСОБА\_8 їй запропоновано присісти до салону автомобіля марки «Лексус RX-330», державний номерний знак НОМЕР\_1 , яким керував останній та на пасажирському сидінні якого вже перебував ОСОБА\_7 . В ході спілкування ОСОБА\_15 повідомила ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 про те, що у неї є тимчасові труднощі з приводу збору всієї суми грошових коштів, яка була зазначена ОСОБА\_8 у вигляді 4000 (чотирьох) тисяч доларів США.

У свою чергу, ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 , не маючи повноважень, згідно ст. 26-28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року, реалізуючи спільний злочинний умисел наполягали на тому щоб ОСОБА\_15 передала їм одразу 3500 (три тисячі п\`ятсот) доларів США, що станом на 08.12.2016 року згідно даних Національного банку України становило 91707 грн., для нібито вирішення питання з відповідальними службовими особами правоохоронних органів.

При цьому ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 було відомо, що рішення по матеріалах ЖЄО №30753 від 16.11.2016 року за заявою ОСОБА\_13 05.12.2016 року вже було списано «висновком».

Далі, діючи відповідно до узгодженого плану ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 09.12.2016 року о 12.00 год. прибули до службового кабінету ОСОБА\_9 та без будь-якого письмового запиту чи заяви отримали копію документу, а саме – висновку ЖЄО №30753 від 16.11.2016 року після чого в той же день о 13.00 год., зустрілись з ОСОБА\_15 , на розі вулиць Малиновського та Космонавтів біля будинку №58 в м. Одесі в салоні автомобілю марки «Лексус RX-330», державний номерний знак НОМЕР\_1 .

У ході розмови ОСОБА\_8 передав ОСОБА\_15 копію висновку про списання матеріалів ЖЄО №30753 від 16.11.2016 року за заявою ОСОБА\_13 та повідомив, що ними виконані всі домовленості з приводу відмови відповідальними службовими особами Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області в реєстрації кримінального провадження та не накладення на квартиру останньої арешту, за що ОСОБА\_15 , будучи введеною в оману та виконуючи незаконні вимоги ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 та ОСОБА\_9 передала останнім в якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 3200 (три тисячі двісті) доларів США, що відповідно до даних Національного банку України станом на 09.12.2017 року складало 82 560 (вісімдесят дві тисячі п\`ятсот шістдесят) грн. та 8000 (вісім тисяч) грн., нібито для подальшої передачі відповідальним службовим особам правоохоронних органів.

Після скоєння зазначеного злочину, ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 на розі Адміральського проспекту та вул. Фонтанська дорога в м. Одесі були затримані співробітниками прокуратури та УВБ в Одеській області ДВБ НП України.

В ході огляду місця події з автомобіля, в якому перебували ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 , виявлено та вилучено предмет неправомірної вигоди, а саме грошові кошти в сумі 3200 (три тисячі двісті) доларів США та 8000 (вісім тисяч) грн.

Крім того, 09.12.2016 року о 14.20 год. у приміщенні кабінету №117 Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області, що розташований по вул. Філатова, 23-в в м. Одеса на робочому місці затримано оперуповноваженого відділу кримінального пошуку вказаного відділу поліції ОСОБА\_9 , у якого виявлено та вилучено матеріали ЖЄО №30753 від 05.12.2016 року.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА\_9 кваліфіковано за:

\- ч.2 ст.190 КК України, за кваліфікуючими ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб;

\- ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України, за кваліфікуючими ознаками підбурювання до закінченого замаху на пропозицію і надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

\- ч.1 ст.364 КК України, за кваліфікуючими ознаками зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе та інших фізичних осіб використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА\_8 кваліфіковано за:

\- ч.2 ст.190 КК України, за кваліфікуючими ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб;

\- ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України, за кваліфікуючими ознаками підбурювання до закінченого замаху на пропозицію і надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

\- п.2 ст.27 ч.1 ст.364 КК України, за кваліфікуючими ознаками співучасть у зловживанні службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе та інших фізичних осіб використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА\_7 кваліфіковано за:

\- ч.2 ст.190 КК України, за кваліфікуючими ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб;

\- ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України, за кваліфікуючими ознаками підбурювання до закінченого замаху на пропозицію і надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

\- п.2 ст.27 ч.1 ст.364 КК України, за кваліфікуючими ознаками співучасть у зловживанні службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе та інших фізичних осіб використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян.

Визнаючи ОСОБА\_7 , ОСОБА\_8 , ОСОБА\_9 , невинуватими у скоєнні інкримінованих їм кримінальних правопорушень та виправдуючи їх, суд першої інстанції, відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов\`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв\`язку, дійшов висновку, що за результатами даного судового розгляду вина ОСОБА\_7 , ОСОБА\_8 , ОСОБА\_9 , у вчиненні інкримінованих ним злочинів не доведена, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення вчинення ними інкримінованих кримінальних правопорушень, стороною обвинувачення не надано та судом в ході розгляду обвинувального акту не виявлено.

**Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала**

В апеляційній скарзі прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА\_6 зазначив, що не погоджується з вироком суду, посилаючись при цьому на його незаконність, оскільки допущена неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у зв\`язку з незастосуванням закону, який підлягає застосуванню.

Доводи апеляційної скарги прокурор обґрунтовує тим, що:

\- висновки суду щодо недотримання стороною обвинувачення вимог ст.481 КПК України повідомлення про підозру адвокатам ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 є помилковими, оскільки їх повідомлення про підозру підписано та вручене уповноваженими на то особами;

\- суд дійшов помилкових висновків про незаконне втручання у приватне спілкування ОСОБА\_8 , ОСОБА\_9 та ОСОБА\_7 та недопустимість доказів, здобутих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки НСРД було проведено на підставі рішень слідчих суддів апеляційного суду Одеської області, які при винесенні відповідних ухвал вивчили всі, на той час, матеріали кримінального провадження та прийшли до висновку про наявність підстав для винесення рішень, які на даний час не скасовані та не визнані протиправними чи завідомо незаконними. При винесенні постанов про проведення НСРД прокурор керувався наявними матеріалами, наданими слідчим та не мав можливості вийти за рамки матеріалів досудового розслідування;

\- судом неправомірно визнано законність дій адвокатів та ОСОБА\_9 , з підстав, що громадянами ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 , як адвокатами, отримано гонорар в сумі 3500 доларів США від потерпілої ОСОБА\_15 , та їх дії відповідають вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а заходи проведені правоохоронними органами – є втручанням у конфіденційне спілкування адвокатів з клієнтом, оскільки судом не враховано, що не було та не могло бути втручання в діяльність адвокатів ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 у конфіденційне спілкування з потерпілою ОСОБА\_15 ;

\- суд безпідставно посилався на матеріали досудового розслідування №42017160000000277 за ч.2 ст.397 КК України за фактом незаконного втручання в діяльність адвоката ОСОБА\_8 , оскільки матеріали провадження не досліджувались у ході судового розгляду, а рішення у вказаному провадженні підтверджує відсутність складу злочину будь-якої особи щодо втручання у діяльність адвоката, адже провадження закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення;

\- суд помилково застосував доктрину «плодів отруйного дерева» та вважав недопустимими всі фактичні дані, а також увесь подальший ланцюжок доказів, разом з протоколами НСРД з додатками, оптичними дисками, дорученнями, що стосуються НСРД з підстав того, що вони зібрані всупереч процесуальному порядку, встановленого КПК України і в наслідок втручання у приватне спілкування адвоката ОСОБА\_8 з потерпілою ОСОБА\_15 , так як НСРД проводились не тільки відносно ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 , а і ОСОБА\_9 , який не був особою, на яку розповсюджуються вимоги ст.431 КПК України, та всі процесуальні документи відповідають вимогам КПК України. Однак, судом включені в перелік недопустимих доказів з зазначених вище підстав документи, які стосуються ОСОБА\_9 ;

\- суд першої інстанції безпідставно вважав незаконним огляд місця події, який проводився 09.12.2016 року та відповідно всі докази отриманні під час вказаної слідчої дії безпідставно визнано недопустимими з підстав, що прокурор та слідчий до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку не звертались, оскільки дозвіл на проведення огляду було надано 12.12.2016 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси;

\- у матеріалах справи відсутній аудіо-відео запис судового засідання від 19.07.2018 року, у кому тривав допит потерпілої ОСОБА\_15 , що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

\- суд безпідставно залишив без задоволення тричі заявлені прокурором та потерпілою відводи головуючому, що є підставою для перегляду судом апеляційної інстанції заяви про відвід головуючого по справі у суді першої інстанції, зважаючи на обґрунтованість доводів, та скасування вироку суду;

\- судом першої інстанції під час судового розгляду та винесенні вироку грубо порушенні права потерпілої ОСОБА\_15 , яка була позбавлена можливості скористатися своїми правами передбаченими ст. 56, 364 КПК України, а саме:

\- потерпіла ОСОБА\_15 не була присутня у судових засіданнях при долучені письмових доказів та належним чином судом про час та дату не повідомлялась;

\- не викликалась судом та відповідно не висловила свою позицію у судових дебатах;

\- в оскаржуваному вироку потерпіла взагалі не зазначена як учасник процесу, що позбавляє її можливості оскаржити рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, прокурор просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким:

\- визнати ОСОБА\_9 винним та призначити покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.1 ст.364 КК України у виді 2 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, а саме бути службовою особою у розумінні примітки 1 ст.364 КК України на три роки. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА\_9 покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посади, а саме бути службовою особою у розумінні примітки 1 ст.364 КК України на три роки. Обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою та взяти під варту в залі суду.

\- визнати ОСОБА\_8 винним та призначити покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за ч.4 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за п.2 ст.27 ч.1 ст.364 КК України у виді 2 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади, а саме бути службовою особою у розумінні примітки 1 ст.364 КК України на три роки. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА\_8 покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посади, а саме бути службовою особою у розумінні примітки 1 ст.364 КК України на три роки. Обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою та взяти під варту в залі суду.

\- визнати ОСОБА\_7 винним та призначити покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за ч.4 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за п.2 ст.27 ч.1 ст.364 КК України у виді 2 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, а саме бути службовою особою у розумінні примітки 1 ст.364 КК України на три роки. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА\_7 покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посади, а саме бути службовою особою у розумінні примітки 1 ст.364 КК України на три роки. Обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою та взяти під варту в залі суду.

Потерпіла ОСОБА\_15 та її представник адвокат ОСОБА\_17 у чудове засідання апеляційного суду не з\`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, засобами електронного зв\`язку надали заяву про розгляд справи без участі потерпілої особи.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Враховуючи належне повідомлення потерпілої про день та час розгляду справи та звернення її к заявою про розгляд справи за відсутності потерпілої особи, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності потерпілої ОСОБА\_15 та її представника.

**Позиції учасників судового розгляду.**

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; думку обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

**Мотиви суду апеляційної інстанції**

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об\`єктивно з\`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.374 КПК України в мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначається: формулювання обвинувачення, яке пред\`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Так, визнаючи ОСОБА\_8 , ОСОБА\_9 та ОСОБА\_7 невинуватими у скоєнні інкримінованих їм кримінальних правопорушень та виправдуючи їх, суд першої інстанції встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Будучи допитаним в ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА\_9 свою провину не визнав та пояснив, що він 15.11.2015 року поступив на службу в органи Національної поліції України на посаду старшого оперуповноваженого Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області. В його службові обов\`язки входило розкриття тяжких та особливо тяжких злочинів, профілактика злочинів, робота з особами раніше судимими, оперативний супровід матеріалів, внесених в ЄРДР. Його робочий кабінет №117 знаходився на першому поверсі будівлі Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області. Спільно з ним за одним робочим столом напроти знаходився оперуповноважений Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області ОСОБА\_12 . 16.11.2016 року на оперуповноваженого Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області ОСОБА\_12 керівництвом були розписані матеріали ЖЄО за заявою ОСОБА\_18 за фактом відсутності його товариша ОСОБА\_19 за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА\_5 . Матеріали, отримані до розгляду ОСОБА\_9 і ОСОБА\_12 , щоранку вичитували, після цього по кожному матеріалу складався план того, що необхідно зробити. У листопаді 2016 року ОСОБА\_9 з ОСОБА\_12 після вичитки матеріалів ЖЄО за заявою Калініна був складений план заходів, за яким необхідно було виконати: вихід на місце ( АДРЕСА\_5 ), де встановити мешканців даної квартири, поспілкуватися з сусідами по факту відсутності ОСОБА\_18 за місцем проживання та перебування в його квартирі нових мешканців. У зв\`язку з цим 26.11.2016 року на адресу вийшов ОСОБА\_12 , який встановив, що в даній квартирі ОСОБА\_19 не проживає, квартира належить іншим особам, і в даний час там проходить ремонт. Зі слів ОСОБА\_12 ОСОБА\_9 стало відомо що, коли він вийшов на адресу, двері квартири йому відкрив літній чоловік, представився батьком власника квартири, і подзвонив своїй дочці, яка за її телефоном поспілкувалася на місці з ОСОБА\_12 , і домовилася взяти документи на квартиру і прибути в Малиновський відділ поліції. Після цього в Малиновському відділі поліції ОСОБА\_9 зустрів ОСОБА\_12 і запитав, які документи необхідно запитати за вищевказаним ЖЄО. ОСОБА\_9 повідомив ОСОБА\_12 список документів, які необхідно підготувати власнику квартири АДРЕСА\_8 . Після цього ОСОБА\_12 на його мобільний телефон подзвонила власниця квартири АДРЕСА\_8 , пославшись на те, що номер телефону ОСОБА\_12 вона отримала від свого батька, уточнивши при цьому перелік документів, які їй необхідно з собою взяти перед приходом до Малиновського відділу поліції. ОСОБА\_12 , не бажаючи щось упустити, передав телефон ОСОБА\_9 . Останній в телефонному режимі пояснив, які документи необхідно з собою взяти. В цей же день, в другій половині дня в присутності ОСОБА\_9 . ОСОБА\_12 подзвонив на мобільний телефон невідомий чоловік, який представився братом власниці квартири і почав погрожувати розправою по службовій лінії ОСОБА\_12 , після чого ОСОБА\_12 передав телефон ОСОБА\_9 , який поспілкувався з вищевказаним чоловіком, який йому в телефонній розмові повідомив, що якщо його сестру викликатимуть до Малиновського відділу поліції, то він відразу напише заяву в УВБ про те, що вони вимагали гроші з його сестри. Після цього почав ОСОБА\_9 особисто погрожувати, в тому числі і фізичною розправою, а також посилався на прізвища впливових посадових осіб, в тому числі, і поліції. При цьому додав, що, якщо вони не зрозуміють його, то він розправиться з ними на свій розсуд через своїх впливових родичів в поліції. Після розмови з зазначеною особою, власниця квартири почала всіляко ігнорувати прихід в Малиновський відділ поліції, що підтверджувалося її постійною зайнятістю і небажанням відповідати на дзвінки. 16.11.2016 року ОСОБА\_9 був звільнений з лав Національної поліції України у зв\`язку з не проходженням переатестації, після цього почав збирати свої речі, а також готуватися для здачі своїх справ та підписання обхідного листку. 28.11.2016 року після 18:00 год. до Тринчі з ОСОБА\_12 в робочий кабінет №117 прийшла жінка, яка назвалася Лікар Діною і повідомила, що вона власниця квартири АДРЕСА\_8 , при цьому надала правовстановлюючі документи на квартиру, договір купівлі - продажу, виписку з єдиного реєстру. ОСОБА\_9 поставив кілька запитань Лікар Діні за фактом придбання вищевказаної квартири, на які остання відповісти хронологічно не змогла, як і на питання через яке агентство нерухомості була придбано квартиру не відповіла. Після цього Лікар Діну попросили принести договір з агентством на придбання квартири. На наступний день 29.11.2016 року приблизно о 18.00 в кабінет №117 прибула жінка, яка представилася як Лікар ОСОБА\_20 , надала свій громадянський паспорт, де було зазначено, що вона уродженка м. Кривий Ріг, з реєстрацією за адресою: АДРЕСА\_5 . У цей момент ОСОБА\_9 перебував в кабінеті разом з ОСОБА\_12 . ОСОБА\_15 повідомила, що квартиру придбала через агентство нерухомості, однак яке саме відповідати не захотіла, і показала копію договору купівлі - продажу на дану квартиру. Спілкувалися з Лекарь як ОСОБА\_9 , так і ОСОБА\_12 . Крім цього, будучи звільненим 16.11.2016 року, на ОСОБА\_9 жодні матеріали не розписували. За показами ОСОБА\_9 , коли ОСОБА\_15 зайшла до кабінету, переляканою вона не виглядала, була дещо розгублена, проте через приблизно 5-10 хв бесіди заспокоїлася, і почала планомірно просити про допомогу, викликаючи почуття жалості, періодично плачучи, задавати послідовно питання компрометуючого характеру, пов\`язані з тим, як їй уникнути проблем з квартирою, купленої за сумнівних обставин. На питання в частині порядку придбання квартири (ціна, агентство нерухомості, як знайшли квартиру) категорично ухилялася від прямої відповіді, переводячи розмову в русло призову до допомоги. В ході бесіди було видно, що Лікар не бажає пояснювати жодні деталі зі свого боку, при цьому постійно задавала питання компрометуючого характеру, просила про допомогу, плакала і просила повідомити про можливі варіанти вирішення питання. Попередньо перед бесідою ОСОБА\_21 сіла на стілець навпроти ОСОБА\_9 , на ОСОБА\_12 уваги не звертала, цілеспрямовано, ведучи діалог безпосередньо з ОСОБА\_9 . В руках ОСОБА\_15 тримала невелику дамську сумочку, постійно підтягуючи її вище в руках. Бічна сторона сумочки була направлена ??безпосередньо в бік обличчя ОСОБА\_9 на відстані приблизно 1 м. Після чергового питання Лікар «що мені робити?», ОСОБА\_9 пояснив, що, будучи з боку поліції, надавати будь-яку допомогу вони не уповноважені, порадивши звернутися до адвоката. ОСОБА\_15 , волаючи до допомоги, плакала, заявляла про те, що знайомих адвокатів у неї немає, повідомила, що в великих кількостях приймає валер\`янку і дуже хвилюється. При цьому ОСОБА\_15 запитала у ОСОБА\_9 адвоката. Останньому по-людськи було шкода жінку, при цьому без відповіді ОСОБА\_15 йти не збиралася. ОСОБА\_9 знав кількох адвокатів, які відповідально підходять до виконання своєї роботи, зокрема ОСОБА\_22 . Однак телефону ОСОБА\_23 у нього не було. ОСОБА\_9 почав питати, в тому числі по телефону, своїх колег, який телефон у адвоката ОСОБА\_8 . Через хв. 10-15 йому прислали СМС з його номером. ОСОБА\_9 передав телефон ОСОБА\_8 . ОСОБА\_15 , вона його набрала з кабінету, домовилася з ним про зустріч і пішла. 05.12.2016 року зі слів ОСОБА\_12 . ОСОБА\_24 стало відомо, що до нього приходив адвокат Лікар, як він зрозумів з його опису, це був ОСОБА\_25 , який пояснював, що в діях Лікар відсутній склад злочину, та вона є добросовісним набувачем квартири, а всі дії з боку поліції, спрямовані на арешт квартири, будуть незаконними, і такими, які будуть грубо порушувати законні права та інтереси належного власника, після чого пішов. 07.12.2016 року в кінці дня до робочого кабінету ОСОБА\_12 прийшла ОСОБА\_15 , яка знову сіла на проти ОСОБА\_9 і почала діалог виключно з ним, при цьому була одягнена в темний одяг з світло коричневого жіночою сумкою «Луї Вітон», яку направляла на ОСОБА\_9 , та стала розповідати про те, що до неї в цей же день приходив чоловік, представився співробітником Біляївського відділу поліції, і ставив питання хто проживає в її квартирі, на що ОСОБА\_9 відповів, що не знає хто до неї приходив, запитав чи вимагала ОСОБА\_15 у співробітника поліції службове посвідчення, на що остання відповіла, що не вимагала службове посвідчення і прізвище не запам\`ятала, після цього ОСОБА\_9 запропонував ОСОБА\_15 написати заяву відносно невідомих осіб, які приходять до неї, на що вона відмовилася, і відразу почала наполегливо запитувати ОСОБА\_9 «чи буде у неї добре з квартирою, якщо вона зустрінеться з адвокатом ОСОБА\_26 » на що ОСОБА\_9 відповів, що матеріал за фактом заяви ОСОБА\_18 через відсутність складу правопорушення списані 05.12.2016 року, при цьому повідомив ОСОБА\_15 , що претензій ні до неї ні до її квартирі немає, проте Лікар не влаштувала ця відповідь і вона не хотіла йти, продовжуючи ставити ОСОБА\_9 компрометуючі питання і неодноразово повторювати про адвоката ОСОБА\_27 і чи буде у неї добре, якщо вона зустрітися з ОСОБА\_26 . ОСОБА\_9 ще раз відповів ОСОБА\_15 , що претензій до неї немає, матеріал списаний, а з приводу того зустрічатися їй з ким-небудь чи ні - це особисто її справа, після цього ОСОБА\_15 незадоволена пішла.

Будучи допитаним в ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА\_8 свою провину не визнав та пояснив, що він з 16.11.2016 року по теперішній час є адвокатом та входить до Національної асоціації адвокатів України. Свою професійну діяльність здійснює відповідно до вимог діючого законодавства. Його робочий офіс на той час знаходився за адресою: АДРЕСА\_7 , на другому поверсі, у даному офісі у сусідньому кабінеті також здійснював адвокатську діяльність адвокат ОСОБА\_7 та ОСОБА\_10 , крім цього ОСОБА\_8 своє робоче місце ділив з адвокатами АБ «Слуцький та партнери», яке також зареєстровано за вказаною адресою, а також на першому поверсі будівлі розташовані офісні приміщення іншого підприємства. 29.11.2016 року близько 19.00 ОСОБА\_8 на робочий телефон НОМЕР\_2 зателефонувала жінка, як стало відомо пізніше Лікар ОСОБА\_20 , та повідомила, що бажає зустрітися з ОСОБА\_8 , як з юристом (адвокатом) та обговорити виниклі у неї проблеми правового характеру. ОСОБА\_8 погодив зустріч на наступний день - 30.11.2016 року в робочому офісі за адресою: АДРЕСА\_7 . 30.11.2016 року ОСОБА\_8 зателефонував ОСОБА\_15 та спитав про заплановану зустріч, однак вона, посилаючись на погане самопочуття, перенесла зустріч на 01.12.2016 року. 01.12.2016 року близько 19.00 ОСОБА\_15 приїхала до офісу за адресою: АДРЕСА\_7 , де ОСОБА\_8 здійснював індивідуальну адвокатську діяльність, та розповіла про існуючу у неї проблему. Проблема складалась з того, що ОСОБА\_15 набула права власності за договором купівлі-продажу, при цьому попередній власник придбав цю квартиру у особи за дорученням від власника, який за декілька днів до укладення правочину помер за невідомих обставин. З метою більш ефективного попереднього розгляду проблемного питання ОСОБА\_8 запросив до участі в наданні попередньої правової консультації адвоката ОСОБА\_7 , який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність в сусідньому кабінеті за тією ж адресою. Коли адвокат ОСОБА\_7 зайшов до кабінету ОСОБА\_8 , він привітався та представився ОСОБА\_15 , після чого попросив розповісти спочатку в чому полягає питання. ОСОБА\_15 описала проблемне питання, після чого ОСОБА\_7 спитав про наявність якоїсь документації на підтвердження викладених обставин. ОСОБА\_15 надала для огляду адвокату ОСОБА\_8 та адвокату ОСОБА\_7 копію договору купівлі-продажу від 05.09.2016 року на квартиру за адресою: АДРЕСА\_5 , відповідно до якого ОСОБА\_15 набула права власності на вказаний об\`єкт нерухомості. Уважно ознайомившись з наданим на огляд документом, ОСОБА\_7 повідомив, що ОСОБА\_15 на даний момент є належним та добросовісним набувачем об\`єкту нерухомого майна (квартири) та з правової точки зору ніяких проблем у неї не повинно виникнути. При цьому додав, що в наявності можливі ризики визнання недійсними попередніх правочинів, у зв\`язку з тим, що довіреність автоматично скасовується у момент смерті довірителя, та що укладалися правочини ймовірно шахраями. Після цього ОСОБА\_8 зі свого боку висловив свою суб\`єктивну точку зору щодо проблемних обставин, що взагалі збігалася з попередньою правовою позицією ОСОБА\_7 , та додав, що проблем з правоохоронцями ймовірно уникнути не вдасться, у зв\`язку з тим, що за фактом смерті попереднього власника повинні будуть проводитись перевірочні оперативно-розшукові та слідчі дії, внаслідок чого можуть виникнути питання до останнього власника з приводу належності та добросовісності набуття квартири. Після цього ОСОБА\_8 повідомив ОСОБА\_15 , що на його думку можливі два послідовних варіанти вирішення її проблемних обставин: перший - довести законними засобами співробітникам Малиновського ВП ГУНП в Одеській області добросовісність та належність набуття квартири з боку ОСОБА\_15 , та відповідно відсутність підстав для внесення відомостей в ЄРДР; другий - забезпечити захист законних інтересів ОСОБА\_15 , як добросовісного набувача, вже після внесення відомостей до ЄРДР, в т.ч. в судовому порядку. Всього за виконання першого чи другого варіанту вирішення проблемної ситуації ОСОБА\_15 погодила суму гонорару у розмірі 3500 (Три тисячі п\`ятсот) доларів США та істотні умови договору про надання правової допомоги. Така сума була обумовлена великим обсягом роботи, стислими термінами її виконання та високою ступеню важкості вирішення проблемного питання. Для належного виконання завдання клієнта ОСОБА\_8 мав: підготувати та направити запит до Малиновського ВП ГУНП в Одеській області для отримання інформації про суть проблемного питання щодо ОСОБА\_15 та її статус по справі; підготувати та направити запит до Біляївського ВП ГУНП в Одеській області для отримання інформації про суть проблемного питання щодо ОСОБА\_15 та її статус по справі; підготувати запит до Державної реєстраційної служби для встановлення послідовності переходу права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА\_5 ; провести бесіду з відповідальним з прийняття рішення щодо внесення відомостей до ЄРДР співробітником Малиновського відділу поліції з метою отримання інформації з коментарями про попередню правову позицію та її обґрунтування, подальші наміри та перспективу щодо справи; підготувати та направити запит до Малиновського відділу поліції для отримання інформації (довідки з розслідування) по справі щодо померлого попереднього власника квартири за адресою: АДРЕСА\_5 ; направити до Першої одеської державної нотаріальної контори запит щодо відомостей про доручення, що було оформлене попереднім померлим власником; за результатами отримання вищевказаної інформації скласти попередню правову позицію з обґрунтуванням підтвердження статусу ОСОБА\_15 як добросовісного набувача квартири за адресою: АДРЕСА\_5 . При цьому в разі внесення відомостей в ЄРДР ОСОБА\_8 мав наміри забезпечувати захист інтересів ОСОБА\_15 до прийняття остаточного рішення по справі в рамках раніше обумовленого гонорару, в т.ч. в рамках цивільного судочинства. Домовившись про всі істотні умови договору, ОСОБА\_15 уповноважила ОСОБА\_8 на представництво її інтересів для вирішення її проблемного питання в Малиновському відділі поліції. Після цього, того ж дня ОСОБА\_8 був підготовлений проект договору про надання правової допомоги №02 від 01.12.2016 року та оформлений відповідний ордер. 05.12.2016 року ОСОБА\_8 , перебуваючи по справах в Малиновському відділі поліції, зайшов до кабінету №117 оперуповноваженого старшого лейтенанта поліції ОСОБА\_12 , в віданні якого знаходились матеріали ЖЄО, та в усній бесіді заявив, що він є представником ОСОБА\_15 , заявив правову позицію в рамках матеріалів, зареєстрованих в ЖЄО №30753 від 16.11.2016 року за заявою ОСОБА\_13 щодо добросовісності ОСОБА\_15 , як набувача квартири за адресою: АДРЕСА\_5 , наполягаючи на тому, що інакше дії правоохоронців будуть такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства України та порушать законні інтереси власника ОСОБА\_15 . Крім цього, повідомив йому, що відсутні будь-які підстави для внесення відомостей до ЄРДР, та надав на підтвердження своїх повноважень ордер та копію свідоцтва про право на здійснення адвокатської діяльності. 07.12.2016 року близько 19.00 ОСОБА\_8 зателефонувала ОСОБА\_15 та спитала чи можна перенести зустріч на наступний день (08.12.2016 року), ОСОБА\_8 погодився та запропонував попередньо зателефонувати о 18.00. 08.12.2016 року близько 18.30 ОСОБА\_8 отримав телефонний дзвінок від ОСОБА\_15 , яка повідомила, що очікує його в офісі за адресою: АДРЕСА\_7 . З метою зекономити час ОСОБА\_8 вирішив підвезти ОСОБА\_15 ближче додому, приймаючи до уваги її занепокоєння щодо дитини, яка нібито залишилась під наглядом сусідів, та переговорити під час руху. Разом з ОСОБА\_28 поїхав ОСОБА\_7 , якого ОСОБА\_8 пообіцяв підвезти ближче до маршрутного таксі. В машині ОСОБА\_15 повідомила, що на руках у неї тільки частина суми передбаченого гонорару, залишок знаходиться вдома. ОСОБА\_8 підвіз ОСОБА\_15 додому та зачекав її, так як вона пообіцяла винести грошові кошти для сплати в якості гонорару. Зачекавши близько 20 хвилин, ОСОБА\_8 зателефонував ОСОБА\_15 , однак вона відповіла, що гонорар сьогодні не має наміру передавати, готова буде це зробити взамін на документи, що підтвердять її добросовісність як набувача, на що ОСОБА\_8 погодився, хоча виконання роботи навіть без сплати авансу суперечить його принципам та створює об\`єктивні економічні ризики в роботі адвоката, зважаючи на неблагонадійність багатьох клієнтів, що нерідко, отримавши результати роботи, сплачувати роботу адвоката відмовляються. Наступного дня, 09.12.2016 року, зранку на шляху до робочого офісу ОСОБА\_8 заїхав до Малиновського відділу поліції, та забрав належним чином оформлену копію постанови, що дійсно передбачала ОСОБА\_15 , як належного добросовісного набувача та відсутність в її діях будь-якого складу кримінального правопорушення. ОСОБА\_8 зрадів, що з боку правоохоронців було прийняте правильне та законне рішення. Для нього це означало, що необхідність виконання додаткових заходів з захисту інтересів ОСОБА\_15 відпала. Після цього ОСОБА\_8 зателефонував ОСОБА\_15 та повідомив її про те, що її завдання виконано в повному обсязі, а проблемне питання – вирішено за законом, та домовився зустрітися з нею в районі 1-ої ст. Люстдорфської дороги о 13.00 для того, щоб передати їй результати роботи та отримати за виконану роботу попередньо обумовлений гонорар. Цього ж дня (09.12.2016 року) ОСОБА\_8 мав намір прийняти участь у семінарі з підвищення кваліфікації адвоката, що проводився КДКА Одеської області в приміщенні Національної юридичної академії (м. Одеса, вул. Піонерська, 2), що був призначений о 13.30. По путі ОСОБА\_8 збирався зустрітися з ОСОБА\_15 . Разом з ним також з метою прийняти участь у семінарі з підвищення кваліфікації адвоката поїхав адвокат ОСОБА\_7 . Близько 13.00 ОСОБА\_8 під\`їхав в район 1-ої ст. Люстдорфської дороги, де зустрівся з ОСОБА\_15 , та передав їй документи, після чого ОСОБА\_15 передала йому грошові кошти в якості гонорару у сумі 3500 (Три тисячі п\`ятсот) доларів США. Після бесіди з ОСОБА\_15 зауважив про необхідність зустрітись для підписання договору про надання правової допомоги з боку ОСОБА\_15 , проект якого 01.12.2016 року був підготовлений та знаходився в робочому офісі, однак у зв\`язку зі стислими термінами виконання завдання та високою завантаженістю, станом на ранок 09.12.2016 року ще не був підписаний з боку клієнта. Крім цього, сама ОСОБА\_15 всіляко уникала підписання цього договору, як мені стало відомо пізніше – з метою штучного створення обставин для встановлення в діях ОСОБА\_8 ознак складу кримінального правопорушення. Приблизно о 13 год. 15 хв. (в протоколі 13 год. 31 хв.) ОСОБА\_22 , та адвоката ОСОБА\_7 співробітниками прокуратури Одеської області та УВБ в Одеській області ДВБ НП України було затримано на розі Адміральского проспекту та Фонтанської дорозі в м. Одесі, де під час затримання їх сильно побили, спричинивши тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, та скоїли крадіжку особистих речей ОСОБА\_8 (телефону «Iphone-4», тел. НОМЕР\_3 , та ножа марки «ZT-200», виробництва США, вартістю 5000 (П\`ять тисяч) грн., що не відноситься до холодної зброї), та грошові кошти у сумі 2000 (Дві тисячі) грн. Під час затримання співробітникам прокуратури та УВБ в Одеській області ДВБ НП України, ОСОБА\_8 повідомив, що є діючим адвокатом, та у подальшому під час огляду транспортного засобу ОСОБА\_8 було виявлено відповідні документи, підтверджуючі його статус, як адвоката. ОСОБА\_8 наполягав негайно зателефонувати до регіональної ради адвокатів з метою повідомлення про факт його затримання для виїзду її представників (п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), та заявив про обов\`язок службових осіб правоохоронного органу самостійно повідомляти раду адвокатів регіону негайно після затримання, також нагадав правоохоронцям, що безпідставне затримання адвоката та подальші неправомірні дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Крім того, необхідно зазначити, що після того, як ОСОБА\_8 почав наполягати негайно зателефонувати до регіональної ради адвокатів з метою повідомлення про факт його затримання співробітники правоохоронних органів зупинили проведення слідчих дій, залишивши ОСОБА\_8 під наглядом співробітників спецпідрозділу «КОРД», а самі відлучились з місця огляду та повернулись лише приблизно через годину та продовжили проведення слідчих дій, що підтверджується протоколом огляду місця події, який тривав більше 3 годин та перериванням відеозапису, який проводився ними під час огляду місця події. Однак, продовжуючи протиправні дії співробітники прокуратури та УВБ в Одеській області ДВБ НП України регіональну раду адвокатів не повідомили, викликали адвоката з ЦБПД, при цьому адвоката ОСОБА\_8 - ОСОБА\_29 не допустили до участі у слідчих діях, адвокатів з центру надання правової допомоги, які прибули на місце затримання та огляду місця події, також допущені до слідчих дій не були. Лише наступного дня, 10.12.2016 року об 13 год. 48 хв., з порушенням строку передбаченого КПК України, а саме вимог ст.278 КПК України (письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання), ОСОБА\_8 прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури Одеської області ОСОБА\_30 , діючим нібито за дорученням виконуючого обов\`язки прокурора Одеської області ОСОБА\_31 , відповідно до ст. 36, 42, 276, 277, 278, 481 КПК України та ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.2 ст.27 та ч.3 ст.368 КК України. Також ОСОБА\_8 показав, що у випадках існування нагальної потреби надання правової допомоги договір може укладатись в усній формі з подальшим його письмовим відображенням (ч.2 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). В будь-якому випадку, до укладення договору адвокат зобов\`язаний попередити клієнта про всі складнощі і можливі негативні наслідки для результату виконання визначеного завдання, пов\`язані з обсягом його зайнятості. А до моменту підписання договору про надання правової допомоги у справі, обов\`язково повинен з\`ясувати всі відомі обставини, що можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції та її змістовному вираженні, а також запитати і вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні особи, яка звернулась за допомогою. Поряд із вищезазначеним, слід зауважити так само про обов\`язок адвоката проінформувати особу стосовно можливого наслідку реалізації визначеного договором завдання на підставі закону і практики його застосування, а також про існування несприятливого досвіду застосування відповідних норм права. Всі перелічені вище обов\`язкові заходи були здійснені з боку ОСОБА\_8 . Проект договору про надання правової допомоги також був підготовлений ОСОБА\_8 ще 01.12.2016 року, однак за відсутністю часу підписаний з боку ОСОБА\_15 станом на 09.12.2016 року ще не був. Просить звернути додаткову увагу, що ОСОБА\_15 була саме його клієнтом, завдання було виконано в повному обсязі, розпорядитися отриманим гонораром ОСОБА\_8 збирався після сплати податків та безпосередньо на свою користь. Адвокат ОСОБА\_7 , що знаходився з ОСОБА\_8 в машині під час затримання, взагалі не має ніякого відношення до його клієнта ОСОБА\_15 та до справи, що ОСОБА\_8 допомагав їй вирішити шляхом надання адвокатських послуг, крім надання первинної консультації при першій зустрічі з ОСОБА\_15 став фактично заручником ситуації, якого слідчі прокуратури Одеської області неодноразово шантажували отримати більш м\`яку кваліфікацію кримінального правопорушення взамін на будь-яку інформацію обвинувального характеру щодо ОСОБА\_8 . Крім цього, ОСОБА\_8 зазначає, що на протязі 2015-2016 років він займав активну громадську позицію, очолюючи Громадську організацію «Спеціальне бюро по боротьбі з економічною злочинністю та корупцією України», що могло стати причиною для його «політичного» замовлення, послідуючої дискредитації його та громадської діяльності. ОСОБА\_8 зазначає, що кримінальне правопорушення, в скоєнні якого він обвинувачується, він не скоював, вину свою категорично заперечує. Вважає, що всі обвинувачення є такими, що створені штучно, формуються на припущеннях та перекручуванні фактів, з метою відсторонення ОСОБА\_8 від правозахисної та громадської діяльності, яка може не співпадати зі злочинною діяльністю зацікавлених осіб, залякування та морального приниження. ОСОБА\_8 стверджує, що вимоги Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики не порушував, ставиться до їх виконання з належною увагою. Також зазначає, що відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат) зобов\`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов\`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Ч.1 ст.21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначені професійні обов\`язки адвоката під час здійснення адвокатської діяльності, зокрема зазначено, що адвокат зобов\`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики, на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги, виконувати інші обов\`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги. Згідно ч.2 ст.21 вказаного Закону, адвокату забороняється відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Ст. 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено вимоги щодо форми і змісту договору про надання правової допомоги, зокрема, зазначено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: надання усних і письмових консультацій, роз\`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об\`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. Згідно з ч.5 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Згідно з ч.1 ст.29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Згідно з п.п. 1, 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст.27 Правил адвокатської етики, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту ст.33 Правил адвокатської етики.

Будучи допитаним в ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА\_7 свою провину не визнав та пояснив, що він з 16.11.2016 року по теперішній час є адвокатом. Свою професійну діяльність здійснює відповідно до вимог діючого законодавства. Робочий офіс знаходиться за адресою: АДРЕСА\_7 . У даному офісі, у сусідньому кабінеті також здійснює адвокатську діяльність адвокат ОСОБА\_8 . Також в кабінеті, який займає ОСОБА\_7 , здійснює адвокатську діяльність також адвокат ОСОБА\_10 . Крім цього, в приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 38 зареєстровано Адвокатське бюро «Слуцький та партнери». Так, 01.12.2016 року, близько 18:00 ОСОБА\_7 знаходився у своєму кабінеті, та в цей час до нього зайшов адвокат ОСОБА\_8 та попросив його допомогти йому у наданні консультації його клієнту, який повинен був скоро прийти, у зв\`язку з тим, що ОСОБА\_7 трохи більше розуміється на такій галузі права, як цивільне. ОСОБА\_7 погодився. За твердженням ОСОБА\_7 , такий порядок обслуговування клієнтів він з ОСОБА\_8 інколи запроваджував з метою підвищення якості надання послуг. Що це був за клієнт та яке в нього питання ОСОБА\_7 відомо не було, та ОСОБА\_8 йому нічого не розповідав. Близько о 19.00 до офісу зайшла жінка, як пізніше ОСОБА\_7 стало відомо, це була громадянка України ОСОБА\_15 , та пройшла до кабінету адвоката ОСОБА\_8 . ОСОБА\_15 пояснила свою проблему, а саме: вона набула права власності на квартиру за договором купівлі-продажу, при цьому попередній власник придбав цю квартиру у особи за дорученням від власника, який за спливом декількох днів після укладення правочину помер за невідомих обставин. Після цього ОСОБА\_7 спитав про наявність якоїсь документації на підтвердження викладених обставин. ОСОБА\_15 надала для огляду ОСОБА\_7 та адвокату ОСОБА\_8 копію договору купівлі-продажу від 05.09.2016 року на квартиру за адресою: АДРЕСА\_5 , відповідно до якого ОСОБА\_15 набула права власності на вказаний об\`єкт нерухомості. Уважно ознайомившись з наданим на огляд документом, ОСОБА\_7 повідомив, що ОСОБА\_15 на даний момент є належним та добросовісним набувачем об\`єкту нерухомого майна (квартири) та з правової точки зору ніяких проблем у неї не повинно виникнути. При цьому додав, що в наявності можливі ризики визнання недійсними попередніх правочинів, у зв\`язку з тим, що довіреність автоматично скасовується в момент смерті довірителя, та що укладалися правочини ймовірно шахраями. ОСОБА\_7 не були відомі проблемні обставини детально та конкретно, тому він говорив взагалі, керуючись тільки тією інформацією, яку отримав від ОСОБА\_15 , та виявив з документів, які були надані нею на огляд. Він розумів, що обставини справи дуже заплутані та підлягають додаткової перевірки. З цього також випливала ймовірна необхідність визнання в подальшому ОСОБА\_15 добросовісним набувачем квартири, про що ОСОБА\_7 також зауважив вголос. Після цього адвокат ОСОБА\_8 , посилаючись на власний досвід, практику та вимоги КПК, заявив, що є фактично два варіанти можливого розвитку обставин: перший – найбільш оптимальний та простий - списання заяви про злочин через висновок ЖЄО про відсутність складу злочину без реєстрації в ЄРДР; другий – реєстрація заяви в ЄРДР, проведення досудового розслідування, що може затягнутися на довгий час, при цьому додав, що можливо додатково виникне необхідність в порядку цивільного судочинства звертатися до суду з позовом про визнання ОСОБА\_15 добросовісним набувачем. При цьому адвокат ОСОБА\_8 додав, що у зв\`язку з великим обсягом роботи, який необхідно буде виконати, його гонорар буде складати 3500 доларів США, зазначивши, що гонорар охоплює надання правових послуг до повного вирішення проблемного питання, незважаючи на розвиток подій за першим чи другим варіантом. ОСОБА\_7 стверджує, що на будь-яку винагороду не розраховував, зважаючи на те, що ОСОБА\_15 звернулась за правовою допомогою до адвоката ОСОБА\_8 , та вона безпосередньо його клієнт, а з боку ОСОБА\_7 була надана тільки первинна консультація. Крім цього, адвокат ОСОБА\_8 зауважив, що гонорар необхідно сплатити в повному обсязі авансом, на що ОСОБА\_15 відповіла, що таких коштів у неї немає, та їй необхідно декілька днів на їх пошук, про що вона повідомить адвоката ОСОБА\_8 телефоном. При цьому ОСОБА\_8 неодноразово звертав увагу ОСОБА\_15 на необхідність оформити договір про надання правових послуг, проти чого ОСОБА\_15 не заперечувала. Після цього ОСОБА\_15 пішла. При цьому ОСОБА\_8 прокоментував, що з ОСОБА\_15 йому може доведеться працювати до року, а може і більше, при цьому розмір гонорару складає близько 10% від ціни квартири, що придбала ОСОБА\_15 (близько 40000 доларів США), що відповідає середньому розміру гонорару юриста, в т.ч. в рамках цивільних чи господарських справ, коли мова іде про встановлення (визнання) права власності на нерухоме майно. ОСОБА\_7 відповів, що ймовірно справа може не дійти до кримінального провадження, на що ОСОБА\_8 зазначив, що тоді йому пощастило. Після цієї розмови з ОСОБА\_8 ОСОБА\_7 до цієї теми не повертався, та ОСОБА\_8 її також не підіймав. В цей час в офісному приміщенні знаходився помічник ОСОБА\_8 . ОСОБА\_32 02.12.2016 року, в першій половині дня, до робочого кабінету адвоката ОСОБА\_8 зайшов незнайомий ОСОБА\_7 чоловік, якого адвокат ОСОБА\_8 називав на ім\`я ОСОБА\_33 . ОСОБА\_33 був середнього зросту, віком до 50 років, був одягнений у джинси та шкіряну куртку з міховим ворітником, чорні чоботи. Бесіда між адвокатом ОСОБА\_8 та ОСОБА\_33 була нетривалою. Адвокат ОСОБА\_8 був задоволений зустріччю з ОСОБА\_33 , та повідомив, що копії документів по справі ОСОБА\_34 вдасться отримати без оформлення адвокатського запиту. Про які документи йшла мова ОСОБА\_7 не було відомо, однак він зрозумів, що йдеться про первинну документацію на квартиру ОСОБА\_15 . Однак 05.12.2016 року ОСОБА\_8 пожалівся ОСОБА\_7 , що ним вже побудована обґрунтована правова позиція, здійснене відвідування Малиновського ВП в м. Одесі, зібраний великий обсяг додаткових документів, що підтверджують добросовісність ОСОБА\_15 , як набувача квартири, а гонорар від неї ще так і не отриманий, договір не підписаний, ОСОБА\_15 уповноважила його тільки усно, що заважає йому використовувати надані йому законом права та повноваження адвоката в повному обсязі, хоча адвокатське досьє та ордер вже сформовані та готові до підписання з боку ОСОБА\_15 , однак вона всіляко уникає цього, що наводить його на «різні нехороші думки». 08.12.2016 року близько 18.00 ОСОБА\_8 забрав ОСОБА\_7 з магазину «Фоззі», що розташований на вул. Балківській, де він купляв продукти для сім\`ї з метою допомогти підвезти його з валізами до офісу, у зв\`язку з тим, що його автомобіль на той момент перебував у технічно несправному стані після ДТП. На під\`їзді до офісу ОСОБА\_8 запропонував ОСОБА\_7 пізніше підвезти його до Пересипського мосту, де він зможе зручно сісти на маршрутне таксі до селища Котовського, при цьому додав, що в офісі його вже близько години чекає його клієнт ОСОБА\_15 , з якою йому необхідно поспілкуватися, однак в офіс він заходити не збирається, тому що спілкування може затягнутися, вирішивши поспілкуватися з нею в машині, запропонувавши при цьому у вигляді вибачення підвезти її до необхідного їй місця. Коли ОСОБА\_15 сіла в машину адвоката ОСОБА\_8 , вона виглядала одночасно розгубленою, агресивною та схвильованою. ОСОБА\_8 запропонував ОСОБА\_15 підвезти її додому, на що вона погодилась та попросила підвезти її в район 1-ої ст. Люстдорфської дороги. Зі змісту бесіди ОСОБА\_8 та ОСОБА\_15 , що відбувалась у машині, було зрозуміло, що ОСОБА\_8 очікував під час зустрічі отримати свій гонорар за виконану роботу. Однак ОСОБА\_15 зазначила, що у неї є в наявності тільки 500 доларів США, що пригнітило ОСОБА\_8 , тому що, вона в цей день обіцяла передати йому всю раніше обумовлену суму. ОСОБА\_15 посилалась на скрутне фінансове становище, при цьому поводила себе дещо дивно: ставила компрометуючі та уточнюючі питання, пов\`язані з тим чи дійсно ОСОБА\_8 зможе їй допомогти, проявляючи то агресію, то, навпаки, починаючи плакати. Поведінка ОСОБА\_15 об\`єктивно була схожа на намагання штучно створити якісь обставини, та зафіксувати це, про що неодноразово зауважував ОСОБА\_8 в розмові з ОСОБА\_15 . При цьому ОСОБА\_15 зазначила, що їй необхідно забрати дитину у родичів та отримати у них кошти. При цьому за показами ОСОБА\_7 , коли ОСОБА\_15 вийшла з машини та зайшла до будинку в районі 1-ої ст. Люстдорфської дороги, він майже одразу також вийшов з машини та попрямував до магазину з метою купити цигарок. Коли ОСОБА\_7 повернувся до машини, ОСОБА\_8 був засмучений та пожалівся мені, що його знову обманули, гонорар він не отримав, а ОСОБА\_15 не відповідає на телефон. 09.12.2016 року ОСОБА\_7 разом з ОСОБА\_35 у його автомобілі (автомобіль ОСОБА\_7 ще перебував у несправному стані) направлялись до Національної юридичної академії (м. Одеса, вул. Піонерська, 2) для прийняття участі у семінарі з підвищення кваліфікації адвоката, що проводився КДКА Одеської області в приміщенні ОНЮА та був призначений на 14:00 год. Слідуючи до ОНЮА, ОСОБА\_8 у присутності ОСОБА\_7 зателефонував ОСОБА\_15 та повідомив їй, що він закінчив роботу, та готовий передати їй документи з результатами роботи та отримати від неї гонорар у розмірі, який був узгоджений сторонами раніше - 3500 (три тисячі п\`ятсот) доларів США. В телефонній розмові, вони домовились про зустріч о 13:00 годин в районі 1-ої станції Люстдорфської дороги. По дорозі ОСОБА\_8 повідомив ОСОБА\_7 , що він сьогодні зранку забрав висновок з Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, та наразі йому пощастило - не має необхідності в подальшому боротися за правоту ОСОБА\_15 , поліціанти прийняли законне рішення, з чим ОСОБА\_7 його і привітав. Надалі, близько 13.00 вони під\`їхали в район 1-ої ст. Люстдорфської дороги, де ОСОБА\_8 у присутності ОСОБА\_7 зустрівся з ОСОБА\_15 , та передав їй документи, після чого ОСОБА\_15 передала йому грошові кошти в якості гонорару у сумі 3200 доларів США та 8000 грн. В ході бесіди з ОСОБА\_15 наполягав на необхідність зустрітись для підписання договору про надання правової допомоги з боку ОСОБА\_15 , проект якого був підготовлений ним ще після першої зустрічі з ОСОБА\_15 01.12.2016 року та знаходився в робочому офісі. При цьому ОСОБА\_15 всіляко уникала підписання цього договору. Приблизно о 13 год. 15 хв. ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 співробітниками прокуратури Одеської області та УВБ в Одеській області ДВБ НП України було затримано на розі Адміральского проспекту та Фонтанської дорозі в м. Одесі, де під час затримання їм наносили удари в область голови, ніг та інших частин тіла. Затримання відбувалось в рамках кримінального провадження № 42016160000001017 від 05.12.2016 року, яке було внесено та розслідувалось другим слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області на підставі заяви ОСОБА\_15 від 05.12.2016 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. ОСОБА\_7 в показах звернув увагу, що в процесі всіх вищезазначених бесід ОСОБА\_15 користувалась належним їй мобільним телефоном (приймала дзвінки та здійснювала дзвінки), що підтверджує той факт, що запис на телефон не здійснювався (телефони всіх марок так влаштовані, що диктофон при прийнятті дзвінку припиняє запис). Вважає за необхідне звернути окрему увагу, що на кожній із зазначених зустрічей (бесід) ОСОБА\_15 в руках тримала невелику жіночу строгу сумочку, яка за кольором (рожеві написи на темному фоні) аж ніяк не співпадала з одягом ОСОБА\_15 (спортивного стилю), та постійно направляла її боком, на якій був невеликий отвір, в бік обличчя співрозмовників. В ході бесід ОСОБА\_15 поводила себе знервовано, підбираючи слова, намагалась багато не говорити, більше ставила питання компрометуючого характеру. Додатково ОСОБА\_7 зазначив, що в процесі ознайомлення з великою кількістю процесуальних документів, стороною обвинувачення зазначалися обставини, що не мали місця, та хибні необґрунтовані висновки, а саме: Громадська організація «СББЕЗКУ» була створена з метою прикриття спільної незаконної діяльності. Це твердження є хибним, нічим не підтвердженим та необґрунтованим, та, на думку ОСОБА\_7 , зазначається стороною обвинувачення з метою штучної дискредитації громадської діяльності ГО «СББЕЗКУ», її членів, в т.ч. і його. За твердженням сторони обвинувачення, за раніше розробленого плану ОСОБА\_7 було залучено, як особу, якій відведена роль фахівця у галузі цивільного та господарського права з метою створення для ОСОБА\_15 штучних обставин та впевненості останньої про наявність порушення законів України, для вирішення яких останні повинні передавати незаконну грошову винагороду, в тому числі для співробітників правоохоронних органів Одеської області. Такий висновок сторони обвинувачення за твердженням ОСОБА\_7 є припущенням, зробленим в результаті перекручування фактичних обставин. За таких умов будь-якого адвоката, який зазначає про можливі негативні наслідки своєму клієнту при наданні консультації можна звинуватити у скоєнні кримінального правопорушення. Виникають обґрунтовані сумніви у неупередженості сторони обвинувачення. Сторона обвинувачення зазначає про спільний злочинний намір ОСОБА\_9 з ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 . При цьому ОСОБА\_7 стверджує, що до затримання не був навіть знайомий з ОСОБА\_9 , чув про нього, як про оперуповноваженого Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, однак особисто знайомий не був, ніколи з ним не зустрічався, телефону чи інших контактів не мав. Сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 було достеменно відомо про те, що ОСОБА\_9 не був відповідальною особою по розгляду матеріалів за заявою Калініна. При цьому відповідно до показів ОСОБА\_7 йому взагалі нічого не було відомо ні про Калініна, ні про матеріали, ні про відповідальну особу з їх розгляду. Поверхневу інформацію щодо зазначених проблемних обставин він отримав тільки після спілкування з ОСОБА\_15 , коли приймав участь у наданні їй первинної консультації. Сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 було відомо, що рішення по матеріалах ЖЄО №30753 від 16.11.2016 р. за заявою ОСОБА\_13 , 05.12.2016 р. вже було списано висновком. Відповідно до показів ОСОБА\_7 йому взагалі нічого не було відомо про те, де і хто розглядає матеріали зазначеного ЖЄО, як і про те, яке рішення по ним і коли було прийнято. Крім цього, як йому стало відомо, ОСОБА\_8 дізнався про існування висновку тільки 08.12.2016 р. Сторона обвинувачення стверджує, що відповідно до узгодженого злочинного плану ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 09.12.2016 р. о 12.00 прибули до робочого кабінету ОСОБА\_9 та отримали копію висновку ЖЄО №30753. Це твердження щодо присутності ОСОБА\_7 в Малиновському ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області є хибним, що обурює. ОСОБА\_7 стверджує, що зранку 09.12.2016 р. до 12.30 він знаходився на своєму робочому місці, що підтверджують його колеги, трафіки його мобільного телефону та камери спостереження Малиновського ВП в м. Одесі, де ОСОБА\_8 заходить та виходить з відділу поліції за відсутності ОСОБА\_7 .

В основу пред\`явленого ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 та ОСОБА\_9 обвинувачення органом досудового розслідування покладено покази потерпілої, свідків, та наданими прокурором і дослідженими під час судового розгляду матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), які проводились відносно ОСОБА\_7 , ОСОБА\_8 , ОСОБА\_9 , а саме: дорученням оперативному підрозділу (в порядку ст.40 КПК України) №17/1/2-5603т від 05.12.2016 року, постанову про проведення контролю за вчиненням злочину №15/5669т від 08.12.2016 року, постанову про використання заздалегідь ідентифікованих (помічних) засобів №15/5670т від 08.12.2016 року, доручення оперативному підрозділу (в порядку ст.36 КПК України) №15/5671т від 08.12.2016 року, постанову про розсекречення матеріалів носіїв інформації №15/281т від 20.01.2017 року, постанову про розсекречення матеріалів №15/2154т від 11.05.2017 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області №7689т від 06.12.2016 року, №7688т від 06.12.2016 року, №7687т від 06.12.2016 року, протоколи за результатами проведення НСРД №№744т, 743т, 742т від 27.12.2016 року, оптичні носії: карти пам\`яті Мікро SDHC інв. №174т, 175т, 177т, 178т, 179т від 07.12.2016 року; документи: заяву потерпілої ОСОБА\_15 ; протокол огляду, ідентифікації, помітки та вручення грошових коштів від 09.12.2016 року з додатком ксерокопіями грошових коштів; протокол огляду грошових коштів, оптичним диском та флешнакопичувачем, доданими до протоколів; доручення оперативному підрозділу від 06.12.2016 року про виділення грошових коштів; протокол огляду телефону ОСОБА\_8 з додатком фото таблицею, висновок компьютерно-технічної експертизи та іншими; речовими доказами: грошові кошти, вилучені в автомобілі, яким користувався обвинувачений ОСОБА\_8 .

Суд першої інстанції надав оцінку дослідженим ним доказам, покладеним органом досудового розслідування в основу пред\`явленого обвинувачення, а саме:

\- покази допитаної в ході судового розгляду потерпілої ОСОБА\_15 , яка пояснила, що 05.09.2016 року вона придбала квартиру АДРЕСА\_6 . Пошук квартири та супровід правочину здійснювало агентство «Юго-Запад», який самий ріелтор, його телефон, чи був з агентством договір не пам\`ятає. У листопаді 2016 року ОСОБА\_36 прийшла до дільниці №1 ЖКС «Черьомушки» та попросила переоформити на неї особовий рахунок на квартиру за адресою АДРЕСА\_5 . Співробітник дільниці АДРЕСА\_9 повідомила ОСОБА\_15 , що квартира є проблемною, так як невідома доля попереднього власника, та повідомила про візит ОСОБА\_15 начальнику дільниці, який продовжив спілкування з ОСОБА\_15 . Через деякий час ОСОБА\_15 принесла ксерокопії документів, погасила заборгованість по квартплаті і написала заяву про переоформлення особового рахунку на її ім\`я, що і було зроблено. Пізніше у листопаді 2016 року до квартири АДРЕСА\_6 прийшов співробітник Малиновського відділу поліції ОСОБА\_12 . ОСОБА\_15 вдома не було, ОСОБА\_12 зустрів батько ОСОБА\_15 , який зателефонував ОСОБА\_15 та передав слухавку ОСОБА\_12 , який попрохав ОСОБА\_37 прибути до відділу поліції, у зв\`язку з тим, що місцезнаходження попереднього власника не вдається встановити. 28.11.2016 року ОСОБА\_15 за викликом ОСОБА\_12 прибула до Малиновського відділу поліції у м. Одесі ГУ НП в Одеській області, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 23-в, де в кабінеті №117 зустрілась з ОСОБА\_12 . В кабінеті також перебував ОСОБА\_9 ОСОБА\_12 та ОСОБА\_9 пояснили ОСОБА\_15 , що квартира, яка, згідно договору купівлі продажу №1017 від 05.09.2016 року до цього ймовірно придбана шахрайським шляхом. При цьому ОСОБА\_9 повідомив, що під час оформлення квартири була використана підроблена довідка форми №1. Наступного дня, а саме 29.11.2016 року, ОСОБА\_12 зателефонував ОСОБА\_15 та запитав, коли остання може надати йому документи щодо придбання зазначеної квартири, мотивуючи це тим, що вказані документи необхідні для справи щодо зникнення попереднього власника. У той же день, ОСОБА\_15 біля 18.00 год., прибула до Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області, де зустрілась з ОСОБА\_12 . В кабінеті також перебував ОСОБА\_9 . Під час розмови останній повідомив ОСОБА\_15 , що деякі документи, які стосуються права власності та користування квартирою АДРЕСА\_6 , мають ознаки підроблення та в разі підтвердження в подальшому на зазначену квартиру може бути накладено арешт, а квартира може бути передана на баланс Одеської міської ради. Лікар ОСОБА\_38 запитала ОСОБА\_12 та ОСОБА\_9 яким чином можна вирішити це питання. ОСОБА\_9 порекомендував звернутися до адвоката. ОСОБА\_15 повідомила, що у неї немає знайомого адвоката, та запитала про адвоката у ОСОБА\_9 та ОСОБА\_12 . ОСОБА\_9 порекомендував звернутися до адвоката ОСОБА\_8 та отримавши його телефон у інших співробітників поліції – передав його ОСОБА\_15 зателефонувала адвокату ОСОБА\_8 та домовилась з останнім про зустріч наступного дня, тобто 01.12.2016 року. 01.12.2016 року ОСОБА\_15 приблизно о 18.00 прибула до офісу, що розташований за адресою: АДРЕСА\_7 , де зустрілась з адвокатом ОСОБА\_8 . Під час розмови ОСОБА\_8 в приміщенні офісу запропонував ОСОБА\_15 надати документи на квартиру адвокату ОСОБА\_7 , якого він відрекомендував, як фахівця у сфері цивільного та господарського законодавства України. ОСОБА\_7 , ознайомившись з наданими ОСОБА\_15 документами у її присутності, повідомив про те, що під час придбання ОСОБА\_15 вищевказаної квартири в її діях будь-яких порушень не виявлено, однак до колишніх власників наявні сумніви щодо законності права набуття власності, що у подальшому під час перевірки правоохоронними органами, може призвести до внесення відомостей до ЄРДР, та в подальшому накладення арешту на квартиру. У свою чергу ОСОБА\_8 повідомив, що готовий надати правову допомогу, та заявив розмір гонорару у сумі 4000 доларів США. ОСОБА\_15 заявила, що буде збирати кошти та пішла. У подальшому ОСОБА\_15 домовилась про зустріч з ОСОБА\_8 08.12.2016 року. 08.12.2016 року о 18.30 ОСОБА\_15 прибула до офісу, розташованого за адресою: АДРЕСА\_7 , де прочекала ОСОБА\_8 близько години, перебуваючи в офісі у кабінеті помічника. ОСОБА\_8 в офісі не було. Коли ОСОБА\_8 приїхав, то запропонував ОСОБА\_15 підвезти її додому та поспілкуватися по дорозі. На пасажирському сидінні при цьому перебував ОСОБА\_7 . В ході спілкування ОСОБА\_15 повідомила ОСОБА\_8 про те, що у неї є тимчасові труднощі з приводу збору всієї суми грошових коштів, яка була зазначена ОСОБА\_8 у вигляді 4000 (чотирьох) тисяч доларів США, а є тільки 500 доларів США. ОСОБА\_8 відмовлявся приступати до роботи без отримання грошових коштів у повному розмірі. ОСОБА\_15 повідомила, що їй необхідний час для збору коштів та домовилась про зустріч наступного дня. 09.12.2016 року ОСОБА\_15 зустрілась на розі вулиць Малиновського та Космонавтів біля будинку №58 в м. Одесі в салоні автомобілю марки «Лексус RX-330», державний номерний знак НОМЕР\_1 , з ОСОБА\_8 . При цьому на пасажирському сидінні перебував ОСОБА\_7 . В ході розмови ОСОБА\_8 передав ОСОБА\_15 копію висновку про списання матеріалів ЖЄО №30753 від 16.11.2016 року за заявою ОСОБА\_13 та повідомив, що ним виконана робота за домовленістю, за що ОСОБА\_15 передала ОСОБА\_8 грошові кошти в сумі 3200 (три тисячі двісті) доларів США, та 8000 (вісім тисяч) грн. Крім цього, ОСОБА\_15 повідомила, що ще перед зверненням до правоохоронних органів, тобто перед внесенням відомостей до ЄРДР спілкувалась за телефоном та декілька разів зустрічалась з оперуповноваженим ДВБ ОСОБА\_39 , який в подальшому забезпечував оперативний супровід в рамках цього кримінального провадження, ще до зустрічі з адвокатами ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 . Так, ОСОБА\_15 пояснила, що до 05.12.2016 року зустрічалась з ОСОБА\_40 , передавала йому телефонний апарат, за допомогою якого здійснювала ініціативний запис зустрічі з адвокатами від 01.12.2016 року. Після цього вона зустрічалась з оперуповноваженим ОСОБА\_40 у його автомобілі біля роботи ОСОБА\_15 , де ОСОБА\_15 під диктовку працівника поліції ОСОБА\_41 оформила заяву про скоєння кримінального правопорушення щодо вимагання у неї неправомірної вимоги з боку працівника поліції та двох громадських діячів. До заяви було залучено диск з ініціативним записом зустрічі з адвокатами, які попередньо був підготовлений оперуповноваженим ОСОБА\_40 (дані перенесені з телефону на диск). Заяву ОСОБА\_15 передала оперуповноваженому ОСОБА\_42 в його автомобілі та повернулась на роботу. До слідчого з заявою не зверталась.

\- покази допитаного в ході судового розгляду свідка ОСОБА\_13 , який пояснив, що працює моряком. В період 2003-2006 років, мешкаючи в районі ОСОБА\_43 , він познайомився з ОСОБА\_44 , з яким підтримував приятельські відношення. У лютому 2016 року ОСОБА\_13 випадково зустрів ОСОБА\_45 на житловому масиві Черьомушки. В ході бесіди ОСОБА\_19 повідомив ОСОБА\_18 , що не планує продавати свою квартиру. Приблизно в листопаді 2016 р. ОСОБА\_13 після курсів англійської мови зустрів свої знайому ОСОБА\_46 , яка повідомила, що давно не бачила ОСОБА\_47 . За показами ОСОБА\_13 він по пам\`яті знайшов будинок та квартиру ОСОБА\_19 за адресою: АДРЕСА\_5 . Через декілька днів ОСОБА\_13 знову був на курсах іноземної мови, після чого відвідав ОСОБА\_48 відділ поліції та написав заяву з проханням встановити місцезнаходження його знайомого – ОСОБА\_14 та встановити власника його квартири. Після цього його до поліції ніхто не викликав;

\- покази допитаного в ході судового розгляду свідка ОСОБА\_49 , яка пояснила, що з лютого 2013 року працює на посаді бухгалтера дільниці №1 ЖКС «Черьомушки», що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 68. Приблизно на початку літа 2016 року до неї підійшов начальник дільниці ОСОБА\_50 та повідомив, що до нього приходив співробітник поліції, який поінформував, що квартира за адресою АДРЕСА\_5 є проблемною, з огляду на це ОСОБА\_49 було заборонено видавати будь-які довідки, а якщо хтось буде звертатись – передати начальнику дільниці ОСОБА\_50 , який повідомить про це міліціонеру. Крім цього, ОСОБА\_49 показала, що приблизно у вересні 2016 року на дільницю прийшли два чоловіки, які бажали переоформити особовий рахунок та отримати довідку форми №1. Будучи поінформованою, ОСОБА\_49 відмовила у видачі документів. Отримавши відмову, чоловіки вчинили скандал, однак пізніше пішли. Також свідок ОСОБА\_49 показала, що у листопаді 2016 року на дільницю № НОМЕР\_4 ЖКС «Черьомушки» прийшла жінка, яка просила переоформити на неї особовий рахунок на квартиру за адресою АДРЕСА\_5 . ОСОБА\_49 повідомила жінці, що квартира є проблемною, так як невідома доля попереднього власника, та повідомила начальнику дільниці ОСОБА\_50 , який продовжив спілкування з жінкою. Через деякий час ця жінка принесла ксерокопії документів, погасила заборгованість по квартплаті і написала заяву про переоформлення особового рахунку на її ім\`я, що і було зроблено. З ОСОБА\_9 , ОСОБА\_12 , ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 . ОСОБА\_49 не знайома;

\- покази допитаного в ході судового розгляду свідка ОСОБА\_50 , який пояснив, що працює на посаді начальника дільниці №1 ЖКС «Черьомушки». У функціональні обов\`язки входить організація роботи закладу за основними напрямами у сфері житлового господарства і обслуговування. На початку літа 2016 року на дільницю прийшов співробітник ОСОБА\_48 відділу поліції на ім\`я ОСОБА\_51 та повідомив, що власника квартири за адресою АДРЕСА\_5 знайшли мертвим у с. Дачне, за цим фактом зареєстроване кримінальне провадження, підозрює, що власника могли вбити через квартиру, та попросив одразу повідомити, якщо хтось прийде переоформлювати особовий рахунок чи отримати довідку. За показами свідка, приблизно у вересні 2016 року до ОСОБА\_50 звернувся чоловік з проханням видати йому довідку №1 та переоформити особовий рахунок. При цьому показав договір купівлі-продажу на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА\_5 . ОСОБА\_50 відмовив чоловіку у наданні документів з огляду на необхідність перевірити інформацію щодо попереднього власника, після чого одразу зателефонував співробітнику поліції ОСОБА\_51 та спитав його, що робити, однак конкретної відповіді не отримав. При цьому ОСОБА\_51 сказав, що у разі, якщо хтось ще прийде, повідомити його. Також свідок показав, що у листопаді 2016 року на дільницю № НОМЕР\_4 ЖКС «Черьомушки» прийшла жінка, яка просила переоформити на неї особовий рахунок на квартиру за адресою АДРЕСА\_5 . При цьому показала договір купівлі-продажу квартири. Крім цього, у неї з собою була копія довідки форми №1 на цю квартиру, яка не підписувалась ОСОБА\_50 . Після цього ОСОБА\_50 зателефонував до юридичного відділу ЖКС, де отримав відповідь, що підстав для відмови у переоформленні особового рахунку немає, у зв\`язку з чим особовий рахунок був переоформлений на жінку. З ОСОБА\_9 , ОСОБА\_12 , ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 . ОСОБА\_50 не знайомий;

\- покази допитаного в ході судового розгляду свідка ОСОБА\_12 , який пояснив, що перебував на посаді оперуповноваженого ВКП Малиновського відділу поліції з жовтня 2016 року. Його робочий кабінет №117 розташований на першому поверсі. Весь час разом з ним в кабінеті працював оперуповноважений ОСОБА\_9 , з яким ОСОБА\_12 постійно радився по роботі, як зі старшим за званням та більшим опитом. В провадженні ОСОБА\_12 за розписом керівництва перебували матеріали ЖЄО №30753 за зверненням ОСОБА\_13 щодо не встановлення місця проживання його знайомого ОСОБА\_14 , який проживав за адресою: АДРЕСА\_5 . В ході розгляду матеріалів ЖЄО ОСОБА\_12 була проведена перевірка: здійснено вихід до кв. АДРЕСА\_10 , де було встановлено чоловіка, який вказав, що квартира належить його доньці. ОСОБА\_12 попросив чоловіка зателефонувати дочці з метою впевнитись, що зазначена квартира належить їй. У ході спілкування телефоном я попросив щоб вона принесла копії документів на квартиру до Малиновського відділу поліції, однак вона у грубій формі відмовила мені, після чого ОСОБА\_12 залишив свій номер телефону та пішов. У Малиновському відділі поліції ОСОБА\_12 розповів ОСОБА\_9 , що він не може належним чином розглянути матеріали ЖЄО у зв\`язку з відмовою власниці квартири прибути до відділу поліції та надати документи. Пізніше ОСОБА\_12 зателефонувала власниця квартири, та спитала які документи необхідно надати. ОСОБА\_12 уточнив перелік документів у ОСОБА\_9 , однак ОСОБА\_12 не міг його запам\`ятати та передав слухавку ОСОБА\_9 , який назвав перелік необхідних для надання документів та закінчив діалог. Через декілька днів на мобільний телефон ОСОБА\_12 зателефонував чоловік, який представився братом ОСОБА\_15 та став погрожувати, що буде звертатися до УВБ із заявою на дії ОСОБА\_12 28-29 листопада 2016 року до робочого кабінету ОСОБА\_12 , де також перебував ОСОБА\_9 , прибула ОСОБА\_15 , яка сіла біля ОСОБА\_12 навпроти ОСОБА\_9 щоб вільно спілкуватись з останнім. ОСОБА\_9 повідомив ОСОБА\_15 , що колишнього власника квартири знайшли мертвим. Як показав свідок ОСОБА\_12 05.12.2016 року адвокат ОСОБА\_8 зайшов до кабінету №117, та в усній бесіді заявив, що він є представником ОСОБА\_15 , заявив правову позицію в рамках матеріалів, зареєстрованих в ЖЄО №30753 від 16.11.2016 року за заявою ОСОБА\_13 щодо добросовісності ОСОБА\_15 , як набувача квартири за адресою: АДРЕСА\_5 , наполягаючи на тому, що інакше дії правоохоронців будуть такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства України та порушать законні інтереси власника ОСОБА\_15 . Крім цього, повідомив йому, що відсутні будь-які підстави для внесення відомостей до ЄРДР, та надав на підтвердження своїх повноважень ордер та копію свідоцтва про право на здійснення адвокатської діяльності. Того ж дня, пересвідчившись, що смерть колишнього власника квартири за даними « ОСОБА\_52 » не є кримінальною, а документи на квартиру в наявності у ОСОБА\_15 в повному обсязі, ОСОБА\_12 списав матеріали висновком, та відніс його керівництву на погодження. Зранку 09.12.2016 року адвокат ОСОБА\_8 заїхав до Малиновського відділу поліції, та забрав належним чином оформлену копію висновку, що передбачав ОСОБА\_15 , як належного добросовісного набувача та відсутність в її діях будь-якого складу кримінального правопорушення;

\- покази допитаного в ході судового розгляду свідка ОСОБА\_53 , який пояснив, що в органах поліції працював з 23.11.2003 року. На посаді начальника Малиновського відділу поліції - з 15.11.2016 року. В Малиновському відділі поліції на посаді оперуповноваженого на лінії шахрайства до 16.11.2016 року працював ОСОБА\_9 . Також з ним на цьому напрямку працював оперуповноважений ОСОБА\_12 , робочий кабінет якого був разом з ОСОБА\_9 . Заява ОСОБА\_13 була розписана заступником начальника – начальником кримінальної поліції ОСОБА\_54 на заступника начальника відділу кримінальної поліції ОСОБА\_55 (ЖЄО №30753);

\- покази допитаного в ході судового розгляду свідка ОСОБА\_55 , який пояснив, що працює заступником начальника кримінальної поліції Малиновського відділу поліції з 15.11.2016 року. У відділі кримінальної поліції Малиновського відділу поліції на посаді оперуповноваженого на лінії шахрайства працював ОСОБА\_9 . Також з ним на цьому напрямку працював оперуповноважений ОСОБА\_12 , робочий кабінет якого був разом з ОСОБА\_9 . Висновок по матеріалам ЖЄО погоджувався ОСОБА\_55 в графі «погоджено», у зв\`язку з тим, що ОСОБА\_12 не встановив ознак складу злочину. ОСОБА\_12 чи ОСОБА\_9 до ОСОБА\_55 з проханням розписати заяву ОСОБА\_13 на них не звертались;

\- покази допитаного в ході судового розгляду свідка ОСОБА\_56 , яка пояснила, що працювала в органах поліції на посаді інспектора з 07.11.2015 року. В її функціональні обов\`язки входило патрулювання відповідної ділянки и відпрацювання викликів, які поступають на спецлінію «102». 09.12.2016 року ОСОБА\_56 перебувала в складі екіпажу «Благо-351» разом з колегою ОСОБА\_57 . Перебуваючи на чергуванні вони отримали виклик по спецлінії «102» про те, що на вул. Фонтанській, 33 невідомі особи в масках і зі зброєю блокували автомобіль та достають з нього водія. По прибуттю на місце було встановлено, що відбувається затримання осіб співробітниками УВБ та прокуратури. Ця інформація була передана до чергової частини управління патрульної поліції, а також до чергової частини Шевченківського відділу поліції. Протокол про адмінправопорушення не складався;

\- покази допитаного в ході судового розгляду свідка ОСОБА\_57 , який пояснив, що працював в органах поліції на посаді інспектора з 07.11.2015 року. В його функціональні обов\`язки входило патрулювання відповідної ділянки и відпрацювання викликів, які поступають на спецлінію «102». 09.12.2016 року ОСОБА\_57 перебував в складі екіпажу «Благо-351» разом з колегою ОСОБА\_56 . Перебуваючи на чергуванні вони отримали виклик по спецлінії «102» про те, що на вул. Фонтанській, 33 невідомі особи в масках і зі зброєю блокували автомобіль та достають з нього водія. По прибуттю на місце було встановлено, що відбувається затримання осіб співробітниками УВБ та прокуратури. Ця інформація була передана до чергової частини управління патрульної поліції, а також до чергової частини Шевченківського відділу поліції. Протокол про адмінправопорушення не складався. Крім цього, з боку співробітників УВБ на місці події була поставлена задача знайти понятих для участі у слідчих діях. Біля кафе «Макдональдс» ОСОБА\_57 було запрошено до участі у слідчих в якості понятого ОСОБА\_58 , що проходив повз;

\- покази допитаного в ході судового розгляду свідка ОСОБА\_59 , який пояснив, що був першого разу запрошений до участі у слідчих діях біля кафе Макдональдс (5-та ст. В.Фонтану) співробітником патрульної поліції. Участь при помітці грошових коштів у слідчому управлінні за адресою: м. Одеса, вул. С. Ріхтера, 2а не приймав. За результатами проведення слідчих дій на 5-та ст. В.Фонтану підписував якісь документи, що надавав співробітник поліції чи прокуратури, які саме не пам\`ятає, про що в них йшлося також не пам\`ятає. Підтверджує наявність тілесних ушкоджень у затриманих осіб, а також пошкодження автомобіля «Lexus RX-330»;

\- покази допитаного в ході судового розгляду свідка ОСОБА\_60 , яка пояснила, що у 2016 року вона разом з чоловіком була затримана та звинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 КК України. При затриманні отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді перелому спини. В подальшому, після виходу зі слідчого ізолятора, почала здійснювати заходів щодо активізації розслідування кримінального провадження, де вона була потерпілою. Паралельно намагалась побудувати позицію захисту по справі, де вона була підозрюваною. В процесі оскарження дій співробітників поліції була направлена до слідчого відділу прокуратури Одеської області, де її перенаправили до слідчого ОСОБА\_61 та ОСОБА\_62 , як до «спеціалістів по адвокатам». В ході спілкування ОСОБА\_60 поскаржилась слідчому ОСОБА\_61 , що адвокат, що здійснює захист її чоловіка, просить за свої послуги 3000 доларів (зміна запобіжного заходу чоловіку), яких у неї на той момент не було. ОСОБА\_61 заявив, що питання можна вирішити інакше, пожертвував адвокатом. При цьому ОСОБА\_61 зобов\`язався допомогти у звільненні з під варти її чоловіка. Після цього слідчий ОСОБА\_61 познайомив ОСОБА\_60 з оперуповноваженим УВБ ОСОБА\_63 , який заявив, що адвокати – це звична справа. Для запевнення ОСОБА\_60 у своїх силах ОСОБА\_61 демонстрував на комп\`ютері аудіозаписи та відеозаписи за участю адвокатів ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 , їх затримання, демонстрував зміст мобільного телефону ОСОБА\_8 , програму для розблокування телефону та месенджерів. Слідчий ОСОБА\_61 хвалився, що вирішили її питання (вказуючи на потерпілу), і питання з чоловіком ОСОБА\_60 можна вирішити. Перебуваючи у скрутних життєвих обставинах, ОСОБА\_60 була вимушена погодитись на пропозицію ОСОБА\_61 спровокувати адвоката чоловіка до передачі нібито хабара судді через адвоката. В подальшому ОСОБА\_61 та ОСОБА\_64 інструктували ОСОБА\_60 щодо бесіди з адвокатом з використанням спеціальних питань та споряджали спецзасобами звукозапису. Після першої зустрічі з адвокатом аудіозаписи не влаштували ОСОБА\_61 та ОСОБА\_63 , та вони продовжили інструктувати ОСОБА\_60 щодо провокації адвоката, зокрема через передачу грошових коштів адвокату під виглядом хабаря. В подальшому ОСОБА\_60 оформила заяву про вимагання з неї адвокатом хабаря для передачі судді з метою змінити запобіжний захід її чоловіку будь-яким чином. В подальшому адвокат був затриманий, а згодом звільнений. Чоловік ОСОБА\_60 при цьому був звільнений з-під варти. Коли ОСОБА\_60 звернулась до слідчого ОСОБА\_61 з запитанням що далі робити, слідчий ОСОБА\_61 відповів, що ОСОБА\_60 не мала підписувати договір з адвокатом, а з огляду на підписання ОСОБА\_60 договору – слідчий ОСОБА\_61 нічим допомогти не зможе. В подальшому ОСОБА\_60 звернулась до прокуратури з заявою за ст.370 КК України про провокацію злочину з боку ОСОБА\_61 та ОСОБА\_63 , які скористались її тяжкими життєвими обставинами;

\- покази допитаного в ході судового розгляду свідка ОСОБА\_65 , який пояснив, що здійснює індивідуальну адвокатську діяльність з 22.06.2012 року на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2234 за адресою: м. Одеса, вул. Пішонівська, 24/2. 09.12.2017 року близько 14.45 був повідомлений з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області про призначення його адвокатом ОСОБА\_8 та оформлення доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА\_8 , який відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманим. Інформація про затримання ОСОБА\_8 до Центру надійшла від начальника другого слідчого відділу прокуратури Одеської області ОСОБА\_66 . Прибувши на місце затримання ОСОБА\_8 адвоката ОСОБА\_65 до затриманого співробітниками прокуратури Одеської області допущено не було без наведення будь-яких підстав та обґрунтувань, чим було грубо порушено право ОСОБА\_8 на захист, а ОСОБА\_65 , як адвоката, на безперешкодне здійснення адвокатської діяльності. Після затримання, на обличчі ОСОБА\_8 були явно видимі сліди тілесних ушкоджень. При спілкуванні з ОСОБА\_8 останній пояснив, що будь-якого кримінального правопорушення не скоював, затриманий нібито за отримання неправомірної вигоди, хоча насправді отримав гонорар від свого клієнта;

\- покази допитаного в ході судового розгляду свідка ОСОБА\_32 , який пояснив, що станом на 01.12.2016 року був відповідальним секретарем ГО «СББЕЗКУ», та мав наміри здобути посаду помічника адвоката ОСОБА\_8 , проходячи перевірку на відповідність цій посаді. В його обов\`язки на той момент входили функції секретаря та діловода. Робоче місце знаходилось в робочому кабінеті адвоката ОСОБА\_7 за столом напроти вхідної двері. Офіс був розміщений за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 38. 01.12.2016 року близько 18 год. до робочого кабінету адвоката ОСОБА\_8 зайшла невідома до цього жінка, 30-35 років, була одягнена у спортивний зимовий одяг чорного кольору, при собі мала маленьку жіночу сумочку. Через декілька хвилин адвокат ОСОБА\_8 покликав адвоката ОСОБА\_7 до свого робочого кабінету та представив йому жінку, що прийшла. Вони втрьох про щось спілкувались на протязі близько 30-40 хвилин, про що конкретно ОСОБА\_32 відомо не було. Після цього жінка вийшла з кабінету, попрощалась та пішла. По виходу жінки, адвокат ОСОБА\_8 повідомив, що у нього з\`явився новий клієнт – Лікар Діна, та попрохав ОСОБА\_32 підготувати проект адвокатського досьє та договору про надання правових послуг від 01.12.2016 року до кінця наступного дня, при цьому передав реквізити Лікар Д. Наступного дня, близько 11-12 год. до офісу та робочого кабінету адвоката ОСОБА\_8 зайшов невідомий ОСОБА\_32 чоловік, якого адвокат ОСОБА\_8 називав на ім\`я ОСОБА\_33 . ОСОБА\_33 був середнього зросту (близько 175 см), товстуватої статури, волосся чорне, пряме, зачіска «на бік» коротка, акуратна, був одягнений у темні джинси та дубльонку чорного кольору з міховим ворітником, лакові чорні туфлі. Бесіда між адвокатом ОСОБА\_8 та ОСОБА\_33 відбувалася не більше 20 хвилин, після чого адвокат ОСОБА\_8 провів ОСОБА\_33 до дверей та попрощався. Повертаючись до свого робочого кабінету, було видно, що адвокат ОСОБА\_8 був задоволений зустріччю з ОСОБА\_33 , та повідомив вголос, що копії документів по ОСОБА\_34 може і вдасться отримати за декілька днів, не оформлюючи адвокатського запиту. Про які документи йшлось мені не було відомо, однак із змісту та суті сказаного ОСОБА\_32 прийшов до висновку, що це первинна документація на квартиру ОСОБА\_34 , що необхідна була для побудови позиції захисту. Наступного разу він бачив ОСОБА\_33 зранку (близько 11 год.) 05.12.2016 року, коли той приніс якісь документи та передав їх адвокату ОСОБА\_8 , як стало пізніше відомо це були копії первинних документів на квартиру Лікар Д. Адвокат ОСОБА\_8 при цьому декілька разів вголос нарікав на те, що Лікар Діна чомусь уникає підписання договору, та поводить себе невідповідно ситуації. Ввечері 08.12.2016 року ОСОБА\_32 знаходився на своєму робочому місці в офісі за адресою: АДРЕСА\_7 . Близько 18 год. 30 хв. до офісу прийшла ОСОБА\_15 , яка була схвильована, та шукала адвоката ОСОБА\_8 , посилаючись на домовленість з ним про зустріч. ОСОБА\_32 відповів, що ОСОБА\_8 не має на місці, однак скоро має бути. Лікар Д. залишилась чекати адвоката ОСОБА\_8 на дивані в робочому кабінеті адвоката ОСОБА\_7 . Чекала близько години. При цьому поводила себе знервовано. Після цього ОСОБА\_32 на телефон зателефонував ОСОБА\_7 та повідомив, що він разом з адвокатом ОСОБА\_8 під\`їжджають до офісу, та що адвокат ОСОБА\_8 просить ОСОБА\_15 вийти до машини у зв\`язку з нестачею часу. Наступного дня ОСОБА\_32 стало відомо, що адвоката ОСОБА\_8 та адвоката ОСОБА\_7 було затримано співробітниками УВБ та прокуратури Одеської області за нібито скоєння кримінального правопорушення, пов\`язаного з клієнтом адвоката ОСОБА\_8 - Лікар Діною. Приїхавши на місце затримання в районі кафе «Макдональдс» на Черняховського ОСОБА\_32 побачив адвокатів ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 з видимими тілесними пошкодженнями на обличчі. Крім цього, на місці затримання вже перебував адвокат ОСОБА\_29 , який був обурений тим, що його не допускають до затриманих, як адвоката;

\- покази допитаного в ході судового розгляду свідка ОСОБА\_67 , яка пояснила, що у 2016 року займала посаду керівника ПОГ «Алеторія», що здійснює господарську діяльність у сфері надання малому бізнесу бухгалтерських послуг. Офіс ПОГ «Алеторія» фактично розміщується на першому поверсі двоповерхової офісної будівлі за адресою: АДРЕСА\_7 . На другому поверсі зазначеної офісної будівлі розміщуються кабінети адвокатів ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 , ОСОБА\_10 , Адвокатського бюро «Слуцький та партнери». Робочий стіл ОСОБА\_67 розміщений у кабінеті таким чином, що всіх, хто заходять з вулиці, вона бачить. 01.12.2016 року близько 18 год. до офісу зайшла невідома жінка та попрямувала на другий поверх до адвокатів. Виглядала жінка невпевненою. Була одягнута у зимовий одяг (дуті куртка та штанці) чорного кольору, у руках при цьому тримала строгу жіночу сумочку, що взагалі не відповідала стилю її вбрання. Орієнтовно через 10-15 хвилин ОСОБА\_67 закінчила роботу та поїхала додому. Наступного дня ОСОБА\_67 спитала у ОСОБА\_7 про жінку, що приходила після закінчення робочого дня, на що він відповів, що це прийшов новий клієнт до адвоката ОСОБА\_8 , у неї якісь проблеми з придбанням квартири. 08.12.2016 року близько 18 год. 30 хв. до офісу зайшла та сама жінка, що приходила 01.12.2016 року, та попрямувала на другий поверх до адвокатів. На той час адвокатів на робочому місці не було. В кабінеті лишався помічник адвоката ОСОБА\_8 ОСОБА\_32 . Через 20 хвилин ОСОБА\_67 закінчила роботу та поїхала додому. Жінка до того часу не виходила. 09.12.2016 року близько 16.00 ОСОБА\_67 стало відомо, що ОСОБА\_7 та ОСОБА\_8 були затримані нібито за отримання неправомірної вигоди. Цього ж дня близько 21.00 в офісі за адресою: АДРЕСА\_7 був проведений незаконний обшук всіх приміщень, в яких розташовані: робочі місця адвокатів ОСОБА\_10 , ОСОБА\_7 , ОСОБА\_8 , Адвокатське бюро « ІНФОРМАЦІЯ\_4 », ПОГ «Алеторія», ТОВ «ПКБ».

Дослідивши покази свідків ОСОБА\_13 , ОСОБА\_49 , ОСОБА\_50 , ОСОБА\_12 , ОСОБА\_53 , ОСОБА\_55 , ОСОБА\_56 , ОСОБА\_57 , ОСОБА\_59 , ОСОБА\_60 , ОСОБА\_65 , ОСОБА\_32 та ОСОБА\_67 , суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що їх покази взагалі не викривають обвинувачених у вчиненні буд-якого злочину.

Що стосується посилання прокурора під час апеляційного розгляду щодо порушення судом першої інстанції права сторони обвинувачення на подання доказів, а саме нездійснення судом допиту свідка ОСОБА\_58 , апеляційний суд звертає увагу на те, що зазначений свідок до суду не з\`явився, судом першої інстанції був оглянутий відеозапис, на якому ОСОБА\_58 категорично відмовився від прибуття до суду, навіть за активним сприянням суду (9 ухвал про привід) на протязі більше, ніж 15 судових засідань. Співробітники поліції, що виконували привід, не змогли доставити ОСОБА\_58 до суду, у зв\`язку з тим, що останній сів на землю, почав роздягатися, скаржитись на стан здоров\`я, чим підтвердив вперте небажання бути допитаним під присягою у суді в якості свідка, поводив себе зухвало, погрожував співробітникам поліції.

Апеляційний суд наголошує на тому, що ОСОБА\_58 є свідком обвинувачення та згідно ч.3 ст.23 КПК України саме сторона обвинувачення зобов\`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Згідно матеріалів справи за клопотанням прокурора суд неодноразово відкладав судові засідання для виклику свідка та створив необхідні умови для реалізації прокурором його процесуальних прав та виконання процесуальних обов\`язків шляхом постановлення 9 ухвал про привід зазначеного свідка, які не було виконано.

Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи прокурора про порушення судом першої інстанції права сторони обвинувачення на подання доказів та вважає правомірною відмову стороні обвинувачення у допиті свідка ОСОБА\_58 .

Крім того, прокурором під час апеляційного розгляду не заявлялось клопотання про допит зазначеного свідка.

Дослідивши докази, здобуті під час проведення НСРД, суд першої інстанції, застосувавши доктрину «плодів отруйного дерева», дійшов висновку про визнання недопустимими доказами фактичні дані, здобуті всупереч процесуальному порядку, встановленого КПК України і внаслідок втручання у приватне спілкування адвоката ОСОБА\_8 з клієнтом ОСОБА\_15 , а також увесь подальший ланцюжок доказів, разом з протоколами усіх НСРД з додатками, оптичними дисками, дорученнями, що стосуються НСРД.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1. ч.4 ст.258 КПК України, ст.260 КПК України аудіо- і відео контроль особи є різновидами втручання у приватне спілкування.

Частиною 1 ст.258 КПК України передбачене правило, за яким ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді. Частина 5 цієї статті передбачає, що втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене.

Аналогічні категорична норма міститься в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: п.9 ч.1 ст.23 Закону забороняє втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом.

Тобто, сфері адвокатської діяльності відведене привілейоване місце у розумінні підвищених гарантій захисту від стороннього втручання. Така позиція є цілком обґрунтованою, якщо враховувати, що до тих гарантій, які має кожен адвокат як громадянин, додаються гарантії забезпечення його професійної діяльності щодо надання правової допомоги іншим особам та захисту прав, свобод і законних інтересів кожного, хто потребує такого захисту у межах встановлених юридичних процедур.

Європейський суд з прав людини вказує, що в той час як стаття 8 захищає конфіденційність будь-якої «кореспонденції» між особами, вона передбачає посилений захист обміну інформацією між адвокатами та клієнтами. Це підтверджується фактом, що адвокати здійснюють у демократичному суспільстві основоположну місію - захист обвинувачених і підсудних. Зрозуміло, адвокат не може належно здійснювати цю основоположну місію, якщо він не може гарантувати тим, кого захищає, що їхнє спілкування залишиться конфіденційним (Michaud проти Франції, № 12323/11, § 118 та R.E. проти Великобританії, № 62498/11, § 131, 27.10.2015).

В преамбулі Рекомендацій № R (2000) 21 Комітету Міністрів державам - членам про свободу професійної діяльності адвокатів (Ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи на 727-му засіданні заступників міністрів 25.10.2000 року) вказано: «адвокат» означає особу, яка відповідно до національного законодавства кваліфікована та уповноважена захищати та діяти від імені своїх клієнтів, займатися юридичною практикою, з\`являтися в офіційній якості в суді і консультувати та представляти своїх клієнтів у питаннях права. Згідно п.6 «Принцип І - Загальних принципів свободи професійної діяльності адвокатів» слід вжити всіх необхідних заходів для забезпечення додержання конфіденційності відносин між адвокатом і його клієнтом. Винятки з цього принципу можна дозволяти, лише якщо вони сумісні з принципом верховенства права.

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини у даному питанні категорична - передбачає посилений, привілейований захист обміну інформацією між адвокатами і клієнтами, а відповідно не допускає можливості державі втручатися у дану сферу відносин. Що відповідає і українському законодавству, яке забороняє втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом та на конституційному рівні гарантує адвокатам незалежність. Це означає, що навіть у випадку конфлікту між адвокатом та клієнтом держава не має права втручатись у спілкування та обмін інформацією між ними. Правоохоронним органом заборонено за допомогою адвоката отримувати конфіденційну інформацію щодо клієнта, аналогічно і від клієнта щодо адвоката. В силу прямої заборони втручання у приватне спілкування між адвокатом і підозрюваним, обвинуваченим (ч. 5 ст. 258 КПК України), отримана інформація здобута всупереч процесуальному порядку і визнається судом недопустимим доказом.

Проте, 06.12.2016 року слідчий в ОВС другого слідчого відділу прокуратури Одеської області ОСОБА\_62 за погодженням з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА\_68 звернувся з клопотаннями про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) до апеляційного суду Одеської області стосовно ОСОБА\_7 та ОСОБА\_8 , що є нібито тільки співробітниками ГО «СББЕЗКУ», навмисно не зазначаючи той факт, що ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 є адвокатами.

І слідчому, і прокурору з обставин, які були повідомлені потерпілою ОСОБА\_15 в заяві та додатку до неї, було достеменно відомо про те, що ОСОБА\_15 звернулась до адвоката ОСОБА\_8 за правовою допомогою. При цьому, в самому клопотанні слідчий зазначає «При цьому ОСОБА\_9 запропонував звернутися до його знайомого захисника ОСОБА\_8 ….», підтверджуючи тим самим, що органу досудового розслідування було відомо, що ОСОБА\_8 є адвокатом.

Будучи обізнаним, що на адвоката розповсюджуються гарантії професійного захисту, передбачені Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при проведені НСРД, слідчий та прокурор навмисно замовчують перед судом в клопотанні про надання дозволу на проведення НСРД про існування у ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 спеціального статусу адвоката з метою спрощення погодження з боку апеляційного суду.

Також, під час проведення з ОСОБА\_8 першочергових слідчих дій йому стало відомо, що співробітниками прокуратури Одеської області та УВБ в Одеській області ДВБ НП України, відносно адвоката ОСОБА\_8 незаконно проводились негласні слідчі (розшукові) дії, які виразились у незаконному отриманні дозволу суддів апеляційного суду Одеської області на проведення НСРД в частині порядку узгодження клопотань на їх проведення (клопотання погоджені процесуальним керівником, а не прокурором Одеської області, як це вимагає п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів, які можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя).

За результатами направлення багаточисельних скарг наразі на час розгляду справи судом першої інстанції за ухвалою слідчого судді внесені відомості до ЄРДР за №42017160000000277 від 16.02.2017 року за ч.2 ст.397 КК України, що полягає у незаконному втручанні співробітниками правоохоронних органів в діяльність адвоката ОСОБА\_8 .

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно посилався на матеріали досудового розслідування №42017160000000277 за ч.2 ст.397 КК України, оскільки матеріали провадження не досліджувались у ході судового розгляду, а рішення у вказаному провадженні підтверджує відсутність складу злочину будь-якої особи щодо втручання у діяльність адвоката, адже провадження закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Так, згідно наданих стороною захисту документів, 21.03.2017 року матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017160000000277 за ч.2 ст.397 КК України та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017160000000276 за ч.1 ст.367 КК України постановою прокурора відділу 15 прокуратури Одеської області ОСОБА\_69 були об\`єднані в одне провадження під №42017160000000276. У зазначеному кримінальному проваджені триває досудове розслідування, що підтверджується відповіддю Офісу Генерального прокурора від 13.10.2020 року за вих.№13/3-714вих20 згідно якої за результатом вивчення матеріалів кримінального провадження №42017160000000276 постанову про закриття кримінального провадження було скасовано.

Стороною обвинувачення у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42016160000001017 від 05.12.2016 року за обвинуваченням ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 та ОСОБА\_9 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190, ч.4 ст. 27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369, ч.1 ст.364 КК України, в якості доказів надано протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-відео контролю за особою від 27.12.2016 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що зазначений протокол не відповідає вимогам чинного законодавства в частині порядку отримання доказу, у зв\`язку з чим останній визнається недопустимим доказом з наступних підстав:

Так, 06.12.2016 року слідчий в ОВС другого слідчого відділу прокуратури Одеської області ОСОБА\_62 за погодженням з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА\_68 звернувся з клопотаннями про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) до апеляційного суду Одеської області стосовно ОСОБА\_7 та ОСОБА\_8 , що є нібито тільки співробітниками ГО «СББЕЗКУ», навмисно не помічаючи то факт, що ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 є адвокатами.

І слідчому, і прокурору з обставин, які були повідомлені потерпілою ОСОБА\_15 в заяві та додатку до неї, було достеменно відомо про те, що ОСОБА\_15 звернулась до адвоката ОСОБА\_8 за правовою допомогою. При цьому, в самому клопотанні слідчий зазначає «При цьому ОСОБА\_9 запропонував звернутися до його знайомого захисника ОСОБА\_8 ….», підтверджуючи тим самим, що органу досудового розслідування було відомо, що ОСОБА\_8 є адвокатом.

Будучи обізнаним, що на адвоката розповсюджуються гарантії професійного захисту, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при проведені НСРД, слідчий та прокурор навмисно замовчують перед судом в клопотанні про надання дозволу на проведення НСРД про існування у ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 спеціального статусу адвоката з метою спрощення погодження з боку апеляційного суду.

Крім цього, прокурором ОСОБА\_70 була винесена постанова про проведення контролю за вчиненням злочину шляхом спеціального слідчого експерименту від 08.12.2016 року. При цьому у резулятивній частині прокурор ОСОБА\_71 вказує ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 як цивільних осіб, замовчуючи статус адвоката. Таким чином, вказана постанова повинна була виноситись прокурором області.

Такого ж порушення припустився прокурор ОСОБА\_71 при винесенні постанови про використання заздалегідь ідентифікованих (помічних) засобів від 08.12.2016 року стосовно адвокатів ОСОБА\_7 та ОСОБА\_8 .

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов\`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст.480 КПК України встановлено коло осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження. До таких осіб поряд з іншими відносяться адвокати (п. 7 ч. 1 цієї статті).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прокурор ОСОБА\_68 фактично перевищив свої повноваження, погоджуючи клопотання про надання дозволу на проведення НСРД відносно адвокатів, на що мав право тільки прокурор області.

Положеннями п.10 ч.2 ст.36 КПК України визначено повноваження прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням - погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання.

Відповідно до п.п.1.3, 6, 6.1 наказу Генеральної Прокуратури України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 19.12.2012 року № 4гн визначено: прокурорам-процесуальним керівникам досудового розслідування забезпечити швидке, всебічне, повне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень. Прокурорам усіх рівнів уживати заходів до покращання якості досудового розслідування. При вирішенні питань щодо погодження клопотань слідчих про проведення слідчих (розшукових) дій ретельно перевіряти наявність відповідних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що неналежне, всупереч вказаних вимог здійснення прокурором ОСОБА\_68 процесуального керівництва та несвоєчасне встановлення особи ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 , як адвокатів, як осіб, відносно яких планувалось проведення НСРД, призвело до порушення вимог ст.480 КПК України, ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», вищезазначених приписів наказу від 19.12.2012 року № 4гн та прав адвокатів ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 , що потягло за собою незаконне проведення НСРД за клопотанням особи, яка не мала законного права на його подання, що є порушенням гарантії адвокатської діяльності.

Згідно частин 1-3 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов\`язковість яких надана Верховною радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов\`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

На підставі вищевикладеного, на переконання апеляційного суду, у відповідності до ст.86, ч.4,7 ст.223 КПК України, керуючись ст.89 КПК України, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недопустимими доказами доручення, клопотання, постанови та протоколи, складені в рамках к/п №42016160000001017 від 05.12.2016 року, а саме:

\- клопотання про надання дозволу на проведення НСРД №17/1/2-5594т від 06.12.2016 року;

\- клопотання про надання дозволу на проведення НСРД №17/1/2-5595т від 06.12.2016 року;

\- клопотання про надання дозволу на проведення НСРД №17/1/2-5596т від 06.12.2016 року;

\-доручення оперативному підрозділу (в порядку ст.40 КПК України) №17/1/2-5603т від 05.12.2016 року;

\- постанову про проведення контролю за вчиненням злочину №15/5669т від 08.12.2016 року;

\-постанову про використання заздалегідь ідентифікованих (помічних) засобів №15/5670т від 08.12.2016 року;

\-доручення оперативному підрозділу (в порядку ст. 36 КПК України) №15/5671т від 08.12.2016 року;

\-постанову про розсекречення матеріалів носіїв інформації №15/281т від 20.01.2017 року;

\-клопотання про скасування грифу секретності з протоколів та інших матеріальних носіїв інформації від 20.01.2017 року;

\-постанову про розсекречення матеріалів №15/2154т від 11.05.2017 року;

\-ухвали апеляційного суду Одеської області №7689т від 06.12.2016 року, №7688т від 06.12.2016 року, №7687т від 06.12.2016 року;

\-протоколи за результатами проведення НСРД №№744т, 743т, 742т від 27.12.2016 року;

\-оптичні носії: карти пам\`яті Мікро SDHC інв. №174т, 175т, 177т, 178т, 179т від 07.12.2016 року.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора про те, що при винесенні постанов про проведення НСРД прокурор керувався наявними матеріалами, наданими слідчим та не мав можливості вийти за рамки матеріалів досудового розслідування з таких підстав.

Стандарт розгляду клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно адвоката пов\`язаний із певними особливостями, обумовленими законодавчими гарантіями та цінністю адвокатури як демократичного інституту. Дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо адвоката може бути наданий лише за наявності достатніх і вагомих підстав вважати, що під видом правової допомог и адвокат здійснює об\`єктивно протиправну діяльність, зокрема, бере безпосередню участь у його вчиненні, забезпечує формальну законність протиправних дій клієнта, порадами, консультаціями допомагає вчинити або приховати кримінальне правопорушення.

При цьому, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, здійснює повноваження, передбачені частиною 2 ст.36 КПК України, відповідно до п.5, 10 якої він, зокрема, уповноважений: доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, саме прокурор зобов\`язаний здійснити заходів щодо перевірки матеріалів, зібраних слідчим.

При цьому, клопотання щодо проведення НСРД стосовно адвоката може подавати лише Генеральний прокурор, його заступник, прокурор області (керівник регіональної прокуратури) тощо, незалежно від того, чи включений він у склад групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні. Така гарантія передбачена п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Також апеляційний суд вважає безпідставним посилання прокурора на те, що НСРД було проведено на підставі рішень слідчих суддів апеляційного суду Одеської області, які при винесенні відповідних ухвал вивчили всі, на той час, матеріали кримінального провадження та прийшли до висновку про наявність підстав для винесення рішень, які на даний час не скасовані та не визнані протиправними чи завідомо незаконними, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, слідчі судді при постановленні ухвал про надання дозволу про проведення НСРД керувались матеріалами, які не містили посилання на те, що НСРД буде проводитись стосовно адвокатів. Слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів має здійснюватися в межах судового провадження.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що оцінка доказам надається судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, при цьому відповідно до ч.2 ст.94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що між ОСОБА\_72 та ОСОБА\_15 не могло виникнути відношень як «клієнта» та «адвоката», адже такі відносини не було оформлено відповідними документами, з таких підстав.

Відповідно до показів, які були надані самою потерпілою ОСОБА\_15 , остання повідомила, що отримала телефон адвоката ОСОБА\_73 у ОСОБА\_9 після умовлянь про допомогу, сама зателефонувала адвокату ОСОБА\_8 , домовившись з ним про зустріч, прибула до офісного приміщення адвокатської контори, отримала консультацію, домовилась про розмір гонорару, про укладення договору, поставила задачу та уповноважила адвоката ОСОБА\_8 здійснювати її супровід. Адвокатом був оформлений ордер та з цим ордером та копією свідоцтва про право на здійснення адвокатської діяльності адвокат ОСОБА\_8 відвідував Малиновський відділ поліції та спілкувався, як представник ОСОБА\_15 , з оперуповноваженим ОСОБА\_12 , який підтвердив зазначене під час допиту в якості свідка в суді першої інстанції.

Свідок ОСОБА\_32 , який працював на той час в офісі адвоката ОСОБА\_8 , під час допиту в суді першої інстанції показав, що за дорученням ОСОБА\_8 підготував проект адвокатського досьє та договору про надання правових послуг від 01.12.2016 року з клієнтом ОСОБА\_15 . Як встановлено судами, в подальшому потерпіла всіляко уникала підписання договору з адвокатом ОСОБА\_8 . Друга та третя (остання перед затриманням) зустрічі ОСОБА\_8 з ОСОБА\_15 відбувались в автомобілі, що утруднювало підписання договору (договір перебував в офісі). На останній зустрічі, коли ОСОБА\_15 покинула автомобіль ОСОБА\_8 , вона пообіцяла прибути до офісу того ж дня для підписання договору з адвокатом.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, відносини, які склалися між адвокатом ОСОБА\_8 та ОСОБА\_15 є відносинами між клієнтом та адвокатом.

Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги по помилковість визнання недопустимими доказів, що стосуються НСРД, яке проводилось відносно ОСОБА\_9 , такими, що не мають правового значення для розгляду справи з огляду за обсяг пред\`явленого йому обвинувачення, а саме вчинення злочинів за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, прокурором не заявлялось клопотання про повторне дослідження таких доказів під час апеляційного розгляду, що позбавляє апеляційний суд можливості надати їм оцінку на підтвердження чи спростовування винуватості ОСОБА\_9 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підбурювання до злочину з боку працівників правоохоронних органів з таких підстав.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що і первинна підозра, і її нова редакція, і обвинувальний акт визначає ОСОБА\_8 , як голову громадської організації «СББЕЗКУ», а не адвоката, що не може бути ненавмисним, з огляду на можливість (та обов\`язок) перевірити статус адвоката.

Згідно показів потерпілої ОСОБА\_15 остання спілкувалась з оперуповноваженим УВБ ОСОБА\_39 за декілька днів до зустрічі з ОСОБА\_8 телефоном, вірогідно отримуючи інструкції щодо належної поведінки (потерпіла вживала фрази, що свідчать про спонукання до почуттів (плакала) і при зустрічі з ОСОБА\_9 , і при зустрічі з ОСОБА\_8 ).

До потерпілої ОСОБА\_15 в подальшому ОСОБА\_74 приїжджав до ОСОБА\_15 безпосередньо на роботу, де остання написала заяву про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (попередня кваліфікація), під диктовку оперуповноваженого в його автомобілі, навмисно зазначаючи ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 як співробітників громадської організації, та приховуючи їх статус адвокатів. Цей же оперуповноважений ще до написання ОСОБА\_15 заяви переписував на диски аудіо записи зустрічей ОСОБА\_15 з ОСОБА\_8 .

Оперуповноважений УВБ ОСОБА\_74 здійснював супровід клопотань про проведення НСРД до апеляційного суду Одеської області, оформлюючи рапорти, і навмисно приховуючи статут адвокатів ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 .

Слідчий ОСОБА\_61 фактично порушив таємницю листування, адвокатську таємницю, підібрав пароль до телефону та фактично два рази його оглянув. Тільки після цього призначив експертизу. Один протокол огляду, що стосувався обставин з ОСОБА\_15 слідчий ОСОБА\_61 залишив в матеріалах справи, а інший протокол огляду з зовсім іншою інформацією, яка стосується третіх осіб – направив до КДКП, що стало підставою для притягнення співробітника прокуратури до дисциплінарної відповідальності. Зазначений протокол огляду телефону в матеріалах справи не залишився. Це додатково підтверджує наявність упередженості та особистою зацікавленості з боку слідчого.

Майже вся процесуальна документація між слідчим, прокурором та оперативниками в рамках досудового розслідування проходила повз реєстрацію канцелярій, що також підтверджує замовний порядок (стороною захисту було ініційовано проведення за ухвалами слідчого судді тимчасових доступів до речей та документів, а саме до журналу вхідної кореспонденції УВБ ДВБ в Одеській області, журналу вхідної кореспонденції слідчого управління прокуратури Одеської області, однак заяви ОСОБА\_15 встановлено не було. Заява була знайдена в журналі звернень громадян УВБ від 05.12.2016 року з поміткою вихідного номеру, який в подальшому загубився).

При затримані 09.12.2016 року адвокати ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 були позбавлені захисту (участі адвоката) та участі представника ради адвокатів Одеської області, що був повідомлений тільки через декілька днів, хоча КПК передбачає негайне повідомлення. Згідно показів свідка ОСОБА\_75 , що був призначений центром БПД як адвокат, його не було допущено до ОСОБА\_8 при затриманні, що безумовно порушило право останнього на захист. Раду адвокатів було повідомлено тільки 16.12.2016 року слідчим ОСОБА\_61 , хоча це має відбуватись негайно та оперативно з метою забезпечити належним захистом затриманого адвоката.

Під час затримання адвокатам були спричинені тілесні ушкодження, затримання адвокатів відбувалось, як особливо небезпечних та озброєних злочинців, що є несумісним, навіть якщо приймати до уваги позицію обвинувачення, та додатково підтверджує замовний характер. Був пошкоджений автомобіль, скоєно ДТП, яке, до речі, залишалось навіть без фіксації хоча б протоколом, при цьому патрульні поліцейські були викликані та прибули на місце затримання адвокатів. У ОСОБА\_8 під час затримання були вкрадені речі.

Покази свідка ОСОБА\_59 , що були надані в суді, та поведінка свідка ОСОБА\_76 , які залучались нібито при помітці грошових коштів та при проведенні огляду автомобіля після затримання ОСОБА\_8 в якості понятих. Так, свідок ОСОБА\_59 зауважує, що з\`явився першого разу біля кафе Макдональдс (5-та ст. В.Фонтану) після затримання ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 , що виключає його участь при помітці грошових коштів, що відбувалась значно раніше. Факт залучення в якості понятого ОСОБА\_59 після затримання також підтверджує свідок ОСОБА\_57 , що був патрульним поліцейським, та шукав понятих на місці затримання біля кафе Макдональдс. Поведінка понятого ОСОБА\_58 суд першої інстанції обґрунтовано вважав незрозумілою. Він чітко дає зрозуміти (це підтверджується відеозаписом, що був оглянутий в суді), що керується інструкціями іншої особи, вірогідно співробітника УВБ. Так, сторона обвинувачення не змогла забезпечити явку свого ж свідка навіть за активним сприянням суду (9 ухвал про привід) на протязі більше, ніж 15 судових засідань.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що у даному кримінальному провадженні наявні ознаки провокації.

Згідно ж процесуального критерію суд зобов\`язаний з\`ясувати матеріально-правовий критерій підбурення.

Відповідно до практики, сформованої Європейським судом з прав людини (рішення у справах Teixeira de Castro проти Португалії, 09.06.1998, Ramanauskas проти Литви, 05.02.2008, Khudobin проти Російської Федерації, №59696/00, Bannikova проти Російської Федерації, 04.11.2010, №18757/06, Taraneks проти Латвії, 02.12.2015), необхідно з\`ясувати, чи було б зазначене правопорушення вчинене без втручання влади.

Визначення підбурювання, яке дав ЄСПЛ передбачає, що підбурювання поліції відбувається тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються лише розслідуванням злочинної діяльності за принципом пасивного характеру, але надають такий вплив на суб\`єкта, що підбурює його до вчинення правопорушення, яке в іншому випадку не було б вчинене, а також для того, щоб зробити можливим доведення правопорушення, тобто забезпечити докази та порушити кримінальне переслідування. Вирішуючи, чи було розслідування "суто пасивним", суд вивчає причини, що лежать в основі таємної операції та поведінку органів влади, що її проводять.

Суд дослідив наступні критерії, коли оцінював, чи відбувся би інкримінований злочин, якби не дії правоохоронців:

1\) наявність достатньої інформації щодо причетності особи до вчинення злочину:

На момент внесення відомостей в ЄРДР існувала лише заява потерпілої ОСОБА\_15 від 05.12.2016 року. При цьому виходячи безпосередньо з показів потерпілої ОСОБА\_15 , яка допитувалась в ході судового розгляду, було з\`ясовано, що вона перед зверненням до правоохоронних органів в порядку, передбаченому ст.214 КПК України, спілкувалась по телефону з оперуповноваженим ДВБ ОСОБА\_39 , який в подальшому забезпечував оперативний супровід в рамках цього кримінального провадження. Крім цього, ОСОБА\_15 пояснила, що до 05.12.2016 року зустрічалась з ОСОБА\_40 , передавала йому телефонний апарат, за допомогою якого нібито здійснювала ініціативний запис зустрічі з адвокатами від 01.12.2016 року. Відповідно до трафіків мобільного телефону, належного ОСОБА\_15 , вона відвідувала УВБ та другий слідчий відділ прокуратури Одеської області 01.12.2016 року ще до зустрічі з адвокатами. Після цього ОСОБА\_15 зустрічалась з о/у ОСОБА\_40 у його автомобілі біля роботи ОСОБА\_15 , де вона під диктовку працівника поліції ОСОБА\_41 оформила заяву про скоєння кримінального правопорушення щодо вимагання у неї неправомірної вимоги з боку працівника поліції та двох громадських діячів. До заяви було залучено диск з ініціативним записом зустрічі з адвокатами, які попередньо ОСОБА\_40 були скопійовані на диск. Заяву ОСОБА\_15 передала ОСОБА\_77 та повернулась на роботу. До слідчого з заявою не зверталась.

В клопотанні прокурора, як наслідок - і в ухвалі слідчого судді апеляційного суду Одеської області, а також в постанові прокурора про проведення НСРД контролю за вчиненням злочину зазначено, що з матеріалів кримінального провадження вбачається вимагання неправомірної вигоди посадовими особами громадської організації, які діяли умисно за попередньою змовою з оперуповноваженим Малиновського відділу поліції.

При цьому той факт, що ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 є діючими адвокатами органом досудового розслідування навмисно приховується, інакше все обвинувачення стає нелогічним.

Відомості в ЄРДР внесено за ч.3 ст. 368 КК України, за якою адвокат очевидно не може бути суб\`єктом злочину, адже не підпадає під визначення службової особи для цілей ст.368 КК України згідно примітки 1 до ст.364 КК України, бо не має організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Незважаючи на це, з 05.12.2016 року до 14.06.2017 року в даному кримінальному провадженні розслідувався злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України.

2\) повинні вступати в злочин лише на етапі його підготовки або вчинення:

Потерпіла ОСОБА\_15 перед зверненням до правоохоронних органів в порядку, передбаченому ст.214 КПК України, перед внесенням відомостей до ЄРДР спілкувалась за телефоном та декілька разів зустрічалась з оперуповноваженим ДВБ ОСОБА\_39 , який в подальшому забезпечував оперативний супровід в рамках цього кримінального провадження, ще до зустрічі з адвокатами відвідувала УВБ в Одеській області та другий слідчий відділ прокуратури Одеської області. Так, ОСОБА\_15 пояснила, що до 05.12.2016 року зустрічалась з ОСОБА\_40 , передавала йому телефонний апарат, за допомогою якого нібито здійснювала ініціативний запис зустрічі з адвокатами від 01.12.2016 року. Після цього ОСОБА\_15 зустрічалась з о/у ОСОБА\_40 у його автомобілі біля роботи ОСОБА\_15 , де вона під диктовку працівника поліції ОСОБА\_41 оформила заяву про скоєння кримінального правопорушення щодо вимагання у неї неправомірної вимоги з боку працівника поліції та двох громадських діячів. До заяви було залучено диск з ініціативним записом зустрічі з адвокатами, які попередньо о/у ОСОБА\_40 був підготовлений (дані перенесені з телефону на диск). Заяву ОСОБА\_15 передала о/у ОСОБА\_42 та повернулась на роботу. До слідчого з заявою не зверталась.

3\) пасивна поведінка правоохоронців:

Заява ОСОБА\_15 була написана за ініціативою співробітника ДВБ та під диктовку о/у ОСОБА\_41 ; грошові кошти, які використовувались у даному кримінальному провадженні, виділено з державного бюджету, ОСОБА\_15 була проінструктована працівниками поліції ще до внесення відомостей до ЄРДР, вживала фрази, що свідчать про спонукання до почуттів ОСОБА\_9 та ОСОБА\_8 (просила по допомогу, плакала, умовляла). Наприклад, в розмові зафіксованій 28.11.2016 року саме ОСОБА\_15 просила ОСОБА\_9 про допомогу, плакала, питала, чи можна щось зробити.

Є очевидним, що потерпіла ОСОБА\_15 намагалася всіляко уникнути можливих ризиків щодо її квартири, в т.ч. через штучно створене обвинувачення щодо працівників поліції та інших осіб.

ОСОБА\_15 за підтримки правоохоронних органів, впливала на обвинуваченого ОСОБА\_8 шляхом призначення зустрічей, телефонних розмов при зустрічі плакала, умовляла, з огляду на що суд першої інстанції вірно вважав, що даного кримінального провадження не було б в разі відсутності такої особи для правоохоронних органів, як ОСОБА\_15 , що порушує пункт 1 статті 6 Конвенції.

Проаналізувавши вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що потерпіла ОСОБА\_15 ще до внесення відомостей до ЄРДР знаходилась під контролем правоохоронних органів і виступала у даному кримінальному провадженні як агент держави. Співробітники ДВБ в Одеській області зініціювали розслідування без достатньої інформації щодо причетності осіб до злочину, без прийняття до уваги статусу адвокатів, відсутність статусу службової особи у поліцейського, який був звільнений, після чого правоохоронці вийшли за межі пасивного розслідування, штучно змоделювавши ситуацію. Тож, інкримінований обвинуваченим ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 та ОСОБА\_9 злочини містить ознаки провокації.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод докази, здобуті в результаті провокації, заборонено використовувати проти обвинуваченого в кримінальному провадженні. Хоч п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 370 КПК України зобов\`язують суд обґрунтовувати своє рішення, проте їх не можна тлумачити як такі, що вимагають детальної відповіді на кожен аргумент. Є міра, до якої суд має виконати обов\`язок щодо обґрунтування.

Також апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо визнання недопустимими доказами фактичні дані, джерелами яких є протокол огляду місця події із застосуванням відеозапису від 09.12.2016 року; відеозапис, що є додатком до цього протоколу; вилучені під час огляду речі, з таких підстав.

Так, 09.12.2016 року після затримання слідчим прокуратури Одеської області ОСОБА\_61 проведено огляд автомобіля, який знаходився в розпорядженні у ОСОБА\_8 , тобто іншого володіння особи в розумінні ч.2 ст.233 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Згідно приписів ч.3 ст.236 КПК України слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов\`язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення.

Під час проведення огляду автомобіля слідчий відмовив останньому в наданні можливості повідомити про своє затримання та запросити для участі в слідчих діях адвоката для надання правової допомоги.

Більше того, на той момент ОСОБА\_8 вже був затриманий в порядку ст.208 КПК України, тобто, в силу приписів ч.1 ст.42 КПК України, набув процесуального статусу підозрюваного. Відповідно до приписів ч.1 ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Пунктом 3 ч.2 ст.42 КПК України підозрюваний наділений правом на першу вимогу мати захисника, на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій. Тому відмова в можливості встановити зв\`язок з адвокатом і скористатись правовою допомогою є порушенням права на захист.

Статтею 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов\`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов\`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, таке діяння, як порушення права особи на захист.

Враховуючи викладене суд першої інстанції обґрунтовано визнав недопустимими доказами та не використовував при ухваленні вироку фактичні дані, джерелами яких є протокол огляду місця події із застосуванням відеозапису від 09.12.2016 року; відеозапис, що є додатком до цього протоколу; вилучені під час огляду речі.

Крім того, протокол огляду місця події від 09.12.2016 року, згідно з яким було оглянуто автомобіль, який знаходився в розпорядженні ОСОБА\_8 та вилучено грошові кошти, документи, суд вірно вважав недопустимим доказом з огляду на те, що суд не давав дозволу на такий обшук, заява ОСОБА\_8 про дозвіл оглянути його автомобіль в матеріалах відсутня, на відеозаписі зафіксована чітка відмова, а тому вилучені без належного оформлення речі не можуть бути доказами у справі.

За змістом ст.223, 237 КПК України, огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Огляд іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи, який згідно зі ст. 234 КПК проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Також у ст.233 КПК встановлено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді. Винятком із цього правила є невідкладні випадки, пов\`язані з урятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються в скоєнні злочину, у разі чого прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов\`язаний невідкладно після вчинення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, а останній, розглядаючи таке клопотання згідно з вимогами ст.234 КПК, зобов\`язаний перевірити, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, установлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню.

За версією слідства, інкримінований обвинуваченим злочин було вчинено 09.12.2016 року в автомобілі обвинуваченого ОСОБА\_8 . Того ж дня було проведено огляд зазначеного автомобіля, за результатом чого складено відповідний протокол огляду місця події.

Зазначену слідчу дію, незважаючи на наведене вище, також було процесуально оформлено відповідним протоколом як огляд місця події.

Як убачається з указаного протоколу, єдиною метою цієї слідчої дії було виявлення знарядь та засобів скоєння злочину, оскільки при огляді відкривалися бардачок автомобіля, багажник, перевірялись всі сумки, речі, тобто проведений органами досудового розслідування 09.12.2016 року огляд місця події фактично був обшуком, який згідно з приписами ч.2 ст.234 КПК проводиться лише на підставі ухвали слідчого судді.

Верховний Суд уже визнавав неприпустимість проведення обшуку під виглядом огляду місця події, зокрема в постановах від 07.06.2018 року (справа №740/5066/15-к), від 26.02.2019 року (справа №266/4000/14-к), від 19.03.2019 року (справа №380/157/14-к), оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені в ст.233, ч.2 ст.234 КПК України.

З клопотанням про проведення обшуку прокурор, слідчий до слідчого судді не зверталися, тому відповідно до згаданих положень отримані внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими й не можуть бути використані судом при прийнятті рішення, про що вірно зазначив суд в оскаржуваному вироку.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що дозвіл на проведення огляду було надано 12.12.2016 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси, оскільки, як вже було зазначено, слідчим на місці затримання був проведений не огляд, а фактично обшук автомобіля, на проведення якого дозвіл суду не отримувався.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання недопустими доказами протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА\_8 від 01.03.2017 року та похідного доказу висновку компьютерно-технічної експертизи щодо дослідження телефону ОСОБА\_8 , що було призначено 28.03.2017 року, в зв\`язку з відсутністю дозволу на втручання в приватне спілкування.

Інформація на вилученому при затриманні ОСОБА\_8 мобільному телефону марки «Iphone 6» є конфіденційною та пов\`язана з адвокатською таємницею, охороняється Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Особи, винні в доступі сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошенні, несуть відповідальність згідно із законом.

Проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя. Істотне уточнення самого Закону - забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов\`язаних із здійсненням адвокатської діяльності.

Статтею 161 КПК України передбачено, що речами і документами, до яких заборонено доступ, є листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв\`язку з наданням правової допомоги, а також об\`єкти, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією.

З метою збереження адвокатської таємниці та забезпечення умов, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошення, ОСОБА\_8 , який є діючим адвокатом на належний йому телефон марки «Iphone 6» був встановлений пароль блокування - превентивний захід, який захищає iPhone від злому та використовується для захисту персональних даних від несанкціонованого доступу.

Судом першої інстанції встановлено, що слідчий ОСОБА\_61 , особисто без залучення спеціаліста та без призначення комп\`ютерно-технічної експертизи було підібрано пароль та розблоковано телефон марки «Iphone 6», який містить інформацію, яка є конфіденційною та пов\`язана з адвокатською таємницею, охороняються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та в подальшому проведено огляд вищевказаного мобільного телефону марки «Iphone 6», зі зняттям скріншотів інформації, що на ньому міститься.

При цьому з самого початку проведення досудового розслідування ОСОБА\_8 неодноразово слідчому зазначалось про те, що телефон містить інформацію, що містить адвокатську таємницю та наполягав на проведенні огляду предмету (телефону марки «Iphone 6») за його безпосередньої участі та присутності, за рішенням суду, при цьому забороняючи здійснювати несанкціонований доступ до носія інформації (телефону марки «Iphone 6»), що містить адвокатську таємницю та захищений паролем.

Крім цього, підставою для ухвалення рішення №257дп-17 КДКП про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 Одеської області ОСОБА\_78 став протокол огляду телефону ОСОБА\_8 слідчим ОСОБА\_61 від 01.03.2017 року в рамках здійснення досудового розслідування по к/п № 42016160000001017 від 05.12.2016 року.

Суд першої інстанції вірно розцінив протокол огляду мобільного телефону, як очевидно недопустимий доказ, в зв\`язку з відсутністю дозволу на втручання в приватне спілкування.

Так, відповідно до ст.14 КПК України під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування.

Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.

До вказаного протоколу долучено «Скрін-шоти» вихідних і вхідних дзвінків ОСОБА\_8 із зазначенням мобільних номерів та тривалості здійснених викликів. По суті, вказаний огляд мобільного телефону є втручанням у таємницю спілкування. У сторони обвинувачення не було дозволу на здійснення таких дій, що свідчить про істотне порушення прав і свобод під час кримінального провадження.

Також суд правомірно визнав недопустимими доказами висновок компьютерно-технічної експертизи щодо дослідження телефону ОСОБА\_8 , що було призначено 28.03.2017 року, так як в ході експертизи були досліджені речі, вилучені відповідно до протоколів огляду місць події, які визнані судом недопустимими доказами.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що під час звернення співробітниками прокуратури Одеської області з клопотанням про проведення обшуку та під час проведення 09.12.2016 року самої слідчої дії (обшуку) адвокатського об\`єднання та робочих місць адвокатів були допущені грубі порушення КПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що були виражені в наступному: обшук проведено у приміщенні за іншою адресою, ніж вказано в ухвалі слідчого судді; при зверненні з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді співробітниками прокуратури був навмисно прихований факт того, що в приміщенні, що обшукується, здійснюються індивідуальна адвокатська діяльність чотирьох різних адвокатів; в ухвалі про проведення обшуку від 09.12.2016 року слідчим суддею не було зазначено конкретного переліку речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії; співробітниками прокуратури в порушення ст.161 КПК України був здійснений незаконний доступ до листування, інших форм обміну інформацією між захисником та його клієнтом, об\`єктів, які додані до такого листування, інших форм обміну інформацією.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність спеціального суб\`єкту кримінального правопорушення (службової особи) у даному кримінальному провадженні, оскільки у процесуальних документах слідчого, а також в заяві про вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 зазначаються не як адвокати, що мають спеціальний статус, а як керівник та член громадської організації «Спеціальне бюро по боротьбі з економічною злочинністю та корупцією України» відповідно, що є недержавним громадським об\`єднанням, неприбутковою організацією. Будь-яких владних, адміністративно-розпорядчих функцій, наділених державою, ні голова, ні сама громадська організація не має. Таким чином, суб\`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369, 364 КК України, ОСОБА\_8 не може бути.

Згідно роз\`яснень абз. 6 п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 року, згідно якого адвокат може визнаватися службовою особою лише за умови, що поряд із функціями адвоката вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов\`язки.

Крім цього, ОСОБА\_9 з 16.11.2016 року був звільнений з лав Національної поліції, та на момент скоєння нібито злочину службовою особою не був.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність стороною обвинувачення в діях обвинувачених складу інкримінованих їм кримінальних правопорушень з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 інкримінується злочин, передбачений ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ст.364 КК України, тобто підбурювання до закінченого замаху на пропозицію службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Тобто закінчений замах, коли особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч.2 ст.15 КК України). Також їй інкримінується вчинення злочину у співучасті в статусі підбурювача. Поняття співучасті визначено ст.26 КК України, згідно якої співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб\`єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Тобто, суб\`єктів злочину має бути не менше двох. По фактичним обставинам «підбурювач» ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 «надає неправомірну вигоду», а ОСОБА\_9 «вимагає». Проте, в обвинуваченні взагалі не вказано, хто ця службова особа, яка займає відповідальне становище, що стало кваліфікуючою ознакою. Жодних доказів будь-якої змови ОСОБА\_8 , ОСОБА\_9 та ОСОБА\_7 судом не встановлено.

Прокурором при цьому не було конкретизовано чи повинен був ОСОБА\_8 передати гроші отримані від ОСОБА\_15 посадовій особі, хто ця особа, та якщо така особа існувала то, в чому саме полягає обман потерпілої ОСОБА\_15 з боку ОСОБА\_8 .

Відповідно до ч.4 ст.27 КК України підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Доказів умовляння, погроз, примусу чи іншого схиляння до вчинення злочину - немає.

Фактично, окрім показів зацікавленої потерпілої ОСОБА\_15 , які можна оцінити критично, в даному кримінальному провадженні відсутні належні і допустимі докази, що доводили б вину ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 у вчиненні інкримінованого злочину. Натомість, версія захисту підтверджується і показами усіх свідків, і письмовими доказами, дослідженими судом.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №10, відповідно до статті 190 КК шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов\`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов\`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов\`язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов\`язання. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи цінності нібито для передачі службовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.190 КК України, шахрайство - є злочином з матеріальним складом, тобто для кваліфікації дії особи за цією статтею повинно бути встановлена матеріальна шкода.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.91 КПК України обставиною, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, є вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані у заяві про вчинене кримінальне правопорушення обставини відповідають фактичним обставинам.

Недопустимість обґрунтування обвинувачення особи у вчиненні злочину на доказах, одержаних незаконним шляхом, закріплена у ч.3 ст.62 Конституції України, а згідно з ч.2 ст.64 Конституції України - ця гарантія не може бути обмежена.

На вказані обставини наголошено в п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011, який на підставі аналізу положення ч.3 ст.62 Конституції України дійшов висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтовано фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме, порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою, тощо (п.3.2 Рішення конституційного Суду України №12-рп/2011).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б з достовірністю і достатністю вказували на вчинення обвинуваченим злочинів передбачених ч.3 ст.369 та ч.2 ст.190 КК України сторона обвинувачення суду не надала.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора про те, що у матеріалах справи відсутній аудіо-відео запис судового засідання від 19.07.2018 року, у кому тривав допит потерпілої ОСОБА\_15 , що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки дійсно, аудіо-відео запис судового засідання від 19.07.2018 року зіпсований, що підтверджується відповідним актом суду (т.2, а.п. 45), разом з тим судом повторно були допитані потерпіла, свідки ОСОБА\_79 та ОСОБА\_13 , вивчені докази.

Таким чином, судом було усунуто порушення вимог кримінального процесуального закону щодо обов\`язкового фіксування судового розгляду технічними засобами.

Також апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про порушення прав потерпілої у зв\`язку з розглядом справи без її участі, оскільки потерпіла ОСОБА\_15 приймала участь в судових засіданнях, була допитана судом, надавала пояснення, висловлювала свою позицію та в подальшому заявила клопотання про розгляд справи без її участі (т.1, а.п.228). До цього близько 30 (тридцяти) судових засідань було відкладено у зв\`язку з неявкою до суду потерпілої. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що у судовому розгляді приймали участь представники потерпілої.

Посилання прокурора на те, що в оскаржуваному вироку потерпіла взагалі не зазначена як учасник процесу, що позбавляє її можливості оскаржити рішення суду першої інстанції, є безпідставним, оскільки як органом досудового розслідування, так і судом ОСОБА\_15 визнана потерпілою та користується правами, передбаченими ст.56 КПК України.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно залишив без задоволення тричі заявлені прокурором та потерпілою відводи головуючому, оскільки згідно матеріалів кримінального провадження відводи головуючому по справі були заявлені з підстав незгоди з процесуальними рішеннями суду, з підстав того, що головуючий по справі займає посаду голови Приморського районного суду м.Одеси та з підстав внесення за ініціативою потерпілої відносно нього відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення під час судового розгляду справи. Більш того, в апеляційній скарзі прокурор як підставу для відводу зазначає незгоду з висновками суду щодо оцінки доказів та з процесуальним рішеннями суду.

Однак, суд першої інстанції розглянув відводи у відповідності до вимог ст.81 КПК України та обґрунтовано вважав, що заявлені прокурором та потерпілою мотиви не можуть бути підставою для відводу у розумінні ст.75 КПК України.

Також апеляційний суд вважає, що не можу бути підставою для відводу висновки суду щодо оцінки доказів.

Таким чином, підстав для задоволення відводу головуючому судді першої інстанції з мотивів, які зазначені прокурором та потерпілою апеляційний суд не вбачає.

Разом з тим, апеляційний суд вважає обґрунтованим доводи апеляційної скарги прокурора щодо помилковості висновків суду першої інстанції щодо недотримання стороною обвинувачення вимог ст.481 КПК України повідомлення про підозру адвокатам ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 , з підстав неможливості надання прокурором вищого рівня доручення іншому прокурору вручити адвокатам повідомлення про підозру.

Згідно матеріалів кримінального провадження, 10.12.2016 року виконуючим обов\`язки прокурора Одеської області старшим радником юстиції ОСОБА\_31 по даному кримінальному провадженню винесено та підписано письмове повідомлення про підозру адвокатам ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п.2 ст.27 та ч.3 ст.368 КК України (т.2, а.п. 1-5, 29-33).

Цього ж дня повідомлення про підозру було вручено прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області старшим радником юстиції ОСОБА\_68 за дорученням в.о. прокурора Одеської області старшого радника юстиції ОСОБА\_31 адвокатам ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 (т.2, а.п. 1-5, 29-33).

Так, п.1 ч.1 ст.481 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру здійснюється адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.

Разом з тим, ч.2 ст.481 КПК України встановлено, що Генеральний прокурор (виконувач обов\`язків Генерального прокурора), його заступник, керівник обласної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу.

Апеляційний суд звертає увагу, що додаткова гарантія у формі встановлення спеціальної процедури здійснення повідомлення про підозру окремим категоріям осіб, в тому числі адвокатів, полягає саме у перевірці підстав і наступному складанні та підписанні повідомлення визначеними законом суб\`єктами. Однак подальше вручення письмової підозри окресленим категоріям осіб не впливає на посилення або послаблення цих гарантій. Сам по собі факт особистої передачі повідомлення про підозру не забезпечує додаткового захисту адвокатів, щодо яких визначено спеціальний порядок здійснення повідомлення про підозру.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що вручення повідомлення про підозру адвокату іншою уповноваженою особою за умови, що рішення було прийняте та підписане визначеним на це ст.481 КПК України суб\`єктом, не порушує гарантії адвокатської незалежності. Тому прокурор області може доручити іншому прокурору вручити адвокату повідомлення про підозру.

Уповноваження іншої особи на вручення повідомлення про підозру адвокату, рішення про здійснення якого прийнято належним суб\`єктом, на завершальному етапі здійснення такого повідомлення, не призводить до порушення цієї гарантії, передбаченої ст.481 КПК України та п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Водночас, апеляційний суд, з урахуванням ст. 481 КПК України звертає увагу на те, що відповідне доручення прокурор області міг надати лише тій уповноваженій особі, яка здійснювала досудове розслідування або входила до групи, яка призначена для здійснення цього кримінального провадження відповідно до статті 37 КПК України.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11.12.2019 року у справі № 536/2475/14-к (провадження №13-34кс19).

Як вже зазначалось, письмове повідомлення про підозру адвокатам ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 було винесено та підписано виконуючим обов\`язки прокурора Одеської області, тобто уповноваженою на то особою у розумінні п.1 ч.1 ст.481 КПК України, та за його дорученням вручене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області старшим радником юстиції ОСОБА\_68 , який входив до групи прокурорів, яка призначена для здійснення цього кримінального провадження відповідно до статті 37 КПК України.

Апеляційний суд вважає помилковим посилання суду першої інстанції на позицію п\`яти суддів Великої палати Верховного Суду, висловленої в спільній Окремій думці на постанову від 08.11.2018 року в справі № 800/536/17, оскільки згідно діючого законодавства окрема думка суддів виноситься суддею від власного імені, не має обов\`язкового значення, відповідно не породжує юридичних наслідків та не може розглядатися як джерело права, отже має лише доктринальне значення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що повідомлення про підозру адвокатам ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 у відповідності до вимог ст.481 КПК України уповноваженою на то особою, а тому посилання суду першої інстанції на недотримання стороною обвинувачення вимог ст.481 КПК України повідомлення про підозру адвокатам ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 є помилковим та підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що помилковість таких висновків суду першої інстанції та виключення їх з мотивувальної частини вироку не свідчить про незаконність вироку в цілому та не є підставою для його скасування, оскільки суд дійшов висновку про ухвалення виправдувального вироку у зв\`язку з недоведеністю вини обвинувачених наданими прокурором доказами.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, перевіривши їх на предмет належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, керуючись засадами справедливості, виваженості та неупередженості, дійшов висновку, що за результатами даного судового розгляду вина ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 та ОСОБА\_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.2 ст.190, ч.1 ст.364 КК України, тобто в підбурюванні до закінченого замаху на пропозицію службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, - не доведена. Тому ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 необхідно виправдати за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.2 ст.190, п.2 ст.27, ч.1 ст.364 КК України, а ОСОБА\_9 виправдати за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.2 ст.190, ч.1 ст.364 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що в діях обвинувачених є склад кримінального правопорушення.

Статтею 373 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи. Особа не може піддаватися кримінальному покаранню доки не буде визнана винною в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах або припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчинені кримінального правопорушення. Всі сумніви щодо доведеності вини трактуються на користь обвинуваченого.

Згідно норм ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов\`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що положення підпункту «а» п. 3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20.03.2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08.02.1996 року.

Європейський суд з прав людини у справі «Саундерс проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов\`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об\`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Враховуючи те, що стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами вина ОСОБА\_8 , ОСОБА\_7 та ОСОБА\_9 у вчинені інкримінованих їм злочинів, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що обвинувачених необхідно визнати невинуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень і виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв\`язку із недоведеністю що в їх діях є склад кримінальних правопорушень.

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.

Пунктом 4 ч.1 ст.409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, вирок суду першої інстанції змінити, виключивши з мотивувальної частини вироку висновки суду щодо недотримання стороною обвинувачення вимог ст.481 КПК України повідомлення про підозру адвокатам ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 ..

Керуючись ст.376, 404, 405, 407, 409, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,

**ухвалив**

Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА\_6 – задовольнити частково.

Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2021 року відносно ОСОБА\_7 , ОСОБА\_22 , ОСОБА\_9 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, п.2 ст.27, ч.1 ст.364 КК України – змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку висновки суду щодо недотримання стороною обвинувачення вимог ст.481 КПК України повідомлення про підозру адвокатам ОСОБА\_8 та ОСОБА\_7 .

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

**Судді Одеського апеляційного суду**

**ОСОБА\_2 ОСОБА\_3 ОСОБА\_4 **