ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Постанова № 97242572

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

**ПОСТАНОВА**

**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**

25 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/3638/20

**Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:**

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

**за участю** представників:

позивача (прокуратури) - Костюк О. В. (посвідчення від 02.01.2020 № 054763),

відповідача-1 - не з\`явилися,

відповідача-2 - Богатирьова С. А. (адвокат),

**розглянув касаційну скаргу** Приватного підприємства "Каліпсо-2007" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 (головуючий - Ярош А. І., судді Діброва Г. І.,** **Принцевська Н. М.) у справі

**за позовом** заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави

**до: **1) Одеської міської ради,

2\) Приватного підприємства "Каліпсо-2007"

**про **визнання незаконними та скасування в частині додатків до рішень, визнання недійсними договору купівлі-продажу, державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов\`язання повернути земельну ділянку.

**Короткий зміст і підстави позовних вимог**

**1.** 18.12.2020 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява заступника керівника Одеської обласної прокуратури (далі - Прокурор, позивач) в інтересах держави до Одеської міської ради (далі - Одеська міськрада, Міськрада, відповідач-1) та Приватного підприємства "Каліпсо-2007" (далі - ПП "Каліпсо-2007", Підприємство, відповідач-2) про:

1\) визнання незаконним та скасування пункту 7 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб\`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2006-2007 роках, що є додатком до рішення Одеської міськради від 18.09.2006 № 538 "Про погодження проектів землеустрою та внесення пропозицій стосовно розгляду питань, пов\`язаних з продажем земельних ділянок суб\`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону в 2006-2007 роках" (далі - рішення Одеської міськради від 18.09.2006 № 538, оспорюване рішення від 18.09.2006) у частині включення земельної ділянки площею 0,5028 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (район пляжу "Курортний");

2\) визнання незаконним та скасування пункту 6 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб\`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2006-2007 роках, що є додатком до рішення Одеської міськради від 29.09.2006 № 354-У "Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні" (далі - рішення Одеської міськради від 29.09.2006 № 354-У, оспорюване рішення від 29.09.2006), в частині, що стосується земельної ділянки площею 0,5028 га за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (район пляжу "Курортний");

3\) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.03.2007, укладеного між відповідачами та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. та зареєстрованого у реєстрі за № 369 (далі - догові купівлі-продажу від 02.03.2007, оспорюваний договір);

4\) визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯВ № 112073 від 30.07.2007, реєстровий № 020750500043 (далі - оспорюваний держакт від 30.07.2007), виданого Підприємству на земельну ділянку площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006;

5\) зобов\`язання ПП "Каліпсо-2007" повернути у власність держави в особі Одеської міськради земельну ділянку площею 0,5028 га вартістю 85827960 грн, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006 (далі - спірна земельна ділянка), шляхом складання акта приймання-передачі, з посиланням на положення статей 21, 203, 215, 216, 391, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 58, 60, 61, 62, 83, 126, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 88 Водного кодексу України (далі - ВК України), статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

**2.** Позовна заява аргументована тим, що оспорювані рішення (у відповідній частині) прийнято Міськрадою та оспорюваний договір укладено відповідачами з порушенням норм земельного та водного законодавства, якими заборонено передачу у приватну власність для забудови земель у межах прибережних захисних смуг, у тому числі для зведення об\`єктів оздоровчого призначення, оскільки спірна земельна ділянка є** **частиною рекреаційної території (схилу моря), яка знаходиться у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Обґрунтовуючи підстави для самостійного звернення до суду з цим позовом, Прокурор зазначив про те, що: 1) існує необхідність вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму усунення перешкод у розпорядженні державою спірною земельною ділянкою шляхом вилучення її з власності Підприємства. Звернення Прокурора до суду в спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо повернення у володіння та розпорядження держави земельної ділянки з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників; 2) при прийнятті оспорюваних рішень Одеська міськрада внаслідок допущених порушень розпорядилася земельною ділянкою усупереч норм чинного законодавства, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади міста Одеси та, відповідно, і держави, внаслідок чого позбавила територіальну громаду права розпорядження земельною ділянкою прибережної захисної смуги. Тобто Міськрада не лише не здійснює такий захист, але й сама допустила порушення та є відповідачем за позовними вимогами. У спірних правовідносинах наявність "інтересу держави" позивач вбачає у відновленні порушеного права Українського народу у сфері земельних правовідносин.** **Також незаконне надання земель прибережної захисної смуги порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Прокурор наголошує, що чинне законодавство взагалі не передбачає надання земель зазначеної категорії у приватну власність для цілей, визначених у оспорюваних рішеннях. Крім того у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а спір належить до передбачених законом (статтею 1311 Конституції України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру") випадків, коли прокурор може звертатися до суду як позивач.

**Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій**

**3. **Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2021 (суддя Малярчук І. А.) (у редакції ухвали від 01.02.2021 про виправлення описки) позов Прокурора у цій справі залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України. Повернуто без розгляду заяву Громадської організації "Волонтерський рух "Спільна Мета" від 19.01.2021 (вх. № 1484/21) про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

**4. **Ухвала мотивована тим, що: 1) органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є саме Одеська міськрада, що спростовує твердження Прокурора про відсутність такого органу. Наразі Прокурор не звернувся до компетентного органу (Одеської міськради) до подання цього позову до суду, позбавив її можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Звідси передчасним є твердження прокурора про бездіяльність Одеської міськради щодо визначеного прокурором порушення інтересів держави (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17); 2) таким чином прокурор позбавив Міськраду права виступити позивачем за цим позовом; 3) Прокурором заявлено вимогу про повернення ПП "Каліпсо-2007" земельної ділянки її законному власнику - державі в особі Одеської міськради шляхом складання акта приймання-передачі, за якою (вимогою) орган місцевого самоврядування також має виступати позивачем.

**5. **Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.01.2021 та передано матеріали справи № 916/3638/20 на розгляд Господарського суду Одеської області.

**6.** Постанова аргументована тим, що: 1) Прокурор оскаржив рішення Одеської міськради та договір купівлі-продажу від 02.03.2007, укладений між ПП "Каліпсо-2007" та Міськрадою, саме тому визначив останню співвідповідачем, рішення якого оскаржуються через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки прибережної захисної смуги у власність. У зв\`язку з цим Прокурор мав підстави звернутися до суду як самостійний позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц); 2) з відзиву Одеської міськради на позовну заяву вбачається, що відповідач-1 не погоджується з позовом Прокурора, вважає оскаржувані рішення законними і такими, що відповідають нормам законодавства України, доводи позивача вважає необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову; 3) оскільки матеріали справи містять докази тривалого листування, яке стосовно спірної земельної ділянки з вересня 2020 року велося Прокуратурою Одеської області з виконавчими органами Одеської міськради та комунальними підприємствами, підпорядкованими Міськраді, зокрема з Департаментом комунальної власності Одеської міськради, Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міськради, Департаментом архітектури та містобудування Одеської міськради, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міськради, Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міськради, Комунальним підприємством "Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування", то Одеська міська рада не тільки не здійснила заходів захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, які Прокурор вважає порушеними, а й взагалі заперечує проти наявності будь-яких порушень при прийнятті оспорюваних рішень та укладенні оспорюваного договору, що є підставою для самостійного звернення Прокурора з позовом у цій справі.

**Короткий зміст вимог касаційної скарги**

**7.** Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ПП "Каліпсо-2007" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати повністю і залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.

**Узагальнені доводи особи, яка подала касаційна скаргу**

**8.** На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме статті 23 Закону України "Про прокуратуру" і статті 53 ГПК України, наголошуючи, що: 1) Одеська міськрада має всі передбачені законом повноваження на звернення в інтересах територіальної громади м. Одеси з позовом до суду, що спростовує твердження позивача стосовно відсутності уповноваженого органу та, як наслідок, щодо наявності повноважень Прокурора на звернення до суду з позовом; 2) під час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 687/379/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 31.10.2018 у справі № 910/6814/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 21.12.2018 у справі № 922/901/17; 3) позивач не надав жодного доказу як на підтвердження будівництва об\`єкта житлового фонду на спірній земельній ділянці, так і щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду та прибережної захисної смуги, натомість Підприємство надало до суду першої інстанції докази знаходження спірної земельної ділянки в рекреаційній зоні та її використання відповідно до встановленого режиму використання земель цієї категорії.

**Узагальнений виклад позиції інших учасників справи**

**9. **Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

**Розгляд справи Верховним Судом **

**10.** Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Каліпсо-2007" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 у справі № 916/3638/20 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 25.05.2021 о 15:30.

**Фактичні обставини, встановлені судом апеляційної інстанції**

**11.** Рішенням Одеської міськради від 18.09.2006 № 538 включено спірну земельну ділянку до Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб\`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціонів під № 7.

Згодом рішенням Одеської міськради від 29.09.2006 № 354-У затверджено технічні паспорти земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах у формі аукціону. Затверджено стартові ціни земельних ділянок та вирішено провести земельні торги у формі аукціонів у 2006-2007 роках, а також вирішено продати земельні ділянки переможцям аукціону за результатами земельних торгів.

Зокрема, вказаним рішенням передбачено продаж спірної земельної ділянки, у зв\`язку з чим включено її до пункту 6 відповідного Переліку.

**12. **За результатами проведення земельного аукціону спірну земельну ділянку було продано переможцю аукціону, яким стало ПП "Каліпсо-2007", у зв\`язку з чим 02.03.2007 між відповідачами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, цільове призначення - для проектування та будівництва рекреаційно-оздоровчого комплексу (3-4 поверхи), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 369.

**13. **У подальшому, за ПП "Каліпсо-2007" зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, та 30.07.2007 видано Підприємству державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯВ № 112073, реєстраційний № 020750500043.

**14.** 18.09.2019 Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала відповідачу-2 дозвіл № ОД 112192612166 на виконання будівельних робіт з будівництва адміністративної будівлі, допоміжних споруд та інфраструктури для відпочинку, рекреаційного призначення.

**Позиція Верховного Суду**

**15.** Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

**16. **В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про наявність підстав для самостійного представництва Прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру"** **з тих мотивів, що Одеська міськрада, яка прийняла оспорювані рішення та є стороною оспорюваного договору, розпорядилася спірною земельною ділянкою, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси і розташована у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, з порушенням вимог чинного земельного та водного законодавства, якими заборонено передачу у приватну власність для забудови земель у межах прибережних захисних смуг, тому Прокурор з метою захисту інтересів держави звернувся до суду з цим позовом як самостійний позивач, оскільки в силу норм процесуального закону Міськрада одночасно не може бути позивачем і відповідачем. При цьому матеріали справи містять докази тривалого листування, яке з вересня 2020 року стосовно спірної земельної ділянки велося Прокуратурою Одеської області з виконавчими органами Одеської міськради та комунальними підприємствами, підпорядкованими Міськраді, зокрема з Департаментом комунальної власності Одеської міськради, Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міськради, Департаментом архітектури та містобудування Одеської міськради, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міськради, Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міськради, Комунальним підприємством "Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування", проте Одеська міська рада не тільки не здійснила заходів захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, які Прокурор вважає порушеними, а й взагалі заперечує проти наявності будь-яких порушень при прийнятті оспорюваних рішень та укладенні оспорюваного договору, що є підставою для самостійного звернення Прокурора з позовом у цій справі.

**17. **Проте колегія суддів вважає передчасним зазначений висновок суду апеляційної інстанції та водночас погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо врахування під час постановлення ухвали від 20.01.2021 висновків Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 і від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, з огляду на таке.

**18. **Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об\`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв\`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

**19. **Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

**20.** Згідно з частинами 1, 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об\`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

**21.** Статтею 12 ЗК України, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону.

**22. **Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

**23. **Згідно з частинами 1, 2 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

**24. **Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірна земельна ділянка знаходиться у межах м. Одеси, відноситься до комунальної форми власності та є власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міськради.

**25.** Таким чином,** **органом, якому надано право на розпорядження спірною земельною ділянкою, є Одеська міськрада.

**26.** При цьому у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі у визначений статтями 21, 393 ЦК України та пунктом "г" частини 3 статті 152 ЗК України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а, відповідно, право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача (такий висновок наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19).

**27. **Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що у цьому спорі є орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів місцевої територіальної громади у спірних правовідносинах, - Одеська міськрада, чим спростовується твердження Прокурора про відсутність такого органу.

У зв\`язку з цим колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що Одеська міськрада має всі передбачені законом повноваження на звернення в інтересах територіальної громади м. Одеси з позовом до суду, що спростовує твердження позивача стосовно відсутності уповноваженого органу та, як наслідок, щодо наявності повноважень Прокурора на звернення до суду з позовом.

**28.** Стосовно доводів Прокурора про те, що, приймаючи оспорювані рішення та укладаючи оспорюваний договір, саме Одеська міськрада порушила норми чинного законодавства, у зв\`язку з чим, зокрема, цей орган і було визначено відповідачем, касаційна інстанція зазначає таке.

**29. **У пунктах 45, 47, 67, 77- 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформульовано такий правовий висновок:

"Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб\`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

*Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. *

_Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу._ Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об\`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

*Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва*. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов\`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з\`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

**30.** Крім того у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

**31.** Колегія суддів зауважує, що покладений в основу оскаржуваної постанови висновок про можливість самостійного представництва Прокурором інтересів держави у разі, якщо видавником оспорюваного акта є орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не відповідає застосованому судом першої інстанції правовому висновку, сформульованому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, у пункті 38 якої зазначено, що** **за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. *У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду* (абзац 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункти 77-83)).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20 зі спорів, у яких прокурор є самостійним позивачем, чий позов було залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

**32.** Ураховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції, достеменно встановивши той факт, що наразі Прокурор не звернувся до Одеської міськради, як компетентного органу, до подання цього позову до суду, позбавивши її можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення, дійшов обґрунтованого висновку як про передчасність твердження прокурора щодо допущеної Одеською міськрадою бездіяльності у захисті інтересів держави, так і про позбавлення Прокурором Міськради права виступити позивачем за цим позовом, що, як наслідок, зумовило залишення позову Прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

**33.** Тим більше, що Прокурором заявлено позовну вимогу до ПП "Каліпсо-2007" про повернення земельної ділянки її законному власнику - Одеській міськраді шляхом складання акта приймання-передачі, за якою (вимогою) орган місцевого самоврядування також має виступати позивачем (схожий за змістом висновок міститься у пункті 66 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19).

**34.** Згідно з частиною 2 статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" *відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила*, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

**35.** З урахуванням** **положень частини 2 статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", колегія суддів вважає, що Департамент комунальної власності Одеської міськради, Департамент архівної справи та діловодства Одеської міськради, Департамент архітектури та містобудування Одеської міськради, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міськради як виконавчі органи є виключно підзвітними і підконтрольними Одеській міськраді, але не підпорядкованими їй органами, у зв\`язку з чим не бере до уваги передчасні посилання апеляційного суду на те, що, незважаючи на наявність у матеріалах справи доказів тривалого листування, яке стосовно спірної земельної ділянки з вересня 2020 року велося Прокуратурою Одеської області зі вказаними виконавчими органами Одеської міськради і комунальними підприємствами (Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міськради, Комунальне підприємство "Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування"), підпорядкованими Міськраді, остання не здійснила заходів для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, які Прокурор вважає порушеними, що і стало підставою для самостійного звернення Прокурора з позовом у цій справі.

Адже Прокурором не надано жодного доказу (копій листів) на підтвердження здійснення відповідного повідомлення, адресованого безпосередньо Одеській міськраді, а не її виконавчим органам або комунальним підприємствам, які є самостійними юридичними особами.

Таким чином, помилковий висновок апеляційного суду про невжиття Міськрадою заходів, спрямованих на захист інтересів держави, ґрунтується на безпідставному ототожненні обізнаності окремих виконавчих органів Одеської міськради та комунальних підприємств з обізнаністю безпосередньо Міськради про незаконне вибуття спірного майна з комунальної власності.

Схожий за змістом правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 910/1926/19, від якого (висновку) колегія суддів не вбачає жодних підстав відступати.

**36.** Отже, у порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суд апеляційної інстанції не спростував встановлених місцевим господарським судом обставин відсутності звернення Прокурора до Одеської міськради з наданням їй можливості у розумний строк відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

**37. **За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність Прокурором підстав для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом самостійного звернення з цим позовом, оскільки Прокурором не дотримано процедури, передбаченої нормами статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме не надано належних доказів на підтвердження невиконання або неналежного виконання Одеською міськрадою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади стосовно земельної спірної ділянки.

**38. **Таким чином, суд апеляційної інстанції не врахував висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, що, у свою чергу, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

**39.** Суд касаційної інстанції відхиляє посилання апеляційного суду на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 і від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 міститься уточнюючий правовий висновок щодо питання застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", який (висновок) у силу вимог статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 має бути враховано судами під час вирішення тотожних спорів саме як остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду.

**40.** З огляду на це колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на неврахування апеляційним судом нерелевантних висновків щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 687/379/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 31.10.2018 у справі № 910/6814/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, оскільки** **під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі врахуванню при застосуванні норми статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підлягає наразі остання правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

**41.** Верховний Суд відхиляє передчасні доводи скаржника про те, що позивач не надав жодного доказу як на підтвердження будівництва об\`єкта житлового фонду на спірній земельній ділянці, так і щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду та прибережної захисної смуги, натомість Підприємство надало до суду першої інстанції докази знаходження спірної земельної ділянки в рекреаційній зоні та її використання відповідно до встановленого режиму використання земель цієї категорії, оскільки зазначені доводи можуть досліджуватися та перевірятися лише під час вирішення спору по суті, тоді як наразі предметом касаційного оскарження є не рішення по суті спору, а виключно постанова апеляційного суду, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду.

**42.** Разом з тим згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України *суд не обмежений доводами *та вимогами* касаційної скарги*, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також *у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги*.

**43.** Зважаючи на те, що постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 917/273/20 № 917/273/20 (зі спору, в якому прокурор є самостійним позивачем) офіційно оприлюднено 14.04.2021, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (04.04.2021), суд касаційної інстанції вбачає правові підстави для застосування положень частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо застосування норми права, а саме частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Схожий за змістом висновок щодо необхідності застосування у порядку частини 4 статті 300 ГПК України правового висновку, сформульованого у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, викладено також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19 зі спорів, у яких прокурор є самостійним позивачем.

**44.** З огляду на висновки, раніше наведені у цій постанові, суд касаційної інстанції відхиляє необґрунтовані доводи першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

**45.** З урахуванням викладеного вище Верховний Суд вважає, що допустивши неправильне застосування норм матеріального права (стаття 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", стаття 23 Закону України "Про прокуратуру") і порушення норм процесуального права (статті 53, 86, 226, 269 ГПК України), та зважаючи на непідтвердження прокурором у цій справі підстав для самостійного представництва інтересів держави за наявності компетентного органу (Одеської міськради), уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали місцевого суду про залишення позову без розгляду, внаслідок чого касаційна скарга підлягає задоволенню.

**Висновки за результатами розгляду касаційної скарги**

**46.** Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з\`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

**47. **Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

**48. **За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для самостійного представництва Прокурором інтересів держави та неможливості захисту інтересів держави Одеською міськрадою, яка є стороною оспорюваного договору, не відповідає положенням статей 53, 86, 226, 236, 269 ГПК України, що свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови.

**49. **У свою чергу, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду у зв\`язку з непідтвердженням Прокурором підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, як наслідок, прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

**50.** Зважаючи на те, що саме судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити повністю, оскаржувану постанову - скасувати, ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду - залишити в силі.** **

**Розподіл судових витрат**

**51.** З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, колегія суддів, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат у виді сплаченого відповідачем-2 судового збору у сумі 2270 грн, понесених у зв\`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, шляхом покладання обов\`язку відшкодування цих витрат на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

**ПОСТАНОВИВ:**

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Каліпсо-2007" задовольнити.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 у справі № 916/3638/20 скасувати.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.01.2021 у цій справі залишити без змін.

Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь Приватного підприємства "Каліпсо-2007" 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят) грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Доручити видати наказ Господарському суду Одеської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

**Головуючий Ю. Я. Чумак**

**Судді Т. Б. Дроботова**

** Н. О. Багай **

Постанова № 95972147

Vollansicht öffnen

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Одеса

Справа № 916/3638/20

**Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:**

**Головуючого судді**: Ярош А.І.,

**суддів:** Принцевської Н.М., Діброви Г.І.,

**секретар судового засідання:** Молодов В.С.,

**розглянувши у відкритому судовому засіданні** **апеляційну скаргу** Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

**на ухвалу **Господарського суду Одеської області від 12.01.2021 року про відмову у задоволенні заяви Заступника керівника Одеської обласної прокуратури від 18.12.2020р. за вх.№2-4226/20 про забезпечення позову

**по справі **№916/3638/20

**за позовом** Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави

**до** 1) Одеської міської ради

2\) Приватного підприємства “Каліпсо-2007”

**про** визнання незаконними та скасування в частині додатків до рішень, визнання недійсними договору купівлі-продажу, державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов\`язання повернути земельну ділянку,

* суддя першої інстанції: Малярчук І.А., час та місце ухвалення рішення: 20.01.2021 року, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, господарський суд Одеської області,*

**За участю представників учасників процесу:**

Від прокуратури - Коломійчук І.О., посвідчення № 058842, дата видачі : 21.12.20;

Від Одеської міської ради – не з\`явився,

від Приватного підприємства “Каліпсо-2007” – не з\`явився,

**В С Т А Н О В И Л А:**

18\.12.2020р. за вх.№3766/20 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави до Одеської міської ради, Приватного підприємства “Каліпсо-2007” про визнання незаконними та скасування в частині додатків до рішень, визнання недійсними договору купівлі-продажу, державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов\`язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою суду від 21.12.2020р. відкрито провадження по справі №916/3638/20 за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Приватного підприємства “Каліпсо-2007” про визнання незаконними та скасування в частині додатків до рішень, визнання недійсними договору купівлі-продажу, державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов\`язання повернути земельну ділянку.

Одночасно із вказаним позовом, 18.12.2020р. за вх.№2-4226/20 до суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд: накласти арешт на земельну ділянку площею 0,5028га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташовану за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”); заборонити ПП “Каліпсо-2007” (код ЄДРПОУ 34737722) та іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованій за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”); заборонити Державній архітектурно-будівельній інспекції України та її територіальним структурним підрозділам, Державній інспекції містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об\`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованій за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”); заборонити ПП “Каліпсо-2007” (код ЄДРПОУ 34737722), а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь - які дії щодо поділу, об\`єднання, передачі в оренду, тощо земельної ділянки площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованої за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”); заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об\`єктів нерухомого майна - нежитлових чи інших приміщень, розташованих на земельній ділянці площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованій за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.01.2021 року по справі №916/3638/20 відмовлено у задоволенні заяви Заступника керівника Одеської обласної прокуратури від 18.12.2020р. за вх.№2-4226/20 про забезпечення позову.

Ухвала Господарського суду Одеської області мотивована тим, що матеріали позову та заяви про забезпечення позову не містять доказів на підтвердження здійснення ПП “Каліпсо-2007” заходів із будівництва об\`єкту на спірній земельній ділянці саме станом на момент подання заступником прокурора даної позовної заяви та заяви про забезпечення позову від 18.12.2020р. за вх.№2-4226/20.

З наявних у справі ситуаційного плану нового будівництва, містобудівних умов та обмежень для проектування об\`єкта будівництва, повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, дозволу на виконання будівельних робіт №ОД112192612166 від 18.09.2019р. неможливо встановити факт проведення будівельних робіт відповідачем на даний час. А подані прокурором акт №000065 від 31.01.2020р., протокол від 31.01.2020р., припис від 31.01.2020р. не можуть підтверджувати факт проведення підприємством будівельних робіт на спірній земельній ділянці станом на грудень 2020р., оскільки перевірку та оформлення акту, протоколу, припису здійснено Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ОМР у січні 2020р., тобто, майже за рік до подання прокурором заяви про забезпечення позову.

Докази, що підтверджують, які саме роботи проводяться, особу, яка їх проводить, а також те, що проведення зазначених робіт змінює характеристики земельної ділянки та ускладнить її повернення у разі задоволення позову, до заяви про забезпечення позову не додані. Самий лише Дозвіл на виконання будівельних робіт надає право виконувати будівельні роботи та не підтверджує факт їх виконання станом на день звернення прокурором до суду із заявою про забезпечення позову.

Так як будівельні роботи вже проводились і як то вбачається із чинного на даний момент Дозволу на виконання будівельних робіт №ОД112192612166 від 18.09.2019р. та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 31.01.2020р. були розпочаті задовго до подання прокурором даного позову та заяви про забезпечення позову від 18.12.2020р. за вх.№2-4226/20, за відсутності у суду дійсної та достовірної інформації щодо етапу такого будівництва, його безпечного зупинення, на даний період, з огляду на поданий відповідачем-2 Висновок щодо можливості зупинення робіт з будівництва та відсутність доказів, заперечення з боку заявника щодо неналежності даного доказу, у суду наявні сумніви стосовно безпечності вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення проведення будівельних робіт накладення арешту на земельну ділянку, як і відсутні відповідні спеціальні знання для висновку про можливість вжиття таких заходів без заподіяння шкоди навколишньому середовищу.

Суд зазначив, що прийняття судом обмежувальних заходів за відсутності належних доказів можливості утруднення виконання рішення суду у разі їх невжиття, фактично матиме наслідком втручання у права ПП “Каліпсо-2007” як власника та законного на даний час користувача земельної ділянки.

Таким чином, не підлягає судом задоволенню заява прокурора про забезпечення позову щодо заборони ПП “Каліпсо-2007” та іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованій за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”) та накладення арешту на спірну земельну ділянку, яке за своїм змістом також покликане до обмеження власником вчинення дій щодо користування власним майном.

Як судом вже відмічалось вище, за умови відсутності на розгляді у господарського суду позовної вимоги щодо неправомірності проведення будівництва та доказів щодо здійснення будівництва на спірній земельній ділянці, на даний час є неспіврозмірними та неадекватними, а тому такими, що не задовольняються судом заявлені прокурором заходи до забезпечення стосовно заборони ДАБІ України та її територіальним структурним підрозділам, Державній інспекції містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню ДАБК ОМР, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об\`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на спірній земельній ділянці, а також в частині заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об\`єктів нерухомого майна - нежитлових чи інших приміщень, розташованих на зазначеній земельній ділянці.

Також не підлягає судом задоволенню заява про забезпечення позову у спосіб заборони ПП “Каліпсо-2007”, а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь - які дії щодо поділу, об\`єднання, передачі в оренду, тощо спірної земельної ділянки. Як стверджує прокурор, підприємство має намір здійснити забудову ділянки. Тобто, як цілісного об\`єкту, а якщо відповідач -2 розпочне процедуру поділу земельної ділянки, то втратять силу дозвільна документація на об\`єкт будівництва на ній. Тобто, у даному випадку твердження прокурора суперечать між собою. Наразі, намірів здійснити поділ земельної ділянки з боку ПП “Каліпсо-2007” до справи не подано.

Доводи прокурора щодо втрати земельною ділянкою її рекреаційних властивостей внаслідок її забудови та розташування спірної земельної ділянки в пляжній зоні є предметом розгляду справи по суті та будуть встановлюватись судом в передбаченому законодавством порядку.

За таких умов, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами доцільність та необхідність забезпечення позову, їх адекватність, співмірність із заявленими позовними вимогами, а тому відмовив у задоволенні заяви Заступника керівника Одеської обласної прокуратури від 18.12.2020р. за вх.№2-4226/20 про забезпечення позову.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури з вказаною ухвалою не погодився та звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій прокурор просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.01.2021 та ухвалити рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю. Справу розглянути за участю представника Одеської обласної прокуратури, стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор вважає, що зміст оскаржуваної ухвали від 12.01.2021 свідчить про те, що вона не відповідає вимогам законодавства, прийнята з порушенням норм ст.ст. 3, 136, 137, 140, 236 ГПК України, не погоджується з висновками суду про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору.

Заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Скаржник зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що заходи забезпечення позову спрямовані на усунення перешкод для подальшого виконання рішення у справі, адже його незастосування може суттєво ускладнити чи взагалі унеможливити виконання такого рішення та ефективного захисту порушених інтересів держави через виникнення потреби у повторному зверненні до суду з іншим позовом.

Зокрема, судом не надано оцінку тим обставинам, що відповідач (ПП «Каліпсо-2007») є власником спірної земельної ділянки, який може розпорядитись земельною ділянкою шляхом її відчуження. У разі відчуження відповідачем земельної ділянки площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006 розташованої за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж «Курортний») на користь третіх осіб або її поділу, або об\`єднання з іншими земельними ділянками, в подальшому у разі задоволення позову, виконання рішення суду, постановленого за позовом Одеської обласної прокуратури, яка діє на захист інтересів держави, буде неможливим.

Враховуючи викладене, а також, підстави набуття права власності на оспорювану земельну ділянку ПП «Каліпсо-2007» обґрунтованим є накладення арешту на спірну земельну ділянку площею 0,5028 га та заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо неї.

Забезпечення позову в даному випадку, виступає запорукою виконання рішення суду, у разі ухвалення його на користь прокурора, а тому вважаю, що вимоги про забезпечення позову є співмірними позовним вимогам.

В свою чергу невжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на спірну земельну ділянку рекреаційного призначення, розташовану на узбережжі Чорного моря, на якій здійснюється будівництво, а права на нерухомість, що будується, активно реалізуються забудовником, на думку прокурора, істотно ускладнить чи навіть унеможливіть виконання рішення суду та поновлення: порушених інтересів держави.

При цьому, судом першої інстанції не враховано, що у разі поділу земельної ділянки буде сформовано нову земельну ділянку, що унеможливить поновлення порушених інтересів держави в рамках цього позовного провадження та призведе до необхідності звертатися з новим позовом.

Безпідставно залишено поза увагою й можливість ТОВ «Каліпсо-2007», як власника земельної ділянки, розпоряджатися земельною ділянкою шляхом відчуження на користь третіх осіб, передання її в оренду чи іпотеку.

Водночас, прокурор наголошує, що доводи щодо того, що відповідач протягом тривалого часу володіє предметом спору і не здійснив жодних дій щодо його відчуження, не спростовують доводів прокуратури про наявність у відповідача як у одноособового власника можливості вільно розпорядитись земельною ділянкою, у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, позовні вимоги у цій справі спрямовані на захист порушених прав держави щодо земельної ділянки.

У разі забудови цієї земельної ділянки дії відповідача призведуть до неможливості реального поновлення інтересів держави, повернення земельної ділянки у придатному для використання стані, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

У той же час, судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою, що маючи дійсний дозвіл на здійснення будівництва, ПП «Каліпсо-2007» має можливість здійснювати будівництво у будь-який час. Про те, що будівництво триває наразі, свідчать чисельні публікаціях в мережі Інтернет, посилання на які надавались до матеріалів справи, зокрема https://lun.нa/ru/aпapт-кoмплeкc-калипсо-одесса/ход-строительства, де вбачається які зміни відбулися у стадії будівництва протягом жовтня-грудня 2020 року на спірній земельній ділянці.

Більш того, завершення будівництва вказаного об\`єкту, внесення запису про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, адже з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, зумовить необхідність ініціювати інший позов, про знесення незаконно побудованого об\`єкту, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем та нівелює мету та необхідність позову, що на теперішній. час перебуває у провадженні суду.

Також, на офіційному сайті БК «Гефест» (https://gefest.ua/objects/calypso-apart-residence) та інших сайтах з продажу нерухомості активно пропонуються до придбання квартири у ЖК «Каліпсо».

Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (у даному випадку держави) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконання такого рішення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/3638/20 за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.01.2021 року про відмову у задоволенні заяви Заступника керівника Одеської обласної прокуратури від 18.12.2020р. за вх.№2-4226/20 про забезпечення позову. Відповідно до приписів ст. ст. 267, 268 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заяв, а також заперечень щодо заявлених клопотань.

Призначено розгляд справи №916/3638/20 на 16 березня 2021 року о 14-00 год.

Ухвалою суду від 16.03.2021 року відкладено розгляд справи №916/3638/20 за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.01.2021 року на 31 березня 2021 року о 12-00 год. Продовжено строк апеляційного розгляду справи №916/3638/20 до 31.03.2021 року.

Відзив на апеляційну скаргу, письмові пояснення від відповідачів до суду не надходили.

В судове засідання 31.03.2021 року не з\`явились представники Одеської міської ради, Приватного підприємства “Каліпсо-2007”, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Будь-яких заяв, клопотань тощо від відповідачів щодо неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав на участь представника в судовому засіданні, про намір взяти участь у судовому засіданні, в тому числі у режимі відеоконференції, до суду не надходило.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

В даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою суду від 16.03.2021, обов\`язковою не визнавалась.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі “Смірнов проти України”, відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов\`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов\`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов\`язковою, а також враховуючи обмеженість строку розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об\`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов\`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

18\.12.2020р. за вх.№3766/20 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави до Одеської міської ради, Приватного підприємства “Каліпсо-2007” про визнання незаконними та скасування в частині додатків до рішень, визнання недійсними договору купівлі-продажу, державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов\`язання повернути земельну ділянку.

Одночасно із вказаним позовом, 18.12.2020р. за вх.№2-4226/20 до суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

накласти арешт на земельну ділянку площею 0,5028га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташовану за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”);

заборонити ПП “Каліпсо-2007” (код ЄДРПОУ 34737722) та іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованій за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”);

заборонити Державній архітектурно-будівельній інспекції України та її територіальним структурним підрозділам, Державній інспекції містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об\`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованій за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”);

заборонити ПП “Каліпсо-2007” (код ЄДРПОУ 34737722), а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь - які дії щодо поділу, об\`єднання, передачі в оренду, тощо земельної ділянки площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованої за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”);

заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об\`єктів нерухомого майна - нежитлових чи інших приміщень, розташованих на земельній ділянці площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованій за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”).

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, прокурор послався на наступні обставини.

Одеська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Одеської області з негаторним позовом до Одеської міської ради та ПП “Каліпсо-2007” про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її повернення.

Підставою для пред\`явлення вказаного позову є порушення вимог законодавства при передачі у власність Одеською міською радою для забудови земельної ділянки, що являє собою частину рекреаційної території, яка знаходиться у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Так, Одеською обласною прокуратурою установлено, що рішенням Одеської міської ради від 18.09.2006р. №538 “Про погодження проектів землеустрою та внесення пропозицій стосовно розгляду питань, пов\`язаних з продажем земельних ділянок суб\`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону в 2006-2007 роках” до Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб\`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціонів під № 7 включено земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”), орієнтовною площею 0,5028 га.

У подальшому, рішенням Одеської міської ради від 29.09.2006р. №354-У “Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні” затверджено технічні паспорти земельних ділянок призначених для продажу на земельних торгах у формі аукціону, а також затверджено стартові ціни земельних ділянок та вирішено провести земельні торги у формі аукціонів у 2006-2007 роках. Окрім того, вирішено продати земельні ділянки переможцям аукціону за результатами земельних торгів.

Зокрема, вказаним рішенням передбачено продаж земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”), площею 0,5028 га, у зв\`язку з чим земельну ділянку площею 0,5028 га включено до відповідного Переліку (п. 6 Переліку).

За результатами проведення земельного аукціону вищевказану земельну ділянку було продано переможцю аукціону, яким стало приватне підприємство “Каліпсо-2007” (код ЄДРПОУ 34737722), у зв\`язку з чим 02.03.2007р. з останнім укладено договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки під забудову на аукціоні, цільове призначення - для проектування та будівництва рекреаційно-оздоровчого комплексу (3-4 поверхи), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованим у реєстрі за № 369.

За ПП “Каліпсо-2007” зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006 та видано останньому державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯВ № 112073, реєстр № 020750500043 від 30.07.2007р.

Як вказує прокурор, чинним законодавством України, а саме: ст. 60, п. Г ч. 2 ст. 61, ч. 2 ст. 62, п.г ч.3 ст. 83 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України заборонена передача у приватну власність земель у межах прибережних захисних смуг, із чого прокурор вбачає незаконність передачі відповідачу спірного майна.

Окрім того, відповідно до положень земельного та водного законодавства у межах прибережно-захисних смуг діє режим обмеженої господарської діяльності, відповідно до якого заборонено зведення об\`єктів капітального будівництва, у тому числі і оздоровчого призначення.

Разом з тим, відповідно до містобудівної документації м. Одеса, земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:35:001:0006, загальною площею 0, 5028 га, що розташована за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”) щодо якої заявлено позовні вимоги та документів на підставі яких здійснено продаж земельної ділянки, на момент її продажу була вільна від забудови та являла собою частину схилу моря, а отже, відповідно до містобудівних умов що склалися не може бути забудована. Отже, як стверджує прокурор, будівництво об\`єктів нерухомості в межах вказаної території заборонено, а тому відведення земельної ділянки для зазначених цілей суперечить вимогам законодавства. Прокурор вказує, що ПП “Каліпсо-2007”, як власник земельної ділянки, на цей час вживає активні заходи щодо забудови спірної земельної ділянки.

Так, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 18.09.2019р. ПП “Каліпсо-2007” було видано дозвіл № ОД 112192612166 на виконання будівельних робіт з будівництва адміністративної будівлі, допоміжних споруд та інфраструктури для відпочинку, рекреаційного призначення. Із вказаного прокурор вбачає, що у разі забудови земельної ділянки, дії відповідача призведуть до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки - Одеської міської ради, повернення земельної ділянки у придатному для використання стані, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Також прокурор зазначив, що завершення будівництва вказаного об\`єкту, внесення запису про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, адже з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, зумовить необхідність ініціювати інший позов, про знесення незаконно побудованого об\`єкту, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем. Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:35:001:0006, загальною площею 0, 5028 га, розташована за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”) відповідно до Зонінгу м. Одеси та Генерального плану м. Одеси входить до зони Р-Зп, тобто рекреаційної території міста та відноситься до озеленених зон загального користування, на думку заявника, початок будівництва на ній об\`єктів нерухомості призведе до невідворотної втрати рекреаційних функцій озелененої території міста.

Прокурор відмічає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ\`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Таким чином, прокурор вбачає, що невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приватне підприємство “Каліпсо-2007” при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не надавало відзив на апеляційну скаргу, натомість у відзиві на позовну заяву в суді першої інстанції заперечує проти накладення арешту на земельну ділянку, зазначає, що заходи забезпечення позову, вжиття яких просить позивач, не є обґрунтованими, не носять характер розумності, обґрунтованості і адекватності, можуть порушити права та інтереси осіб, що не є учасниками справи. ПП “Каліпсо-2007” вказує, що заборона здійснення будівельних робіт вплине на права та інтереси генерального підрядника ТОВ “ГЕФЕСТ”, його можливість безпечно виконувати будівельні роботи (зупинення технологічного процесу виконання будівельних робіт на певній стадії може привести до небезпеки руйнувань, зсувів та іншим непоправним негативним наслідкам) , а також може завдати збитків генеральному підряднику (простій техніки, працівників, зрив планів робіт, неможливість дотримання вимог безпеки та інш.).

Відповідач-2 вважає заборону здійснення будівельних робіт неможливою, посилаючись на Висновок щодо можливості зупинення робіт за об\`єктом за адресою: м. Одеса, Київський район, 13 ст. В. Фонтану (район пляжу “Курортний”), виконаним інженером проектувальником Якушевим Д.І. на замовлення ПП “Каліпсо - 2007”, відповідно до якого зупинення будівництва несе загрозу стійкості склону, що є небезпечним та покладає всю відповідальність на можливі негативні наслідки у випадку зсуву на позивача як ініціатора заборони будівельних робіт та суд у випадку задоволення заяви позивача про забезпечення позову. За твердженням відповідача -2, якщо внаслідок зупинення виконання будівельних робіт відбудеться зсув схилу, то це призведе до збитків, вплине на права та інтереси, життя та здоров\`я третіх осіб, коло яких станом на теперішній час визначити неможливо, а також до збитків таких третіх осіб, може унеможливити будь-яке подальше використання земельної ділянки. Підприємство вважає, що ймовірний ризик зсуву схилу внаслідок заборони та зупинення будівельних робіт у випадку задоволення заяви позивача про забезпечення позову порушує принцип співрозмірності, розумності, обґрунтованості і адекватності. Зауважує відповідач і на тому, що заборона будь-яких будівельних робіт унеможливить роботи по усуненню наслідків зсувів грунту, аварійних ситуацій, які можуть відбутися внаслідок заборони будівельних робіт в порядку забезпечення позову. З урахуванням вищенаведеного ризику, пов\`язаного з зупиненням будівельних робіт накладання арешту на земельну ділянку відповідач вважає також порушенням принципу співрозмірності, розумності, обгрунтованості і адекватності, оскільки арешт земельної ділянки означає заборону виконання будь-яких дій на земельній ділянці та з земельною ділянкою, в тому числі по\`вязані з вищевказаними діями по запобіганню негативних наслідків застосування заходів забезпечення позову.

Дослідивши матеріали оскарження ухвали, судова колегія доходить наступних висновків.

Забезпечення позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред\`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1\) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2\) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4\) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов\`язання;

5\) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6\) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8\) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об\`єкти інтелектуальної власності;

9\) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10\) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов\`язковість яких надана Верховною Радою України;

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв\`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв\`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

При вжитті таких заходів суд повинен з\`ясувати наявність зв\`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов\`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв\`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв\`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов\`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов\`язання після пред\`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов\`язання тощо).

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому, судова колегія зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод “Право на ефективний засіб юридичного захисту” встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії”, було зазначено що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов\`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Судова колегія зазначає, що предметом позову у даній справі є, як вимога немайнового характеру – визнання недійсними рішення Одеської міської ради та договору оренди земельної ділянки, так і вимога майнового характеру – повернення у власність держави земельної ділянки.

Оскільки в даній справі позивач звернувся до суду з вимогами як майнового так і немайнового характеру, то в цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об\`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року у справі № 911/1551/18.

Дослідивши доводи заяви з урахуванням наявних в матеріалах оскарження ухвали доказів, судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Оскільки заяву про забезпечення позову фактично подано для забезпечення можливості реалізації судового рішення в частині повернення спірної земельної ділянки, враховуючи твердження прокурора стосовно того, що забудова земельної ділянки призведе до втрати її рекреаційних властивостей, унеможливить в подальшому повернення земельної ділянки в первісному стані, суд вважає за необхідне надати оцінку заяві прокуратури в контексті доведеності факту неможливості або утруднення виконання рішення суду внаслідок невжиття заходів забезпечення.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що 02.03.2007р. між Одеською міською радою та приватним підприємством “Каліпсо-2007” укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”), площею 0,5028 га.

Договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки укладено під забудову на аукціоні, цільове призначення - для проектування та будівництва рекреаційно-оздоровчого комплексу (3-4 поверхи).

Також з матеріалів оскарження ухвали вбачається, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 18.09.2019р. ПП “Каліпсо-2007” було видано дозвіл № ОД 112192612166 на виконання будівельних робіт з будівництва адміністративної будівлі, допоміжних споруд та інфраструктури для відпочинку, рекреаційного призначення.

Водночас, предметом позовних вимог є вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування в частині додатків до рішень Одеської міської ради, визнання недійсними договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов\`язання повернути земельну ділянку у власність держави.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції стосовно недоведеності доводів прокурора про наявність будівництва на спірній земельній ділянці, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, у додаткових поясненнях від 28.12.2020 року ПП «Каліпсо-2007» зазначає про неможливість заборони здійснення будівельних робіт, в підтвердження чого надає Висновок ФОП Якушева Д.І. про можливість зупинення робіт по об\`єкту за адресою м. Одеса, Київський район, 13 ст. В.Фонтану (район пляжу «Курортний»). Відповідач зазначає, що якщо внаслідок зупинення виконання будівельних робіт відбудеться зсув схилу, то це призведе до збитків, вплине на права та інтереси, життя та здоров\`я третіх осіб, коло яких станом на теперішній час визначити неможливо, а також к збиткам третіх осіб, може унеможливити будь-яке подальше використання земельної ділянки.

Також відповідач зазначає, що наявність дозволу на виконання будівельних робіт, який виданий Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради свідчить про волевиявлення та погодження Одеською міською радою факту будівництва.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов\`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб\`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з\`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17\.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов\`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов\`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Зі змісту Висновку ФОП Якушева Д.І. про можливість зупинення робіт по об\`єкту за адресою м. Одеса, Київський район, 13 ст. В.Фонтану (район пляжу «Курортний»), складений у 2020 році, вбачається наступне: «…запроектована будівля 9 поверхів розташовується на зсувних накопиченнях, сформованих в результаті багатовікової зсувної діяльності.

Котлован під будівлю, який приймає участь в утриманні схилу, прийнятий укісного типу…

На даний час на об\`єкті частково виконані роботи по облаштуванню пальової основи будівлі та розпочаті роботи по облаштуванню свай-шпонок утримуючих рядів. Паралельно ведеться розробка котловану…

Зупинення робіт на цьому етапі означає перехід від будівельного розрахункового випадку до експлуатаційного… наявність «відкритого» котловану може призвести до зниженню стійкості схилу, за рахунок акумуляції води (збір ґрунтових вод та атмосферних опадів) та супутнім зниженням міцності ґрунтів, що складають схил, як в зоні будівництва так і в нижній частині схилу».(а.с.97-101 м.о.у.)

Висновок, складений ФОП Якушевим Д.І., який є інженером-проектувальником відповідно до кваліфікаційного сертифікату серія АР №000895 (а.с.102 м.о.у.)

З копії листа ПП «Каліпсо-2007» від 24.07.2020 року №10, адресованого Президенту України, Голові Верховної Ради, Прем\`єр-міністру України, вбачається, що підприємство отримало повний пакет документів для будівництва на земельній ділянці, яка перебуває у власності підприємства, розпочало зведення адміністративної будівлі, допоміжних споруд та інфраструктури для відпочинку. (а.с.114 м.о.у.)

Вказані Висновок та лист ПП «Каліпсо-2007» свідчить про здійснення останнім будівництва на спірній земельній ділянці.

З роздруківки веб-сторінки інтернет-ресурсу *www.lun.ua* вбачається розміщення оголошення про продаж апартаментів від забудовника за адресою: м.Одеса, Київський район «Апарт-комплекс Каліпсо» та ходу будівництва станом на листопад 2020 року (а.с.116-123).

Також, з роздруківки веб-сторінки на офіційному сайті БК «Гефест» (https://gefest.ua/objects/calypso-apart-residence) також вбачається, що забудовник здійснює будівництво комплексу та пропонує до придбання квартири у ЖК «Каліпсо».

Таким чином, аналізуючи наявні докази у сукупності, а саме:

знаходження спірної земельної ділянки за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”), площею 0,5028 га у приватній власності ПП «Каліпсо-2007»;

отримання ПП «Каліпсо-2007»**_ _**__дозволу № ОД 112192612166 на виконання будівельних робіт з будівництва адміністративної будівлі, допоміжних споруд та інфраструктури для відпочинку, рекреаційного призначення;

інтернет ресурси *www.lun.ua*, *www.gefest.ua/objects/calypso-apart-residence*, де розміщені оголошення про фактичне будівництво комплексу ЖК «Каліпсо» та продаж апартаментів у ньому,

судова колегія вважає встановленим факт здійснення відповідачем ПП «Каліпсо-2007» будівництва нерухомого майна на спірній земельній ділянці за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”), площею 0,5028 га у приватній власності ПП «Каліпсо-2007».

Наведене спростовує висновок суду першої інстанції про недоведеність факту будівництва ПП «Каліпсо-2007» на час подання заяви про забезпечення позову у грудні 2020 року.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що подальші дії з продовження забудови спірної земельної ділянки, реєстрації на ній об\`єктів нерухомості, у випадку невжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову можуть утруднити та/або взагалі унеможливити захист і поновлення у межах цього судового провадження інтересів держави у разі задоволення позову, що матиме наслідком ініціювання нових судових процесів для відновлення своїх прав.

Судова колегія вважає прийнятними доводи прокурора про те, що завершення будівництва вказаного об\`єкту, внесення запису про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, адже з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, зумовить необхідність ініціювати інший позов, про знесення незаконно побудованого об\`єкту, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем.

Відтак, з огляду на наявні матеріали, враховуючи обставини справи та предмет позовних вимог, судова колегія зазначає про наявність обґрунтованих припущень, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (у разі прийняття судом рішення про задоволення/часткове задоволення позову позивача) або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Водночас, аналізуючи Висновок щодо можливості зупинення робіт за об\`єктом за адресою: м. Одеса, Київський район, 13 ст. В. Фонтану (район пляжу “Курортний”), виконаним інженером проектувальником Якушевим Д.І. , судова колегія враховує, що у разі зупинення будівництва можливий ризик зсуву схилу в зоні будівництва внаслідок заборони та зупинення будівельних робіт.

Тому судова колегія вважає за доцільне заборонити будь-які будівельні роботи на спірній земельній ділянці, окрім робіт для запобігання та усунення наслідків зсувів ґрунту, аварійних ситуацій, які можуть відбутися внаслідок заборони будівельних робіт.

За таких обставин, враховуючи той факт, що відповідачем на спірній земельній ділянці розпочато та ведеться будівництво об\`єкту нерухомості, що підтверджується матеріалами оскарження ухвали, а також враховуючи предмет та підстави позову**_, _**__судова колегія вважає, що в даному випадку прокурором доведено фактичні обставини справи, з якими пов\`язується застосування відповідних заходів забезпечення позову, як в даному випадку:

накласти арешт на земельну ділянку площею 0,5028га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташовану за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”);

заборонити ПП “Каліпсо-2007” (код ЄДРПОУ 34737722) та іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованій за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”), окрім робіт, які запобігають руйнації схилу в зоні будівництва;

заборонити Державній архітектурно-будівельній інспекції України та її територіальним структурним підрозділам, Державній інспекції містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об\`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованій за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”);

заборонити ПП “Каліпсо-2007” (код ЄДРПОУ 34737722), а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь - які дії щодо поділу, об\`єднання, передачі в оренду, тощо земельної ділянки площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованої за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”);

заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об\`єктів нерухомого майна - нежитлових чи інших приміщень, розташованих на земельній ділянці площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованій за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”).

Колегія суддів зазначає, що застосування заходів забезпечення позову у даному спорі запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для виконання рішення суду в разі повного чи часткового задоволення позовних вимог.

Вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв\`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ\`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний «забезпечувальний» характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.

Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що в даному випадку заходи забезпечення позову, вжиті судом, лише запровадять законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом першої інстанції позову по суті за звичайною процедурою, а в разі задоволення позову сприятимуть ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення – про задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.

**_Керуючись ст. ст. 136-137, 269, 270, 271, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів_**__

**П О С Т А Н О В И Л А:**

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.01.2021 року по справі** **№916/3638/20 скасувати.

Заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,5028га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташовану за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”);

заборонити ПП “Каліпсо-2007” та іншим фізичним та юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи, на земельній ділянці площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованій за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”), окрім робіт, які запобігають руйнації схилу в зоні будівництва;

заборонити Державній архітектурно-будівельній інспекції України та її територіальним структурним підрозділам, Державній інспекції містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об\`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованій за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”);

заборонити ПП “Каліпсо-2007”, а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати будь - які дії щодо поділу, об\`єднання, передачі в оренду, тощо земельної ділянки площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованої за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”);

заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об\`єктів нерухомого майна - нежитлових чи інших приміщень, розташованих на земельній ділянці площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, розташованій за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (пляж “Курортний”).

Матеріали оскарження ухвали по справі №916/3638/20 направити до Господарського суду Одеської області.

**Постанова є виконавчим документом відповідно до ст.144 ГПК України.**

**Відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду в порядку та строки відповідно до статей 287-288 Господарського процесуального кодексу України.**

Повний текст постанови складено 02.04.2021 року

**Головуючий суддя А.І. Ярош **

**Судді Г.І. Діброва**

** Н.М. Принцевська**