ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
про відкладення розгляду справи
"20" травня 2019 р. м. Ужгород Справа № 907/29/19
Суддя господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г.,
за участі секретаря судового засідання Лазар С.Л.
розглянувши у судовому засіданні справу
за позовом Фермерського господарства "Колос", м. Виноградів
до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області м. Ужгород (відповідач 1)
до Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області м. Ужгород (відповідач 2)
про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності
представники:
позивача - Терек Я. Т., адвокат
відповідача-1 - не з`явився
відповідача-2 - Багара Є.М., представник за довіреністю
Ухвалою від 12.04.19р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 20 травня 2019 р. на 10:30 год.
Відповідач-1 письмовим клопотанням надісланим на адресу суду просить відкласти підготовче засідання суду, у зв`язку з неможливістю забезпечити участь у ньому уповноважених представників.
Представники позивача та відповідача-2 присутні у засіданні суду не заперечують проти відкладення засідання, надавши можливість відповідачу-1 прийняти участь у судовому розгляді справи. .
З урахуванням наведеної позиції учасників провадження та з метою всебічного та повного з`ясування всіх обставин та правильного вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про можливість задоволення такого клопотання та відкладення судового розгляду справи по суті на 04.06.19р. При цьому суд керується приписами ст. 7 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо гарантій кожному захисту його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом та приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про судовий розгляд упродовж розумного строку, що оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору.
Представник позивача, крім того просить розглянути раніше подане клопотання (вх.№ 02.31-07/5809/19 від 22.04.19) та ухвалити додаткове рішення за заявою ФГ Колос щодо зміни предмету позову, посилаючись на те, що суд розглянувши 12.04.19 заяву не задоволив її, виклавши мотиви такого в мотивувальній частині ухвали від 12.04.19, однак не зазначивши про це у резолютивній частині ухвали, що перешкоджає, на думку позивача, оскаржити результати розгляду клопотання щодо зміни предмету позову.
Приписами ст. 238 ГПК України встановлено, зокрема, що описова частина рішення має містити стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; заяви, клопотання; інші процесуальні дії у справі; у мотивувальній частині рішення зазначаються: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; у резолютивній частині рішення зазначаються: висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Тобто, наведеними приписами процесуального закону встановлено, що результати розгляду клопотань учасників судового процесу повинні відображатися в судовому рішенні, прийнятому по суті спору.
У разі ж якщо господарський спір не вирішується по суті, а вирішуються процедурні питання пов`язані з рухом справи (відкладення розгляду справи, призначення справи до судового розгляду, зупинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), результати розгляду клопотань учасників судового процесу відображаються у відповідних ухвалах (ст. 232 ГПК України). Обов`язкового винесення ухвали як окремого процесуального документа стосовно кожного клопотання учасника процесу ГПК України не передбачає.
Суд, за результатами розгляду у підготовчому провадженні заяви позивача від 12.04.19 про зміну предмету позовних вимог, дійшов висновку про те, що зазначена заява за своїм змістом є не зміною предмету позову, а додатково заявленою позовною вимогою, яка ґрунтується на інших підставах, ніж первісно заявлені вимоги про визнання незаконними рішень, тобто є заявою про одночасну зміну і предмету і підстав позову
За наведеного судом відмовлено у задоволенні заяви позивача, приєднано її до матеріалів справи, зазначено про цю відмову в описовій частині ухвали суду від 12.04.19 та зазначено про подальший розгляд справи по суті з предметом спору відповідно до раніше заявлених вимог, оскільки позивач не відмовився від них. Позивачу роз`яснено його право звернення з новим позовом у загальному порядку.
При цьому, суд керувався приписами п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 46 ГПК України про те, що до закінчення підготовчого засідання позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог та має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви і за змістом цієї статті не передбачено право позивача на одночасну зміну предмета і підстав позову.
Відповідно до правової позиції наведеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (п. 3.10) у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.
Наведене клопотання позивача та результати його розгляду зазначені також у протоколі засідання суду від 12.04.19
За таких обставин клопотання позивача про винесення окремого процесуального документу за результатами розгляду заяви про зміну предмету позову не підлягає до задоволення судом.
При цьому суд роз`яснює позивачеві, що за змістом ч. 3 ст. 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Керуючись ст. 7 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 42, 202, 216, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відкласти судовий розгляд справи по суті на 04 червня 2019 р. на 14:30 год.
Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, зал судових засідань № 2.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ушак І.Г.
Окрема думка № 92675868
Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 907/29/19 (провадження № 12-17 гс 20)
01 вересня 2020 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду у відкритому судовому засіданні розглянула справу за позовом Фермерського господарства «Колос»до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області провизнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власностіза касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03 грудня 2019 рокуі постановою від 01 вересня 2020 року касаційну скаргу задовольнила частково, скасувала постанову Західного апеляційного господарського суду від 03 грудня 2019 року, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 06 червня 2019 рокузмінила, виклавши його мотивувальну частину в редакції своєї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Закарпатської області від 06 червня 2019 року залишила в силі.
Водночас з рішенням Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, відступила відвисновку, наведеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 299/3439/16-ц.
2. Обґрунтовуючи свою позицію, Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком суду першої інстанції щодо того, що неспроможними є посилання на протокол № 7 зборів уповноважених та на складений на його підставі акт приймання-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) від 26 червня 2000 року як на підтвердження передачі Фермерському господарству Колос»( далі - ФГ «Колос») як правонаступнику Колективного сільськогосподарського підприємства «8 Березня» (далі - КСП «8 Березня») земельних ділянок, оскільки прийняття від імені юридичної особи рішення органом, який не передбачений статутом цієї юридичної особи, не створює правових наслідків, на які таке рішення спрямоване. Відповідно й акти приймання-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів), складені на підставі такого рішення, не спричиняють і не підтверджують перехід права власності до ФГ «Колос».
2.1 Велика Палата Верховного Суду також відхилила довід про те, що ФГ «Колос» є правонаступником КСП «8 Березня» у зв'язку з тим, що це підтверджується підпунктом 1.1 пункту 1 статуту ФГ «Колос». Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.
2.2 Щодо ідентифікаційного коду ФГ «Колос», за яким раніше було зареєстровано КСП «8 Березня», Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.
2.3 Також у постанові зазначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам. Позивач не пояснив, а суди не встановили, яким чином у КСП «8 Березня» могли залишитися спірні землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.
2.4 Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вказала, що на момент державної реєстрації за Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області( далі - Держгеокадастр) права власності на спірні земельні ділянки ФГ «Колос» не було ані власником зазначених земельних ділянок, ані землекористувачем на законних підставах.
2.5 Посилання ФГ «Колос» на те, що до передачі спірних земельних ділянок у власність відповідача - Держгеокадастру їх необхідно було вилучити у позивача, так само не ґрунтуються на нормах закону, що регулює спірні правовідносини, оскільки позивач не набув права на земельні ділянки у зв`язку із чим вони не підлягали вилученню від нього. Так само відсутні будь-які підстави для того, щоб отримувати дозвіл чи згоду позивача на передачу земельних ділянок.
2.6 Таким чином, згідно з відомостями, які містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 26 червня 2000 року проводилась реєстрація нового підприємства - ФГ «Колос», а не перетворення КСП «8 Березня».
2.7 Також Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП «8 Березня» шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП «8 Березня» автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.
2.8 За таких обставин ФГ «Колос» не набуло статусу землекористувача чи статусу власника спірних земельних ділянок КСП «8 Березня», що є предметом спору.
3. Вважаю такі висновки Великої Палати Верховного Суду передчасними, оскільки статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.
4. У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
5. Частиною першою статті 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
6. Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (частина перша статті 104 ЦК України).
7. Суди попередніх інстанцій встановили, що ФГ «Колос» було створене 26 червня 2000 року та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 03747509.
8. Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 статуту ФГ «Колос», зареєстрованим розпорядженням голови Виноградівської РДА від 26 червня 2000 року, воно є правонаступником КСП «8 Березня».
9. Суд першої інстанції також установив, що за змістом протоколу № 7 зборів уповноважених КСП «8 Березня» від 30 грудня 1996 року, розглядалиссь такі питання: зокрема: прийняття рішення щодо передачі залишку майна та земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані, підприємству?правонаступника - ФГ «Колос», затвердження розподільчого балансу, зняття з реєстрації КСП «8 Березня».
10. Проте суд першої інстанції зазначив, що статутом КСП «8 Березня» не передбачено такого органу самоуправління підприємства, як збори уповноважених, оскільки відповідно до пункту 7.2 статуту КСП «8 Березня» розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності, здійснюється за рішенням загальних зборів, які згідно з пунктом 11.1 статуту є вищим органом управління підприємством.
11. Однак частиною другою статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», тут і далі - у редакції, чинній на момент перетворення КСП « 8 Березня», згідно з яким КСП «8 Березня» здійснювало свою діяльність (пункт 1.3 статуту КСП «8 Березня»), встановлено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.
12. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.
13. Для здійснення представницької діяльності з цінними паперами підприємство створює довірчі товариства, які діють у межах повноважень, наданих загальними зборами або зборами уповноважених відповідно до чинного законодавства України (частина четверта статті 13 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).
14. Також статтею 23 цього Закону визначені вищі органи самоврядування колективного сільськогосподарського підприємства, зокрема, визначено, що вищим органом самоврядування у підприємстві є загальні збори його членів або збори уповноважених. Загальні збори (збори уповноважених): приймають статут підприємства, вносять до нього зміни та доповнення; вирішують питання про обрання правління, його голови та ревізійної комісії підприємства; приймають рішення про реорганізацію і ліквідацію підприємства, про його участь в акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших об`єднаннях; вирішують інші важливі питання діяльності підприємства.
15. Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду (частина перша статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).
16. З аналізу зазначених правових норм слідує, що збори уповноважених, якими було прийнято рішення про реорганізацію КСП «8 Березня» та передачу залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) з балансу КСП «8 Березня» на баланс ФГ «Колос», були таким же повноважним та рівноправним органом КСП «8 Березня», як і загальні збори цього підприємства.
17. Крім того, слід зауважити, що відповідачами не було надано жодних належних та допустимих доказів стосовно того, що протокол № 7 зборів уповноважених КСП «8 Березня» від 30 грудня 1996 року, акт приймання-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) від 26 червня 2000 року, статут ФГ «Колос» і той факт, що ФГ «Колос» є правонаступником КСП «8 Березня» кимось оспорювалися, є скасованими чи визнані судом недійсними.
18. Щодо твердження Великої Палати Верховного Суду про те, що на момент державної реєстрації за Держгеокадастром права власності на спірні земельні ділянки ФГ «Колос» не набуло статусу землекористувача чи статусу власника спірних земельних ділянок КСП «8 Березня», вважаю за необхідне зазначити таке.
19. 30 грудня 1998 року рішенням зборів уповноважених КСП «8 Березня», оформленим протоколом № 7, у зв`язку з реформуванням підприємства вирішено всі залишки майна та земель, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані, передати його правонаступнику - ФГ «Колос».
20. Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час видачі державного акта на право колективної власності на землю та на момент перетворення КСГП «8 Березня (далі - ЗК України 1990 року), власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними.
21. Суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (стаття 5 ЗК України 1990 року).
22. Згідно зі статтею 60 ЗК України 1990 року землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.
23. Відповідно до статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.
24. Згідно з положеннями статті 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом.
25. Положеннями частини шостої статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Аналогічні положення містилися в пункті 7 статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» (чинного на час спірних правовідносин).
26. Суди попередніх інстанцій встановили, що КСП «8 Березня» відповідно до державного акта на право колективної власності на землю від 29 листопада 1996 року серії ІІ-ЗК № 000054 було передано у колективну власність 1338,2 га землі для ведення сільського господарства.
27. Відповідно до акта приймання-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) КСГП «8 Березня» та ФГ «Колос» від 26 червня 2000 року, складеного на підставі рішення загальних зборів КСГП «8 Березня» (протокол від 30 грудня 1998 року), проведено приймання-передачу залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) з балансу КСГП « 8 Березня» на баланс ФГ «Колос» включно зі спірними земельними ділянками.
28. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02 квітня 2002 року № 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
29. Згідно із частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній станом на 2004 рік, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обтяжень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
30. Крім того, пунктом 7 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній станом на 2001 рік, визначено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
31. Відповідно до частини першої статті 107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж земельної ділянки є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки (частина друга статті 107 ЗК України). Таким чином в разі спору щодо належності права землекористування щодо тієї чи іншої земельної ділянки та за відсутності однозначних даних земельно-кадастрової документації суд повинен оцінювати доводи сторін щодо фактичного землекористування.
32. Тож, Велика Палата Верховного Суду належним чином не перевірила доводи позивача щодо фактичного користування частиною земельної ділянки колективної власності, яка належала КСП «8 Березня» на підставі державного акта на право колективної власності на землю від 29 листопада 1996 року серії ІІ-ЗК № 000054 (що ніким не скасований та є чинним і після змін у законодавстві) і яка є предметом спору у цій справі.
Суддя В. В. Пророк
Окрема думка складена 05 листопада 2020 року.