ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: [email protected] Код ЄДРПОУ 03499885
УХВАЛА
17 травня 2021 року
Справа № 903/498/18
за заявою Волинської обласної прокуратури
про зміну способу та порядку виконання рішення суду
по справі №903/498/18
за позовом Володимир-Волинської місцевої прокуратури, м. Нововолинськ
до Благодатної селищної ради, м. Нововолинськ
Волинського обласного благодійного фонду “Карітас-Волинь”, м.Нововолинськ
про скасування рішення Жовтневої селищної ради №30/9 від 13.07.2015р., визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.08.2015р. нерухомого майна та зобов`язання повернути нежитлове приміщення у комунальну власність
Суддя Кравчук А.М.
Секретар судового засідання Легерко В.Б.
Представники:
від боржників: н/з
від ВДВС: н/з
у судовому засіданні взяв участь прокурор Волинської обласної прокуратури: Лєбєдєв В.В., посвідчення від 25.01.2021 №059384
встановив: 07.05.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява №15-952 вих-21 від 05.05.2021 Волинської обласної прокуратури про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Заява обґрунтована відсутністю відкритих в Управлінні Казначейства рахунків Благодатної селищної ради, що позбавляє можливості виконати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 11.05.2021 розгляд справи призначено у судовому засіданні 17.05.2021 на 12:00 год. Запропоновано боржникам, Нововолинській міській раді, виконавчому комітету Нововолинської міської ради до 14.05.2021 подати суду: пояснення по суті заяви.
Прокурор Волинської обласної прокуратури клопотанням від 17.05.2021 долучив докази надіслання заяви про заміну сторони виконавчого провадження Виконавчому комітету Нововолинської міської ради. У судовому засідання заяву про заміну сторони виконавчого провадження підтримав.
Боржники правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників не направили, хоч були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 12.05.2021.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення прокурора Волинської обласної прокуратури, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
в с т а н о в и в:
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду №903/498/18 від 09.03.2021, зокрема стягнуто з Благодатної селищної ради (45490, смт.Благодатне, вул. В.Стуса, 16) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, м.Луцьк, вул. Винниченка, 15, ЄДРПОУ 02909915) 5 360,44 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та 8 040,66 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
На виконання постанови 23.03.2021 Господарським судом Волинської області видано наказ №903/498/18-3.
Ухвалою суду від 17.05.2021 замінено боржника у виконавчому провадженні Благодатну селищну раду (смт. Благодатне, вул. В.Стуса, 16, код ЄДРПОУ 02909915) її правонаступником Нововолинською міською радою (просп. Дружби, 27, м.Нововолинськ, код ЄДРПОУ 35055268).
У відповідності до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає.
Пунктом 7.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Статтями 1, 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
У відповідності до ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Згідно ст.22 Бюджетного кодексу України до головних розпорядників бюджетних коштів віднесено виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Отже, Нововолинська міська рада затверджує місцеві бюджети, уповноважена на здійснення витрат бюджету, але безпосередньо фінансових ресурсів не має.
Листами від 26.02.2021 №02-24-10/118, від 02.03.2021 №02-24-06/127 Управління Державної казначейської служби України у м.Нововолинську Волинської області повернуло наказ Господарського суду Волинської області про стягнення з Нововолинської міської ради грошових коштів без виконання, оскільки боржник немає відкритих рахунків в Управлінні Казначейства.
У листі від 29.03.2021 №02-24-06/177 Управління Державної казначейської служби України у м.Нововолинську Волинської області зазначає, що в управлінні на обслуговуванні перебуває виконавчий комітет Нововолинської міської ради.
Виконавчий комітет Нововолинської міської ради у листі від 19.04.2021 №01-67/980 зазначає, що для забезпечення виконання рішень про стягнення коштів з бюджету Нововолинської міської територіальної громади (в тому числі судових витрат, зборів) Нововолинською міською радою, рішенням від 23.12.2020 №2/40 затверджено "Програму забезпечення виконання рішень суду про стягнення коштів з бюджету Нововолинської міської територіальної громади на 2021-2023 року". На реалізацію вказаної програми виконавчим комітетом відкритий рахунок в Управлінні Державної казначейської служби України у м.Нововолинську Волинської області.
Таким чином, фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники). Отже, у місцевих рад не має фінансових ресурсів. Стягнення за наказом повинно здійснюватись з відповідного виконавчого органу - в спірному випадку виконавчого комітету Нововолинської міської ради.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду №903/498/18 від 09.03.2021, оскільки виконання судового рішення по даній справі щодо стягнення судового збору з Нововолинської міської ради (органу місцевого самоврядування) є неможливим, так як остання не є розпорядником бюджетних коштів та не обслуговується в Управлінні казначейства. За таких обставин, є правомірними вимоги заявника про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
При цьому, зміна способу і порядку виконання судового рішення жодним чином не змінює останнє по суті.
Керуючись ст. 234-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
УХВАЛИВ:
1. Заяву Волинської обласної прокуратури від 05.05.2021 №15-952 вих 21 про зміну способу і порядку виконання рішення суду задовольнити.
2. Змінити спосіб і порядок виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 №903/498/18 в частині стягнення на користь Волинської обласної прокуратури 5360,44 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та 8040,66 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги таким чином:
Стягнути з Нововолинської міської ради (просп. Дружби, 27, м.Нововолинськ, код ЄДРПОУ 35055268) шляхом стягнення з рахунків Виконавчого комітету Нововолинської міської ради (просп. Дружби, 27, м.Нововолинськ, код ЄДРПОУ 04051342), відкритих для стягнення коштів з бюджету Нововолинської міської територіальної громади на 2021-2013 року, на користь Волинської обласної прокуратури (43025, м.Луцьк, вул. Винниченка, 15, ЄДРПОУ 02909915) 5 360,44 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та 8 040,66 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України
Ухвала суду підписана 18.05.2021.
Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя А. М. Кравчук
Ухвала № 96881057
УХВАЛА
11 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 903/498/18
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Случ О. В.
перевіривши матеріали касаційної скарги Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 (головуючий суддя Розізнана І. В., судді Василишин А. Р., Грязнов В. В.)
у справі № 903/498/18
за позовом керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави
до 1) Благодатної селищної ради і 2) Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь"
про скасування рішення селищної ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу і повернення нежитлового приміщення,
ВСТАНОВИВ:
15.04.2021 скаржник надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 у справі № 903/498/18.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 20.04.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В.- головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
За змістом пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу (підстави) для касаційного оскарження.
Колегія суддів зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник наголошує на відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємство (малу приватизацію)", однак жодним чином у контексті вказаної підстави касаційного оскарження не вказує, у чому саме полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми права та як саме ця норма права судом апеляційної інстанцій була застосована неправильно. Водночас наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду без взаємозв`язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не може свідчити про належне викладення підстав касаційного оскарження судового рішення згідно пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про формальний підхід до її оформлення та порушення вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів звертає увагу, що обґрунтування касаційної скарги доводами, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права під час ухвалення спірних рішень, саме по собі ще не вказує на можливість відкриття касаційного провадження. Процесуальне законодавство визначає обов`язковий перелік вимог, яким має відповідати касаційна скарга, зокрема, викладення підстави (підстав) касаційного оскарження. Верховний Суд наголошує, що у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". З метою виконання зазначених функцій і встановлений виключний перелік підстав оскарження. Водночас дотримання положень частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України полягає не тільки у зазначенні підстави, а і повного розкриття доводів скарги у відповідності до змісту підстави. Визначення та обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження є ключовим при зверненні до суду касаційної інстанції, адже має на меті довести вагомість порушень судами попередніх інстанцій, за яких не здійснення розгляду справи не сприятиме сталості практики Верховного Суду.
У свою чергу, без належного зазначення зв`язку застосування конкретної норми права Верховним Судом із подібними правовідносинами, які мають бути чіткими та виокремленими, не може бути визнано, що у касаційній скарзі викладені передбачені підстави для касаційного оскарження.
Інші викладені в касаційній скарзі доводи (хоч і містять посилання на судові рішення Верховного Суду) не обґрунтовані посиланнями на відповідні пункти частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України і зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь" необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 у справі № 903/498/18 залишити без руху.
2. Надати Волинському обласному благодійному фонду "Карітас-Волинь" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Случ