ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.2019 м. Київ
Справа № 910/1922/19
За позовом: приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГОПОЛЬ-УКРАЇНА";
до: товариства з обмеженою відповідальністю "БУЙФІШ ХОЛДІНГС";
про: стягнення 4.204.805,38 грн.
За зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "БУЙФІШ ХОЛДІНГС";
до: приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГОПОЛЬ-УКРАЇНА";
про: стягнення 561.315,07 грн.
Суддя Балац С.В.
Секретар судового засідання Нарожна М.С.
Представники:
позивача (відповідача за зустрічним позовом): Липовенко Г.В.;
відповідача (позивача за зустрічним позовом): Глазовий О.П.
С У Т Ь С П О Р У :
Приватне акціонерне товариство "ЕНЕРГОПОЛЬ-УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БУЙФІШ ХОЛДІНГС" (далі - відповідач) про стягнення 4.736.313,32 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором купівлі-продажу майнових прав від 27.03.2017 № 2-27/03/17, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 4.736.313,32 грн., з яких: 4.718.860,00 грн. - основна заборгованість та 17.453,32 грн. - 3 % річних.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1922/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 18.03.2019.
В підготовчому засіданні 18.03.2019 суд на місці ухвалив: відкласти підготовче засідання на 08.04.2019.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням часткової сплати заборгованості та відсутності з боку позивача заходів досудового врегулювання спору.
В підготовчому засіданні 08.04.2019 оголошено перерву до 13.05.2019.
До господарського суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог до 4.204.805,38 грн., з яких: основна заборгованість 4.069.260,00 грн., 3 % річних в сумі 41.138,55 та інфляційні втрати в сумі 94.406,83 грн. Вказана заява прийнята судом, відтак спір розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог.
Ухвалами-повідомленнями від 16.05.2019 сторони процесу повідомлені про призначення підготовчого засідання на 03.06.2019.
В підготовчому засіданні 03.06.2019 оголошено перерву до 19.06.2019.
До господарського суду надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "БУЙФІШ ХОЛДІНГС" (далі - відповідач/позивач за зустрічним позовом) до приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГОПОЛЬ-УКРАЇНА" (далі - позивач/відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 561.315,07 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором купівлі-продажу майнових прав від 27.03.2017 № 2-27/03/17, що призвело до звернення відповідача (позивача за зустрічним позовом) до господарського суду із вимогами про стягнення з позивача (відповідача за зустрічним позовом) 561.315,07 грн., з яких: 506.575,34 грн. - пеня та 54.739,73 грн. - 3 % річних.
Ухвалою господарського суду від 06.06.2019 зустрічну позовну заяву відповідача (позивача за зустрічним позовом) до позивача (відповідача за зустрічним позовом) про стягнення 561.315,07 грн. до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/1922/19 та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/1922/19.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким зустрічний позов відхилив з урахуванням припинення зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав від 27.03.2017 № 2-27/03/17 шляхом укладення між сторонами договору про його розірвання.
В підготовчому засіданні 19.06.2019 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 03.07.2019.
В судовому засіданні 03.07.2019 оголошено перерву до 10.07.2019.
До господарського суду надійшла заява позивача (відповідача за зустрічним позовом) про застосування строку позовної давності про стягнення пені.
В судовому засіданні 10.07.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши уповноважених представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,
В С Т А Н О В И В :
Між позивачем (відповідачем за зустрічним позовом), як покупцем, та відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), як компанією, укладено договір купівлі-продажу майнових прав від 27.03.2017 № 2-27/03/17 (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до предмету якого відповідач (позивач за зустрічним позовом) зобов`язується в порядку та на умовах визначених у даному договорі, передати у власність позивача (відповідача за зустрічним позовом) майнові права на нежитлове приміщення, а позивач (відповідач за зустрічним позовом) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, прийняти та оплатити майнові права (секція-1, поверх - 1, загальна площа нежитлового приміщення,кв.м., в т.ч. - 137,40) (п. 2.1, 2.2 Договору купівлі-продажу).
Пунктом 1.1 Договору купівлі-продажу, зокрема, визначено, що майнові права - майнові права відповідача (позивача за зустрічним позовом), що пов`язані з виникненням у майбутньому прав володіння, користування і розпорядження об`єктом нерухомості, та тими матеріальними вимогами, що належать відповідачу (позивачу за зустрічним позовом), як замовнику будівництва об`єкта нерухомості, в частині, що стосуються нежитлового приміщення.
Положеннями розділу 5 Договору купівлі-продажу сторонами визначена ціна договору та порядок розрахунків, а саме:
- сторони погодили, що на дату укладання даного договору вартість майнових прав в частині, що стосуються 1 квадратного метру нежитлового приміщення, становить 48.900,00 грн. з ПДВ, при цьому загальна вартість майнових прав за договором щодо нежитлового приміщення, площа якого становить 137,40 метрів квадратних дорівнює 6.718.860,00 грн. з ПДВ. У випадку часткової оплати загальної вартості майнових прав позивач (відповідач за зустрічним позовом) не набуває права власності на частину майнових прав (п. 5.1 Договору купівлі-продажу);
- позивач (відповідач за зустрічним позовом) сплачує відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) загальну вартість майнових прав у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів в національній валюті з власного рахунку на поточний рахунок відповідача (позивача за зустрічним позовом) за наступним графіком оплати у наступному порядку та з урахуванням умов, зазначених у п. 5.3 даного договору (п. 5.2 Договору купівлі-продажу);
- графік та порядок оплати (розмір платежу - 6.718.860,00 грн. з ПДВ; строк оплати - до 30.05.2017) (п. 5.3 Договору купівлі-продажу).
Так позивачем (відповідачем за зустрічним позовом), на виконання умов Договору купівлі-продажу, здійснено перерахування грошових коштів на користь відповідача (позивача за зустрічним позовом) на загальну суму 4.718.860,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме: від 06.04.2017 № 517 на суму 4.718.860,00 грн. та від 11.04.2017 № 598 на суму 187.060,00 грн.
Між сторонами спору укладено договір від 30.04.2018 № б/н про розірвання Договору купівлі-продажу, за умовами якого:
- сторони дійшли згоди розірвати Договір купівлі-продажу (п. 1);
- на момент укладання цього договору, позивач (відповідач за зустрічним позовом) здійснив повну оплату вартості майнових прав згідно Договору купівлі-продажу майнових прав, що становить 4.718.860,00 грн. з ПДВ (п. 2);
- сторони домовились, що відповідач (позивач за зустрічним позовом повертає позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) сплачену ним суму 4.718.860 грн. з ПДВ до 31.12.2018 (п. 3).
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Проте, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не здійснено повернення на користь позивача (відповідача за зустрічним позовом) сплаченої суми заборгованості, що призвело до звернення позивача (відповідача за зустрічним позовом) до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача (позивача за зустрічним позовом) (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 4.069.260,00 грн.
Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача (позивача за зустрічним позовом) порушення грошового зобов`язання за договором від 30.04.2018 № б/н про розірвання Договору купівлі-продажу, позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) заявлені вимоги про стягнення з відповідача (позивача за зустрічним позовом) 3 % річних в сумі 41.138,55 грн. та інфляційних втрат в сумі 94.406,83 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) на користь позивача (відповідача за зустрічним позовом) заборгованості в сумі 4.069.260,00 грн. сторонами спору до суду не подано.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача (позивача за зустрічним позовом) перед позивачем відповідачем за зустрічним позовом) належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача (позивача за зустрічним позовом) основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 4.069.260,00 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач (позивач за зустрічним позовом) не виконав своє грошове зобов`язання у строк, встановлений договором від 30.04.2018 № б/н про розірвання Договору купівлі-продажу, заявлені позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 41.138,55 грн. та інфляційних втрат в сумі 94.406,83 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача (відповідача за зустрічним позовом), які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.
Твердження відповідача (позивача за зустрічним позовом) про відсутність з боку позивача (відповідача за зустрічним позовом) заходів досудового врегулювання спору судом відхилені, оскільки встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист (Рішення КСУ від 09.07.2002 № 15-рп/2002).
Вирішуючи спір в частині зустрічного позову суд дійшов висновку про те, що останній задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.
Приписами частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
Так, при укладенні договору від 30.04.2018 № б/н про розірвання Договору купівлі-продажу сторони процесу припинили правовідносини за Договором купівлі-продажу за взаємною згодою сторін. Відтак, зобов`язання за Договором купівлі-продажу є припиненими, крім обов`язку відповідача (позивача за зустрічним позовом) з повернення грошових коштів на користь позивача (відповідача за зустрічним позовом).
Таким чином відповідач (позивач за зустрічним позовом) 30.04.2018 відмовився від прав та обов`язків за Договором купівлі-продажу та не має права вимагати виконання позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) обов`язків, які є припиненими.
Враховуючи викладені обставини позовні вимоги про стягнення з відповідача (позивача за зустрічним позовом) 561.315,07 грн., з яких: 506.575,34 грн. - пеня та 54.739,73 грн. - 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за Договором купівлі-продажу є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Правила про позовну давність за вимогами за зустрічним позовом судом не застосовуються з тих підстав, що застосування наслідків спливу строку позовної давності мало б місце при наявності порушеного права відповідача (позивача за зустрічним позовом), яке підлягало б захисту в судовому порядку.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору за первісним позовом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а за зустрічним позовом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
В И Р І Ш И В :
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БУЙФІШ ХОЛДІНГС" (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ КІКВІДЗЕ, будинок 17, ідентифікаційний код: 34762558) на користь приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГОПОЛЬ-УКРАЇНА" (04201, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОНДРАТЮКА, будинок 1, ідентифікаційний код: 20022334) основну заборгованість в сумі 4.069.260 (чотири мільйони шістдесят дев`ять тисяч двісті шістдесят) грн. 00 коп.; 3 % річних в сумі 41.138 (сорок одна тисяча сто тридцять вісім) грн. 55 коп.; інфляційні втрати в сумі 94.406 (дев`яносто чотири тисячі чотириста шість) грн. 83 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 71.044 (сімдесят одна тисяча сорок чотири) грн. 70 коп.
3. У задоволенні зустрічного позову - відмовити повністю.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 22 липня 2019 року
Суддя С.В. Балац
Постанова № 85444419
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" листопада 2019 р. Справа№ 910/1922/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Яковлєва М.Л.
Куксова В.В.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Липовенко Г.В. за довіреністю від 21.01.2019;
від відповідача: не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БУЙФІШ ХОЛДІНГС"
на рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2019 (повний текст складено 22.07.2019)
у справі №910/1922/19 (суддя Балац С.В.)
за позовом приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГОПОЛЬ-УКРАЇНА"
до товариства з обмеженою відповідальністю "БУЙФІШ ХОЛДІНГС";
про стягнення 4 204 805,38 грн.
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БУЙФІШ ХОЛДІНГС";
до приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГОПОЛЬ-УКРАЇНА";
про стягнення 561 315,07 грн.
УСТАНОВИВ:
У лютому 2019 року приватне акціонерне товариство "ЕНЕРГОПОЛЬ-УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БУЙФІШ ХОЛДІНГС" (далі - відповідач) про стягнення 4 736 313,32 грн., у тому числі: 4 718 860,00 грн. основної заборгованості та 17 453,32 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу майнових прав від 27.03.2017 № 2-27/03/17, на виконання якого позивач сплатив 4 718 860,00 грн., однак, у подальшому сторони розірвали цей договір і відповідач був зобов`язаний був повернути вказану суму, проте, у встановлений строк її не сплатив.
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що він сплатив позивачу 649 600,00 грн., тому заборгованість складає 4 069 260,00 грн., крім цього, позивачем не вживались заходи досудового врегулювання спору і не повертались акти звірки.
У процесі розгляду спору позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог до 4 204 805,38 грн., у якій він просив стягнути з відповідача 4069260,00 грн. основної заборгованості, 41 138,55 грн. - 3% річних та 94406,83 грн. інфляційних втрат коштів. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Крім цього, відповідачем була подана зустрічна позовна заява, у якій він просив стягнути з позивача 561 315,07 грн., у тому числі: 506 575,34 грн. пені та 54 739,73 грн. - 3 % річних.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач порушив умови договору купівлі-продажу майнових прав від 27.03.2017 № 2-27/03/17 щодо сплати повної суми вартості майнових прав у встановлений договором строк, що є підставою для нарахування пені і процентів річних.
Судом першої інстанції зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 липня 2019 року первісний позов задоволено.
З товариства з обмеженою відповідальністю "БУЙФІШ ХОЛДІНГС" стягнуто на користь приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГОПОЛЬ-УКРАЇНА" основну заборгованість в сумі 4 069 260 грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 41 138 грн. 55 коп., інфляційні втрати коштів в сумі 94 406 грн. 83 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 71 044 грн. 70 коп.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням в частині відмови у зустрічному позові, товариство з обмеженою відповідальністю "БУЙФІШ ХОЛДІНГС" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у зустрічному позові та ухвалити нове рішення у відповідній частині, задовольнивши зустрічний позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач не виконав умови договору щодо сплати повної суми договору у встановлений строк, тому є підстави для нарахування пені і процентів річних, а розірвання договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до розгляду на 22 жовтня 2019 року.
Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, однак, 21.10.2019 від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку зі зміною представника, необхідністю ознайомлення зі справою та його участю у іншому засіданні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 задоволено клопотання відповідача, відкладено розгляд справи на 05 листопада 2019 року.
Відповідач явку представника у судове засідання повторно не забезпечив, однак перед початком судового засідання 05.11.2019 через канцелярію суду подав заяву про відвід суддів Козир Т.П. та Яковлєва М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 визнано заяву про відвід суддів Козир Т.П. та Яковлєва М.Л. зловживанням процесуальними правами. Заяву залишено без розгляду. Попереджено відповідача про недопустимість зловживання процесуальними правами.
Також 05.11.2019 відповідачем подані письмові пояснення, у яких він підтримує доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просить врахувати правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 27 березня 2017 року між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як компанією, було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №2-27/03/17 (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до предмету якого компанія зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, передати у власність покупця майнові права на нежитлове приміщення, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, прийняти та оплатити майнові права (секція-1, поверх - 1, загальна площа нежитлового приміщення,кв.м., в т.ч. - 137,40) (п. 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу).
Пунктом 1.1 договору купівлі-продажу визначено, зокрема, що майнові права - це майнові права компанії, що пов`язані з виникненням у майбутньому прав володіння, користування і розпорядження об`єктом нерухомості (комплексу житлового будинку по вул. Кіквідзе, 17 у Печерському районі м.Києва ), та тими матеріальними вимогами, що належать компанії, як замовнику будівництва об`єкта нерухомості, в частині, що стосуються нежитлового приміщення.
Положеннями розділу 5 договору купівлі-продажу сторонами визначена ціна договору та порядок розрахунків, а саме:
- сторони погодили, що на дату укладання даного договору вартість майнових прав в частині, що стосуються 1 квадратного метру нежитлового приміщення, становить 48 900,00 грн. з ПДВ, при цьому загальна вартість майнових прав за договором щодо нежитлового приміщення, площа якого становить 137,40 метрів квадратних дорівнює 6 718 860,00 грн. з ПДВ. У випадку часткової оплати загальної вартості майнових прав покупець не набуває права власності на частину майнових прав (п. 5.1 договору купівлі-продажу);
- покупець сплачує компанії загальну вартість майнових прав у безготівковій формі шляхом перерахування коштів в національній валюті з власного рахунку на поточний рахунок компанії за наступним графіком оплати у наступному порядку та з урахуванням умов, зазначених у п. 5.3 даного договору (п. 5.2 договору купівлі-продажу);
- графік та порядок оплати (розмір платежу - 6 718 860,00 грн. з ПДВ; строк оплати - до 30.05.2017) (п. 5.3 договору купівлі-продажу).
Пунктом 7.3 договору купівлі-продажу сторони встановили, що за несвоєчасне або неналежне виконання своїх зобов`язань щодо оплати майнових прав покупець сплачує компанії пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.
У пункті 7.5 договору купівлі-продажу сторони домовились, що у випадку досягнення згоди про розірвання договору укладається відповідна угода з зобов`язанням покупця сплатити неустойку на користь компанії у розмірі 1% від загальної суми договору.
Відповідно до п.7.9 договору купівлі-продажу припинення дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору.
Згідно з п. 8.2 договору купівлі-продажу дія даного договору припиняється, у тому числі, за згодою сторін, що оформлюється договором про розірвання даного договору.
На виконання умов договору купівлі-продажу позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти в загальній сумі 4 718 860,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 06.04.2017 №517 на суму 4718860,00 грн. та від 11.04.2017 № 598 на суму 187060,00 грн.
30 квітня 2019 року сторонами було укладено договір про розірвання Договору купівлі-продажу майнових прав №2-27/03/17 (далі - договір про розірвання), за умовами якого:
- сторони дійшли згоди розірвати Договір купівлі-продажу (п. 1);
- на момент укладання цього договору покупець здійснив повну оплату вартості майнових прав згідно Договору купівлі-продажу майнових прав, що становить 4 718 860,00 грн. з ПДВ (п. 2);
- сторони домовились, що компанія повертає покупцю сплачену ним суму 4 718 860 грн. з ПДВ до 31.12.2018 (п. 3);
- даний договір про розірвання складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у 2 автентичних примірниках - по одному для кожної зі сторін, які мають однакову юридичну (п.5).
На виконання умов договору про розірвання відповідач сплатив позивачу грошові кошти в загальній сумі 649600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 02.10.2018 №657 на суму 99600,00 грн., від 11.10.2018 №667 на суму 150000,00 грн., від 26.10.2018 №701 на суму 200000,00 грн. та від 29.10.2018 №711 на суму 200000 грн.
У зв`язку із викладеними обставинами, оскільки відповідач у встановлений строк (до 31.12.2018) не повернув обумовлену договором про розірвання суму у повному розмірі, позивач просив стягнути з відповідача 4069260,00 грн. основної заборгованості, 41 138,55 грн. - 3% річних та 94406,83 грн. інфляційних втрат коштів.
Відповідач, у свою чергу, просив стягнути з позивача 506 575,34 грн. пені та 54 739,73 грн. 3% річних, нарахованих за період з 31.05.2017 по 29.04.2018, посилаючись на те, що позивач повинен був у строк до 30.05.2017 сплатити 6 718 860,00 грн., однак сплатив лише 4 718 860,00 грн., тому на заборгованість в сумі 2 000 000 грн. нараховані пеня і проценти річних за весь період прострочення (до моменту розірвання договору).
За наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги за первісним позовом є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню у повному обсязі, а вимоги за зустрічним позовом є безпідставними і не підлягають задоволенню.
Відповідач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно у частині відмови в задоволенні зустрічного позову.
Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права в частині розгляду первісного позову, апеляційний господарський суд встановив, що судом першої інстанції норми процесуального права не порушені, а норми матеріального права застосовані правильно, тому відсутні підстави для скасування судового рішення в цій частині.
Щодо розгляду зустрічних позовних вимог, то Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору купівлі-продажу майнових прав №2-27/03/17, який за правовою природою є господарським договором купівлі-продажу.
Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був обов`язковим для сторін.
Предметом розгляду зустрічного позову у даній справі є матеріально-правова вимога про застосування наслідків порушення грошового зобов`язання.
Так, у відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак, одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Умовами договору купівлі-продажу було встановлено обов`язок покупця 6 718 860,00 грн. у строк до 30.05.2017, проте, позивач сплатив лише 4718860,00 грн.
Однак, в подальшому 30.04.2018 сторони домовились розірвати договір купівлі-продажу та вказали, що покупець здійснив повну оплату вартості майнових прав згідно договору купівлі-продажу майнових прав, що становить 4 718 860,00 грн. з ПДВ
Відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов`язаннями, що виникли до розірвання договору.
Положеннями статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Умовами укладеного сторонами договору про розірвання визначено, що покупець здійснив повну оплату вартості майнових прав згідно договору купівлі-продажу.
Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок укладання договору про розірвання, із посиланням на повну оплату вартості майнових прав, відповідач відмовився від прав та обов`язків за договором купівлі-продажу, тому не має права вимагати виконання позивачем обов`язків, які є припиненими, у тому числі сплати неустойки, процентів річних тощо.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
При цьому, апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин доктрину римського права - "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі римського права "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Доктрина "venire contra factum proprium" базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами.
Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанова від 30.09.2019 у справі №910/353/19, від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 02.07.2019 у справі №916/1004/18, від 09.10.2019 у справі №136/1942/16-ц.
Очевидно, що дії відповідача, який уклав договір про розірвання договору купівлі-продажу та погодився із тим, що позивачем здійснено повну оплату вартості майнових прав і зобов`язався повернути позивачу сплачену ним суму, однак в подальшому отримані грошові кошти не повернув у повному обсязі, а згодом подав зустрічний позов про стягнення неустойки, суперечать його попередній поведінці (укладенню договору про розірвання) і є недобросовісними.
Отже, у даному випадку відсутні підстави для нарахування і стягнення пені та неустойки, а тому зустрічні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Щодо посилань відповідача на постанови Верховного Суду у справах №444/9519/12, №910/9072/17, №127/4966/15-ц, то вони відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки у цих справах та у справі, яка розглядається, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін, повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив всі надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БУЙФІШ ХОЛДІНГС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10 липня 2019 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06.11.2019.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді М.Л. Яковлєв
В.В. Куксов