Справа №:755/8461/24
Провадження №: 1-кп/755/276/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"13" листопада 2026 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва колегіально судом у складі трьох суддів ОСОБА_1 (головуючий суддя), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора про застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100030010565 від 24.12.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України ,
за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 (на відеоконференції), обвинуваченого ОСОБА_5 ,
В С Т А Н О В И Л А:
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 05.08.2026 року прокурором у судовому засіданні було подано клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого ОСОБА_5 для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, 05.08.2026 року прокурором у судовому засіданні було подано клопотання про застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Клопотання вмотивоване тим, що у судові засідання обвинувачений ОСОБА_5 не з`являється, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомляє.
У ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений ухиляється від суду та мобілізації, тим самим перешкоджає кримінальному провадженню, в якому він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину, розуміючи його невідворотність та перебуваючи на волі переховуватись від суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, слід зазначити, що обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків в Україні, у нього відсутнє місце роботи, джерело доходу. Всі ці обставини та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення у своїй сукупності свідчить про можливість втечі з метою переховування від суду, тобто про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, у зв`язку із наявністю свідків даного кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні шляхом погроз, вмовляння чи підбурювання до дачі неправдивих показань, або до безпідставної відмови від дачі показань, що буде перешкоджанням здійсненню об`єктивного досудового розслідування, як цього вимагають норми кримінально процесуального законодавства України, що в свою чергу є ризиком, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор у клопотанні зазначив, що, є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений, з метою уникнення покарання, яке йому загрожує у разі визнання його вини, розуміючи його невідворотність, може вчинити спроби переховуватись від суду та впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, тобто існують реальні ризики, передбачений п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, підставами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого є наявність обґрунтованої підозри у вчинені умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, наявність вищевказаних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити вищевказані дії, а тому менш суворі запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави чи домашнього арешту не є достатніми для запобігання вищевказаним ризикам, оскільки лише перебування під вартою зможе забезпечити запобіганню можливості ухилення останнього від органів досудового розслідування та суду, а також зможуть забезпечити виконанню підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.
Беручи до уваги викладене, а також дані про особу обвинуваченого, його вік, майновий стан, обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, а саме вчинення особливо тяжкого злочину, який має надзвичайно високий ступінь зумовлений тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому. Наявність у кримінальному провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, а також те, що кримінальне правопорушення вчинене проти життя особи, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїми рішеннями повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, прошу врахувати вищевикладене та при визначенні застави, користуватись правовою нормою, передбаченою п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до якої суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Утримання обвинуваченого у спеціальній установі забезпечить його безперешкодну доставку відповідними конвойними підрозділами до органу досудового розслідування та суду, що забезпечить належну процесуальну поведінку останнього, а також дотримання розумних строків судового розгляду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.08.2026 року обвинуваченого ОСОБА_5 оголошено у розшук та надано дозвіл на затримання з метою приводу останнього для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.11.2026 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України відновлено.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, існують та не відпали, у зв`язку з цим прокурор вважає, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що працює не офіційно, має малолітню дитину, яка знаходиться за кордоном, раніше не судимий, щодо нього є відкрите кримінальне провадження у зв`язку з самовільним залишенням військової частини, тому просив застосувати щодо нього домашній арешт за місцем проживання у Вінницькій області.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав думку свого підзахисного.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника суд приходить до наступного. Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. Так, відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України). Розглядаючи клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України. Під обґрунтованою підозрою на стадії судового розгляду суд розуміє існування фактів та інформації, які здатні переконати неупередженого спостерігача в тому, що певна особа (група осіб) могла вчинити злочин, у такому випадку наявні докази об`єктивно пов`язують цю особу (групу осіб) із певним злочином. При цьому, критерій обґрунтованості підозри зовсім не вимагає того, щоб ці докази були достатніми для того, щоб визнати особу винуватою та забезпечити її засудження, але мають бути достатніми (вагомими) для того, щоб виправдати подальше існування заходів забезпечення судового розгляду. Такий стандарт доказування є найнижчим і не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою злочину. Як вбачається з розділів І, ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування №12018100030010565, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 на стадії судового розгляду у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, ґрунтується на: протоколах огляду місця події; протоколі допиту потерпілої; протоколах допиту свідків та на інших матеріалах.
Перелік вище зазначених матеріалів, а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначений в обвинувальному акті, на даний момент, у своїй сукупності є вагомим та здатен переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачений ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 152 КК України. При цьому, суд не вдається у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності його вини, оскільки дослідження зібраних стороною доказів, у разі призначення даного обвинувального акта, здійснюватиметься під час судового розгляду - у судовому засіданні, а їх оцінка - в нарадчій кімнаті. Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, то слід зазначити таке. Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 , будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від суду, оскільки ним можливо вчинено особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років. Тому даний ризик є цілком реальним. Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , та обставини їх вчинення, ризик впливу останнього на свідків, як вмовлянням, підкупом, так і іншими незаконними способами, є досить реальним. Слід зазначити, що розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 , відповідно до ст. 178 КПК України, суд враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому злочину, його вік та стан здоров`я, майновий стан обвинуваченого.
Заслухавши учасників кримінального провадження, суд вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також на конкретні обставини кримінального провадження та його особу. Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства. Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV. Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93). Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України. Так, обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, обвинувачений раніше не судимий, офіційно не працює, не одружений, не має міцних соціальних зв`язків, що може свідчити про його можливе ухилення від суду та його можливий вплив на свідків. Крім того, суд враховує те, що обвинувачений, перебуваючи в СЗЧ, не з`являвся до суду та переховувався, у зв`язку з чим оголошувався його розшук. Стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. У зв`язку з наведеним, доводи обвинуваченого щодо можливості застосування до нього домашнього арешту є не обґрунтованими та на думку суду даний запобіжний захід не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та попередити існуючі ризики у даному кримінальному провадженні. Враховуючи наведене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про застосування ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 194, 331, 369 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Клопотання прокурора про застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах 60 днів, тобто до 11 січня 2027 року включно, з утриманням у ДУ «Київський слідчий ізолятор» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 13) без визначення розміру застави. Взяти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду. Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 13 листопада 2026 року о 10 годині 45 хвилин.
Судді ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3