** ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД **
**вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] **
**ПОСТАНОВА**
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
**"11" липня 2019 р. Справа№ 910/9010/17**
**Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: **
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
  Дідиченко М.А.
 
при секретарі: Реуцька Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Гармаш К.Г., ордер №136756 від 19.12.18
від відповідача-1: Харабара Т.І., дов. № 2432-03/121 від 01.02.18
від відповідача-2: Регеша А.В., дов. № 232 від 05.06.19
від третьої особи: не з\`явились
розглянувши апеляційну скаргу первинної профспілкової організації державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" в особі профспілкового комітету
на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2018 р. (повний текст складено 29.12.2018 р.)
у справі № 910/9010/17 (суддя - Ярмак О.М.)
за позовом первинної профспілкової організації державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" в особі профспілкового комітету
до
1\) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
2\) Фонду державного майна України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - державне підприємство "Електронмаш"
про визначення частки трудового колективу,-
**В С Т А Н О В И В:**
В червні 2017 року первинна профспілкова організація державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" в особі профспілкового комітету звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Фонду державного майна України про зобов\`язання вчинити дії щодо визначення частки трудового колективу ДНВП (ДП) "Електронмаш" в майні державного підприємства "Електронмаш" та визнання недійсним в частині збільшення статутного капіталу наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1621 від 28.09.2016 р. та статуту державного підприємства "Електронмаш", затвердженого зазначеним наказом (враховуючи заяву про зміну предмета позову від 06.08.2018 р.; а.с. 68-70 том 6).
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2018 р. у справі № 910/9010/17 у задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено невідповідності пункту 1 наказу № 1621 від 28.09.2016 р. Міністерства економічного розвитку та торгівлі України чинному законодавству станом на час прийняття та з порушенням його компетенції, а також порушення права та охоронюваних законом інтересів первинної профспілкової організації державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш". Водночас, відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним статуту ДП "Електронмаш", затвердженого зазначеним наказом, як похідних. Щодо частини вимог позивача про зобов\`язання вчинити дії для визначення частки трудового колективу ДНВП (ДП) "Електронмаш" в майні державного підприємства "Електронмаш" судом зазначено, що профспілка не є суб\`єктом корпоративних правовідносин, оскільки вказані правовідносини виходять за межі трудових та пов\`язаних з ними соціально-економічних відносин, повноваження щодо яких покладено на профспілку відповідно до норм чинного законодавства.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, первинна профспілкова організація державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" в особі профспілкового комітету звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказував на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки підготовче провадження не було проведено у встановлений строк, а розгляд справи по суті здійснений в одному судовому засіданні. Окрім цього, не було прийнято ухвалу щодо розгляду заяви про зміну предмету позову, продовжено відповідачам строк подання відзиву та не надано оцінки поданій позивачем до матеріалів справи науковій експертизі від 12.06.2018 р. В частині неправильного застосування норм матеріального права, скаржник посилався на помилкове визначення судом предмету спору у даній справі та відсутність повноважень профспілкового комітету на представництво інтересів трудового колективу. Також позивач вказував на не встановлення механізму збільшення статутного капіталу, джерел його збільшення та невідповідності розміру статутного капіталу в оскаржуваному наказі і статуті підприємства.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 р., у складі колегії суддів: Власов Ю.Л. (головуючий), Пашкіна С.А., Буравльов С.І., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 05.03.2019 р.
18\.02.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.
20\.02.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.
04\.03.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.
05\.03.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 26.03.2019 р.
26\.03.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли відповіді на відзиви сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 р., у складі колегії суддів: Власов Ю.Л. (головуючий), Калатай Н.Ф., Буравльов С.І., задоволено заяву про самовідвід судді Калатай Н.Ф. у розгляді апеляційної скарги та передано матеріали справи на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 р., у складі колегії суддів: Власов Ю.Л. (головуючий), Зубець Л.П., Буравльов С.І., справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та розгляд справи призначено на 07.05.2019 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 р., у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суддів та призначено розгляд справи на 02.07.2019 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 р. оголошено перерву до 11.07.2019 р.
В судовому засіданні 11.07.2019 р. представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представники відповідачів просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представники третьої особи не з\`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності третьої особи.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов\`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Ради Міністрів СРСР № 964 від 14.08.1986 р. (наказ Міністерства приладобудування засобів автоматизації та систем Управління СРСР № 420 від 29.08.1986 р.) Київське виробниче об\`єднання "Електронмаш" (правонаступником якого є державне науково-виробниче підприємство "Електронмаш"; далі - ДНВП "Електронмаш") з 01.01.1987 р. було переведено на повний господарський розрахунок (а.с. 74-87 том 1).
Листом заступника Міністра приладобудування засобів автоматизації та систем Управління СРСР Смірнова С.Б. № ЕС-50/1944 від 10.03.1988 р. (а.с. 91 том 1) поінформовано Київське виробниче об\`єднання "Електронмаш", що в якості експерименту, з огляду на підвищення продуктивності праці, надано дозвіл закріпляти у відповідності з трудовим внеском, кожному працівнику частку прибутку, використаної на поповнення основних фондів з наступним нарахуванням доходу.
Дозвіл на самостійне визначення порядку закріплення частки вартості основних фондів було надано Заступником Міністра Радіопромисловості СРСР (лист № Эф-4016 від 21.11.1989 р.; а.с. 92 том 1).
Також, зазначені правові норми були закріплені в статутах підприємства:
\- в статуті Київського виробничого об\`єднання "Електронмаш" в редакції 1989 року, в пункті 14 передбачено, що дохід, який залишається після розрахунків з бюджетом, переходить у власність членів трудового колективу (а.с. 101-104 том 1);
\- в статуті Київського виробничого об\`єднання "Електронмаш" в редакції від 13.03.1991 р., в пункті 12 закріплено, що частина чистого прибутку передається у власність трудового колективу підприємства (а.с. 105-111 том 1);
**- **в статуті Київського заводу електронних обчислювальних та управляючих машин в редакції від 20.11.1991 р., в пункті 4.2 закріплено, що** **частина чистого прибутку, після сплати податків відповідно до законодавства України передається у власність трудового колективу підприємства, розподіляється і використовується по рішенню конференції трудового колективу (а.с. 112-128 том 1);
\- в статуті Київського заводу електронних обчислювальних та управляючих машин в редакції від 30.06.1993 р., в пункті 4.3 статуту закріплено, що майно, придбане колективом підприємства за час роботи в умовах госпрозрахунку і самофінансування за власний прибуток, є особистою власністю членів трудового колективу і закріплюється на особистий рахунок працівників (а.с. 129-140 том 1); в пункті 7.2 статуту чистий прибуток підприємства, який залишається після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат на оплату праці, оплати відсотків по кредитах банків, внеску, передбачених законодавством України податків та інших платежів по бюджету, відрахувань в інноваційний фонд, фонд конверсії та інші фонди, обумовлені законодавством та постановами Уряду України, є власністю членів трудового колективу.
Зазначені норми також наявні в статуті редакції 1998 року (п.п. 4.3, 7.2) (а.с. 141-149 том 1).
Наказом-постановою Київського заводу електронних обчислювальних та управляючих машин (ВУМ) № 291/53 від 26.07.1989 р. (а.с. 94-99 том 1), погодженого на Конференції трудового колективу, затверджено Положення про розподіл госпрозрахункового доходу колективу заводу електронних обчислювальних та управляючих машин.
Зазначеним Положенням передбачено, що члени трудового колективу стають власниками частини основних фондів, придбаних за рахунок прибутку підприємства з моменту переходу його на повний госпрозрахунок та самофінансування, засоби, накопичені на особових рахунках працівників підприємства, починаючи з 01.01.1995 р. будуть оформлені, як цінні папери.
Позивачем додано до матеріалів справи витяг з особових рахунків працівників ДНВП "Електронмаш", які працювали в умовах повного госпрозрахунку і самофінансування та отримали частку доходу згідно вказаного Положення за період з 01.01.1989 р. по 01.04.1994 р., згідно якого в переліку значиться 10 645 осіб, загальна сума 64 675 291,57 грн. (а.с. 16-187 том 3).
Отже, розпочинаючи з 1994 року підприємство розпочало процедуру приватизації державного підприємства - заводу електронних обчислювальних та управляючих машин, що підтверджується протоколом загальних зборів членів трудового колективу державного підприємства - заводу електронних обчислювальних та управляючих машин НВО "Електронмаш" від 24.02.1994 р. (а.с. 278 том 1).
Комісією по приватизації, утвореною згідно з наказом Фонду державного майна України від 28.03.1994 р. встановлено, що вартість майна, яке є власністю членів трудового колективу складає 83 217 398 000 карбованців, а в перерахунку на гривні 64 675 000 грн., що підтверджується актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого Фондом державного майна України у 1994 році (а.с. 197-199 том 1).
Кошти трудового колективу були спрямовані на придбання основних фондів, про що свідчать додатки до вищезазначеного акту, в тому числі додаток № 4 розрахунок** **вартості** **майна заводу ВУМ, придбаного за рахунок коштів колективу станом на 01.04.1994 р. (а.с. 203-209 том 1).
Позивач вказував, що розпочатий процес приватизації у спосіб випуску цінних паперів, який тривав з 1994 року постійно залишався нереалізованим через те, що органи компетентні з питань приватизації з тих або інших підстав зупиняли процедуру приватизації, а державне підприємство "Електронмаш" не вжило достатньо заходів для доведення процесу приватизації до завершення.
Окрім цього, як стверджував позивач, державні органи, зокрема, орган управління (Мінпромполітики України) та Фонд державного майна України, визнавали право членів трудового колективу на частку власності в майні підприємства, що підтверджується наступними документами: планом-графіком виконання додаткових заходів предприватизаційної підготовки по ДНВП "Електронмаш" затвердженого Головою Фонду державного майна України та Міністра промислової політики України у 2001 році, в пункті 11 якого зазначено: "Врахувати при приватизації ДНВП "Електронмаш" рішення комісії по приватизації "Київського заводу електронних обчислювальних та управляючих машин", утвореної згідно з наказом Фонду державного майна України № 29ПК від 28.03.1994 р. щодо збереження долі вартості майна, що є власністю членів трудового колективу в затверджених відсотках" та уточненим планом-графіком виконання додаткових заходів предприватизаційної підготовки по ДНВП "Електронмаш" від 04.07.2002 р. затвердженого Головою Фонду державного майна України та Міністра промислової політики України, в пункті 9 якого зазначено: "Врахувати при приватизації ДНВП "Електронмаш" підтвердження комісії по приватизації "Київського заводу електронних обчислювальних та управляючих машин", утвореної згідно наказу Фонду державного майна України № 29 ПК від 28.03.1994 р. щодо збереження долі вартості майна, що є власністю членів трудового колективу в затверджених відсотках" (а.с. 283-285 том 1).
В подальшому, ДНВП "Електронмаш" знову включено до переліку підприємств, які підлягають приватизації.
Так, наказом Фонду державного майна України № 1168 від 27.07.2009 р. прийнято рішення про приватизацію об\`єкта - ДНВП "Електронмаш" шляхом продажу акцій в сумі 43 118 тис. грн., які належать державі у господарських товариствах (а.с. 14 том 3).
Пунктом № 2 наказу Фонду державного майна України № 1168 від 27.07.2009 р. доручено Департаменту реформування власності протягом місяця подати на затвердження проект наказу про створення комісії з приватизації зазначеного підприємства, проте, за твердженням позивача, вказаний наказ, як і приватизація ДНВП "Електронмаш", реалізовано не було.
У 2014 році, згідно акту приймання-передачі Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" (ідентифікаційний код 14312789) зі сфери управління Міністерства промислової політики України, ДНВП "Електронмаш" до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, який було підписано 24.10.2014 р. (а.с. 82-85 том 1), ДНВП "Електронмаш" передано зі сфери управління Міністерства промислової політики до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України" з статутним капіталом 43 508 000,00 грн.
Позивач зазначав, що 07.02.2017 р. під час укладення чергового господарського договору, керівництву державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" стало відомо про зміну власної назви з державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" на державне підприємство "Електронмаш".
Реєстраційна дія щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу - державне науково-виробниче підприємство "Електронмаш" була вчинена 29.09.2016 р. приватним нотаріусом Клименко Світланою Юріївною на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1621 від 28.09.2016 р.
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в результаті здійснення приватним нотаріусом вищевказаних реєстраційних дій змінено найменування підприємства, затверджено статут підприємства у новій редакції, змінено орган до сфери управління якого належить юридична особа та змінено розмір статутного капіталу, а саме збільшено з 43 508 000,00 грн. до 108 183 000,00 грн.
За доводами позивача про вищевказані зміни і факт здійснення відповідних реєстраційних дій, а також про підставу для внесення таких змін, державне науково-виробниче підприємство "Електронмаш" повідомлене не було, жодних доручень або наказів про приведення структури, штатного розпису підприємства, та відповідно всіх печаток та внутрішніх документів,** **у зв\`язку зі зміною назви, від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не надходило.
На запит державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" № 56/168 від 20.03.2017 р. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України листом № 3241-08/10138-07 від 28.03.2017 р. повідомило про наказ № 1621 від 28.09.2016 р., перейменування підприємства та затвердження статуту (а.с. 47 том 1).
28\.09.2016 р. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України наказом № 1621 "Про збільшення статутного капіталу державного науково-виробниче підприємство "Електронмаш", перейменування державного науково-виробниче підприємство "Електронмаш" та затвердження статуту державного підприємства "Електронмаш" збільшило статутний капітал державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" на 65 065 000,00 грн. (пункт 1 наказу); перейменовано державне науково-виробниче підприємство "Електронмаш" у державне підприємство "Електронмаш" (пункт 2 наказу), затверджено статут державного підприємства "Електронмаш", що додається (пункт 3 наказу), тощо (а.с. 48-49 том 1).
Звертаючись до суду з позовом про зобов\`язання вчинити дії щодо визначення частки трудового колективу ДНВП (ДП) "Електронмаш" в майні державного підприємства "Електронмаш", визнання недійсним в частині збільшення статутного капіталу наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1621 від 28.09.2016 р. та статуту державного підприємства "Електронмаш", затвердженого зазначеним наказом, позивач вказував, що оскаржуваний наказ № 1621 від 28.09.2016 р. в частині збільшення статутного капіталу державного підприємства не містить пояснень щодо джерела такого формування (збільшення), додаткові кошти на рахунках підприємства відсутні, а тому, на його думку, збільшення здійснено за рахунок власності трудового колективу ДНВП "Електронмаш" (64 675 000,00 грн.), що є порушенням прав трудового колективу, від імені та в інтересах якого діє позивач. За твердженням позивача, такі дії відповідача-1 можуть призвести до суттєвого порушення прав та законних інтересів трудового колективу державного підприємства, з огляду на розпочату процедуру приватизації підприємства шляхом продажу єдиного майнового комплексу на аукціоні (а.с. 30-31 том 2), що позбавить можливості реалізувати своє право власності трудовому колективу підприємства. Окрім цього, скасування пункту 1 наказу № 1621 від 28.09.2016 р. про збільшення статутного капіталу капітал ДНВП "Електронмаш" тягне за собою і скасування статуту, який затверджений зазначеним наказом, оскільки пунктом 6.1 статуту, встановлено, що для забезпечення діяльності підприємства за рахунок майна, переданого йому уповноваженим органом управління, доходу підприємства та інших не заборонених законодавством джерел створюється статутний капітал підприємства, який становить 108 183 000,00 грн. Водночас, попередній статут ДНВП "Електронмаш" в редакції 2009 року, який діяв до затвердження статуту ДП "Електронмаш" оскаржуваним наказом, зазначав, що статутний фонд підприємства становить 43 118 тис. грн. (пункт 4.8.1 статуту).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено невідповідності пункту 1 наказу № 1621 від 28.09.2016 р. Міністерства економічного розвитку та торгівлі України чинному законодавству станом на час прийняття та з порушенням його компетенції, а також порушення права та охоронюваних законом інтересів первинної профспілкової організації державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш". Водночас, вимоги щодо визнання недійсним статуту ДП "Електронмаш", затвердженого зазначеним наказом, як похідні задоволенню не підлягають. Щодо частини вимог позивача про зобов\`язання вчинити дії для визначення частки трудового колективу ДНВП (ДП) "Електронмаш" в майні державного підприємства "Електронмаш" судом зазначено, що профспілка не є суб\`єктом корпоративних правовідносин, оскільки вказані правовідносини виходять за межі трудових та пов\`язаних з ними соціально-економічних відносин, повноваження щодо яких покладено на профспілку відповідно до норм чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
При розгляді даної справи суд апеляційної інстанції враховує вказівки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23.05.2018 р. по даній справі (а.с. 109-116 том 5).
Так, Верховним Судом зазначалось, що справа порушена за позовом профспілки в інтересах трудового колективу ДП "Електронмаш" та зважаючи на зміст позовних вимог, предметом спору є приватноправові, майнові відносини (визначення частки в майні державного підприємства).
Трудовий колектив не є юридичною особою і не може брати участь у майнових відносинах. У певний період часу законодавство, зокрема, стаття 25 Закону СРСР "Про власність СРСР", стаття 20 Закону України "Про власність", дійсно визнавало суб\`єктами права колективної власності трудові колективи державних підприємств. Але при цьому члени трудового колективу спільно могли набути право власності на майно державного підприємства виключно шляхом створення юридичних осіб - підприємств чи товариств, які брали участь у процесах оренди чи приватизації майна державних підприємств (товариство покупців, товариство орендарів, колективне підприємство, орендне підприємство, господарське товариство тощо).
За відсутності статусу юридичної особи трудовий колектив не наділений процесуальною правоздатністю. Відповідно, профспілка не може виступати представником трудового колективу у позовах про визнання права власності, адже не можна представляти в суді довірителя, який не наділений процесуальною правоздатністю.
Профспілка не може розглядатись і як представник фізичних осіб - членів трудового колективу ДП "Електронмаш". Стаття 25 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачає, що профспілки представляють права та інтереси працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями, а також у ході приватизації об\`єктів державної та комунальної власності, беруть участь у роботі комісій з приватизації представляють інтереси працівників підприємства-боржника в комітеті кредиторів у ході процедури банкрутства. Втім, професійна спілка може представляти члена трудового колективу - фізичну особу в цивільному процесі лише за наявності документів, що підтверджують повноваження представника (довіреності). Документи, що підтверджують представництво профспілкою фізичних осіб - членів трудового колективу ДП "Електронмаш", надані суду не були.
Крім того, прибуток ДП "Електронмаш", який передавався у власність членів трудового колективу, був персоніфікованим, кожний член трудового колективу мав свій індивідуальний рахунок в системі обліку, на якому обліковувалась його частка у майні підприємства.
Отже, право на частку у майні державного підприємства відповідно до вимог законодавства можуть мати лише ті члени трудового колективу, які працювали на підприємстві у відповідний період і які зазначені у витягу з особових рахунків працівників ДНВП "Електронмаш", які працювали в умовах повного госпрозрахунку і самофінансування та отримали частку доходу за період з 01.01.1989 р. по 01.04.1994 р., наданому позивачем. Не втрачають вони право на таку частку і після звільнення. Отже саме ці фізичні особи - працівники або колишні працівники мають право звертатися до суду з вимогою про визначення частки у майні державного підприємства, а не всі члени трудового колективу, які працюють на підприємстві на даний момент.
Відповідно, якщо профспілка не є представником трудового колективу чи окремого члену трудового колективу, вона має вважатись такою, що діє від власного імені як позивач. Відповідачами у цій справі є юридичні особи, отже за суб\`єктним складом цей спір підлягає вирішенню в господарських судах.
Згідно зі статтею 1 розділу І статуту професійної спілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України, затвердженого VI з\`їздом професійної спілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України 14.04.2016 р. (а.с. 25-35 том 1), професійна спілка працівників радіоелектроніки та машинобудування України (далі - профспілка) - є всеукраїнською неприбутковою самоврядною громадською організацією, що об\`єднує на добровільній основі громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, що використовують найману працю чи забезпечують себе роботою самостійно та зайняті у виробництві радіоелектронного, електричного та оптичного устаткування, електро- та радіокомпонентів, виробів з металу та інших матеріалів, машин і устаткування загального та спеціального призначення, наданні сервісних послуг, та громадян, які навчаються або працюють в навчальних закладах різних рівнів акредитації.
Відповідно до статей 11, 12 розділу ІІ зазначеного статуту профспілка створена та виконує свою діяльність з метою представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Головними завданнями профспілки, зокрема, є: взаємодія з органами законодавчої, державної влади й органами місцевого самоврядування та організаціями роботодавців, їх об\`єднаннями для захисту прав працівників - членів профспілки; представництво інтересів членів профспілки при регулюванні трудових, економічних та соціальних відносин; представництво інтересів працівників в органах, що розглядають індивідуальні трудові спори, при вирішенні колективних трудових спорів, а також в судових органах.
Враховуючи наведене, доводи апелянта щодо помилкового визначення судом першої інстанції предмету спору та відсутність повноважень профспілкового комітету на представництво інтересів трудового колективу, колегією суддів до уваги не приймаються.
Стосовно вимог позивача про визнання недійсним в частині збільшення статутного капіталу наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1621 від 28.09.2016 р. та статуту державного підприємства "Електронмаш", затвердженого цим наказом, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов\`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб\`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права відповідної особи, яка звернулась до суду із відповідною позовною заявою.
В той же час, захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу здійснюється судом із дотримання основних засад судочинства, за наявності достатніх правових підстав та відповідних належних доказів, які підтверджують ту чи іншу обставину.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 27.10.1993 р. по справі "Домбо Бехеер" проти Нідерландів зазначено, що принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони.
Встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб\`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з\`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов\`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв\`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Як вбачається з статутів ДНВП "Електронмаш", починаючи з 1989 року і станом на час розгляду справи, залишалось державним підприємством і знаходилось у підпорядкуванні Держоборонпрому України (1991 р.), Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (1993 р.), Міністерства промислової політики України (1998 р.), а у 2014 році, ДНВП "Електронмаш" передано зі сфери управління Міністерства промислової політики до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України".
Таким чином, ДНВП "Електронмаш" починаючи з 1989 року не змінювало державну форму власності, і на час прийняття оспорюваного наказу Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було державним підприємством.
Приписами частин 1-4 статті 73 Господарського кодексу України визначено, що державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про управління об\`єктами державної власності" суб\`єктами управління об\`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об\`єктами державної власності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи.
Нормами пункту 3 частини 1 статті 6 Закону України "Про управління об\`єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань затверджують статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, і господарських структур та здійснюють контроль за їх дотриманням.
Згідно частини 5 статті 57 Господарського кодексу України статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб\`єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб\`єктами відповідно до закону.
Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 459 від 20.08.2014 р., Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. У своїй діяльності Міністерство керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та іншими актами законодавства.
Пунктами 1, 3 Положення зазначено, що основними завданнями Мінекономрозвитку є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері управління об\`єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави. Мінекономрозвитку відповідно до покладених на нього завдань забезпечує в установленому порядку захист економічних прав і законних інтересів України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 408 від 23.03.2014 р. "Деякі питання управління Міністерством економічного розвитку і торгівлі об\`єктами державної власності" прийнято рішення передати цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ, організацій, зокрема, державне науково-виробниче підприємство "Електронмаш" із сфери управління Міністерства промислової політики України до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі.
Мінекономрозвитку є суб\`єктом управління об\`єктами державної власності відповідно абзацу 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про управління об\`єктами державної власності" об\`єктами управління державної власності є майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям.
Враховуючи наведене, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, як орган управління державного підприємства "Електронмаш", в силу покладених на нього завдань та в межах наданих законом повноважень, має виключне право щодо утворення статутного капіталу підприємства та затвердження його статуту. Відтак, Міністерство реалізуючи свої повноваження у сфері управління об\`єктами державної власності наказом № 1621 від 28.09.2016 р. затвердило новий статут підприємства, яким, зокрема, збільшило його статутний капітал.
При цьому позивачем, в порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не доведено і документально не підтверджено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів первинної профспілкової організації державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш", а також невідповідності пункту 1 наказу № 1621 від 28.09.2016 р. законодавству станом на час його прийняття Міністерством економічного розвитку та торгівлі України та/або прийняття з порушенням його компетенції, а отже у задоволенні позовних вимог в частині визнання п. 1 наказу Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 1621 від 28.09.2016 р. та визнання недійсним статуту ДП "Електронмаш", затвердженого зазначеним наказом, як похідних вимог, правомірно відмовлено судом першої інстанції.
Щодо позовних вимог про зобов\`язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Фонду державного майна України визначити частку трудового колективу в майні державного підприємства "Електронмаш".
Так, станом на час розгляду справи Фонд державного майна України не є органом управління державного підприємства "Електронмаш", оскільки процес передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства "Електронмаш" із сфери управління Мінекономрозвитку до сфери управління Фонду не завершено.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про приватизацію державного майна України" суб\`єктами приватизації є державні органи приватизації; покупці (їх представники); посередники.
Стаття 25 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачає, що профспілки представляють права та інтереси працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями, а також у ході приватизації об\`єктів державної та комунальної власності, беруть участь у роботі комісій з приватизації представляють інтереси працівників підприємства-боржника в комітеті кредиторів у ході процедури банкрутства.
Таким чином, первинна профспілкова організація державного науково- виробничого підприємства "Електронмаш" в особі профспілкового комітету не є суб\`єктом приватизації, здійснює захист інтересів трудового колективу у трудових відносинах, а що стосується питання приватизації, то законодавством про приватизацію передбачено захист інтересів трудового колективу в процесі приватизації підприємства лише шляхом участі у роботі конкурсної комісії.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідачів законних та охоронюваних інтересів позивача, оскільки правовідносини виходять за межі трудових та пов\`язаних з ними соціально-економічних відносин, повноваження щодо яких покладено на профспілку відповідно до норм чинного законодавства.
Таким чином відсутність самостійного матеріально-правового інтересу позивача у даному спорі унеможливлює задоволення позову, оскільки безпосередні права позивача не можуть вважатись порушеними.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в силу частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для скасування або зміни рішення, оскільки оскаржуване рішення прийняте з повним з\`ясування обставин справи і вірне по суті. При цьому, наукова експертиза що потребує спеціальних знань у сфері права власності від 12.06.2018 р. (а.с. 26-55 том 6) не спростовує викладених у рішенні висновків.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2018 р. у справі № 910/9010/17, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
**П О С Т А Н О В И В :**
Апеляційну скаргу первинної профспілкової організації державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" в особі профспілкового комітету на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2018 р. у справі № 910/9010/17 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2018 р. у справі № 910/9010/17 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Матеріали справи № 910/9010/17 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.07.2019 р.
**Головуючий суддя М.А. Руденко **
**Судді Є.Ю. Пономаренко**
** М.А. Дідиченко**
 
Ухвала № 86503576
**УХВАЛА**
11 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/9010/17
**Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: **
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
представників учасників справи
позивача - Гармаш К.Г.,
відповідачів: 1. Харабара Т.І . , 2. Регеша А.В.,
третьої особи - не з\`явилися,
**розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу** Первинної профспілкової організації державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" в особі профспілкового комітету
**на** **постанову** Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2019
(головуючий суддя - Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.)
**та рішення** Господарського суду міста Києва від 11.12.2018
(суддя Ярмак О.М.)
**у справі** №910/9010/17
**за позовом** Первинної профспілкової організації державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" в особі профспілкового комітету
**до** 1. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, 2. Фонду державного майна України,
**третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідачів** - Державне підприємство "Електронмаш"
**про** визначення частки трудового колективу, визнання частково недійсними наказу та статуту,
**ВСТАНОВИВ:**
У червні 2017 року Первинна профспілкова організація Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" в особі Профспілкового комітету (далі -Профспілка) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку) та Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) *про зобов\`язання відповідачів вчинити дії щодо визначення частки трудового колективу ДНВП (ДП) "Електронмаш" в майні Державного підприємства "Електронмаш"* (далі - ДП "Електронмаш") та визнання недійсним в частині збільшення статутного капіталу наказу Мінекономрозвитку від 28.09.2016 №1621 та статуту ДП "Електронмаш", затвердженого цим наказом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 06.08.2018).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ у частині збільшення статутного капіталу державного підприємства не містить пояснень щодо джерела такого формування (збільшення), додаткові кошти на рахунках підприємства відсутні, а тому, на думку позивача, збільшення здійснено за рахунок власності трудового колективу ДНВП "Електронмаш" (64 675 000,00 грн), що є порушенням прав трудового колективу, від імені та в інтересах якого діє позивач.
За твердженням позивача, такі дії Мінекономрозвитку можуть призвести до суттєвого порушення прав та законних інтересів членів трудового колективу державного підприємства з огляду на розпочату процедуру приватизації підприємства шляхом продажу єдиного майнового комплексу на аукціоні, що позбавить трудовий колектив можливості реалізувати своє право власності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі № 910/9010/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.
В основу цих судових рішень покладені висновки Великої Палати Верховного Суду, відображені у постанові від 23.05.2018 у цій справі.
Так, за висновком Великої Палати Верховного Суду *трудовий колектив ДП "Електронмаш" не наділений процесуальною правоздатністю оскільки не є юридичною особою. Відповідно, Профспілка не може виступати представником трудового колективу, оскільки не можна представляти в суді довірителя, який не наділений процесуальною правоздатністю*.
Водночас, Профспілка не може розглядатися і як представник фізичних осіб - членів трудового колективу ДП "Електронмаш", оскільки Профспілка може представляти члена трудового колективу - фізичну особу лише за наявності документів, що підтверджують повноваження представника (довіреності). Документи, що підтверджують представництво Профспілкою фізичних осіб - членів трудового колективу ДП "Електронмаш", надані суду не були. Відповідно, *якщо Профспілка не є представником трудового колективу чи окремого члену трудового колективу,* *вона вважається такою, що діє від власного імені як позивач.*
Врахувавши ці висновки Великої Палати Верховного Суду, суди відмовили позивачу у задоволенні позову, вказавши, що він діє від власного імені, відтак, не довів факту порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Переглядаючи ухвалені судами рішення та постанову у касаційному порядку, обговоривши доводи, наведені сторонами спору, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій, та повноту їх встановлення, з\`ясувавши правову природу спірних правовідносин та дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.
**1.** Передумовою виникнення спору у цій справі є обставини, які склалися до набуття Україною незалежності у 1991 році, та відповідно до прийняття нормативно-правових актів, які є складовою сучасного законодавства у сфері регулювання питання набуття прав на частку у статутному капіталу юридичної особи.
Так, на підставі постанови Ради Міністрів СРСР від 14.08.1986 №964 (наказ Міністерства приладобудування засобів автоматизації та систем Управління СРСР від 29.08.1986 №420) Київське виробниче об\`єднання "Електронмаш", правонаступником якого є ДНВП "Електронмаш", з 01.01.1987 було переведено на повний господарський розрахунок.
Листом заступника Міністра приладобудування засобів автоматизації та систем Управління СРСР Смірнова С. Б. від 10.03.1988 №ЕС-50/1944 поінформовано Київське виробниче об\`єднання "Електронмаш", що як експеримент з огляду на підвищення продуктивності праці надано дозвіл закріпляти відповідно до трудового внеску кожному працівнику частку прибутку, використану на поповнення основних фондів з наступним нарахуванням доходу.
Починаючи з 1989 року до 2009 року, у статуті Київського виробничого об\`єднання "Електронмаш" було передбачено положення, суть якого зводиться до того, що *дохід, який залишається після покриття усіх витрат, передається у власність трудового колективу підприємства*, розподіляється і *використовується за рішенням конференції трудового колективу.*
Суди, розглядаючи цю справу, встановили, що наказом-постановою Київського заводу електронних обчислювальних та управляючих машин (ВУМ) від 26.07.1989 №291/53, який погоджено на Конференції трудового колективу, затверджено Положення про розподіл госпрозрахункового доходу колективу заводу електронних обчислювальних та управляючих машин. Положенням передбачено, що *члени трудового колективу стають власниками частини основних фондів*, придбаних за рахунок прибутку підприємства з моменту переходу його на повний госпрозрахунок та самофінансування, засоби, накопичені на особових рахунках працівників підприємства, починаючи з 01.01.1995 будуть оформлені, як цінні папери.
Необхідно зазначити, що правовідносини, про які йдеться, на момент їх виникнення цілком відповідали нормам чинного на той час законодавства.
Так, згідно з ч.1 ст.3 Закону СРСР "Про державне підприємство (об\`єднання)" від 30.06.1987 №7284-X госпрозрахунковий доход колективу є джерелом виробничого і соціального розвитку підприємства, оплати праці, перебуває в розпорядженні підприємства, використовується самостійно і вилученню не підлягає. Підприємство може використовувати, зокрема, форму господарського розрахунку, засновану на нормативному розподілі прибутку. З прибутку провадяться розрахунки з бюджетом і вищестоящим органом, виплачуються проценти за кредит. *Залишковий прибуток, що утворився після цих розрахунків, надходить у розпорядження трудового колективу.*
Аналогічне за змістом положення було відображено і у ст.25 Закону СРСР "Про власність в СРСР" від 06.03.1990 №1305-І, згідно з ч.1 якої прибуток, який залишається у державного підприємства після сплати податків та інших платежів у бюджет (чистий прибуток), надходить *у розпорядження трудового колективу підприємства*. Частина цього прибутку передається у власність членів трудового колективу в порядку і розмірах, що визначаються законодавчими актами.
Стаття 20 Закону УРСР "Про власність" №697-XII від 07.02.1991 визначала трудовий колектив суб\`єктом права колективної власності, підстави виникнення якої були наведені у ст.21 цього ж законодавчого акту.
Тобто чинні на той час норми законодавства наділяли трудові колективи підприємств певним правовим статусом, який дозволяв їм бути суб\`єктами правовідносин, зокрема тих, які стосувалися розподілу чистого (залишкового) прибутку підприємства, користуючись при цьому відповідними правами.
У Законі СРСР "Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями" від 17.06.1983 №9500-Х (чинному на час розгляду справи) визначено, що трудовий колектив підприємства, установи, організації *- об\`єднання всіх працівників*, які здійснюють спільну трудову діяльність на державному, громадському підприємстві, в установі, організації, в колгоспі та іншій кооперативній організації.
Аналогічне за змістом положення закріплено і у ч.8 ст.65 ГК України, згідно з якою трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи.
Згідно з приписами ст.19 Закону СРСР "Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями" повноваження трудових колективів здійснюються безпосередньо *загальними зборами (конференціями) трудових колективів *підприємств, установ, організацій. У період між зборами повноваження трудових колективів здійснюються у тому числі профспілковими та іншими громадськими організаціями, які діють у трудових колективах, відповідно до їх статутів і радянських законів.
**2. **Відповідно до наявної у матеріалах справи копії протоколу конференції трудового колективу Київського заводу електронних обчислювальних та управляючих машин (ВУМ) від 18.07.1989 №53 трудовий колектив НПО "Електронмаш" *делегував повноваження щодо представництва інтересів трудового колективу Профспілковому комітету.*
Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок станом на час розгляду справи судами визначає Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". У розумінні зазначеного Закону професійною спілкою (профспілкою) є добровільна неприбуткова громадська організація, що об\`єднує громадян, пов\`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).
Відповідно до приписів ст.19 зазначеного Закону профспілки, їх об\`єднання здійснюють *представництво* і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об\`єднаннями громадян. У питаннях *колективних інтересів працівників* профспілки, їх об\`єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках. Профспілки, їх об\`єднання *мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів*, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.
Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об\`єднаннями громадян (ст. 243 КЗпП).
У розумінні ст. 252-1 КЗпП України усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством, утворюють *трудовий колектив підприємства*.
Очевидно правильним є висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що трудовий колектив не має статусу юридичної особи та не виступає самостійним учасником господарського або цивільного процесу, тобто не наділений самостійною процесуальною правоздатністю у розумінні сучасних норм права.
Водночас, трудовий колектив, як вже неодноразово зазначалося вище, складають працівники підприємства. І в силу вимог ст.25 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки представляють права та інтереси саме працівників, зокрема, у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями, а також *у ході приватизації* об\`єктів державної та комунальної власності тощо. Згідно з приписами ст.19 цього ж Закону профспілки мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів. При тому, що у питаннях колективних інтересів працівників профспілки здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.
Тобто профспілка наділена правом на звернення до суду з метою захисту порушеного права чи інтересу необмеженого кола осіб, не переслідуючи при цьому власного інтересу.
У зв\`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у п.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 про те, що профспілка може представляти інтереси члена трудового колективу лише на підставі довіреності, оскільки представництво у ситуації, що розглядається, здійснюється на підставі закону.
**3. **Звертаючись з позовом у цій справі, Профспілка зазначає, що у майні ДП "Електронмаш" є частка трудового колективу цього підприємства, тобто працівників підприємства, які працювали у період з 1989 по 1994 роки, яка складає 64 675 000,00 грн та відображалася у звітах про фінансовий стан підприємства як внесок до незареєстрованого статутного капіталу ДП "Електронмаш". Представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у своїх поясненнях, наявних у справі, не заперечують, що збільшення статутного капіталу відбулося саме за рахунок цих коштів. На думку позивача, це є незаконним, оскільки ці грошові кошти належать представникам трудового колективу ДП "Енергомаш", в інтересах якого Профспілка і звернулася до суду з позовом у цій справі.
Позовні вимоги, сформульовані у позовній заяві, про зобов\`язання відповідачів вчинити дії щодо визначення частки трудового колективу ДНВП (ДП) "Електронмаш" у майні державного підприємства, тобто визначення загального розміру частки, на яку можуть претендувати фізичні особи, які були працівниками підприємства у період її формування, їх спадкоємці, особи, які, набувши у той період часу право на певну частку, досі є членами трудового колективу підприємства.
Позовні вимоги не стосуються безпосереднього визнання права власності на частку майна державного підприємства за конкретними фізичними особами членами трудового колективу (колишніми чи теперішніми). Профспілка просить зобов\`язати відповідачів вчинити певні дії, спрямовані на оцінку загальної вартості цієї частки, сформованої у період з 1989 по 1994 рік, з метою подальшого її врахування під час розпочатої процедури приватизації ДП "Енергомаш". Тобто спір стосується визначення розміру частки у майні підприємства, що належить працівникам.
Натомість, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п.30 постанови від 23.05.2018, про те, що Профспілка при зверненні з позовом в інтересах трудового колективу має вважатися такою, що діє від власного імені, нівелює можливість дослідження та встановлення обставин набуття трудовим колективом ДП "Енергомаш" частки у майні підприємства. Очевидно, що якщо Профспілка діє у власних інтересах, то її права не можуть бути порушеними, що є підставою для відмови у позові. Власне рішення судів попередніх інстанцій і ґрунтуються лише на цьому висновку.
Тому, зважаючи на обставини конкретно цієї справи, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п.30 постанови від 23.05.2018, про те, що при зверненні з позовом в інтересах трудового колективу Профспілка вважається такою, що діє від власного імені.
**4. **Відповідно до частини 3 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об\`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об\`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об\`єднаної палати) іншого касаційного суду.
З огляду на зазначене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пунктах 29, 30 постанови від 23.05.2018 у справі №910/9010/17.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
**УХВАЛИВ:**
1\. Справу №910/9010/17 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
*Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. *
**Головуючий суддя І . Ткач **
**Судді І. Кондратова**
** Л. Стратієнко**