ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 85645181

Озвучення тимчасово недоступне

**ПОСТАНОВА**

**ІІМЕНЕМ УКРАЇНИ **

05 листопада 2019 року

Київ

справа №806/36/14

адміністративне провадження №К/9901/4366/18

**Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду**:

судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Житомирської об\`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Житомирській області) та Відкритого акціонерного товариства «Промислового підприємства «Пищепром» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.05.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Промислового підприємства «Пищепром» до Житомирської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Житомирській області) про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

 

ВАТ «Молочник», правонаступником якого є ВАТ «Промислове підприємство «Пищепром», подало до суду позов, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення: від 04.03.2010 № 0001902301/3, від 10.12.2009 № 0001902301/2, від 08.10.2019 № 0001902301/1, від 30.07.2009 № 0001902301/0; від 04.03.2010 № 0001912301/3, від 10.12.2009 № 0001912301/2, від 08.10.2009 № 0001912301/1, від 30.07.2009 № 0001912301/0; від 24.02.2010 № 0005901601/3, від 14.12.2009 № 0005901601/2, від 08.10.2009 № 0005901601/1, від 06.08.2009 № 0005901601/0.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 01.11.2010 задовольнив позов, скасував зазначені податкові повідомлення-рішення.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.04.2011 залишив без змін постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2010.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 17.12.2013 скасував постанову Житомирського окружний адміністративний суд від 01.11.2010 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011. а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 23.05.2014 задовольнив позов. Скасував податкові повідомлення-рішення від 04.03.2010 № 0001912301/3, від 10.12.2009 № 0001912301/2, від 08.10.2009 № 0001912301/1, від 30.07.2009 № 0001912301/0 про визначення грошового зобов\`язання з податку на прибуток в сумі 3 210 447 грн за основним платежем та нарахованої на цю суму штрафної (фінансової) санкції. У задоволенні іншої частини позову суд відмовив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.10.2014 залишив без змін постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.05.2014.

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 04.03.2010 № 0001912301/3, від 10.12.2009 № 0001912301/2, від 08.10.2009 № 0001912301/1, від 30.07.2009 № 0001912301/0 в частині визначення грошового зобов\`язання з податку на прибуток в сумі 3 210 447 грн за основним платежем та нарахованої на цю суму штрафної (фінансової) санкції, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ВАТ «Молочник» правомірно сформував валові витрати з витрат, сплачених як роялті - винагороду за користування знаком на товари та послуги при реалізації товару під торговими марками: «Наш молочник», «Вершкова долина», «Народний продукт».

Відмовляючи в задоволенні іншої частини позову, суд першої інстанції, з якими погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ВАТ «Молочник» безпідставно відніс до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрати та податок на додану вартість, відповідно, за операціями з придбання орендних послуг, які не пов\`язані з господарською діяльністю, а також не зменшив валові витрати внаслідок зміни компенсації вартості товарів (робіт, послуг), та неправомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість у звітному періоду на підставі податкових накладних, виписаних у попередніх звітних періодах.

Житомирська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди, ухвалюючи рішення в частині задоволення позову, дійшли висновків, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосували норми матеріального та процесуального права: пункту 1.30 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства, що призвело до неправильного вирішення спору.

ВАТ «ПП «Пищепром» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти рішення про задоволення позову повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права, неповно дослідили обставини у справі, дійшли висновків, які не відповідають обставинам справи. Позиція судів про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з придбання орендних послуг у ТОВ «Агроспецресурси» є необґрунтованою, витрати підтверджуються первинними документами. Факт проведення коригування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість беззаперечно не підтверджує факт зміну суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) або повернення отриманої раніше передоплати, що мало б наслідком коригування валових витрат.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08.09.2014 відкрив касаційне провадження за цими касаційними скаргами.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд ухвалою від 18.10.2019 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 05.11.2019.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 Житомирська об\`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів реорганізована шляхом приєднання до Житомирської об\`єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 237 Житомирська об\`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС реорганізована шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Житомирській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 Головне управління ДФС у Житомирській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Житомирській області.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

ДПІ у м. Житомирі провела планову виїзну перевірку ВАТ «Молочник», правонаступником якого є ВАТ «ПП Пищепром», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2009, за результатами якої склала акт від 17.07.2009 № 4353/23-1/00445392/0110. На підставі акта перевірки прийняла оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 30.07.2009 № 0001912301/0, від 08.10.2009 № 0001912301/1, від 10.12.2009 № 0001912301/2, від 04.03.2010 № 0001912301/3 про визначення грошового зобов\`язання з податку на прибуток в сумі 4 565 278 грн за основним платежем та в сумі 3 689 196 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та від 30.07.2009 № 0001902301/0, від 08.10.2019 № 0001902301/1, від 10.12.2009 № 0001902301/2, від 04.03.2010 № 0001902301/3 про визначення грошового зобов\`язання з податку на додану вартість в сумі 344 874 грн за основним платежем та в сумі 172 437 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

ДПІ у м. Житомирі провела документальну невиїзну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов\`язань з податку на додану вартість, поданого у зв\`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за результатами якої склала акт від 21.07.2009 № 4428/15-2. На підставі акта перевірки прийняла податкові повідомлення-рішення від 06.08.2009 № 0005901601/0, від 08.10.2009 № 0005901601/1, від 14.12.2009 № 0005901601/2, від 24.02.2010 № 0005901601/3 про визначення грошового зобов\`язання з податку на додану вартість в сумі 2 355 460,00 грн за основним платежем та в сумі 117 773 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

І. Підставою для визначення за податковими повідомленнями-рішеннями від 30.07.2009 № 0001912301/0, від 08.10.2009 № 0001912301/1, від 10.12.2009 № 0001912301/2, від 04.03.2010 № 0001912301/3 грошового зобов\`язання з податку на прибуток в сумі 4 565 278 грн за основним платежем та в сумі 3 689 196 грн за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки контролюючого органу про порушення вимог пункту 1.30 статті 1, пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1. підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.10 статті 5, пункту 11.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

1\). Порушення вимог пункту 1.30 статті 1, пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1. підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.10 статті 5, пункту 11.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» полягало у безпідставному віднесенні до складу валових витрат за період ІІІ квартали 2008 року та за 2008 рік, за І квартал 2009 року виплати в сумі 4 788 609,00 грн, перераховані нерезиденту LINKSTAR LIMITED (Кіпр) на підставі документів, що надані для перевірки: ліцензійного договору, додатків до ліцензійних договорів, актів нарахування роялті, внаслідок неправомірного нарахування ліцензійної винагороди (роялті) з використанням товарних знаків для товарів та послуг від реалізації продукції під зазначеними товарними знаками в частині реалізації продукції не власного виробництва.

Контролюючий орган вважає, що ВАТ «Молочник» неправомірно нарахувало та виплатило зазначену винагороду, розраховану від обсягу реалізації товару під торговими знаками: «Наш молочник», «Вершкова долина», «Народний продукт», оскільки використовує ці товарні знаки щодо реалізації масла фасованого Селянського, 200 г, та масла фасованого Солодековершкового 72,5 % як продукції власного виробництва неправомірно з огляду на те, що така продукція ВАТ «Молочник» фактично не виготовлялася.

Відповідно до пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 334/94-ВР) роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп\`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно з підпунктом 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов\`язані, зокрема, з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов\`язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не підлягають віднесенню до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов\`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналіз зазначених норм закону, з урахуванням частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Суди при вирішенні справи в цій частині не виявили порушень зазначених норм закону. Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції в ухвалі від 17.12.2013 наголосив на правильності висновків судів про правомірність формування ВАТ «Молочник» валових витрат за цим епізодом.

Доводи, зазначені в касаційній скарзі, є ідентичними доводам, якими контролюючий орган обґрунтовував неправомірність формування ВАТ «Молочник» валових витрат за цим епізодом, та є такими, що не спростовують висновків судів про протиправність податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов\`язання з податку на прибуток за цим епізодом.

Так, Закон № 334/94-ВР визначає роялті як платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування, зокрема, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 № 3689-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 3689-XII) знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб; свідоцтво - свідоцтво України на знак для товарів і послуг; зареєстрований знак - знак, на який видано свідоцтво.

Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону № 3689-XII використанням знака визнається, зокрема, нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов\`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення).

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону № 3689-XII власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Між позивачем (ліцензіатом) та Компанією LINKSTAR LIMITED (Кіпр) (ліцензіаром), що володіє виключним правом на зазначені знаки для товарів та послуг, були укладені ліцензійні договори, за якими надано ліцензії (дозволи на використання зазначених товарних знаків) стосовно товарів та послуг, що належать до класів Міжнародної класифікації товарів і послуг: молоко та молочні продукти. Ці договори є дійсними, факт використання позивачем товарного знака та витрати підтверджується первинними документами, що надані для перевірки.

Доводи контролюючого органу про те, що позивач не використовув товарні знаки при реалізації товарів - масла, оскільки не виробляв такий товар, є необґрунтованими, оскільки використанням знака визнається саме його нанесення на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, етикетку тощо, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення).

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування при вирішення справи в цій частині. Доводи, наведені відповідачем в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують правильності застосування судами норм матеріального права до встановлених на підставі безпосередньо досліджених та оцінених судами доказів обставин.

2\). Порушення вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» полягало у тому, що ВАТ «Молочник» безпідставно віднесло до складу валових витрат за ІІІ-IVквартали 2008 року, І квартал 2009 року витрати сумі 1 158 744,00 грн, які не пов\`язані з господарською діяльністю, зокрема витрати згідно з договором суборенди від 31.01.2008 № 1, сплачені ТОВ «Агромпецресурси» за оренду нежитлового приміщення площею 510,6 кв.м та складського приміщення площею 9,4 кв.м, розміщеного на 14 та 17 поверхах за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, строком до 01.03.2010.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) у справі про протиправність рішення суб\`єкта владних повноважень обов\`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту частини першої статті 71 цього Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення.

Суди попередніх інстанцій дослідили зазначені контролюючим органом аргументи щодо відсутності документального підтвердження придбання позивачем орендних послуг з метою використання в господарській діяльності, дослідили умови договору суборенди та надали оцінку наданим позивачем первинним документам. Такі первинні документи суди оцінили як такі, що є недостатніми для підтвердження придбання орендних послуг з оренди приміщення в м. Києві з метою використання в господарській діяльності.

Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до встановлених цими судами на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів обставин.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування при вирішенні справи в цій частині. Доводи, наведені позивачем в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують правильності застосування судами норм матеріального права до встановлених на підставі безпосередньо досліджених та оцінених судами доказів обставин.

3\). Порушення вимог пункту 3.1 статті 3, пункту 5.10 статті 5, пункту 11.1 статті 11 Закону № 334/94-ВР полягало у тому, що ВАТ «Молочник» не провело перерахунку валових витрат за ІІІ квартали 2008 року, за 2008 рік, у зв\`язку з поверненням товарів, робіт (послуг), поверненням отриманої раніше передплати, в результаті чого завищило валові витрати за 2008 рік в сумі 12 669 325 грн, зокрема в сумі 8 445 731 грн за березень 2008 року та в сумі 4 223 593 грн за травень 2008 року.

При цьому контролюючий орган врахував, що ВАТ «Молочник» 03.04.2009 було подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за період - травень 2008 року, який входить до перевіреного періоду документальної перевірки (акт від 10.10.2008 № 5697/23-1/00445392/0110 за період з 01.04.2007 по 30.06.2008), відповідно до якого позивач зменшив податковий кредит, сформований за господарськими операціями з ДП «Староконстантинівський молочний завод» за березень 2008 року в сумі 1 689 146,2 грн, за травень 2008 року в сумі 844 718,51 грн. Цим підтверджено факт зміни компенсації вартості товарів (робіт, послуг) внаслідок повернення товарів, робіт (послуг) або повернення отриманої раніше передплати.

Відповідно до пункту 5.10 статті 5 Закону № № 334/94-ВР у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості,

включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

З огляду на факт проведення коригування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у сторону зменшення внаслідок зменшення обсягу оподаткованих операцій за березень та травень 2008 року, що свідчить про те, що після продажу товарів (робіт, послуг) здійснилася певна зміна суми компенсації їх вартості, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність у позивача обов\`язку з проведення коригування валових витрат у сторону зменшення.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування при вирішення справи в цій частині. Доводи, наведені позивачем в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують правильності застосування судами норм матеріального права до встановлених на підставі безпосередньо досліджених та оцінених судами доказів обставин.

ІІ. Підставою для визначення за податковими повідомленнями-рішеннями від 30.07.2009 № 0001902301/0, від 08.10.2019 № 0001902301/1, від 10.12.2009 № 0001902301/2, від 04.03.2010 № 0001902301/3 грошового зобов\`язання з податку на додану вартість в сумі 344 874 грн за основним платежем та в сумі 172 437 грн за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки контролюючого органу про порушення ВАТ «Молочник» вимог пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями, щодо яких контролюючий орган установив неправомірне формування валових витрат - придбання послуг оренди у ТОВ «Агроспецресурси».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв\`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на висновки судів попередніх інстанцій про безпідставне формування позивачем валових витрат за господарськими операціями з придбання у ТОВ «Агромпецресурси» орендних послуг з оренди нежитлового приміщення площею 510,6 кв.м та складського приміщення площею 9,4 кв.м, розміщеного на 14 та 17 поверхах за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41 без мети використання в господарській діяльності, суди дійшли правильних висновків про безпідставне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за цими операціями.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування при вирішення справи в цій частині. Доводи, наведені позивачем в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують правильності застосування судами норм матеріального права до встановлених на підставі безпосередньо досліджених та оцінених судами доказів обставин.

ІІІ. Підставою для визначення за податковими повідомленнями-рішеннями від 06.08.2009 № 0005901601/0, від 08.10.2009 № 0005901601/1, від 14.12.2009 № 0005901601/2, від 24.02.2010 № 0005901601/3 грошового зобов\`язання з податку на додану вартість в сумі 2 355 460,00 грн за основним платежем та в сумі 117 773 грн за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки контролюючого органу про порушення вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у тому, що ВАТ «Молочник» внаслідок подання 03.04.2009 у зв\`язку з виправленням самостійно виявлених помилок уточнюючого розрахунку податкових зобов\`язань з податку на додану вартість шляхом збільшення податкового кредиту за травень 2008 року сумі 2 355 460 грн на підставі податкових накладних, виписаних у жовтні та грудні 2007 року, занизив податкові зобов\`язання з податку на додану вартість за травень 2008 року. Контролюючий орган вважає, що позивач мав право сформувати податковий кредит тільки у жовтні та грудні 2007. При цьому контролюючий орган наявність первинних документів щодо цих господарських операцій та реальне вчинення господарський операцій не заперечує.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов\`язань у продавця. Покупець має право сформувати податковий кредит у такому звітному періоді у разі подання на постачальника скаргу про відмову надати податкову накладну. ВАТ «Молочиник» не скористалося таким правом у звітних періодах - жовтень, грудень 2007, тому в нього були відсутні підставі для відображення за звітний період - травень 2008 року.

Абзацом 2 пункту 5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов\`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2181-ІІІ) передбачено: якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

У статті 15 Закону № 2181-ІІІ визначено такий строк давності: не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Позивач після самостійного виявлення помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2008 року, подав уточнюючий розрахунок з виправленими показниками, зокрема задекларував за звітний період - травень 2008 року, за який виправлялися помилки, податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих у жовтні та грудні 2007 року, однак отриманих ним у травні 2008 року. Уточнюючий розрахунок прийнятий контролюючим органом.

Уточнюючий розрахунок подано позивачем в межах строку давності - не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за травень 2008 року.

Виправлення помилок шляхом подання уточнюючого розрахунку є формою звітності, в якій виправляються показники раніше поданої звітності за попередні податкові періоди. Для визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України, беруться показники звітного (податкового) періоду, що базуються на даних обліку за цей період.

Доводи контролюючого органу та висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач не мав права декларувати за звітний період - травень 2008 року податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних у жовтні та грудні 2007 року, оскільки втратив таке право через недекларування такого кредиту на дату однієї з перших подій, визначених у підпункті 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», - жовтень та грудень 2007 року, є помилковими.

Так, відповідно до підпунктів 7.2.3, 7.2.6. пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов\`язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв\`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов\`язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов\`язання, породжує у платників податку (покупця та продавця) обов\`язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Відсутність у платника податку податкової накладної не надає йому можливості сформувати податковий кредит на дату здійснення першої з подій - дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг). Платник податку може сформувати податковий кредит за відсутності податкової накладної лише у разі подання ним у відповідності до абзацу 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті Закону № 168/97-ВР разом з податковою декларацією за звітний податковий період заяви зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Разом з тим у разі неподання платником податку такої скарги та не формування ним податкового кредиту у звітному періоді, платник податку не втрачає права сформувати податковий кредит у звітному періоді, в якому отримана податкова накладна, з огляду на фактичну сплату (нарахування) ним податку на додану вартість та на відсутність у законі, що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, обмежень щодо строку давності на відображення податкового кредиту у податковому обліку.

У разі помилкового недекларування у звітному періоді, в якому отримана податкова накладна, податкового кредиту, та після самостійного виявлення такої помилки, платник податків має право подати уточнюючий розрахунок з виправленими показниками у межах строку давності - 1095 днів, зокрема задекларувати за звітний період, за який виправлялися помилки, податковий кредит на підставі наявних податкових накладних.

Отже, зважаючи на реальне вчинення оподатковуваних господарських операцій, наявність у позивача при формуванні податкового кредиту податкових накладних, виданих платниками податків на додану вартість, які мають силу податкових і одночасно розрахункових документів та підтверджують факт вчинення позивачем господарських операцій, що є об\`єктом оподаткування, суд касаційної інстанції вважає, що формування платником податку на додану вартість податкового кредиту в періоді, коли отримано податкові накладні, не може бути підставою для позбавлення такого платника права на податковий кредит. Позивач протягом 1095 днів використав право на виправлення помилки і сформував податковий кредит звітного періоду.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень в цій частині та є підставою для їх скасування з ухваленням нової постанови про задоволення позову в цій частині.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

**ПОСТАНОВИВ :**

Замінити відповідача у справі - Житомирську об\`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Житомирській області.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Промислового підприємства «Пищепром» задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.05.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 06.08.2009 № 0005901601/0, від 08.10.2009 № 0005901601/1, від 14.12.2009 № 0005901601/2, від 24.02.2010 № 0005901601/3 про визначення Відкритому акціонерному товариству «Молочник» грошового зобов\`язання з податку на додану вартість в сумі 2 355 460,00 грн за основним платежем та в сумі 117 773 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 06.08.2009 № 0005901601/0, від 08.10.2009 № 0005901601/1, від 14.12.2009 № 0005901601/2, від 24.02.2010 № 0005901601/3 про визначення Відкритому акціонерному товариству «Молочник» грошового зобов\`язання з податку на додану вартість в сумі 2 355 460,00 грн за основним платежем та в сумі 117 773 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.05.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

**...........................**

**...........................**

**...........................**

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

 В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду

Постанова № 39071237

Відкрити повний перегляд

**ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД**

**П О С Т А Н О В А **

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2014 року ** Житомир ** справа № 806/36/14

час прийняття: 10 год. 45 хв. категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

за участі секретаря Слісарчука Б.Я.,

за участі представника позивача Кузьміна Д.Л.,

за участі представника відповідача Самохвала А.Ю. ,

за участі прокурора Житомирської області Лівіна В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Промислове товариство "Піщепром" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, за участю Прокуратури Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

**встановив:**

Відкрите акціонерне товариство "Промислове товариство "Піщепром" звернулось до суду з позовом в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0001902301/3 від 04.03.2010 (№ 0001902301/2 від 10.12.2009, № 0001902301/0 від 30.07.2009, №0001902301/1 від 08.10.2009), №0001912301/3 від 04.03.2010 (№0001912301/2 від 10.12.2009, №0001912301/0 від 30.07.2009, №0001912301/1 від 08.10.2009), податкове повідомлення - рішення №0005901601/3 від 24.02.2010 (№0005901601/2 від 14.12.2009, №0005901601/0 від 06.08.2009, №0005901601/1 від 08.10.2009). В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначило, що спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки підприємством правомірно до складу валових витрат віднесено виплати ліцензійної винагороди (роялті) LINKSTAR LIMITED за використання товарних знаків в сумі 4788609,00 грн. та витрати з орендної плати приміщення в сумі 289689,00 грн., як такі що пов"язані з безпосередньою діяльністю ВАТ "Промислове товариство "Піщепром". Зазначило, що донарахування контролюючим органом позивачу податку на додану вартість є безпідставним, так як сума ПДВ, яка була включена до податкового кредиту по контрагенту ДП "Старокостянтинівський молочний завод" в декларації за березень та травень 2008 року залишилася незмінною, оскільки підприємством уточнено лише період виписки податкових накладних, а не суму податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав зазначених в письмових запереченнях щодо позову.

Прокурор проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв"язку з їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Промислове товариство "Піщепром" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.08 по 31.03.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 по 31.03.09, за результатами якої складено акт № 4353/23-1/0445392/0110 від 17.07.2009 (т.1, а.с. 43-92).

В акті перевірки зазначено наступні порушення:

\- пункту 1.30 статті 1, пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.10 статті 5, пункту 11.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 4565278,00 грн. у тому числі за 3 квартал 2008 року в сумі 3445127 грн., за 2008 рік в сумі 4052713 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 512564 грн.;

\- пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) в зузультаті чого зангижено податок на додану вартість в сумі 344874 грн., в тому числі за лютий 2009 року в сумі 344874 грн.. завищено по рядку 22.2 Декларації з ПДВ від"ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке зараховуєтьсядо складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) у сумі 22145 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001912301/0 від 30 липня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8 254 474,00 грн. (4 565 278,00 грн. - основний платіж, 3 689 196,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та №0001902301/0 від 30 липня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 517 311,00 грн. (344 874,00 грн. - основний платіж, 172 437,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення - рішення № 0001912301/1 від 08 жовтня 2009 року, № 0001912301/2 від 10 грудня 2009 року, № 0001912301/3 від 04 березня 2010 року та № 0001902301/1 від 08 жовтня 2009 року, № 0001902301/2 від 10 грудня 2009 року, № 0001902301/3 від 04 березня 2010 року.

Крім того, податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації по податку на додану вартість позивача, за результатами якої складено акт № 4428/15-2 від 21.07.2009 (т.1, а.с.39-41).

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР з підстав неправомірного включення до складу податкового кредиту в травні 2008 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу контрагентом в попередніх періодах, а саме - в жовтні та грудні 2007 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005901601/0 від 06 серпня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 473 233,00 грн. (2 355 460,00 грн. - основний платіж, 117 773,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005901601/1 від 08 жовтня 2009 року, № 0005901601/2 від 14 грудня 2009 року, № 0005901601/3 від 24 лютого 2010 року.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу підприємство звернулось до суду щодо їх оскарження.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року по даній справі позовні вимоги було задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001902301/3 від 04.03.2010 р. (№ 0001902301/0 від 30.07.2009 р., № 0001902301/ від 08.10.2009 р., № 0001902301/2 від 10.12.2009 р.), податкові повідомлення рішення № 0001912301/3 від 04.03.2010 р. (№ 0001912301/0 від 30.07.2009 р., № 0001912301/ від 08.10.2009 р., № 0001912301/2 від 10.12.2009 р.) та податкові повідомлення-рішення № 0005901601/3 від 24.02.2010 р. (№ 0005901601/0 від 06.08.2009 р., № 0005901601/1 від 08.10.2009 р., № 0005901601/2 від 14.12.2009 р.) (т.2 а.с.233-238).

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.2 а.с.321-328).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 17 грудня 2013 року по даній справі, касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задоволено частково та скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3, а.с.51-57).

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00001912301/3 (№ 00001912301/0, №00001912301/1, №00001912301/2), суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п. 1.30 ст. 1, пп.5.1,п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, підприємством за період, що перевірявся безпідставно віднесено до складу валових витрат виплати, перераховані нерезиденду-компанії LINKSTAR LIMITED (Кіпр) на підставі документів, що надані для перевірки з назвою "ліцензійний договір", додатки до ліцензійних договорів, актів нарахування "роялті" внаслідок неправомірного нарахування ліцензійної винагороди ("роялті") за використання товарних знаків для товарів та послуг від реалізації продукції під зазначеними "товарними знаками" в частині реалізації продукції не власного виробництва в результаті чого завищено валові витрати за період, що перевірявся у сумі 4788609,00 грн., в тому числі за 3 квартали 2008 року у сумі 736378 грн., за 2008 рік у сумі 2749528 грн., 1 квартал 2009 року у сумі 2039081 грн. (т.1, а.с.49).

Судами першої та апеляційної інстанції по даній справі, визнано правомірність дій позивача щодо формування складу валових витрат за господарськими операціями з виплат нерезиденду - компанії LINKSTAR LIMITED коштів за використання товарних знаків.

Згідно рішення суду касаційної інстанції, висновки суду попередній інстанцій про правомірність формування платником податку валових витрат за вказаних епізодом є правомірними (т.3 а.с.54).

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, з урахування зазначених вище судових рішень, висновки податкового органу щодо завищення підприємством складу валових витрат в сумі 4788609,00 грн. є безпідставними.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент винекнення спірних правовідносин", підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат за 3-4 кв. 2008 р. 1 кв. 2009 р. по рядку 04.1 Декларації про прибуток витрати, не пов"язані з господарської діяльністю у сумі 1158744, грн., в т.ч.: 3 кв. 2008 р. - 396000 грн., 2008 р. - 792000 грн., 1 кв. 2009 р. - 366744 грн. (т.1, а.с.54,55)..

Судом встановлено, що підставою для зазначених вище висновків податкового органу стало включення підприємством до складу витрат, витрати понесені на оренду приміщення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси".

Щодо зазначеної господарської операції, то суд касаційної інстанції в своєму рішенні по даній справі зазначив про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо обгрунтованості формування платником даних податкового обліку за операціями з оренди приміщення у ТОВ "Агроспецресурси". Зокрема в мотивувальній частині рішення ВАСУ зазначено, наступне: "При розгляді справи не надано належної правової оцінки доводам податкового органу про відсутність підтвердження щодо відряджень працівників позивача до м. Києва (в матеріалах справи наявні лише три посвідчення про відрядження терміном на один день), документів на підтвердження проведення відповідних робіт Відділом координації збуту у м. Києві, зокрема, щодо укладання договорів з покупцями, проведення переговорів (в матеріалах справи відсутня ділова переписка), вивчення ринку збуту (відсутні відповідні дослідження)".

Відповідно до ч.5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси" (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Промислове товариство "Піщепром" (Орендар) укладено договір суб. оренди №1 від 31.01.2008 року (т.1, а.с.153-155).

За умовами вказаного Договору (п.п. 1.1. п.1) Орендавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 510, 6 м. (2), розміщене на 14-ому поверсі (весь поверх) на 15-ому поверсі (кімната №1509) усі приміщення розтащовані за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41.

Також, п.п. 1.2. п.1 зазначеного Договору передбачено, що крім майна, вказаного у п. 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає складське приміщення площею 9, 4 м (2), яке розташоване на 17 - ому поверсі (к. 1701), за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41.

Встановлено, що в ході проведення перевірки відповідачем надіслано запит на підприємство №44183/10/23-01 від 18.06.2009 року з проханням надати пояснення та документальне підтверження щодо доцільності використання у господарській діяльності підприємства орендованого приміщення у ТОВ "Агроспецресурси" та правомірності віднесення до складу валових витрат, витрати пов"язаня з орендою вище зазнчаеного приміщення.

Підприємством надано відповідь від 24.06.2009 року №13256/10 з наданням таких документів, а саме: Договору суборенди; актів виконаних робіт; розрахункових документів, наказ про створення відділу координації збуту; Положення про відділ координації збуту; документи щодо штатних працівників (накази про прийняття на роботу, відомості нарахування заробітної плати), посвідчення на відрядження до м. Києва (т.1, а.с.196-198).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що інших документів чи пояснень надати не може.

Позивачем жодних документів на підтвердження проведення відповідних робіт Відділом координації збуту у м. Києві, зокрема, щодо укладання договорів з покупцями, проведення переговорів (в матеріалах справи відсутня ділова переписка), вивчення ринку збуту (відсутні відповідні дослідження), як в ході проведення перевірки так і під час розгляду справи по суті не надано. Також, не надано документи щодо підтвердження понесених супутних витрат, які зазвичай притаманні орендним операціям.

Тобто, позивачем не надано документи які б підтвердили зв"язок між орендованим приміщенням в м. Києві та господарською діяльністю Відкритого акціонерного товариства "Промислове товариство "Піщепром".

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

 Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, придбання активів (послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість платником податків.

Відтак, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання в господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають права на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

За таких обставин, з урахуванням не надання представником позивача під час розгляду даної справи по суті належних підтверджуючих документів щодо правомірності включення підприємством до складу витрат, витрати по оренді приміщення у ТОВ "Агроспецресурси", суд приходить до висновку про правомірність висновків податкового органу щодо завищення складу витрат по зазначеній господарській операції та недоплаті податку в сумі 87898 грн. (т.3 а.с.162).

В акті перевірки зазначено, що в порушення п. 3.1 ст.3, п.5.10 ст. 5, п. 11.1 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент винекнення спірних правовідносин) підприємством непроведено перерахунок валових витрат 3 квартали 2008 р. за 2008 р. в зв"язку з поверненням товарів, робіт (послуг), поверненням отриманої раніше передплати в результаті чого завищено валові витрати за спірний період (т.1, а.с.56).

Даний висновок відповідачем зроблений у зв"язку з поданням підприємством уточнюючого розрахунку з ПДВ за травень 2008 р., згідно якого відкориговано податковий кредит по ДП "Старокостянтинівський молочний завод".

В рішенні ВАСУ від 17 грудня 2013 року по даній справі зазначено наступне: "Що стосується встановленого відповідачем порушення підприємством підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР в частині неправомірного включення до складу податкового кредиту в травні 2008 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу контрагентом в попередніх періодах, то слід вказати, що у випадку, коли право платника податку на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми податку на додану вартість, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в межах строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)" (т.3, а.с.55).

Відповідно до ч.5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що причиною подання спірного уточнюючого розрахунку стало усунення розбіжностей між податковими зобов'язаннями Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» та податковим кредитом позивача за березень та травень 2008 року.

Так, позивачем 03.04.2009 року подано до контролюючого органу розрахунок з ПДВ за період травень 2008 року, відповідно до якого відкориговано податковий кредит по ДП "Старокостянтинівський молочний завод" за березень 2008 року у сумі "мінус" 1689146, грн., за травень 2008 року "мінус" 844718,51 грн., відповідно обсяг оподаткованих операцій за березень 2008 року у сумі "мінус" 8445731 грн., за травень 2008 року "мінус" 4223593 грн. (т.1, а.с.217-218).

Судом встановлено, що період за який подано позивачем зазначений уточнюючий розрахунок, попередньо перевірявся податковим органом, за наслідком зазначеної документальної перевірки складено акт №5697/23-1/00445392/0110 від 10.10.2008 року.

Згідно додатку №5 до зазначеного вище акту перевірки та листів податкового органу до позивача від 17.05.2008 року №47010/10/152 та від 18.07.2008 року №63879/10/15-2 на момент завершення перевірки розбіжностей за березень та травень 2008 року по взаємовідносинам ВАТ "Промислове товариство "Піщепром" з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" не встановлено. Дана розбіжність виникла після завершення перевірки, що свідчить про те, що ДП "Старокостянтинівський молочний завод" здійснювало коригування зобов"язань.

Так, уточнюючим розрахунком з ПДВ за період травень 2008 року, який подано ВАТ "Промислове товариство "Піщепром" до податкового органу, підприємство підтверджує проведення коригування за травень 2008 року з ДП "Старокостянтинівський молочний завод".

Відповідно до п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент винекнення спірних правовідносин) у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Враховуючи вимоги п. 11.1 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємство повинно було відоборазити зазначений перерахунок в деклараціях за 3 квартали 2008 року та 2008 рік.

На запит податкового органу від 03.07.2009 року №49419/10/23-1 про надання пояснень та документального підтвердження правомірності поданого розрахунку, підприємством не було надано всіх необхідних документів, що дають змогу визначити правильність проведеного коригування. Зазначена обставина представником позивача не спростована.

Факт проведення коригування по ПДВ свідчить про повернення товарів, робіт (послуг) або повернення отриманої раніше передплати. Вказані операції призводять до зміни об"єкту оподаткування податком на прибуток.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем невірно сформовано валові витрати у спірному періоді у сумі 1354831 грн (згідно розрахунку т.3, а.с.162), а тому податкове повідомлення - рішення № 00001912301/3 (№ 00001912301/0, №00001912301/1, №00001912301/2) підлягає скасуваню в сумі 3210447 грн. основного платежа та нарахованої на цю суму штрафної санкції.

Щодо податкового повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0005901601/3 від 24.02.2010 р., в результаті чого підприємству нараховано зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 2473233,00 грн., з яких основного платежу 2355460,00 грн. та штрафних санкцій 117773,00 грн., то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації по податку на додану вартість Відкритого акціонерного товариства "Промислове товариство "Піщепром", за результатами якої складено акт №4428/15-2 від 21.07.2009 року (т.1, а.с.39-41).

В акті перевірки встановлено, що при заповненні уточнюючого розрахунку допущено порушення при визначенні суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за особовим рахунком, чим порушено п.п. 7.2.6; 7.5.1; 7.4.1 п. 7.2; 7.5; 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент винекнення спірних правовідносин), а саме: підприємством занижено податкові зобов"язання за травень 2008 року на суму 2355460 грн., підприємство відобразило в податковому обліку кредиті травня 2008 року податкові накладні за жовтень, грудень 2007 року

Як вже встановлено судом, 03.04.2009 року підприємством подано уточнюючий розрахунок податкових зобов"язань з податку на додану вартість за травень 2008 року.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що підприємством згідно зазначеного розрахунку уточнено суму податкового кредиту, що зазначена в рядку 10.1 Декларації за спірний період. Зазначена обставина, в тому числі підтверджується змістом позовної заяви (т.1, а.с.27).

Згідно реєстрів отриманих та виданих податкових, які містяться в матеріалах справи, позивачем відображено облік податкових накладних, що включені до складу податкового кредиту за спірний період (т. 1, а.с. 226-245, т.2 а.с. 1-137).

Відповідно до п.7 та п.8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 30.06.2005 року №244 реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість. У розділі I реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою винекнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податокової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3, п.7.2 ст. 7 вищезгаданого Закону податкова накладна складається в двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів.

Таким чином, податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов"язань продавця.

Відповідно до п.п.7.2.6, п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі відмови з боку постачальника товарів надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів, має право додавати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Підприємство не скористалось своїм правом передбаченим п.п.7.2.6, п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що не спростовано представником позивача.

Отже, судом встановлено, що у Відкритого акціонерного товариства "Промислове товариство "Піщепром" були відсутні правові підстави для відображення в податковому обліку травня 2008 року податкові накладні за жовтень, грудень 2007 року.

За таких обставин податкове повідомлення - рішення №0005901601/3 від 24.02.2010 року є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № №0001902301/3 від 04.03.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 517311 грн., з яких 344874 грн. основного платежу та 172437 грн. штрафних (фінансових) санкцій, то суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.4.1.ст.4 п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент винекнення спірних правовідносин) підприємством включено до податкового кредиту суми ПДВ за послуги оренди отримані у ТОВ "Агроспецресурси", вартість яких не пов"язана з господарською діяльністю підприємства на загальну суму 231749 грн. та подано уточнюючий розрахунок з ПДВ за період травень 2008 року, (який входить до перевіреного періоду документальної перевірки акт №5697/23-1/00445392/0110 від 10.10.2008 року) відповідно до якого відкориговано податковий кредит по ДП "Староконстантинівський молочний завод", у зв"язку з чим занижено податкові зобов"язання з ПДВ (т.1, а.с.63).

Відповідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи висновок про те, що підприємством не використосувались в своїй господарській діяльності орендовані у ТОВ "Агроспецресурси" приміщення (податкове повідомлення - рішення № 0001912301/3 від 04 березня 2010 року) та занижено податкові зобов"язання з ПДВ в спірному періоді (податкове повідомлення - рішення №0005901601/3 від 24.02.2010 року), суд приходить до висновку про те, що підприємством неправомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ на загальну суму 344874 грн.

За таких обставин податкове повідомлення - рішення №0001902301/3 від 04.03.2010 року є правомірним та не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що підприємством правомірно до складу валових витрат віднесено виплати ліцензійної винагороди (роялті) LINKSTAR LIMITED за використання товарних знаків в сумі 4788609,00 грн., суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення - рішення № 00001912301/3 (№ 00001912301/0, №00001912301/1, №00001912301/2) в сумі 3210447 грн. основного платежа та нарахованої на цю суму штрафної санкції, в іншій частині позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

**постановив:**

Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення - рішення № 00001912301/3 (№ 00001912301/0, №00001912301/1, №00001912301/2) скасувати в сумі 3210447 грн. основного платежа та нарахованої на цю суму штрафної санкції.

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

**Суддя О.Г. Попова **

Повний текст постанови виготовлено: 28 травня 2014 р.** **