ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Ухвала № 84792602

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"07" жовтня 2019 р. Справа№ 910/8130/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2019

у справі № 910/8130/17 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ"

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 886 549,77 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/8130/17 подання Приватного виконавця виконавчого округу в місті Києві Мельніченка О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Трейд Комплект" Гусева Д.Ю. за наказом Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/8130/17 задоволено, тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Трейд Комплект" - Гусева Д.Ю. до виконання зобов`язань, покладених на боржника наказом №910/8130/17, виданим 24.10.2017 Господарським судом міста Києва.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність скарги вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

За приписами статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскільки ухвалу Господарського суду міста Києва було постановлено 04.09.2019, то останнім днем для подання апеляційної скарги було 16.09.2018.

Натомість, скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою лише 25.09.2019, що підтверджується відміткою про реєстрацію апеляційної скарги Господарським судом міста Києва.

До апеляційної скарги скаржником додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак останнім не наведено підстав для поновлення строку.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), який, inter alia (серед іншого), вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає в тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення Європейського суду з прав людини у справах Желтяков проти України, № 4994/04, від 09.06.2011).

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Так, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Частиною 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подане скаржником клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/8130/17 є необґрунтованим, у зв`язку з відсутністю підстав для поновлення вказаного строку, що відповідно до вимог частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку, вказавши підстави для поновлення строку.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що частиною 4 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, пунктом 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Разом з тим, на особу, яка подає апеляційну скаргу, статтею 259 Господарського процесуального кодексу України покладено обов`язок по надісланню іншим учасникам справи копії цієї скарги та доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Однак скаржником до апеляційної скарги не надано доказів направлення копії цієї скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення Публічному акціонерному товариству "ПроКредит Банк" та Приватному виконавцю виконавчого округу в місті Києві Мельніченку О.В.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що останнім до апеляційної скарги додано описи вкладення про направлення вищевказаним особам виключно копій документів, які долучались до апеляційної скарги, однак, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258, ст. 259 ГПК України має бути здійснено направлення копії цієї скарги і доданих до неї документів.

Таким чином, скаржником подано апеляційну скаргу в порушення пункту 3 частини 3 статті 258, статті 259 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 119, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/8130/17 залишити без руху.

2. Товариству з обмеженою відповідальністю "СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ" усунути допущені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "СВІТ ТРЕЙД КОМПЛЕКТ", що у випадку неподання скаржником обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху або якщо вказані нею у заяві підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані не поважними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Є.Ю. Пономаренко

Ухвала № 89740552

Vollansicht öffnen

УХВАЛА

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 910/8130/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянувши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Олега Володимировича (далі - Приватний виконавець)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 (головуючий Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І. і Пашкіна С.А.), прийняту за наслідками перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 04.09.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019

за поданням Приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи у виконавчому провадженні № 57126263

у справі № 910/8130/17

за позовом публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (далі - Банк)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Трейд Комплект" (далі - Товариство)

про стягнення заборгованості у розмірі 1 886 549,77 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець звернувся до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020, прийняту за наслідками перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 04.09.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 за поданням Приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи у виконавчому провадженні № 57126263.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 15.05.2020 було прийнято касаційну скаргу Приватного виконавця до провадження та призначено її до розгляду у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

Від Приватного виконавця до Касаційного господарського суду надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в якому Приватний виконавець посилається на те, що судами по-різному застосовуються положення статті 337 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", тому справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Зокрема, ухвалюючи оскаржувану постанову у даній справі № 910/8130/17, якою скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та ухвалу господарського суду міста Києва від 04.09.2019, а подання Приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства Гусева Д.Ю. залишено без задоволення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до статті 337 ГПК України:

- тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення;

- тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею;

- суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення;

- ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця;

- тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Підставою для застосування вказаних заходів суд першої інстанції зазначив статті 18, 19 Закону України "Про виконавче провадження" та статтю 337 ГПК України.

Однак з наведеними висновками не погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши, що оскільки за приписами пункту 19 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження, з-поміж іншого, має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Проте стаття 337 ГПК України не містить поняття "керівник боржника".

У листі Міністерства юстиції України від 26.12.2008 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії", який носить інформаційний характер, зазначено, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.

Таких же правових висновків дійшли суди першої та апеляційної інстанцій у справах № 912/793/19, № 908/4626/15, у яких відмовлено у задоволенні подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника підприємства.

Водночас у справах № 910/15784/18 та № 917/877/15 суди апеляційної інстанції, задовольняючи подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника підприємства, виходили з того, що відповідно до пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно із статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в країну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

На виконання статті 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 № 261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 № 25-32/463 та № 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до висновків, викладених Верховним Cудом України при проведенні аналізу судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Отже, Законом України "Про виконавче провадження" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Поряд з цим, згідно з правилами статті 337 ГПК України, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку:

- коли ця особа є боржником;

- невиконання нею судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення.

І такий захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

За таких підстав Касаційний господарський суд дійшов висновку, що дана справа № 910/8130/17 містить виключну правову проблему, з якою необхідно визначитись для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема щодо застосування статті 337 ГПК України та статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" під час розгляду подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника підприємства.

Частиною п`ятою статті 302 ГПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини четвертої статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання Приватного виконавця та передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Олега Володимировича про передачу справи № 910/8130/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити.

2. Справу № 910/8130/17 разом з касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Олега Володимировича та доданими до неї документами передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко