ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 83130653

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 457/906/17 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/811/544/19 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія:20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Куцика І.Б,

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 14 грудня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за реєстровим № 398, посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І.М.; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , зареєстровану на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І.М., реєстровий № 398; визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позову покликається на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу ним було укладено під впливом обману зі сторони ОСОБА_1 , який зобов`язався сплатити йому кошти за спірну квартиру до двох тижнів після укладення вищезазначеного договору, мотивуючи оформленням, з його слів, кредиту під заставу даної квартири. Саме такими обставинами відповідач пояснював необхідність укладення спірного договору купівлі-продажу швидше, аніж проведення розрахунку, для того, щоб оформити договір іпотеки щодо даної квартири необхідно, щоб вона перебувала у його власності. Однак коштів за договором купівлі – продажу квартири відповідач не сплатив, а позивач таких не отримував.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10 травня 2016 року квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І.М., реєстровий № 398.

Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , зареєстровану на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І.М., реєстровий № 398.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 1920,00 грн. в користь ОСОБА_3 сплаченого судового збору.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірний договір купівлі-продажу ним було укладено під впливом обману зі сторони відповідача, оскільки ОСОБА_1 зобов`язувався сплатити йому кошти за спірну квартиру до двох тижнів після укладання вищезазначеного договору у зв`язку з тим, що мав оформляти кредит під заставу даної квартири. Однак, дані обгрунтування позову є надуманими стороною позивача, оскільки відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні таких пояснень не надавав і про жодні розтермінування щодо грошового зобов`язання між сторонами не йшлося, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження даних обставин.

Крім цього апелянт зазначає, що згідно з п. 5 Договору купівлі -продажу, квартира відчужується за 404240 грн., які покупець сплатив продавцеві до підписання цього договору в повному обсязі. Таку вартість квартири, яка є предметом цього договору, визначено сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу як будь - якої зі сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Сторони свідчать, що вони обізнані стосовно ринкових цін на аналогічні квартири, на їх розсуд визначена в цьому договорі вартість саме цієї квартири є справедливою і відповідає її дійсній вартості. Таким чином, сторони, підписавши особисто даний договір, визнали факт оплати покупцем повної вартості квартири на таких умовах, які зазначені в даному договорі, а підписання договору купівлі – продажу продавцем є підтвердженням факту повного розрахунку за предмет цього договору та свідчить про відсутність у них до покупця будь яких претензій фінансового та майнового характеру. Також нотаріусом встановлено, що під час укладання угоди сторони перебували в здоровому розумі, ясній пам`яті та діяли добровільно, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного договору, волевиявлення сторін було вільним, усвідомленим і відповідало іх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідали реальним домовленостям сторін. А відтак, суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про задоволення позовних вимог, визнавши договір купівлі – продажу квартири недійсним. Враховуючи наведене просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що покупець ОСОБА_1 кошти за придбану ним на підставі договору купівлі – продажу квартиру продавцю ОСОБА_3 не передав, а продавець такі кошти від покупця не отримував, дійшов висновку про те, що правочин було вчинено внаслідок обману зі сторони відповідача щодо позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. При цьому, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до пункту 20 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

При вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення: природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Внутрішня воля потерпілого на вчинення правочину відповідає його зовнішньому волевиявленню, однак її формування відбувається не вільно, а під впливом обману з боку інших осіб.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 травня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за реєстровим № 398, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І.М.

У п. 5 вищезазначеного договору зазначено, що купівлю-продаж зазначеної квартири сторони здійснюють за 404240.00 грн., які покупець сплатив продавцеві до підписання договору у повному обсязі.

Звернення до суду з позовом позивач обґрунтовує тим, що сума коштів, зазначена у п.5 оспорюваного договору купівлі – продажу, покупцем ОСОБА_1 йому не була сплачена, оскільки

сторонами фактично було обумовлено, що кошти за купівлю квартири відповідач зобов`язується сплатити до двох тижнів після укладення вищезазначеного договору за рахунок кредитних коштів, отриманих під заставу даної квартири, а для оформлення договору іпотеки щодо даної квартири необхідно було, щоб така перебувала у його власності.

В суді першої інстанції позивач, незважаючи на те, що сторони в п.5 оспорюваного договору купівлі – продажу зазначили, що кошти за продаж квартири в сумі 404 240,00 грн. покупець сплатив продавцеві до підписання договору у повному обсязі, стверджував про те, що покупець ОСОБА_1 кошти за придбану ним квартиру йому не передавав ні до підписання оспорюваного договору купівлі – продажу, ні згідно домовленості протягом двох тижнів після його підписання, ані в подальшому, кошти за продаж квартир від ОСОБА_1 він не отримував. Такі пояснення ним були надані і в суді апеляційної інстанції.

Відповідач в суді першої інстанції категорично заперечував вищезазначені твердження позивача ОСОБА_3 , ствердив те, що кошти, за придбану ним на підставі оспорюваного договору купівлі – продажу квартиру, він продавцеві ОСОБА_3 сплатив на момент підписання оспорюваного договору купівлі - продажу, і такі були сплачені в іноземній валюті, і що жодних домовленостей щодо проведення розрахунку протягом двох тижнів після підписання договору, між ним та позивачем не було.

Позивач не заперечував підписання ним договору купівлі – продажу, разом з тим ствердив, що підписав договір, оскільки покупець ОСОБА_1 пообіцяв сплатити кошти за квартиру протягом двох тижнів з часу підписання договору за рахунок кредитних коштів, для отримання яких йому необхідно було бути власником квартири з метою укладення договору застави (іпотеки), як забезпечення кредитного договору, а за відсутності таких домовленостей договір купівлі – продажу ОСОБА_3 би не підписав.

З матеріалів справи вбачається, що зважаючи на істотні протиріччя в поясненнях сторін щодо проведення розрахунку за оспорюваним договором купівлі – продажу, судом першої інстанції було призначено у даній справі судову психологічну експертизу з використанням поліграфа.

На вирішення експерта судом було поставлено два запитання: «1. Чи передавав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 404 204,00 грн. за купівлю квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 перед укладенням договору купівлі-продажу від 10 травня 2016 року, а також чи наявні в пам`яті ОСОБА_1 об`єктивні дані про факт передачі ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 404 240,00 грн. одним траншем в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Кіселичник І.М., яка знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вул. Стебницька, 54?; 2. Чи отримав ОСОБА_3 від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 404 240,00 грн. за продаж квартири АДРЕСА_1 ».

Судова експертиза з використанням поліграфа (далі – психофізіологічна експертиза з використанням поліграфа) – це психологічна експертиза у вигляді дослідження експертом-поліграфологом на основі спеціальних знань з використанням поліграфа психофізіологічних реакцій особи у відповідь на пред`явлені в ході дослідження стимули з метою перевірки достовірності інформації, що надається досліджуваною особою.

Відповідно до висновку експерта № 01805/018-Д за результатами проведення судової психологічної експертизи (опитування із застосуванням спеціального технічного пристрою – комп`ютерного поліграфа), складеного 04 липня 2018 року, на перше запитання відповідь надати неможливо, оскільки ОСОБА_1 добровільної згоди на проведення опитування із застосуванням комп`ютерного поліграфа не надав, посилаючись на статтю 28 Конституції України, у зв`язку з чим опитування із ОСОБА_1 не проводилось. Щодо другого запитання, то експерт зазначив, що в ході експертизи (опитування з використанням комп`ютерного поліграфа) у громадянина ОСОБА_3 не виявляються виражені психофізіологічні реакції та емоційне збудження на запитання, які могли б свідчити про те, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 404 240,00 грн. за продаж квартири АДРЕСА_1 .

В суді апеляційної інстанції, відповідач ОСОБА_1 , свою відмову в наданні добровільної згоди на проведення опитування із застосуванням комп`ютерного поліграфа, пояснив тим, що не вбачав необхідності у проведенні такої експертизи.

Враховуючи вищевказаний висновок експерта, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири від 10 травня 2016 року було здійснено ОСОБА_3 під впливом обману та зумовлено деформацією волі, на яку вплинула протиправна поведінка ОСОБА_1 , спрямована на формування наміру в позивача вчинити правочин, посилаючись на хибне уявлення щодо проведення оплати за продану квартиру, і що поведінка ОСОБА_1 при укладенні договору свідчить про наявність умислу у його діях.

При визнанні недійсними правочинів з підстав, що такі були вчинені під впливом обману, законодавець звертає увагу на те, що обман може стосуватись лише обставин, що мають істотне значення,.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проведення покупцем оплати за придбану на підставі договору купівлі – продажу квартиру, є обставиною, що має істотне значення та впливає на укладення такого правочину.

На переконання колегії суддів призначення судової психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа з метою з`ясування фактичних обставин справи та дійсності тверджень ОСОБА_1 щодо передачі коштів за придбану квартиру та отримання таких коштів продавцем ОСОБА_3 , було викликане протиріччям тверджень ОСОБА_1 в суді першої інстанції про сплату ним позивачу в повному обсязі ще до підписання оспорюваного договору коштів за придбану на підставі оспорюваного договору квартиру, що категорично заперечив в суді першої інстанції продавець ОСОБА_3 .

Відмову ОСОБА_1 від проведення опитування із застосуванням комп`ютерного поліграфа, у зв`язку з чим експертом опитування із ОСОБА_1 не проводилось, суд розцінює, як ухилення від проведення експертизи, як небажання відповідача сприяти з`ясуванню фактичних обставин справи, як зловживання процесуальними правами.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який не взяв до уваги посилання відповідача та його представника на ту обставину, що чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачена можливість перевірки правдивості показань учасників судового розгляду із застосуванням поліграфа або прийняття судом у якості доказу отриманих таким чином відомостей, у зв`язку з чим висновок експерта № 01805/018-Д за результатами проведення судової психологічної експертизи не може вважатись належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки у даному випадку суд не проводив перевірки правдивості показань учасників справи із застосуванням поліграфу, а призначив у справі судову психофізіологічну експертизу відповідно до вимог статті 103 ЦПК України, висновок якої вважається доказом у справі.

Такий висновок суд першої інстанції обгрунтовував тим, що відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Даючи оцінку висновку експерта № 01805/018-Д щодо результатів психофізіологічного тестування з використанням комп`ютерного поліграфу від 04 липня 2018 року суд першої інстанції вірно зазначив, що зазначив, що згідно зі ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обовязків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено на виконання ухвали суду,та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

В матеріалах справи наявні документи, що підтверджують кваліфікацію судового експерта, стаж експертної роботи, наявність профільної освіти. У судовому засіданні експерт під аудіозапис підтвердив те, що він обізнаний про настання кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку. Крім цього, на виконання вимог ч. 5 ст. 104 ЦПК України в ухвалі про призначення експертизи судом попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок експерта № 01805/018-Д щодо результатів психофізіологічного тестування з використанням комп`ютерного поліграфу від 04 липня 2018 року, є належним доказом по справі та відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, а те, що відповідач не погоджується з таким висновком не свідчить про його неправомірність.

Додатково слід зазначити, що проведення судової психологічної експертизи із застосуванням комп`ютерного поліграфа передбачено пунктом 6.8 розділу VI «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 1350/5 від 27 травня 2017 року. Дослідження пам`яті людини в рамках даної експертизи підпорядковується загальній методології судових психологічних експертиз та має власні, притаманні тільки цьому дослідженню науково обґрунтовані методи й методики. Основою судової психологічної експертизи із застосуванням поліграфа є реєстрація емоційної напруги, яка виникає у відповідь на прагнення приховати достовірну інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав у своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав суду жодних доказів того, що перед укладенням спірного договору купівлі-продажу квартири від 10 травня 2016 року ним було передано відповідачу грошові кошти за продаж такої квартири ані в розмірі 404 240,00 грн., ані в будь-якому іншому розмірі.

Таким чином, з огляду на наведене, суд приходить до переконання, що оспорюваний договір купівлі-продажу було укладено внаслідок обману зі сторони відповідача – ОСОБА_1 , оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, продавець ОСОБА_3 , внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей, і як вбачається з матеріалів справ, обман стосувався істотної умови договору – п. 5 договору купівлі-продажу від 10 травня 2016 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що обґрунтування позову є надуманим стороною позивача, оскільки ОСОБА_1 заперечив домовленість про оплату коштів за придбану ним квартиру протягом двох тижнів з дня підписання договору купівлі – продажу, є лише твердженням відповідача, який не погодився на проведення судової психологічної експертизи з використанням поліграфа.

Загальним наслідком визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок обману, є двостороння реституція, яка здійснюється за правилами ст. 216 ЦК України. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов?язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на наведене саме за позивачем слід визнати право власності на предмет договору - квартиру АДРЕСА_1 .

І оскільки, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов?язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а як встановлено судом, що кошти в сумі 404240.00грн. ОСОБА_1 продавцю ОСОБА_5 не передавались, а відтак такі не підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їхсукупності.

Оскільки суд першої інстанції, давши оцінку доказам у відповідності до ч.2 ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку, що позивач коштів за продаж квартири позивач не отримав, тобто, правочин було вчинено внаслідок застосування обману зі сторони відповідача відносно позивача, а відтак підставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 14 грудня 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 18.07.2019 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Крайник Н.П.

Цяцяк Р.П.

Постанова № 87602624

Відкрити повний перегляд

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 457/906/17

провадження № 61-14458св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 14 грудня 2018 року у складі судді Марчука В. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року в складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за реєстровим

№ 398 ним укладено під впливом обману зі сторони ОСОБА_2 , який зобов`язався сплатити йому кошти за спірну квартиру до двох тижнів після укладення вищезазначеного договору, мотивуючи оформленням, з його слів, кредиту під заставу даної квартири. Саме такими обставинами відповідач пояснював необхідність укладення спірного договору купівлі-продажу швидше, аніж проведення розрахунку, для того, щоб оформити договір іпотеки щодо даної квартири необхідно, щоб вона перебувала у його власності. Однак коштів за договором купівлі-продажу квартири відповідач не сплатив, а позивач таких не отримував.

Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за реєстровим

№ 398, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , зареєстровану на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий № 398; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 14 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 08 липня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 10 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий № 398.

Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , зареєстровану на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий № 398.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку, що покупець ОСОБА_2 кошти за придбану ним на підставі договору купівлі-продажу квартиру продавцю ОСОБА_1 не передав, а продавець такі кошти від покупця не отримував, вважав, що правочин було вчинено внаслідок обману зі сторони відповідача щодо позивача.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року справу № 457/906/17, призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У липні 2019 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на позивача не було вчинено жодного психологічного чи фізичного тиску. Експертом не надано жодного висновку про те, що ОСОБА_2 ввів в оману ОСОБА_1 , що сторонами порушені істотні умови договору, що одна сторона зобов`язалась перед іншою стороною виконати істотну умову договору, але не виконала. Крім того, позивач уже звертався до суду з позовом про розірвання спірного договору, у задоволенні якого рішенням Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2017 року відмовлено.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 10 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за реєстровим № 398, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3

У пункті 5 вищезазначеного договору сторони зазначили: «5. Купівлю-продаж зазначеної квартири, що відчужується за цим Договором, Сторони за договором, здійснюємо за - 404 240,00 грн. (чотириста чотири тисячі двісті сорок гривень 00 коп.), які Покупець, сплатив Продавцеві, до підписання цього договору в повному обсязі. Таку вартість квартири, яка є Предметом цього Договору, визначено Сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу як будь-якої зі Сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Сторони свідчать, що вони обізнані стосовно ринкових цін на аналогічні квартири, на їх розсуд визначена в цьому Договорі вартість саме квартири, яка є Предметом цього Договору, є справедливою і відповідає її дійсній вартості. Підписання цього Договору Продавцем є підтвердженням факту повного розрахунку за Предмет цього Договору, та свідчить про відсутність у них до Покупця будь-яких претензій фінансового та майнового характеру. Сторони свідчать, що усі платежі (розрахунки) за Договором, здійснювались з дотриманням вимог статті 1087 Цивільного кодексу України».

Договір підписано продавцем - ОСОБА_1 та покупцем - ОСОБА_2 у присутності приватного нотаріуса Трускавецького нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги)провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до статті 655, частини першої статті 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини п`ятої статті 656, частини першої статті 657, статті 202, 205, 207, 208, 209 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Судами правильно встановлено, що 10 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 за реєстровим № 398, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 Таким чином правочин був вчинений у письмовій, нотаріально посвідченій формі.

Нотаріальне посвідчення правочину не робить його окремою формою, а є різновидом письмової форми. Правочини, які посвідчуються нотаріально, відрізняються від інших правочинів, учинених без такого по­свідчення, лише тим, що спеціально уповноважена посадова особа - нотаріус, здійснює на письмовому документі посвідчувальний напис.

Відповідно до частини першої, другої статті 54 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Частини дев`ята - чотирнадцять статті 44 Закону України «Про нотаріат» встановлюють повноваження нотаріуса для встановлення дійсного наміру сторін правочину. У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а

також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має

право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи. Нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

Усі наведені вимоги законодавства покликані убезпечити правочин, а отже, і права осіб, яких цей правочин стосується. Крім того, правочин, по­свідчуваний нотаріально, має вищий ступінь доказовості волі особи та інших чинників, з якими пов`язує закон набуття, зміну та припинення цивільних прав, оскільки нотаріус, посвідчуючи правочин, має здійснити чимало дій, які спрямовані на доведеність правочину вимогам закону. З викладеного вище можна зробити висновок, що дії нотаріуса слугують укріпленню права через встановлення зовнішнього посвідчувального напису, що свідчить про існування права. Підсилення вагомості договору надає його нотаріальне посвідчення, оскільки до цього залучається спеціально визначена державою особа - нотаріус.

Позовні вимоги, а також оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що покупець ОСОБА_2 кошти за придбану ним на підставі договору купівлі-продажу квартиру продавцю ОСОБА_1 не передав, а продавець такі кошти від покупця не отримував, дійшов висновку про те, що правочин було вчинено внаслідок обману зі сторони відповідача щодо позивача.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин (договір) під впливом обману, вчинений як стороною такого правочину, так і третьою особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом потерпілого.

Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона навмисно замовчує про обставини, про які особа повинна була повідомити при тій сумлінності, яка від нього була потрібна за умовами обороту. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Правочин, укладений під впливом обману, може бути визнаний недійсним лише тоді, коли потерпілий був обманутий, і такий обман знаходиться у причинному зв`язку з його рішенням про вчинення правочину (договору). При цьому підлягає встановленню умисел особи, яка вчинила обман.

Разом з тим, слід розрізняти обман як підставу визнання правочину недійсним, що має відбутися до вчинення правочину і невиконання сторонами умов договору як підстава для розірвання договору (після вчинення правочину). Так, відповідно до частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продаж. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом укладеного 10 травня 2016 року договору купівлі-продажу квартири сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, у пункті 5 договору купівлі-продажу квартири від 10 травня 2016 року зазначено, що купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1 здійснено за 404 240 грн, які покупець сплатив продавцеві (позивачу) до підписання цього договору в повному обсязі. Також відповідно до пункту 5 зазначеного договору підпис продавця є підтвердженням факту повного розрахунку за договором.

Позивач підписав договір купівлі-продажу квартири від 10 травня 2016 року без будь-яких зауважень та застережень, що свідчить про надання ним згоди по всіх його істотних умовах, а також свідчить про виконання покупцем обов`язку з сплати ціни договору купівлі-продажу.

За змістом частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Зважаючи на істотні протиріччя в поясненнях сторін щодо проведення розрахунку за оспорюваним договором купівлі-продажу, судом першої інстанції було призначено у даній справі судову психологічну експертизу з використанням поліграфа.

На вирішення експерта судом було поставлено два запитання: «1. Чи передавав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 404 204,00 грн за купівлю квартири

АДРЕСА_1 ОСОБА_1 перед укладенням договору купівлі-продажу від 10 травня 2016 року, а також чи наявні в пам`яті ОСОБА_2 об`єктивні дані про факт передачі ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 404 240, 00 грн одним траншем в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_3, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 2. Чи отримав ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 404 240,00 грн за продаж квартири АДРЕСА_1 ».

Відповідно до висновку експерта № 01805/018-Д за результатами проведення судової психологічної експертизи (опитування із застосуванням спеціального технічного пристрою - комп`ютерного поліграфа), складеного 04 липня 2018 року, на перше запитання відповідь надати неможливо, оскільки ОСОБА_2 добровільної згоди на проведення опитування із застосуванням комп`ютерного поліграфа не надав, посилаючись на статтю 28 Конституції України, у зв`язку з чим опитування із ОСОБА_2 не проводилось. Щодо другого запитання, то експерт зазначив, що в ході експертизи (опитування з використанням комп`ютерного поліграфа) у громадянина ОСОБА_1 не виявляються виражені психофізіологічні реакції та емоційне збудження на запитання, які могли б свідчити про те, що ОСОБА_1 отримав від

ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 404 240,00 грн за продаж квартири

АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги)доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 79 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги)достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 110 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У порушення вказаних вимог процесуального законодавства, суди першої та апеляційної інстанцій, незважаючи на те, що із висновку експертизи експерта № 01805/018-Д, який покладено в основу рішень, не вбачається, що ОСОБА_2 ввів в оману ОСОБА_1 , не врахували та залишили поза увагою, що аргументи позивача фактично зводяться до викладення обставин неналежного виконання відповідачем умов укладеного договору, які відповідно до положень статті 230 ЦК України не дають підстав для встановлення введення позивача в оману під час укладання договору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом статті 412 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, такі рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

(в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про задоволення вимог касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, тому судовий збір, сплачений ОСОБА_2 за подання апеляційної та касаційної скарг, підлягає компенсації заявнику за рахунок ОСОБА_1 . Судові витрати, понесені ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції, покладаються на нього.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 14 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 10 644,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 2 881,50 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун