ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Ухвала № 86333570

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

Ухвала

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 753/22860/17

провадження № 61-46016св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя - доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Чорній Дмитро Олександрович,

треті особи: нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Дорофєєва Тетяна Михайлівна, ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Чорнієм Дмитром Олександровичем, на постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Левенця Б. Б. від 19 вересня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Дорофєєва Т. М., ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визначення його частки, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним заповіту.

15 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19 січня 2018 року.

В обґрунтування заяви посилався на те, що в грудні 2017 року він звернувся до суду із зазначеним позовом, предметом якого є спадкове майно, а саме, домоволодіння АДРЕСА_1 , яке залишилось після смерті його батьків. За час перебування справи в провадженні суду відповідач ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину на спірний будинок. Після отримання спірного будинку в одноособову власність відповідача, вона може у будь-який момент здійснити його відчуження, що значно ускладнить або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову. У зв`язку з цим, необхідно вжити заходів забезпечення позову.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив із тотожності заходів забезпечення позову, які просив застосувати позивач, із заявленими позовними вимогами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на ј частини домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 65,8 кв. м, житловою площею 34,4 кв. м, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 19 січня 2018 року Шістнадцятою київської державною нотаріальною конторою, серія та номер: 6-29.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсутність заходів забезпечення, про які просить заявник, може ускладнити або зробити неможливим подальше виконання рішення суду в зв`язку з існуванням можливості реалізації відповідачем нерухомого майна.

Узагальнені доводи касаційної скарги

ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що жодних дій, які б давали підстави вважати загрозу відчуження майна та утруднення виконання рішення суду реальною відповідачем не вчинялося; у постанові суду апеляційної інстанції фактично відсутнє будь-яке обґрунтування реальної загрози відчуження спірного майна, а тому відсутні підстави для застосування заходів забезпечення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 753/22860/17 з Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Такий висновок колегії суддів ґрунтується на наступному.

Одним з видів судових рішень, крім рішення суду, є постанова і перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанов (частини перша та четверта статті 258 ЦПК України) і постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.

Порядок та підстави касаційного оскарження судових рішень урегульовано зокрема у главі 2 розділу V ЦПК України.

Право касаційного скарження судових рішень та його зміст та об`єм визначаються зокрема положеннями статті 389 ЦПК України, яка передбачає право оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку за переліком визначеним пунктом 2 цієї статті та статтею 353 ЦПК України і ухвали суду апеляційної інстанції за переліком визначеним у пункті 3 статті 389.

Отже, відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову та частково задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Тобто така постанова суду апеляційної інстанції може бути предметом перегляду судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України.

Аналогічних висновків, розглянувши касаційні скарги на постанови апеляційного суду про забезпечення позову, постановлених за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції про відмову у забезпечені позову, дійшли колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постановах від 01 серпня 2019 року у справі № 308/5395/19 (провадження № 61-13604ск19), від 15 квітня 2019 року у справі № 754/8595/18 (провадження № 61-6922ск19), від 24 вересня 2019 року у справі № 404/330/19 (провадження № 61-16138ск19); колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі № 308/1/15 (провадження № 61-15883ск19), від 29 травня 2019 року у справі № 522/23242/17 (провадження № 61-2065св19); колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постановах від 24 жовтня 2019 року у справі № 379/226/19 (провадження № 61-9321св19).

У той же час, вирішуючи спори за подібних обставин, суд вищої інстанції приймав інші за змістом судові рішення.

Так, постановами Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2019 року у справі № 461/3072/19 (провадження № 61-19199ск19), від 07 листопада 2019 року у справі № 752/9160/19 (провадження № 61-19101ск19), від 04 листопада 2019 року у справі № 520/11876/19 (провадження № 18952ск19) відмовлено у відкритті касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України з тих підстав, що постанови апеляційного суду про забезпечення позову, постановлені за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, не підлягають касаційному оскарженню, оскільки ухвала суду першої інстанції, переглянута апеляційним судом, якою відмовлено у забезпеченні позову, відсутня в переліку ухвал, які підлягають оскарженню у касаційному порядку відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України. Не може бути предметом перегляду у касаційному порядку і постанова апеляційного суду, прийнята за результатами апеляційного перегляду такої ухвали.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

За змістом частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Ураховуючи наведене, колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2019 року у справі № 461/3072/19 (провадження № 61-19199ск19), від 07 листопада 2019 року у справі № 752/9160/19 (провадження № 61-19101ск19), від 04 листопада 2019 року у справі № 520/11876/19 (провадження № 18952ск19).

Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викликана тим, що судді Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у наведених вище постановах дійшли іншого висновку щодо оскарження постанови апеляційного суду про забезпечення позову, постановленої за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зазначене свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних складах принципово різного підходу щодо застосування норм процесуального права, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.

Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

У зв`язку з наведеним, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає необхідним передати зазначену справу на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись частиною п`ятою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 753/22860/17, провадження № 61-46016св18, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Дорофєєва Тетяна Михайлівна, ОСОБА_3 , про встановлення фактів родинних відносин, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визначення його частки, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним заповіту, за касаційною скаргою ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Чорнієм Дмитром Олександровичем, на постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Левенця Б. Б. від 19 вересня 2018 року.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий

М. Є. Червинська

Судді:

С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. П. Курило

Ухвала № 111036632

Vollansicht öffnen

Ухвала

23 травня 2023 року

м. Київ

справа № 753/22860/17

провадження № 61-6554ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Дорофєєва Тетяна Михайлівна, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та визнання частки померлої у праві спільної сумісної власності, встановлення факту прийняття спадщини, визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2023 року до відділу «Прийом громадян» Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду на рішення Дарницького районного суду м. Києва

від 26 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду

від 13 квітня 2023 року.

Заявник посилається на те, що підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте не деталізує, щодо якої саме норми права у подібних до позову ОСОБА_1 правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо визнання як доказу вступу в управління або володіння спадковим майном - вкладу (рахунку).

Разом з тим, таке обґрунтування касаційної скарги не можна визнати належним, оскільки при касаційному оскарженні судових рішень з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) має зазначатися конкретна норма права, що регулює спірні правовідносини, з приводу застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосували суди попередніх інстанцій, не дає підстав для вирішення питання про відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов`язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).

Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі

№ 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц,

від 26 червня 2018року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц);

пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення;

пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада

2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Враховуючи викладене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга з відповідним обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав).

Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму

для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, -

у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позовної заяви)

за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У вказаному позові оскаржуються шість вимог немайнового характеру за первісним позовом та одна вимога немайнового характеру за зустрічним.

Станом на 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1 600 грн.

Заявник за подання касаційної скарги сплатив 8 225,60 грн, проте необхідний розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги становить

8 960 грн.

Враховуючи викладене, за подання касаційної скарги необхідно доплатити

734,40 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у

м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача:

Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору.

Згідно з частиною другою та частиною третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених вище недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта