ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 98379089

Озвучення тимчасово недоступне

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 липня 2021 року м. Житомир справа № 806/1217/18

категорія 6765

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Шевчук Т.А.,

за участю: представника позивача Кашапової В.О.,

представника відповідача Єфремової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

встановив:

В провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №806/1217/18 за позовом ОСОБА_2 до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Рішенням суду від 31 травня 2018 року позов ОСОБА_2 до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було задоволено: визнано протиправною бездіяльність Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка виразилась в ухиленні від перерахунку в належному розмірі та виплати заборгованих коштів по щомісячному довічному грошовому утриманні ОСОБА_2 за лютий - червень 2007 року, а також зобов`язано Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового ОСОБА_2 за період з лютого по червень 2007 року без застосування обмеження максимального розміру, на підставі довідки Апеляційного суду Житомирської області від 01.07.2008 року № 3-149 та виплатити ОСОБА_2 заборговані кошти по щомісячному довічному грошовому утриманню за лютий-червень 2007 року.

Зазначене рішення набрало законної сили 03 вересня 2018 року.

27 вересня 2018 року Житомирським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_2 виконавчий лист №2935 2018р. по справі №806/1217/18.

Старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Федорець А.Є. 11 травня 2019 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59052312 з примусового виконання виконавчого листа від 27.09.2018 №2935 2018р. по справі №806/1217/18 (а.с.188).

Ухвалою від 03 жовтня 2019 року замінено боржника у виконавчому провадженні Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на його правонаступника – Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області .

Ухвалою від 02 березня 2020 року було замінено стягувача у виконавчому провадженні ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1 .

08 лютого 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку статтей 282 та 283 КАС України, в якій він просив:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі №806/1217/18, яким зобов`язано Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 за період з лютого по червень 2007 року без застосування обмеження максимального розміру, на підставі довідки Апеляційного суду Житомирської області від 01.07.2008 року № 3-149 та виплатити ОСОБА_2 заборговані кошти по щомісячному довічному грошовому утриманню за лютий-червень 2007 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка виразилась в ухиленні від нарахування та виплати заборгованості в загальній сумі 21729,33 гривень по щомісячному довічному грошовому утриманню судді у відставці ОСОБА_2 за період з лютого по червень 2007 року згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі №806/1217/18.

Крім того, до поданої заяви ОСОБА_1 долучив клопотання про накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_3 штрафу в розмірі від 20 до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі №806/1217/18.

В обґрунтування поданої заяви та необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду ОСОБА_1 зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ухиляється від виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі №806/1217/18. Зокрема зазначив, що після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №59052312 йому стало відомо, що нарахована Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення суду заборгованість по щомісячному довічному грошовому утримання судді у відставці за лютий-червень 2007 року в розмірі 16432,60 гривень досі залишається невиплаченою. При цьому, обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати заборгованості по судовому рішенню відповідач посилається на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 та зазначає що така виплата буде здійснена після виділення коштів за окремою бюджетною програмою в порядку черговості. Однак, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020, визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, якими затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. Також ОСОБА_1 зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області невірно було визначено суму заборгованості по щомісячному довічному грошовому утриманні судді у відставці за лютий-червень 2007 року, яка підлягає виплаті на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі №806/1217/18, оскільки, з урахуванням виплачених ОСОБА_2 у вказаний період сум щомісячного довічного грошового утримання, розмір такої заборгованості має становити 21729,33 гривень, а не 16432,60 гривень. Вказує, що при розрахунку суми заборгованості по щомісячному довічному грошовому утриманні за лютий-червень 2007 року, яка підлягає виплаті на виконання рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області врахувало, що розмір виплаченого ОСОБА_2 в лютому 2007 року щомісячного довічного грошового утримання становив 10000,00 гривень, однак фактично ОСОБА_2 за вказаний місяць було виплачено утримання в розмірі 40703,27 гривень. На переконання ОСОБА_1 вказані обставини свідчать про явне, невиконання відповідачем рішення суду, а тому він звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю його за виконанням рішення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 від 08.02.2021 (вх. №6105/21) повернуто заявнику без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено: ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі №806/1217/18 скасовано, а справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Після повернення адміністративної справи №806/1217/18, розгляд заяви ОСОБА_1 від 08.02.2021 (вх. №6105/21) про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду був призначений в судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та додані до неї документи, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі "Сорінг проти Об`єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Відтак, відповідач зобов`язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов`язань.

Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульоване статтею 382 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України (ч. 2, 3 ст. 382 КАС України).

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, суд дійшов висновку, що зазначені ним обставини свідчать про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі №806/1217/18 шляхом зобов`язання відповідача подати до суду протягом 30 календарних днів з дня отримання повного тексту зазначеної ухвали звіт про виконання рішення суду

Враховуючи зазначене, заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі №806/1217/18 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 від 08 лютого 2021 року (вх.№6105/21) про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 у справі №806/1217/18 - задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 у справі №806/1217/18.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України протягом 30 календарних днів з дня отримання повного тексту зазначеної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 у справі №806/1217/18.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 16 липня 2021 року.

Суддя І.Е.Черняхович

Постанова № 97277710

Відкрити повний перегляд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/1217/18

Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

27 травня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2021 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо контролю за виконанням судового рішення, в порядку статтей 282 та 283 КАС України, в адміністративній справі №806/1217/18 за позовом ОСОБА_2 до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії..

Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.02.2021 зазначену заяву повернув заявнику без розгляду. Судове рішення мотивоване тим, що норми КАС України не передбачають можливості подачі заявником однієї заяви, яка одночасно міститиме і вимогу про встановлення судового контролю і вимогу про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому вирішенню процесуальних питань пов`язаних з виконанням судового рішення в адміністративній справі.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 позов ОСОБА_2 до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було задоволено: визнано протиправною бездіяльність Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка виразилась в ухиленні від перерахунку в належному розмірі та виплати заборгованих коштів по щомісячному довічному грошовому утриманні ОСОБА_2 за лютий - червень 2007 року, а також зобов`язано Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового ОСОБА_2 за період з лютого по червень 2007 року без застосування обмеження максимального розміру, на підставі довідки Апеляційного суду Житомирської області від 01.07.2008 року № 3-149 та виплатити ОСОБА_2 заборговані кошти по щомісячному довічному грошовому утриманню за лютий-червень 2007 року.

Зазначене рішення набрало законної сили 03 вересня 2018 року.

27 вересня 2018 року Житомирським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_2 виконавчий лист №2935 2018р.

Старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Федорець А.Є. 11 травня 2019 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59052312 з примусового виконання виконавчого листа від 27.09.2018 №2935 2018р. по справі №806/1217/18 (а.с.188).

Житомирським окружним адміністративним судом ухвалою від 03 жовтня 2019 року замінено сторону у виконавчому провадженні Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та у ухвалою від 02 березня 2020 року було замінено стягувача у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1 .

08 лютого 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку статтей 282 та 283 КАС України, в якій він просив:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі №806/1217/18, яким зобов`язано Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 за період з лютого по червень 2007 року без застосування обмеження максимального розміру, на підставі довідки Апеляційного суду Житомирської області від 01.07.2008 року № 3-149 та виплатити ОСОБА_2 заборговані кошти по щомісячному довічному грошовому утриманню за лютий-червень 2007 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка виразилась в ухиденні від нарахування та виплати заборгованості в загальній сумі 21729,33 гривень по щомісячному довічному грошовому утриманню судді у відставці ОСОБА_2 за період з лютого по червень 2007 року згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі №806/1217/18.

Крім того, до поданої заяви ОСОБА_1 долучив клопотання про накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_3 штрафу в розмірі від 20 до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі №806/1217/18.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Також слід зазначити, що процесуальні питання пов`язані з судовим контролем за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані статтями 382 та 383 КАС України.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, за приписами статей 382-383 КАС України встановлення судового контролю та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду є окремими (самостійними) видами процесуальними заходами, які може вживати суд, задля забезпечення виконання судового рішення.

Вжиття кожного із зазначених заходів породжує різні процесуальні наслідки для відповідача.

Водночас, відповідно до п. 5 ст. 383 КАС України, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За приписами ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Слід також зазначити, що пунктом 3 частини 3 статті 44 КАС України учасникам справи надано право подавати до суду заяви та клопотання.

Відповідно до частини 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначені в статті 167 КАС України.

Разом з тим, згідно ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 6 КАС України, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що норми КАС України не передбачають можливості подачі заявником однієї заяви, яка одночасно міститиме і вимогу про встановлення судового контролю і вимогу про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення.

Зокрема, заява ОСОБА_1 одночасно містить вимогу про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі №806/1217/18, а також вимогу про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка виразилась в ухиленні від нарахування та виплати заборгованості в загальній сумі 21729,33 гривень по щомісячному довічному грошовому утриманню судді у відставці ОСОБА_2 за період з лютого по червень 2007 року згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі №806/1217/18.

Колегія суддів вважає, що об`єднання в одній заяві кількох способів контролю за виконанням судового рішення не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою (підлягає застосуванню по аналогії закону до заяви позивача).

Також, ч. 6 ст.21 КАС України передбачає, що не допускається об`єднання в одне провадження лише кількох вимог, які належать розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

В даному випадку в одній заяві об`єднані вимоги щодо контролю за виконанням судового рішення винесеного в порядку адміністративного судочинства та визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду, які на переконання суду є взаємопов`язаними між собою.

При цьому колегія суддів зазначає, що у відповідності до вимог ст.382 КАС України, накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу можливе за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому наявні підстави для його скасування.

Згідно зі ст. 320КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у випадку неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи; неправильного застосуваннянорм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий

Смілянець Е. С.

Судді

Сапальова Т.В. Капустинський М.М.