ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 902/1264/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т. М. та Селіваненка В. П.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства "Україна"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 (судді: Філіпова Т.Л. (головуючий), Василишин А.Р., Мельник О.В.), ухвалену за наслідками перегляду ухвали господарського суду Вінницької області від 30.12.2020 (суддя Матвійчук В.В.) про забезпечення позову у справі,
за позовом фермерського господарства "Україна" (далі - ФГ "Україна")
до товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (далі - ТОВ "Адама Україна")
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Посвятенко Юрій Дмитрович (далі - Посвятенко Ю.Д.);
приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович (далі - Турський О.В.),
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ФГ "Україна" звернулось до господарського суду Вінницької області з вимогою до ТОВ "Адама Україна" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Як на підстави заявлених позовних вимог посилається на те, що приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Посвятенком Ю.Д. вчинено виконавчий напис на підставі документів, які містили неправдиву інформацію відносно кількості, вартості та строків поставки товару. Не дослідивши документи, на підставі яких видано аграрну розписку, нотаріус виніс виконавчий напис на підставі документів, які не відповідають дійсності, а також порушив вимоги щодо змісту виконавчого напису.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.12.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1264/20 та призначено позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 28.01.2021. Одночасно судом залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Посвятенка Ю.Д. та приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В.
Разом з позовною заявою до суду надійшла заява ФГ "Україна" від 23.12.2020 № 24/12-2 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 18.12.2020 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 1965.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ФГ "Україна" зазначає, що 21.12.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. на підставі виконавчого напису вчиненого 18.12.2020 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д., зареєстрованого в реєстрі за № 1965, відкрито виконавче провадження № 63974357 про витребування у ФГ "Україна" шляхом передачі предмета застави на користь ТОВ "Адама Україна" на підставі товарної аграрної розписки 7 040,976 т кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року, вирощеного на земельних ділянках, зазначених у пункті 50 товарної аграрної розписки, посвідченої 20.02.2020 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. за реєстровим номером 338. У разі недостатності зібраного врожаю для повного погашення за рахунок такої сільськогосподарської продукції зобов`язань боржника за вказаною аграрною розпискою - майбутній врожай будь-якої іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується або буде вирощуватися боржником за аграрною розпискою на зазначених земельних ділянках, до повного виконання зобов`язань боржника за вищевказаною аграрною розпискою.
ФГ "Україна" зазначало, що з огляду на незаконні положення виконавчого напису у приватного виконавця є підстави для накладення арештів як на інше (відмінне від предмету застави) майно заявника (позивача), так і на майно (кукурудзу), яка зібрана не з площ, зазначених у пункті 50 аграрної розписки, що є грубим порушенням умов товарної аграрної розписки та вимог чинного законодавства, що в подальшому призведе до суттєвих перешкод у здійсненні заявником (позивачем) власної господарської діяльності.
На переконання ФГ "Україна", невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення про задоволення позову.
Короткий зміст судових рішень
Господарським судом Вінницької області ухвалою від 30.12.2020 заяву ФГ "Україна" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 18.12.2020 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. та зареєстрованого в реєстрі за №1965, до набрання законної сили рішенням у справі №902/1264/20.
Задовольняючи вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що у межах зазначеного виконавчого провадження приватним виконавцем накладено арешт на майно ФГ "Україна" та, дослідивши зміст оспорюваного виконавчого напису, суд дійшов висновку, що вірогідне звернення стягнення на майно у ході виконавчого провадження з виконання оспорюваного позивачем виконавчого напису нотаріуса призведе до можливого протиправного позбавлення власника свого права власності на майно у випадку, якщо судом буде встановлена неправомірність вчинення відповідного виконавчого напису.
Суд першої інстанції також врахував, що обраний позивачем захід спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, з огляду на що суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви.
Постановою Північного-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі №902/1264/20 ухвалу господарського суду Вінницької області від 30.12.2020 скасовано. Прийняте нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ФГ "Україна" про забезпечення позову від 28.12.2020.
Колегія суддів зазначила, що заява ФГ "Україна" не містить будь-яких обґрунтованих доводів щодо реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ФГ "Україна", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі №902/1264/20 з підстав, визначених у касаційній скарзі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Суд апеляційної інстанції не врахував, що у випадку незабезпечення позову існує реальна загроза безпідставного вилучення майна заявника, що призведе до порушення його прав, і за час вирішення судового спору спірний виконавчий напис може бути виконано, що унеможливить захист порушених прав заявника у визначений статтею 50 Закону України "Про нотаріат" спосіб.
Предметом позовної заяви є немайнова вимога рішення, задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, а тому судом апеляційної інстанції помилково досліджувалась така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову у справі, припустився неправильного застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відповідно до статті 312 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
На порушення приписів статті 86 ГПК України судом не досліджено постанову про арешт майна боржника від 28.01.2021 у виконавчому провадженні №64319829, в якому міститься застереження відносно заборони на відчуження майна заявником.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Адама Україна" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Відповідач зазначає про законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, вважає, що вона ухвалена із дотриманням збалансованості інтересів сторін та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.
РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову, яка скасована судом апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Верховний Суд зазначає, що, оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 30.09.2020 у справі №910/19113/19, від 30.11.2020 у справі 910/217/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 13.05.2021 у справі №916/2761/20).
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
З урахуванням загальних вимог, передбачених статтями 73, 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
У даному випадку позивач на підставі пункту 5 частини першої статті 137 ГПК України просив зупинити стягнення, яке вже відбувається, на підставі виконавчого напису нотаріуса.
При цьому позивач подав позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважає, що такий напис вчинено нотаріусом на підставі документів, які містили неправдиву інформацію відносно кількості, вартості та строків поставки товару, не дослідивши документи, на підставі яких видано аграрну розписку. Тобто позовна заява містить немайнову вимогу, рішення про задоволення якої не вимагатиме примусового виконання.
Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовував її можливістю передчасного вилучення майна (звернення стягнення на яке здійснено на підставі згаданого виконавчого напису) та у майбутньому істотного ускладнення чи унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів ФГ "Україна", за захистом яких воно звернулося, утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, яким передбачено вилучення майна у позивача та постанову про арешт майна боржника, а позивач оскаржує такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 18.12.2020 №1965, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи приватним виконавцем буде примусово реалізовано майно на прилюдних торгах, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Тому в даному випадку Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 18.12.2020 №1965, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 06.04.2020 у справі №203/1491/19, від 30.09.2020 у справі№ 910/19113/19 тощо.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що захід забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду.
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що у випадку оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
Отже, Верховний Суд вважає, що при постановленні ухвали місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, правильно врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, надав оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановив безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову і правильно застосував статтю. 136 ГПК України та обрав заходи забезпечення позову, які відповідають пункту 5 частини першої статті 137 ГПК України.
Серед іншого не заслуговують на увагу і доводи скаржника щодо того, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не було здійснено зустрічне забезпечення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам прави надано відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд апеляційної інстанції у розгляді відповідної заяви про забезпечення позову припустився неправильного застосування норм процесуального права, а саме статей 136, 137 ГПК України, що згідно із статтею 312 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Водночас скасування ухвали місцевого господарського суду з даної справи судом апеляційної інстанції здійснено за відсутності підстав для цього, передбачених статтею 277 ГПК України, що свідчить про порушення апеляційною інстанцією й зазначеної норми процесуального права. Натомість ухвала суду першої інстанції від 30.12.2020 є обґрунтованою і такою, що відповідає завданню та основним засадам господарського судочинства, закріпленим у статтях 2, 11 ГПК України, тому зазначену ухвалу відповідно до статті. 312 ГПК слід залишити в силі, задовольнивши, таким чином, касаційну скаргу.
Судові витрати
Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на ТОВ "Адама Україна" тому що за його апеляційною скаргою було скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу фермерського господарства "Україна" задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі №902/1264/20 скасувати.
3. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 30.12.2020 у справі №902/1264/20 залишити в силі.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" на користь фермерського господарства "Україна" 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп судового збору за розгляд касаційної скарги.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова
Суддя В. Селіваненко
Постанова № 98787479
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
02 серпня 2021 року Справа № 902/1264/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Блащук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 902/1264/20
за позовом Фермерського господарства "Україна"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Посвятенка Юрія Дмитровича
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
за участю представників:
від позивача - не з`явився;
від відповідача - Бідний Є.М.;
від третьої особи - не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
Фермерське господарство "Україна" звернулося до Господарського суду Вінницької області позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама України" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.03.2021 у справі №902/1264/20 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.04.2021 у справі №902/1264/20 заяву представника відповідача від 30.03.2021 (вх. №01-34/3019/21 від 01.04.2021) про відшкодування судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама України" задоволено частково. Присуджено до стягнення з Фермерського господарства "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама України" 75 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 2 270 грн - судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про забезпечення позову.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 у цій справі апеляційну скаргу Фермерського господарства "Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.03.2021 у справі № 902/1264/20 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 25.03.2021 у справі № 902/1264/20 - без змін. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Україна" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 05.04.2021 у справі № 902/1264/20 залишено без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 05.04.2021 у справі № 902/1264/20 - без змін.
В подальшому, на адресу суд апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якого представник просить ухвалити додаткове рішення у справі № 902/1264/20, яким стягнути з Фермерського господарства "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" витрати на правничу професійну допомогу, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у сумі 248 897 грн 36 коп.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі №902/1264/20 розгляд вказаного клопотання призначено на 02.08.2021 о 12:00 год.
Від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої, ФГ "Україна" просить суд відповідне клопотання відповідача залишити без задоволення, з огляду на те, що:
- сума заявлених відповідачем витрат є необґрунтованою та завищеною, а обсяг робіт який зазначено у Листі-дорученні №1, в блоці №1- консультування щодо стратегії та тактики представництва у суді, правових наслідків, та інші послуги є розмитими та не дають можливості конкретизувати саме обсяг наданої послуги;
- Акт виконаних робіт, не містить розрахунку часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги відповідачу;
- відсутні будь-які інші документи, окрім акту надання юридичних послуг, виставлених рахунків, та квитанцій про оплату;
- судом апеляційної інстанції не дотримано процесуальних строків для розгляду клопотання;
- відповідачем не було подано попередній (орієнтований) розрахунок витрат на правову допомогу із першою заявою по суті;
- судом апеляційної інстанції в постанові від 07.06.2021 вже задоволено витрати на правничу допомогу, де увійшли витрати нібито і на супровід у суді апеляційної інстанції відповідачем по розгляду апеляції на ухвалу про забезпечення позову.
02.08.2021 в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник відповідача підтримав подане клопотання, просив його задоволити та ухвалити додаткову постанову про стягнення з позивача на користь відповідача, понесенні останнім судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 248 897 грн 36 коп.
Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване направленням представника – адвоката Долиняного С.В. на отримання послуг із психологічної реабілітації.
Розглянувши таке клопотання суд відхиляє його з тих мотивів, що явка представників в судове засідання обов`язковою не визнавалася, позиція представника викладена в запереченнях, про котрі вказано вище, позивач не був позбавлений взяти участь у справі в порядку самопредставництва.
Третя особа не забезпечила явку свого уповноваженого представника в судове засідання, що відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України не перешкоджає розгляду вищевказаного клопотання.
Розглянувши вказане клопотання представника відповідача адвоката Бідного Є.М. про ухвалення додаткового судового рішення, суд дійшов висновку про його часткове задоволення з огляду на таке.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судом звертає увагу на те, що додаткове судове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Положеннями статті 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Поруч з вказаним, суд зазначає, що відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу було додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (т. 4, а. с. 152), що спростовує протилежні доводи позивача.
Також, суд вважає за необхідне вказати, що частиною 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 910/16223/18.
Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи правова допомога ТОВ "Адама України" у цій справі в суді апеляційної інстанції надавалася, зокрема адвокатом Бідним Євгеном Михайловичем, на підтвердження повноважень якого до матеріалів справи надано копію довіреності (т. 4, а. с. 145).
Відповідно до Договору про надання правової допомоги (т. 4, а. с. 214-217), укладеного 15.01.2021 між ТОВ "Адама України" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Бейкер Макензі" (Адвокатське об`єднання), на замовлення Клієнта, Адвокатське об`єднання зобов`язується надати правову допомогу на умовах, що зазначені у Договору, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
На підставі цього Договору Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту (п. 1.2. Договору)
Пунктом 1.3. Договору узгоджено види правової допомоги, які за зверненням Клієнта може надати Адвокатське об`єднання.
Відповідно до п. 2.1. Договору правова допомога за Договором може безпосередньо надаватися будь-яким адвокатом Адвокатського об`єднання чи іншим спеціалістом, призначеним керівництвом Адвокатського об`єднання.
За змістом п. 5.1. Договору Клієнт сплачує юридичні послуги та інші суми, визначені далі, за надану Адвокатським об`єднанням правову допомогу на підставі рахунків, виставлених Адвокатським об`єднанням. Порядок розрахунку напрацьованих Адвокатським об`єднанням юридичних гонорарів та інших сум викладений у Додатку Б, який є невід`ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 5.2. Адвокатське об`єднання зобов`язане включати у виставлені ним рахунки ПДВ та інші податки окремим рядком, якщо обов`язок їхньої сплати передбачений чинним законодавством України.
Цей Договір набирає чинність з дати його підписання обома Сторонами та дії до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ним. (п. 7.1. Договору)
За змістом Додатку Б до Договору (т. 4, а. с. 220-221) Клієнт зобов`язався оплатити надані Адвокатським об`єднанням послуги - гонорар, який визначається шляхом множення кількості годин, витрачених на роботу з його справами, на постійні та звичайні погодинні ставки Адвокатського об`єднання, якщо інше не передбачено в Листах-дорученнях.
В Листі-дорученні № 1 (т. 4, а. с. 222-224) Адвокатське об`єднання підтвердило згоду на виконання певного ряду доручень, зокрема: представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції у справі №902/1264/20 (щодо визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 18.12.2020 на товарній аграрній розписці, виданій ФГ "України" 20.02.2020) (п.2).
За погодженням Сторін, загальна вартість послуг щодо представництва інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції у справі № 902/1264/20, складає 7 500 доларів США (без врахування ПДВ та додаткових витрат, які будуть понесені в процесі надання послуг);
Сплата розміру правової допомоги та відшкодування витрат Адвокатського об`єднання здійснюється Клієнтом у гривнях у розмірі, вказаному в рахунках Адвокатського об`єднання. Відповідна гривнева сума визначається Адвокатським об`єднанням у рахунку за курсом продажу (USD/EUR) банком Райффайзен Банк Аваль його клієнтам, вказаному на веб-сторінці www.aval.ua станом на дату виставлення рахунка Адвокатського об`єднання. Якщо такий курс є нижчим від офіційного курсу Національного банку України (НБУ) для цієї валюти станом на дату виставлення рахунка, Адвокатське об`єднання має право використовувати офіційний курс НБУ при виставленні рахунка. Клієнт зобов`язаний здійснити оплату за послуги в день отримання рахунку-фактури в гривнях.
На підтвердження факту надання відповідачу професійної правничої допомоги Адвокатським об`єднанням, заявником додано копії таких документів:
- рахунку № 9890000043 від 25.03.2021 на суму 248 897 грн 36 коп. (т. 4, а. с. 234);
- Акту надання юридичних послуг від 08.06.2021 на суму 207 141 грн 47 коп. та ПДВ – 41 482 грн 89 коп., що загалом складає 248 897 грн 36 коп. (т. 4, а. с. 237).
За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у додаткових постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху . ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі Пакдемірлі проти Туреччини ( Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що збір та оцінка доказів, інших документів по справі, аналіз застосування, котре підлягає до застосування, вибір та узгодження з клієнтом правової позиції, формування та складання документів від імені відповідача на яких побудовані заперечення відповідача проти позовних вимог, здійсненні представником відповідача під час підготовки та в процесі розгляду справи судом першої інстанції, а у суді апеляційної інстанції сторони лише фактично підтримують свою правову позицію, з урахуванням рішення суду першої інстанції, зокрема зміст відзиву відповідача на апеляційну скаргу дублює відзив на позовну заяву, доводи представника відповідача ґрунтувалися на аргументах відзивів та оскарженого рішення суду першої інстанції.
Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді вищої інстанції, у зв`язку із незмінністю позиції, сформованої в суді попередньої інстанції, викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, вказані вище, наявність заперечень з боку позивача щодо розміру витрат, завищений відповідачем розмір витрат, заявлений до стягнення, суд вважає, що 30 000 грн будуть становлять співмірні і розумні витрати відповідача на професійну правничу допомогу у цій справі, а відповідно саме таку суму необхідно стягнути Фермерського господарства "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна".
Щодо посилання позивача на порушення строку розгляду заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, то суд апеляційної інстанції зазначає, що в ухвалі про призначення такої заяви до розгляду учасникам справи роз`яснено, що призначення її розгляду поза межами строку, встановленого ст. 244 ГПК України було зумовлене перебуванням суддів у щорічній основній відпустці, при цьому зазначена процесуальна норма передбачає ухвалення додаткового рішення в тому самому складі суду.
Оскільки в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 у справі № 902/1264/20 не було вирішено питання щодо розподілу цих витрат, керуючись статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти додаткову постанову у справі № 902/1264/20.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Україна" (22511, Вінницька обл., Липовецький р-н, село Стара Прилука, вул. Островського, будинок 29, код 20092010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (04050, місто Київ, вул. Миколи Пимоненка, будинок 13, офіс №4А/41, код 36138418) - 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Господарському суду Вінницької області видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "05" серпня 2021 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Маціщук А.В.