ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 139809348

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 466/7742/26

Провадження № 1-кп/466/912/26

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

«16» вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю:

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

законних представників обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

по кримінальному провадженні №12026141380000672, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 липня 2026 року, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 361 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

В С Т А Н О В И В :

у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, який внесений 03 липня 2026 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026141380000672, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 361 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на два місяці, оскільки такий закінчується 20 вересня 2026 року та завершити судовий розгляд кримінального провадження до цієї дати є неможливим, а ризики, які обгрунтовують обрання та продовження обвинуваченим такого запобіжного заходу, не зменшились.

Захисник ОСОБА_5 – ОСОБА_10 під час обговорення вищевказаного клопотання прокурора заявив клопотання, в якому просить обрати обвинуваченому ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.

В обгрунтування даного клопотання зіслався, зокрема, на те, що ухвалою слідчого судді від 23.07.2026 до обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.09.2026 включно без визначення застави.

На даний час процесуальна ситуація та обставини, за яких обирався первісний запобіжний захід, істотно змінилися: досудове розслідування завершено, матеріали відкрито стороні захисту, а обвинувальний акт направлено до суду 25.08.2026. За захистом, ризики, характерні для активної стадії збирання доказів, втратили попередню інтенсивність, оскільки основні слідчі та процесуальні дії вже проведені, а докази зафіксовані. Крім того, в обвинувальному акті зазначено про щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю правопорушення.

Захист вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України (переховування від суду; знищення, приховування чи спотворення доказів; незаконного впливу на потерпілого, свідків чи інших обвинувачених; перешкоджання провадженню чи вчинення нового правопорушення), мінімізовані або спростовані. Обвинувачений має 21 рік, міцні соціальні зв`язки, постійне та відоме суду місце проживання та реєстрації у м. Львові (вул. Купальська, 9), а також перебуває на лікуванні в КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня».

За твердженням захисника, цілодобовий домашній арешт із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України (зокрема, прибувати за кожним викликом, утримуватися від спілкування, носити електронний засіб контролю, здати документи для виїзду за кордон), є достатнім, пропорційним та необхідним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Також захист вказує на те, що до двох інших обвинувачених у цьому ж провадженні застосовано домашній арешт.

З огляду на це, сторона захисту просить змінити запобіжний захід ОСОБА_5 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання, звільнити його з-під варти негайно, покласти на нього відповідні обов`язки.

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо заявлених клопотань, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, як зазначено у п. 219 рішення Європейського суду з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення у справі "Яблонський проти Польщі" (Jabtoriski v. Poland), N 33492/96, п.80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи "за" і "проти" звільнення з-під варти не повинні бути "загальними й абстрактними" (рішення у справах "Іловецький проти Польщі" [Ilowiecki v. Poland), N 27504/95, п.61, від 4 жовтня 2001 року, та "Смирнова проти Росії" (Smirnova v. Russia), NN 46133/99 і 48183/99, п.63, ECHR 2003-IX).

Згідно з практикj. Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Європейського суду з прав людини «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року закріплено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Клопотання прокурора подано в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, відтак жодних порушень при внесенні клопотання прокурором немає.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 та ч. 1 ст. 361 КК України, одне з яких є особливо тяжким злочином, санкція за який передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років. У нього не виявлено тяжких захворювань чи інвалідності, які б перешкоджали утриманню під вартою. Обвинувачений є раніше судимим (зокрема, 10 грудня 2025 року Шевченківським районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу). Крім того, стосовно ОСОБА_5 Галицьким районним судом м. Львова розглядається обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України. Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 належних висновків для себе не зробив та обвинувачується у вчиненні нових умисних кримінальних правопорушень.

Також, відповідно до висунутого обвинувачення, інкримінований йому особливо тяжкий злочин ОСОБА_5 вчинив за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану.

В ході досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою та відповідно до ухвали суду від 23 липня 2026 року такий строк закінчується 20 вересня 2026 року.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Суд вважає, що раніше заявлені ризики, які обгрунтовують обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшились, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора є підставним та таким, що підлягає до задоволення.

Оцінюючи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, суд зазначає, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні, серед іншого, особливо тяжкого злочину. Враховуючи дані про особу обвинуваченого, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що м`якші запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, спроможні забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України (зокрема, прибувати за кожним викликом до суду), та його належну процесуальну поведінку.

Наявні достатні підстави вважати, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може перешкоджати встановленню істини під час судового розгляду, а також ухилитися від суду та виконання процесуальних рішень (ризик переховування). За таких обставин клопотання захисника про зміну запобіжного заходу є недостатньо обґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 днів – з 16 вересня 2026 року до 14 листопада 2026 року включно.

Керуючись ст. ст. 176- 178, 194, 196, 331, 371,372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 361 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави на 60 днів, - до 14 листопада 2026 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_5 , захиснику ОСОБА_10 , прокурору ОСОБА_3 та направити уповноваженій службовій особі в місця ув`язнення.

Скерувати копію ухвали для виконання.

Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 16 вересня 2026 року.

Суддя

ОСОБА_1