ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: [email protected]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" травня 2021 р. м. Київ Справа № 910/15092/20
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Гарбуз Л.В.
розглянувши справу № 910/15092/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний
комплекс «Арктика», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика», м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного підприємства «Дніпровський краєвид 07», м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»,
м. Київ
про визнання недійсними угоди про розірвання договору та акту прийому-
передачі повернення з користування
за участю представників:
від позивача: Аветян А.Г. - адвокат, ордер серія КС № 263372 від 02.10.2020;
від відповідача: Бєлкін М.Л - адвокат, ордер серія КС № 388679 від 17.02.2021;
від третьої особи на стороні позивача: Щелков П.С. - адвокат, ордер серія АІ № 1096848;
від третьої особи на стороні відповідача: Карпінський С.В. - адвокат, довіреність
№ 19/3-02-293 від 24.12.2020
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою від 02.10.2020 (вх. № суду 15092/20 від 02.10.2020) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" (надалі - відповідач) про визнання недійсними Угоди про розірвання договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, укладеної сторонами 26.07.2016, та Акту прийому-передачі повернення з користування, відповідно до умов угоди про розірвання від 26.07.2016 Договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, який датований 26.07.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Угода про розірвання договору та акт прийому-передачі повернення з користування були укладені не для настання реальних правових наслідків, а з метою виведення активів товариства, оскільки, незважаючи на розірвання Договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, відповідач продовжує користуватись орендованим за вказаним договором майном, відтак позивач, на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України просить суд визнати угоду про розірвання договору та акт прийому-передачі повернення з користування недійсними. Також позивач зазначає, що обставини незмінності фактичних правовідносин користування відповідачем спірними холодильними камерами після 26.07.2016 (дата укладення спірної угоди та акту) свідчить про фіктивність відповідних правочинів, що в силу приписів ст. 234 ЦК України є самостійною підставою для визнання їх недійсними.
Через канцелярію господарського суду міста Києва (вх. № 01-37/71176/20 від 05.10.2020) від відповідача надійшла заява від 05.10.2020 про повернення позову без розгляду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
15.10.2020 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява від 15.10.2020 про усунення недоліків позовної заяви з додатком.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15092/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.11.2020.
17.11.2020 до відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Укрлогістика" від 16.11.2020 про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи № 910/15092/20.
Ухвалою господарського суду міста Києва (суддя Нечай О.В.) від 18.11.2020 заяву ТОВ "Укрлогістика" про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи № 910/15092/20 визнано необґрунтованою та передано її для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Києва (суддя Картавцева Ю.В.) від 23.11.2020 у задоволенні заяви ТОВ "Укрлогістика" про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи № 910/15092/20 відмовлено.
Через канцелярію господарського суду міста Києва (вх. № 01-37184439/20 від 23.11.2020) від відповідача надійшов відзив від 20.11.2020 на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, а саме, що у зв`язку із наявністю простроченої заборгованості, кризовими явищами в економіці країни та з огляду на інші об`єктивні обставини, розірвання Договору № 25/12/14-1 та припинення правовідносин із позивачем в повній мірі відповідало інтересам та планам відповідача, тому останній погодився на розірвання Договору; спірні Угоду та акт підписали уповноважені на це керівники позивача та відповідача; укладаючи Угоду про розірвання Доовору відповідач діяв добросовісно, розумно, обачливо та бажав настання обумовлених Угодою наслідків; відповідач зазначає про відсутність у позивача можливості належного виконання договору користування холодильною камерою після 26.07.2016; з п. 1.8 Договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014 слідує, що холодильні камери та приміщення експлуатації знаходились в іпотеці згідно Договору іпотеки від 04.11.2014, укладеного між позивачем та АТ «Державний ощадний банк України» (третя особа), з судового рішення у справі № 910/15663/19 вбачається, що 24.05.2017 приватним нотаріусом видано АТ «Державний ощадний банк України» свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів про реалізацію предмета іпотеки, отже з 24.05.2017 позивач не є власником всього комплексу та холодильних камер, які передавались відповідачу в користування за Договором; для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу у всіх сторін правочину, є безпідставними твердження позивача про те, що спірна Угода від 26.07.2016 була укладена із свідомого розрахунку вивести активи позивача, про що відповідачу достеменно було відомо як діючому по сьогоднішній день користувачу майна; задоволення позовної вимоги про визнання недійсним акту від 26.07.2016, підписаного на виконання умов спірної Угоди про розірвання Договору, не може відновити права або законні інтереси позивача, вказаний акт прийому-передачі повернення з користування майна не є правочином та не відповідає ознакам правочину в розумінні ст. 202 ЦК України.
Через канцелярію господарського суду міста Києва (вх. № 01-37/84696/20 від 23.11.2020) від відповідача надійшла заява від 23.11.2020 про застосування строків позовної давності.
Через канцелярію господарського суду міста Києва (вх. № 01-37/85166/20 від 25.11.2020) від відповідача надійшло клопотання від 24.11.2020 про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу.
У підготовчому засіданні 25.11.2020 представником відповідача було подано заяву від 25.11.2020 про непідсудність справи № 910/15092/20 господарському суду міста Києва.
У підготовчому засіданні 25.11.2020 судом було оголошено перерву до 23.12.2020.
На електронну адресу господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява від 23.12.2020 (вх. №01-37/93682/20 від 23.12.2020), в якій позвач просить не застосовувати позовну давність по справі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2020 (суддя Нечай О.В.) передано справу № 910/15092/20 за виключною підсудністю до господарського суду Київської області на підставі ч. 3 ст. 30 ГПК України, оскільки спір у цій справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46 А.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2021 справу № 910/15092/20 передано на розгляд судді Христенко О.О.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2021 справу № 910/15092/20 прийнято до розгляду суддею Христенко О.О. та призначено підготовче засідання на 17.02.2021.
Від відповідача надійшли письмові заперечення (вх. № суду 3451/21 від 12.02.2021) проти заяви позивача щодо строків позовної давності.
Ухвалою суду від 17.02.2021 відмовлено ТОВ «Укрлогістика» у задоволенні заяви про повернення позову без розгляду від 05.10.2020 (вх. № суду 01-37/71176/20 від 05.10.2020); відмовлено ТОВ «Укрлогістика» у задоволенні клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу від 24.11.2020 (вх. № суду 01-37/85166/20 від 25.11.2020); відмовлено ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктіка" у поновлені пропущеного строку на подання відповіді на відзив та клопотання про витребування доказів; повернуто ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів від 17.02.2021 (вх. № суду 3776/21) без розгляду.
У підготовчому засіданні 17.02.2021 судом було оголошено перерву до 01.03.2021.
Через канцелярію суду (вх. № 4725/21 від 26.02.2021) від позивача надійшли письмові пояснення від 25.02.2021 по справі та клопотання про витребування доказів.
Від відповідача надійшли письмові заперечення (вх. № суду 4726/21 від 26.02.2021) проти клопотання позивача про витребування доказів, повідомлення (вх. № 4728/21 від 26.02.2021) щодо третіх осіб, на права яких може вплинути рішення в цій справі.
На електронну адресу суду (вх. № 4761/21 від 01.03.2021) від відповідача надійшло клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді в порядку ст. 90 ГПК України.
Через канцелярію суду (вх. № 4772/21 від 01.03.2021) від Приватного підприємства «Дніпровський краєвид 07» надійшла заява від 24.02.2021 про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Ухвалою суду від 01.03.2021 відмовлено ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» у задоволенні клопотання про витребування доказів, що було викладено у позовній заяві від 02.10.2020 (вх. № суду 15092/20 від 02.10.2020); відмовлено ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» у поновленні пропущеного строку на подання клопотання про витребування доказів; повернуто ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» клопотання про витребування доказів від 25.02.2021 (вх. № суду 4725/21 від 26.02.2021) без розгляду; залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України; залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство «Дніпровський краєвид 07»; відкладено підготовче засідання на 29.03.2021.
Через канцелярію суду (вх. № 6995/21 від 25.03.2021) від третьої особи - ПП «Дніпровський краєвид 07» надійшли письмові пояснення від 23.03.2021 по справі, в яких третя особа просить позов задовольнити, а також викладено клопотання третьої особи про витребування доказів.
Через канцелярію суду (вх. № 7108/21 від 26.03.2021) від третьої особи - АТ «Державний ощадний банк України» надійшли письмові пояснення від 24.03.2021 щодо позовних вимог, в яких третя особа просить в позові відмовити в повному обсязі.
На електронну адресу суду (вх. № 7174/21 від 29.03.2021) від відповідача надійшли заперечення від 28.03.2021 на пояснення позивача.
Ухвалою суду від 29.03.2021 відкладено підготовче засідання на 14.04.2021, відповідно до ст. 90 ГПК України зобов`язано позивача надати відповідь на запитання відповідача.
Через канцелярію суду (вх. № 8655/21 від 13.04.2021) від позивача надійшли відповіді від 12.04.2021 на питання відповідача, в яких позивач надав відповідь на два питання відповідача, а щодо інших запитань зазначив, що вони жодним чином не стосуються суті спору по даній справі.
На електронну адресу суду (вх. № 8779/21 від 13.04.2021) від відповідача надійшли письмові заперечення проти клопотання третьої особи - ПП «Дніпровський краєвид 07» про витребування доказів.
На електронну адресу суду (вх. № 8817/21 від 14.04.2021) від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду.
Ухвалою суду від 14.04.2021 відмовлено третій особі - ПП «Дніпровський краєвид 07» у задоволенні клопотання про витребування доказів; відмовлено ТОВ «Укрлогістика» у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду; закрито підготовче провадження у справі № 910/15092/20 та призначено справу до розгляду по суті на 14.05.2021.
Ухвалою суду від 14.05.2021 відкладено розгляд справи по суті на 28.05.2021.
Через канцелярію суду (вх. № 11018/21 від 13.05.2021) від відповідача надійшли письмові узагальнення по справі.
В судових засіданнях представником позивача підтримані позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі; третя особа на стороні позивача - ПП «Дніпровський краєвид 07» просила суд задовольнити позов з підстав, викладених в позовній заяві та письмових поясненнях третьої особи; третя особа на стороні відповідача - АТ «Державний ощадний банк України» просила в позові відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві та у письмових поясненнях третьої особи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача, відповідача та третіх осіб, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області
ВСТАНОВИВ:
25.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" («розпорядник», надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" («користувач», надалі - відповідач) було укладено договір користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1, у відповідності до якого позивач передає в строкове платне користування відповідачу майно, що розташоване у виробничому корпусі літера В, за адресою: Києво-Святошинський район, Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А, а саме холодильні камери: № 105 загальною площею 187,0 м.кв., № 106 загальною площею 351,10 м.кв., № 108 загальною площею 350,90 м.кв., № 109 загальною площею 705,0 м.кв., № 112 загальною площею 699,90 м.кв., № 114 загальною площею 699,90 м.кв., № 117 загальною площею 651,20 м.кв., № 118 загальною площею 705,10 м.кв., № 123 загальною площею 705, 90 м.кв., № 127 загальною площею 555,0 м.кв.
Згідно п. 1.2 Договору позивач зобов`язується забезпечити у холодильній камері температурний режим мінус 16 - плюс/мінус 2 градуси за Цельсієм, необхідний для збереження продуктів харчування, згідно нормативної документації, вказівок виробника та наданих відповідачем заявок.
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що позивач додатково зобов`язується за завданням відповідача надавати за плату послуги: з переміщення, сортування, завантаження, розвантаження товару відповідача з застосуванням механічних засобів (навантажувачів), та/або без застосування механічних засобів (надалі - вантажні послуги), а відповідач зобов`язується оплачувати надані вантажні послуги.
Відповідно до п. 1.8 Договору відповідач повідомлений про те, що холодильні камери та приміщення експлуатації знаходяться в іпотеці згідно Іпотечного договору від 04.11.2014, укладеного між позивачем та АТ «Держаний ощадний банк України» (третя особа). Відповідач повідомлений про те, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки, переходу права власності на предмет іпотеки або відчуження предмета іпотеки, цей Договір користування холодильними камерами та надання вантажних послуг припиняється.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що плата за користування одним м.кв. холодильної камери за одну добу становить 5,41 грн., крім того ПДВ - 1,09 грн., а всього - 6,50 грн. Плата за користування одним м.кв. ходильної камери № 105 та № 108 за одну добу становить 5,00 грн., крім того ПДВ - 1,00 грн., а всього - 6,00 грн. Загальна сума орендної плати за одну добу оренди холодильних камер складає 30 022,50 грн., крім того ПДВ - 6 004,50 грн., а всього - 36 027,00 грн.
Згідно п. 2.2.1 Договору загальна сума плати за користування холодильною камерою за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за користування за попередній повний місяць на індекс інфляції, за даним Держкомстата України, що друкується в газеті "Урядовий кур`єр" за поточний місяць, без укладання додаткових угод до цього Договору. Для розрахунку загальної суми плати за один місяць користування холодильною камерою сторони дійшли згоди базовим місяцем вважати - перший повний місяць користування в який було встановлена або змінена плата за користування згідно п. 2.1 цього Договору.
Пунктом 2.5 Договору визначено, що оплата за користування холодильною камерою за наступні місяці сплачується до 05 числа місяця користування за поточний місяць користування.
Згідно п. 2.6 Договору позивач надає відповідачу рахунок-фактуру на сплату плати за користування щомісячно до 30 числа місяця, що передує місяцю користування.
Відповідно до п. 7.1 Договору він набуває чинності з дати підписання та діє по 31 грудня 2015 року (включно).
Строк дії договору № 25/12/14-1 було продовжено на 1 календарний рік по 31 грудня 2016 року (включно) додатковою угодою № 16/1 від 31.12.2015 до Договору № 25/12/14-1.
Листом від 05.08.2016 року позивач повідомив відповідача про припинення повноважень колишнього директора, скасування довіреностей та зміну банківських реквізитів, на які необхідно було сплачувати орендні платежі.
Проте, 26.07.2016 між позивачем та відповідачем було укладено угоду про розірвання Договору № 25/12/14-1 від 25.12.2014.
Відповідно до п. 1 Угоди про розірвання сторони дійшли згоди про розірвання Договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/4-1 від 25.12.2014 з 27 липня 2016 року.
Пунктом 2 Угоди сторони погодили, що останній день надання послуг за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014 року є 26 липня 2016 року.
Актом прийому-передачі повернення з користування майна від 26.07.2016 переданого за договором № 25/12/14-1 від 25.12.2014, який підписано позивачем та відповідачем, відповідач повернув з користування орендоване за Договором майно, а позивач прийняв вказане майно.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними Угоди від 26.07.2016 про розірвання Договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014 та акту прийому-передачі від 26.07.2016 повернення з користування, оскільки Угода про розірвання та акт прийому-передачі є наслідком виключно недобросовісної поведінки та зловживання своїми правами колишнього директора ТОВ «ТЛК «Арктика» Скорика В.М. , їх виготовлення мало місце заднім числом та вчинено з єдиною метою - виведення активів з товариства, безпідставною відмовою товариства від отримання прибутку за наслідками здійснення своєї господарської діяльності, що не може свідчити про їх вчинення в інтересах позивача, що є самодостатньою підставою в силу приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання Угоди про розірвання Договору та акту прийому-передачі недійсними.
Позивач зазначає, що незмінність фактичних правовідносин користування відповідачем холодильними камерами після укладення спірної Угоди про розірвання Договору та Акту прийому-передачі свідчить про фіктивність відповідних правочинів, що в силу приписів ст. 234 ЦК України є самостійною підставою для визнання їх недійсними, оскільки відповідачем не звільнялося та не поверталося позивачу орендоване згідно Договору майно.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що через загальну економічну ситуацію в країні та спад попиту на послуги відповідача влітку 2016 року чинність Договору № 25/12/14-1 не відповідала інтересам ТОВ «Укрлогістика», оскільки у відповідача не було необхідності в користуванні більше ніж 7 500 кв.м. холодильних камер, а вартість користування холодильними камерами та супутніх послуг, передбачених Договором, була обтяжливою для відповідача.
Між позивачем та відповідачем підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2016 по 26.07.2016 за Договором № 25/12/14-1 від 25.12.2014, відповідно до якого станом на 26.07.2016 заборгованість ТОВ «Укрлогістика» на користь ТОВ «ТЛК «Арктика» становила 1 465 303,45 грн.
Позивач не заперечував наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 25/12/14-1 від 25.12.2014 у вказаній сумі та підписання сторонами вказаного акта звіряння.
Таким чином, наявність простроченої заборгованості ТОВ «Укрлогістика» перед ТОВ «ТЛК «Арктика» по оплаті послуг за користування в розмірі 1 465 303,45 грн. станом на липень 2016 року при необхідності нести позивачем експлуатаційні витрати та сплачувати за електроенергію, спростовує твердження позивача про те, що у керівництва ТОВ «ТЛК «Арктика» не було підстав вимагати розірвання Договору користування станом на липень 2016 року, що позивач мав стабільний прибуток від здавання холодильних камер саме відповідачу, що розірвання Договору користування не відповідало інтересам позивача.
Відповідач зазначає, що протягом червня-липня 2016 року ТОВ «Укрлогістика» уклало договори суборенди інших холодильних камер на більш сприятливих умовах. В матеріалах справи наявні копії договорів оренди та суборенди від 15.06.2016 так від 01.07.2016, укладені між відповідачем та ПП «Михалич», предметом яких є передача в оренду/суборенду відповідачу термокамер, що знаходяться в складському комплексі за адресою: Київська область, Васиьківський район, смт. Глеваха, вул. Вокзальна, 4, літера В.
Згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Оскаржувані Угоду про розірвання Договору та Акт підписано з боку ТОВ «ТЛК «Арктика» директором Скориком В.М., запис про якого містився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач у позовній заяві зазначає, що повноваження директора Скорика В.М. було припинено за рішенням власників ТОВ «ТЛК «Арктика» від 27.07.2016, тобто після укладення спірної Угоди про розірвання Договору та Акту.
Відповідач зазначає, що жодних підстав сумніватися у повноваженнях Скорика В.М. як директора позивача, або про невідповідність укладеної Угоди про розірвання Договору волі або інтересам позивача у відповідача не було. Відповідач зазначає, що укладаючи Угоду про розірвання Договору, ТОВ «Укрлогістика» діяло добросовісно, розумно, обачливо та бажало настання обумовлених Угодою про розірвання Договору наслідків.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Як зазначалось вище відповідно до п. 2.6 Договору позивач надає відповідачу рахунок-фактуру на сплату плати за користування щомісячно до 30 числа місяця, що передує місяцю користування.
Відповідач зазначає, що жодних рахунків на оплату за користування холодильними камерами після укладення Угоди про розірвання позивач відповідачу не виставляв. Позивач зазначеного не спростував.
Вказаним також підтверджується, що позивач, укладаючи Угоду про розірвання Договору, мав на меті припинення правовідносин між позивачем та відповідачем щодо надання в користування холодильних камер та надання вантажних послуг.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення директором Скориком В.М. угод від 23.05.2016 та від 01.06.2016 про відчуження ТОВ «Нагваль-Фіш» майна ТОВ «ТЛК «Арктика», а саме комірок, кабельних ліній, світлофору та холодильного обладнання на базі компресорних станцій.
Однак, суд зазначає, що вказане обладнання не було предметом Договору № 25/12/14-1, укладеного між позивачем та відповідачем, за яким передавались в користування холодильні камери та позивач зобов`язувався надавати вантажні послуги та забезпечити у холодильній камері температурний режим мінус 16 градусів за Цельсієм, що є неможливим у зв`язку із продажем електричного та холодильного обладнання, яке є необхідним для функціонування холодильних камер.
Рішенням господарського суду Київської області від 21.09.2017 у справі № 911/2129/17 за позовом ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» до ТОВ «Нагваль-Фіш» та ТОВ «Крупенія» про визнання договорів недійсними взнано недійсним укладений 23.05.2016 між ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» та ТОВ «Нагваль-Фіш» договір купівлі-продажу № 23/05-КП1; визнано недійсним укладений 01.06.2016 між ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» та ТОВ «Крупенія» договір №1/06-1КП-ОБ; витребувано від ТОВ «Крупенія» на користь ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» майно, що забезпечує функціонування (постачання електроенергії) комплексу «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», а саме: дві комірки з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 №0502009) та ІІ секції шини 10 кВ (К13 №05014948); кабельну лінію від комірки №1 - Л-ТП-2323-І (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); кабельну лінію від комірки №13 - Л-ТП-2323-ІІ (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); світлофорний об`єкт на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина - Боярка, км 4+430 (ліворуч), що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а; холодильне обладнання на базі компресорних станцій, розміщене в рибному ярмарку та комплексі по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», який складається з: адміністративного корпусу «А» площею 1 237,2 кв.м.; рибного ярмарку «Б» площею 2 983,0 кв.м.; комплексу по зберіганню продуктів харчування «В» площею 16 522,2 кв.м.; насосної підстанції «Г» площею 37,5 кв.м. та механічної майстерні «Д» площею 128,7 кв.м., та внутрішньо майданчикову мережу 3ТП/РП-4ч 1000 кВа Трансформатор, що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а.
Вказане рішення залишено в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій.
У вказаному рішенні суду у справі № 911/2129/17 встановлено, що оскаржувані Договори стосуються відчуження на користь ТОВ «Нагваль-Фіш» та ТОВ «Крупенія» обладнання, а саме: двох комірок з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 №0502009) та ІІ секції шини 10 кВ (К13 №05014948); кабельної лінії від комірки №1 - Л-ТП-2323-І (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); кабельної лінії від комірки №13 - Л-ТП-2323-ІІ (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); світлофорного об`єкту на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина - Боярка, км 4+430 (ліворуч), холодильного обладнання на базі компресорних станцій та внутрішньо майданчикової мережі 3ТП/РП-4ч 1000 кВа Трансформатор, що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а.
При цьому, відповідне обладнання було налагоджено і запущено для забезпечення електропостачання комплексу споруд «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», який складається з: адміністративного корпусу «А» площею 1 237,2 кв.м.; рибного ярмарку «Б» площею 2 983,0 кв.м.; комплексу по зберіганню продуктів харчування «В» площею 16 522,2 кв.м.; насосної підстанції «Г» площею 37,5 кв.м. та механічної майстерні «Д» площею 128,7 кв.м., та розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, з розробленою потужністю для можливості безперервного забезпечення електропостачання холодильних камер і логістичного центру, здача в оренду яких є основним видом діяльності ТОВ «ТЛК «Арктика».
Тобто, за наслідками вчинення оскаржуваних Договорів можливість функціонування комплексу «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «Логістик центр «Скандинавія», а відтак, і підприємницька діяльність ТОВ «ТЛК «Арктика» в цілому (основним видом якої зі слів представника позивача є здача в оренду такого комплексу), залежить виключно від волі володільця наведеного обладнання, адже для подальшого функціонування вказаного комплексу існує необхідність в отриманні відповідного обладнання в користування.
При цьому, згідно вказаної інформації податкової в подальшому (в серпні 2016 року) ТОВ «Крупенія» було змінено свій штат найманих працівників у кількості 45 людей (за даними четвертого кварталу 2016 року) саме за рахунок звільнених з ТОВ «ТЛК «Арктика» працівників (відповідні обставини підтверджуються співпадінням ідентифікаційних кодів працівників), яких ТОВ «Крупенія» почало приймати на роботу лише з 02.08.2016 року.
Відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 01.09.2020 у справі № 911/2129/17, постановленої за результатами розгляду скарги на дії ВДВС, наказ суду, виданий на виконання рішення суду щодо витребування у ТОВ «Крупенія» майна, станом на 01.09.2020 не виконаний.
Господарським судом міста Києва розглядалась справа № 910/1548/17 за позовом ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до ТОВ "Крупенія" та ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання договору недійсним та стягнення 55 000,00 грн., в якій рішенням суду від 26.02.2018 визнано недійсним договір про спільну діяльність від 26.07.2016, укладений між ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та ТОВ "Крупенія". Вказане рішення залишено в силі судом апеляційної інстанції.
Таким чином, станом на момент укладення спірної Угоди про розірвання Договору у позивача була відсутня технічна можливість виконувати умови Договору про користування холодильною камерою та надання вантажних послуг в частині підтримання передбаченого умовами Договору температурного режиму, для чого необхідне обладнання для електропостачання.
Позивач не надав відповідно до ст. 90 ГПК України відповіді на поставлені відповідачем у відзиві питання, та не спростував наведеного вище, а саме, що після 26.07.2016 позивач не мав технічної можливості виконувати свої зобов`язання за Договором про користування холодильною камерою та надання вантажних послуг та не довів порушеного права позивача на отримання коштів від здавання в оренду холодильних камер саме відповідачу.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 1.8 Договору відповідач повідомлений про те, що холодильні камери та приміщення експлуатації знаходяться в іпотеці згідно Іпотечного договору від 04.11.2014, укладеного між позивачем та АТ «Держаний ощадний банк України» (третя особа). Відповідач повідомлений про те, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки, переходу права власності на предмет іпотеки або відчуження предмета іпотеки, цей Договір користування холодильними камерами та надання вантажних послуг припиняється.
Як вбачається із рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі № 910/15663/19 за позовом ТОВ «Інвестиційна компанія «Актив Фінанс Захід» до 1. Міністерства юстиції України, 2. ПАТ «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів 1. ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», 2. Дочірнє підприємство «БЦТ», 3. Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловська Ганна Олегівна, 4. Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Біккінеєва Ірина Анатолівна про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії, якими у задоволені позовних вимог було відмволено, 24.05.2017 на підставі Акту № 53999200/24 від 23.05.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою Іриною Анатолієвною видано АТ «Ощадбанк» Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів про реалізацію предмета іпотеки, зареєстроване в реєстрі за № 2172, матеріалами справи підтверджено та не спростовано ТОВ «Інвестиційна компанія «Актив Фінанс Захід», що предмет іпотеки було реалізовано для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, а вартість предмета застави не перевищувала розмір заборгованості боржника перед іпотекодержателем.
Таким чином з 24.05.2017 право власності на холодильні камери, які були об`єктом Договору № 25/12/14-1 від 25.12.2014, перейшло до іншої особи, тому є безпідставним посилання позивача на те, що відповідач до сьогоднішнього дня користується холодильними камерами, які були об`єктом вказаного Договору, оскільки користування цим майном з 24.05.2017 не стосується прав позивача.
На підтвердження факту користування відповідачем майном за Договором позивачем було надано роздруківку з офіційної веб-сторінки ТОВ «Укрлогістика» від 05.07.2019, в якій в розділі «Контакти» зазначено, в тому числі й Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А.
Як зазначалось вище з 24.05.2017 користування відповідачем холодильними камерами не стосується прав позивача, а роздруківки з сайту датовані 05.07.2019.
ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» звертався до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Укрлогістика», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ПАТ «Державний ощадний банк України» про виселення відповідача з об`єктів нерухомості, розташованих за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А, в тому числі і з комплексу по зберіганню продуктів харчування «В» площею 16 522,2 кв.м; а також стягнення грошових коштів за безпідставне використання майна та стягнення грошових коштів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2017 у справі № 910/24419/16 у задоволені позову відмовлено повністю. Колегією суддів встановлено, що ТОВ «ТЛК «Арктика» не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження користування ТОВ «Укрлогістика» спірними об`єктами нерухомості, розташованими за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А, в тому числі в комплексі по зберіганню продуктів харчування «В» площею 16 522,2 кв.м; зокрема, перебування майна або працівників ТОВ «Укрлогістика» у вказаних приміщеннях.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Господарським судом міста Києва розглядалась справа № 910/10753/19 за позовом ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "АРКТИКА" до ТОВ "УКРЛОГІСТИКА" про стягнення 161 100,94 грн., з яких 25 990,99 грн. 3 % річних та 135 109,95 грн. інфляційних втрати за порушення відповідачем грошових зобов`язань за укладеним між сторонами Договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг від 25.12.2014 № 25/12/14-1.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 910/10753/19 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 апеляційне провадження у справі № 910/10753/19 за апеляційною скаргою ТОВ "Айвсервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2019 закрито.
В матеріалах справи № 910/15092/20 наявна відповідь ТОВ «Айсервіс» вих. № 9-06-2020 від 09.06.2020 на адвокатський запит адвоката Архіпова О.Ю. щодо надання інформації та належним чином завірених документів щодо правових підстав надання ТОВ «Айсервіс» ТОВ «Укрлогістика» холодильних камер за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46 А.
Так, ТОВ «Айсервіс» зазначає, що в липні 2016 року між ТОВ «ТЛК «Арктика» та ТОВ «Крупенія» було укладено договір про спільну діяльність; ТОВ «Айсервіс» та ТОВ «Крупенія» домовились про надання ТОВ «Айсервіс» холодильних камер в оренду з 27.07.2016 по 31.07.2016; ТОВ «Айсервіс» та ТОВ «Укрлогістика» підписали договір користування холодильними камерами та надання вантажних послуг; однак ТОВ «Крупенія» не підписало договір та не передало ТОВ «Айсервіс» в оренду холодильні камери; тому ТОВ «Айсервіс» не передало вказані холодильні камери в користування ТОВ «Укрлогістика» (акт прийому-передачі майна не підписувався, тому договір від 27.07.2016, підписаний між ТОВ «Айсервіс» та ТОВ «Укрлогістика», є фактично неукладеним); ТОВ «Айсервіс» відмовилось від своїх вимог до ТОВ «Укрлогістика».
Господарським судом міста Києва розглядалась справа № 910/14101/19 за позовом ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до ТОВ "Укрлогістика" про стягнення 164 344,29 грн. заборгованості за платежами за користування холодильними камерами за Договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014 у період з 01.10.2016 по 03.10.2016.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі № 910/14101/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Так, судами встановлено, що твердження позивача про те, що надані в підтвердження повернення майна та розірвання договору документи є результатом «недобросовісної поведінки колишнього директора позивача» та те, що «їх виготовлення мало місце заднім числом та вчинено з єдиною метою - виведення активів товариства» позивача будь-якими належними та допустимими доказами не обґрунтовані.
Доказів підписання Угоди та Акту "заднім числом" позивачем не надано, відповідного клопотання про призначення експертизи документів - не заявлено.
Враховуючи те, що в силу положень п. 2.13 Договору плата за користування нараховується до моменту фактичного повернення холодильної камери розпоряднику за актом прийому-передачі, факт повернення майна підтверджується Актом прийому-передачі повернення з користування від 26.07.2016, а припинення Договору №25/12/14-1 Угодою від 26.07.2016 про розірвання договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг (правомірність якої в силу положень ст. 204 ЦК України презюмується), у якій зазначено, що сторони дійшли згоди про розірвання договору з 27.07.2016 та те, що останнім днем надання послуг є 26.07.2016, а також враховуючи те, що матеріали справи не містять передбачених п. 2.6 Договору рахунків-фактур (на сплату плати за користування), які розпорядник має надати користувачу щомісячно до 30 числа місяця, що передує місяцю користування та на підставі яких має здійснюватись оплата, суди зазначили про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованої на підставі цього договору заборгованості за період з 01.10.2016 по 03.10.2016, який перебуває поза межами періоду дії договору.
У справі № 910/15092/20 про визнання недійсними Угоди про розірвання Договору та акту прийому-передачі заявляючи про підписання спірних Угоди та Акту "заднім числом" позивачем також не надано відповідного клопотання про призначення технічної експертизи документів.
Позивач також зазначає, що обставини незмінності фактичних правовідносин користування відповідачем спірними холодильними камерами після 26.07.2016 (укладення спірної Угоди та акту прийому-передачі) свідчить про фіктивність відповідних правочинів, що в силу приписів ст. 234 ЦК України є самостійною підставою для визнання їх недійсними.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Отже, для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.
За таких обставин, твердження позивача, що оспорювана Угода про розірвання Договору не спрямована на настання правових наслідків є помилковими, оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, в розумінні ст.ст. 76, 77, 79 ГПК України, обставин фіктивності оскаржуваного правочину, з огляду на відсутність умислу обох сторін на вчинення фіктивного правочину, у зв`язку з чим обумовлені законом підстави для визнання оспорюваного правочину фіктивним в силу приписів ст. 234 ЦК України відсутні.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 у справі № 911/390/18, постанові від 11.09.2018 у справі № 916/2918/17.
Позивач заявляє також позовну вимогу про визнання недійсним Акту прийому-передачі повернення з користування, відповідно до умов Угоди про розірвання від 26.07.2016 Договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, який датований 26.07.2016.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема: договори та інші правочини. За змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Аналогічні способи захисту визначені в ст. 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони зазначили в акті прийому-передачі від 26.07.2016 найменування та площу майна, яке відповідач передає (повертає з користування), а позивач приймає у зв`язку із укладенням сторонами Угоди про розірвання Договору № 25/12/14-1 від 25.12.2014 користування холодильною камерою та надання вантажних послуг.
Таким чином, оспорюваний акт прийому-передачі від 26.07.2016, що є предметом позову у даній справі, є документом, який складений відповідно до умов укладеної між сторонами Угоди від 26.07.2016 про розірвання Договору та фіксує кількість переданого та прийнятого майна з користування.
Вказаний акт прийому-передачі не містить істотних умов договору, в ньому не зафіксовано, які права і обов`язки виникають між сторонами. Відповідний акт засвідчує лише факт повернення майна, яке відбулось на підставі укладеної між сторонами Угоди про розірвання Договору.
Оскільки дія акту прийому-передачі від 26.07.2016 не спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише фіксує найменування майна та площу, яку відповідач повертає з користування, а позивач приймає з користуваня за Угодою про розірвання Договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг, тому зазначений акт прийому-передачі не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України.
Акт прийому-передачі не має ознак правочину у розумінні ст. 202 ЦК України, а є лише первинним документом, тому не підлягає визнанню недійсним, а визнання недійсним акту, підписаного на виконання умов договору, не може відновити права або законні інтереси позивача.
Згідно ч.ч. 1-5 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч.ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 203 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд зазначає, що звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. За відсутності доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.
Суд вважає необгрунтованими твердження позивача про те, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому дані обставини виключають можливість вважати Угоду про розірвання договору такою, що не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, тому суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог.
У відзиві та у заяві від 23.11.2020 про застосування строків позовної давності (вх. № суду 01-37/84696/20 від 23.11.2020) відповідач просив застосувати позовну давність до заявлених вимог.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події з якою пов`язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як зазначено у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Так, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже перш, ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Такий ж висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/12.
Враховуючи відсутність встановлення судом порушення прав чи інтересів позивача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до вимог позивача про визнання недійсними Угоди від 26.07.2016 про розірвання Договору та Акту від 26.07.2016 прийому-передачі повернення з користування майна, укладених між позивачем та відповідачем.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати у вигляді судового збору, відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» про визнання недійсними угоди про розірвання договору та акту прийому-передачі повернення з користування відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 22.06.2021
Суддя О.О. Христенко
Ухвала № 99313544
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
УХВАЛА
"02" вересня 2021 р. Справа№ 910/15092/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика"
про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду Демидової А.М., Владимиренко С.В.
від розгляду справи № 910/15092/20
за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"
на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2021 (повний текст підписано 22.06.2021) (суддя Христиненко О.О.)
та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2021 (підписано 23.06.2021) (суддя Христиненко О.О.)
у справі № 910/15092/20 Господарського суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України",
про визнання недійсними угоди про розірвання договору та акта прийому-передачі повернення з користування
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В. перебувають апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2021 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2021 у справі № 910/15092/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2021 у справі № 910/15092/20 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2021 у справі № 910/15092/20; зупинено дію додаткового рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2021 у справі № 910/15092/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 14.09.2021 о 09:55.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2021 у справі № 910/15092/20 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2021 у справі № 910/15092/20; зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2021 у справі № 910/15092/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 14.09.2021 о 09:55.
25.08.2021 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" надійшла заява про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду Демидової А.М., Владимиренко С.В. від розгляду справи № 9100/15092/20 (надіслана на адресу суду 21.08.2021).
Заява про відвід мотивована тим, що у заявника наявні сумніви щодо об`єктивності та неупередженості суддів Демидової А.М., Владимиренко С.В., оскільки адвокат ТОВ "Укрлогістика" - Савчук Андрій Володимирович входив до складу Громадської Ради Доброчесності з 2016р. по 2020р., якою затверджено висновки про невідповідність суддів Демидової А.М. (висновок затверджено 03.05.2017) та Владимиренко С.В. (висновок затверджено 14.04.2017) критеріям доброчесності та професійної етики, у зв`язку із чим, судді Демидова А.М. та Владимиренко С.В. мають потенційний та/або реальний конфлікт інтересів з адвокатом ТОВ "Укрлогістика" Савчуком А.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 визнано необґрунтованою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду Демидової А.М., Владимиренко С.В. від розгляду справи № 910/15092/20. Передано матеріали справи № 910/15092/20 для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою щодо розгляду заяви про відвід, відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" про відвід суддів Демидової А.М., Владимиренко С.В. від розгляду справи № 910/15092/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Гаврилюка О.М., суддів: Суліма В.В., Коротун О.М.
Відповідно до частини 1-3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно частини 7, 11 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Колегія суддів, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" про відвід суддів Демидової А.М., Владимиренко С.В. від розгляду справи № 910/15092/20, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Згідно із ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.
Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява №7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 66).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24.02.1993, Series A N 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява №33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява №73797/01, пункт 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", пункт 32, Reports 1996-III). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26.10.1984 р. у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, №86). Насамкінець, концепції незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява №65411/01, пункт 62, ECHR 2006-XIII) (пункти 104-107).
Однак, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" не містить обставин, які підтверджують сумнів в неупередженості або об`єктивності суддів Північного апеляційного господарського суду Демидової А.М., Владимиренко С.В.
Той факт, що адвокат ТОВ "Укрлогістика" - Савчук Андрій Володимирович входив до складу Громадської Ради Доброчесності з 2016р. по 2020р., якою затверджено висновки про невідповідність суддів Демидової А.М. (висновок затверджено 03.05.2017) та Владимиренко С.В. (висновок затверджено 14.04.2017) критеріям доброчесності та професійної етики, у зв`язку із чим, на думку заявника, судді Демидова А.М. та Владимиренко С.В. мають потенційний та/або реальний конфлікт інтересів з адвокатом ТОВ "Укрлогістика" Савчуком А.В., не можуть бути підставами для обґрунтованих об`єктивних сумнівів у небезсторонності чи браку неупередженості у судді.
Колегія суддів зазначає, що саме лише припущення про існування відповідних обставин (необ`єктивності та упередженості суддів) не може бути покладено в основу будь-якого судового акта, в тому числі й прийнятого за результатами розгляду заяви про відвід судді, а тому не є підставою для відводу суддів у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, керуючись статтями 35, 36, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" відвід суддів Північного апеляційного господарського суду Демидової А.М., Владимиренко С.В. від розгляду справи № 910/15092/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун