Сторожинецький районний суд Чернівецької області
Справа № 723/405/17
Провадження № 6/723/1486/22
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 квітня 2022 року м. Сторожинець
Сторожинецький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючої судді Дячук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Яворської М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сторожинець заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання судового рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Заявник ОСОБА_1 звернувсь до суду із заявою відстрочку виконання судового рішення, зазначав, що рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29.01.2018 року у справі №723/405/17 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 10739050 грн. та 230717,20 грн., які складають 3% річних від простроченої суми, а також судові витрати в сумі 7425,70 грн.
Зазначав, що 29.08.2019 року Сторожинецький районний суд видав виконавчий лист щодо виконання рішення суду від 29.01.2018 року, яке на сьогоднішній день не виконане.
Вважає, що воно підлягає відстроченню у зв`яку з тим, шо виникли обставини, що ускладнюють виконання рішення суду, а саме: Сторожинецьким районним судом Чернівецької області з 2017 року по даний час розглядається справа №723/1233/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 .
Вказує, що у межах розгляду справи №723/405/17 Сторожинецький районний суд Чернівецької області вжив заходів забезпечення позову ОСОБА_2 , а також у межах розгляду №723/1233/17 - вжив заходів забезпечення позову ОСОБА_3 , шляхом накладення арешту на все майно, яке належить ОСОБА_1 ,
Також вказує, що справа №723/1233/17 по суті судом не розглянута, заходи забезпечення позову не скасовані, що ускладнює виконання рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2018 року у справі №723/405/17.
Зазначає, що введення карантинних обмежень та оголошення воєнного стану додатково ускладнюють виконання рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2018 у справі №723/405/17, оскільки виникли умови, що спричинили відсутність доходів у ОСОБА_1 , з яких він би мав можливість виконати грошові зобов`язання перед ОСОБА_2 , а інше майно відповідача арештоване та перебуває у спорі, що ускладнює виконання рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2018 року, тому вважає, що наявні всі підстави для надання відповідачу відстрочки виконання рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2018 року, тому просив відстрочити його виконання на строк 12 місяців.
06.04.2022 року до суду від представників третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 – адвокатів Лютікової Н.О. та Котович Ю.В. надійшло заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення суду, в якому зазначили, що доводи заявника про те, що він немає грошових коштів та доходів, з яких він би мав можливість виконати грошові зобов`язання за рішенням суду №723/405/17 вважають такими, що не відповідають дійсності, оскільки заявник є суб`єктом підприємницької діяльності, весь цей час здійснює господарську діяльність та отримує регулярний дохід, в тому числі, від надання в оренду комерційних приміщень, в яких розташовані: продовольчий магазин, банківська установа, які не припиняли свою діяльність ані на час карантинних обмежень, ані під час запровадження військового стану. Тобто, орендарі, весь цей час регулярно сплачують заявнику грошові кошти в якості орендної плати, які за наявності бажання виконувати рішення суду він мав, хоча б частково, спрямовувати на виконання судового рішення.
Тому вважають, що наведені в обґрунтування заяви про відстрочку виконання судового рішення доводи заявника, не підкріплені жодними належними та допустимими доказами та не свідчать про наявність будь-якого виняткового випадку, що обумовлює об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, чи робить його виконання неможливим.
Вказують, що зі змісту заяви про відстрочку вбачається, що в період з 15.05.2019 року по 2022 рік заявник не здійснив жодного платежу на виконання своїх зобов`язань, тому вважають, що відсутні правові підстави для задоволення заяви боржника, з огляду на її необґрунтованість.
Крім того, зазначають, що ч.5 ст.435 ЦПК України встановлено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Вказані приписи дають підстави стверджувати про те, що суд позбавлений можливості прийняти рішення про розстрочку або відстрочку виконання рішення, оскільки з дня ухвалення рішення справі 723/405/17, а саме з 15.05.2019 року, пройшло більше ніж два роки, тобто, рік після ухвалення рішення, яке може бути відстрочено закінчився 16.05.2020 року, у зв`язку з чим можна дійти висновку, що станом на дату звернення до суду - 23.03.2022 року взагалі відсутні процесуальні права на надання відстрочки його виконання. Тому просили відмовити в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.
В судове засідання боржник ОСОБА_1 та стягувач ОСОБА_2 , а також третя особа з самостійними вимогами не з`явились, будучи належно повідомленими про час та місце розгляду справи. ОСОБА_2 нада заяву, в якій визнав вимоги ОСОБА_1 щодо відстрочки виконання рішення суду та обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч.4,5 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Судом встановлено, що рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29.01.2018 року у справі №723/405/17 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 10739050 грн. та 230717,20 грн., які складають 3% річних від простроченої суми, а також судові витрати в сумі 7425,70 грн. та видано виконавчий лист щодо виконання рішення суду від 29.01.2018 року.
Відповідно до ч.1, ч.5, ч.6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що нескасування заходів забезпечення позову у справі №723/1233/17, яка по суті судом не ще розглянута, а також введення карантинних обмежень та оголошення воєнного стану не є обставинами, які мають особливий характер, що істотно ускладнює виконання рішення суду про стягнення заборгованості. Заявником не викладено обставин щодо його матеріального стану з наданням відповідних доказів, а також не доведено, що внаслідок вищенаведених обставин матеріальний стан змінився до такого, що виконання судового рішення без відстрочки є неможливим.
З Постанови Верховного Суду від 30.10.2019 року провадження №61-334б5св18 вбачається, що навіть негативний матеріальний стан боржника не є обставинами винятковими та такими, що унеможливлюють виконання рішення суду.
Європейський суд наголошує, що пункт 1 статгі б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції. («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.99, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.97, § 40).
У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Враховуючи викладене, судом не встановлено підстав для відстрочки виконання судового рішення заявнику.
Керуючись ст.435 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання судового рішення.
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду
СУДДЯ