ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 81754324

Озвучення тимчасово недоступне

** ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД **

**вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] **

**ПОСТАНОВА**

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

**"13" травня 2019 р. Справа№ 910/14598/17**

**Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: **

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

  Жук Г.А.

 

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 про повернення зустрічної позовної заяви

у справі №910/14598/17 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Завод бурового обладнання»,

2\. Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)»,

3\. Товариства з обмеженою відповідальністю «Консорис Партнери»

про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн,

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового зсідання,

**ВСТАНОВИВ:**

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (далі - ТОВ ФК «Фактор Плюс», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Завод бурового обладнання» (далі - ТОВ «Діскавері-Завод бурового обладнання», відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» (далі - ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)», відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Консорис Партнери» (далі - ТОВ «Консорис Партнери», відповідач-3) про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн, з яких: 2 400 000,00 доларів США - заборгованість за кредитом, 997 091,17 доларів США - заборгованість за відсотками, 75 384 577,41 грн - заборгованість по пені, 5 000,00 грн - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами, як солідарними боржниками, зобов\`язань за кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/14598/17, розгляд справи призначено на 20.09.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 задоволено заяву ТОВ ФК «Фактор Плюс» про забезпечення позову. З метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили накладено арешт на майно ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» та ТОВ «Діскавері-Завод бурового обладнання» в межах суми позову, а саме: в межах 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн; заборонено відповідачеві-1 та відповідачеві-2 вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову.

20\.09.2017 через канцелярію суду від відповідачів-1,2 надійшли заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності; відповідачем-2 подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 910/14716/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 провадження у справі № 910/14598/17 зупинено до вирішення справи №910/14716/17.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 про вжиття заходів забезпечення позову скасовано, у задоволенні заяви ТОВ ФК «Фактор Плюс» про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 про зупинення провадження у справі № 910/14598/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28.03.2018 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.09.2017, справу № 910/14598/17 направлено на розгляд Господарському суду міста Києва.

Постановою Верховного Суду від 01.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017, якою скасовано ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.09.2017 та відмовлено ТОВ ФК «Фактор плюс» у задоволенні заяви про забезпечення позову, залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 постановлено розглядати справу №910/14598/17 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 постановлено проводити процедуру врегулювання спору за участю судді; визначено порядок проведення врегулювання спору за участю судді шляхом проведення спільної наради зі сторонами, яку призначено на 29.08.2018, провадження у справі № 910/14598/17 зупинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 поновлено провадження у справі № 910/1459817, припинено врегулювання спору за участю судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 справу № 910/14598/17 прийнято до свого провадження суддею Джарти В.В.; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.10.2018; сторонам встановлено строк для подання усіх заяв, клопотань, заперечень - до 27.09.2018 (т.2 а.с.119,120).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 продовжено підготовче провадження у справі №910/14598/17 на 30 днів - до 28.02.2019 (включно), призначено підготовче засідання у справі на 07.02.2019 та встановлено сторонам строк для подання заяв, клопотань, заперечень - до 04.02.2019 (т.3 а.с.29).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 залишено без розгляду відзив ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» та відмовлено останньому в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ПАТ «Златобанк», закрито підготовче провадження та призначено справу №910/14598/17 до судового розгляду по суті в судовому засіданні 27.02.2019.

19\.02.2019 через відділ автоматизованого діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» (далі - заявник) надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ ФК «Фактор Плюс» та ПАТ «Златобанк» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 04.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. за реєстровим номером 236, укладеного між ТОВ ФК «Фактор Плюс» та ПАТ «Златобанк», на підставі ч.ч.1,2 ст.203, ст.ст. 215, 579, 586 ЦК України.

Крім того, ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» просило поновити строк на подання зустрічного позову, який пропущено через те, що заявник очікував набрання законної сили рішенням суду першої інстанції від 05.12.2017 у справі №910/17763/17, яким задоволено позовні вимоги ТОВ ФК «Фактор Плюс» та визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, укладений між ТОВ ФК «Фактор Плюс» та ПАТ «Златобанк».

Наразі справа №910/17763/17 перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 зустрічну позовну заяву ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» повернуто заявнику на підставі ст.180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Повертаючи зустрічний позов, суд керувався тим, що ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» було порушено строк, встановлений для подання зустрічної позовної заяви, а саме до 04.02.2019, оскільки строк подання зустрічної позовної заяви визначений законодавцем як такий, що є тотожним строку для подання відзиву. При цьому, процесуальне законодавство не передбачає порядку поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви.

Не погоджуючись із оскаржуваною ухвалою, ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 та направити матеріали справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права.

Оскаржуючи ухвалу від 19.02.2019, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» в поновленні строку на подання зустрічної позовної заяви, оскільки причини такого пропуску є поважними.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2019 апеляційну скаргу ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Дикунської С.Я., Жук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 апеляційну скаргу ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги.

01\.04.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору та направлення скарги іншим учасникам у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.05.2019, учасникам справи встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

26\.04.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Національного банку України надійшла заява про залучення його до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

11\.05.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від уповноваженого представника ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» - Кучерявого Д.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що 13.05.2019 він має бути присутнім у судовому засіданні у Західному апеляційному господарському суді як представник ПАТ «АБ «Укргазбанк» у справі №914/3812/15.

13\.05.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло пояснення до апеляційної скарги.

У судове засідання 13.05.2019 відповідачі явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів, за умови поданого скаржником клопотання про відкладення апеляційного розгляду на іншу дату, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності вказаних осіб та безпосередньо апелянта, оскільки подане ним клопотання вважає належним чином не обґрунтованим. Так, до клопотання представником долучено лише ухвалу Західного апеляційного господарського суду (м. Львів) у справі № 914/3812/15 про призначення вказаної справи до розгляду на 13.05.2019 об 11:15 год., однак ОСОБА\_1 не долучено до клопотання доказів на підтвердження представництва ним прав та інтересів ПАТ «АБ «Укргазбанк» у цій справі, відтак причину неявки скаржника у судове засідання Північного апеляційного господарського суду у справі №910/14598/17 судова колегія визнає неповажною.

13\.05.2019 у судовому засіданні колегія суддів, розглянувши клопотання Національного банку України про залучення його до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, дійшла висновку про відмову у задоволенні, оскільки в межах даного апеляційного провадження переглядається оскаржувана ухвала з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права щодо відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви, відтак даною ухвалою права та інтереси Національного банку України не порушуються.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що Національний банк України не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції, під час розгляду ним по суті даної справи, з клопотанням щодо залучення його до участі у справі в якості третьої особи в порядку ст.50 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

У судовому засіданні 13.05.2019 колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Положеннями ч.1 ст. 180 ГПК України передбачено, що відповідач має право пред\`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Таке право може бути реалізоване за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред\`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (ч. 8 ст. 165 ГПК України).

За приписами ч. 1 ст.178 ГПК України в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

Як вказано вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019, окрім іншого, встановлено сторонам строк для подання заяв, клопотань, заперечень - до 04.02.2019 (понеділок).

З повідомлення про вручення поштового відправлення №46690854 вбачається, що ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» 22.01.2019 отримало ухвалу суду від 15.01.2019 (т.3 а.с.34), а тому скаржник був обізнаний про встановлені судом строки для подання заяв, клопотань та/або заперечень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019, зокрема, залишено без розгляду відзив ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» від 07.02.2019 в зв\`язку з порушенням встановленого строку для подання, закрито підготовче провадження та призначено справу №910/14598/17 до судового розгляду по суті в судовому засіданні 27.02.2019 (т.3 а.с.78-82).

Представник ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» Кучерявий Д.В. був присутній у судовому засіданні 07.02.2019.

Порушивши 15-ти денний строк для подання заяв та строки, встановлені в ухвалі суду від 15.01.2019, ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» звернулось до суду з зустрічною позовною заявою лише 19.02.2019, вказавши, що строк для звернення пропущено з поважної причини, яка полягає в очікуванні ним набрання законної сили рішенням суду першої інстанції від 05.12.2017 у справі №910/17763/17 (т.3 а.с.89-94).

Розглянувши вимогу ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» про поновлення строку для подання зустрічного позову, місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано вказав, що процесуальним законом не передбачено порядку поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви.

Беручи до уваги вищенаведені приписи процесуального законодавства, з огляду на строки подання відзиву на позовну заяву, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що зустрічна позовна заява мала бути подана не пізніше 04.02.2019, оскільки строк подання зустрічної позовної заяви визначений законодавцем як тотожний строк для подання відзиву.

Згідно ч. 6 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Таким чином, встановивши порушення ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» строку на подання зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про невідповідність зустрічного позову ч. 1 ст. 180 ГПК України, у зв\`язку із чим суд, на підставі ч.6 ст.180 ГПК України, законно повернув ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» зустрічну позовну заяву без розгляду.

Крім того, місцевим господарським судом слушно зауважено, що повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» права звернутись до господарського суду з окремим позовом в загальному порядку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують законних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов\`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов\`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб\`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з\`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об\`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для прийняття зустрічної позовної заяви ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» до розгляду в зв\`язку з пропущенням строків подання зустрічної позовної заяви.

Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а тому доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, відтак підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв\`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 270,275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

**ПОСТАНОВИВ:**

1\. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 у справі №910/14598/17 залишити без задоволення.

2\. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 у справі №910/14598/17 залишити без змін.

3\. Матеріали справи №910/14598/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

  Повний текст складено та підписано 16.05.2019.

**Головуючий суддя А.О. Мальченко **

**Судді С.Я. Дикунська**

** Г.А. Жук**

 

Вирок № 100494358

Відкрити повний перегляд

Справа № 755/4380/21

**В И Р О К**

****

**І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И**

"22" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА\_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА\_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА\_3 ,

потерпілої ОСОБА\_4 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА\_5 ,

захисника - адвоката ОСОБА\_6 ,

обвинуваченого ОСОБА\_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження № 12021100040000235, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 січня 2021 року за обвинуваченням**:**

**ОСОБА\_7 , ** ІНФОРМАЦІЯ\_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА\_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,** **

**ВСТАНОВИВ:**

Судом визнано доведеним, що ОСОБА\_7 , 26.01.2021 року приблизно о 13 год. 15 хв., керуючи автомобілем «Volkswagen Polo», н.з. НОМЕР\_1 , рухався зі швидкістю 60 км/год. по крайній лівій смузі руху проїзної частини пр-ту. П. Тичини з боку вул. Дніпровська Набережна, в напрямку вул. Шумського в м.Києві.

Проїзна частина пр-ту. П. Тичини має дві смуги руху в бік вул. Дніпровська Набережна, та дві смуги руху в бік вул. Шумського в м.Києві, мається горизонтальна дорожня розмітка 1.1, 1.3, 1.5, 1.14.3 ПДР України.

Під час руху водій ОСОБА\_7 допустив порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України:

\- п. 12.9 ПДР України - Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;

\- п. 18.1 ПДР України – Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА\_7 виразилось в тому, що він керуючи автомобілем «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР\_1 , та під\`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу позначеного дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.1 (зебра) ПДР України, котрі розташовані біля будинку № 12 по пр-ту. Тичини в м. Києві, не зменшив швидкість свого автомобіля перед пішохідним переходом, де в той час проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу пр-ту. П. Тичини переходила пішохід ОСОБА\_4 1995 р.н., яка рухалась зправа наліво по ходу руху автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР\_1 , чим створив їй небезпеку, після чого застосував екстрене гальмування та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА\_4 передньою лівою частиною свого автомобіля, та зупинив свій автомобіль за нерегульованим пішохідним переходом.

Згідно висновку судової авто-технічної експертизи № СЕ-19/111-21/5607-ІТ від 11.02.2021 року:

1\. В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР\_1 ОСОБА\_7 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.9.(б); 18.1 Правил дорожнього руху України.

2\. В даній дорожній ситуації при заданих параметрах руху водій автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР\_1 ОСОБА\_7 з моменту виявлення пішохода, який перетинав проїзну частину в межах нерегульованого пішохідного переходу, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА\_4 , шляхом застосування екстреного гальмування, і тим самим мав технічну можливість виконати вимоги пункту 18.1 ПДР України.

3\. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР\_1 ОСОБА\_7 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 12.9.(б); 18.1 ПДР України.

4,5. Для оцінки дій пішохода ОСОБА\_4 в умовах виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди спеціальних знань в галузі судової автотехніки не потрібно, вони (дії) можуть бути оцінені органами досудового розслідування (судом) самостійно, відповідно до вимог розділу 4 чинних Правил дорожнього руху України.

6\. Розрахована швидкість руху автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР\_1 перед ДТП, яка відповідає слідам гальмівного юзу, становить (63.3…66.1), км/год.

7\. Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР\_1 ОСОБА\_7 вимогам пункту 18.1 Правил дорожнього руху України.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 042-229-2021 від 24.02.2021 року, в результаті даної ДТП пішохід ОСОБА\_4 отримала наступні тілесні ушкодження, а саме: відкрита травма лівого колінного суглобу: перелом надколінника зі зміщенням уламків, рвано-забійна рана передньої поверхні колінного суглобу.

Відповідно п. п. 4.6. та 2.2.1./в «Правил», зазначене тілесне ушкодження у п. в) даних Підсумків, відноситься до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров\`я на строк понад 21 добу.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА\_7 винуватим себе визнав повністю та пояснив суду, що 26.01.2021 р. у світлий час доби він, будучи водієм служби таксі, на автомобілі служби таксі «Volkswagen Polo» виконував замовлення. Офіційно не працевлаштований у службі, на підставі заяви отримав на 12 годин автомобіль, а також ключі, технічний паспорт та поліс страхування. Рухався по пр. П. Тичини у м. Києві зі швидкістю до 60 км/год. Дорога мала по дві смуги у кожному напрямку, одна смуга заставлена припаркованими автомобілями. Погода похмура, опадів не було. На пішохідному переході, по якому почала рухатись потерпіла, стояв припаркований автомобіль, тому він не бачив та не міг побачити її. Коли він побачив потерпілу ОСОБА\_4 , застосував екстрене гальмування і намагався уникнути наїзду на неї, взявши напрямок трохи праворуч. Задів її капотом, на пішохідному переході. На автомобілі пошкоджень не було. Завчасно вжив заходи для зменшення швидкості. Після удару він вийшов з авто, хотів допомогти потерпілій підвестись, однак та відмовилась, оскільки нога була зламана. Швидку він не викликав. Чи надавав допомогу потерпілій водій, який рухався в зустрічному напрямку, він не пам\`ятає. Пасажири вийшли з авто після ДТП, їх дані та контакти не збереглись. Після ДТП він повідомив у службу таксі про подію. Після подій 26.01.2021 він пропонував компенсацію потерпілій, однак вона не хотіла із ним спілкуватись. Цивільний позов визнав частково. В розмірі 7000 матеріальної та 3000 моральної шкоди. У скоєному щиро розкаюється.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Потерпіла ОСОБА\_4 в судовому засіданні повідомила, що 26.01.2021 приблизно о 13 годині в районі Березняки вона переходила дорогу на пішохідному переході. Бачила автомобіль обвинуваченого, білий «Фольцваген», метрів за 100 до переходу. Думала, що він зупиниться перед пішохідним переходом, оскільки інші водії зупинились. Після удару водій вийшов з авто, але до неї не підійшов. Потім її доставили до лікарні, де зробили операцію. Свідомість вона не втрачала. Після цього вона 7 місяців знаходилась вдома і не працювала. Швидку медичну допомогу викликав хтось з присутніх там людей. Після ДТП обвинувачений також не виходив на зв\`язок із нею, жодних коштів не сплачував, допомоги на лікування не надавав, не вибачався. Також повідомила, що на момент ДТП офіційно не працювала, загалом приблизно протягом року не працює офіційно. Фактично працює кухарем, 12-годинний робочий день після травми стояти не може, тому зараз вимушена працювати не повний робочий день.

Так, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об\`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.

Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26 січня 2021 року, складеного начальником слідчого відділення Дніпровського управління поліції ГУ НП в м. Києві ОСОБА\_8 , в присутності водія та понятих, та ілюстративної таблиці до протоколу огляду, в м. Києві по пр-ту Тичини зафіксовано факт ДТП, під час якої пішоход ОСОБА\_4 зазнала тілесних ушкоджень, а також зазначено розташування транспортного засобу (а.с. 6-15).

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-21/5607-ІТ від 11.02.2021 року:

1\. В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР\_1 ОСОБА\_7 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.9.(б); 18.1 Правил дорожнього руху України.

2\. В даній дорожній ситуації при заданих параметрах руху водій автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР\_1 ОСОБА\_7 з моменту виявлення пішохода, який перетинав проїзну частину в межах нерегульованого пішохідного переходу, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА\_4 , шляхом застосування екстреного гальмування, і тим самим мав технічну можливість виконати вимоги пункту 18.1 ПДР України.

3\. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР\_1 ОСОБА\_7 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 12.9.(б); 18.1 ПДР України.

4,5. Для оцінки дій пішохода ОСОБА\_4 в умовах виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди спеціальних знань в галузі судової автотехніки не потрібно, вони (дії) можуть бути оцінені органами досудового розслідування (судом) самостійно, відповідно до вимог розділу 4 чинних Правил дорожнього руху України.

6\. Розрахована швидкість руху автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР\_1 перед ДТП, яка відповідає слідам гальмівного юзу, становить (63.3…66.1), км/год.

7\. Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР\_1 ОСОБА\_7 вимогам пункту 18.1 Правил дорожнього руху України.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 042-229-2021 від 24.02.2021 року, в результаті даної ДТП пішохід ОСОБА\_4 отримала наступні тілесні ушкодження, а саме: відкрита травма лівого колінного суглобу: перелом надколінника зі зміщенням уламків, рвано-забійна рана передньої поверхні колінного суглобу.

Відповідно п. п. 4.6. та 2.2.1./в «Правил» зазначене тілесне ушкодження у п. в) даних Підсумків, відноситься до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров\`я на строк понад 21 добу.

Винуватість ОСОБА\_7 , який не оспорював фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому злочину знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.

Суд встановив, що дії обвинуваченого ОСОБА\_7 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обираючи покарання ОСОБА\_7 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 1 ст. 286 КК України, що вказаний злочин відносяться до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, офіційно не працює, його соціальні зв\`язки, має постійне місце проживання за місцем реєстрації, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом\`якшує покарання ОСОБА\_7 , суд визнає щире каяття, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання та передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно досудової доповіді провідного інспектора Подільського районного відділу філії ДУ «Центр пробації у м. Києві та Київській області» від 12.05.2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА\_7 , визначено рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, як низькій, в тому числі визначено низький ступінь ризику небезпеки для суспільства. На думку інспектора органу пробації виправлення ОСОБА\_7 можливе у громаді без позбавлення або обмеження волі.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА\_7 злочину, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, його поведінку під час та після вчинення вказаного злочину.

А отже, беручи до уваги вказану досудову доповідь, дані про особу обвинуваченого ОСОБА\_7 , який офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, поведінку під час та після вчинення вказаного необережного злочину, наявність пом\`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин, враховуючи його критичне ставлення до вчиненого, відсутність міцних соціальних зв\`язків, враховуючи позицію прокурора у судовому засіданні та потерпілої, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з метою його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів суд доходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає призначити покарання у вигляді обмеження волі із застосуванням положень ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, зі здійсненням контролю за його поведінкою, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов\`язки.

В той же час, судом враховано, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху. Тому думка потерпілого щодо виду та розміру покарання сама по собі не є вирішальною в цьому питанні.

При вирішенні питання щодо доцільності призначення додаткового покарання обвинуваченому, суд враховує позицію Верховного суду, викладену в постанові від 12.03.2019 року справа № 495/9188/16-к,

Так суд враховує характер і обсяг допущених ОСОБА\_7 грубих порушень Правил дорожнього руху України, що виразилось у скоєнні кримінального правопорушення на пішохідному переході.

Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов\`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу. Існування такої обставини потребує лише більш виваженого та обережного підходу при обранні заходу примусу, виходячи із загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

Водночас в судовому засіданні суду не було надано доказів того, що обвинувачений ОСОБА\_7 дійсно працевлаштований у таксі та його робота пов\`язана з постійними поїздками, а позбавлення його права керування транспортними засобами призведе до втрати ним роботи.

З урахуванням вказаних обставин, даних про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, поведінки після вчинення злочину, конкретних обставин вказаного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що ОСОБА\_7 має бути призначене покарання із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що відповідатиме його особі та обставинам вчиненого ним злочину.

Потерпілою ОСОБА\_4 у кримінальному провадженні заявлений цивільний позов.

Так, потерпіла просить стягнути з ОСОБА\_7 матеріальну шкоду в розмірі 84 614 грн. 73 коп. та моральну шкоду в розмірі 45 000 грн. Заявлена матеріальна шкода, обґрунтовується, зокрема: 7614, 73 грн. – кошти, витрачені на використані ліки; 36 000 грн. – втрачений дохід за шість місяців; 27 000 грн. – орієнтовна сума грошей на оренду житла за шість місяців; 14 000 грн. – орієнтовна вартість чотирьох місяців реабілітації.

При вирішенні заявленого ОСОБА\_4 цивільного позову до ОСОБА\_7 , суд дійшов висновку щодо необхідності його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Цивільний відповідач - обвинувачений позовні вимоги визнав частково, а саме – 7 000 грн. матеріальної та 3 000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 Цивільного кодексу України (далі ЦК) фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров\`я фізичній особі, зобов\`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров\`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров\`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності (абз.1 ч.1 ст.1197 ЦК України).

Тлумачення наведених норм дозволяє зробити висновок, що шкода, яка завдана здоров\`ю, не може бути відшкодована в натурі та оцінена в грошовому еквіваленті. Саме тому об\`єктом відшкодування є лише майнові втрати, що зазнала фізична особа, внаслідок завдання такої шкоди. До таких втрат законодавець відносить, зокрема, заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності (постанова Верховного Суду №191/48/16-ц від 11.09.2019 року).

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ступінь втрати працездатності визначається відповідним або висновком медико-соціальної комісії, або висновком експерта. Проте потерпілим та його представником не надано суду таких висновків, що позбавляє суд визначити ступінь втрати потерпілим працездатності. Крім того, в судовому засіданні не було наведено доказів факту працевлаштування потерпілої, як на момент вчинення злочину, так і впродовж року до цього. Таким чином, необґрунтованими є вимоги про відшкодування втраченого потерпілою заробітку, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з цим, суд вважає обґрунтованими вимоги потерпілої про стягнення коштів, витрачених потерпілою на лікування, які підтверджені наданими копіями чеків, що складають 7614 грн. 73 коп., а тому задовольняє їх в повному обсязі.

Вимоги про стягнення з обвинуваченого орієнтовної вартості оренди житла задоволенню не підлягають, з огляду на їх необґрунтованість.

Щодо вимог потерпілої про відшкодування коштів, що мають бути витрачені на заплановану реабілітацію, суд враховує наступне.

Згідно ч.2 ст.1202 ЦК України стягнення додаткових витрат, передбачених ч.1 ст.1195 ЦК України, може бути здійснене наперед у разі необхідності попередньої оплати послуг.

Поряд з цим, для стягнення цих витрат наперед цивільним позивачем не надано належних та беззаперечних доказів її необхідності, оскільки суду на обгрунтування вказаних вимог не було надано жодних документів, які б свідчили про призначення лікарем або рекомендації такої реабілітації потерпілій ОСОБА\_4 на даному етапі, а також фактичні розрахунки, які обґрунтовують, власне, розмір цих витрат.

Тому в цій частині вимоги потерпілої задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріальна шкода, завдана злочином потерпілій ОСОБА\_4 , підлягає стягненню у розмірі 7614, 73 грн., оскільки ці вимоги обґрунтовані та документально підтверджені.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В силу вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи з положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року за № 4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Суд приходить до переконання, що заподіянні ОСОБА\_4 тілесні ушкодження, тривалість лікування заподіяли їй сильні фізичні та душевні страждання. З урахуванням особи обвинуваченого, виходячи з вимог розумності, з урахуванням ступеню вини цивільного відповідача суд доходить висновку, що злочином потерпілій було завдано моральної шкоди, яку суд оцінює в розмірі 45 000 грн., яка підлягає стягненню з обвинуваченого - цивільного відповідача.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити згідно положень ст. 100 КПК України.

Речовий доказ у справі - автомобіль «Volkswagen Polo», н.з. НОМЕР\_1 , який передано на зберігання ОСОБА\_9 , залишити у володінні власника.

Запобіжний захід ОСОБА\_7 до набрання вироком законної сили не обирати.

Витрати на залучення експерта у розмірі 3431,40 (три тисячі чотириста тридцять одна гривня сорок копійок) належать стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

**УХВАЛИВ:**

ОСОБА\_7 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА\_7 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , від призначеного основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА\_7 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , обов\`язки: періодично з\`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА\_7 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 3431,40 (три тисячі чотириста тридцять одна гривня сорок копійок).

Цивільний позов ОСОБА\_4 до ОСОБА\_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА\_7 на користь ОСОБА\_4 матеріальну шкоду, завдану злочином, в розмірі 7 614, 73 грн. (сім тисяч шістсот чотирнадцять гривень сімдесят три копійки) та моральну шкоду в розмірі 45 000 (сорок п\`ять тисяч) гривень.

Речові докази:

\- автомобіль «Volkswagen Polo», н.з. НОМЕР\_1 , який передано на зберігання ОСОБА\_9 , залишити у володінні власника;

\- DVD-R диск, на якому міститься відеозапис дорожньо-транспортної пригоди, - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

**Суддя ОСОБА\_10 **

****

****

****

****