ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 85644770

Озвучення тимчасово недоступне

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/3516/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року

м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Лисенко І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» (далі- ТОВ «Альфа-Метал-Компані», позивач) звернулось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській обл., відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.11.2018 №0033211414.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповдачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Також, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції неповністю дослідив наявні у справі докази, що призвело, на думку апелянта, до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що прийняті у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, з огляду на виявлені порушення податкового законодавства у діяльності позивача.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Вказує на відсутність посилань в апеляційній скарзі на неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Альфа-Метал-Компані» (код 34202711) податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 року.

За результатами перевірки був складений акт №758/10-36-14-14/34202711 від 03.09.2018 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення пп. 44.1ст.44, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1494416,00 грн., в тому числі за грудень 2016 року в сумі 865642,00 грн., за січень 2017 року в сумі 18703,00 грн., за лютий 2017 року в сумі 248953,00 грн., за березень 2017 року в сумі 361118,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №30033211414 від 06.11.2018, яким ТОВ «Альфа-Метал-Компані» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2241624,00 грн., з яких 1494416 грн. нараховано за податковим зобов`язанням та 747208,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про необґрунтованість доводів відповідача щодо безтоварності спірних господарських операцій, а отже і нарахування відповідачем податкового зобов`язання позивачу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.198.1, 198.2 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року (№ 21-4953а15) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Отже, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Іліар-Д».

Так, 03.10.2016 між ТОВ «Альфа-Метал-Груп» (покупець) та ТОВ «Іліар-Д» (постачальник) укладено договір поставки №031016М (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупцю визначену Договором Продукцію, а покупець зобов`язується приймати цю Продукцію та своєчасно здійснювати її оплату.

Зі змісту п.1.2 Договору вбачається, що партією Продукції є Продукція, що поставляється за однією Специфікацією або однією видатковою накладною.

Зі змісту п.3.1 Договору - загальна сума Договору складає загальну вартість поставленої Продукції, яка зазначена в усіх специфікаціях та/або видаткових накладних, які були підписані Постачальником та Покупцем.

На підтвердження реальності виконання умов вказаних договорів позивачем надані копії видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, договір про надання транспортних послуг, акти приймання-передачі транспортних послуг, що підтверджується матеріалами справи.

Водночас, колегія суддів наголошує, що стверджуючи про реальність спірних господарських операцій, позивачем, однак, не надано підтверджуючих документів щодо якості та походження товару (сертифікатів якості та відповідності). Матеріали справи також не містять доказів факту розвантаження, прийняття товару позивачем, подальшого його зберігання та використання (видачі зі зберігання, передачі третім особам тощо).

Суд апеляційної інстанції наголошує, що з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити ні розмір витрат, ні конкретну особу, яка була відповідальною за транспортування (видачу/отримання) товару. У суду також відсутні відомості та докази щодо способу налагодження господарських зв`язків між позивачем та контрагентом щодо здійснених поставок та про осіб, які персонально брали у цьому участь.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 31 липня 2019 року по справі №826/11020/15 висловив позицію про те, що дослідження наведених вище обставин є обов`язковим при розгляді справ цієї категорії.

У вказаному рішенні суд наголосив, що докази, які можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли, як транспортувався, ким приймався тощо). Реальність також потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та послуги (роботи) отримано від указаних у первинних документах контрагентів. У цьому рішенні, а також у постанові від 11 липня 2019 року по справі № П/811/1827/15, Верховний Суд наголосив на необхідності з`ясування реальної можливості контрагента поставити спірні товари з урахуванням фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Так, як вказано в акті перевірки та не спростовано матеріалами справи, ТОВ "Іліар-Д" не виробляли та не купували реалізований позивачу товар, відомості про його зберігання цим контрагентом матеріали справи також не містять. Тобто докази можливості поставити ТОВ «Іліар-Д» спірні товари позивачу відсутні.

Крім того, як вказано в акті перевірки та не спростовано матеріалами справи ТОВ «Іліар-Д» не здійснювало придбання номенклатури товарів, яка була реалізована на адресу ТОВ «Альфа-Метал-Компані». Номенклатура придбаного товару: продукти харчування, йогурти, шоколад, кулінарні вироби, ковбаса та інше), полотно дверне, паливо, автомобільні диски та інше. Номенклатура реалізованого товару позивачу - труби, швелер, кутники, листи, профіль.

Тобто матеріали справи не підтверджують фактичне надходження реалізованого товару контрагенту позивача, що в свою чергу ставить під сумнів реальність поставки саме того товару, який було придбано позивачем.

Як доказ перевезення товарів від ТОВ «Іліар-Д» позивач надав акти виконаних робіт ФОП ОСОБА_1, згідно яких останнім позивачу були надані транспортні послуги за маршрутом: м. Сєвєродонецьк-м.Сєвєродонецьк та договір про надання транспортних послуг №1 від 03.01.2017.

Водночас, наведені акти не містять будь-якої інформації про здійснення перевезень саме спірного товару, придбаного у ТОВ «Іліар-Д», а містять лише загальне посилання на надані послуги перевезення без ідентифікації власне вантажу, що перевозився, його обсягів, адреси поставки, особи відвантажувача та отримувача тощо.

При цьому, вказані вище акти надання транспортних послуг не є первинним документом для цілей формування сум податкової звітності за спірними операціями, проте у даному випадку доказуванню підлягають обставини реальності спірних операцій, до яких входять і обставини транспортування придбаного товару.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані вище господарські операції позивача з ТОВ "Іліар-Д" щодо поставки спірного товару не мали реального характеру, а їх результати оформлені лише документально.

Суд апеляційної інстанції також наголошує, що наявність всіх необхідних реквізитів первинних документів, належна реєстрація контрагентів, правильний математичний розрахунок суми операцій, відсутність відомостей про відстутність контрагентів за місцезнаходженням, не свідчить про правильність відображення позивачем у податковому обліку операцій, які відображені у спірних документах, оскільки реальності здійснення таких операцій судом не встановлено.

При цьому, саме лише документальне підтвердження, правильність документального оформлення певних операцій, не свідчить про правильність відображення таких операцій у податковому обліку, оскільки, як зазначалося, одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою, у відповідності до якого неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію.

У даному випадку, позивач надав документи, що відображають операції з поставки товарів. Саме ці операції позивач і відобразив у податковому обліку. Водночас, у ході розгляду справи було встановлено, що ці операції не були реальними та оформлені лише на документах, а тому позивач не мав права відображати саме такі операції податковому обліку та враховувати їх при розрахунку витрат та податкового кредиту.

Підсумовуючи викладене у своїй сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Іліар-Д" не мали реального характеру та оформлені лише документально без мети отримання прибутку, а тому приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач діяв правомірно та обґрунтовано.

Також, не є самостійною підставою для висновку про протиправність формування позивачем спірних сум податкової звітності доводи відповідача про наявність у контрагента ознак, що свідчать про їх фіктивність: відсутність найманих працівників, відсутність основних фондів, відсутність витрат, пов`язаних із здійсненням звичайної господарської діяльності; ухилення контрагентом від подання податкової звітності тощо. Проте, у сукупності з іншими обставинами, наведені доводи приймаються судом до уваги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджується виключно документальне оформлення результатів спірних операцій. Водночас, доказів фактичного здійснення поставок, їх ділової мети та використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано не було, а матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на наявність певних кримінальних проваджень, у яких фігурує ТОВ «Іліар-Д», оскільки сама лише наявність кримінального провадження не може бути підставою для автоматичного спростування реальності фінансово-господарських операцій з платником податків. Досудові розслідування, які здійснюються в межах кримінальних проваджень, на які відповідач посилався в акті перевірки, не містять відомості про будь-які достовірно встановлені обставини, які б могли вплинути на предмет доказування даної справи. Будь-яких вироків щодо посадових осіб позивача чи його контрагента відповідач не надав.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 року скасувати та винести нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 13.11.2019 року.

Постанова № 92482336

Відкрити повний перегляд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 640/3516/19

адміністративне провадження № К/9901/36256/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" до Головного управління ДФС у Київській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 (головуючий суддя - Федотов І.В., Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.),

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (далі - позивач, ТОВ "Альфа-Метал-Компані", Товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2018 №0033211414, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 2' 241' 624,00 грн, в тому числі: основний платіж - 1' 494' 416 грн, штрафні (фінансові) санкції - 747' 208,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані доводами Товариства, що висновки податкової перевірки про безтоварність господарських операцій з придбання ним товарів (металоконструкцій) у ТОВ ''Іліар-Д'' у грудні 2016 року, січні - березні 2017 року, за результатами якої було прийнято зазначене податкове повідомлення-рішення, є безпідставними, оскільки операції підтверджуються первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку (видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними), господарськими договорами (договором поставки від 03.10.2016 та договором про надання транспортних послуг). ТОВ ''Іліар-Д'' на час здійснення операцій з постачання мав правосуб`єктність, у тому числі, й податкову. Висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій зроблений лише на підставі податкової інформації щодо діяльності зазначеного контрагента, що міститься в інформаційних базах ДФС, без проведення зустрічної звірки чи перевірки ТОВ ''Іліар-Д''.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 08.07.2019 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 06.11.2018 №0033211414.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу щодо порушень Товариством податкового законодавства при визначенні даних податкового обліку за наслідками господарських операцій з придбання товару у ТОВ ''Іліар-Д'' є безпідставними, оскільки господарські операції фактично відбулися, підтверджені письмовими доказами (договором поставки від 03.10.2016 №031016М, видатковими накладними, платіжними дорученнями щодо сплати постачальнику ціни товару, договором про надання транспортних послуг від 03.01.2017, актами приймання-передачі транспортних послуг). Оцінюючи доводи контролюючого органу, що у ТОВ ''Іліар-Д'' не було матеріальних, трудових ресурсів, необхідних для здійснення операцій з постачання на адресу позивача металоконструкцій в таких обсягах, що номенклатура поставки не відповідає видам діяльності ТОВ ''Іліар-Д'' та номенклатурі придбаних товарів згідно з Єдиним реєстром податкових накладних (ЄРПН), що це товариство за місцем реєстрації не знаходиться, його засновник громадянка ОСОБА_1 , яка одночасно є його директором та бухгалтером, зареєстрована в м. Луганську (на ці обставини відповідач посилався як на підставу для висновку по безтоварність операцій між позивачем та ТОВ ''Іліар-Д''), суд зазначив, що чинне законодавство не ставить податкові зобов`язання одного платника податків у залежність від виконання податкового обов`язку іншим платником податків, зокрема контрагентом - постачальником товарів (послуг), від матеріально-технічних або будь-яких інших умов діяльності останнього. Застосувавши норми статей 44, 198, 200, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), статей 1, 2, 3, 4, 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), суд першої інстанції зробив висновок, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, є протиправним. При застосуванні зазначених норм суд першої інстанції послався на висновок Верховного Суду у постановах від 30.01.2018 у справі №2а-15124/11/2670 (касаційне провадження №К/9901/612/18), від 30.01.2018 у справі №820/5753/13-а (касаційне провадження №К/9901/630/18) щодо оцінки облікових документів платника податків при розгляді справ, в яких предметом доказування є обставини щодо здійснення господарських операцій, фінансові показники яких були враховані в податковому обліку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 постанову суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено повністю. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що операції з постачання товару між позивачем і ТОВ ''Іліар-Д'' не відбулися. При оцінці наданих позивачем облікових документів апеляційний суд не визнав їх доказами факту господарських операцій, взявши до уваги відсутність у ТОВ ''Іліар-Д'' об`єктивно необхідних ресурсів для здійснення цих операцій, невідповідність номенклатури поставки на адресу позивача номенклатурі придбаних цим товариством товарів відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН на операції з постачання товарів на його адресу, що, згідно з висновком апеляційного суду, виключає джерело походження металоконструкцій, суми ПДВ в ціні яких позивач включив до сум податкового кредиту, від ТОВ ''Іліар-Д'', та свідчить про удаваність операцій позивача з цим товариством.

ТОВ "Альфа-Метал-Компані" подало касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції взяв лише до уваги доводи відповідача про безтоварність операцій, хоча ці доводи ґрунтуються виключно на інформаційних базах ДФС, а не на документах. Надані ж Товариством докази щодо транспортування придбаного товару власними та залученими транспортними засобами, його розвантаження, прийняття та подальшого використання, письмові пояснення відповідальних осіб за перевезення та приймання товару судом апеляційної інстанції враховані не були.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити цю скаргу без задоволення як безпідставну.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС).

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття ГУ ДФС податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ ''Альфа-Метал-Компані'' податкового та валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 від 03.09.2018 №758/10-36-14-14/34202711 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновком, викладеним в акті перевірки, Товариство порушило, зокрема норми пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198 ПК, завищило суми податкового кредиту за грудень 2016 року, січень-березень 2017 року на загальну суму 1' 494' 416,00 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ ''Іліар-Д'' на поставку металоконструкцій (труба, профіль, лист, кутник, швелер), внаслідок чого занизило ПДВ за ці ж податкові звітні періоди на 1' 494' 416,00 грн.

Висновок контролюючого органу вмотивований тим, що операції з придбання Товариством товару (металоконструкцій) у ТОВ ''Іліар-Д'' є такими, що відображені лише в документах бухгалтерського обліку, без їх фактичного здійснення. При цьому контролюючий орган використав податкову інформацію щодо ТОВ ''Іліар-Д'', отриману із баз даних ДФС України, та податкову інформацію, отриману за результатами заходів податкового контролю, відповідно до якої: поставка ТОВ ''Іліар-Д'' товару на адресу позивача не відповідає його видам діяльності, інформація щодо яких внесена в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також номенклатурі придбаних товарів згідно з даними з ЄРПН (продукти харчування, паливо, автомобільні диски, двірне полотно); товариство не має матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення операцій з постачання металоконструкцій на адресу позивача; його засновник, директор та бухгалтер ОСОБА_1 зареєстрована у м. Луганську; товариство за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ) не знаходиться; його місцезнаходження невідомо.

Зважаючи на ці обставини, контролюючий орган дійшов висновку, що джерело походження товару, суму ПДВ в ціні якого позивач включив до суми податкового кредиту, не встановлене, ТОВ ''Іліар-Д'' цей товар не постачав, відтак позивач не мав права збільшити суму податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «Іліар-Д».

Підпунктом ''а'' пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Отже, у податковому обліку суми, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією, а також податковою накладною, яка зареєстрована в ЄРПН.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження платником ПДВ задекларованої суми податкового кредиту належними документами бухгалтерського обліку та податковою накладною, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу щодо безтоварності операцій, викладені в акті перевірки, є безпідставними, зважаючи на підтвердження господарських операцій первинними документами, що були надані позивачем під час перевірки та в судовому процесі. Пославшись на висновок Верховного Суду в зазначених вище постановах, суд дійшов висновку, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З врахуванням цього суд відхилив доводи відповідача про відсутність у ТОВ ''Іліар-Д'' ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, відсутність Товариства за місцем реєстрації як докази безтоварності операцій.

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу, що висновок Верховного Суду в зазначених постановах стосується оцінки доказів судами попередніх інстанцій у справах, в яких ухвалені ці постанови. Правила оцінки доказів в адміністративному судочинстві встановлені статтею 90 КАС, зокрема, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що надані позивачем документи, з урахуванням доводів відповідача, не спростовують висновки податкової перевірки про безтоварність операцій.

Наявність у платника податку документів, якими оформлена господарська операція, та податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог норм податкового законодавства, сплата продавцю ціни товару, в яку включено ПДВ, не вичерпними підставами для визначення права на податковий кредит.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із формуванням платником ПДВ податкового кредиту, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту. До таких обставин належать, зокрема обставини щодо факту здійснення операції з постачання товару (послуги) в разі, якщо контролюючий орган виключив з податкового обліку платника ПДВ суму податку з підстав нереальності (безтоварності) операції.

У такому випадку документи підлягають оцінці з врахуванням всіх обставин, в тому числі й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного проведення господарських операцій.

Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі № 200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18.

Суд апеляційної інстанції при оцінці документів, наданих позивачем, врахував обставини, на які посилався відповідач (неможливість поставки від ТОВ ''Іліар-Д'' через відсутність у товариства необхідних для цього умов та ресурсів, не відповідність номенклатури поставки товару номенклатурі придбаних ТОВ ''Іліар-Д'') та обґрунтовано визнав сумнівною можливість цього товариства поставити товар, суми ПДВ в ціні якого позивач задекларував у складі податкового кредиту.

Апеляційний суд при оцінці наданих позивачем документів взяв до уваги, що у позивача немає документів щодо якості та походження товару (сертифіката якості заводу виробника, який відповідно до пункту 4.2 договору №031016М від 03.10.2016 повинен посвідчувати якість продукції (товару) як умову її передачі-приймання), щодо розвантаження та прийняття товару, подальшого його зберігання та використання (видачі зі зберігання, передачі третім особам тощо), а також ту обставину, що з наданих позивачем документів (видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі транспортних послуг) неможливо встановити розмір витрат, конкретну особу, яка була відповідальною за транспортування (видачу/отримання) товару. Акти, надані позивачем як доказ перевезення товару ФОП ОСОБА_2 , не містять будь-якої інформації про здійснення перевезень саме товару, вказаного як предмет постачання в податкових накладних ТОВ ''Іліар-Д'', а містять лише узагальнену інформацію про надані послуги перевезення без ідентифікації вантажу, що перевозився, його обсягів, адреси поставки, осіб, які відвантажували та отримували товар. Будь-які відомості та докази щодо способу налагодження господарських зав`язків між позивачем та його контрагентом щодо здійснених поставок та осіб, які персонально брали у цьому участь, відсутні.

Про обґрунтованість такого висновку апеляційного суду свідчить і те, що в товарно-транспортних накладних не вказана адреса пункту навантаження (пункт навантаження позначений як м. Сєверодонецьк або м. Дніпро), а інформація щодо складу, з якого відвантажувався (відпускався) товар у видаткових накладних обмежена вказівкою на основний склад.

Враховуючи зазначене, оцінка доказів судом апеляційної інстанції відповідає правилам оцінки доказів, встановленим статтею 90 КАС.

Відтак, обставини щодо операцій з постачання, за якими позивач задекларував податковий кредит, які суд першої інстанції вважав встановленими, обґрунтовано визнані судом апеляційної інстанції недоведеними, що, у свою чергу, свідчить про наявність у апеляційного суду відповідно до статті 317 КАС підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, фактично стосуються правильності оцінки судом апеляційної інстанцій доказів у справі і встановлення на підставі цієї оцінки обставин у справі. Водночас, згідно з частиною другою статті 341 КАС вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.

Ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам частин першої - третьої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

За правилом частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набрав чинності Закон України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ ''Прикінцеві та перехідні положення'' якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

У зв`язку з утворенням як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної податкової служби України (далі - ДПС) та реорганізації деяких територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС.

Керуючись статтями 250, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

Є.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак