ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 85647791

Озвучення тимчасово недоступне

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2019 р. Справа №922/2155/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Тимошенко А.А.,

за участю представників учасників справи:

прокурора – Ногіної О.М., посвідчення №032167 від 11.02.2015,

позивача – не з`явився,

відповідача – Здєльника С.І., адвокат, свідоцтво 1501 від 12.12.2007, довіреність від 02.01.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх.№887Х/1 від 02.11.2018) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2018 (м. Харків, суддя Светлічний Ю.В., повний текст рішення складено 10.10.2018) у справі №922/2155/18,

за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

до Фермерського господарства «Салій І.А.», м. Лозова, Харківська обл.,

про визнання відсутнім права постійного користування ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Фермерського господарства «Салій І.А.», в якій прокурор просить визнати відсутнім у відповідача права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення розміром 121,24 га відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-22-00-00-1224, розташованою на території Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області. Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача у справі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.10.2018 в задоволенні позову відмовлено. Судові витрати покладено на прокурора, який звернувся до суду.

Заступник прокурора Харківської області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2018 по справі №922/2155/18 та прийняти нове, яким задовольнити позов прокурора; здійснити перерозподіл судових витрат у справі; справу розглянути за участі представника прокуратури Харківської області.

Зокрема, апелянт зазначив, що норма статті 16 Цивільного кодексу України передбачає такий спосіб захисту, як пред`явлення позову про визнання відсутнім права користування земельною ділянкою. Також, апелянт вказує на те, що у відповідача відсутнє право користування спірною земельною ділянкою, а наведені відповідачем доводи не дають правових підстав вважати про законність його знаходження на спірній земельній ділянці.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2018 у справі №922/2155/18 залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Повідомлено, що наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

13.11.2018, в строк, наданий для усунення недоліків, до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів апеляційної скарги платіжного доручення №2529 від 06.11.2018 щодо сплати судового збору в сумі 2643,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2018 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 12.12.2018 о 12:30 год.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надало відзив на апеляційну скаргу (вх.№2023 від 06.12.2018), в якому просить задовольнити апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2018 у справі №922/2155/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 09.01.2019 до 12:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№171 від 09.01.2019), в якому просить суд залишити апеляційну скаргу– без задоволення; оскаржуване рішення суду – без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 зупинено апеляційне провадження у справі №922/2155/18 до закінчення перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду судового рішення у справі №922/3312/17.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.03.2019 касаційні скарги задоволено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі №922/3312/17 скасовано в частині скасування рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 про відмову у задоволенні позовних вимог СФГ «Відродження» про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.04.2017 № 5383-СГ «Про припинення права користування земельною ділянкою». В цій частині рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 про відмову у задоволенні позовних вимог СФГ «Відродження» про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.04.2017 № 5383-СГ «Про припинення права користування земельною ділянкою» залишено в силі. У решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі №922/3312/17 і залишено в силі.

Вказана постанова Верховного Суду у справі №922/3312/17 роздрукована з Єдиного реєстру судових рішень та долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 поновлено провадження у справі; розгляд справи призначено на 08.07.2019.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08.07.2019, у зв`язку з відпусткою судді Россолова В.В., для розгляду справи №922/2155/18 визначено наступний склад колегії суддів: суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 оголошено перерву у розгляді справи №922/2155/18 до 19.08.2019.

Від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшли пояснення (вх.№7695 від 15.08.2019), в яких позивач просить задовольнити апеляційну скаргу прокурора та розглянути дану справу без участі представника позивача.

Відповідач надав клопотання (вх.№7795 від 19.08.2019) про приєднання доказів, а саме відомостей про реєстрацію, відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права користування ФГ «Салій І.А.» земельними ділянками с/г призначення, які належать фізичним особам-громадянам України, врахувавши їх під час вирішення спору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 оголошено перерву у розгляді справи №922/2155/18 до 04.09.2019.

Від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання (вх.№8192 від 30.08.2019), в якому просить задовольнити апеляційну скаргу прокурора; розглянути справу без участі представника позивача.

Від ФГ «Салій І.А.» надійшли письмові пояснення у справі (вх.№8291 від 03.09.2019), в яких відповідач, зокрема, зазначив, що Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури не обґрунтував необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, не зазначив підстави звернення ним до суду, не повідомив у чому полягає виключний випадок представництва інтересів держави у даному провадженні.

Від Прокуратури Харківської області надійшли пояснення у справі (вх.№8339 від 03.09.2019), в яких, зокрема, зазначено що прокурор звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, як суб`єкта, уповноваженого розпоряджатися спірною земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 зупинено провадження у справі №922/2155/18 до оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду повного тексту постанови від 26.06.2019 по справі №587/430/16-ц.

09.10.2019 від Прокуратури Харківської області надійшло клопотання (вх.№9619) про поновлення провадження у справі, з огляду на те, що на офіційній веб-сторінці в Єдиному державному реєстрі судових рішень від 30.09.2019 опубліковано постанову Великої Палати Верховного суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.10.2019, у зв`язку з відпусткою судді Хачатрян В.С., для розгляду справи №922/2155/18 визначено наступний склад колегії суддів: суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 поновлено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 13.11.2019.

Від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання (вх.№10699 від 13.11.2019) про розгляд справи без участі представника позивача.

Враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, а також положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 13.11.2019 прокурор вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник відповідача вимоги проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення прокурора та уповноваженого представника, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія ХР-22-00-001224, виданого на підставі рішення Первомайської районної ради народних депутатів Первомайського району Харківської області від 28.01.1998, ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 121,24 га. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №35 від 26.02.1998.

Земельна ділянка розташована на території Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області. Землю надано для ведення фермерського господарства.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичннх осіб- підприємців та громадських формувань фермерське господарство «Салій І.А.». зареєстровано 15.05.1990.

Згідно актового запису про смерть №712 від 24.11.2015 ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується листом Лозівського Районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова.

Відповідно до статуту фермерського господарства «Салій І.А.» в редакції 2004 року, засновником і власником господарства був громадянин України ОСОБА_1 .

Пунктом 6 Статуту фермерського господарства визначено, що для забезпечення виробничої діяльності постійному користуванні засновника і господарства знаходиться земельна ділянка розміром 121,24 га, в тому числі сільськогосподарських ріль 118,32 га з них ріллі 99,85 га, кормових угідь 18,47 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями 2,92 га. Земельна ділянка розташована в територіальних межах підприємства, розташованої на території відповідної ради.

07.07.2016 приватним нотаріусом Лозівського міською нотаріального округу Харківської області видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого ОСОБА_2 отримав спадщину після смерті батька ОСОБА_1 , який номер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з частки в статутному фонді майна Фермерського господарства «Салій І.А.» в розмірі 550000 гривень, що складає 100 відсотків розміру статутного фонду і належала померлому ОСОБА_1 .

Прокурор, звертаючись до суду зазначив, що до складу спадщини право на користування земельною ділянкою підтверджене державним актом на землю від 19.04.1994 ХР-22-00-0001224 не включене та власнику фермерського господарства, яким став ОСОБА_2 , земельна ділянка передана згідно зазначеного державного акту не належить.

Також, прокурор у позові вказує проте, що ФГ «Салій І.А.» з 21.11.2015 продовжує використовувати спірну земельну ділянку на праві постійного користування без належних для цього підстав, що підтверджується листом Лозівської ОДПІ (Первомайське відділення) ГУ ДФС у Харківській області та податковою декларацією, в якій у відомостях про наявність земельних ділянок фермерського господарства вказано номер державного акту на право постійного користування ХР НОМЕР_1 .

У зв`язку з викладеними обставинами, позивач у позові вказує про відсутність прав СГ «Салій І. ОСОБА_3 » на спірну земельну ділянку та необхідність захисту прав та законних інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області шляхом визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою у СГ « ОСОБА_1 »

Господарський суд Харківської області, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту права такий, як визнання відсутнім у відповідача права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення розміром 121,24 га відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-22-00-00-1224, розташованою на території Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області не відповідає встановленим способам захисту права, у зв`язку з чим правові підстави для захисту права позивача обраним ним шляхом відсутні, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, зважаючи на наступні підстави.

Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про визнання відсутнім у Фермерського господарства «Салій І.А.» права постійного користування земельною ділянкою розміром 121,24 га, що перебувала у постійному користуванні гр. ОСОБА_1 згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ХР-22-00-00-1224.

Згідно з частинами 1, 2 ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до частин 1-3 ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

У статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частинами 4, 5 ст.122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно з абзацом 5 ст.15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Частиною 2 ст.90 Земельного кодексу України встановлено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню у порядку, встановленому законом.

Згідно з частинами 1, 2, підпунктів «а, б, в» частиною 3 ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною, г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 55 Конституції України закріплено гарантію кожному на захист прав і свобод у судовому порядку. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, зокрема це справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави

Згідно з ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У статті 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), роз`яснив поняття «охоронюваний законом інтерес».

Так, поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Отже, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано в резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке охоплює цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень вказаних норм, суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Разом з тим, особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, якщо він передбачений чинним законодавством або договором. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, господарський суд виходить насамперед із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

В той же час, в даному випадку вимога про визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою не може бути предметом позову, оскільки не приведе до відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. В даному випадку, внаслідок задоволення позовних вимог не відбудеться нівелювання негативних наслідків і не відновиться користування конкретним матеріальним благом – земельною ділянкою.

У даній справі, заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (визнання відсутнім права користування) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивачів, які вже захищені законом.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо визнання відсутнім права користування земельною ділянкою.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних вимог, оскільки доводи, викладені апелянтом не спростовують вищенаведених висновків.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2018 у справі №922/2155/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.11.2019.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя П.В. Тихий

Постанова № 90154778

Відкрити повний перегляд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2155/18

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, суддів: Берднік І.С., Багай Н.О., Волковицької Н.О., Дроботової Т.Б., Краснова Є.В., Кушніра І.В., Мачульського Г.М., Міщенка І.С., Могила С.К., Пількова К.М., Случа О.В., Чумака Ю.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 (головуючий суддя Гетьман Р.А., судді Россолов В.В., Тихий П.В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2018 (суддя Светлічний Ю.В.) у справі № 922/2155/18

за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

до Фермерського господарства "Салій І.А."

про визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2018 року Перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - позивач) із позовною заявою до Фермерського господарства "Салій І.А." (далі - відповідач), в якій заявлено вимоги визнати відсутнім у відповідача права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення розміром 121,24 га відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-22-00-00-1224, розташованою на території Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані прокурором тими обставинами, що до складу спадщини право постійного користування земельною ділянкою, підтверджене державним актом на землю від 19.04.1994 ХР-22-00-0001224 не включене, та власнику фермерського господарства, яким після ОСОБА_1 став ОСОБА_2 , земельна ділянка передана згідно зазначеного державного акта, не належить.

Прокурор посилається на те, що ФГ "Салій І.А." з 21.11.2015 продовжує використовувати спірну земельну ділянку на праві постійного користування без належних для цього підстав, що підтверджується листом Лозівської ОДПІ (Первомайське відділення) ГУ ДФС у Харківській області та податковою декларацією, в якій у відомостях про наявність земельних ділянок фермерського господарства вказано номер Державного акта на право постійного користування ХР-22-00-001224 від 19.04.1994, виданого громадянину ОСОБА_1 .

Короткий зміст оскаржуваних рішень

2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.10.2018, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 у задоволенні позову відмовлено.

2.1. Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд, посилаючись на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України вказав, що спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання відсутнім у відповідача права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення розміром 121,24 га відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-22-00-00-1224, розташованою на території Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області, обраний прокурором, не відповідає встановленим способам захисту права, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити з цих підстав. Суд також послався на те, що аналогічної позиції у розгляді справ із обранням тотожного способу захисту, а саме: "відсутність права" притримується і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 21.08.2018 у справі №910/14144/17.

2.2. Суд апеляційної інстанції погодився з підставами відмови у задоволенні позову, викладеним судом першої інстанції, посилаючись на статті 15, 16 Цивільного кодексу України і статтю 20 Господарського кодексу України, вказував на те, що позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. В той же час, вимога про визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою не може бути предметом позову, оскільки не приведе до відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. В даному випадку, внаслідок задоволення позовних вимог не відбудеться нівелювання негативних наслідків і не відновиться користування конкретним матеріальним благом - земельною ділянкою. Апеляційний суд вказав, що заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (визнання відсутнім права користування) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивачів, які вже захищені законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями господарських судів, прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

4. На думку прокурора, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права (статті 15-16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України) та процесуального права (статті 76-79, 236 ГПК України), а також неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

4.1. Прокурор зазначає, що судами не надано оцінки його доводам щодо наявності порушень статей 407, 1216, 1218 ЦК України під час використання земельної ділянки фермерським господарством після смерті його засновника - громадянина ОСОБА_1

4.2. Судом не наведено жодної правової норми щодо відсутності підстав для захисту порушеного права, а застосовані положення ЦК України (статті 15-16) та ГК України (ст. 20) не спростовують доводів прокурора. При цьому, обрання способу захисту у кожному конкретному випадку та з огляду на особливості певних правовідносин є законним правом позивача або прокурора. Неправильне тлумачення судом статті 16 ЦК України суперечить положенням законодавства і призвело до неправомірної відмови прокурору у реалізації права на судовий захист.

Таким чином, прокурор вважає висновки судів про те, що прокурором обрано невірний спосіб захисту права такими, що не відповідають наведеним нормам матеріального права та не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 12.06.2013 у справі №6-32цс13.

4.3. Також посилаючись на положення статей 13, 14 Конституції України, статей 125, 152 Земельного кодексу України, прокурор зазначає, що у відповідача відсутнє право користування спірною земельною ділянкою, а наведені відповідачем доводи не дають правових підстав вважати законним його знаходження на спірній земельній ділянці, зазначаючи про те, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 922/2652/17 (головуючий Мачульський Г.М., судді Кушнір І.В., Краснов Є.В.).

5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказав про її необґрунтованість та просив залишити оскаржувані рішення без змін. Відповідач наголошував на тому, що оскільки земельна ділянка загальною площею 121,24 га, надана свого часу у постійне користування для створення фермерського господарства у 2005 році, у добровільному порядку, за заявою членів фермерського господарства була розподілена у кількості 73,6679 га (ріллі) між ними безоплатно у приватну власність, а залишки земель с/г призначення у кількості 24,09 га (ріллі), виділених у постійне користування для створення фермерського господарства були повернуті у землі державного запасу та за наказами позивача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області були надані у 2016 році громадянам у приватну власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, тобто, на дату звернення до суду змінився статус спірної земельної ділянки, а відтак, припинилося право постійного користування земельною ділянкою державної форми власності (землі запасу), відсутні правові підстави звернення до суду, на які посилається позивач, тобто, відсутній спір про право.

6. Позивачем відзиву на касаційну скаргу не подано, що, у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Розгляд справи Верховним Судом

7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 (головуючий - Суховий В.Г., судді: Берднік І.С., Міщенко І.С.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2018 у справі №922/2155/18.

7.1. Розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі з урахуванням карантину, запровадженого згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".

7.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 справу № 922/2155/18 передано на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 1 ст. 302 ГПК України з метою відступу від висновку щодо застосування норм статті 20 Господарського кодексу України при вирішенні спорів у земельних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №922/2652/17.

7.3. Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2020 прийнято до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №922/2155/18 за касаційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2018 у вказаній справі та призначено її розгляд на 15.06.2020.

7.4. В судовому засіданні 15.06.2020 оголошено перерву до 22.06.2020.

З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми процесуального права, визначається розумність строку розгляду цієї справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серія ХР-22-00-001224, виданого на підставі рішення Первомайської районної ради народних депутатів Первомайського району Харківської області від 28.01.1998, ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 121,24 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №35 від 26.02.1998.

9. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Фермерське господарство "Салій І.А." зареєстровано 15.05.1990.

10. Відповідно до Статуту фермерського господарства "Салій І.А." в редакції 2004 року, засновником і власником господарства був громадянин України ОСОБА_1 .

11. Пунктом 6 Статуту визначено, що для забезпечення виробничої діяльності у постійному користуванні засновника господарства знаходиться земельна ділянка розміром 121,24 га, в тому числі сільськогосподарських угідь 118,32 га, з них ріллі 99,85 га, кормових угідь 18,47 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями 2,92 га. Земельна ділянка розташована в територіальних межах Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області та була передана на підставі рішення Первомайської районної ради від 28.01.1998 для створення та ведення фермерського господарства, що посвідчено Державним актом на право постійного користування землею, серія ХР-22-00-001224.

12. Згідно актового запису про смерть №712 від 24.11.2015, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13 . 07.07.2016 приватним нотаріусом Лозівського міською нотаріального округу Харківської області видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого ОСОБА_2 отримав спадщину після смерті батька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку видане свідоцтво, складається з частки в статутному фонді майна Фермерського господарства "Салій І.А." в розмірі 550 000 гривень, що складає 100 відсотків розміру статутного фонду і належала померлому ОСОБА_1 .

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

14. Предметом заявленого прокурором позову є вимога визнати відсутнім у Фермерського господарства "Салій І.А." права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення розміром 121,24 га відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-22-00-00-1224.

15. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

16. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

17. Виходячи зі змісту предмета та підстав позову, даний спір щодо права користування земельною ділянкою виник саме із земельних правовідносин, які згідно із статтею 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

18. Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 Земельного кодексу України, згідно з частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Зазначений у частині 3 статті 152 Земельного кодексу України перелік способів захисту у земельних спорах не є вичерпним.

19. Відповідно до статті 5 ГПК України, який встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України) здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, процесуальним законом господарському суду надано право здійснювати захист порушених прав і законних інтересів у земельних правовідносинах іншими, ніж передбачено у статті 152 Земельного кодексу України, способами захисту виходячи із їх ефективності.

20. Отже, у спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми статті 152 Земельного кодексу України, а також частини 1 та 2 статті 5 ГПК України.

21. З аналізу наведених норм частини 2 статті 5 ГПК України слід дійти висновку, що порушення прав на земельну ділянку чи законного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, хоча й не передбачений законом, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

22. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Така позиція відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.

23. У даній справі прокурор звертається за захистом інтересів держави щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, посилаючись на те, що відповідач займає її без належних правових підстав. Проте, заявлена ним одна позовна вимога про визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою, у разі її задоволення, не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів держави та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, не відбудеться нівелювання негативних наслідків і у позивача не відновиться користування чи розпорядження конкретним матеріальним благом - земельною ділянкою. Заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (визнання відсутнім права користування) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.

24. Визнання відсутнім у відповідача права користування земельною ділянкою, у даному випадку, є, по суті, встановленням обставин, які у подальшому можуть бути зазначені у якості підстав позову про захист свого порушеного права, що також свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту, оскільки не відновлює порушеного права, а вимагає пред`явлення у подальшому іншого позову.

25. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права спростовуються викладеним вище.

26. Щодо посилань прокурора на постанову Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №922/2652/17, у якій суд касаційної інстанції дійшов висновку про належність обраного прокурором способу захисту із посиланням на норми статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України у спорі із земельних правовідносин, слід зазначити таке.

27. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у іншій справі №922/2652/17 за позовом Першого заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрбор-Агро" про визнання відсутнім права користування земельною ділянкою та звільнення земельної ділянки, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погодилася з підставами для відмови у задоволенні позовних вимог, викладених судом апеляційної інстанції, яку мотивовано тим, що позовні вимоги не відповідають способу захисту, передбаченого статтею 16 Цивільного Кодексу України, оскільки прокурором обрано спосіб захисту, який не передбачений законом.

При цьому, суд касаційної інстанції з посиланням на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України вказав, що наведена норма передбачає такий спосіб захисту як пред`явлення позову про визнання відсутнім права та зазначив, що висновки апеляційного суду про те, що прокурором невірно обрано спосіб захисту права, є такими, що не відповідають наведеним нормам матеріального права та не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 12.06.2013 у справі № 6-32цс13.

28. Однак, слід звернути увагу на те, що у справі №922/2652/17 вимога про визнання відсутнім права не є єдиною вимогою, а була заявлена поряд з вимогою про звільнення земельної ділянки, яка забезпечила ефективність обраного способу захисту права позивача.

29. Як вже було зазначено, визначення способів захисту прав на землю врегульовано спеціальними нормами статті 152 Земельного кодексу України, а також положеннями частин 1 та 2 статті 5 ГПК України, а тому не потребує застосування інших кодексів України.

30. Враховуючи наведене, а також з огляду на наявність у справі №922/2652/17 іншої позовної вимоги (про звільнення земельної ділянки), яка забезпечила ефективність обраного способу захисту, судова палата не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо належності обраного прокурором способу захисту із застосуванням норм статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України при вирішенні спорів у земельних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №922/2652/17. Проте, з урахуванням наведеного вище та характеру спірних земельних правовідносин у справі, що розглядається, судова палата вважає за необхідне уточнити цей висновок, виклавши його без посилання на норми інших кодексів України у такій редакції:

31. З огляду на встановлені статтею 152 Земельного кодексу України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені статтею 5 ГПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права, позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь - яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі й шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права, тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

32. Аргументи прокурора про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 12.06.2013 у справі №6-32цс13, не можна вважати обґрунтованими, оскільки висновок, викладений судом апеляційної інстанції у даній справі щодо неефективності обраного прокурором способу захисту порушеного права, навпаки, узгоджується з позицією Верховного Суду України щодо ефективності обраного позивачем способу захисту.

33. З огляду на викладене, судова палата не вбачає порушень, про які зазначено в касаційній скарзі, та визнає достатніми наведені господарськими судами мотиви відхилення зазначених прокурором доводів, та наявність підстав для відмови в позові.

34. Щодо посилання судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях на норми статей 15 та 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України у визначенні неефективності способу захисту, то слід зазначити, що таке посилання, за наявності спеціальних норм статті 152 Земельного кодексу України, а також статті 5 ГПК України, є зайвим, але не призвело до прийняття неправильного рішення, а тому рішення і постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

35. Враховуючи наведене, не заслуговують на увагу доводи прокурора щодо неправильного застосування судами норм статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Згідно із частинами 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

37. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на що оскаржувані рішення слід залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

Щодо судових витрат

38. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України (в редакції до 08.02.2020), суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2018 у справі № 922/2155/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С. Багай Н.О.

Волковицька Н.О. Дроботова Т.Б.

Краснов Є.В. Кушнір І.В.

Мачульський Г.М. Міщенко І.С.

Могил С.К. Пільков К.М.

Случ О.В. Чумак Ю.Я.