**Ухвала**
** **
25 січня 2022 року
м. Київ
 
справа № 602/1455/20
провадження № 61-475ск22
 
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
 
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА\_1 на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 вересня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року в справі за позовом ОСОБА\_2 до ОСОБА\_1 , третя особа -Лановецька державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
 
ВСТАНОВИВ:
 
У грудні 2020 року ОСОБА\_2 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ\_1 його матері ОСОБА\_3 , терміном у два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили, який є достатнім для подання ним такої заяви.
 
Рішенням Тернопільської області від 09 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
 
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, повний текст якої складено 06 грудня 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА\_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільської області від 09 вересня 2021 року - без змін.
 
05 січня 2022 року ОСОБА\_1 подала засобами поштового зв\`язку касаційну скаргу на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 вересня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила змінити мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень щодо наведених судами правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, які не відповідають заявленим предмету та підставам позову.
 
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов\`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
 
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
 
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
 
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
 
В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень ОСОБА\_1 ** **вказала, що суди не врахували правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 29 вересня 2021 року у справі № 467/1384/19, від 29 листопада 2021 року у справі № 179/2283/17.
 
Касаційна скарга подана у встановлений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оплачена судовим збором.
 
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
 
Оскільки наведені доводи касаційної скарги викликають необхідність їх перевірки, то слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи.
 
Керуючись статтями 389, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
 
УХВАЛИВ:
 
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА\_1 на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 вересня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року.
 
Витребувати із Лановецького районного суду Тернопільської області цивільну справу № 602/1455/20 за позовом ОСОБА\_2 до ОСОБА\_1 , третя особа -Лановецька державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
 
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз\`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 25 лютого 2022 року.
 
Ухвала оскарженню не підлягає.
 
 
Судді:
В. А. Стрільчук
 
 
 
В. М. Ігнатенко
 
 
 
С. О. Карпенко