ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
УХВАЛА
м. Київ
12.04.2021
Справа № 910/20504/16
За заявою
Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля»
про
звернення стягнення на грошові кошти, що належать Державному підприємству «Селидіввугілля»
у справі
за позовом
Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля»
до
Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
позивача
Державного підприємства «Донвуглереструктуризація»
про
стягнення 6 453 200,71 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:
Машкіна В.М.;
від відповідача:
не з`явився;
від третьої особи:
не з`явився;
від ДП «Селидіввугілля»:
не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/20504/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» до Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державного підприємства «Донвуглереструктуризація», про стягнення 6 453 200,71 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» заборгованість у розмірі 4 996 812,13 грн. 13 коп., пеню у розмірі 1 023 527,34 грн., інфляційні у розмірі 320 330,29 грн., 3% річних у розмірі 112 530,95 грн. та судовий збір у розмірі 96 798,01 грн.
09.02.2017 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
23.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», в якій стягувач просить суд звернути стягнення на грошові кошти Державного підприємства «Селидіввугілля», яке має заборгованість перед Державним підприємством «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 розгляд заяви призначено на 10.03.2021.
У зв`язку з перебуванням судді Босого В.П. на лікарняному, судове засідання, призначене на 10.03.2021, не відбулося, з огляду на що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 розгляд заяви призначено на 12.04.2021.
Представник заявника в судове засідання з`явилась, надала пояснення по суті заяви, підтримала її та просила задовольнити повністю.
В судове засідання представник боржника не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про місце і час розгляду заяви повідомлений належним чином.
Представник Державного підприємства «Селидіввугілля», належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 336 Господарського процесуального кодексу України заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Таким чином, неявка представників боржника та Державного підприємства «Селидіввугілля» не перешкоджає розгляду заяви ПАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля».
Розглянувши матеріали поданої заяви, заслухавши пояснення представника заявника, суд встановив наступне.
Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (пункт 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частинами першою, четвертою статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 Господарського процесуального кодексу України.
Так, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.
У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.04.2020 у справі №910/5300/17 зазначено, що предметом дослідження суду, у даному випадку, буде факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти на які виконавець просить звернути стягнення.
Аналогічна правова позиція щодо предмета дослідження у такій категорії справ викладена також у постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №925/1048/17 та від 10.07.2019 у справі №912/2199/17.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Виходячи з аналізу зазначених норм процесуального права, обов`язок доказування тих обставин, на які посилаються учасники судового процесу, як на підставу своїх вимог або заперечень покладено на сторони. При цьому, суд позбавлений прав самостійно збирати докази, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03 від 28.10.2010).
Обгрунтовуючи заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Державному підприємству «Селидіввугілля», ПАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» посилається на те, що рішеннями Господарського суду Донецької області від 25.06.2019 у справі №905/827/19, від 25.06.2019 у справі №905/836/19 та від 26.06.2019 у справі №905/826/19 встановлено наявність у Державного підприємства «Селидіввугілля» заборгованості перед Державним підприємством «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація».
Так, заявник стверджує про те, що Державне підприємство «Селидіввугілля» має заборгованість перед Державним підприємством «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» за рішенням Господарського суду Донецької області від 25.06.2019 у справі №905/827/19 у розмірі 1 996,80 грн. - боргу та 1 921,00 грн. - судового збору, за рішенням Господарського суду Донецької області від 25.06.2019 у справі №905/836/19 у розмірі 75 376,61 грн. - боргу та 1 921,00 грн. - судового збору та за рішенням Господарського суду Донецької області від 26.06.2019 у справі №905/826/19 у розмірі 17 152,03 грн. - боргу та 1 921,00 грн. - судового збору.
Позивач зазначав, що з інформаційної Автоматизованої системи виконавчого провадження у Селидівському МВ ДВС Східного МРУ МЮ (м. Харків) перебувають виконавчі провадження №59845601 (дата відкриття 20.08.2019), №60023861 (дата відкриття 11.09.2019) та №60024304 (дата відкриття 11.09.2019) про примусове стягнення встановленої вказаними рішеннями заборгованості.
Суд відзначає, що рішеннями, на які посилається заявник, встановлено факт наявності заборгованості Державного підприємства «Селидіввугілля» перед Державним підприємством «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», проте наявність відкритих виконавчих проваджень за наказами виданим на виконання таких рішень свідчить про здійснення виконавчих дій з примусового стягнення встановленої заборгованості.
Із змісту ст. 336 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що для звернення стягнення на грошові кошти, що належать Державному підприємству «Селидіввугілля», суду необхідно встановити наявність заборгованості, на яку просить звернути стягнення ПАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля».
В той же час, жодного належного та допустимого доказу існування заборгованості у встановлених рішеннями Господарського суду Донецької області від 25.06.2019 у справі №905/827/19, від 25.06.2019 у справі №905/836/19 та від 26.06.2019 у справі №905/826/19 розмірах на момент звернення до суду із даною заявою не надано, а наявність виконавчих про проваджень за наказами, виданими на виконання таких рішень, свідчить про ймовірне стягнення встановленої заборгованості органами виконавчої служби, і задоволення заяви ПАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» може призвести до подвійного стягнення однієї і тієї ж самої заборгованості з Державного підприємства «Селидіввугілля», що є недопустимим в розумінні ч. 1 ст. 61 Конституції України.
За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчі провадження №59845601 (дата відкриття 20.08.2019), №60023861 (дата відкриття 11.09.2019) та №60024304 (дата відкриття 11.09.2019) зупинені, натомість жодних відомостей про розмір непогашеної заборгованості станом на момент розгляду даної заяви ПАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» не надано.
Більш того, наданий заявником лист ДП «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» №132 від 19.02.2021 жодним чином не підтверджує існування непогашеної заборгованості Державного підприємства «Селидіввугілля» станом на момент звернення до суду ПАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» із даною заявою.
Вказані обставини позбавляють суд можливості дійти беззаперечного висновку про наявність у Державного підприємства «Селидіввугілля» заборгованості перед ДП «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на заявлену суму.
Таким чином, за відсутності в матеріалах справи доказів в підтвердження обставин існування непогашеної Державним підприємством «Селидіввугілля» заборгованості перед ДП «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви про звернення стягнення на кошти, що знаходяться у іншої особи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ПАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
На підставі викладеного та керуючись ст. 234, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити в задоволенні заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Державному підприємству «Селидіввугілля».
2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.
Повна ухвала складена 14.04.2021.
Суддя В.П. Босий
Рішення № 64290010
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2017
Справа №910/20504/16
За позовом
Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля»
до
Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
позивача
Державного підприємства «Донвуглереструктуризація»
про
стягнення 6 453 200,71 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:
Калитвянська С.О.
від відповідача:
не з'явився
від третьої особи:
не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» (надалі - «Підприємство») про стягнення 6 453 200,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виконав взяті на себе зобов'язання за договором про переведення боргу №1930 від 15.04.2015 р., у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 4 996 812,13 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 023 527,34 грн., інфляційних у розмірі 320 330,29 грн. та 3% річних у розмірі 112 530,95 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.12.2016 р., залучено до участі у справі Державне підприємство «Донвуглереструктуризація» (надалі - ДП «Донвуглереструктуризація») в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2016 р. розгляд справи відкладено на 19.12.2016 р. у зв'язку і неявкою представників відповідача, третьої особи та неподанням витребуваних доказів.
15.12.2016 р. представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що під час підписання договору про переведення боргу №1930 від 15.04.2015 р. йому не були передані первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували наявність заборгованості, а правовідносини за договором поставки №827 від 30.04.2004 р. між позивачем та третьої особою не припинялися. Крім того відповідач вказував, що договір №1930 від 15.04.2015 р. від імені третьої особи підписаний не уповноваженою особою, а сам договір є неукладеним у зв'язку з ненаданням згоди на таке укладення Наглядовою радою позивача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2016 р. розгляд справи відкладено на 18.01.2017 р. у зв'язку із неявкою представників позивача, третьої особи та необхідністю витребування додаткових доказів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 23.01.2017 р. у зв'язку із неявкою представника третьої особи та неподанням витребуваних доказів.
В судове засідання представник позивача з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Київська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (далі - Укрпошта) надіслала суду лист від 18.03.2015 р. № 50-06/249, в якому повідомила про те, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 р. №875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. №1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» (зі змінами), Укрпоштою не здійснюється пересилання пошти у Донецькій області до/з міста обласного значення Донецьк (аналогічна інформація, викладена у листі Укрпошти від 23.07.2014 р. № 50-06/620).
Відповідно до пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 N 01-06/1290/14 Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу (поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення) - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).
Таким чином, суд приходить до висновку, що третя особа повідомлена про час та місце судового розгляду належним чином.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
30.04.2004 р. Відкритим акціонерним товариством «ПЕМ - Енерговугілля», правонаступником якого є Товариство, (постачальник електричної енергії) та ДП «Донвуглереструктуризація» (споживач) був укладений договір на постачання електричної енергії №827 (надалі - «Договір поставки»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
15.04.2015 р. між ДП «Донвуглереструктуризація» (первісний боржник), Підприємством (новий боржник) та Товариством (кредитор) був укладений договір про переведення боргу №1930 (надалі - «Договір»), за замістом п. 2 якого первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 4 996 812,13 грн., що виник в результаті неналежного виконання зобов'язань первісним боржником перед кредитором за Договором поставки, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання в строк до 31.12.2015 р. Сума боргу, яка переходить на нового боржника складається з: суми заборгованості за активну електричну енергію за період з 01.03.2014 р. по 01.01.2015 р. - 4 828 043,22 грн.; суми заборгованості за реактивну електричну енергію за період з 01.03.2014 р. по 01.01.2015 р. - 168 768,91 грн.
Пунктом 3 Договору встановлено, що кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 4 996 812,13 грн.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 520 Цивільного кодексу України визначено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Із матеріалів справи вбачається, що з урахуванням положень ст. 520 Цивільного кодексу України та умов Договору до відповідача перейшли зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 4 996 812,13 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті на користь позивача грошових коштів повинно було бути виконане до 31.12.2015 р.
Твердження відповідача про те, що підстави виникнення боргу у розмірі 4 996 812,13 грн. йому невідомі, оскільки первісним боржником не були передані йому первинні бухгалтерські документи судом не приймається до уваги з огляду на приписи п. 5 Договору, згідно з яким новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із основним договором (Договором поставки), зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником та кредитором.
Відтак, уповноважений представник відповідача підтвердив, що всі документи стосовно утворення заборгованості у розмірі 4 996 812,13 грн. за Договором поставки станом на момент укладення Договору були у нього в наявності.
Також безпідставними є твердження відповідача про нерозірвання між позивачем та третьою особою Договору поставки, оскільки приписи ст. 520 Цивільного кодексу України не передбачають обов'язковість розірвання основного зобов'язання для реалізації передбаченого права на заміну боржника в такому зобов'язанні.
Стосовно посилання відповідача на відсутність у представника третьої особи повноважень на укладання Договору від імені ДП «Донвуглереструктуризація» необхідно відзначити наступне.
Як вбачається із преамбули Договору, від імені третьої особи (первісний боржник) такий договір був підписаний головою комісії з реорганізації ДП «Донвуглереструктуризація» ОСОБА_2, що діяв на підставі наказу Міненерговугілля №515 від 17.07.2014 р.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Частиною 1 ст. 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про реорганізацію державних підприємств з ліквідації вугледобувних, торфодобувних та вуглепереробних підприємств» №358 від 15.05.2014 р. вирішено створити Державне підприємство «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» та припинити діяльність ДП «Донвуглереструктуризація», ДП «Луганськвуглереструктуризація» та ДП «ЦЗК «Вуглеторфреструктуризація» шляхом їх реорганізації - приєднання до ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація».
Вказаним наказом головою комісії з реорганізації третьої особи призначено ОСОБА_2, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Таким чином, з моменту призначення ОСОБА_2 головою комісії з реорганізації ДП «Донвуглереструктуризація», до нього перейшли повноваження щодо управління справами такої юридичної особи.
Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №358 від 15.05.2014 р. було встановлено завершити до 31.12.2014 р. заходи з реорганізації підприємств, проте до вказаної дати процедуру реорганізації ДП «Донвуглереструктуризація» не було завершено, а відтак повноваження ОСОБА_2 не припинилися.
Більш того, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, особою, яка має право вчиняти від імені ДП «Донвуглереструктуризація» правочини без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_2
З огляду на викладене, твердження відповідача про відсутність у представника третьої особи повноважень на підписання Договору, є безпідставним.
Після укладення Договору, між позивачем та відповідачем було проведено звірку взаємних розрахунків, за наслідками якої складено акт станом на 01.05.2015 р., яким відповідач визнав існування заборгованості за отриману електроенергію перед позивачем. Вказаний акт підписаний технічним директором відповідача ОСОБА_3, який діяв в межах повноважень, наданих йому довіреністю №62 від 28.01.2015 р.
Також твердження відповідача про те, що наглядовою радою позивача не приймалось рішення про надання згоди на укладення Договору спростовується наявним в матеріалах справи протоколом засідання наглядової ради Товариства від 27.03.2015 р., згідно з яким надано згоду на укладення між Товариством, Підприємством та ДП «Донвуглереструктуризація» договору про переведення боргу останнього у розмірі 4 996 812,13 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача становить 4 996 812,13 грн., а з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2 Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача на момент звернення позивача із позовом до суду настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору 4 996 812,13 грн. Відповідачем вказана заборгованість визнана у повному обсязі.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Підприємством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення Підприємства з заборгованості у розмірі 4 996 812,13 грн. є правомірними та обґрунтованим.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 023 527,34 грн., інфляційних у розмірі 320 330,29 грн. та 3% річних у розмірі 112 530,95 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.01.2016 р. по 30.09.2016 р.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8 Договору передбачено, що за порушення строку виконання зобов'язання, вказаного в п. 2 даного договору, новий боржник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 023 527,34 грн., інфляційні у розмірі 320 330,29 грн. та 3% річних у розмірі 112 530,95 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 4 996 812,13 грн., пені у розмірі 1 023 527,34 грн., інфляційних у розмірі 320 330,29 грн. та 3% річних у розмірі 112 530,95 грн.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» (03680, м. Київ, пров. Прикладний, 2-А; ідентифікаційний код 39244468) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» (84302, Донецька обл., м. Краматорск, вул. Островського, 8; ідентифікаційний код 00169845) заборгованість у розмірі 4 996 812 (чотири мільйони дев'ятсот дев'яносто шість тисяч вісімсот дванадцять) грн. 13 коп., пеню у розмірі 1 023 527 (один мільйон двадцять три тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 34 коп., інфляційні у розмірі 320 330 (триста двадцять тисяч триста тридцять) грн. 29 коп., 3% річних у розмірі 112 530 (сто дванадцять тисяч п'ятсот тридцять) грн. 95 коп. та судовий збір у розмірі 96 798 (дев'яносто шість тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 01 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.01.2017 р.
Суддя В.П. Босий