ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 81908809

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року

м. Одеса

Справа № 916/2286/16

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

головуючого Ярош А.І.,

суддів: Савицького Я.Ф., Колоколова С.І.,

секретар судового засідання: Клименко О.В.,

за участю учасників справи:

від апелянта: не з`явився,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019р.

за заявою ОСОБА_1 (вх. №2-663/19 від 12.02.2019р.) про заміну сторони виконавчого провадження в порядку, передбаченому ст. 334 ГПК України,

у справі № 916/2286/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Радикал Банк"

до спільного українсько-індійського підприємства „Кораса"

про стягнення 868 369, 68 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 року у справі №916/2286/16 (суддя Желєзна С.П.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх. №2-663/19 від 12.02.2019р.) про заміну сторони виконавчого провадження в порядку, передбаченому ст. 334 ГПК України.

При винесенні ухвали суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з матеріалів справи вбачається, що в результаті укладення між ТОВ „Фінансова компанія інвест-кредо" та ОСОБА_1 договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 15.01.2019р. відбулася заміна правонаступника кредитодавця (ТОВ „Фінансова компанія інвест-кредо") на фізичну особу - ОСОБА_1, який не є юридичною особою, а, отже, не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

За висновком суду, фізична особа не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , який просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області віл 21.02.2019 року у справі №916/2286/16 та прийняти нову, якою задовольнити заяву в повному обсязі та замінити стягувача ТОВ „Фінансова компанія інвест-кредо" у виконавчому провадженні №53692175 з примусового виконання наказу № 916/2286/16 від 23.12.2016 року про стягнення з СПІЛЬНОГО УКРАЇНСЬКО - ІНДІЙСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА "КОРАСА" на користь ПАТ «Радикал Банк» заборгованості за кредитним договором №КЛ-12885/ 1-980 від 29.07.2014 року, укладеного з ПАТ «Радикал Банком» па його правонаступника ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на ст.ст.52, 326, ч. 1 ст. 334 ГПКУ, ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", зазначає, що процесуальпе правопанаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим ддя вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовілношенпя та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступницва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Апелянт зауважує, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги, укладеного між заявником та попереднім кредитором. Учасники справи також не заперечують факту правомірності укладення цього договору, тому, на думку апелянта, є помилковим посилання суду про неможливість ОСОБА_1 бути правонаступником у даній справі на тій підставі, шо у нього відсутня ліцензія на здійснення фінансових послуг. Зазначене питання не с предметом розгляду цієї справи у межах вирішення питання про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні.

Крім того, апелянт просить розглядати апеляційну скаргу без його участі.

Ухвалою Південного-західного апеляційного господарського суду від 25.04.19 відкрито апеляційне провадження у справі №916/2286/16 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019р., та призначено розгляд справи на 21 травня 2019 року о 10:30 год.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

В судове засідання 21.05.2019 представники сторін та апелянта не з`явились, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

Підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, сторони повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, підстави неявки судом визнаються неповажними. Суд відкладає розгляд справи в разі, якщо неявка представника перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки явка сторін не визнавалась обов`язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін та апелянта.

Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини та матеріали справи, в тому числі наявні в них докази, відповідність викладених у оскаржуваній ухвалі суду висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 25.10.2016р. по даній справі, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016р., позов публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до спільного українсько-індійського підприємства „Кораса" було задоволено, присуджено до стягнення на користь позивача заборгованість по тілу кредиту в загальному розмірі 650 000 грн. 00 коп., проценти за користування кредитом в загальному розмірі 162 880 грн. 22 коп., пеню у загальному розмірі 55 489 грн. 46 коп., судовий збір у розмірі 13 025 грн. 55 коп.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту, наданого відповідачу згідно умов договору №КЛ-12885/1-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 29.07.2014р.

23.12.2016р. господарським судом у порядку ст. 117 ГПК України було видано відповідний наказ.

Ухвалою від 26.09.2018р. судом було замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні при примусовому виконанні наказу від 23.12.2016р. з публічного акціонерного товариства „Радикал Банк" його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія інвест-кредо" (далі по тексту - ТОВ „Фінансова компанія інвест-кредо").

12.02.2019р. до господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1) надійшла заява про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу суду від 23.12.2016р.

У поданій до господарського суду заяві про заміну сторони виконавчого провадження ОСОБА_1 було вказано, що з огляду на заміну кредитора, існує необхідність здійснити заміну стягувача при примусовому виконанні рішення господарського суду Одеської області від 25.10.2016р. по даній справі з ТОВ „Фінансова компанія інвест-кредо" на ОСОБА_1

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 року у справі № 916/2286/16 (суддя Желєзна С.П.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх. №2-663/19 від 12.02.2019р.) про заміну сторони виконавчого провадження в порядку, передбаченому ст. 334 ГПК України.

При винесенні ухвали суд першої інстанції дійшов висновку про те, що фізична особа не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах, з посиланням на висновки Великої палати Верховного суду у постанові від 11 вересня 2018 року по справі № 909/968/16.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За приписами ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

За приписами ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України та ст. 8 Закону № 606-XIV у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Продаж прав вимоги за кредитним договором спричинить зміну кредитора у зобов`язаннях, що узгоджується з приписами ст. 512 ЦК України. При цьому, за приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України згода боржника не потрібна.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус як сторони виконавчого провадження. Заміна такої особи належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", ст.334 ГПК України за заявою, зокрема, заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2019р. між ТОВ „Фінансова компанія інвест-кредо" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до п. 2.1 якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Кредитора до Позичальника та/або Поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за: кредитним договором з усіма договорами про внесення змін та доповнень, що є його невід`ємною частиною і договором поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього, укладеного з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за основним договором, надалі за текстом.

Відповідно до п. 2.2 договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 15.01.2019р. за цим договором Новий кредитор з моменту здійснення розрахунків за даним договором у відповідності до розділу 4 даного договору, набуває наступні права кредитора за основними договорами та договором забезпечення: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами та договором забезпечення щодо сплати боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у додатку №1 до цього договору та визначених на момент набуття Новим кредитором права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття права вимоги процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених основними договорами та договором забезпечення, відшкодування за договором страхування. Розмір прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами та договором забезпечення переходять до Нового кредитора відповідно до цього договору у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.

Згідно з п. 2.3 договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 15.01.2019р. Новий кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення права вимоги за основним договором та договором забезпечення протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту набуття права вимоги за відповідним основним договором та договором забезпечення у порядку, передбаченому чинним законодавством, відповідним основним договором та договором забезпечення. Сторони погоджуються, що, відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України, Новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих обставин у зв`язку із неповідомленням або несвоєчасним/неналежним повідомленням боржників про відступлення прав вимоги за основним договором та договором забезпечення на підставі цього договору, у зв`язку із чим виконання боржниками зобов`язань за основним договором та договором забезпечення на користь Кредитора, у тому числі надходження на користь Кредитора грошових коштів в рахунок виконання зобов`язань за основним договором та договором забезпечення, до моменту повідомлення відповідного із боржників про відступлення прав вимоги на підставі цього договору вважається належним виконанням відповідним із боржників зобов`язань за основним договором та договором забезпечення. Новий кредитор також погоджується, що Кредитор не відповідає перед Новим кредитором, якщо одержані Новим кредитором від боржників суми за основним договором та договором забезпечення будуть меншими від сум, які очікував отримати від боржників Новий кредитор при укладенні цього договору, в тому числі меншими від сум, зазначених у додатку №1 до цього договору, або сплачених Новим кредитором Кредитору за цим договором.

Положеннями п. 4 договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 15.01.2019р. передбачено, що сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основним договором відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Кредитору грошові кошти у суму 321 376,00 грн., без ПДВ.

Пунктом 4.1.1 визначено, що ціна договору в повному обсязі сплачена Новим кредитором на момент укладення даного Договору.

З додатку №1 (реєстру договорів, права вимоги з якими відступаються) до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 15.01.2019р. вбачається, що до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за кредитним договором №КЛ-12885/1-980 від 29.07.2014р. з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами і додатками до нього, що є його невід`ємною частиною, позичальником за яким виступає спільне українсько-індійське підприємство „Кораса"; розмір прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, складає 1 410 033,93 грн., з яких прострочена заборгованість щодо повернення кредиту у розмірі - 650 000,00 грн., прострочені нараховані проценти у розмірі 558 814,95 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 150 256,75 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів - 50 953,23 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що надання правової оцінки договору про відступлення права вимоги не є виходом за межі поданої фізичною особою заяви, оскільки для встановлення наявності підстав для здійснення процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника.

При цьому, слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме кредитне зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

З цих підстав, відхиляються доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги, укладеного між заявником та позивачем у справі, викладені в постанові Верховного суду від 20.02.2019р. у справі №910/16109/14, зазначене питання не є предметом розгляду цієї справи у межах вирішення питання про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні.

Як вже було зазначене вище, судова колегія вважає, що для встановлення наявності підстав для здійснення процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника, що неможливо без надання оцінки правової природи зазначеного договору про відступлення прав вимоги.

Надаючи оцінку договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 15.01.2019р., укладеного між ТОВ „Фінансова компанія інвест-кредо" та ОСОБА_1 судова колегія доходить наступних висновків.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

В результаті укладення між ТОВ „Фінансова компанія інвест-кредо" та ОСОБА_1 договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 15.01.2019р. відбулася заміна правонаступника кредитодавця (ТОВ „Фінансова компанія інвест-кредо") на фізичну особу - ОСОБА_1,який не є юридичною особою.

Уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором банк отримав фінансування у розмірі 321 376,00 грн, а ОСОБА_1 , набув право вимоги за кредитним договором №КЛ-12885/1-980 від 29.07.2014р. на загальну суму 1 410 033,93 грн. (а.с.137 зв.с.).

Таким чином, судова колегія, враховуючи положення статей 1077, 1078 Цивільного кодексу України, правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 щодо характерних ознак договору факторингу, доходить висновку про те, що договір про відступлення права вимоги від 15.01.2019 року за своєю правовою природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги та п.1.2 договору) є договором факторингу, оскільки розмір відступленої первісним кредитором за договором грошової вимоги перевищує ціну її відступлення та така різниця між сумою відступленої грошової вимоги і вартістю її придбання новим кредитором є дисконтом.

Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу.

Проте, сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими особами є банк або інша фінансова установа, перелік яких є вичерпним.

У статті 350 Господарського кодексу України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

У п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 № 2664-III (з наступними змінами та доповненнями) вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не є юридичною особою, яка відноситься до фінансових установ або банку, не включений до Державного реєстру фінансових установ, отже, не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Таким чином, фізична особа не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах, і укладений договір не може змінити імперативні приписи законодавства.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний суд, що викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018р. у справі №909/968/16/, у постановах Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 16.10.2018 по справі № 923/151/17, від 09 жовтня 2018 року у справі № 916/2005/17.

Крім того, пунктом 2.2 договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 15.01.2019р. передбачено, що за цим договором Новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за даним договором у відповідності до розділу 4 даного договору.

Проте, судова колегія критично оцінює п.4.1.1 договору про те, що ціна договору в повному обсязі сплачена новим кредитором на момент укладення договору, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у підтвердження обставин здійснення повної оплати банку за Договором відступлення права вимоги, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання ним своїх зобов`язань за договором.

Доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Підсумовуючи вищенаведене, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при її ухваленні, що є підставою для залишення ухвали без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 233-235, 269, 270, п.1.ч.1 ст.275, 281-284, 334 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019р. у справі № 916/2286/16 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 23.05.2019

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький

Постанова № 63405036

Відкрити повний перегляд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р.

Справа № 916/2286/16

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Ярош А.І.

Секретар судового засідання: Молодов В.С.

За участю повноважних представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1, за довіреністю;

Представник Спільного українсько-індійського підприємства «Кораса» в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного українсько-індійського підприємства «Кораса»

на рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2016 року

по справі № 916/2286/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк»

до Спільного українсько-індійського підприємства «Кораса»

про стягнення 868 369, 68 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Радикал Банк» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Спільного українсько-індійського підприємства «Кораса» про стягнення заборгованості в загальному розмірі 868 369,68 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 650 000, 00 грн., поточної заборгованості за процентами в сумі 13 319, 68 грн., простроченої заборгованості за процентами в сумі 149 560, 54 грн., пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту у розмірі 31 303, 05 грн. та пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів у розмірі 24 186, 41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов’язань щодо своєчасного повернення кредиту, наданого відповідачу згідно умов договору № КЛ-12885/1-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 29 липня 2014 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2016 року (суддя Желєзна С.П.) позовні вимоги задоволено; Стягнуто з Спільного українсько-індійського підприємства «Кораса» заборгованість по тілу кредиту в загальному розмірі 650 000, 00 грн., проценти за користування кредитом в загальному розмірі 162 880, 22 грн., пеню у загальному розмірі 55 489, 46 грн. 46 коп. та судовий збір у розмірі 13 025, 55 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що з матеріалів справи підтверджується факт наявності у відповідача боргу перед позивачем, який підлягає стягненню на підставі ст.ст. 193, 345, 346 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 – 612, 617, 625, 629, 640, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Спільне українсько-індійське підприємство «Кораса» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги сторона посилається на те, що позивач не надав суду докази та не довів, що передана СП «Кораса» грошова сума у розмірі 700 000, 00 грн є кредитом/траншем кредиту, наданого на підставі Кредитного договору № КЛ-12885/1-980, оскільки позивачем не доведено наявність заявок про надання грошових коштів, які є умовою для отримання певної частини траншу. Тому вимоги ПАТ «Радикал Банк» про стягнення з СП «Кораса» частини переданої грошової суми, процентів за користування чужими грошовими коштами та пені на підставі Кредитного договору № КЛ-12885/1-980 є незаконними.

Також, апелянт у скарзі зазначив, що місцевим судом при розгляді справи невірно було встановлено, що між ПАТ «Радикал Банк» та СП «Кораса» було укладено договір іпотеки.

Крім того, мотивуючи скаргу апелянт зазначає, що він не був належно повідомлений про дату та місце розгляду справи та суд першої інстанції позбавив його можливості користуватися правами, встановленими ст. 22 ГПК України.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство «Радикал Банк» висловило заперечення щодо викладених доводів апеляційної скарги та вважає рішення місцевого господарського суду таким, що не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні, призначеного на 13 грудня 2016 року, представником позивача заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме відповідних заявок про надання банком відповідачу грошових коштів, які є умовою для отримання певної частини траншу згідно кредитного договору № КЛ-12885/1-980 від 29.07.2014р. Дані докази залучені судом апеляційної інстанції до матеріалів справи, оскільки причина подання цих доказів до апеляційної інстанції є спростування доводів апеляційної скарги щодо неотримання відповідачем від банку грошової суми у розмірі 700 000, 00 грн, наданих на підставі Кредитного договору № КЛ-12885/1-980 від 29.07.2014р.

Представник відповідача у судове засідання, призначеного на 13 грудня 2016 року, не з’явився, не скористався наданими їм ст. 22 ГПК України правом.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» роз’яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

За приписами ст. 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 09.11.2015 № 769 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.11.2015 № 203 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Радикал Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Радикал Банк»», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Радикал Банк»» ОСОБА_2 на 2 роки з 10.11.2015 року до 09.11.2017 року включно.

Положеннями п. 5. ч. 2. статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що на Уповноважену особу Фонду покладено повноваження заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 липня 2014 року між ПАТ «Радикал Банк» (Кредитодавець – далі по тексту Кредитор) та СП «Кораса» (Позичальник) було укладено кредитний договір №КЛ-12885/1-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії, надалі за текстом – «Кредит», „Транш кредиту”, а Позичальник зобов’язується отримати кредит/транш кредиту, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом/траншем кредиту, комісії та інші платежі, встановлені цим договором, а також додатковими договорами до нього, що складають невід’ємну частину договору.

Під терміном «відновлювальна кредитна лінія» розуміється відклична кредитна лінія, при якій ліміт кредитування визначається у вигляді максимальної суми кредитних коштів, що може знаходиться у користуванні позичальника на будь-яку дату протягом строку (терміну) дії цього договору. У разі часткового або повного повернення кредиту/траншу кредиту позичальник може повторно отримати кредит/транш кредиту в межах зазначеного ліміту протягом строку (терміну) кредитної лінії на умовах і в порядку, що передбачений цим договором. Під терміном «транш кредиту» розуміється кожна окрема частина кредиту, що може бути надана або надана кредитодавцем позичальнику в рамках ліміту відновлювальної відкличної кредитної лінії на умовах цього договору.

Пунктом 1.1.1. Договору передбачено, що ліміт кредитної лінії становить 700 000, 00 грн.

Пунктами 1.1.2-1.1.3 Договору зазначено, що термін остаточного повернення кредиту „29” липня 2016р. включно, якщо такий термін (строк) не наступить раніше з підстав, що передбачені умовами цього договору або законодавством. Процентна ставка за користування кредитом/траншем кредиту складає 25% річних та може бути змінена при видачі кожної з частин кредиту, в межах кредитної лінії, за рішенням уповноваженого органу Кредитора щодо користування грошовими коштам, рішення про видачу яких в межах розміру ліміту кредитної лінії розглядається уповноваженим органом Кредитора.

Пунктом 1.1.4 Договору встановлено, що кредит/транш кредиту надається на умовах цього договору за письмовим зверненням (надалі за текстом – «Заява») Позичальника в межах строку (терміну) дії відновлювальної кредитної лінії однією або кількома частинами і тільки після підписання додаткового договору до цього договору в частині надання конкретного траншу кредиту.

Згідно з п. 2.1 Договору, Кредитор відкриває позичковий рахунок № 206333001012885 (надалі за текстом – Позичковий рахунок), на якому буде враховуватись кредит/транш кредиту, наданий за цим договором, погашення кредиту/траншу кредиту, а також дострокове погашення кредиту/траншу кредиту, якщо таке буде. Такий позичковий рахунок є для Позичальника обов’язковим для обігу руху сум, які Позичальник повинен повернути Кредитору.

У відповідності до п. 2.5 Договору, моментом (днем) надання кредиту/траншу кредиту вважається день перерахування грошових коштів на рахунки, визначені відповідно до умов 2.2 цього договору та підтверджується випискою з позичкового рахунку.

З метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов’язань за договором № КЛ-12885/1-980 від 29.07.2014р. з фізичною особою ОСОБА_3 (Поручитель) було укладено договір поруки № ДП-12885/1-980, за умовами якого Поручитель зобов’язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії, сплати процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором № КЛ-12885/1-980 від 29.07.2014р., що укладений між Кредитором та Позичальником та додатковими договорами до кредитного договору, що можуть бути укладені в майбутньому (т. І, а.с. 58-62).

Крім того, в забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, 29.07.2014р. між ПАТ «Радикал Банк» (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю кредитно-фінансова, торгівельна компанія «Спільне українсько-британське підприємство «Єврокрим», (далі за текстом -ТОВ «Єврокрим», Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 771.

Пунктом 2.1 Іпотечного договору передабчено, що Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з кредитного договору №КЛ-12885/1-980 від 29.07.2014р., передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором нерухоме майно (т. І, а.с. 63-74).

В подальшому, з метою отримання кредиту та відповідно до умов договору № КЛ-12885/1-980 від 29.07.2014р. між ПАТ «Радикал Банк» та СП «Кораса» було укладено наступні додаткові договори:

1. Додатковий договір № 1 від 05.08.2014р., відповідно до п. 1 якого Кредитор надає Позичальнику транш кредиту у сумі 215 600, 00 грн. на поповнення обігових коштів та перераховує на поточний рахунок № 26002001012885 в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111.

2. Додатковий договір № 2 від 08.08.2014р., відповідно до п. 1 якого Кредитор надає Позичальнику транш кредиту у сумі 70 695, 00 грн. на поповнення обігових коштів та перераховує на поточний рахунок № 26002001012885 в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111.

3. Додатковий договір № 3 від 11.08.2014р., відповідно до п. 1 якого Кредитор надає Позичальнику транш кредиту у сумі 57 000, 00 грн. на поповнення обігових коштів та перераховує на поточний рахунок № 26002001012885 в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111.

4. Додатковий договір № 4 від 12.08.2014р., відповідно до п. 1 якого Кредитор надає Позичальнику транш кредиту у сумі 44 200, 00 грн. на поповнення обігових коштів та перераховує на поточний рахунок № 26002001012885 в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111.

5. Додатковий договір № 5 від 13.08.2014р., відповідно до п. 1 якого Кредитор надає Позичальнику транш кредиту у сумі 22 500, 00 грн. на поповнення обігових коштів та перераховує на поточний рахунок № 26002001012885 в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111.

6. Додатковий договір № 6 від 14.08.2014р., відповідно до п. 1 якого Кредитор надає Позичальнику транш кредиту у сумі 27 700, 00 грн. на поповнення обігових коштів та перераховує на поточний рахунок № 26002001012885 в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111.

7. Додатковий договір № 7 від 15.08.2014р., відповідно до п. 1 якого Кредитор надає Позичальнику транш кредиту у сумі 63 900, 00 грн. на поповнення обігових коштів та перераховує на поточний рахунок № 26002001012885 в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111.

8. Додатковий договір № 8 від 20.08.2014р., відповідно до п. 1 якого Кредитор надає Позичальнику транш кредиту у сумі 60 408, 50 грн. на поповнення обігових коштів та перераховує на поточний рахунок № 26002001012885 в ПАТ «Радикал Банк»», МФО 319111.

9. Додатковий договір № 9 від 21.08.2014р., відповідно до п. 1 якого Кредитор надає Позичальнику транш кредиту у сумі 22 309, 10 грн. на поповнення обігових коштів та перераховує на поточний рахунок № 26002001012885 в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111.

10. Додатковий договір № 10 від 26.08.2014р., відповідно до п. 1 якого Кредитор надає Позичальнику транш кредиту у сумі 11 922, 00 грн. на поповнення обігових коштів та перераховує на поточний рахунок № 26002001012885 в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111.

11. Додатковий договір № 11 від 27.08.2014р., відповідно до п. 1 якого Кредитор надає Позичальнику транш кредиту у сумі 35 386, 36 грн. на поповнення обігових коштів та перераховує на поточний рахунок № 26002001012885 в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111.

12. Додатковий договір № 12 від 02.09.2014р., відповідно до п. 1 якого Кредитор надає Позичальнику транш кредиту у сумі 62 100, 00 грн. на поповнення обігових коштів та перераховує на поточний рахунок № 26002001012885 в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111.

13. Додатковий договір № 13 від 16.09.2014р., відповідно до п. 1 якого Кредитор надає Позичальнику транш кредиту у сумі 6 279, 04 грн. на поповнення обігових коштів та перераховує на поточний рахунок № 26002001012885 в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановленоё що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача № 20633001012885 за період з 29.07.2014р. по 09.09.2016р. вбачається, що позивач (Банк) свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит на суму 700 000, 00 грн.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 року № 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України, тому приймаються до уваги судом.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору та умов чинного законодавства допустив порушення своїх зобов'язань по сплаті кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 2.4 Договору № КЛ-12885/1-980, Позичальник здійснює повернення кредиту у валюті кредиту платіжними дорученнями на відкритий йому Позичковий рахунок у строк (терміни), визначені графіком погашення, що наведений у додатку №1.

З графіку зменшення ліміту кредитної лінії (додаток № 1) до Договору від 29.07.2014р. вбачається, що з 10.10.2014р. по 10.01.2016р. СП «Кораса» повинно повертати кредитні кошти у розмірі 10 000 ,00 грн.; з 10.02.2016р. по 29.07.2016р. Позичальник повинен здійснювати погашення кредиту у розмірі 90 000, 00 грн. (т. І, а.с. 31).

Як вбачається з виписки по рахунку № 20633001012885, Позичальником було повернуто Кредитору грошові кошти у розмірі 50 000, 00 грн., а саме: 31.10.2014р. платіжним дорученням № 454 на суму 10 000, 00 грн.; 25.12.2015р. платіжними дорученнями № 568, № 569 на суму 20 000, 00 грн.; 03.03.2015р. платіжними дорученнями № 231, № 292 на суму 20 000, 00 грн.

Як свідчать матеріали справи, в результаті неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов’язань щодо своєчасного повернення кредиту, наданого відповідачу згідно умов договору № КЛ-12885/1-980 від 29.07.2014р., у останнього виникла заборгованість по тілу кредиту у розмірі 650 000, 00 грн., яка складається з поточної заборгованості у розмірі 360 000, 00 грн. та простроченої заборгованості у розмірі 290 000, 00 грн.

Станом на момент розгляду справи у матеріалах справи відсутні докази погашення вищевказаної суми заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 650 000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вже було зазначено, положеннями п. 1.1.3 кредитного договору встановлено, що процента ставка за користування кредитом складає 25 %. Окрім того додатково у кожному із перерахованих вище 13-ти додаткових договорів сторонами також було погоджено, що процентна ставка за користування кредитом складає 25%.

Як свідчить наданий позивачем розрахунок, станом на 30.04.2016р. за СП «Кораса» перед ПАТ «Радикал Банк» за період з 01.04.2016р. по 30.04.2016р. рахується поточна заборгованість по процентах за користування кредитними коштами у розмірі 13 319, 68 грн. та прострочена заборгованість по процентах за користування кредитними коштами протягом періоду з 01.02.2015р. по 31.03.2016р. у розмірі 149 560, 54 грн.

У зв’язку з вищевикладеним, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом у загальному розмірі 162 880, 22 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з СП «Кораса» пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період з 31.10.2015р. по 30.04.2016р. у розмірі 31 303, 05 грн. та пеню за несвоєчасне погашення прострочених процентів за період з 31.10.2015р. по 30.04.2016р. у розмірі 24 186, 41 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору за несвоєчасне погашення кредиту/Траншу кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної а п. 1.1.3 цього Договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними Кредитодавцем, але не більшої подвійної облікової ставки Національного банку України. В разі надання Кредиту/Траншу кредиту в іноземній валюті оплата здійснюється в національній валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату платежу.

Відповідно до п. 4.9 Договору, керуючись, ч. 1 ст. 259 ЦК України. Сторони погодили, що строк позовної давності, який застосовуватиметься до стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу) за цим Договором, складатиме три роки. Отже, сторони дійшли згоди, що штрафні санкції за цим Договором нараховуються без обмеження шестимісячним строком встановленим частиною шостою ст. 232 ГК України та підлягають стягненню у межах строку, встановленого першим абзацом даного пункту цього Договору.

Судова колегія перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору щодо сплати процентів, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню.

Відтак, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача пеню в загальному розмірі 55 489, 46 грн.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції неправомірно розглянув справу без участі представника відповідача з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду Одеської області направлялись відповідачу за належною адресою: 65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Комунальна, будинок 4.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.08.2016р. про порушення провадження у справі призначено справу до розгляду на 12.09.2016р. та зобов’язано відповідача надати відзив по суті позовних вимог. Зазначена ухвала отримана відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи (т. І, а.с. 80).

Представник відповідача не скористався своїм правом на судовий захист, вимоги ухвали від 25.08.2016р. не виконав та у судове засідання не прибув. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2016р. відкладено розгляд справи на 03 жовтня 2016 року та вдруге зобов’язано відповідача надати відзив по суті позовних вимог. Вказане поштове повідомлення було повернуто суду у зв’язку із неможливістю вручення адресату з приміткою: «за закінченням терміну зберігання».

03 жовтня 2016 року суд першої інстанції знову відклав розгляд справи на 17.10.2016р. та зобов’язав відповідача надати відзив по суті позовних вимог. Дане поштове повідомлення відповідач отримав 11.10.2016р. (т. І, а.с. 246).

У судове засідання 17.10.2016р. представник відповідача не з’явився, не скористався наданими йому ст. 22 ГПК України правом.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» роз’яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, скаржник про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Доводи апелянта стосовно того, що позивач не довів, що грошові кошти у сумі 700 000, 00 грн. були надані відповідачу на підставі Кредитного договору № КЛ-12885/1-980 від 29.07.2014р. відхиляються судовою колегією, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме відповідними заявами на надання траншів у межах кредитного договору від 04.08.2014р. за № 1 на суму 215 600, 00 грн.; від 07.08.2014р. за № 2 на суму 70 695, 00 грн.; від 08.08.2014р. за № 3 на суму 57 000, 00 грн.; від 11.08.2014р. за № 4 на суму 44 200, 00 грн.; від 12.08.2014р. за № 5 на суму 22 500, 00 грн.; від 13.08.2014р. за № 6 на суму 27 700, 00 грн.; від 14.08.2014р. за № 7 на суму 63 900, 00 грн.; від 19.08.2014р. за № 8 на суму 60 408, 50 грн.; від 20.08.2014р. за № 9 на суму 22 309, 10 грн.; від 11.08.2014р. за № 4 на суму 44 200, 00 грн.; від 22.08.2014р. за № 10 на суму 11 922, 00 грн.; від 15.09.2014р. за № 14 на суму 6 279, 04 грн..

Колегія суддів погоджується із зауваженням скаржника про те, що місцевим господарським судом у тексті рішення невірно зазначено, що між ПАТ «Радикал Банк» та СП «Кораса» було укладено договір іпотеки. Проте, судова колегія вважає, що ця обставина є технічною опискою та не є підставою для зміни чи скасування рішення.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий суд всебічно та повно дослідив всі обставини справи, дав належну оцінку наявним у ній доказам, правильно застосував норми матеріального права та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсягу.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду – без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п. 1, 105 господарського процесуального кодексу України, судова колегія –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спільного українсько-індійського підприємства «Кораса» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2016 року по справі № 916/2286/16 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 13.12.2016р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Т.Я. Гладишева

Суддя А.І. Ярош