Ухвала
12 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 596/63/17
провадження № 61-18483зно19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Львівській області, Дрогобицької місцевої прокуратури, прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 30 вересня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 26 вересня 2017 року
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 26 вересня 2017 року залишено без змін.
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 30 вересня 2019 року. У зазначеній заяві ОСОБА_1 просить скасувати рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 26 вересня 2017 року та постанову Верховного Суду від 30 вересня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Також у листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., яка обґрунтована тим, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 30 вересня 2019 року передана для розгляду тому самому складу суду, який розглядав його касаційну скаргу. ОСОБА_1 вважає, що колегія суддів розглянула його касаційну скаргу упереджено. Зазначені підстави викликають сумніви у неупередженості суддів Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А.
Згідно із частиною першою статті 427 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді або колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
Положеннями частини тринадцятої статті 33 ЦПК України передбачено, що розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегія суддів для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цієї статті.
У відповідності до статті 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
Зміст заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів не свідчить про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, для відводу суддів.
Обставини та мотиви, викладені у заяві ОСОБА_1 , вказують на його незгоду із процесуальними діями та постановами колегії суддів, які, однак, самі по собі не можуть констатувати упередженість чи необ`єктивність суддів, а є реалізацією суддями своїх процесуальних повноважень, передбачених нормами ЦПК України.
Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 . відводу колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., то у відповідності до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід суддів підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Львівській області, Дрогобицької місцевої прокуратури, прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 30 вересня 2019 року визнати необґрунтованою.
Передати вирішення питання про відвід колегії суддів у порядку, встановленому частиною першої статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець
Ухвала № 87387498
Гусятинський районний суд Тернопільської області
УХВАЛА
"05" лютого 2020 р. Справа № 596/63/17
Провадження №8/596/1/2020
Суддя Гусятинського районного суду Тернопільської області Лисюк І.О., при вирішенні питання про відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року у цивільній справі №596/63/17 за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького відділу поліції головного управління Національної поліції України в Львівській області, Дрогобицької місцевої прокуратури, прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
21 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Гусятинського районного суду Тернопільської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року у цивільній справі за № 596/63/17 за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького відділу поліції головного управління Національної поліції України в Львівській області, Дрогобицької місцевої прокуратури, прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Як на підставу перегляду судового рішення заявник посилається на істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Як видно з матеріалів справи, цивільна справа № 596/63/17 перебувала у провадженні судді Цвинтарної Т.М. За результатами розгляду вказаної справи рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог позивачу ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою судді Гусятинського районного суду Цвинтарної Т.М. від 03 лютого 2020 року, прийнято самовідвід судді Цвинтарної Тетяни Миколаївни у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року у цивільній справі за № 596/63/17 за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького відділу поліції головного управління Національної поліції України в Львівській області, Дрогобицької місцевої прокуратури, прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Справу передано в канцелярію суду для повторного розподілу в порядку ст.33 ЦПК України.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 3 лютого 2020 року справу №596/63/17 розподілено для розгляду судді Лисюк І.О..
Вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку про наявність підстав для самовідводу головуючого судді, оскільки суддя Лисюк І.О. перебувала у сусідських товариських відносинах з позивачем у вказаній справі (13 років жили по сусідству (через будинок), зараз там проживає мати судді ОСОБА_2 ).
Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) у тому числі, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
У відповідності до ч.1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.
Положеннями ст.40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.
Відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 1 ст.15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.
Згідно ст. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 року №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
З урахуванням вищенаведеного, гарантування неупередженості та об`єктивності здійснення правосуддя, уникнення будь – яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді по справі, суддя вважає за необхідне заявити самовідвід.
На підставі ст. 15 Кодексу суддівської етики, керуючись ст. ст. 36 - 40 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Прийняти самовідвід судді Лисюк Ірини Олександрівни в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року у цивільній справі №596/63/17 за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького відділу поліції головного управління Національної поліції України в Львівській області, Дрогобицької місцевої прокуратури, прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Цивільну справу №596/63/17 передати до канцелярії Гусятинського районного суду для повторного автоматизованого розподілу в порядку ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Гусятинського районного суду І.О. Лисюк