ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Окрема думка № 92314756

Озвучення тимчасово недоступне

Окрема думка

суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В., Антонюк Н. О.

справа № 753/22860/17(провадження № 14-88 цс 20)

15 вересня 2020 року

м. Київ

Велика Палата Верхового Суду розглянула справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 та державного нотаріуса Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Дорофеєвої Тетяни Михайлівни, - про встановлення факту родинних відносин, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення розміру частки у цьому майні члена подружжя, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, визнання недійсним заповіту за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року і постановою від 15 вересня 2020 року касаційну скаргу залишила без задоволення, а оскаржувану постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року - без змін.

Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можемо повністю погодитися з огляду на таке.

1. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 18 травня 2020 року передав зазначену справа на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України),вважаючи за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 щодо можливості оскарження в касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, постановленої за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову.

2. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, обґрунтовуючи свою ухвалу, зазначив, що не може бути оскаржена в касаційному порядку постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, якщо судом апеляційної інстанції було скасовано ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову і постановою суду апеляційної інстанції вжиті заходи забезпечення позову, оскільки її оскарження у статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

3. Розглянувши справу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що підстав для відступу від її попереднього висновку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18) немає, одночасно відступивши від висновку, який сформулював Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 755/10786/16-ц та вказавши, що крім ухвали суду апеляційної інстанції про забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України), у касаційному порядку можна оскаржити ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постанову апеляційного суду про залишення зазначеної ухвали без змін, а також постанову апеляційного суду про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні.

4. Водночас стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

5. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

6. Апеляційний суд міста Києва своєю постановою від 19 вересня 2018 року зазначену ухвалу суду першої інстанції скасував та наклав арешт на ј частину будинку, що належить відповідачці на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 19 січня 2018 року.

7. Відповідно до частин першої та третьої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8. Разом із цим згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

9. Частиною другою статті 382 ЦПК України встановлено, що постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.

10. Оскільки відповідно до основних засад судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення здійснюється у визначених законом випадках, виключно Законом, зокрема ЦПК України, встановлені випадки зазначеного оскарження.

11. У статті 389 ЦПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначений перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у цивільному процесі.

12. Згідно пунктів 1, 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

13. Отже, касаційному оскарженню підлягають постанови суду апеляційної інстанції, прийняті за результатами апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, а також в інших випадках, прямо передбачених ЦПК України.

14. Пунктом 4 частини першої статті 353 ЦПК України встановлено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову.

15. Таким чином, враховуючи те, що пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають касаційному оскарженню після їх перегляду в апеляційному порядку, та те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову (пункт 4 частини першої статті 353 ЦПК України) не віднесена до цього переліку, оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову,а тим паче постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідками перегляду такої ухвали суду першої інстанції, в касаційному порядку ЦПК України не передбачено.

16. Також погоджуємося із позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в ухвалі від 18 травня 2020 року про передачу справи № 753/22860/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а саме з тим, що на підставі пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України в касаційному порядку переглядаються саме ухвали суду апеляційної інстанції, які стосуються питань забезпечення позову, прийнятих у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, а не постанови суду. У касаційному порядку можуть переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції, якими позов був забезпечений вперше, не в порядку оскарження відповідної ухвали суду першої інстанції з цих питань, а під час розгляду апеляційної скарги на рішення суду, що відповідає змісту частини другої статті 149 ЦПК України, де зазначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Судді В. В. Пророк

Н. О. Антонюк

Окрема думка складена 19 жовтня 2020 року.

Ухвала № 73219335

Відкрити повний перегляд

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження

№ 22-ц/796/3698/2018

У Х В А Л А

06 квітня 2018 року місто Київ

справа № 753/22860/17

Апеляційний суд міста Києва у складі судді-доповідача Борисової О.В., перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви, постановлену під головуванням судді Коренюк А.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: державний нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Дорофєєва ТетянаМихайлівна, ОСОБА_5 про встановлення фактів родинних відносин, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визначення його частки, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним заповіту, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 31 січня 2018 позовну заяву ОСОБА_2 про встановлення фактів родинних відносин, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визначення його частки, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним заповіту визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 01 березня 2018 року подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2018 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: державний нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Дорофєєва Т.М., ОСОБА_6 про встановлення фактів родинних відносин, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визначення його частки, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним заповіту було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме для подачі клопотання про поновлення строку із зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року.

05 квітня 2018 року на адресу Апеляційного суду міста Києва від позивачаОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому останній просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року.

Зазначав, що про постановлення оскаржуваної ухвали він дізнався лише 28 лютого 2018 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, а отримав копію ухвали 10 березня 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п.2 ч.2 ст.354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала постановлена одноособово без виклику осіб, які беруть участь у справі (а.с.96-97).

Дати складання повного тексту ухвали останній не містить.

Згідно супровідного листа від 31 січня 2018 року Дарницьким районним судом міста Києва позивачу було направлено копію ухвали суду (а.с.98).

Оскаржувану ухвалу позивач ОСОБА_2 отримав 10 березня 2018 року.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_7 вказував, що про постановлення ухвали він дізнався 28 лютого 2018 року з відомостей, які містяться на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

Апеляційна скарга позивачем ОСОБА_2 подана до суду 01 березня 2018 року.

Виходячи з вищевикладеного та відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України прихожу до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, а тому вважаю, що строк підлягає поновленню.

Апеляційна скарга відповідає вимогам щодо форми та змісту, встановлених ст.356 ЦПК України, визначеного ст.354 ЦПК України та подана уповноваженою особою.

Перешкод для відкриття апеляційного провадження апеляційним судом не встановлено.

Згідно з ст.360 ЦПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відзив на апеляційну скаргу має містити: найменування суду апеляційної інстанції; ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, за наявності; обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги; у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу; перелік матеріалів, що додаються.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Керуючись ст.ст. 127, 359 ЦПК України, п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч.6 ст.147, п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року, -

У Х В А Л И Л А:

Поновити позивачу ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року.

Відкрити апеляційне провадження в справі за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: державний нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Дорофєєва Тетяна Михайлівна, ОСОБА_5 про встановлення фактів родинних відносин, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визначення його частки, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним заповіту.

Направити учасникам справи копію цієї ухвали та копію апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами.

Учасники справи мають право подати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня одержання копії ухвали про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач Борисова О.В.