ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" січня 2022 р. Справа№ 910/11846/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Полякова Б.М.
Доманської М.Л.
секретар судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників:
від позивача - Сенченков І.Г. ордер СА 31021576 від 28.12.2021р.;
від відповідача 1 - не з`явився;
від відповідача 2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"
на додаткове рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2021р.
(повний текст складено 28.10.2021р.)
за заявою Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького"
про розподіл судових витрат
у справі №910/11846/20 (суддя Бондаренко - Легких Г.П.)
за позовом ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького"
до 1.ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"
2.Державного підприємства (далі - ДП) "Український інститут інтелектуальної власності"
про визнання недійсними патентів на корисні моделі №123295, №123296, №123297 та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 31.08.2021р. позовні вимоги ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" до ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД", ДП "Український інститут інтелектуальної власності" про визнання недійсними патентів на корисні моделі №123295, №123296, №123297 та зобов`язання вчинити дії задоволено; визнано недійсним патент України №123295 на корисну модель «Підшипникова опора робочого диска ґрунтообробного агрегату», власником якого є ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"; визнано недійсним патент України №123296 на корисну модель «Вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату», власником якого є ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"; визнано недійсним патент України №123297 на корисну модель «Вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату», власником якого є ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"; зобов`язано ДП "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту України №123295, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність"; зобов`язано ДП "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту України №123296, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність"; зобов`язано ДП "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту України №123297, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність"; стягнуто з ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" на користь ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" 12 612 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять) грн 00 коп. судового збору.
Додатковим рішенням господарського суду м.Києва від 12.10.2021р. заяву ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" про розподіл судових витрат - задоволено частково; стягнуто з ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" на користь ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" 13 500 (тринадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а також 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності; судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 33 700, 00 грн. покладено на ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького"; в ухваленні додаткового рішення в частині стягнення з ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" на користь ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" судового збору у розмірі 12 612, 00 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з винесеним додатковим рішенням суду, ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" подало апеляційну скаргу на додаткове рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2021р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні заяви ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" про розподіл судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" просить відмовити ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" у задоволенні апеляційної скарги, а додаткове рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2021р. залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" на додаткове рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2021р. по справі №910/11846/20 та призначено її до розгляду на 10.01.2022р.
Колегія суддів відхиляє клопотання представників ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" про відкладення розгляду справи як необґрунтоване, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного рішення, а підстави заявлені для відкладення є малозначними.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" звернулося до господарського суду м.Києва з позовом до ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" та Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України про визнання недійсними патентів та зобов`язання вчинити дії.
В позовній заяві позивачем було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що складається з судового збору у розмірі 12 612, 00 грн., 20 000, 00 грн. витрат на проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності та 20 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
29.03.2021р. через електронну пошту місцевого суду була подана скріплена ЕЦП заява ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" про розподіл судових витрат, в якій позивач просив стягнути розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 500, 00 грн.
10.09.2021р. до місцевого суду ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" була подана заява про розподіл судових витрат (уточнена), а саме: судового збору (12 612,00 грн.), витрат на проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності (20 000,00 грн.), витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката (47 200,00 грн.), в якій позивач просив стягнути дані витрати з ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД".
Згідно вимог ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Порядок розподілу судових витрат визначений ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України.
Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Рішенням місцевого суду від 31.08.2021р. позов ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" було задоволено у повному обсязі.
Заперечуючи проти задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат, представниками відповідача-1 було подано 11.10.2021р. до місцевого суду клопотання про зменшення судових витрат, в якому, зокрема, заперечували в частині понесення витрат позивача лише відповідачем-1, та вказали, про необхідність пропорційного покладення витрат позивача на обох відповідачів.
Суд першої інстанції правильно не погодився з означеним висновком представників відповідача-1, оскільки, розпорядженням Кабінету міністрів України від 13.10.2020р. №12167-р «Про національний орган інтелектуальної власності» визначено, що ДП «Український інститут інтелектуальної власності» виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.
16.10.2020р. набув чинності Закон України від 16.06.2020р. №703-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності», яким внесено зміни до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», зокрема згідно п.4 ч.2 ст.3-1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» встановлено, що до владних повноважень, делегованих Національного органу інтелектуальної власності належить опублікування офіційних відомостей про винаходи і корисні моделі у бюлетені, ведення Реєстру, внесення до нього відомостей.
Спір у даній справі виник щодо спірних патентів, державна реєстрація яких була проведена 25.07.2017р., та такі патенти були видані Міністерством економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України.
Тому судові витрати позивача, що пов`язані з розглядом даної справи повинні покладатись на відповідача-1, як власника спірних патентів, які за висновками рішення місцевого суду були визнані недійсними. Спір виник саме з дій відповідача-1, а відповідач-2 діяв в межах своєї компетенції, здійснюючи покладені на нього реєстраційні функції.
В попередньому (орієнтовному) розрахунку, який був наведений у позовній заяві позивач визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.
У первинній заяві про розподіл судових витрат від (від 29.03.2021р.) позивач просив стягнути з відповідача 13 500, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, до заяви було додано наступні докази понесення судових витрат: Договір про надання правової (правничої) допомоги від 22.07.2019р.; Додаткова угода №1 від 22.07.2019р. до ДоговоруАкт приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2021р. у розмірі 13 500, 00 грн.; детальний опис робіт виконаних адвокатом до 26.03.2021р. у розмірі 13 500, 00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України позивачем впродовж п`яти днів після ухвалення рішення місцевим судом було надано докази на понесення ним судових витрат, однак разом з цим було подано уточнену заяву про розподіл судових витрат від 03.09.2021р. (надійшла до місцевого суду 10.09.2021р.), якою збільшено витрати на професійну правничу допомогу на 33 700, 00 грн., а відтак було заявлено до стягнення 47 200, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (13 500, 00 + 33 700, 00).
До уточненої заяви про розподіл судових витрат позивачем було долучено наступні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу: Додаткова угода №2 від 05.07.2021р. до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.07.2019р.; Акт приймання-передачі наданих послуг від 02.09.2021р. у розмірі 33 700, 00 грн.; детальний опис робіт виконаних адвокатом після 01.04.2021р. у розмірі 33 700, 00 грн.; рахунок на оплату №2 від 03.09.2021р. за Актом від 26.03.2021р. та 02.09.2021р. у сукупному розмірі 47 200, 00 грн. (13 500,00 + 33 700,00); платіжне доручення №2327 від 03.09.2021р. про оплату послуг адвоката за Актом від 26.03.2021р. та 02.09.2021р. у розмірі 47 200, 00 грн.
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 5 та ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
11.10.2021р. представниками відповідача-1 місцевому суду було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій просили залишити заяву позивача про розподіл судових витрат без задоволення з наступних підстав: 1) згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку понесених судових витрат, який визначений позивачем у позовній заяві розмір очікуваних витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000, 00 грн. Втім, в уточненій заяві про розподіл судових витрат згідно якої позивач просить стягнути вже 47 200, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, останній не довів, що він не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку; 2) згідно приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов у справі 910/11846/20 пред`явлено до двох відповідачів - ПрАТ «ВО «Восход» (відповідач-1) та ДП «Укрпатент» (відповідач-2), а тому покладення судових витрат позивача лише на відповідача-1 не ґрунтується на вимогах ГПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 6 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Подаючи до місцевого суду попередній (орієнтовний) перелік судових витрат позивачем було зазначено очікувану суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн. Однак, в уточненій заяві про розподіл судових витрат, позивач, жодним чином не обґрунтував причини, за яких останній не міг передбачити витрати на професійну правничу допомогу у заявленій сумі до стягнення (47200, 00 грн.) в попередньому розрахунку.
Під час розгляду справи, 29.03.2021р. до суду першої інстанції була подана заява про розподіл судових витрат, в якій позивачем було визначено розмір витрат на професійну правничу допомогу - 13 500, 00 грн.
Натомість, позивач, виконуючи вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України в частині подання доказів на понесення витрат на професійну правничу допомогу, подав 10.09.2021р. до місцевого суду уточнену заяву про розподіл судових витрат, якою фактично збільшив раніше заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу на 33 700, 00 грн. вже після винесення судового рішення від 31.08.2021р.
З доданої до уточненої заяви Додаткової угоди №2 від 05.07.2021р. вбачається, що сторонами внесено зміни до Договору між АБ «Юрія Ярмолінського» під час розгляду справи в частині ціни договору та вказано, що у випадку досягнення мети представництва у господарській справі №910/11846/20 клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 20 000, 00 грн.
В матеріалах справи відсутні заяви позивача з повідомленням місцевого суду про намір збільшити розмір раніше заявлених витрат.
Приписи статті 162 ГПК України вказують на те, що позивач повинен ще при поданні позову зазначити про понесені ним витрати та визначити їх розмір, в тому числі, позивач повинен прогнозувати розмір витрат, які він очікує понести. Положення ГПК України надають право сторонам подавати докази фактичного понесення витрат після ухвалення судового рішення, однак, сторони повинні добросовісно користуватись процесуальними правами і не зловживати положеннями статті 129, 221 ГПК України, з метою недопущення штучного збільшення витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, яка має право на таке відшкодування, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що в Актах від 26.03.2021р. та 02.09.2021р. не деталізовано витрачений адвокатом час на складення того чи іншого процесуального документу, з огляду на що, визначити дійсно витрачений представником позивача час на підготовку, а відтак, дослідити співвідношення зазначеного в Актах обсягу наданих послуг з фактично витраченим часом адвоката на їх надання не вбачається за можливе.
Крім того, в Акті від 02.09.2021р. представником позивача зазначено про гонорар за подання до господарського суду письмових пояснень (великої складності 11 аркушів) 31.08.2021р. 1 документ вартістю 4 000, 00 грн.
Однак, згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Таким чином, подання письмових пояснень (окрім випадку, коли відповідні пояснення надаються на вимогу суду) не є необхідною процесуальною дією під час розгляду справи по суті, з огляду на те, що сторони добросовісно користуючись процесуальними правами та обов`язками викладають всі міркування у заявах по суті справи, якими для позивача є безпосередньо сама позовна заява та відповідь на відзив. Включення таких робіт (які не є необхідними) до акту свідчить про їх недоцільність, а отже про штучне збільшення обсягу фактично наданої правничої допомоги.
Тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що позивачем не було доведено співмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 47 200, 00 грн. та не було обґрунтовано збільшення раніше визначеної суми витрат до стягнення на 33 700, 00 грн. вже після ухвалення судом першої інстанції рішення.
Місцевий суд законно і обгрунтовано задовольнив заяву в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача адвокатських витрат у раніше визначеному розмірі, а саме 13 500,00 грн., який був доведений позивачем на підставі: Договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.07.2019р.; Додаткової угоди №1 від 22.07.2019р. до Договору; Акту приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2021р. у розмірі 13 500, 00 грн.; Детального опису робіт виконаних адвокатом до 26.03.2021 у розмірі 13 500, 00 грн.; Платіжного доручення №2327 від 03.09.2021р. про оплату послуг адвоката за Актом від 26.03.2021р.
Згідно з ч. 4 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідач-1 в клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від 03.09.2021р. (а.с. 13-15 т. 3) заперечив проти задоволення заяви позивача в частині стягнення витрат на проведення експертизи, оскільки, вважає, що послуги з проведення експертизи були надані з порушенням ГПК України та Закону України «Про судову експертизу».
Судом першої інстанції законно було прийнято в якості належного та допустимого доказу висновок експерта №54-01 від 31.12.2019р., оскільки він містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Місцевим судом правильно були відхилені доводи відповідача-1 щодо дати укладання договору з експертом та дати початку експертного дослідження, а також щодо укладання договору із фізичною особою підприємцем, а не експертом, з тих підстав, що такі доводи є формальними, і не спростовують висновків експерта, а експерт Петренко С. А. є атестованим судовим експертом, відомості про якого розміщені в Реєстрі атестованих судових експертів.
В позовній заяві позивачем було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що складається також з витрат на проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у розмірі 20 000, 00 грн.
До позовної заяви були додані Акт виконаних робіт з надання послуг від 31.12.2019р. у розмірі 20 000, 00 грн. і платіжне доручення №1371 від 20.12.2019р. про оплату позивачем послуг у розмірі 20 000, 00 грн.
В судовому засіданні 31.08.2021р. (а.с. 2 т. 3) представником позивача було заявлено усне клопотання про подання доказів на підтвердження понесення судових витрат впродовж п`яти днів після ухвалення судового рішення.
На виконання вимог ч. 8 ст. 129 ГПК позивачем було подано місцевому суду уточнену заяву про розподіл судових витрат до якої додано докази, що підтверджують їх понесення. Зокрема, рахунок №46 від 19.12.2019р. ФОП Петренка С. А. на оплату послуг проведення експертизи в розмірі 20 000, 00 грн.
Тому суд першої інстанції законно стягнув з відповдача-1 понесені позивачем витрати на проведення експертизи у розмірі 20 000, 00 грн.
Позивач також в своїх заявах про розподіл судових витрат (від 29.03.2021р. та 03.09.2021р.) просив суд першої інстанції стягнути з відповідача-1 на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 12 612, 00 грн.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З п. 8 резолютивної частини рішення місцевого суду від 31.08.2021р. вбачається, що судом було вирішено питання щодо розподілу судового збору та стягнуто з відповідача-1 на користь позивача суму судового збору у розмірі 12 612, 00 грн.
Місцевий суд законно відмовив позивачу при прийнятті додаткового рішення у стягненні з відповідача-1 розміру судового збору, оскільки питання про його розподіл було вирішено судом при постановленні судового рішення від 31.08.2021р.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування додаткового рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" залишити без задоволення, а додаткове рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2021р. у справі №910/11846/20 - без змін.
Справу №910/11846/20 повернути до господарського суду м.Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складений та підписаний 11.01.2022р.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді Б.М. Поляков
М.Л. Доманська
Постанова № 102476210
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" січня 2022 р. Справа№ 910/11846/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Полякова Б.М.
Доманської М.Л.
секретар судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників:
від позивача - Сенченков І.Г. ордер СА 31021576 від 28.12.2021р.;
від відповідача 1 - не з`явився;
від відповідача 2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"
на рішення господарського суду м.Києва від 31.08.2021р.
(повний текст складено 09.09.2021р.)
у справі №910/11846/20 (суддя Бондаренко - Легких Г.П.)
за позовом Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького"
до 1.ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"
2.Державного підприємства (далі - ДП) "Український інститут інтелектуальної власності"
про визнання недійсними патентів на корисні моделі №123295, №123296, №123297 та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 31.08.2021р. позовні вимоги ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" до ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД", ДП "Український інститут інтелектуальної власності" про визнання недійсними патентів на корисні моделі №123295, №123296, №123297 та зобов`язання вчинити дії задоволено; визнано недійсним патент України №123295 на корисну модель "Підшипникова опора робочого диска ґрунтообробного агрегату", власником якого є ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"; визнано недійсним патент України №123296 на корисну модель "Вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату", власником якого є ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"; визнано недійсним патент України №123297 на корисну модель "Вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату", власником якого є ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"; зобов`язано ДП "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту України №123295, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність"; зобов`язано ДП "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту України №123296, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність"; зобов`язано ДП "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту України №123297, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність"; стягнуто з ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" на користь ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" 12 612 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять) грн 00 коп. судового збору.
Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 31.08.2021р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" до ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД", ДП "Український інститут інтелектуальної власності" про визнання недійсними патентів на корисні моделі №123295, №123296, №123297 та зобов`язання вчинити дії.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" просить відмовити ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду м.Києва від 31.08.2021р. залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" на рішення господарського суду м.Києва від 31.08.2021р. у справі №910/11846/20 та призначено її до розгляду на 10.01.2022р.
Колегія суддів відхиляє клопотання представників ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" про відкладення розгляду справи як необґрунтоване, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного рішення, а підстави заявлені для відкладення є малозначними.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ПрАТ «Корсунь - Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького» є виробником сільськогосподарських машин та запчастин, що підтверджується витягом з ЄДР, та використовує в технологічному процесі виготовлення сільськогосподарських машин вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату, вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату, підшипникову опору робочого диска ґрунтообробного агрегату. Зокрема, позивач виготовляє із використанням вказаних вище вузлів та опори борони дискові, дискові культиватори, культиватори для суцільної обробки ґрунту, запчастин до них та здійснює продаж сільськогосподарських машин та запчастин.
Вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату, вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату та підшипникова опора робочого диска ґрунтообробного агрегату, які використовує позивач, є загальнодоступними корисними моделями, які раніше охоронялися на підставі патентів, які припинили свою дію, а саме: №30605, корисна модель - Підшипникова опора робочого диска ґрунтообробного агрегату, патент припинив дію 03.04.2017р.; №24451, корисна модель - Вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату, патент припинив свою дію 03.04.2017р.; №24452, корисна модель - Вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату, патент припинив дію 03.04.2017р.
В свою чергу, ПрАТ «Виробниче об`єднання «Восход» (відповідач-1) також є виробником сільськогосподарських машин та запчастин, та є власником патентів на корисні моделі: №123295, корисна модель - Підшипникова опора робочого диска ґрунтообробного агрегату, дата подання заявки 25.07.2017р.; №123296, корисна модель - Вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату, дата подання заявки 25.07.2017р.; №123297, корисна модель - Вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату, дата подання заявки 25.07.2017р.
На думку позивача, державну реєстрацію вказаних патентів було здійснено з порушенням законодавства України (патенти зареєстровані за відсутності критерію «новизна»), що є підставою для визнання таких патентів недійсними, адже факт існування зареєстрованих на ім`я відповідача - 1 патентів на корисну модель України №123295, №123296 та №123297 порушує законний інтерес позивача, оскільки останній обмежений у використанні в своїй господарській діяльності загальнодоступних корисних моделей - вузла обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату, вузла обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату та підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату, для виробництва сільськогосподарських машин та запчастин, адже відповідач-1 звертається до правоохоронних органів із заявами щодо незаконного використання позивачем корисних моделей та щодо завдання такими діями позивача матеріальної шкоди, і правоохоронними органами за такими заявами здійснюються слідчі дії.
Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача-1 про визнання недійсними патентів на корисні моделі №123295 «Підшипникова опора робочого диска ґрунтообробного агрегату», №123296 «Вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату», №123297 «Вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату» та до ДП "Український інститут інтелектуальної власності" (відповідач-2) про зобов`язання внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України та здійснення про це публікацій в офіційному бюлетені.
Згідно з доводами позивача викладеними в позовній заяві патенти №№123295, 123296, 123297 охороняють права на корисні моделі, які вже не є новими, і раніше охоронялися патентами №№ 3605, 24451, 24452, які припинили свою дію в 2017 році; за заявами відповідача-1 щодо посадових осіб позивача порушені кримінальні провадження; позов про визнання патенту недійсним може подати будь-яка особа, яка вважає, що відповідний патент порушує її права та охоронювані законом інтереси; спірні патенти не відповідають умові патентоздатності - новизна; корисні моделі « Вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату », «Вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату» та «Підшипникова опора робочого диска ґрунтообробного агрегату» є загальнодоступними; реферати патентів №№123295, 123296, 123297 є ідентичними до рефератів патентів №№30605, 24451 та 24452 відповідно; сукупності суттєвих ознак корисних моделей за патентами №№123295, 123296, 123297 стали загальнодоступними в світі до дат подання заявок на них відповідачем-1; невідповідність корисної моделі умовам патентоздатності, в силу приписів ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», є підставою для визнання патенту недійсним в судовому порядку; в силу приписів ст.33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» при визнанні патенту недійсним відповідні відомості вносяться до Державного реєстру патентів України та здійснюється про це публікацій в офіційному бюлетені.
З матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності та/або відсутності підстав для визнання недійсними патентів №№123295, 123296, 123297.
Місцевим судом було встановлено, що відповідач-1 є власником патентів на корисну модель України № 123295 «Підшипникова опора робочого диска ґрунтообробного агрегату», № 123296 «Вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату», № 123297 «Вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату».
Позивач, обґрунтовуючи наявність у нього охоронюваного законом інтересу щодо предмету спору, вказував на те, що він використовує в своїй господарській діяльності вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату, вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату та підшипникову опору робочого диска ґрунтообробного агрегату для виготовлення із використанням вказаних вище вузлів та опори сільськогосподарських машин (борон дискових, дискових культиваторів, культиваторів для суцільної обробки грунту) та запчастин до них, та здійснює продаж сільськогосподарських машин та запчастин. Позивач стверджує, що представники відповідача-1 звертаються до правоохоронних органів із заявами щодо посадових осіб позивача про незаконне використання корисних моделей, з вимогами притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності. Також позивач зазначає, що наявність патентів на корисну модель №№ 123295, 123296, 123297, що засвідчує виключні майнові права відповідача-1 на вузли та опори, аналогічні тим, строк чинності яких припинений (№ 30605, № 24451 та № 24452), позбавляє позивача права використовувати в своїй господарській діяльності загальнодоступні корисні моделі.
На підтвердження відповідних тверджень позивачем було надано місцевому суду ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси у справах № 711/8010/18, № 711/500/20, 711/8011/18, № 711/9016/18, № 711/9631/18, № 711/459/19, № 711/2454/19, № 711/9009/19, № 711/9010/19, № 711/499/20, роздруковані із Єдиного державного реєстру судових рішень, зміст яких підтверджує обставини звернення відповідача-1 до правоохоронних органів та обставини здійснення останніми щодо позивача слідчих дій.
Частиною 4 ст. 465 Цивільного кодексу України внормовано, що строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель спливає через десять років від дати подання заявки на корисну модель в установленому законом порядку. І продовження терміну дії патенту на корисну модель, чинним законодавством не передбачена. Відповідно після спливу строку чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель, така корисна модель стає загальнодоступною та може використовуватися будь - якою особою.
Місцевий суд дійшов правильного висновку, що існування оскаржуваних патентів порушує інтереси позивача, у якого є охоронюваний законом інтерес, пов`язаний з недійсністю патенту як такого, що не відповідає умовам надання правової охорони. Зазначене пов`язано з тими обставинами, що наявність патенту на корисну модель наділяє його власника/власників відповідним переліком майнових прав інтелектуальної власності, зокрема, правом використовувати/дозволяти використання об`єкта інтелектуальної власності, правом забороняти таке використання, а позивача позбавляє права використовувати такий об`єкт інтелектуальної власності в своїй господарській діяльності.
В силу приписів ч. 2 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" з метою визнання деклараційного патенту недійсним будь-яка особа може подати до Установи клопотання про проведення експертизи запатентованого винаходу (корисної моделі) на відповідність умовам патентоздатності. З огляду на вказані приписи закону, будь-яка особа може звернутися до суду з позовом про визнання патенту недійсним у разі невідповідності корисної моделі умовам патентоздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
До відносин, пов`язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать корисні моделі.
Відповідно до ст. 460 ЦК України, корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання. Об`єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.
Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка (ст.462 ЦК України).
Згідно з п. 3 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 23.12.1993р. авторське свідоцтво СРСР чи патент України на винахід може бути визнано недійсним у порядку, встановленому цим Законом, у разі невідповідності винаходу умовам охороноспроможності, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.
Місцевим судом правильно встановлено, що заявки № u201707801, № u201707802, № u201707803 на видачу патентів № 123295, № 123296, № 123297 було подано 25.07.2017р.
Таким чином, на дату подання заявки на видачу патенту (25.07.2017р.) чинною була редакція Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" зі змінами, внесеними Законом від 16.10.2012р..
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" в редакції зі змінами, внесеними Законом від 16.10.2012р., правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.
Згідно з ч. 2 ст. 7 "Умови патентоздатності винаходу, корисної моделі" Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" в редакції зі змінами, внесеними Законом від 16.10.2012р., корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною.
Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об`єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати. На визнання винаходу (корисної моделі) патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов`язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини. Винахід (корисна модель) визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності (ч. 3-6, 8 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" в редакції зі змінами, внесеними Законом від 16.10.2012р.).
Позивачем до матеріалів справи було надано висновок експерта Петренка С.А. № 54-01 від 31.12.2019р. за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, підготовлений для використання у господарському судочинстві за заявою позивача.
На розгляд експерта були поставлені питання: 1. Чи стала загальнодоступною в світі до дати подання заявки на корисну модель за патентом України № 123295 сукупність її суттєвих ознак? 2. Чи стала загальнодоступною в світі до дати подання заявки на корисну модель за патентом України № 123296 сукупність її суттєвих ознак? 3. Чи стала загальнодоступною в світі до дати подання заявки на корисну модель за патентом України № 12397 сукупність її суттєвих ознак?
Відповідно до висновку експерта № 54-01 від 31.12.2019р.:
- Сукупність суттєвих ознак корисної моделі за патентом України № 123295 стала загальнодоступною в світі до дати подання заявки на неї;
- Сукупність суттєвих ознак корисної моделі за патентом України № 123296 стала загальнодоступною в світі до дати подання заявки на неї;
- Сукупність суттєвих ознак корисної моделі за патентом України № 123297 стала загальнодоступною в світі до дати подання заявки на неї.
Зазначені висновки були зроблені експертом з огляду на те, що: з корисної моделі за патентом України № 30605 «Підшипникова опора робочого диска ґрунтообробного агрегату» була відома кожна ознака формули корисної моделі за патентом України № 123295 «Підшипникова опора робочого диска ґрунтообробного агрегату»; з корисної моделі за патентом України № 24451 «Вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату» була відома кожна ознака формули корисної моделі за патентом України № 123296 «Вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату»; з корисної моделі за патентом України № 24452 «Вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату» була відома кожна ознака формули корисної моделі за патентом України № 123297 «Вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату».
За змістом ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).
Судом першої інстанції законно було прийнято в якості належного та допустимого доказу висновок експерта № 54-01 від 31.12.2019р., оскільки він містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Матеріали справи містять копії описів патентів України №№ 30605, 24451, 24452, зміст яких ідентичний змісту описів патентів України №№ 123295, 123296, 123297 відповідно.
Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на дату подання заявок №u201707801, № u201707802, № u201707803 на видачу патентів №№ 123295, 123296, 123297 (25.07.2017р.) корисні моделі «Підшипникова опора робочого диска ґрунтообробного агрегату», «Вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату», «Вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату» не відповідали умовам надання правової охорони, встановленим ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", а саме сукупність суттєвих ознак вказаних корисних моделей не була новою.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», відповідальність за відповідність запатентованої корисної моделі умовам патентоздатності несе власник патенту. Таким чином, обов`язок доведення відповідності корисної моделі умовам патентоздатності покладається саме на власника патенту.
Відповідачем-1, як власник спірних патентів, не було надано місцевому суду доказів відповідності його корисних моделей «Підшипникова опора робочого диска ґрунтообробного агрегату», «Вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату», «Вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату» такій умові патентоздатності, як «новизна», такі в матеріалах справи відсутні.
За змістом приписів п. а) ч.1 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону.
Місцевий суд законно і обгрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання патентів на корисну модель України №№123295, 123296, 123297 недійсним, оскільки корисні моделі, права на які засвідчуються зазначеними патентами не є новими, а власником спірних патентів не було надано жодних доказів на підтвердження відповідності таких корисних моделей критерію «новизна».
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", при визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.
Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі").
Відповідно до п. 1.2. Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 20.06.2001р. № 469, Державний реєстр патентів України на корисні моделі (далі - реєстр) - це сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації патентів України на корисні моделі (далі - патенти) та деклараційних патентів України на корисні моделі (далі - деклараційні патенти), які постійно зберігаються на електронному та/або паперовому носіях. Реєстр формує Державна служба інтелектуальної власності України (далі - Державна служба), діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України.
Відповідно до п. 2.2. Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі, у процесі ведення реєстру до нього вносяться, в тому числі, відомості щодо визнання патенту (деклараційного патенту) недійсним повністю або частково, які в силу п. 1.3. вказаного Положення Державна служба публікує в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності» від 23.08.2016р. за № 585, Кабінет Міністрів України постановив: ліквідувати Державну службу інтелектуальної власності, поклавши на Міністерство економічного розвитку і торгівлі завдання і функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності; установити, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.
14.10.2020р. набув чинності Закону України від 16.06.2020р. № 703-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності", яким визначено повноваження Національного органу інтелектуальної власності.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності", Національний орган інтелектуальної власності є функціональним правонаступником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, щодо окремих функцій та повноважень з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, визначених цим Законом.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. № 12167-р «Про національний орган інтелектуальної власності» визначено: на виконання підпункту 1 пункту 7 розділу II " Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 16.06.2020р. № 703-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності" визначити, що Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.
Суд першої інстанції законно визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про зобов`язання Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" внести відомості про визнання недійсними патентів України на корисні моделі № 123295, № 123296, № 123297 до Державного реєстру патентів України на корисні моделі та опублікування відомостей про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 31.08.2021р. у справі №910/11846/20 - без змін.
Справу №910/11846/20 повернути до господарського суду м.Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складений та підписаний 11.01.2022р.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді Б.М. Поляков
М.Л. Доманська