ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Ухвала № 81336167

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

[image: ]

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.04.2019 р. Справа№ 914/261/18

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., розглянувши клопотання Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

про: проведення судових засідань в режимі відеоконференції (вх.№16782/19 від 22.04.2019р.) у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про: визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог,

Представники учасників справи не викликались,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у справі №914/261/18, якою, зокрема, ухвалив: прийняти справу до розгляду; розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 10.04.2019р.; явку представників сторін в підготовче судове засідання визнати обов'язковою.

Протокольною ухвалою від 10.04.2019р. Господарський суд Львівської області відклав підготовче засідання у справі №914/261/18 на 24.04.2019р.

22.04.2019р. на адресу Господарського суду Львівської області від позивача надійшло клопотання від 15.04.2019р. про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№16782/19.

Приписами п.3 ч.1 ст.42 ГПК України визначено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з ч.2 ст.197 ГПК України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.

Відповідно до ч.7 ст.116 ГПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв’язку.

Як зазначено вище, підготовче засідання у цій справі протокольною ухвалою від 10.04.2019р. відкладено на 24.04.2019р.

Судом встановлено, клопотання позивача від 15.04.2019р. про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, яке надійшло до суду 22.04.2019р., здане на пошту 18.04.2019р., а тому строк на подання відповідної заяви (клопотання) позивачем не пропущено.

У вказаному клопотанні позивач просить «постановити ухвалу про участь представника ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» у судовому засіданні по справі №914/261/18, яке відбуватиметься у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області який знаходиться за адресою: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 16 або Івано-Франківського апеляційного суду, який знаходиться за адресою: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11».

Судом з’ясовано, що проведення підготовчого засідання у справі 914/261/18, яке відкладено на 24.04.2019р. о 12:30 год., в режимі відеоконференції немає технічної можливості у зв'язку з заздалегідь заброньованими у Господарському суді Львівської області залами судових засідань, які обладнані відповідними технічними засобами, на вказаний час для проведення інших судових засідань.

Враховуючи вищевказане, неможливість забезпечити організацію виконання заявленого позивачем клопотання, підстави для задоволення клопотання позивача від 15.04.2019р. про проведення судових засідань в режимі відеоконференції (вх.№16782/19 від 22.04.2019р.) відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 20, 177, 197, 234-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» від 15.04.2019р. про проведення судових засідань в режимі відеоконференції (вх.№16782/19 від 22.04.2019р.) відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Король М.Р.

Постанова № 77947684

Vollansicht öffnen

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2018 р. Справа №914/261/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Желік М.Б.

Суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання Тимцік М.В.

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Танк Транс”, м.Городок, Львівська область вих. № 30/70 від 30.07.2018 (вх. ЗАГС № 01-05/190/18 від 16.10.2018), Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, м.Київ вих. № 21-08/1 від 21.08.2018 (вх. ЗАГС № 01-05/191/18 від 16.10.2018) та ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ вих. № 27-16994/18 від 21.08.2018 (вх.ЗАГС № 01-05/192/18 від 16.10.2018);

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.06.2018 (суддя Мазовіта А.Б., повний текст ухвали складено та підписано 02.07.2018)

у справі № 914/261/18

за позовом Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, м.Київ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Танк Транс”, м.Городок

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ

про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви від 09.02.2015 про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних вимог

За участю представників сторін:

від позивача не з’явився;

від відповідача адвокат ОСОБА_4, ОСОБА_5

від ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб адвокат ОСОБА_6 (дов. №27-279/18 від 05.01.18, посв. №4025 від 25.05.18 в режимі відеоконференції)

Учасникам процесу роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід складу суду не надходило.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

У судовому засіданні 12.11.2018 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.06.2018 у справі № 914/261/18 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним односторонній правочин - заяву від 09.02.2015 про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в частині зарахування 81 136, 9081 Євро, що еквівалентно 92 453,2349 доларів США, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача 881 грн. судового збору.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням Господарського суду Львівської області від 21.06.2018 у даній справі з апеляційною скаргою звернувся відповідач – ТОВ “Танк Транс”, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.06.2018 у справі № 914/261/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ “Дельта Банк” в задоволенні позовних вимог повністю.

Свою позицію обгрунтовує тим, що всупереч положенням статтей 203, 215, 509, 526, 601 ЦК України, статті 203 ГК України господарський суд Львівської області не взяв до уваги, що ТОВ “Танк Транс” не здійснював придбання іноземної валюти для погашення кредиту Міжбанківському валютному ринку України, а виконував зобов’язання перед Банком щодо погашення кредиту в порядку статті 601 ЦК України і статті 203 ГК України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Окрім того, станом на 09.02.2015 (дата заяви про припинення зобов’язання зарахування зустрічних вимог) ПАТ “Дельта Банк” не виконував жодних платіжних доручень клієнта, тому позивач не зміг би здійснити купівлю/продаж/обмін (конвертацію) іноземної валюти ТОВ “Танк Транс” на МВРУ та/або її обмін на МВР за поточним курсом, що склався на МВРУ та/або МВР за цією операцією на дату купівлі/продажу/обміну (конвертації) іноземної валюти, з обов’язковим зарахуванням купленої/обміняної валюти або коштів, одержавних від продажу валюти, на поточний рахунок позичальника за відповідним курсом.

30.07.2018 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи справу № 914/261/18 розприділено колегії суддів у складі головуючого судді Орищин Г.В., суддів Галушко Н.А., Данко Л.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 у справі № 914/261/18 апеляційну скаргу – ТОВ “Танк Транс” залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків. 10.08.2018 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ‘Транк Транс”. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 призначено розгляд справи на 10.09.2018.

На адресу суду від ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ “Танк Транс” №27-17016ps від 21.08.2018, в якому останній просить апеляційну скаргу ТОВ “Танк Транс” залишити без задоволення. При цьому, третя особа зазначає, що здійснюючи конвертацію валюти доларів США/євро, відповідач був зобов’язаний використовувати курси валют визначені договірними відносинами сторін, а саме п. 3.2.6.2 Кредитного договору. Твердження відповідача про правомірність застосування крос-курсу євро/долар США згідно даних інформаційної агенції “Bloomber” є необґрунтованими, так як не ґрунтуються ні на положення чинного законодавства, ні на договірних відносинах сторін. Вказує і на те, що у спірних правовідносинах операція із погашення заборгованості за кредитним договором у іноземній валюті, безперечно, є валютною операцією, що спростовує твердження ТОВ “Танк Транс” про те, що ОСОБА_2 не набувало права власності на валютні цінності і не використовувало валютні цінності як засіб платежу. Припинення зобов’язань між ПАТ “ОСОБА_7 банк” та ТОВ “Танк Транс” шляхом зарахування зустрічних вимог на підставі заяви від 09.02.2015 суперечить вимогам закону та свідчить про недійсність такого одностороннього правочину, адже зобов’язання Банку перед відповідачем не могло бути виконано за неіснуючими зобов’язаннями, до того ж за такими акредитивами строк виконання зобов’язання на момент направлення оспорюваної заяви не настав, що свідчить про недійсність такого правочину на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Львівської області від 21.06.2018 у справі № 914/261/18 ПАТ “Дельта Банк” звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.06.2018 у справі № 914/261/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ “Дельта Банк” та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати недійсним односторонній правочин – заяву ТОВ “Танк Транс” від 09.02.2015 року.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовані тим, що відповідно до норм матеріального права, відступлення прав вимоги та відповідно і набуття права другого бенефіціара за акредитивом можливо лише за трансферабельними (переказними) акредитивом, однак акредитиви за рахунок яких здійснено спірне зарахування не є трансферабельними (переказними). Відтак, у АТ “Дельта Банк” не могло виникнути грошових зобов’язань перед відповідачем за документарними акредитивами (резервні та імпортні), які видані Банком на користь бенефіціара – Компанії Каргілл (CFSIT, Int). Також, у АТ “Дельта Банк” відсутні документи, які б свідчили про відкриття та існування акредитивів № LS/SB/018/042014, №LS/SB/019/042014, № LS/SB/020/042014, № LS/SB/022/042014, № LS/SB/023/042014, оскільки відсутні належним чином оформлені заява наказодавця про відкриття акредитиву та договір про відкриття акредитиву, як це передбачено п.1.1 глави I та п.1.5 розділу IV Положення № 514.

Таким чином, як зазначає скаржник відповідач здійснив зарахування за акредитивами яких не існує, в свою чергу ПАТ “ОСОБА_7 банк” не брав на себе зобов’язання зі сплати коштів за такими акредитивами. Крім того, належна сплата коштів банком-емітентом за імпортними акредитивами можлива виключно при наявності ряду обов’язкових умов, зокрема, отримання документів банком-емітентом та встановлення їх належного представлення, що підтверджує факт невиконання зобов’язання наказодавцем за Угодами про торговий кредит; такі документи повинні бути направлені та встановлено належне їх представлення виключно у дату відстрочення платежу – 14.03.2015 за імпортним акредитивом №LC/IM/08/092013 та 01.09.2014 за імпортним акредитивом №LC/IM/09/092013.

Натомість, за імпортними акредитивами належне представлення документів (відстроченого платежу) здійснено не було. Таким чином, заявлене відповідачем 09.02.2015 зарахування імпортного акредитиву №LC/IM/09/092013 здійснено поза межами строку, протягом якого у Банку існувало зобов’язання зі сплати коштів по акредитиву. ОСОБА_8 імпортного акредитиву №LC/IM/08/092013, оплата коштів за даним акредитивом можлива виключно у строк, визначений його умовами, а саме: 14.03.2015. Таким чином, станом на момент вчинення заяв про зарахування (09.02.2015) строк виконання зобов’язання за імпортним акредитивом №LC/IM/08/092013 не настав, що виключає можливість здійснення такого зарахування. Крім того, відповідач заявив про припинення кредитних зобов’язань на суму 8 059 033, 82 євро, за рахунок зобов’язань на суму 9 090 590, 15 доларів США, що є на 92 453, 23 доларів США менше суми, яка підлягала сплаті для погашення відповідної кредитної заборгованості перед ПАТ “Дельта Банк” за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011.

Окрім того скаржник зазначає, що ПАТ “Дельта Банк” на момент вчинення спірного правочину було обізнаним про наявність обмежень, визначених постановою Правління НБУ № 692/БТ.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначенному складу суду від 28.08.2018 справу № 914/261/18 за апеляційною скарргою ПАТ “Дельта Банк” передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орищин Г.В., суддів Галушко Н.А., Данко Л.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 914/261/18 скаржнику – ПАТ “Дельта Банк” поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 відкладено розгляд справи за апеляційними скаргами ТОВ “Танк Транс” та ПАТ “Дельта Банк” на 20.09.2018.

У судовому засіданні 20.09.2018 оголошено перерву до 02.10.2018.

Від представника ТОВ “Танк Транс” на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ “Дельта Банк” б/н від 21.09.2018 (01-04/5410/17 від 24.09.2018), в якому останній просить рішення Господарського суду Львівської області у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з посиланням на те, що твердження апелянта про відсутність безвідкличних резервних акредитивів № LS/SB/018/042014, №LS/SB/019/042014, № LS/SB/020/042014, № LS/SB/022/042014, № LS/SB/023/042014 є безпідставними, оскільки спростовуються документами, які знаходяться в матеріалах справи та були враховані судом першої інстанції. Крім того, щодо безвідкличних акредитивів №LC/IM/08/092013 та №LC/IM/09/092013, зазначає, що в матеріалах справи також є належні та допустимі докази, які свідчать про їх укладення. Зазначає, що ПАТ “Дельта Банк” мав надати відповідь чи претензію, щодо надісланого повідомлення про невиконання зобов’язань та вимоги їх дострокового виконання, не пізніше 5 (п’ятого) банківського дня з моменту отримання такої вимоги згідно з умов встановлених в Уніфікованих звичаїв і правил. Проте, з боку позивача жодної відповіді на вказану вимогу не надійшло ні на адресу бенефіціара, ні на адреси наказодавців, на на адресу нового кредитора - ТОВ “Танк Транс”, що свідчить про відсутність у відповідача можливості в подальшому заявити претензію про те, що документи не є належним поданням згідно з Уніфікованих звичаїв і правил. Стосовно правової природи повідомлень про відкриття безвідкличних акредитивів, необхідно зазначити, що відповідно до п. 1.3 позділу І Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунок за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 514, затвердженого в Міністерстві юстиції України 24.12.2003 за № 1213/8534, повідомлення – повідомлення, що складається уповноваженим банком у формі міжнародних стандартів та надсилається за допомогою телекса (повідомлення може містити відповідних телексний ключ) або системи S.W.I.F.T., або іншими засобами представлення інформації на адресу банків, що беруть участь у супроводженні акредитива. Також, необхідно зазначити, що постанова правління НБУ № 692 БТ “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до категорії проблемних” не внесення до державного реєстру нормативно-правових актів, у зв’язку з чим є такою, що не набрала чинності, і, відповідно, не може бути застосована в даній справі в обґрунтування правової позиції ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, ТОВ “Tанк Транс” погоджується в частині незадоволених позовних вимог ПАТ “Дельта Банк” та проссить в цій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 гарантував вкладів фізичних осіб – без задоволення.

З апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 21.06.2018 у справі № 914/261/18 звернувся ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.06.2018 у справі № 914/261/18 скасувати в частині відмови ПАТ “Дельта Банк” в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ “Дельта Банк” задоволити повністю та визнати недійсним односторонній правочин – заяву ТОВ “Танк Транс” від 09.02.2015 року.

Свої доводи скаржник аргументує тим, що з урахуванням вимог Положення № 514, в матеріалах справи відсутні докази існування та відкриття безвідкличних акредитивів № LS/SB/018/042014, №LS/SB/019/042014, № LS/SB/020/042014, № LS/SB/022/042014, № LS/SB/023/042014, що в сою чергу виключає можливість зарахування за неіснуючими зобов’язаннями, оскільки суперечить положенням ст. 601 ЦК України та є підставою для визнання недійсним оспорюваного одностороннього правочину.

Орім того, зважаючи на спосіб виконання безвідкличних резервних акредитивів № LS/SB/018/042014, №LS/SB/019/042014, № LS/SB/020/042014, № LS/SB/022/042014, № LS/SB/023/042014, проведення розрахунків за акредитивами можливе виключно у строк їх дії та у разі належного представлення і акцепту Покупцем (ТОВ “Агроновоком”) документів (інвойс, необоротний коносамент, заява продавця), наданих продавцем (Компанія Каргілл), однак всупереч цьому матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вчинення сторонами Контракту відповідних дій, що свідчить про безпідставність висновків суду першої інстанції про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Звертає увагу на те, що ані положенням Уніфікованих правил і звичаїв щодо документарних акредитивів, ані положенням НБУ № 514, ані умовами акредитивів не передбаченого такого представлення, як “вимога дострокового виконання”, що свідчить про безпідставність посилання ТОВ “Танк Транс” на зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки строк виконання зобов’язання за безвідкличнии резервними акредитивами № LS/SB/018/042014, №LS/SB/019/042014, № LS/SB/020/042014, № LS/SB/022/042014, № LS/SB/023/042014 – не настав, а тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні Банку позовних вимог підлягає скасуванню.

Вказує і на те, що строк виконання зобов’язань за акредитивами не настав. Окрім того, зважаючи на факт відступлення 05.02.2015 Компанією Каргілл прав вимоги за імпортними акредитивами №LC/IM/08/092013 та №LC/IM/09/092013 та набуттям ТОВ “Танк Транс” статусу бенефіціара (кредитора) за ними, Компанія Каргілл позбавлена можливості надсилати 06.02.2015 вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, оскільки таку вимогу мав право пред’являти виключно відповідач, що свідчить про порушення одностороннього правочину положенням статті 601 ЦК України, оскільки не відповідає критеріям зустрічності та настання строків виконання зобов’язань.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.08.2018 справу № 914/261/18 щодо розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб передано колегії суддів у складі головуючого судді Орищин Г.В., суддів Галушко Н.А., Данко Л.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 у даній справі апеляційну скаргу – ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб залишено без руху, надано строк на усунення недоліків. Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою третьої особи та призначено справу до розгляду на 02.10.2018.

28.09.2018 представником ПАТ “Дельта Банк” подано до суду пояснення у справі щодо строків виконання зобовязань з акредитивами, у яких зазначає, що станом на дату зарахування зустрічних однорідних вимог (09.02.2015) строк виконання зобов’язань за резервними акредитивами не настав, зокрема, згіно SWIFT повідомлень акредитив № LC/SB/018/042014 № LC/SB/018/042014 набуває чинності 22.05.2015, № LC/SB/020/042014 набуває чинності 08.12.2015, № LC/SB/022/042014 набуває чинності 08.12.2015, № LC/SB/023/042014 набуває чинності 23.05.2016. ОСОБА_8 безвідкличних документарних акредитивів № LC/ІМ/08/092013 та № LC/ІМ/09/092013 такі виконуються уповноваженим банком – емітентом у вигляді платежу з відстрочкою, при цьому дати відстроченого платежу встановлено 14.03.2015 та 21.03.2015 відповідно. З огляду на зазначене, строк виконання зобов’язань станом на час вчинення оспорюваного правочину не настав.

Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” ліквідовано Львівський апеляційний господарський суд та утворено Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента України від 28.09.2018 № 295/2018 суддів Львівського апеляційного господарського суду переведено на роботу на посадах суддів Західного апеляційного господарського суду.

03.10.2018 в газеті “Голос України” № 185 (6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України у разі ліквідації суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом.

Згідно протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018 справу № 914/261/18 розподілено до розгляду колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желік М.Б., суддів Кравчук Н.М., Галушко Н.А.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2018 справу № 914/261/18 за апеляційними скаргами ТОВ “Танк Транс”, ПАТ “Дельта Банк” та ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб прийнято до провадження Західного апеляційного господарського суду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 31.10.2018.

16.10.2018. на адресу суду від представника ТОВ “Танк Транс” надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 гарантування вклдадів фізичних осіб залишити без задоволення, а рішення в частині, що оскаржується ним без змін. При цьому зазначає, що доводи скаржника про відсутність резервних акредитивів спростовуються наявними в матеріалах справи SWIFT повідомленнями, договором купівлі-продажу № CFSIT288.11-9-S від 23.11.2011, угодою від 09.12.2013 про внесення змін до договору від 23.11.2011, договором купівлі-продажу № CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011, угодою від 09.12.2013 про внесення змін до договору від 23.11.2011, угодою про торговий кредит № 1643 2013 від 21.08.2013, та угодами про внесення змін до неї від 18.03.2014. та 15.09.2014, угодою про торговий кредит № 1644 2013 від 30.08.2013 та угодами про внесення змін до неї від 25.03.2014 та 19.09.2014, договором купівлі-продажу № CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 та угодою про внесення змін до неї від 09.12.2013, договором № 2005469-6/АН від 24.09.2013, а також листами та повідомленнями, що містяьься в матеріалах справи. ОСОБА_8 настання строку платежу вказує що у повідомленні екомпанії CFSIT, Inc. 05.02.2015 адресованому ПАТ “Дельта Банк” повідомлено про те, що усі суми зобов’язань за вказаними акредитивами є такими, строки виконання яких уже настав, і які підлягають негайній оплаті, повідомлення аналогічного змісту надіслане наказодавцеві – ТОВ “Агроновоком”.

Відтак, ПАТ “Дельта Банк” у 5-ти денний строк повинен був надіслати правову оцінку таком документу щодо вимоги про негайне виконання, однак жодної відповіді не надіслав, з огляду на це, а також положень Уніфікованих звичаїі і правил щодо документарного акредитива повідомлення було належними та підлягало до виконання.

ОСОБА_8 наявності постанови правління НБУ № 692 БТ від 30.10.2014, то її положення не забороняють проведення операцій з зарахування зустрічних однорідних вимог; має гриф банківської таємниці і не булa доведеною до відома, зокрема, ТОВ “Танк Транс”, зарахування зуcтрічних однорідних вимог є одностороннім правочином та не потребує погодження ПАТ “Дельта Банку”, окрім того вона не зареєстрована у Міністерстві юстиції України.

На адресу суду від представника ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб надійшли клопотання від 25.10.2018 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, які ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 задоволені.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2018 об’єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Танк Транс” на рішення Господарського суду Львівської області від 21.06.2018 у справі № 914/261/18.

У судовому засіданні 31.10.2018 оголошено перерву з розгляду апеляційних скарг до 12.11.2018 о 09.00 год.

В судовому засіданні 12.11.2018 сторони участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги ПАТ “Дельта Банк” та ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб не підлягають до задоволення, натомість апеляційну скаргу ТОВ “Танк Транс” слід задоволити, скасувавши рішення господарського суду в часитині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним одностороннього правочину – заяви від 09.02.2015 про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити, у зв’язку з наступним.

Як встановлено судом, 09.06.2011 між Публічним акціонерним товариством “Дельта Банк” (кредитор) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Танк Транс” (позичальник) укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2005880.

Відповідно до п.1.1 договору та з урахуванням додаткових договорів (зокрема, додаткового договору №42 від 06.05.2014), кредитор (позивач) зобов’язався надавати позичальнику (відповідачу) грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Сторони погодили, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами), на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 36 333 314,10 євро, зі сплатою за користування кредитом у розмірі: - 12% річних за користування кредитом, наданим в євро, - 15% річних за користування кредитом, наданим в гривні, та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 5 липня 2015 року, на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами до нього (п. 1.1.1. договору кредитної лінії в редакції додаткового договору №42 від 06.05.2014).

Відповідно до п.п. 3.3.4., 3.3.5. договору кредитної лінії позичальник зобов’язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання в порядку, визначеному цим договором, повернути кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій кредитора, та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені цим договором.

Згідно із п. 4.3. договору кредитної лінії, у випадку невиконання позичальником зобов’язань, визначених п. 3.3. цього договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на одинадцятий календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов’язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія цього договору припиняється. Виконання позичальником даного обов’язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог.

Позивачем було надіслано відповідачу претензію, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором кредитної лінії, на суму 36 834 160,99 євро, з яких сума заборгованості за кредитом - 36 333 314,10 євро, сума заборгованості за нарахованими процентами - 430 027,17 євро, сума заборгованості за простроченими процентами до 31 дня - 70 819,72 євро. У претензії відповідачу надавався 30-денний строк на сплату вказаної суми. Претензія від імені ПАТ “Дельта Банк” підписана особою, зазначеною як директор Департаменту продажів корпоративного бізнесу ОСОБА_8

21.08.2013 між ТОВ “Яблуневий Дар” (компанія) та Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтенешнл, Інк. (Cargill Financial Services International, Inc.) (CFSIT) (кредитор) укладена угода про торговий кредит №1643 2013, за умовами якої кредитор зобов’язався надати компанії кредит в розмірі 5 262 000 доларів США не пізніше, як через два робочих дні після отримання ним від Deutsche Bank AG (авізуючий/підтверджуючий банк) авізування і підтвердження акредитиву, випущеного відповідно до додатку 1 АТ “Дельта Банк” з відстроченою датою платежу, рівною даті погашення і строком дії не менше одного місяця.

18.03.2014 між сторонами укладено угоду про внесення змін №1, якою сторони змінили дату погашення кредиту на 15.09.2014 року та збільшили суму акредитиву на 236 790 доларів США. 15.09.2014 сторони уклали угоду про внесення змін №2, якою змінили дату погашення кредиту - 14.03.2015. Угода та зміни до неї були зареєстровані в ГУ НБУ по м. Києву і області.

18.09.2013 ТОВ “Яблуневий Дар” на виконання цієї угоди подав ПАТ “Дельта Банк” заяву про відкриття документарного акредитива №5, із зазначенням у графі 42Р деталей відкладеного платежу - 19.03.2014 (з врахуванням первинної редакції угоди).

Між ПАТ “Дельта Банк” (банк-емітент) та ТОВ “Яблуневий Дар” (наказодавець) 18.09.2013 укладений договір №2005469-5/АН про відкриття непокритого акредитива, яким передбачалась гранична сума відповідальності за акредитивом 5 498 790 доларів США (п. 2.1.).

Пунктами 1.2.2. та 1.2.3 договору передбачено, що у день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Наказодавця в АТ “Дельта Банк”, які надійшли від Бенефіціара за контрактом, ТОВ “Яблуневий Дар” перераховує грошові кошти в сумі 5 262 000, 00 дол. США на рахунок в АТ “Дельта Банк” та не пізніше 19 березня 2014 року перераховує на рахунок покриття додаткові грошові кошти для забезпечення наявності на рахунку покриття суми платежу за акредитивом відповідно до пп. 2.2 цього договору.

Додатковим договором №1 сторони змінили строк, встановлений п. 1.2.3. - з 19.03.2014 року на 15.09.2014. Додатковим договором №2 сторони збільшили суму акредитиву на 236 790 доларів США, змінили дату відстроченого платежу за акредитивом з 19.03.2014 року на 15.09.2014. Додатковим договором №3 сторони змінили строк, встановлений п. 1.2.3. - на 16.03.2015. Додатковим договором №4 сторони збільшили суму акредитиву на 236 790 доларів США, змінили дату відстроченого платежу за акредитивом з 15.09.2014 на 14.03.2015.

Відповідно до п.2.2 договору, акредитивом за цим договором забезпечено виконання наказодавцем платежу в сумі грошових коштів згідно з документами, наданими бенефіціаром за акредитивом, у межах суми акредитива, на користь бенефіціара (CFSIT) за умови виконання бенефіціаром своїх зобов’язань щодо надання кредиту і надання документів у повній відповідності з умовами акредитиву.

Договором передбачено обов’язок наказодавця при зміні умов акредитива, погоджених із бенефіціаром, забезпечити надання банку-емітенту всіх необхідних документів (п. 3.1.7).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання зазначеного договору, ПАТ “Дельта Банк” емітувало безвідкличний акредитив №LC/IM/08/092013 на суму 5 498 790 доларів США на користь бенефіціара - CFSIT, Іnc., наказодавець - ТОВ “Яблуневий Дар”. Факт існування зазначеного акредитиву сторонами не заперечувався.

Також, 30.08.2013 між ТОВ “Яблуневий Дар” (компанія) та Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтенешнл, Інк. (Cargill Financial Services International, Inc.) (CFSIT) (кредитор) була укладена угода про торговий кредит №1644 2013, за якою кредитор зобов’язався надати компанії кредит в розмірі 4 784 000 доларів США не пізніше, як через два робочих дні після отримання ним від Deutsche Bank AG (авізуючий/підтверджуючий банк) авізування і підтвердження акредитиву, випущеного відповідно до додатку 1 АТ “Дельта Банк” з відстроченою датою платежу, рівною даті погашення і строком дії не менше одного місяця.

25.03.2014 сторони уклали угоду про внесення змін №1, якою змінили дату погашення кредиту на 21.09.2014. Також, між сторонами була укладена угода про внесення змін №2 від 15.09.2014, якою було змінено дату погашення кредиту на 21.03.2015. Угода та зміни до неї були зареєстровані в ГУ НБУ по м. Києву і області.

24.09.2013 ТОВ “Яблуневий Дар” на виконання цієї угоди подано ПАТ “ОСОБА_7 про відкриття документарного акредитива №6, із зазначенням у графі 42Р деталей відкладеного платежу - 25.03.2014 (з врахуванням первинної редакції угоди).

Крім того, між ПАТ “Дельта Банк” (банк-емітент) та ТОВ “Яблуневий Дар” (наказодавець) 24.09.2013 укладений договір №2005469-6/АН про відкриття непокритого акредитива, яким передбачалась гранична сума відповідальності за акредитивом 4 999 280 доларів США (п. 2.1.).

Відповідно до п.п. 1.2.2. та 1.2.3. договору, у день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Наказодавця в АТ “Дельта Банк”, що надійшли від Бенефіціара за контрактом, перераховує грошові кошти в сумі 4 784 000, 00 дол. США на рахунок в АТ “Дельта Банк” та не пізніше 25 березня 2014 перераховує на рахунок покриття додаткові грошові кошти для забезпечення наявності на рахунку покриття суми платежу за акредитивом відповідно до пп. 2.2 цього договору.

25.03.2014 додатковим договором №1 сторони змінили строк, встановлений п. 1.2.3. - з 25.03.2014 року на 22.09.2014 року. Додатковим договором №2 від 22.09.2014 сторони змінили строк, встановлений п. 1.2.3. - на 23.03.2015 року.

Згідно з п.2.2. договору, акредитивом за цим договором забезпечено виконання наказодавцем платежу в сумі грошових коштів згідно з документами, наданими бенефіціаром за акредитивом, у межах суми акредитива, на користь бенефіціара (CFSIT) за умови виконання бенефіціаром своїх зобов’язань щодо надання кредиту і надання документів у повній відповідності з умовами акредитиву.

Договором передбачено обов’язок наказодавця при зміні умов акредитива, погоджених із бенефіціаром, забезпечити надання банку-емітенту всіх необхідних документів (п. 3.1.7.).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання зазначеного договору, ПАТ “Дельта Банк” емітувало безвідкличний акредитив №LC/IM/09/092013 на суму 4 999 280 доларів США на користь бенефіціара - CFSIT, Іnc., наказодавець - ТОВ “Яблуневий Дар”. Факт існування зазначеного акредитиву сторонами не заперечувався.

Між сторонами укладалися безвідкличні резервні акредитиви: №LC/SB/018/042014 на суму 979 962,45 доларів США, №LC/SВ/019/042014 на суму 688 832,27 доларів США, №LC/SB/020/042014 на суму 788 885,60 доларів США, №LC/SB/022/042014 на суму 222 505,16 доларів США, №LC/SB/023/042014 на суму 839 450,34 доларів США, що видані Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, Іnc, факт емітування яких позивачем заперечується.

Зокрема, безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/018/042014 на суму 979 962,45 доларів США був відкритий внаслідок укладення між компанією CFSIT, Inc. (продавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Агроновоком” (покупець) договору купівлі-продажу №CFSIT288.11-7-S від 23.11.2011 з наступними змінами, згідно угоди від 09.12.2013 про внесення змін №1. Безвідкличні резервні акредитиви №LC/SB/019/042014 на суму 688 832,27 доларів США, №LC/SB/020/042014 на суму 788 885,60 доларів США, відкриті внаслідок укладення між компанією CFSIT, Inc. (продавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Агроновоком” (покупець) договору купівлі-продажу №CFSIT288.11-8-S від 23.11.2011, з наступними змінами, згідно угоди від 09.12.2013 про внесення змін №1 та підтвердження акцепту документів і передачі права власності на товар від 01.12.2011. Безвідкличні резервні акредитиви №LC/SB/022/042014 на суму 222 505,16 доларів США та №LC/SB/023/042014 на суму 839 450,34 доларів США відкриті внаслідок укладення між компанією CFSIT, Inc. (продавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Агроновоком” (покупець) договору купівлі-продажу №CFSIT288.11-9-S від 23.11.2011 з наступними змінами, згідно угоди від 09.12.2013 про внесення змін №1.

05.02.2015 компанія Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтенешнл, Інк. (Cargill Financial Services International, Inc.) (CFSIT) надіслала ПАТ “Дельта Банк” та окремо покупцю повідомлення про невиконання банком зобов’язань та вимоги про дострокове виконання зобов’язань за акредитивами. Таким чином, зазначене підтверджує настання строку виконання зобов’язань за цими аккредитивами. ПАТ “Дельта Банк” у 5-денний строк не подавав будь-яких заперечень щодо емітованих акредитивів та дострокового пред’явлення їх до виконання.

Необхідно зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання своїх обов’язків ПАТ “Дельта Банк” щодо сплати коштів, передбачених усіма вказаними акредитивами, як і докази будь-яких повідомлень (заперечень) зі сторони ПАТ “Дельта Банк” сторонам вказаних відносин щодо наявності будь-яких підстав для відмови в сплаті коштів за акредитивами.

05.02.2015 між Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк. (Cargill Financial Services International Inc.) (далі - CFSIT) та ТОВ “Танк Транс” (новий кредитор) укладено договори відступлення права вимоги, зокрема:

- договір відступлення права вимоги №АА8, згідно п. 1.1 якого первісний кредитор (CFSIT) передає, а новий кредитор (відповідач) одержує всі права кредитора (бенефіціара) за наступними документарними інструментами, випущеними ПАТ “Дельта Банк” на користь первісного кредитора (CFSIT), як бенефіціара, з урахуванням всіх змін до них: безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/018/042014 на суму 979 962,45 доларів США; безвідкличним резервним акредитивом №LC/SВ/019/042014 на суму 688 832,27 доларів США; безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/020/042014 на суму 788 885,60 доларів США; безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/022/042014 на суму 222 505,16 доларів США; безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/023/042014 на суму 839 450,34 доларів США;

- договір відступлення права вимоги №АА9, згідно п. 1.1. якого первісний кредитор (CFSIT) передає, а новий кредитор (відповідач) одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступними документарними інструментами та іншими пов’язаними з ними документами: безвідкличним акредитивом №LC/IM/08/092013 на суму 5 498 790 доларів США, виданим банком на користь первісного кредитора (CFSIT) у розмірі відносної частки 10,3963658% акредитиву; безвідкличним акредитивом №LC/IM/09/092013 на суму 4 999 280 доларів США, виданим банком на користь первісного кредитора (CFSIT).

Згідно до п.1.3. вищезазначених договорів, в якості оплати за відступлення прав вимоги новий кредитор погодився сплатити на користь первісного кредитора кошти у розмірі номінальної вартості прав вимоги в доларах США протягом 5 років.

05.02.2015 ПАТ “Дельта Банк” був повідомлений спільним листом Компанії CFSIT, Inc. та ТОВ “Танк Транс” про укладення вищевказаних договорів відступлення права вимоги. Також необхідно зазначити, що зазначені договори недійсними не визнавались, доказів їх оскарження у судовому порядку сторонами не надавалися.

09.02.2015 ТОВ “Танк Транс” направив ПАТ “Дельта Банк” заяву про припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних вимог, в якій посилається на ст. 601 ЦКУ та вказує, що зобов’язання щодо сплати ним на користь ПАТ “Дельта Банк” частково припиненні на суми боргу за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 у розмірі 8 059 033,82 євро, що за крос-курсом станом на 9.02.2015 складає еквівалент 9 090 590,15 доларів США, та припинення зобов’язання щодо сплати ПАТ “Дельта Банк” на користь ТОВ “Танк Транс” боргу на загальну суму 9 090 590,15 доларів США, що за крос-курсом станом на 9.02.2015 складає еквівалент 8 059 033,82 євро за наступними акредитивами:

1) безвідкличним акредитивом №LC/IM/08/092013 на суму 5 498 790 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі відступлених прав (10,3963658% надходжень), що станом на 09.02.2015 складає 571 674,33 доларів США (за кpoc-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 506 804,48 євро;

2) безвідкличним акредитивом №LC/IM/09/092013 на суму 4 999 280 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 4 431 985,82 євро;

3) безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/018/042014 на суму 979 962,45 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 868 761,04 євро);

4) безвідкличним резервним акредитивом №LC/SВ/019/042014 на суму 688 832,27 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 610 666,91 євро);

5) безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/020/042014 на суму 788 885,60 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 699 366,67 євро);

6) безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/022/042014 на суму 222 505,16 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 197 256,35 євро);

7) безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/023/042014 на суму 839 450,34 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 744 193,56 євро).

02.03.2015 правлінням НБУ було прийнято постанову №150 “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до категорії неплатоспроможних”.

02.03.2015. виконавчою дирекцією ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 “Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві “Дельта Банк”, згідно із яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ “Дельта Банк” - ОСОБА_9

08.04.2015 виконавча дирекція ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №71, яким запровадила тимчасову адміністрацію строком на шість місяців, а рішенням від 03.08.2015 №147 тимчасову адміністрацію продовжено до 02.10.2015.

На підставі постанови НБУ №664 від 02.10.2015 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Дельта Банк”, виконавчою дирекцією ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №181 від 02.10.2015 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “Дельта Банк” та делегування повноважень ліквідатора банку”, якою розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноваженою особою ОСОБА_3 ОСОБА_9 Рішенням виконавчої дирекції ОСОБА_3 №619 від 20.02.2017 продовжено строк процедури ліквідації АТ “Дельта Банк” на два роки по 04.10.2019 включно.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання договору кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 (зі змінами) ПАТ “Дельта Банк” надав ТОВ “Танк Транс” кредит. Позивачем було надіслано відповідачу претензію на суму 36 834 160,99 євро, з яких сума заборгованості за кредитом - 36 333 314,10 євро, сума заборгованості за нарахованими процентами - 430 027,17 євро, сума заборгованості за простроченими процентами до 31 дня - 70 819,72 євро. У претензії відповідачу надавався 30-денний строк на сплату вказаної суми.

Як вбачається з матеріалів справи, пред’явлення претензії позичальнику та факт порушення умов договору кредитної лінії відповідачем, сторонами не заперечувалися. Крім того, відповідач не заперечує наявність обов’язку повернути ПАТ “Дельта Банк” зазначену суму. Не заперечував цей факт, а також обов’язок дострокового повернення кредиту й позивач, посилаючись лише на підписання претензії неуповноваженою особою.

Пунктом 4.3. договору кредитної лінії, за наявності порушення обов’язків позичальника, на одинадцятий день від дати такого порушення у позичальника настає обов’язок дострокового повернення належних платежів, а виконання позичальником даного обов’язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог.

Відповідно до ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідач заборгованості по кредитному договору не погасив, однак звернувся до банку із заявою від 09.02.2015 про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних вимог на підставі ст. 601 ЦК України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Підстави припинення зобов’язання наведено у ст.598 ЦК України, у якій, зокрема, зазначено, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1). Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов’язань на певних підставах не допускається (ч.4). Однією із підстав припинення зобов’язання є, у відповідності до ст.599 ЦК України, виконання, проведене належним чином.

Зокрема, відповідно до ст.601 ЦК України, зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 1093 ЦК України передбачено, що у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов’язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара. У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку.

У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту.

Згідно ст. 1095 ЦК України, безвідкличний акредитив може бути анульований або його умови можуть бути змінені лише за згодою на це одержувача грошових коштів. На прохання банку-емітента виконуючий банк може підтвердити безвідкличний акредитив шляхом прийняття додатково до зобов’язання банку-емітента зобов’язання провести платіж відповідно до умов акредитива. Безвідкличний акредитив, підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.

Постановою Національного банку України від 03.12.2003 №514 затверджено Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, яким визначено загальні правила Національного банку України щодо відкриття, авізування, супроводження, виконання та закриття документарних акредитивів, що здійснюють уповноважені банки для будь-яких фізичних чи юридичних осіб, представництв юридичних осіб - нерезидентів під час їх розрахунків за договорами з нерезидентами, оформленими відповідно до вимог законодавства України та/або для власних потреб.

Відповідно до п. 1.3 розділу І вищезазначеного Положення, акредитив - грошове зобов’язання, що надається банком-емітентом, виконати зобов’язання проти належного представлення.

Пунктом 1.4 розділу І Положення в акредитиві має бути чітко зазначено спосіб виконання акредитива: сплатити за пред’явленням документів, якщо акредитив виконується шляхом платежу за пред’явленням; взяти на себе зобов’язання щодо відстроченого платежу та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом відстроченого платежу; акцептувати переказний вексель (тратту), який виписаний бенефіціаром, та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом акцепту.

За змістом пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення для відкриття акредитива наказодавець акредитива подає до уповноваженого банку заяву про відкриття документарного акредитива за довільною формою із зазначенням усіх обов’язкових реквізитів згідно з пунктом 1.3 цієї глави.

Згідно з пунктом 1.11 глави 1 розділу ІІ Положення уповноважений банк-емітент після перевірки правильності заповнення заяви про відкриття акредитива, а також наявності коштів для грошового забезпечення акредитива або на підставі забезпечення наказодавцем акредитива відповідною заставою, порукою тощо, або достатності відкритих наказодавцю акредитива кредитних ліній, або наявності гарантій, наданих третіми сторонами на користь уповноваженого банку-емітента, протягом трьох банківських днів з дня прийняття уповноваженим банком-емітентом заяви про відкриття акредитива надсилає повідомлення про відкриття акредитива до іноземного або іншого банку/ів або безпосередньо бенефіціару (за реквізитами, зазначеними в заяві про відкриття акредитива). Акредитив уважається відкритим з дати відправлення повідомлення про його відкриття. Акредитив уважається чинним з дати його відкриття, крім випадків, якщо текст акредитива містить окрему умову щодо дати або події, після якої відкритий акредитив набере чинності. Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу ІІ Положення після відправлення банком-емітентом повідомлення про відкриття акредитива та відображення операції в бухгалтерському обліку акредитив уважається чинним для наказодавця акредитива.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України “Про банки і банківську систему” безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Платіжні інструменти на підставі ч. 5 ст. 51 Закону України “Про банки та банківську діяльність” мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Згідно ст. 16 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” документ на переказ може бути паперовим або електронним. Документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.

Електронний за акредитивом документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом (п. 18.1 ст. 18 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”).

Системний аналіз вищенаведених положень чинного законодавства свідчить про те, що повідомлення за системою S.W.I.F.T. за своєю правовою природою є первинними розрахунковими документами, які підтверджують факт здійснення банківської операції.

Необхідно зазначити, що апелянт не погоджується з емітуванням безвідкличних акредитивів, а саме: №LC/SB/018/042014 на суму 979 962,45 доларів США, №LC/SВ/019/042014 на суму 688 832,27 доларів США, №LC/SB/020/042014 на суму 788 885,60 доларів США, №LC/SB/022/042014 на суму 222 505,16 доларів США, №LC/SB/023/042014 на суму 839 450,34 доларів США, що видані Публічним акціонерним товариством “Дельта Банк” на користь CFSIT, Іnc.

Однак, з огляду на надані суду докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність доказів існування вищенаведених безвідкличних резервних акредитивів, оскільки такі надіслано позивачем виконуючому банку - Deutsche Bank AG за допомогою системи SWIFT, який переконався у достовірності таких повідомлень, про що свідчить надіслання повідомлень бенефіціару - компанії CFSIT Inc. Факт того, що обов’язки за цими акредитивами визнавались банком-емітентом, підтверджується також листуванням між сторонами, авізуванням акредитивів, виставленням вимог про оплату, повідомленнями про належне представлення документів. Таке належне представлення документів було здійснене бенефіціаром на адресу ПАТ “Дельта Банк” у повідомленні про відкриття і зміни до безвідкличних резервних акредитивів, а належність представлення підтверджена документально та визнана у листах-повідомленнях Deutsche Bank AG із зазначенням про направлення цього належного представлення позивачу кур’єрською службою.

Таким чином, судом встановлено,що в матеріалах справи знаходяться належні та допустимі докази, які підтверджують факт емітування таких безвідкличних резервних акредитивів.

Відповідно до пункту “b” статті 14 Уніфікованих правил та звичаїв по документарному акредитиву (UCP-600) Міжнародної ОСОБА_10 в редакції 2007 року, виконуючий банк, діючи відповідно до свого призначення, підтверджувальний банк, якщо такий є, і банк-емітент повинні мати максимум п’ять банківських днів, що йдуть за днем представлення документів, для визначення того, чи є представлення належним. Цей термін не скорочує або яким-небудь іншим чином не зачіпає, на дату або після терміну представлення, будь-який термін позовної давності або останній термін представлення документів.

Пунктом “b” статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв якщо банк-емітент визначає, що представлення документів є неналежним, він може на свій розсуд зв'язатися з наказодавцем акредитиву з питань усунення розбіжностей. Це не повинно виходити за межі терміну, визначеного у пункті “b” статті 14.

Згідно п. “с” статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв передбачено, що виконуючий банк, діючи відповідно до свого призначення, підтверджуючий банк, якщо такий є, або банк-емітент вирішують відмовити в платежі або негоціації, вони повинні повідомити про це особу, яка подала документи. Повідомлення, передбачене у пункті “с” статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв має бути передане по телекомунікації або, якщо це неможливо, іншими засобами не пізніше закінчення п'ятого банківського дня, що слідує за днем подання документів (пункт “d” статті 16).

Крім того, якщо банк-емітент або підтверджуючий банк відмовляється діяти відповідно до положень цієї статті, то він буде не вправі заявити претензію про те, що документи не є належним поданням.

За змістом пункту “е” статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв виконуючий банк, діючи відповідно до свого призначення, підтверджуючий банк, якщо такий є або банк-емітент можуть після подання відповідного повідомлення, передбаченого у пунктах “с” (ІІІ), “а”, “b” статті 16, повернути документи особі, яка їх представила у будь-який час.

Як уже було вищенаведено, 05.02.2015 компанія CFSIT, Inc звернулася до ПАТ “Дельта Банк”, зазначивши, що у зв’язку з фактом нездійснення банком оплати згідно з резервними акредитивами під номерами 1а, 2а та 3, виданими банком на користь CFSIT, погіршенням фінансової ситуації в Україні та істотним погіршенням фінансового становища ПАТ “Дельта Банк”, обмеженням доступу ПАТ “Дельта Банк” до ринків фінансових послуг, проведення обмінних операцій для забезпечення повернення грошових зобов'язань в іноземній валюті та урядової підтримки, у зв'язку із актуальною політичною та економічною ситуацією в Україні, на думку CFSIT, Inc, грошові зобов’язання банку відповідно до вищенаведених резервних акредитивів не будуть виконані ПАТ “Дельта Банк” через причини, вказані вище, і тому визнала усі суми зобов'язань за вказаними акредитивами такими, строк виконання яких уже настав і які підлягають негайній оплаті.

Крім того, повідомлення аналогічного змісту було скероване 05.02.2015 від компанії CFSIT, Inc на адресу ТОВ “Агроновоком”.

Водночас, ПАТ “Дельта Банк” стверджує, що таке повідомлення є неналежним, оскільки не відповідає встановленим правилам, які регулюють дані правовідносини.

Однак, позивач не скористався своїм правом, та не зазначив у п’ятиденний строк щодо неналежності представлених документів, як це передбачено в Уніфікованих правил та звичаїв.

Таким чином, враховуючи норми Уніфікованих правил та звичаїв, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку, що з урахуванням даних положень, твердження позивача і третьої особи щодо ненастання у позивача обов'язків по аккредитивах, є безпідставними.

Відтак, колегія суддів погоджуючись із висновком суду першої інстанції вказує, що зазначена обставина позбавляє позивача права заявити претензію про те, що документи не є належним поданням згідно із ст. 16 Уніфікованих правил та звичаїв.

Твердження позивача та третьої особи про те, що договори відступлення права вимоги від 05.02.2015 року №АА8 та №АА9 тягнуть за собою зміну бенефіціара акредитива, що у такий спосіб не допускається, оскільки такі акредитиви є нетрансфертабельними, визнаються крлегією суддів безпідставними, оскільки як вбачається зі змісту вказаних договорів заміна бенефіціара зазначених акредитивів не здійснювалась.

Колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, що на підставі акредитивів, після належного представлення документів, у позивача виник обов’язок по оплаті коштів (грошове зобов’язання) по відношенню до CFSIT, Іnc, а остання отримала відносно ПАТ “Дельта Банк” відповідне право вимоги, тобто, стала кредитором у даному зобов’язанні.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст.204 ЦК України).

Виходячи з положень названих норм законодавства недійсність договорів №№ АА8, АА9 від 05.02.2015 відступлення права вимоги прямо законом не встановлена, ці договори не оскаржувались, недійсними не визнавались, а їх предметом є передача права вимоги первісного кредитора новому кредитору до боржника у відповідному зобов'язанні - ПАТ “Дельта Банк”.

Отже, як правомірно встановлено місцевим господарським судом, бенефіціар отримав право вимоги до банка-емітента, яке відступив новому кредитору - відповідачу, який у свою чергу вимагає погашення суми заборгованості.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, посилання позивача та третьої особи на неможливість відступлення прав вимоги до відповідача та на те, що акредитиви можуть виконуватися тільки у спосіб, зазначених у них, є безпідставними.

Водночас, позивач також посилається на те, що заява про зарахування зустрічних взаємних вимог від 09.02.2015 була подана після прийняття постанови Правління НБУ від 30.10.2014 №692БТ “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до категорії проблемних”, у відповідності до якої було встановлено ряд обмежень, у тому числі погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, приймати тільки в грошовій формі.

Однак, апеляційний суд відхиляє такі твердження як необгрунтовані, оскільки зазначена постанова Правління НБУ не є нормативно-правовим актом та містить гриф “Банківська таємниця”, а отже є актом індивідуальної дії, чинність якого направлена індивідуально на позивача.

Наслідком порушення такого акту індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до позивача заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до ст. 73 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та Положення № 346, однак не визнання правочину недійсним.

Внаслідок наведеного суд вважає безпідставними доводи позивача про незаконність зарахування через порушення вимог постанови Правління НБУ від 30.10.2014 №692БТ “Про віднесення Публічного акціонерного товариства ОСОБА_11 до категорії проблемних”.

Крім того, посилання позивача на те що у даних спірних правовідносинах не може відбутися зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки такі не є тотожніми, є безпідставними з врахуванням наступного.

Згідно зі ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи з положень статей 598, 601 та 203 ЦК України за своєю правовою природою заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов’язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов’язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення п. 1 ч.1 ст.і 211 ЦК України), у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб’єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні).

Відповідно до вимог ст. 601 ЦК України та частини третьої статті 203 ГК України, зарахування здійснюється за наявності таких умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов’язань, між двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого (те саме повинно бути і з боржником); 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов’язаннях повинні бути речі одного роду (гроші чи інші однорідні речі); 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред’явити до зарахування вимоги за таким зобов’язанням, яке не підлягає виконанню.

Зобов’язання ТОВ “Танк Транс” за Кредитним договором, в якому ТОВ “Танк Транс’ виступає боржником, а ОСОБА_11 - кредитором, є зустрічними до зобов’язання Банка (боржник) перед ТОВ “Танк Транс” (кредитор) про сплату за акредитивами. Вказані зобов’язання сторін є грошовими, тобто однорідними. При цьому, характер зобов’язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим зобов’язанням є виражене в грошових одиницях (національній або іноземній валюті) зобов’язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність’ кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Вираження грошового зобов’язання у різних валютах та відповідний валютний курс, що являється виразом ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях, за висновками суду не змінюють самої суті грошового зобов’язання.

Таким чином, на юридичну однорідність вимог не впливає та чи інша валюта, у якій виражене грошове зобов’язання чи курс однієї валюти по відношенню до іншої, а має значення лише природа зобов’язання.

Про можливість проведення зарахування у різних валютах ідеться й у листі Національного банку України від 06.10.1998. № 12-111/1220, у якому зазначається, що за наявністю зустрічних вимог та зобов’язань у різних валютах, проводки здійснюються за курсом на день здійснення проводки.

Отже, наявність заборгованості Банку перед третьою особою, яка полягає у праві вимоги за акредитивами, що відступлені за договорами ТОВ “Танк Транс” Компанією, наявність заборгованості ТОВ “Танк Транс” за кредитним договором перед Банком є зустрічними вимогами, оскільки є грошовими.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосований відповідачем крос-курс Міжнародної інформаційної агенції “Bloomberg” при здійсненні зарахування не відповідає обставинам справи та умовам договору кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011, з врахуванням наступного.

Пунктом 3.2.6.2 договору кредитної лінії передбачено, що у випадку, якщо валюта коштів, списаних кредитором з будь-якого рахунку позичальника, відкритого в АТ ”Дельта Банк”, не співпадає з валютою фактичної заборгованості позичальника за договором, здійснюється купівля/продаж/обмін (конвертація) іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) та/або її обмін на Міжнародному валютному ринку (МВР), за поточним курсом, що склався на МВРУ та/або МВР за цією операцією на дату купівлі/продажу/обміну іноземної валюти, з обов'язковим зарахуванням купленої/обміняної валюти або коштів, одержаних від продажу валюти, на поточний рахунок позичальника за відповідною валютою. При цьому курс купівлі/продажу/обміну (конвертації) кредитором іноземної валюти на МВРУ та/або МВР, та порядок його визначення з метою виконання вищезазначеного доручення позичальника, вважаються такими, що узгоджені останнім.

При цьому, це положення не поширюється на спірні відносини, оскільки умови договору, у тому числі і ці, регулюють відносини щодо погашення заборгованості грошовими коштами, а не проведенням зарахування зустрічних взаємних вимог. Норми договору не забороняють проведення такого зарахування на підставі ст. 601 ЦК України, однак, при такому зарахуванні позивачем не здійснюється від імені відповідача купівля / продаж / обмін іноземної валюти із подальшим зарахуванням її на рахунок відповідача та здійснення погашення нею заборгованості. Відповідно, вказаний пункт договору не регулює спірних відносин. Позивач не заявляв вимог пов'язаних із нееквівалентністю зарахованої суми, а просив визнати правочин недійсним в цілому.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, що відображена у постанові від 06.03.2018 у подібній справі № 914/3300/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги сторін є зустрічними та однорідними, строк виконання яких настав, що у відповідності до вимог ст. 601 ЦК України та ч.3 ст. 203 ГК України є підставою для зарахування таких вимог.

Посилання на введення тимчасової адміністрації, не приймаються судом до уваги, оскільки повідомлення про відступлення права вимоги та припинення зобов'язань зарахуванням ТОВ “Танк Транс” направлена 09.02.2015, тоді як тимчасова адміністрація у Банку введена з 02.03.2015, а тому застосування приписів частини п’ятої статті 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” на спірний правочин не поширюються.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними”, правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов’язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З врахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про не відповідність чинному законодавству спірного правочину.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте без урахування всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача.

Керуючись, ст. ст. 86, 129, 231, 269, 270, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, м.Київ вих. № 21-08/1 від 21.08.2018 та ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ вих. № 27-16994/18 від 21.08.2018 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Танк Транс”, м.Городок, Львівська область вих. № 30/70 від 30.07.2018 задоволити.

3. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.06.2018 у справі №914/261/18 в частині задоволення позову про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви від 09.02.2015 про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в частині зарахування 81 136, 9081 Євро, що еквівалентно 92 453,2349 доларів США, скасувати. В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ПАТ “Дельта Банк” (01133, м. Київ, вул.. Щорса, 36-Б ідентифікаційний код 34047020) на користь ТОВ “Танк Транс” (81500, м. Городок, вул.. Івасюка, 2г, Львівська область, ідентифікаційний код 32115067) 2 643 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

5. Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду в порядку встановленого ст.ст.287,288 ГПК України.

Головуючий-суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Кравчук Н.М.