ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/16655/21 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Вищого адміністративного суду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Вищого адміністративного суду України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо невидачі йому довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 17.02.2021;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови йому провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду, передбаченого статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити йому перерахунок та виплат щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду згідно зі статтями 135, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 19.02.2020 в розмірі 143067,45 грн щомісячно.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана відмова від 03.03.2021 №85/12-14/21 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки посилання відповідача на необхідність звернення до Вищого суду з питань інтелектуальної власності або Вищого антикорупційного суду за довідкою є безпідставним, оскільки особова справа позивача знаходиться у Вищому адміністративному суді України, який не ліквідований.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року позовні вимоги - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 17.02.2021.
Вийдено за межі позовних вимог та зобов`язано Вищий адміністративний суд України видати ОСОБА_1 передбачену Розділом ІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.01.2008 №3-1 (в редакції постанови правління ПФУ № 6-1 від 07.06.2019), довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі положень статей 135, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402, та передбачений Додатком 4 Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині - у повному обсязі:
1) визнати протиправними та дискримінаційними щодо нього дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо відмови йому провести перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду, передбаченого статтею 135 Закону України «Про судоустрій»;
2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві здійснити перерахунок та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду, згідно зі статтями 135, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 19.02.2020 в розмірі 171444,37 грн щомісячно.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що оскільки він не просив суд першої інстанції зобов`язувати Вищий адміністративний суд України видавати йому довідку про розмір його суддівської винагороди, так як такий спосіб захисту порушеного права є недостатнім для захисту його прав, суд першої інстанції протиправно вийшов за межі позовних вимог.
На думку апелянта, для перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання не є обов`язковим подача відповідної довідки, так як у зв`язку зі збільшенням розміру складових суддівської винагороди, наявні правові підстави щодо проведення такого перерахунку.
Як зазначає апелянт, щодо суддів Вищого адміністративного суду України створене замкнуте коло дискримінації, при цьому враховуючи 28 років на посаді судді, відтак розмір довічного грошового утримання повинен складати 171444,37 грн щомісячно.
Крім того, не погоджуючись з вказаним рішенням, Вищим адміністративним судом України подано апеляційну скаргу, в якій останній, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Зазначена апеляційна скарга обгрунтована тим, що з 15.12.2017 Вищий адміністративний суд України перебуває у стані ліквідації, не є вищим спеціалізованим судом відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, а отже Вищий адміністративний суд України позбавлений можливості застосувати норми Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII, яким визначається посадовий оклад судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення суддівської винагороди.
Крім того, правовий статус суддів Вищого адміністративного суду України, які на даний момент працюють на посадах у Вищому адміністративному суді України, відповідно до пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII, регулюється саме Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI.
Той факт, що суддівська винагорода Вищого адміністративного суду України є значно меншою порівняно із суддівською винагородою суддів інших діючих судів за відсутності іншого законодавчого регулювання, не дає для Вищого адміністративного суду України підстав для незастосування розміру їх базового посадового окладу при видачі довідок про щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці.
З огляду на викладені обставини, відповідач вважає, що позивачу правомірно відмовлено у видачі довідки та просить у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на вказану апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
З огляду на вказане, позивач вважає, що враховуючи 28 років стажу на посаді судді, він має право на виплату щомісячного довічного грошового утримання у відповідному обчисленні, розмір якого визначено у його поясненнях.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Вищого адміністративного суду України від 16.12.2016 №788-к суддю Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 відраховано зі штату суду у зв`язку із звільненням його у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 08.12.2016 №3169/0/15-16.
На даний час, позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, розмір якого було визначено на підставі положень п. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 та положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010, виходячи з посадового окладу судді Вищого адміністративного суду України в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з урахуванням передбачених ст. 133 вищевказаного Закону коефіцієнту та доплат за вислугу років.
17 лютого 2021 року позивач звернувся з відповідною заявою до Вищого адміністративного суду України про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, втім листом від 03.03.2021 №85/12-14/21 останній було отримано відмову, вмотивовану необхідністю звернення до Вищого суду з питань інтелектуальної власності або Вищого антикорупційного суду за відповідною довідкою.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України законодавством не передбачено право та/або обов`язок суду видавати довідки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням складових суддівської винагороди, що нараховується іншим судом для судді, що перебуває у його штаті.
У подальшому, 25 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного фонду з заявою, в якій просив провести перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду, передбаченого статтею 135 Закону України «Про судоустрій».
Однак, листом від 20.04.2021 №10215-10180/C-02/8-2600/21 пенсійний фонд повідомив про відсутність підстав для перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання, з огляду на те, що останнім не було надано довідку про суддівську винагороду працюючого суду за відповідною посадою на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Не погоджуючись з таким рішеннями відповідачів та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відмова відповідача у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суперечить визначеним Конституцією України гарантіям незалежності суддів; прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, відтак слід для ефективного захисту прав позивача та запобігання можливого повторного звернення до суду, зобов`язати Вищий адміністративний суд України видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а також розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, передбачений Додатком 4 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.01.2008.
Разом з тим, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови позивачу провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду, передбаченого статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплат щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судом попередньої інстанції було відмовлено з огляду на їх передчасність, оскільки вказані вимоги направлені на майбутнє.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
У відповідності до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
При цьому, за наявності стажу роботи більше 35 років суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 80 відсотків посадового окладу (частина п`ята статті 135 Закону № 1402-VIII).
Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації, зокрема, якщо відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Цілком таємно», - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду (частина восьма статті 135 Закону № 1402-VIII).
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що судді мають право на виплату суддівської винагороди у розмірі, встановленому відповідними нормами Закону № 1402-VIII.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
При цьому, згідно з пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Однак, Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Колегія суддів звертає увагу на те, Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Закону № 1402-VIII.
За наслідками вказаного подання, Конституційним Судом України прийнято рішення 18.02.2020 № 2-р/2020 у справі № 1-15/2018(4086/16), згідно якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами: пункту 7 «та ліквідуються» в частині Верховного Суду України; пункту 14 «судді Верховного Суду України»; пункту 25.
Приймаючи вказане рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично.
Конституційний Суд України також зробив висновок, що встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності, а запровадження різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України вищевказаного рішення було усунуто принцип, за яким розмір довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці визначався по-різному в залежності від проходження чи непроходження суддею кваліфікаційного оцінювання.
Отже, після ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду України до всіх суддів у відставці має застосовуватись єдиний підхід щодо визначення розміру довічного щомісячного грошового утримання, передбачений ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Таким чином, при визначенні розміру суддівської винагороди позивача застосуванню підлягали положення статті 135 Закону № 1402-VIII з урахуванням пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.
При цьому, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що саме з 19.02.2020, з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.
Посилання Вищого адміністративного суду України на те, що саме судді Вищого адміністративного суду України, які вийшли у відставку, мають отримувати довічне грошове утримання, виходячи з посадового окладу саме в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки зазначене прямо суперечить рішенню Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, в якому чітко вказано на недопустимість запровадження різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку.
У даному випадку, така ситуація ставить позивача у нерівне становище порівняно з іншими суддями, які виходять у відставку з посад суддів місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судів, Верховного Суду і отримують довічне грошове утримання у відповідності до вимог ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016, в той час, як розмір довічного грошового утримання позивача визначається за окремою процедурою і внаслідок цього є в кілька разів меншим, ніж мав би бути, якщо б до нього застосовувався такий же підхід, як і до вищевказаних суддів.
Твердження апелянта-відповідача про те, що оскільки процедуру ліквідації Вищого адміністративного суду України не завершено і у штаті цього суду перебувають судді, які продовжують отримувати суддівську винагороду на підставі приписів Закону № 2453-VI, суддя у відставці Вищого адміністративного суду України повинен отримувати довічне грошове утримання виходячи із розміру посадових окладів цих суддів, є також помилковими, зважаючи на наступне.
Відповідно до пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, припинення діяльності Вищого адміністративного суду України та розповсюдження на суддів, які перебувають у штаті цього суду, гарантій, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 у часі безпосередньо пов`язані з днем початку роботи Верховного Суду.
Тобто, вищевказані вищі спеціалізовані суди припинили свою діяльність як судові органи з дня початку роботи Верховного Суду - 15.12.2017, їх виключено з системи судоустрою України та позбавлено можливості здійснювати правосуддя.
У той же час, починаючи з 15.12.2017 в штаті Вищого адміністративного суду України, який припинив свою діяльність і перебуває у стадії ліквідації, продовжують перебувати судді, які не виконують та не можуть виконувати жодних функцій у сфері правосуддя, оскільки можливість здійснення правосуддя Вищим адміністративним судом України законом не передбачена.
Колегія суддів наголошує, що у межах цієї справи не вирішується питання про те, чи зберігаються за суддями, які продовжують перебувати у штаті Вищого адміністративного суду України, статус, права та гарантії суддів, визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI.
Неможливість використання посадового окладу працюючого судді Вищого адміністративного суду України в якості базового показника для підготовки довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці пов`язана саме з тим, що посада такого судді на цей час є не відповідною тій посаді, з якої позивача було звільнено у відставку.
З огляду на вказане, судді, які продовжують перебувати у трудових відносинах із юридичною особою - Вищий адміністративний суд України, не є в розумінні Закону №1402 суддями, які працюють на відповідній посаді в одному з судів України. Вказані особи не здійснюють правосуддя на професійній основі, отже розмір їх грошового утримання не може впливати на визначення розміру довічного грошового утримання судді Вищого адміністративного суду України у відставці.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вийшов у відставку ще до припинення діяльності Вищого адміністративного суду України, тобто безпосередньо до виходу у відставку позивач здійснював правосуддя на професійній основі як суддя суду касаційної інстанції, що також свідчить про те, що визначати розмір довічного грошового утримання судді у відставці позивача, виходячи з посадових окладів суддів, які не здійснюють правосуддя, є необґрунтованим і непропорційним.
При вирішенні цього питання слід враховувати, що фактично Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виконує ті ж функції суду касаційної інстанції, які виконував Вищий адміністративний суд України до припинення його діяльності. Відповідним судом, до якого передано всі без виключення функції Вищого адміністративного суду України, як суду касаційної інстанції, є Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.
У зв`язку з цим розмір довічного грошового утримання судді у відставці Вищого адміністративного суду України має бути співмірним із суддівською винагородою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Колегія суддів в цілому погоджуючись із доводами апелянта-відповідача про те, що Верховий Суд відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судом у системі судоустрою України, в той час як касаційні вищі спеціалізовані суди, у тому числі Вищий адміністративний суд України, вказаного статусу не мали.
Разом з тим, зазначена різниця у правовому статусі Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду, у складі якого діє Касаційний адміністративний суд, не спростовує висновків суду першої інстанції про те, що обсяг процесуальних повноважень судді Вищого спеціалізованого суду України до 15 грудня 2017 року є найбільш наближеним до функцій щодо здійснення правосуддя, покладених на суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у порівнянні з іншими судами, що утворюють систему судоустрою України згідно зі статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
Доводи апелянта щодо неможливості встановлення позивачу розміру судової винагороди з огляду на судову практику, зокрема у справах № 826/13355/17, №826/14879/17, № 826/12993/17, № 826/13405/17 колегія суддів вважає помилковими, так як останні не є релевантними у застосуванні до спірних правовідносин з огляду на прийняття останніх до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 та відповідних змін до чинного законодавства.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, є протиправною та такою, що суперечить визначеним Конституцією України гарантіям незалежності суддів.
Розділами ІІ, ІІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.01.2008 № 3-1 (в редакції від 07.06.2019) визначено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
До заяви про призначення щомісячного довічного утримання додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637; довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) для обчислення щомісячного довічного утримання; розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 4). До заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Отже, відповідно до чинного законодавства у випадку звернення судді у відставці із заявою про надання документів, необхідних при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, відповідний орган повинен видати як довідку про суддівську винагороду, так і розрахунок стажу судді.
З огляду на вказане, враховуючи, що відмова Вищого апеляційного адміністративного суду ґрунтується на неправильному розумінні чинного законодавства, з метою ефективного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати вказаного відповідача видати позивачу також розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, передбачений Додатком 4 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008.
У той же час, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач не заявляв позовних вимог про зобов`язання Вищий адміністративний суд України видати позивачу передбачену Розділом ІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (в редакції постанови правління ПФУ № 6-1 від 07.06.2019), довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі положень статей 135, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402, та передбачений додатком 4 Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а лише просив визнати протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо невидачі йому довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 17.02.2021.
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до частини другої ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У зв`язку з вищевикладеним, суд попередньої інстанції вірно вийшов за межі позовних вимог задля ефективного захисту прав позивача у даному спорі та зобов`язав Вищий адміністративний суд України видати позивачу передбачену Розділом ІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.01.2008 № 3-1 (в редакції постанови правління ПФУ № 6-1 від 07.06.2019), довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі положень статей 135, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402, та передбачений Додатком 4 Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови позивачу провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду, передбаченого статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити позивачу перерахунок та виплат щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду згідно зі статтями 135, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402 від 19.02.2020 в розмірі 143067,45 грн щомісячно, колегія суддів відзначає таке.
Так, Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 6 березня 2019 року у справі №638/12586/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а та від 23 грудня 2020 року у справі №240/8156/19 висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Водночас, колегія суддів зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.
Отже, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону, відтак колегія суддів зазначає, що саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 у справі № 2-р/2020, у позивача, якому довічне грошове утримання судді призначено відповідно до Закону №2453-VI, виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у рішенні від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20) та постанові від 29 вересня 2021 року у справі №160/9739/20.
У той же час, слід відзначити, що перерахунок пенсії як вже зазначалось можливий лише на підставі довідки про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди, відтак доводи позивача щодо можливості здійснення йому перерахунку лише на підставі одного рішення Конституційного Суду України, з яким пов`язується право на такий перерахунок є помилковими.
Як вірно відзначено судом першої інстанції, зазначені вимоги не підлягають задоволенню як передчасні, оскільки на даний час у суду відсутні підстави вважати, що за наслідками розгляду даної справи та надання відповідної довідки до пенсійного фонду позивачу не буде перераховане його щомісячне довічне грошове утримання.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наянвність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Вищого адміністративного суду України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук