ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
01 лютого 2013 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Козир Т.П.,
суддів:
Данилової Т.Б.,
Заріцької А.О.,
Малетича М.М.,
Панової І.Ю.
розглянувши заяву
Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"
про перегляд Верховним Судом України
постанови
Вищого господарського суду України від 13.11.2012
у справі
за позовом
Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"
до
Публічного акціонерного товариства "Полтава-Авто"
про
стягнення 709 898,35 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.07.2012 позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства "Полтаватеплоенерго" до Публічного акціонерного товариства "Полтава-Авто" задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 442913,68 грн. основного боргу, 207778,66 грн. пені,
2502,22 грн. інфляційних втрат, 1703,79 грн. 3% річних. У частині стягнення 35000,00 грн. провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за відсутністю предмета спору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012, рішення господарського суду Полтавської області від 12.07.2012 у справі №18/957/12 скасовано частково та прийнято нове рішення, яке викладено у такій редакції: "Стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 85172,81 грн., інфляційних втрат в сумі 2502,22 грн. та 1703,79 грн. 3% річних. В частині стягнення 477913,68 грн. основної заборгованості провадження у справі припинити. В іншій частині позовних вимог відмовити."
Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13.11.2012 у справі №18/957/12.
Заявник у заяві просить допустити заяву до провадження, скасувати постанову Вищого господарського суду України від 13.11.2012 у справі №18/957/12 та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 22.11.2012 у справі №18/1190/12 та від 04.04.2012 у справі №22/290, мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Розглянувши доводи заяви та додані до неї постанови Вищого господарського суду України, колегія суддів вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Звертаючись з даною заявою, заявник доводить наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах щодо визначення розміру пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань шляхом застосування Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством, а саме, Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".
З постанови від 13.11.2012 у справі № 18/957/12, про перегляд якої просить заявник, вбачається, що Вищий господарський суд України, незважаючи на те, що умовами договору про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, укладеного сторонами, передбачено, що за несплату вартості теплової енергії у вказані строки нараховується пеня в розмірі 1,0 % за кожен день прострочення платежу, але не більше 100% боргу згідно із Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", погодився з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення пені у сумі, що визначена, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені за прострочення платежу, за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, тобто, як врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Однак, при прийнятті Вищим господарським судом України постанови від 22.11.2012 у справі № 18/1190/12, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції за аналогічного предмету, підстав позову, змісту позовних вимог та умов договору про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, як і передбачено у справі, про перегляд якої просить заявник, дійшов протилежних висновків про стягнення пені у розмірі, встановленому умовами договору, якими передбачено визначення розміру пені згідно вимог Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги". При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та утримання прибудинкових територій" відноситься до спеціального законодавства в сфері відповідальності за несвоєчасне внесення плати за надані позивачем послуги і норми цього закону до спірних правовідносин не застосовуються. Аналогічного висновку про визначення розміру та стягнення пені за договором про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води згідно вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та утримання прибудинкових територій" суд касаційної інстанції дійшов і у справі № 22/290.
Таким чином, зі змісту наведених постанов вбачається, що суд касаційної інстанції дійшов неоднакових правових висновків, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення, тобто, вбачаються ознаки неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В:
Допустити справу №18/957/12 до провадження Верховного Суду України
Головуючий суддя
Т.Козир
Судді
Т.Данилова
А.Заріцька
М.Малетич
І.Панова
KAСАЦІЯ до ВСУ (08.04 - розгляд)