ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 101827226

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2021 р. Справа№ 910/440/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021

у справі № 910/440/21 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Приватного підприємства "Транс Логістик"

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про стягнення 133 316,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "Транс Логістик" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 133 316,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування на користь позивача за договором добровільного страхування наземного транспорту від 16.07.2019 № 078999/920/190001043, укладеним між сторонами.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі № 910/440/21 позов Приватного підприємства "Транс Логістик" задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь Приватного підприємства "Транс Логістик" 133 316,83 грн. страхового відшкодування, 2270,00 грн. судового збору, 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення мотивоване тим, що відсутність доказів проведення відповідачем огляду автомобіля марки MAN TGS 19.400 д.н.з. НОМЕР_1 , після його пошкодження у ДТП, не може стати підставою для невиконання обов`язку виплатити страхове відшкодування позивачу, як власнику вказаного транспортного засобу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось до суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі № 910/440/21 скасувати та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом не застосовано норми ЦК України, Закону України "Про страхування" та Правил страхування, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а також положення укладеного між сторонами договору страхування, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність у відповідача підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування та задоволення позову, оскільки відповідно до п.п. 16.1.11 п. 16.1 договору страхування (в редакції протоколу розбіжностей до договору страхування), підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування транспортного засобу, однак, при укладенні договору страхування страхувальник не надав транспортний засіб "MAN TGS 19.400", д.р.н. НОМЕР_1 , для огляду страховика, а при укладенні договору позивач надав згоду на те, що договір укладений на умовах Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) і зобов`язався не тільки виконувати такі умови, а навіть ознайомитись із Правилами страхування водіїв застрахованих транспортних засобів.

Також, на думку скаржника, висновок суду першої інстанції про те, що визначення в договорі страхування страхової суми свідчить про огляд страховиком автомобіля "MAN TGS 19.400", д.р.н. НОМЕР_1 , - суперечить ст. 8 та ст. 9 Закону України "Про страхування".

Скаржник зазначає про те, що ненадання страхувальником автомобіля для огляду, відповідно до вимог закону та Правил страхування, не пов`язане із визначенням страхової суми та не позбавляє страховика права визначити таку суму, оскільки сторони договору страхування визначають страхову суму, виходячи із приблизної ринкової вартості автомобіля, яка визначається із врахуванням дати випуску, строку експлуатації, пробігу, технічного стану, усі ці відомості страховик отримує від страхувальника та із відкритих джерел, які дозволяють встановити приблизну ринкову вартість застрахованого ТЗ. Висновок суду першої інстанції про проведення відповідачем огляду автомобіля не підтверджений жодними доказами, суперечить поясненням позивача та наявним у справі письмовим доказам.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 05.07.2021, зазначає про те, що відповідачем у Правилах визначено, що огляд транспортного засобу передує укладенню договору страхування, поновленню чи зміні договору, в свою чергу відповідачем не надано до суду першої інстанції як доказів ініціювання до або після укладення спірного договору процедури огляду спірного транспортного засобу, зокрема, листа вимоги позивачу про надання автомобіля, так і доказів відмови або ігнорування такої вимоги позивачем. Позивач звертає увагу, що Акт огляду автомобіля, не є тим документом, який має бути в розпорядженні позивача та надаватись до страхової компанії при настанні страхового випадку, адже цей акт огляду складається виключно самим страховиком або із залученням спеціалізованих компаній.

Узагальнені доводи письмових пояснень

20.08.2021 від відповідача надійшли письмові пояснення щодо окремих питань, які стосуються апеляційного розгляду, у яких зазначено судову практику у аналогічних справах

27.09.2021 від позивача надійшли письмові пояснення, у яких позивач просить взяти до відома правову позицію судів за аналогічними справами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Справа розглядалась різним складом колегії суддів.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/440/21 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду прийнято справу № 910/440/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/440/21 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

16.07.2019 між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" (страховик, відповідач) та Приватним підприємством "Транс Логістик" (страхувальник, позивач) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043.

Згідно з умовами вищевказаного договору, а також додатку № 9 від 06.10.2019 до нього, були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "MAN TGS 19.400", державний реєстраційний № НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що вищевказаний автомобіль належить позивачу згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

У додатку № 9 до договору визначено строк дії цього договору з 07.10.2019 по 06.10.2020.

У п. 3 частини І договору зазначено, що вигодонабувач сторонами договору не визначений.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про страхування" страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що оскільки за погодженням сторін не визначено іншого вигодонабувача, страхове відшкодування за страховим договором № 078999/920/190001043 від 16.07.2019 належить до виплати на користь позивача, як власника застрахованого транспортного засобу, який може понести збитки внаслідок його пошкодження.

У розділі 7 частини І договору та п. 4.1 частини ІІ договору (в редакції протоколу розбіжностей до нього) встановлено, що застрахованим може бути, зокрема, ризик пошкодження та/або знищення чи втрата визначеного транспортного засобу (ТЗ) внаслідок ДТП (дорожньо-транспортної пригоди).

Відповідно до п. 7.3 частини ІІ договору (в редакції протоколу розбіжностей до нього) лімітом відшкодування по КАСКО та/або ДО за кожним ТЗ є страхова сума за кожним ТЗ, зазначена у додатку до договору страхування. Страхова сума є агрегатним лімітом відшкодування страховика по всіх страхових випадках, що відбулись під час дії договору. Договір вважається виконаним і припиняє свою дію з моменту виплати сумарного страхового відшкодування в розмірі, еквівалентному розміру страхової суми за мінусом франшизи по всіх страхових випадках, що сталися за договором. Договір діє до кінця обумовленого в частині І терміну в межах різниці між страховою сумою і розміром виплачених страхових відшкодувань, тобто страхова сума зменшується на розмір виплачених відшкодувань. Страхова сума може бути відновлена до початкового розміру шляхом внесення відповідних змін до договору та сплати додаткового страхового платежу.

Як вбачається з додатку № 9 від 06.10.2019 до договору, сторони погодили страхову суму для транспортного засобу "MAN TGS 19.400", державний реєстраційний № НОМЕР_2 , у розмірі 2 000 000,00 грн.

31.08.2020 на автомобільній дорозі Батурин - Конотоп - Суми біля с. Біжівка трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "MAN TGS 19.400", державний реєстраційний № НОМЕР_2 ., під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки "Камаз -53229", державний реєстраційний № НОМЕР_4 . Внаслідок вказаної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.09.2020 по справі № 359/7211/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно пояснень позивача, викладених у позовній заяві, які не спростовані відповідачем ОСОБА_1 працював водієм ПП "Транс Логістик".

Судом встановлено, що 02.09.2020 ПП "Транс Логістик" звернулось до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" з заявою-повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, яка була зареєстрована в журналі реєстрації за № 33.

Листом № 1951/18 від 22.12.2020 ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" керуючись п.п. 11.3.7 п. 11.3 договору страхування, та на підставі п.п. 16.1.11 п. 16.1 вказаного договору відмовило у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування транспортного засобу, зазначивши при цьому, що страхувальник при укладенні договору страхування не виконав свого обов`язку щодо надання страховику транспортного засобу "MAN TGS 19.400", державний реєстраційний № НОМЕР_2 , для огляду та фотографування з метою оцінки страхового ризику, у зв`язку з чим відсутній акт огляду цього транспортного засобу.

За умовами п. 12.5 частини ІІ договору (в редакції протоколу розбіжностей до нього) страхувальник повинен здійснювати відновлювальний ремонт пошкодженого ТЗ лише на СТО, що погоджена з страховиком. Сторони домовились, що за цим договором погодженими з страховиком вважаються СТО, на яких відповідно до вимог заводу-виробника ремонтуватимуться застраховані ТЗ після страхових випадків. Дана умова діє тільки для ТЗ, що знаходяться на обслуговування сервісного дилеру MAN, SCANIA.

Позивач відповідно до п. 12.5 договору надав відповідачу рахунок-фактуру № KYV_AVGOK-0007754 від 01.09.2020, яка була надана офіційним сервіс-партнером MAN в Україні ТОВ "Аванті Груп", що є офіційним дилером автомобільної марки MAN в якій визначена вартість ремонту автомобіля у розмірі 133 316,83 грн.

Відповідач заперечуючи проти правомірності заявленого позову, послався на відсутність акту огляду ТЗ, складеного на момент укладення договору страхування, що, в силу положень п. 16.1.11 такого договору, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Права та обов`язки між сторонами у даній справі виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 від 16.07.2019, який за своєю правовою природою є договором страхування.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України, яка кореспондує з положеннями ст. 16 Закону України "Про страхування", за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, у тому числі, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ст. 6 Закону України "Про страхування").

Частинами 1-3 статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Частиною 1 статті 988 Цивільного кодексу України передбачено, що, зокрема, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом (ст. 20 Закону України "Про страхування").

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.

Частиною 2 статті 26 Закону України "Про страхування" встановлено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 26 Закону України "Про страхування" рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Положення статті 26 Закону України "Про страхування" кореспондуються з принципом свободи договору, закріпленого нормами цивільного законодавства, зокрема в ст. 6 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 3 статті 16 Закону України "Про страхування" договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про страхування").

Як вбачається із матеріалів справи, ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" розроблені та зареєстровані в установленому законом порядку Правила добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), розміщені на офіційному сайті відповідача за посиланням: https://upsk.com.ua/dbs.8.files/upload/file/214_final.pdf.

У пункті 1.1 частини ІІ договору зазначено, що цей договір укладено відповідно до чинного законодавства України на умовах "Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)", затверджених Головою правління АТ "УПСК" 31.03.2009 та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 07.05.2009 за реєстраційним № 0690302 (далі - Правила страхування).

Положеннями пункту 11.2.1 частини ІІ договору на страхувальника покладений обов`язок при укладення цього договору надати достовірну інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну умов експлуатації, зберігання тощо, що може вплинути на ступінь страхового ризику щодо ТЗ, не пізніше 3 робочих днів після виникнення таких факторів.

За умовами договору страховику надано право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, зазначених в розділі 16 цього договору та Правилах страхування (п. 11.3.7 частини ІІ договору).

Пунктом 16.1.11 частини ІІ договору (в редакції протоколу розбіжностей до нього) передбачено, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування ТЗ.

Обґрунтовуючи необхідність складення акту огляду транспортного засобу на момент укладення договору страхування відповідач вказав, що складення такого документу має істотне значення для здійснення індивідуальної оцінки страхового ризику, оскільки саме під час такого огляду страховик в акті огляду фіксує показники одометра транспортного засобу (чи експлуатувався раніше ТЗ), наявність/відсутність пошкоджень транспортного засобу на момент страхування тощо.

Оцінка страхових ризиків та транспортного засобу, як предмету майбутнього договору страхування, здійснюється страховиком саме під час складення акту огляду транспортного засобу на момент укладення договору страхування.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, визначення відповідачем, як страховиком, страхової суми для транспортного засобу MAN TGS 19.400, д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 2 000 000,00 грн і погодження такого розміру страхової суми позивачем, підтверджується додатком № 9 від 06.10.2019 до договору страхування, підписаним представниками обох сторін та засвідченим їх печатками. Отже, вказане свідчить про проведення страховиком огляду транспортного засобу.

Відтак, незважаючи на твердження відповідача про невиконання позивачем обов`язку надати автомобіль MAN TGS 19.400, д.н.з. НОМЕР_2 , для огляду та складення відповідного акту під час укладення договору страхування, відповідач визначив страхову суму для вказаного автомобіля. З урахуванням викладеного, колегія суддів критично оцінює твердження відвідача про невиконання позивачем вказаного обов`язку.

Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення виплати страхового відшкодування на користь позивача у зв`язку з визначенням страховиком страхової суми у розмірі 2 000 000,00 грн та погодженням такого розміру страхової суми.

При цьому, за встановлених судом обставин визначення сторонами у договорі страхової суми за транспортним засобом MAN TGS 19.400, д.н.з. НОМЕР_2 , тлумачення відповідачем пп. 16.1.11 п.16.1 договору щодо відсутності засвідченого підписом представника страховика та печаткою товариства акту огляду на підтвердження факту проведення огляду транспортного засобу, як підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, суперечить принципам добросовісності та справедливості, оскільки фактично призводить до того, що договір в частині страхування транспортного засобу MAN TGS 19.400, д.н.з. НОМЕР_2 , заздалегідь не передбачав його виконання страховиком у разі настання страхового випадку.

Посилання у вищезгаданому пункті договору на необхідність засвідчення акту огляду транспортного засобу підписом та печаткою представника страховика розуміється судом як покладення саме на страховика обов`язку із складення відповідного акту, відтак положеннями п.9.2.18 Правил визначено його право вимоги до страхувальника надати транспортний засіб на огляд.

Проте, скаржником не надано суду доказів ініціювання до або після укладення договору процедури огляду автомобіля MAN TGS 19.400, д.н.з. НОМЕР_2 , зокрема, направлення листа-вимоги позивачу про надання транспортного засобу на огляд, а також доказів відмови або ігнорування такої вимоги позивачем.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування на користь позивача на підставі п. 16.1.11 договору за відсутності акту огляду транспортного засобу MAN TGS 19.400, д.н.з. НОМЕР_5 .

Як вже зазначалось, згідно із ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

За умовами частини І договору франшиза за страховим випадком ДТП становить 0,00 грн.

На підтвердження розміру завданих внаслідок ДТП автомобілю MAN TGS 19.400, д.н.з. НОМЕР_2 , збитків позивачем долучено до позовної заяви рахунок-фактуру № KYV_AVGOK-0007754 від 01.09.2020 на суму 133 316.83 грн виставлений офіційним сервіс-партнером MAN в Україні - ТОВ "Аванті Груп".

В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту необґрунтованості заявленого позивачем до стягнення розміру страхового відшкодування (в тому числі, не надано свого контррозрахунку суми страхового відшкодування), як й не реалізовано свого права на доведення обставин не здійснення СТО ремонту автомобіля, хоча відповідно до п. 11.4.6 договору саме на страховика покладений обов`язок протягом 5 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку здійснити огляд пошкодженого ТЗ та/або вжити заходів для проведення незалежної експертизи.

Отже, відсутність доказів проведення відповідачем огляду автомобіля MAN TGS 19.400, д.н.з. НОМЕР_2 , після його пошкодження у ДТП, не може бути підставою для невиконання обов`язку виплатити страхове відшкодування ПП "Транс Логістик", як власнику цього застрахованого транспортного засобу.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що складання такого акту мало передувати укладанню договору, тому страховик мав всі підстави не укладати договір до складання акту, але не зробив цього, й приймав страхові платежі без зауважень. Тому відсутність акту огляду перед укладанням договору за цих обставин справи не може бути визнано безумовною та автоматичною підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені положення чинного законодавства, Правил страхування та умови договору, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 133 316,83 грн страхового відшкодування, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, відтак є такими, що підлягають задоволенню в повному розмірі.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення 133 136,83 грн страхового відшкодування є такою, що підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі № 910/440/21, законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що спростовуються матеріалами справи та відхиляються судом, як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі № 910/440/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі № 910/440/21 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі № 910/440/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 справі № 910/440/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/440/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко