ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 33747269

Озвучення тимчасово недоступне

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р.

Справа № 922/3085/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом

Фізичної особи ОСОБА_1, м. Казанлак (Болгарія)

до

1. Фізичної особи ОСОБА_3, с. Шовкопляси; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-М", с. Гоптівка

про

виключення зі складу учасників товариства та затвердження нового складу учасників

за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_4, дов. від 28.09.2012 року.

Представник відповідача (1) - ОСОБА_5, НОМЕР_1.

Представник відповідача (2) - ОСОБА_6, за дов.

ВСТАНОВИВ:

Громадянин Болгарії ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи ОСОБА_3, с. Шовкопляси (відповідач) в якому просить суд:

1. Виключити ФО ОСОБА_3 зі складу учасників ТОВ "Водолій-М", с. Гоптівка.

2. Затвердити наступний склад учасників ТОВ "Водолій-М": ОСОБА_1 - частка в розмірі 100%, що дорівнює 37500,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 25 липня 2013р. року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.08.2013р. о 10:45 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Водолій-М", с. Гоптівка.

Ухвалою господарського суду від 05 серпня 2013р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Водолій-М», с. Готівка.

Ухвалами господарського суду від 05.08.2013р., 19.09.2013р. розгляд справи відкладався, з метою надання сторонами додаткових доказів по справі.

В судових засіданнях 19.08.2013р., 03.09.2013р. оголошувалась перерва.

У призначеному судовому засіданні 24.09.2013р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник першого відповідача, присутній у судовому засіданні 24.09.2013р. проти позову заперечував.

Представник другого відповідача, присутній у судовому засіданні 24.09.2013р. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. №35141), який надано до господарського суду. Після дослідження наданого відзиву, суд долучає його до матеріалів справи. Також представником другого відповідача, через канцелярію суду, надано копію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-М» (вх. №35143), який суд долучає до матеріалів справи.

Дослідивши надане представником першого відповідача в попередньому судовому засіданні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Харківським апеляційним господарським судом справи №922/3947/12, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне:

Зупинення провадження у справі передбачено нормою ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч. 1 якої господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Виходячи із викладеного, суду не доведено належними та допустимими доказами наявність фактичних обставин того, що розгляд даної справи можливий тільки після вирішення справи про розторження договору купівлі-продажу корпоративних прав, що є предметом спору справи №5023/3947/12.

Таким чином, суд, розглянувши заявлене першим відповідачем клопотання, дійшов висновку про його відхилення, як необґрунтованого, оскільки приписи даної норми процесуального права є імперативними і передбачають встановлення можливості або неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Враховуючи, що суд, під час розгляду справи, з'ясував дійсні права та обов'язки сторін стосовно предмета позову у даній справі, в даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у справі, передбачені статтею 79 Господарського процесуального кодексу України.

Суд не вбачає також рідстав для припинення провадження у справі (вх. №32093), оскільки статтею 80 ГПК України не передбачено припинення провадження у справі з підстав розгляду іншої справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Водолій-М» (надалі - Товариство) створене та зареєстроване на підставі засновницьких зборів учасників від 08 вересня 2006 року, державну реєстрацію юридичної особи проведено Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області 19.10.2006 року.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.3. ст. 5 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій-М», зареєстрованого в Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області 29.08.2006р. за номером 14561020000020826, учасниками (засновниками) Товариства є: громадянин Болгарії ОСОБА_1, з часткою учасника у Статутному фонді (капіталі) -51% (19125,00 грн.), та громадянин України ОСОБА_3, з часткою учасника у Статутному фонді (капіталі) - 49% (18375,00 грн.).

Відповідно до ст. 8 Статуту Товариства, учасники товариства, крім обов'язків, передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, зобов'язані: виконувати обов'язки згідно з чинним Статутом; брати участь у зборах учасників та виконувати їхні рішення, якщо вони не суперечать даному Статуту та чинному законодавству України; не розголошувати комерційну та іншу конфіденційну інформацію або відомості про діяльність Товариства, які можуть завдати збитків економічним інтересам або престижу як Товариства так і його учасників.

Згідно зі ст. 9 Статуту Товариства, вищим органом Товариства - є загальні збори учасників.

Пункт 9.1.13. Статуту закріплює необхідність скликання загальних зборів не менш, ніж раз на рік.

Як зазначив позивач у позові, учасник Товариства ОСОБА_3 (перший відповідач у справі) регулярно на скликані збори не являється, чим порушує права другого учасника Товариства ОСОБА_1 та не виконує своїх обов'язків, закріплених в Статуті Товариства.

Як свідчать матеріали справи, учасником товариства ОСОБА_1 (позивач у справі) протягом 2012р. скликалися загальні збори учасників, а саме 20.07.2012р., 30.08.2012р., 25.09.2012р., 29.10.12р., 09.11.12р., що підтверджується повідомленнями, направленими на адресу першого відповідача. Однак, як зазначає позивач, перший відповідач без поважних причин на збори не з'являвся, чим унеможливив проведення зборів та паралізував роботу вищого органу товариства.

Натомість, матеріали справи містять довідку Державної установи «Інституту терапії імені Л.Т. Малої Національної академії медичних наук України» про знаходження учасника Товариства ОСОБА_3 на лікуванні та неможливості присутності на зборах учасників Товариства 29.10.2012р.

Таким чином, звертаючись з відповідним позовом до господарського суду, позивач просить суд: Виключити ФО ОСОБА_3 зі складу учасників ТОВ "Водолій-М", та затвердити наступний склад учасників ТОВ "Водолій-М": ОСОБА_1 - частка в розмірі 100%, що дорівнює 37500,00 грн.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного:

Основний Закон України закріпив за кожним право на власність (стаття 41) і право на підприємницьку діяльність (стаття 42). Правовий режим власності та правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно законами України (пункти 7, 8 частини першої статті 92 Конституції України).

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 зазначив, що конституційні права, передбачені частиною першою статті 41 та частиною першою статті 42 Основного Закону України, „особи можуть реалізовувати, зокрема, через товариства" (абзац перший підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини), які є юридичними особами (частина третя статті 79 ГК України, стаття 1 Закону).

Товариство є однією з організаційно-правових форм юридичних осіб. Поняття юридичної особи визначено в статті 80 ЦК України, згідно з якою - це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна на підставі установчих документів (засновницького договору, статуту, установчого акта) або модельного статуту (частини перша, друга статті 81, частини перша, друга, третя статті 87 ЦК України). Відповідно до абзацу другого частини другої статті 81 ЦК України, створена в такому порядку особа є юридичною особою приватного права.

Юридичними особами приватного права є підприємницькі товариства - організації, створені шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві (господарські товариства: повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство), або виробничі кооперативи; вони здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (частини перша, друга статті 83, стаття 84 ЦК України).

Товариством з обмеженою відповідальністю - є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом (ст. 140 Цивільного кодексу України). Статут товариства з обмеженою відповідальністю містить відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень, (ст. 143 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про господарські товариства" господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Згідно ст. 89 Господарського кодексу України, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документам товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Згідно ст. 145 Цивільного кодексу України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання, внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу, створення та відкликання виконавчого органу товариства, визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів, затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства, вирішення питання про придбання товариством частки учасника, виключення учасника із товариства, прийняття рішення про ліквідацію, товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом.

Разом з тим, частиною 3 ст. 100 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник товариства у випадках, встановлених установчими документами або законом, може бути виключений з товариства.

Виключення учасника товариства - є формою відповідальності його перед товариством за невиконання обов'язків, передбачених установчими документами або законом.

На відміну від виходу з товариства, виключення має примусовий характер і не залежить від бажання учасника. Воно можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами.

Відповідно до ст. 64 Закону України „Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) участі у голосування не бере.

Однак, законом визначено відповідний порядок виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена ст. 59 Закону України "Про господарські товариства", згідно з ч. 1 якої до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить виключення учасника з товариства.

Аналогічні норми містяться і в підпункті 13 п. 9.1. ст. 9 статуту ТОВ „Водолій-М", затвердженому зборами засновників товариства 29.08.2006 р.

Тобто, спеціальним законом, який регулює діяльність господарських товариств - Законом України "Про господарські товариства" встановлено, що виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю належить до компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Про виключення з товариства з обмеженою відповідальністю будь-кого з його учасників має бути прийнято відповідне рішення в порядку, передбаченому вказаним Законом.

Відповідно до ч. 4 п. 29 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.08 р. №13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів", виключення учасника з ТОВ відповідно до статті 59 Закону "Про господарські товариства" належить до компетенції зборів ТОВ, а не суду.

Відповідно до ч. 2 п. 3.10. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", у вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням таких учасників з відповідних товариств, господарським судам слід враховувати, що прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства законом віднесено до компетенції учасників цих товариств, а не господарського суду. Суд лише перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання останнім позову про визнання такого рішення недійсним.

Як свідчать матеріали справи, відповідне рішення про виключення першого відповідача зі складу учасників ТОВ "Водолій-М" зборами учасників товариства, які є вищим органом управління вказаного товариства, згідно п. 9.1. ст. 9 Статуту, не приймалось.

Суд, вважає, що виключення учасника з ТОВ судом, є втручанням в господарську діяльність товариства, тому суд не має права переймати на себе функції органів керування товариством.

Суд враховує, що така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 05 лютого 2013 року у справі № 1-3/2013.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Фізичної особи ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у зв"язку з чим не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. ст. 80-84, 87, 97, 98, 100, 140, 145 Цивільного кодексу України, ст. 89 Господарського кодексу України, ст. 58, 59, 64, Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 79, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 26.09.2013 р.

Суддя

Аюпова Р.М.

справа №922/3085/13