ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5853/21 Справа № 205/1129/19
Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого – Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”
на заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2019 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з уточненим, 26 лютого 2019 року, позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що відповідно до укладеного Договору № б/н від 03 грудня 2014 року банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 29 000, 00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів, та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв`язку з чим, станом на 25 грудня 2018 року допустив заборгованість на загальну суму 107 918, 55 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 48 166, 55 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 16 431, 84 грн, заборгованості за пенею у розмірі 37 704, 99 грн, а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн. - штраф (фіксована частина), 5 115, 17 грн. - штраф (процентна складова).
У зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судовий збір .
Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2019 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено в повному обсязі (а.с. 85-89).
В апеляційній скарзі АТ КБ “ПриватБанк”, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 93-106).
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що дії відповідача з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування; відповідач користувався карткою; відповідач не оспорював наявності у нього заборгованості; встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту.
Відповідач своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України не скористався.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову становить 107 918, 55 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 грудня 2014 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір № б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 29 000, 00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.12).
Станом на 25 грудня 2018 року допустив заборгованість на загальну суму 107 918, 55 грн,що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 48 166, 55 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 16 431, 84 грн, заборгованості за пенею у розмірі 37 704, 99 грн, а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн - штраф (фіксована частина), 5 115, 17 грн - штраф (процентна складова).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ “ПриватБанк”, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності та необґрунтованості, оскільки, банк не довів як надання позичальникові грошових коштів у розмірі 48 166, 55 грн (тіло кредиту), так і відповідно погодження між сторонами тих істотних умов договору, на підставі яких банк звертається до суду із вказаним позовом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента.
Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.
Так, ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.
Звертаючись з позовом АТ КБ “ПриватБанк” наполягав на тому, що кредитний договір між сторонами укладено 03 грудня 2014 року та просив стягнути заборгованість, що виникла у зв`язку з невиконанням цього договору.
З матеріалів справи, а саме: з анкети-заяви від 03 грудня 2014 року (а.с.12), підписаної відповідачем, вбачається, що у вказаній заяві відсутні позначки про видачу відповідачу кредитки “Універсальна”, зазначено лише карта "Універсальна", поле про кредитний ліміт містить прочерк, будь-які умови кредитування у вказаній анкеті не зазначені.
Посилання апелянта на те, що активація відповідачем картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення кредитного договору, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відсутні підстави вважати, що саме цей картковий рахунок відкрито ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви від 03 грудня 2014 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач згідно виписки за його рахунком (а.с. 44-71) користувався кредитними коштами, колегія суддів не приймає, оскільки відсутні підстави вважати, що рахунки, виписки за яким надано позивачем, відкриті саме на підставі анкети-заяви від 03 грудня 2014 року.
Матеріалами справи не встановлено строк дії кредитного договору, оскільки в анкеті-заяві б/н від 03 грудня 2014 року сторонами він не був погоджений, позивачем не надано даних про строк дії кредитної картки, яка була надана відповідачу відповідно до його анкети-заяви, що унеможливлює встановити строк кредитування, в межах якого позивач мав право нараховувати проценти за користування кредитом.
При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, оскільки надані банком Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, так як в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження того, що саме з цими Умовами та Тарифами банку позичальник був ознайомлений, підписуючи анкету-заяву від 03 грудня 2014 року.
За таких обставин, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, дійшов законного висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” залишити без задоволення.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров