ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 81754324

Озвучення тимчасово недоступне

** ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД **

**вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] **

**ПОСТАНОВА**

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

**"13" травня 2019 р. Справа№ 910/14598/17**

**Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: **

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

  Жук Г.А.

 

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 про повернення зустрічної позовної заяви

у справі №910/14598/17 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Завод бурового обладнання»,

2\. Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)»,

3\. Товариства з обмеженою відповідальністю «Консорис Партнери»

про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн,

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового зсідання,

**ВСТАНОВИВ:**

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (далі - ТОВ ФК «Фактор Плюс», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Завод бурового обладнання» (далі - ТОВ «Діскавері-Завод бурового обладнання», відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» (далі - ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)», відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Консорис Партнери» (далі - ТОВ «Консорис Партнери», відповідач-3) про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн, з яких: 2 400 000,00 доларів США - заборгованість за кредитом, 997 091,17 доларів США - заборгованість за відсотками, 75 384 577,41 грн - заборгованість по пені, 5 000,00 грн - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами, як солідарними боржниками, зобов\`язань за кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/14598/17, розгляд справи призначено на 20.09.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 задоволено заяву ТОВ ФК «Фактор Плюс» про забезпечення позову. З метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили накладено арешт на майно ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» та ТОВ «Діскавері-Завод бурового обладнання» в межах суми позову, а саме: в межах 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн; заборонено відповідачеві-1 та відповідачеві-2 вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову.

20\.09.2017 через канцелярію суду від відповідачів-1,2 надійшли заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності; відповідачем-2 подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 910/14716/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 провадження у справі № 910/14598/17 зупинено до вирішення справи №910/14716/17.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 про вжиття заходів забезпечення позову скасовано, у задоволенні заяви ТОВ ФК «Фактор Плюс» про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 про зупинення провадження у справі № 910/14598/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28.03.2018 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.09.2017, справу № 910/14598/17 направлено на розгляд Господарському суду міста Києва.

Постановою Верховного Суду від 01.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017, якою скасовано ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.09.2017 та відмовлено ТОВ ФК «Фактор плюс» у задоволенні заяви про забезпечення позову, залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 постановлено розглядати справу №910/14598/17 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 постановлено проводити процедуру врегулювання спору за участю судді; визначено порядок проведення врегулювання спору за участю судді шляхом проведення спільної наради зі сторонами, яку призначено на 29.08.2018, провадження у справі № 910/14598/17 зупинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 поновлено провадження у справі № 910/1459817, припинено врегулювання спору за участю судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 справу № 910/14598/17 прийнято до свого провадження суддею Джарти В.В.; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.10.2018; сторонам встановлено строк для подання усіх заяв, клопотань, заперечень - до 27.09.2018 (т.2 а.с.119,120).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 продовжено підготовче провадження у справі №910/14598/17 на 30 днів - до 28.02.2019 (включно), призначено підготовче засідання у справі на 07.02.2019 та встановлено сторонам строк для подання заяв, клопотань, заперечень - до 04.02.2019 (т.3 а.с.29).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 залишено без розгляду відзив ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» та відмовлено останньому в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ПАТ «Златобанк», закрито підготовче провадження та призначено справу №910/14598/17 до судового розгляду по суті в судовому засіданні 27.02.2019.

19\.02.2019 через відділ автоматизованого діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» (далі - заявник) надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ ФК «Фактор Плюс» та ПАТ «Златобанк» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 04.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. за реєстровим номером 236, укладеного між ТОВ ФК «Фактор Плюс» та ПАТ «Златобанк», на підставі ч.ч.1,2 ст.203, ст.ст. 215, 579, 586 ЦК України.

Крім того, ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» просило поновити строк на подання зустрічного позову, який пропущено через те, що заявник очікував набрання законної сили рішенням суду першої інстанції від 05.12.2017 у справі №910/17763/17, яким задоволено позовні вимоги ТОВ ФК «Фактор Плюс» та визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, укладений між ТОВ ФК «Фактор Плюс» та ПАТ «Златобанк».

Наразі справа №910/17763/17 перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 зустрічну позовну заяву ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» повернуто заявнику на підставі ст.180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Повертаючи зустрічний позов, суд керувався тим, що ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» було порушено строк, встановлений для подання зустрічної позовної заяви, а саме до 04.02.2019, оскільки строк подання зустрічної позовної заяви визначений законодавцем як такий, що є тотожним строку для подання відзиву. При цьому, процесуальне законодавство не передбачає порядку поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви.

Не погоджуючись із оскаржуваною ухвалою, ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 та направити матеріали справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права.

Оскаржуючи ухвалу від 19.02.2019, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» в поновленні строку на подання зустрічної позовної заяви, оскільки причини такого пропуску є поважними.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2019 апеляційну скаргу ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Дикунської С.Я., Жук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 апеляційну скаргу ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги.

01\.04.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору та направлення скарги іншим учасникам у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.05.2019, учасникам справи встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

26\.04.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Національного банку України надійшла заява про залучення його до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

11\.05.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від уповноваженого представника ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» - Кучерявого Д.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що 13.05.2019 він має бути присутнім у судовому засіданні у Західному апеляційному господарському суді як представник ПАТ «АБ «Укргазбанк» у справі №914/3812/15.

13\.05.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло пояснення до апеляційної скарги.

У судове засідання 13.05.2019 відповідачі явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів, за умови поданого скаржником клопотання про відкладення апеляційного розгляду на іншу дату, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності вказаних осіб та безпосередньо апелянта, оскільки подане ним клопотання вважає належним чином не обґрунтованим. Так, до клопотання представником долучено лише ухвалу Західного апеляційного господарського суду (м. Львів) у справі № 914/3812/15 про призначення вказаної справи до розгляду на 13.05.2019 об 11:15 год., однак ОСОБА\_1 не долучено до клопотання доказів на підтвердження представництва ним прав та інтересів ПАТ «АБ «Укргазбанк» у цій справі, відтак причину неявки скаржника у судове засідання Північного апеляційного господарського суду у справі №910/14598/17 судова колегія визнає неповажною.

13\.05.2019 у судовому засіданні колегія суддів, розглянувши клопотання Національного банку України про залучення його до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, дійшла висновку про відмову у задоволенні, оскільки в межах даного апеляційного провадження переглядається оскаржувана ухвала з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права щодо відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви, відтак даною ухвалою права та інтереси Національного банку України не порушуються.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що Національний банк України не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції, під час розгляду ним по суті даної справи, з клопотанням щодо залучення його до участі у справі в якості третьої особи в порядку ст.50 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

У судовому засіданні 13.05.2019 колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Положеннями ч.1 ст. 180 ГПК України передбачено, що відповідач має право пред\`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Таке право може бути реалізоване за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред\`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (ч. 8 ст. 165 ГПК України).

За приписами ч. 1 ст.178 ГПК України в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

Як вказано вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019, окрім іншого, встановлено сторонам строк для подання заяв, клопотань, заперечень - до 04.02.2019 (понеділок).

З повідомлення про вручення поштового відправлення №46690854 вбачається, що ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» 22.01.2019 отримало ухвалу суду від 15.01.2019 (т.3 а.с.34), а тому скаржник був обізнаний про встановлені судом строки для подання заяв, клопотань та/або заперечень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019, зокрема, залишено без розгляду відзив ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» від 07.02.2019 в зв\`язку з порушенням встановленого строку для подання, закрито підготовче провадження та призначено справу №910/14598/17 до судового розгляду по суті в судовому засіданні 27.02.2019 (т.3 а.с.78-82).

Представник ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» Кучерявий Д.В. був присутній у судовому засіданні 07.02.2019.

Порушивши 15-ти денний строк для подання заяв та строки, встановлені в ухвалі суду від 15.01.2019, ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» звернулось до суду з зустрічною позовною заявою лише 19.02.2019, вказавши, що строк для звернення пропущено з поважної причини, яка полягає в очікуванні ним набрання законної сили рішенням суду першої інстанції від 05.12.2017 у справі №910/17763/17 (т.3 а.с.89-94).

Розглянувши вимогу ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» про поновлення строку для подання зустрічного позову, місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано вказав, що процесуальним законом не передбачено порядку поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви.

Беручи до уваги вищенаведені приписи процесуального законодавства, з огляду на строки подання відзиву на позовну заяву, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що зустрічна позовна заява мала бути подана не пізніше 04.02.2019, оскільки строк подання зустрічної позовної заяви визначений законодавцем як тотожний строк для подання відзиву.

Згідно ч. 6 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Таким чином, встановивши порушення ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» строку на подання зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про невідповідність зустрічного позову ч. 1 ст. 180 ГПК України, у зв\`язку із чим суд, на підставі ч.6 ст.180 ГПК України, законно повернув ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» зустрічну позовну заяву без розгляду.

Крім того, місцевим господарським судом слушно зауважено, що повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» права звернутись до господарського суду з окремим позовом в загальному порядку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують законних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов\`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов\`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб\`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з\`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об\`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для прийняття зустрічної позовної заяви ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» до розгляду в зв\`язку з пропущенням строків подання зустрічної позовної заяви.

Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а тому доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, відтак підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв\`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 270,275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

**ПОСТАНОВИВ:**

1\. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Бурове обладнання (Україна)» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 у справі №910/14598/17 залишити без задоволення.

2\. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 у справі №910/14598/17 залишити без змін.

3\. Матеріали справи №910/14598/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

  Повний текст складено та підписано 16.05.2019.

**Головуючий суддя А.О. Мальченко **

**Судді С.Я. Дикунська**

** Г.А. Жук**

 

Постанова № 72072729

Відкрити повний перегляд

**Верховний**

**Суд**

**ПОСТАНОВА**

**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**

01 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/14598/17

**Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:**

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

**розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи **

**матеріали касаційної скарги **Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс"

**на **постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Чорна Л.В., судді: Яковлєв М.Л., Разіна Т.І.)

**від** 19.09.2017

**у справі** № 910/14598/17

**за позовом** Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс"

**до** Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис партнери"

**про **стягнення 3 397 091, 17 дол. США та 75 389 577, 42 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Фактор Плюс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання» (далі - ТОВ "Діскавері - Завод бурового обладнання"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" (далі - ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис партнери" (далі - ТОВ "Консорис партнери") про солідарне стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн, з яких: - 2 400 000,00 доларів США заборгованості за кредитом; - 997 091,17 доларів США заборгованості за процентами; 75 384 577, 41 грн - заборгованості по сплаті пені; 5 000,00 грн штрафу у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором №196/12-KL від 28.08.2012 та договорами поруки №1108/17-2 від 11.08.2017 та № 1108/17-1 від 11.08.2017.

Разом із позовною заявою ТОВ "ФК "Фактор Плюс" подало заяву про забезпечення позову, в якій просило суд з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті накласти арешт на майно відповідачів ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" в межах суми позову та заборонити відповідачам ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову.

Заяву про забезпечення позову ТОВ "ФК "Фактор Плюс" обґрунтовував таким:

\-накладення арешту на майно ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" в межах суми заявленого позову та заборона відповідачам вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна сприятиме запобіганню порушенню прав ТОВ "ФК "Фактор Плюс" на час вирішення спору в суді та у разі задоволення позову забезпечить можливість його виконання;

\-невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить виконання рішення господарського суду, оскільки наявне у ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" майно можу бути відчужене іншим особам;

\-на сьогодні майно ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" не є обтяжене жодним чином, а тому, враховуючи великий розмір заборгованості за кредитним договором №196/12-KL від 28.08.2012, у позивача наявні обґрунтовані побоювання, що дане майно може бути відчужене третім особам з метою ухилення від повернення йому коштів.

В обґрунтування наявності правових підстав для задоволення зави ТОВ "ФК "Фактор Плюс" посилалось на статті 66, 67 Господарського процесуального кодексу України та положення постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.092017 заяву ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про забезпечення позову задоволено, з метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили накладено арешт на майно ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)» в межах суми позову, а саме в межах 3 397 091 (три мільйони триста дев'яносто сім тисяч дев'яносто один) долар 17 центів США та 75 389 577 (сімдесят п'ять мільйонів триста вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 42 коп.; заборонено ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)» вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову, а саме в межах 3 397 091 (три мільйони триста дев'яносто сім тисяч дев'яносто один) долар 17 центів США та 75 389 577 (сімдесят п'ять мільйонів триста вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 42 коп.

При цьому суд першої інстанції керувався статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши мотиви поданої ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" заяви, а також, враховуючи пов'язаність заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність утруднення виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову, місцевий господарський суд вважав, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на майно відповідачів в межах суми позову та заборони відповідачам вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 скасовано, відмовлено ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з такого:

\- достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову");

\- в порушення вимог ст.ст. 32, 43, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, судом не встановлено та не досліджено докази на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову, що призвело до помилкового висновку суду щодо задоволення заяви позивача про забезпечення позову;

\- крім того, не можуть забезпечуватися заходами, зазначеними в статті 67 Господарського процесуального кодексу України, інші, крім позовних, вимоги;

\- судом першої інстанції не обґрунтовано вжито захід до забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову;

\- відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017, ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017.

Узагальнені доводи ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс", наведені в обґрунтування касаційної скарги:

\-суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 66 та 67 Господарського процесуального кодексу України, оскільки забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. На думку скаржника, вжиття заходів забезпечення позову є можливим виключно якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду;

\- судом апеляційної інстанції не було зазначено, які саме докази не було досліджено господарським судом міста Києва;

\- скаржник, при цьому посилався також на пункти 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" та позиції Вищого господарського суду, викладені у постановах від 21.12.2006 у справі № 30/322-06/9805, від 25.01.2006 у справі № 2/282, від 23.08.2017 у справі № 906/268/17;

\- відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено такий захід забезпечення позову як заборона відповідачеві вчиняти певні дії, таким чином, заборона вчиняти дії щодо відчуження наявного у відповідачів рухомого і нерухомого майна в межах суми позову спрямований на забезпечення реального виконання рішення суду у даній справі і жодним чином не порушує права власності відповідачів;

\- відповідачами не було вжито жодних спроб усунути (припинити) порушення прав позивача, що полягає у подальшому протиправному невиконанні умов кредитного договору, що може свідчити про наявність у них намірів вжити всіх можливих заходів щодо неповернення кредитних коштів та сплати штрафних санкцій;

\- судом апеляційної інстанції не було належним чином повідомлено ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про дату та час розгляду справи.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 15.01.2018 поновлено ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №910/14598/17; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017; прийнято до розгляду касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою ТОВ "Діскавері - Завод бурового обладнання", ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)", ТОВ "Консорис партнери" було надано строк для подання відзивів на касаційну скаргу до 30 січня 2018 року.

Узагальнені доводи ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)", викладені у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс":

\-висновки суду апеляційної інстанції про те, що в порушення вимог статей 32, 43, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не встановлено та не досліджено докази на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову, що призвело до помилкового висновку суду про задоволення заяви позивача про забезпечення позову; а також про те, що судом першої інстанції необґрунтовано вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідача вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову, оскільки предметом спору є стягнення коштів, тобто предмет спору не має відношення до майна відповідачів, є правильними та обґрунтованими;

\- місцевий господарський суд вийшов за межі підстав забезпечення позову, передбачених статтею 66 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предметом спору є саме стягнення грошових коштів та у випадку задоволення позовної заяви будуть стягнуті саме грошові кошти;

\- неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному у підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Інші учасники справи, окрім ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)", своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористались.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній на момент розгляду справи господарськими судами, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами (частина 10 статті 67 Господарського процесуального кодексу України).

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", якою керувалися суди при розгляді заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з пунктом 3 згаданої постанови пленуму умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до пункту 7 постанови пленуму, обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого.

У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат.

За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Разом з тим ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідала, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції обґрунтовано було її скасовано та відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс".

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову не містила мотивів щодо наявності правового зв'язку між заявленими позовними вимогами та заходами до забезпечення позову, зокрема в частині заборони відповідачам вчиняти дії щодо відчуження наявного в них рухомого та нерухомого майна в межах суми позову. Суд першої інстанції взагалі не зазначив, які докази можуть вказувати на наявність обставин, з котрими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, та у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

При цьому всупереч положенням статей 33, 66 Господарського процесуального кодексу України заява позивача про забезпечення позову та відповідно доводи касаційної скарги нічим не обґрунтовані та базуються лише на власних міркуваннях та припущеннях ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс".

Відтак, у суду першої інстанції не було достатніх підстав для задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Щодо доводів ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про те, що судом апеляційної інстанції не було зазначено, які саме докази не було досліджено Господарським судом міста Києва, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що саме заявник визначає коло тих обставин, з якими він пов'язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, та відповідно повинен надати докази в їх обґрунтування.

Посилання скаржника на практику Вищого господарського суду України, колегією суддів відхиляються, оскільки правова позиція, викладена в наведених постановах не є обов'язковою при розгляді справ господарськими судами та окрім того, обставини у згаданих справах є іншими.

Щодо доводів скаржника, що судом апеляційної інстанції не було належним чином повідомлено ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про дату та час розгляду справи, то колегією суддів вони також відхиляються з огляду на таке. Відповідно до відбитків штампа Київського апеляційного господарського суду, проставленого на звороті ухвал Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційних скарг ТОВ "Діскавері-Завод бурового обладнання" та ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" до провадження, відмітка про відправлення документів містить загальну кількість відправлених примірників документа - 4 (відповідно до кількості учасників справи), дату відправлення - 14.09.2017, та підпис працівника, який її здійснив.

При цьому у постанові суду апеляційної інстанції здійснено посилання на пункт 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно з яким особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови (абзац 3 підпункту 3.9.2. згаданої постанови пленуму).

Згідно з частиною 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315. 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

**П О С Т А Н О В И В:**

**1. **Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 910/14598/17 - без змін.

**2. **Постанова** **набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

**Головуючий В.Студенець**

**Судді О.Баранець**

** Г.Вронська**