ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 103201846

Озвучення тимчасово недоступне

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2022 р.

м.Одеса

Справа № 400/5597/20

Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року (суддя Мороз А.О., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 15.07.2021) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

3 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до в/ч НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- визнати протиправними дії військової частини щодо застосування січня 2016 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно в сумі 81 551,69 грн., із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 1 березня 2018 року по 21 січня 2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3734,45 грн. відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3734,45 грн. за період з 1 березня 2018 року по 21 січня 2020 року включно, у загальній сумі 84758,76 грн. відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 07.2003 року №1078.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії відповідача щодо застосування січня 2016 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення: за період з 1 грудня 2015 року по 30 вересня 2016 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; за період з 1 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - листопад 2016 року, з урахуванням виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1 січня 2020 року по 21 січня 2020 року.

Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2020 року по 21 січня 2020 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум.

Відмовлено у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу:

- індексацію грошового забезпечення за період з 1 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно в сумі 81551,69 грн., із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3734,45 грн. за період з 1 березня 2018 року по 21 січня 2020 року включно, у загальній сумі 84758,76 грн. відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 07.2003 року №1078.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням в частині відмови позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

На думку апелянта/позивача суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позовної зави та дійшов помилкового висновку про часткову відмову у задоволенні його позовних вимог.

Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у період з 28 січня 2015 року по 21 січня 2020 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .

При звільненні з військової служби ОСОБА_1 не була нарахована індексація грошового забезпечення, в зв`язку з чим він звернувся до суду із адміністративним позовом у якому просив визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року включно, та стягнути з військової частини на свою користь індексацію грошового забезпечення за вказаний період в сумі 168212,13 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі №400/1423/20, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 1 січня 2016 року по 28.02.2018 року; та зобов`язав військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

На виконання зазначеного судового рішення військовою частиною нараховано та виплачено ОСОБА_1 4435,66 грн. із встановленням базового місяця - січень 2016 року (за грудень 2018 року - 71,08 грн.; за січень 2019 року - 71,08 грн.; за лютий 2019 року - 71,08 грн.; за березень 2019 року - 134,47 грн.; за квітень 2019 року - 134,47 грн.; за травень 2019 року - 134,47 грн.; за червень 2019 року - 134,47 грн.; за липень 2019 року - 206,72 грн.; за серпень 2019 року - 206,72 грн.; за вересень 2019 року - 206,72 грн.; за жовтень 2019 року - 206,72 грн.; за листопад 2019 року - 206,72 грн.; за грудень 2019 року - 216,51 грн.; за січень 2020 року (21 день) - відомості відсутні).

Вважаючи дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за спірні періоди з не врахуванням базового місяця січень 2008 року протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач провів самостійний розрахунок індексації за спірний період, виходячи з базових місяців - в період з 1 грудня 2015 року по 28 лютий 2018 року - січень 2008 року, а в період з 1 березня 2018 року по 21 січня 2020 року - із застосуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 3734,45 грн., згідно з яким загальна сума індексації становить 166310,45 грн.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає наступне.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України №1282-XII від 03.07.1991 року "Про індексацію грошових доходів населення" (далі – Закон №1282-XII).

У відповідності до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію Закону №1282-XII.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій статті 4 Закону №1282-XII.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Порядок №1078).

Згідно пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 1 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Як встановлено судом першої інстанції із наданої позивачем довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії від 24.02.2020 року №650 (а.с. 25), вбачається, що посадовий оклад ОСОБА_1 з грудня 2015 року по вересень 2016 року становив 800,0 грн., а з жовтня 2016 року по лютий 2018 року – 830,0 грн., тобто посадовий оклад позивача збільшився.

Ураховуючи наведені обставини, які не спростовуються доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції про те, що базовим місяцем для початку обчислення індексації за період з 1 січня 20106 року по 30 вересня 2016 року є січень 2008 року, а за період з 1 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року – листопад 2016 року (місяць, наступний за місяцем підвищення посадового окладу позивача).

Також з матеріалів справи вбачається, що за період з 1 березня 2018 року відповідач визначив базовий місяць - березень 2018 року, проте, як наполягає позивач, нараховував індексацію грошового забезпечення за вказаний період без виплати фіксованої величини індексації.

Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації, як її називає позивач) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім – шостим пункту 5 Порядку №1078, відповідно до яких сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: а) розмір підвищення грошового доходу особи, та б) суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати: чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.

Верховний Суд в постанові від 23 квітня 2020 у справі №816/1728/16 за результатом аналізу пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, зазначив, що фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.

Отже, є таке поняття як "фіксована сума індексації", яка залишається після підвищення посадових окладів, якщо сума підвищення грошового доходу не перевищила суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів, та виплачується до наступного підвищення посадових окладів (абзац 4 пункту 5 Постанови №1078).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідок про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії від 24.02.2020 року №650, 654 (а.с. 25, 26), та витягів з розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік (а.с. 75), загальний розмір грошового забезпечення, передбаченого для його посади після підвищення посадового окладу зріс на 2610 грн. (з 830 до 3440 грн.).

Враховуючи, що сума індексації з березня 2018 року не перевищує суму зростання грошового доходу у вигляді оплати праці (грошового забезпечення) позивача, його позовні вимоги про зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити йому щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення є безпідставними.

Стосовно доводів апелянта щодо дискреційних повноважень відповідача у питанні розрахунку суми індексації грошового забезпечення позивача, судова колегія відзначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Так, під дискрецією розуміють елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі визначення законодавством чітких умов та критеріїв, яких необхідно дотримуватись при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень, відповідач зобов`язаний діяти, з урахуванням таких умов.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

В призмі встановлених обставин справи колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 25 травня 2018 року у справі №826/6102/16 та від 30 липня 2020 року у справі №826/10085/16, у відповідності до якої суб`єкт владних повноважень не наділений дискреційними повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Надання правової дискреції відповідачу у вигляді необмежених повноважень, коли існує один законно обґрунтований варіант його поведінки, є несумісним з принципом верховенства права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 24 грудня 2019 року по справі №823/59/17 в якій зазначено, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні "Олссон проти Швеції" від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) встановлено, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суди зобов`язані відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, колегією суддів враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 та від 2 лютого 2016 року у справі №804/14800/14.

Також, Європейський суд з прав людини Рішенням у справі "Круслена" від 24 квітня 1990 року зазначає, що "закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання."

Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні у справі "Фадєєва проти Росії" від 9 червня 2005 року, в якому Суд з відсилкою до справи "Баклі проти Сполученого Королівства", зазначив, що: "Згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку "необхідності" втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці Судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції".

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку, ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача є зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року, листопада 2016 року та березня 2018 року як базових місяців.

Доводи апеляційної скарги позивача зроблених висновків не спростовують та є тотожними доводам адміністративного позову, мотивування якого частково спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, і наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не спростовують.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя І.П.Косцова

Суддя Ю.В.Осіпов