**ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД**
**УХВАЛА**
про відмову у забезпеченні позову
05 квітня 2019 року
Луцьк
Справа № 140/953/19
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Волдінер Ф.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА\_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА\_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішення та припису,
**ВСТАНОВИВ:**
ОСОБА\_1 (далі - ОСОБА\_1, позивач) звернулася з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області (далі - Управління ДАБІ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування:
· рішення головного інспектора будівельного нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Волинській області Орлова В.В. від 19.03.2019 № 72 про зупинення дії містобудівних умов та обмежень на проектування об'єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями комерційного призначення на вул. Даньшина, 14-а у м. Луцьку» (далі - рішення № 72);
· припису головного інспектора будівельного нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Волинській області Орлова В.В. від 19.03.2019 № 73 про усунення порушень вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності (далі - припис № 73).
Одночасно з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень.
Крім того, 01.04.2019 представником позивача через канцелярію суду було подано письмові доповнення до заяви про забезпечення позову.
Ухвалою від 03.04.2019 заяву про забезпечення позову було повернуто позивачу без розгляду на підставі статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
04\.04.2019 представником позивача повторно було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення № 72 та припису № 73.
Заява обґрунтована тим, що продовження дії оскаржуваних рішень протягом строку розгляду судом справи свідчить на користь настання негативних наслідків для позивача, як замовника будівництва; невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Як передбачено у пункті 1 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: невиконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил - у розмірі п'ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Представник позивача вважає, що можливість застосування до позивача штрафу за невиконання припису та звернення з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням, у зв'язку з невиконанням припису добровільно, є достатніми підставами, які свідчать про обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.
Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи на підставі частини першої статті 154 КАС України.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, вважає, що вказана заява не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1\) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2\) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, суд може забезпечити позов лише за наявності двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Представник позивача не наводить жодних доводів на підтвердження існування обставин, що слугують підставами для вжиття заходів забезпечення позову згідно приписів КАС України, стосовно рішення № 72.
При цьому, суд не вбачає, що рішенням № 72 може бути істотно ускладнено відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаного рішення.
Так як представником позивача не надано жодних доказів та обґрунтувань вимоги про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення № 72, то така вимога не підлягає до задоволення з підстав її необґрунтованості.
Щодо вимоги про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії припису № 73, то суд не бере до уваги посилання представника позивача на норми Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якими встановлено відповідальність за невиконання суб'єктами містобудування приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з огляду на таке.
Пунктом 1 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено, що суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: невиконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил - у розмірі п'ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
З аналізу вказаних норм слід дійти висновку, що передбачені ними санкції та наслідки можуть бути застосовані лише до суб'єкта правопорушення у сфері містобудівної діяльності щодо якого органом державного архітектурно-будівельного контролю винесено відповідний припис.
З доданого до позовної заяви припису №73 від 19.03.2019 про усунення порушень вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності, дію якого просить зупинити представник позивача, вбачається, що його винесено відповідачем за результатами позапланової перевірки, проведеної на об'єкті нагляду Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради та видано ОСОБА\_3, начальнику вказаного управління.
Таким чином, саме Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради є суб'єктом правопорушення у сфері містобудівної діяльності на усунення якого спрямовано припис № 73.
Відтак, наслідки невиконання припису № 73 передбачені нормами законів, на які посилається представник позивача не можуть бути застосовані до позивача, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість вимоги позивача про зупинення дії припису № 73.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення № 72 та припису №73 не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 150-154, 248 КАС України, суд
**УХВАЛИВ:**
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії:
· рішення головного інспектора будівельного нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Волинській області Орлова В.В. від 19.03.2019 № 72 про зупинення дії містобудівних умов та обмежень на проектування об'єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями комерційного призначення на вул. Даньшина, 14-а у м. Луцьку»;
· припису головного інспектора будівельного нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Волинській області Орлова В.В. від 19.03.2019 № 73 про усунення порушень вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ф.А. Волдінер