USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Постанова № 82249342

Reading aloud is unavailable for now

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/11965/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Катеринчук Л.Й.,

за участі секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство "Дніпровський краєвид 07",

представник позивача - Мишастий А.О., директор,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",

представник відповідача - Суденко Р.В., адвокат (довіреність від 06.06.2018),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс",

представник третьої особи - не з`явився,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тренд Інвест Груп",

представник третьої особи - не з`явився,

за участі - приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича, особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2019

у складі судді: Трофименко Т.Ю.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019

у складі колегії суддів: Іоннікової І.А. (головуючий), Чорної Л.В., Разіної Т.І.

за скаргою

Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07"

на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича,

у справі за позовом

Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тренд Інвест Груп"

про стягнення 24 298 404,99грн.,

за зустрічним позовом

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07"

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс"

про визнання недійсним договору,

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про стягнення 24 235 480, 93грн.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство "Дніпровський краєвид 07" (далі - ПП "Дніпровський краєвид 07", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ " Промінвестбанк", відповідач) про стягнення інфляційних втрат у розмірі 22 197 553,48 грн. та 3% річних у розмірі 2 100 851,51 грн., нарахованих за період з жовтня 2013 по липень 2016 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

2. ПАТ "Промінвестбанк" (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до ПП "Дніпровський краєвид 07" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги від 24.10.2013.

3. ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" (третя особа з самостійними вимогами на предмет спору) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПАТ "Промінвестбанк" про стягнення 24 235 480,93 грн.

4. Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2016 у справі №910/11965/16 первісні позовні вимоги задоволено частково:

стягнуто з ПАТ "Промінвестбанк" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" інфляційні втрати у розмірі 22 197 553,48 грн., 3% річних у розмірі 2 039 957,26 грн. та судовий збір у розмірі 206 181,99 грн., в іншій частині в задоволенні позову ПП "Дніпровський краєвид 07" відмовлено,

в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю,

в задоволенні позову ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовлено повністю.

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі №910/11965/16 рішення місцевого господарського суду скасовано частково, викладено резолютивну частину в редакції, відповідно до якої в задоволенні позовних вимог ПП "Дніпровський краєвид 07" відмовлено; в задоволенні позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відмовлено; в задоволенні позовних вимог ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовлено.

6. Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2017 касаційну скаргу ПП "Дніпровський краєвид 07" задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі № 910/11965/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

7. Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2016 у справі №910/11965/16 (за результатами нового розгляду), залишеним без змін постановою Верховного Суду від 18.10.2018, первісні позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" інфляційні втрати у розмірі 22 197 553,48 грн., 3% річних у розмірі 2 039 957,26 грн. та судовий збір у розмірі 206 181,99 грн., в іншій частині в задоволенні позову ПП "Дніпровський краєвид 07" відмовлено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю, в задоволенні позову ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовлено повністю.

Також, постановою Верховного Суду від 18.10.2018 у справі 910/11965/16 стягнуто з ПАТ "Промінвестбанк" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 416 156,00грн.

8. 21.11.2018 на виконання вказаних рішення та постанови було видано відповідні накази.

9. 17.12.2018 ПП "Дніпровський краєвид 07" звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії (бездіяльність) приватного виконавця та поновлення строку на подання вказаної скарги.

Скарга обґрунтована тим, що приватним виконавцем Жаботинським І.В. порушено встановлену ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18 заборону на вчинення виконавчих дій, про яку йому стало відомо 26.11.2018, що свідчить про грубе порушення ним обов`язковості судового рішення,

10. У судовому засіданні представник ПП "Дніпровський краєвид 07" подав заяву про відмову від скарги на дії (бездіяльність) приватного виконавця у справі № 910/11965/16 в частині вимоги про визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В. при виконанні наказів Господарського суду м. Києва від 21.11.2018 № 910/11965/16 в межах виконавчих проваджень ВП 57756223 та ВП 57756205 щодо несвоєчасного перерахування стягнутих з ПАТ "Промінвестбанк" коштів на рахунок стягувача ПП "Дніпровський краєвид 07".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

11. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.01.2019 у справі №910/11965/16 відмова ПП "Дніпровський краєвид 07" (п.10 цієї Постанови) прийнята та провадження за скаргою в цій частині припинено;

в задоволені скарги ПП "Дніпровський краєвид 07" на бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В. при виконанні наказів Господарського суду м. Києва від 21.11.2018 № 910/11965/16 в межах виконавчих проваджень ВП 57756223 та ВП 57756205 щодо несвоєчасного перерахування стягнутих з ПАТ "Промінвестбанк" коштів на рахунок стягувача ПП "Дніпровський краєвид 07" - відмовлено.

12. Ухвала суду першої інстанції (в частині визнання незаконними дії приватного виконавця в межах виконавчих проваджень ВП №57756223 та ВП №57756205 щодо виставлення платіжних доручень від 26.11.2018 та 27.11.2018) мотивована тим, що в силу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, п. 9 ч. 2 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 5 ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18 набула статусу обов`язкової до виконання з 26.11.2018.

Обізнаність приватного виконавця із змістом заборони, встановленої ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18, могла мати місце не раніше виготовлення тексту такого судового рішення у відповідності до встановлених нормативно-правовими актами, які регулюють ведення діловодства в судах, вимог щодо оформлення виконавчих документів, адже в даному випадку вищевказана ухвала суду виступала саме виконавчим документом.

Водночас, суди вказали на те, що скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2018 у справі №640/19600/18 відповідної ухвали унеможливлює породження нею будь-яких правових наслідків з моменту її постановлення, в т.ч. дії визначеної заборони для приватного виконавця.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 910/11965/16 апеляційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі № 910/11965/16 залишено без змін.

14. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд, зокрема, вказав на те, що встановлені судом невідповідності акту державного виконавця від 26.11.2018, визначеним в положеннях ч. 4 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", п. 8 Розділу І "Загальні положення" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, вимогам щодо його оформлення (дефекти - відсутність необхідної інформації), виключає можливість прийняття такого акту як належного доказу доведення до відома приватного виконавця Жаботинського І.В. дійсного змісту встановленої ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18 заборони.

Також, апеляційний суд звернув увагу на те, що сам по собі факт відправлення державним виконавцем сканованої копії постанови про відкриття виконавчого провадження №57789864 від 26.11.2018 на електронну адресу приватного виконавця Жаботинського І.В., зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України - [email protected], за відсутності доказів одержання такої копії в силу приписів ч. 4 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" унеможливлює дійти висновку про вручення такої постанови адресату, тобто, приватному виконавцю Жаботинському І.В.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.01.2019 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №910/11965/16, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося з касаційною скаргою скасування оскаржених судових актів в частині з вимогами: вилучити з мотивувальної частини посилання на законність дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. при виставленні платіжних вимог про списання коштів; змінити підстави відмови в задоволенні скарги та відмовити у задоволенні скарги ПП "Дніпровський краєвид 07" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. з підстав відсутності порушеного права, або закрити з підстав відсутності предмету спору провадження у справі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/11965/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.04.2019.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.04.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 910/11965/16 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", датою проведення судового засідання визначено 28.05.2019.

18. 13.05.2019 до Верховного Суду від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

19. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/11965/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019.

20. Ухвалою від 28.05.2019 Верховним Судом, у визначеному складі колегії суддів, прийнято справу № 910/11965/16 Господарського суду м. Києва за касаційною скаргою ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 до провадження, вирішено здійснювати розгляд касаційної скарги у раніше визначену дату (28.05.2019).

21. Представник ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в засіданні суду повністю підтримав вимоги касаційної скарги з підстав наведених у ній. Просив суд скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.01.2019 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №910/11965/16 в частині, вилучити з мотивувальної частини посилання на законність дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. при виставленні платіжних вимог про списання коштів, змінити підстави відмови в задоволенні скарги та відмовити у задоволенні скарги ПП "Дніпровський краєвид 07" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. з підстав відсутності порушеного права, або провадження у справі закрити з підстав відсутності предмету спору провадження у справі.

22. Представник ПП "Дніпровський краєвид 07" в судовому засіданні проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав їх необґрунтованості, просив суд ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.01.2019 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №910/11965/16 залишити без змін.

23. Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Жаботинський І.В. у засіданні суду проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав наведених у Відзиві на касаційну скаргу, просив суд ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.01.2019 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №910/11965/16 залишити без змін.

24. Інші учасники судової справи у судове засідання повноважних представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників сторін, які не з`явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк")

25. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на невідповідність оскаржених судових рішень приписам ст. 236 ГПК України, порушення ст. 86, п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

26. ПАТ "Промінвестбанк" доводить, що визначення складу суду для розгляду скарги ПП "Дніпровський краєвид 07" на дії та бездіяльність приватного виконавця відбулось з порушенням норм чинного законодавства, а саме на підставі недіючих норм Положення про автоматизовану систему документообігу суду (п. 2.3.43, п. 2.3.44), всупереч розділу VIII Положення.

27. Скаржник доводить, що приватним виконавцем Жаботинським І.В. порушено встановлену ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18 заборону на вчинення виконавчих дій, про яку йому стало відомо 26.11.2018, що свідчить про грубе порушення ним обов`язковості судового рішення, закріпленого в ст.129-1 Конституції України, принципів діяльності приватних виконавців та засад здійснення виконавчого провадження, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

28. Скаржник зазначає, що незважаючи на наявність в матеріалах справи сукупності доказів, що підтверджують доведення до відома приватного виконавця 26.11.2018 змісту ухвали суду про заборону вчиняти дії, місцевий та апеляційний господарські суди безпідставно їх відхилили, та дійшли до необґрунтованого висновку, що приватний виконавець не був обізнаний про існування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18 протягом 26.11.2018 та 27.11.2018 (до моменту ознайомлення помічника приватного виконавця із матеріалами справи).

29. Скаржник стверджує, що оскільки виконавчі документи повернуті стягувачу за його власною заявою, виконавчі провадження завершені, відсутній предмет перевірки законності дій та бездіяльності приватного виконавця, а тому жодні порушені права заявника не можуть бути поновлені, що виключає розгляд питання щодо законності дій приватного виконавця. Також, скаржник зазначив про наявність підстав для залишення скарги на дії приватного виконавця без розгляду та/або закриття провадження, що передбачено ст. 278 ГПК України.

Доводи приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В.

30. Приватний виконавець доводить:

- виконавчий документ не може бути видано без надання рішенню статусу "оригінал";

- Акт державного виконавця Бахрушина А.М. від 26.11.2018 ПВ № 57789864 не може підтверджувати обізнаність приватного виконавця про існування заборони;

- направлення постанови про відкриття виконавчого провадження № 57789864 на електронну адресу Жаботинського І.В. 26.11.2018 не може слугувати доказом обізнаності останнього про існування заборони;

- списання банківською установою коштів з рахунку боржника 28.11.2018 було наслідком виконання платіжної вимоги, поданої 26.11.2018 (до відкриття виконавчого провадження державним виконавцем, та прийняття судом заборони).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

32. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Як це визначено судами попередніх інстанцій, предметом розгляду скарги ПП "Дніпровський краєвид 07" на дії (бездіяльність) приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича при виконанні наказів Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 №910/11965/16 є визнання незаконними дій приватного виконавця в межах виконавчих проваджень ВП №57756223 та ВП №57756205 щодо виставлення платіжних доручень від 26.11.2018 та 27.11.2018 за наявності ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

За приписами ст. 3 наведеного Закону, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 ст. 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.11.2018 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/11965/16, залишеного без змін поставною Верховного Суду від 18.10.2018 (зокрема, стягнуто з ПАТ "Промінвестбанк" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 416 156,00 грн.) було видано відповідні накази (п.п. 7, 8 цієї Постанови), які були пред`явлені на виконання приватному виконавцю Виконавчого округу міста Києва Жаботинському Івану Володимировичу.

На підставі наказів Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 №910/11965/16 приватним виконавцем Жаботинським І.В. 21.11.2018 було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №57756223 та ВП №57756205 з їх примусового виконання, а також постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, постанови про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18 було частково задоволено заяву ТОВ "Тревелвента", як акціонера ПАТ "Промінвестбанк", та вжито заходи до забезпечення позову, а саме: заборонено приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Жаботинському І.В. (посвідчення №0006 від 30.05.2017, адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, І7/52А, офіс 610 (перша черга БЦ "Леонардо", поверх 6) вчиняти будь-які виконавчі дії щодо боржника ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за виконавчими провадженням АСВП №57756223 та АСВП №57756205, в тому числі, але не виключно: приймати постанови про арешт коштів та майна боржника, направляти їх будь-яким банківським установам, третім особам чи виконувати їх в інший спосіб, направляти платіжні вимоги про списання коштів боржника до будь-яких банківських установ, стягувати грошові кошти, перераховувати стягнуті грошові кошти на рахунок стягувача, звертати стягнення на майно боржника, а також вчиняти будь-які інші дії, направлені на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/11965/16.

Водночас, судами встановлено, що 28.11.2018 було здійснено списання належних ПАТ "Промінвестбанк" грошових коштів з рахунку, відкритого в АТ "Укрексімбанк" в сумі 467 771,60грн. та 27 160 906, 44 грн., а підставі платіжної вимоги від 26.11.2018.

Скаржник вказує на неправомірність дій приватного виконавця Жаботинського І.В. з виконання вказаних наказів господарського суду міста Києва, оскільки останнім вчинялись дії в супереч встановлений судовим рішенням (яке набрало законної сили) забороні.

При цьому, судами попередніх інстанцій було встановлено, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18 була скасована постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2018 у справі №640/19600/18 з підстав неповного з`ясуванням місцевим адміністративним судом обставин, що мають значення для справи; за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; з невідповідністю висновків суду, викладених у такій ухвалі, обставинам справи; за наслідками неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що у разі скасування судового акту - він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №644/7422/16-ц, а також у постановах Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі №6-332цс15, від 25.05.2015 у справі №6-2558цс15, від 10.06.2015 у справі №6-449цс15, від 03.02.2016 у справі №6-2026цс15, від 26.10.2016 у справі №6-1382цс16.

Тобто, судовий акт (як ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову, так і ухвала про скасування заходів до забезпечення позову), який було скасовано за наслідками його перегляду у апеляційному або касаційному порядку, з підстав передбачених процесуальним законом, зокрема, постановлення такого акту з порушенням норм матеріального та процесуального права, не може породжувати будь-яких наслідків, не може мати наслідком виникнення у певної особи прав та обов`язків, не може слугувати підставою для притягнення до відповідальності особи з підстав її невиконання.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18 не породжує жодних правових наслідків ні для приватного виконавця Жаботинського І.В., ні для будь-якої іншої особи, а відтак останній не міг жодним чином порушити будь-яку заборону, встановлену вказаним судовим актом.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

При цьому, держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

Зокрема, у рішенні №2-р(II)/2019 від 15.05.2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Одним із основних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення є закріплення у процесуальному законодавстві положень щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в справах та відповідні норми спрямовані на забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду приходить до висновку, що принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.

За наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень дій чи бездіяльності, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

Отже, зважаючи про неоднозначність та суперечливість наданих скаржником, стягувачем та приватним виконавцем доказів з приводу дійсних обставин виконання державним виконавцем ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 у справі №640/19600/18, оцінка таких обставин та висновки, зроблені на підставі такої оцінки, не можуть бути на користь обставин, які спрямовані на перешкоджання виконанню остаточного судового рішення.

33. Щодо суті касаційної скарги

33.1. Щодо доводів скаржника про відсутність порушеного права стягувача у зв`язку з тим, що виконавчі документи повернуті стягувачу за його власною заявою, а виконавчі провадження завершені, то суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що завершення відповідних виконавчих проваджень (в т.ч. з підстав відкликання виконавчих документів стягувачем) не нівелює права стягувача на захист своїх порушених прав і інтересів, внаслідок вчинення приватним виконавцем за час здійснення виконавчих дій.

33.2. Щодо посилання скаржника на неповноважність складу місцевого господарського суду під час розгляду скарги стягувача з підстав порушення порядку розподілу даної скарги на дії приватного виконавця між суддями.

Суть таких доводів ПАТ "Промінвестбанк" зводиться до того, що відповідна скарга повинна була бути передана на автоматизований розподіл між всіма суддями, в той час як була передана раніше визначеному складу суду.

В той же час, як п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 15.09.2016, так і підпунктом 8 пункту 21 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції від 12.04.2018 (тобто, в останній редакції) передбачено, що у разі надходження заяв та клопотань з процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, судова справа передається раніше визначеному судді, колегії суддів, палаті або об`єднаній палаті.

Таким чином, доводи скаржника щодо неповноважності складу місцевого господарського суду під час розгляду скарги з підстав порушення порядку розподілу даної скарги на дії приватного виконавця між суддями є необґрунтованими та безпідставними.

33.3. Інші доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

34. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та необхідність залишення ухвали Господарського суду м. Києва від 14.01.2019 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №910/11965/16 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

35. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та залишенням без змін оскаржених рішення суду першої інстанції та постанови господарського суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 910/11965/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

Л.Й. Катеринчук

Постанова № 69717719

Open the full view

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року

Справа № 910/11965/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів

Кролевець О.А., Євсікова О.О., Шевчук С.Р.,

розглянувши касаційну скаргу

Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017

у справі

№910/11965/16 Господарського суду міста Києва

за позовом

Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07"

до

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

за участю третьої особи з самостійними вимогами

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс"

про

стягнення 24 298 404,99 грн.

за зустрічним позовом

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до

1. Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс"

про

визнання недійсним договору

за позовом третьої особи з самостійними вимогами

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс"

до

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про

стягнення 24 235 480,93 грн.

за участю представників:

від ПП "Дніпровський краєвид 07":

Мишастий А.О.,

від ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк":

не з'явився,

від ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс":

Свідло Є.В.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Дніпровський краєвид 07" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення інфляційних витрат у розмірі 22 197 553,48 грн. та 3% річних у розмірі 2 100 851,51 грн., нарахованих за період з жовтня 2013 року по липень 2016 року (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до ПП "Дніпровський краєвид 07" та Товариства з обмеженою віжповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 24.10.2013.

ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" (третя особа з самостійними вимогами на предмет спору) звернулось з позовною заявою до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 24 235 480,93 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2016 у справі №910/11965/16 первісні позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" інфляційні втрати у розмірі 22 197 553,48 грн., 3% річних у розмірі 2 039 957,26 грн.; в іншій частині в задоволенні позову ПП "Дніпровський краєвид 07" відмовлено. В задоволенні позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі №910/11965/16 рішення місцевого господарського суду скасовано частково, викладено резолютивну частину в редакції відповідно до якої в задоволенні позовних вимог ПП "Дніпровський краєвид 07" відмовлено; в задоволенні позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відмовлено; в задоволенні позовних вимог ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, ПП "Дніпровський краєвид 07" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить у вказаній частині її скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого господарського суду в цій частині залишити без змін.

ПП "Дніпровський краєвид 07" подано додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких повторно просить постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог скасувати, а рішення місцевого господарського суду у вказаній частині залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 01.09.2017 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Картере В.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/11965/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2017 у справі № 910/11965/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Шевчук С.Р.

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційного господарського суду залишити без змін.

Від ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" надійшли пояснення, у яких останній підтримує свою позовну заяву та просить суд її задовольнити в повному обсязі виключно у випадку визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 24.10.2013.

ПП "Дніпровський краєвид 07" подано додаткові письмові пояснення до касаційної скарги, у яких повторно просить касаційну скаргу задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог скасувати, а рішення в цій частині залишити без змін.

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" подано відзив на касаційну скаргу (з доповненнями), у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не скористалось передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.02.2009 між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (продавець) з однієї сторони, правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", ТОВ "КУА "Екосорб Інвест" (покупець-1) та Український консорціум "Екосорб" (покупець-2) з другої сторони, укладений договір №Д/27.2/090226-11 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупців, а покупці зобов'язались прийняти та оплатити на умовах договору цінні папери - безпроцентні (цільові) іменні облігації серії "Е" у бездокументарній формі, емітентом яких є УК "Екосорб", номінальною вартістю одного цінного паперу 4250,00 грн., а покупці зобов'язались придбати та оплатити облігації в порядку та на умовах, визначених договором.

В забезпечення вказаного зобов'язання 26.02.2009 між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" укладено договір застави майнових прав №09-280/3-1, предметом якого є майнові права на грошові кошти по договору банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009 та договорів про внесення змін та доповнень, що укладені та будуть укладені в подальшому до нього, за умовами якого вкладник (заставодавець) передає, а банк (заставодержатель) приймає від такого вкладника на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 24 696 000,00 грн. Строк повернення депозиту на рахунок ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" - 01.03.2010.

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" належні ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" кошти у розмірі 24 696 000,00 грн. були зараховані в рахунок погашення порядку поставки цінних паперів на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 26.02.2009 №Д/27.2/090226-11.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі №910/1469/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013, стягнуто з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" 24 696 000,00 грн. основного боргу на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно списані ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з рахунку ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс".

В подальшому, 24.10.2013 між ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" (цедент) та ПП "Дніпровський краєвид 07" (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1 якого цедент відступає всі свої права вимоги до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (боржник) на суму інфляційних збитків, 3% річних від простроченої суми, неустойки (пені, штрафу), нарахованих у відповідності до положень ЦК України, процентів та усіх інших можливих нарахувань, передбачених законодавством України, на 24 696 000,00 грн., які були розміщені на депозитному рахунку цедента за договором банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009, укладеним між цедентом і боржником, перераховані на поточний рахунок цедента №26006301301243 у філії "Старокиївське відділення Промінвестбанку в м. Києві" та необґрунтовано (безпідставно) списані боржником з рахунку цедента по договору застави майнових прав №09-280/3-1 від 26.02.2009 на грошові кошти за договором банківського депозиту, укладеного між цедентом та боржником для забезпечення виконання зобов'язань УК "Екосорб" та ТОВ "Компанія з управління активами "Екосорб Інвест", що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду "Альфа-К" недиверсифікованого виду закритого типу, перед боржником за договором купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.09.2009, укладеного між боржником, з однієї сторони, УК "Екосорб", з другої сторони, і ТОВ "Компанія з управління активами "Екосорб Інвест", що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду "Альфа-К" недиверсифікованого виду закритого типу, з третьої сторони, та про стягнення яких на користь цедента прийнято рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі №910/1469/13, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 у справі №910/1469/13, надалі іменується "основний борг", збитків та шкоди, завданих порушенням прав цедента (в тому числі, несвоєчасним поверненням основного боргу), процентів за договором банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009, надалі усе разом (зокрема, інфляційні збитки, 3% річних, неустойка (пеня, штраф), проценти, збитки, шкода, інші нарахування) іменуються "сума боргу", судових витрат, понесених у зв'язку зі стягненням суми боргу, а цесіонарій приймає таке відступлення, надалі іменується "відступлення".

Згідно з п. 1.2. договору відступлення з моменту набуття чинності цим договором цесіонарій одержує право грошової вимоги до боржника у сумі боргу, а також будь-яких нарахувань, нарахованих на суму боргу у відповідності до положень законодавства України, судових витрат, понесених у зв'язку зі стягненням суми боргу.

Відповідно до п. 3.1 договору відступлення, цедент передав цесіонарію усі документи / їх копії, що підтверджують відступлене право вимоги до боржника, зокрема (не обмежуючись цим): договір купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.09.2009; договір застави майнових прав №09-280/3-1 від 26.02.2009; договір банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009 протягом 3 днів з моменту набрання чинності цим договором.

У п. 5.6 договору відступлення встановлено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судами встановлено, що 02.07.2016 ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" перерахувало на користь ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" грошові кошти у розмірі 27 229 106,20 грн. на виконання свого зобов'язання з погашення заборгованості.

02.07.2016 ПП "Дніпровський краєвид 07" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" укладено додаткову угоду №1 до договору відступлення права вимоги від 24.10.2013, відповідно до п. 1.1 якої цедент відступає свої права вимоги до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", надалі іменується "боржник", на суму інфляційний збитків, 3% річних від простроченої суми, неустойки (пені, штрафу), нарахованих у відповідності до ЦК України, процентів та усіх інших можливих нарахувань, передбачених законодавством України, за період з 12.09.2013 по 01.07.2016 на 24 696 000,00 грн., які були розміщені на депозитному рахунку цедента за договором банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009, укладеного між цедентом і боржником, перераховані на поточний рахунок цедента №26006301301243 у філії "Старокиївське відділення Промінвестбанку в м. Києві" та необґрунтовано (безпідставно) списані боржником з рахунку цедента за договором застави майнових прав №09-280/3-1 від 26.02.2009 на грошові кошти за договором банківського депозиту, укладеного між цедентом та боржником для забезпечення виконання зобов'язань УК "Екосорб" та ТОВ "Компанія з управління активами "Екосорб Інвест", що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду "Альфа-К" недиверсифікованого виду закритого типу, перед боржником за договором купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.09.2009, укладеного між боржником, з однієї сторони, УК "Екосорб" з другої сторони, і ТОВ "Компанія з управління активами "Екосорб Інвест", що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду "Альфа-К" недиверсифікованого виду закритого типу, з третьої сторони, та про стягнення яких на користь цедента прийнято рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі №910/1469/13, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013, надалі іменується "основний борг", збитків та шкоди, завданих порушенням прав цедента (в тому числі, несвоєчасним поверненням основного боргу), процентів за договором банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009, надалі усе разом (зокрема, інфляційні збитки, 3% річних, неустойка (пеня, штраф), проценти, збитки, шкода, інші нарахування) іменуються "сума боргу", судових витрат, понесених у зв'язку із стягненням суми боргу, а цесіонарій приймає таке відступлення, надалі іменується "відступлення".

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог, а також у позові третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, місцевий господарський суд зазначив про те, що у зв'язку з неналежним виконанням ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" грошового зобов'язання перед третьою особою, підтвердженого рішенням суду в іншій справі, у позивача виникло право нарахування 3% річних та інфляційних втрат, яке останній відступив первісному відповідачу.

Апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволення первісних позовних вимог, посилаючись, зокрема, на положення Закону України "Про виконавче провадження", ст. 25 ГПК України , а також статей 1077-1086 ЦК України.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій враховуючи наступне.

Підстави зміни кредитора у зобов'язанні встановлені ст. 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

З матеріалів справи вбачається, що за договором відступлення права вимоги від 24.10.2013 ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відступив ПП "Дніпровський краєвид 07" права вимоги до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", зокрема, на інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за період з 12.09.2013 по 01.07.2016 на суму 24 696 000,00 грн., безпідставно списану ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з рахунків ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" та присуджену до стягнення рішенням суду в іншій справі на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

У п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадку повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

При цьому присудження рішенням суду до стягнення безпідставно отриманих коштів не змінює правову природу зобов'язання.

Частина 3 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що цивільні права та обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами недоговірних зобов'язань.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі ст. 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 цього Кодексу (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 02.03.2016 у справі №6-249цс15).

Отже, оскільки відповідно до ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними, що передбачені ст. 536 ЦК України, зазначене унеможливлює стягнення 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вирішуючи даний спір, судам попередніх інстанцій перш за все необхідно було встановити, чи існували у ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" ті права, які він відступив за оспорюваним договором первісному позивачу, з урахуванням наведених норм законодавства, однак зазначеного судами здійснено не було.

При цьому суд апеляційної інстанції у своїй постанові помилково вдався до оцінки спірних правовідносин на відповідність положенням ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 25 ГПК України, посилаючись на те, що позивач за первісним позовом отримав за спірним договором права, пов'язані з виконанням рішення господарського суду у іншій справі №910/1469/13. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки п.п. 1.1, 1.2 договору відступлення права вимоги від 24.10.2013, на підставі яких місцевим господарським судом було встановлено, що право вимоги від ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі №910/1469/13 залишилось за ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" та не є предметом спірного договору.

Крім того, апеляційний господарський суд не мотивував належним чином свої висновки про те, що оспорюваний договір від 24.10.2013 є змішаним та містить одночасно елементи договору цесії та факторингу, не зазначив, на підставі яких саме положень договору він дійшов висновку про передачу права, яке виникне у майбутньому, враховуючи, що п. 1.1 спірного договору таких умов не містить.

Як зазначено у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" № 4909/04 від 10.05.2011, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У п. 36 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Суомінен проти Фінляндії" № 37801/97 від 01.07.2003 вказано, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо недійсності оспорюваного договору відступлення права вимоги, апеляційний господарський суд самоусунувся від його дослідження, обмежившись лише абстрактними судженнями про те, що доводи позивача матимуть значення лише після з'ясування правової природи правочину, а також відповідних нормативно-правових приписів, що регламентують порядок взаємодії його сторін, мету та підстави виникнення. Водночас відповідно до ст. 101 ГПК України суд апеляційної інстанції був уповноважений самостійно з'ясувати відповідні обставини та надати їм оцінку з урахуванням чинних норм законодавства.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111-10 ГПК України).

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це, відповідно, є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням того, що первісні позовні вимоги є взаємопов'язаними із зустрічними та позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, то справа підлягає направленню на новий розгляд повністю.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 у справі №910/11965/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

С. Шевчук