ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
Миколаївської області
Справа №489/10001/25
Провадження №1-кп/477/505/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2026 року м. Миколаїв
Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря – ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотаня прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020150040002934 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора – ОСОБА_4 ,
обвинуваченого – ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого – ОСОБА_6 ,
представника потерпілого – адвоката ОСОБА_7 ,
В С Т А Н О В И В :
На розгляді суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурором заявлене письмове клопотання про арешт нерухомого майна, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:03:070:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та садовий будиночок, який розташований на земельній ділянці № 39, шляхом заборони відчужувати та розпоряджатись вказаним майном.
В обгрунтування клопотання зазначала, що ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи заволодіти чужим майном, шляхом обману та введення в оману органу місцевого самоврядування та посадових осіб КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», протиправного заволодів земельною ділянкою, яка перебувала у користуванні іншої особи.
Так, 13.05.2017 ОСОБА_8 , на підставі рішення зборів правління СВТ «Зоря» прийнята у члени садівничого товариства та отримала у користування земельну ділянку № 39 площею 0.0619 га, на якій розташований садовий будинок загальною площею 47,2 кв.м, та останній 18.10.2018, рішенням К11 «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 42/76 ОСОБА_8 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі Миколаївською міською радою у власність зазначеної земельної ділянки № НОМЕР_1 у СВТ «Зоря».
Разом із тим, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що він не є членом СВТ «Зоря» (про що свідчить протокол загальних зборів №27 від 14.05.2016, яким йому було відмовлено у прийнятті до членів товариства), не є власником або користувачем земельної ділянки № 39 площею 0,0619 га, на якій розташований садовий будинок загальною площею 47,2 кв.м, отримав рішення Миколаївської міської ради від 09.04.2019 №51/108 «Про передачу у власність земельної ділянки громадянину по Інгульському району», відповідно до якого йому у власність була передана земельна ділянка №39 площею 0,0619 га, у складі СВТ «Зоря» із кадастровим номером 4810136900:03:070:0008, яка відноситься до території садівничих товариств та рекреаційної зони, на якій розташований садовий будинок загальною площею 47,2 кв.м. та в подальшому, шляхом подання недостовірних відомостей до КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», а саме заяви від 14.05.2019 про використання при виготовленні технічної документації архівних даних у зв`язку із неможливістю здійснення фактичного виходу на місце через проведення досудового розслідування щодо шахрайських дій відносно даного об`єкту нерухомості, тим самим ввівши в оману посадових осіб вказаної установи, отримав проект землеустрою щодо відведення у власність зазначеної земельної ділянки № 39, на якій розташований садовий будинок загальною площею 47,2 кв.м, у СВТ «Зоря».
На підставі отриманих дозвільних документів, здійснив державну реєстрацію права власності, заволодівши зазначеними об`єктами нерухомості та розпорядився отриманим шляхом шахрайства майном, здійснивши його відчуження за договором дарування.
Внаслідок дій ОСОБА_3 , ОСОБА_8 була позбавлена права отримати у власність зазначений садовий будинок та земельну ділянку, за які вона сплатила грошові кошти і якими вона користувалася, що стало наслідком спричинення їй матеріальної шкоди у сумі 466 714 гривень.
Крім того, в провадженні СВ Миколаївського районного управління поліції перебуває кримінальне провадження № 42026152010000029 від 01.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що 19.12.2021 у денний час доби, невстановлені особи грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме: закидали домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , піротехнічними виробами та пошкодили майно.
Посилаючись на п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, щодо арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, а також можливості в подальшому відшкодувати шкоду потерпілій стороні, просила накласти арешт на вищезазначене майно, метою якого є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
В підготовчому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Потерпілий та його представник клопотання підтримали, зазначивши, що підозрюють обвинуваченого у змові з іншою особою, яка, в свою чергу, підшукує третіх осіб для псування майна потерпілих, про що внесені відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні № 42026152010000029 від 01.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, про що зазначено у клопотанні прокурора.
Обвинувачений та його захисник проти клопотання заперечували, зазначивши про наявність рішення суду про виселення потерпілих з зазначеного будинку в СВТ «Зоря», відсутності у потерпілих права власності на земельну ділянку та будинок, а також адвокат зазначила, що подібне клопотання вже заявлялось під час досудового розслідування та ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва у задоволенні клопотання про накладення арешту відмовлено. Також зазначила про те, що обвинувачений не має жодного відношення до кримінального провадження № 42026152010000029 від 01.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Прокурор на питання суду додатково пояснила, що на час передачі ОСОБА_9 у користування земельної ділянки у СВТ «Зоря», право власності розташованого на ній будинку оформлено не було.
Вислухавши думки учасників судового провадження, розглянувши клопотання та долучені матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з клопотання, прокурор в своєму клопотанні просить накласти арешт на майно на підставі п.п. 1, 4 ч.2 ст. 170 КПК України, а саме: з метою забезпечення збереження речових доказів, а також можливості в подальшому відшкодувати шкоду потерпілій стороні.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, якщо майно має значення речового доказу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Однак, доказів того, що земельна ділянка АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136900:03:070:0008, а також розташований на ній будиночок є речовими доказами у справі, зокрема- постанову про визнання речовими доказами, прокурором не надано.
Щодо накладення арешту на майно з метою можливості в подальшому здійснити відшкодування шкоди потерпілій стороні, суд зазначає, що, як слідує з копії ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2025 року, з клопотанням про накладення арешту на майно з аналогічних підстав прокурор звертався до слідчого судді під час проведення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні та ухвалою слідчого судді у задоволенні клопотання було відмовлено.
Отже, зазначеним підставам вже було надано відповідну правову оцінку.
Щодо наявності іншого кримінального провадження, суд зазначає, що відповідно до витягу з ЄРДР від 01.04.2026 року, до ЄРДР внесені відомості за ч.2 ст. 264 за фактом пошкодження 19 грудня 2021 року піротехнічними засобами домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , отже події, про які внесені відомості до ЄРДР 01.04.2026 року, відбулись 19 грудня 2021 року та стосуються іншого нерухомого майна, яке є відмінним від майна, зазначеного у клопотанні прокурора, на яке останній просить накласти арешт.
Також відсутні дані щодо наявності інших кримінальних проваджень відносно ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:03:070:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст ухвали складений 31 липня 2026 року у зв`язку з виконанням обов`язків слідчого судді та постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів, що впливає на ефективність використання робочого часу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 98, 131-132, 170-173, 315 Кримінального процесуального кодексу України,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотання – відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1