РІШЕННЯ
Іменем України
05 квітня 2019 року
Київ
справа №9901/133/19
адміністративне провадження №П/9901/133/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді Юрченко В.П.,
Суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А., Пасічник С.С., Хохуляка В.В.
секретар судового засідання - Титенко М.П.,
за участю:
представник відповідача - Лисюк М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними,
ВСТАНОВИВ:
11.03.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов позов ОСОБА_3, у якому він просив визнати протиправним безпідставне продовження Вищою кваліфікаційною комісію суддів України (далі - ВККС України або Комісія) строку надання відповіді на запит на інформацію, не зазначення причин продовження строку надання відповіді на запит на інформацію.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що при ВККС України утворюється та функціонує Громадська рада доброчесності, яка надає, за наявності відповідних підстав, висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності. У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ГРД ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Для отримання відповідних копій таких рішень Вищої кваліфікаційної комісії України, ухвалених в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційних судів у складі Верховного Суду, оголошеного відповідачем 02.08.2018 та інформації про їх опублікування він звернувся із запитом на отримання публічної інформації. Проте, у відведений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк, відповіді за свій запит він не отримав.
Натомість, відповідач в порушення частини третьої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надіслав на його електрону пошту лише відповідь від 15.02.2019 про продовження строку розгляду його запиту без зазначення причин.
Тому позивач вважає, що відповідач безпідставно продовжив строк розгляду його запиту без обґрунтування причин такого продовження.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, доповнивши їх обґрунтування доводами про те, що пленарні засіданні відповідачем проведено в період з 18.02-25.02.2019, в той час як відповідь на запит він отримав лише 13.03.2019, що перешкодило йому підготуватись до їх проведення.
Представник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні письмовому відзиву, де зазначив, що 12.02.2019 ОСОБА_2 звернувся до Комісії, як розпорядника інформації, із заявою про надання йому електронних копій всіх рішень колегій Комісії, ухвалених в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду, оголошеного Комісією 02.08.2018 й надісланих на засідання Комісії у пленарному складі для їх підтримки, a також повідомити коли зазначені рішення Комісії були опубліковані у досьє кандидатів на посаду судді, учасників вказаного конкурсу. Розглянувши запит на інформацію ОСОБА_2, Комісія у своєму листі від 15.02.2019, з дотриманням строку встановленого Законом, зазначила, що згідно з вимогами частини четвертої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк розгляду запиту на інформацію було продовжено. Крім того, Комісією повідомлено позивача, що про результати розгляду запиту його буде поінформовано в порядку та строки, визначені законом. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 помилково стверджує, що Комісією, у зв'язку із безпідставним продовженням строку розгляду його запиту на інформацію, порушено гарантоване йому Конституцією України право на інформацію. Зазначені твердження є необґрунтованими, свідчать про тлумачення позивачем норм закону на власний розсуд й такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на те, що розпорядник інформації, яким є Комісія, у випадку визначеному законом має право продовжити строк розгляду запиту на інформацію. При цьому відповідні дії розпорядника інформації цілком раціональні, оскільки в період коли позивач подав свій запит, на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України припадало велике коло надважливих завдань, зокрема реформування суддівського корпусу. Варто зазначити, що позивач в повній мірі обізнаний про значний обсяг проведених Комісією процедур, оскільки як член Громадської ради доброчесності відповідно до закону приймав активну участь у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання, при цьому необґрунтовано стверджує про відсутність причин продовження строку розгляду його запиту на інформацію. Також, позивача поінформовано про те, що вказані рішення були розміщені на офіційному веб-сайті Комісії в електронних файлах досьє кандидатів на посаду судді, які приймали участь у конкурсі. Тому вважає, що позивач взагалі зловживає своїми правами, оскільки від нього майже щотижня до Комісії надходять різні запити на великі обсяги інформації. В цей же час Комісія здійснює свій обов'язок із реалізації прав не тільки позивача, але й інших запитувачів, які щодня надходять до Комісії у великій кількості та обсягах, на виконання яких необхідний значний час для опрацювання та виконання. З урахуванням вказаного позивач не наводить доводів, не надає належних і допустимих доказів щодо нібито протиправного та безпідставного продовження Комісією строку надання відповіді на запит на інформацію, а також які норми закону порушено Комісією. Натомість обставини спірних правовідносин свідчать про правомірність дій Комісії. Тому, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення позивача і представника відповідача, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, Суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
11.02.2019 ОСОБА_2 звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з письмовим запитом про отримання публічної інформації, що був направлений на електрону пошту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просив:
1) надати електронні копії усіх рішень колегії Комісії, ухвалених у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних суддів у складі Верховного Суду, оголошеного Комісією 02.08.2018, які надіслані на засідання Комісії у Пленарному складі для їх підтримки відповідно до абзацу третього підпункту 1.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
2) повідомити, коли вказані рішення опубліковані у відповідних досьє кандидата, розміщених на сайті Комісії.
Підставами для отримання вказаної інформації позивач в запиті зазначає, що за час проведення співбесід з Кандидатами в рамках конкурсу до Верховного Суду, оголошеного 02.08.2018 колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України розглядали висновки Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та приймали рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя з подальшим направленням цього рішення на підтвердження Пленарним засіданням ВККС України відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Комісії.
Запитувану інформацію просив надіслати в електронній формі на адресу, ІНФОРМАЦІЯ_1.
15.02.2019 на електронну пошту позивача надійшла відповідь на його письмовий запит, що оформлена листом вих. № М-1034/19 за підписом Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_4., в якому зазначено наступне: "Повідомляємо, що на підставі частини четвертої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк розгляду запиту за вх. № М/ел-1/19/27, що надійшов до Комісії 12 лютого 2019 року, продовжено. Про результати розгляду Вас буде поінформовано відповідно до законодавства України».
15.03.2019 на електронну пошту позивача надійшла відповідь на його письмовий запит, що оформлена листом вих. № М-11453/19 за підписом Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_4. Додатки на 279 аркушів в одному примірнику.
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є дії ВККС України з приводу продовження строку надання відповіді на запит ОСОБА_2
Зокрема, позивач вказує, що розпорядником інформації, - Комісією, в порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» безпідставною продовжено строк надання відповіді на запит ОСОБА_2, без зазначення причин продовження такого строку.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно із пунктом першим частини першої статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону).
Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:
в офіційних друкованих виданнях;
на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;
на єдиному державному веб-порталі відкритих даних;
на інформаційних стендах;
будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
У відповідності до приписів статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Аналізуючи наведені положення Закону № 2939-VI, Верховний Суд зазначає, що право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а і право на своєчасність її отримання.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, на запит про надання публічної інформації ОСОБА_2 від 11.02.2018, листом від 15.02.2019 лише повідомив позивача про продовження строку його розгляду.
Надавши правову оцінку такій відповіді Верховний Суд вважає, що ВККС України не виконала всіх встановлених Законом № 2939-VI дій, а саме, відповідач не зазначив підстав та обґрунтувань в їх підтвердження щодо необхідності продовження такого строку надання відповіді на запит позивача, що є прямим порушенням вимог частини четвертої статті 20 Закону № 2939-VI, відповідно до якої, - у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що запитувана ним у відповідача інформація має значення для здійснення повноважень Громадської ради доброчесності до числа якої він входить, оскільки відповідно до приписів Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виконує функції дорадчого органу Комісії під час здійснення масштабної судової реформи, в тому числі щодо добору суддів до новоствореного Верховного Суду. При цьому, отримана із місячним запізненням від відповідача інформація не мала для позивача значення, оскільки її актуальність була важливою в період подання такого запиту.
Враховуючи встановлені обставини, є підстави для висновку, що відповідач не навів належного обґрунтування необхідності продовження строку надання відповіді на запит ОСОБА_2 та не спростував доводи позивача в цій частині.
Таким чином, Верховний Суд приходить до переконання, що відповідач, отримавши запит про надання публічної інформації, зобов'язаний був надати таку інформацію в п'ятиденний строк. Використати можливість ненадання такої інформації в п'ятиденний строк можливо лише за умови, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, при цьому мотиви такого продовження мають бути належним чином обґрунтовані.
Зважаючи на наведене, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання дій протиправними є частково обґрунтованими, оскільки відповідач не вказав у своєму листі законних підстав для необхідності продовження строку надання відповіді на публічний запит позивача, що суперечить приписам Закону №2939-VI.
З таких підстав, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, Суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача на отримання публічної інформації у даних правовідносинах є визнання протиправними дії щодо продовження Вищою кваліфікаційною комісією суддів України строку надання відповіді на запит щодо інформації ОСОБА_2 від 11.02.2019.
Керуючись статтями 193, 194, 242 - 244, 246, 250, 257, 266 Кoдексу адміністративнoгo судoчинства України,
ВИРШІИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними задовольнити.
Визнати протиправними дії щодо продовження Вищою кваліфікаційною комісією суддів України строку надання відповіді на запит щодо інформації ОСОБА_2 від 11.02.2019.
Стягнути на користь ОСОБА_2 (ІНПП - НОМЕР_1), сплачений ним судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім гривень) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу може бути подано протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасники справи:
- ОСОБА_2: АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2 ІНПП - НОМЕР_1.
- Вища кваліфікаційна комісія суддів України: м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9, Київ, 02000, ЄДРПО 37316378.
Головуючий суддя В.П. Юрченко
Судді: Л.І. Бившева
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник
В.В. Хохуляк
Повний текст виготовлено 10.04.2019
Постанова № 85775722
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/133/19
Провадження № 11-487заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
представника відповідача - Петренко Ю. В.,
розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року (судді Юрченко В. П., Бившева Л. І., Васильєва І. А., Пасічник С. С., Хохуляк В. В.) у справі № 9901/133/19 за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання дій протиправними та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просив визнати протиправними дії щодо безпідставного продовження відповідачем строку надання відповіді на запит на інформацію та незазначення причин продовження строку надання відповіді на запит на інформацію.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що при ВККС утворена та функціонує Громадська рада доброчесності (далі - ГРД), яка за наявності відповідних підстав надає висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності. У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ГРД ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). Для отримання відповідних копій таких рішень ВККС, ухвалених у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, оголошеного відповідачем 02 серпня 2018 року, та інформації про їх опублікування позивач звернувся із запитом на отримання публічної інформації. Проте у відведений Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI«Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) строк відповіді на свій запит позивач не отримав. Натомість відповідач на порушення частини четвертої статті 20 Закону № 2939-VIнадіслав на його електронну пошту лише відповідь від 15 лютого 2019 року про продовження строку розгляду його запиту без зазначення причин. До того ж пленарні засідання відповідач провів у період з 18 по 25 лютого 2019 року, в той час як відповідь на запит позивач отримав лише 13 березня 2019 року, що перешкодило йому підготуватись до їх проведення. Тому позивач вважає, що відповідач безпідставно продовжив строк розгляду його запиту без обґрунтування причин такого продовження.
Короткий зміст судових рішень суду попередньої інстанції
3. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 05 квітня 2019 року позов задовольнив: визнав протиправними дії ВККС щодо продовження строку надання відповіді на запит ОСОБА_1 від 11 лютого 2019 року про інформацію.
4. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не навів належного обґрунтування необхідності продовження строку надання відповіді на запит позивача та не спростував його доводи в цій частині. При цьому суд зазначив, що відповідач, отримавши запит про надання публічної інформації, зобов`язаний був надати таку інформацію в п`ятиденний строк. Використати можливість ненадання такої інформації в п`ятиденний строк можливо лише за умови, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, при цьому мотиви такого продовження мають бути належним чином обґрунтовані. До того ж суд першої інстанції, керуючись приписами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вийшов за межі позовних вимог і зазначив, що належним способом захисту прав позивача на отримання публічної інформації в цих правовідносинах є визнання протиправними дій щодо продовження ВККС строку надання відповіді на запит ОСОБА_1 від 11 лютого 2019 року про інформацію.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
5. Не погодившись із указаним судовим рішенням, ВККС подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що суд першої інстанції однобічно встановив обставини справи, що призвело до ухвалення ним незаконного та необґрунтованого судового рішення.
6. Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що Комісія на запит про надання публічної інформації ОСОБА_1 від 11 лютого 2019 року листом від 15 лютого 2019 року лише повідомила позивача про продовження строку розгляду його запиту. На думку скаржника, системний аналіз частин першої та четвертої статті 20 Закону № 2939-VIсвідчить про те, що розпорядник інформації, яким є Комісія, у випадку, визначеному законом, має право продовжити строк розгляду запиту на інформацію. При цьому суд не врахував доводи ВККС про те, що у відповіді на запит ОСОБА_1 (лист Комісії від 15 лютого 2019 року № М-1034/19) запитувача повідомлено про те, що згідно з вимогами частини четвертої статті 20 Закону № 2939-VI строк розгляду його запиту на інформацію продовжено й про результати розгляду запиту його буде поінформовано в порядку та строки, визначені законом. Проте суд на порушення пункту 3 частини четвертої статті 246 КАС України щодо вимог до змісту рішення не зазначив мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного представником Комісії у судовому засіданні, щодо наявності підстав обґрунтування продовження строку розгляду запиту позивача в листі Комісії від 15 лютого 2019 року № М-1034/19. На думку скаржника, суд першої інстанції не взяв до уваги обсяг запитуваної інформації та не встановив підстави продовження строку розгляду запиту. Натомість обґрунтованість дій розпорядника інформації, спрямованих на продовження строку розгляду запиту, насамперед пов`язана із необхідністю надання великого обсягу інформації або потреби в пошуку такої інформації серед значної кількості даних.
7. Крім цього, згідно з інформацією офіційного сайту ГРД комунікація з ГРД здійснюється через адресу електронної пошти [email protected] , а інформаційний запит не містить жодної згадки про отримання запитуваної інформації з метою реалізації повноважень ГРД, а відтак обставини щодо звернення ОСОБА_1 як члена ГРД з метою виконання повноважень ГРД були повідомлені лише суду в позовній заяві як додаткова підстава для звернення з позовом, однак вони жодним чином не відносяться до інформаційного запиту ОСОБА_1 та не повинні братися до уваги при вирішенні спору стосовно забезпечення права позивача на доступ до публічної інформації.
8. До того ж зі змісту пункту 3 частини першої статті 5 КАС України вбачається, що вимога про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними може бути заявлена в адміністративному позові виключно разом із вимогою про зобов`язання відповідача утриматися від вчинення певних дій, яка повинна бути спрямована на відновлення порушеного права. Натомість в адміністративному позові ОСОБА_1 разом з вимогою про визнання протиправними дій не було заявлено жодної вимоги про зобов`язання Комісії утриматися від вчинення певних дій для відновлення його прав, які нібито були порушені Комісією як розпорядником інформації. Проте суд першої інстанції підтримав обраний позивачем спосіб захисту, що свідчить про відсутність необхідності у вжитті будь-яких заходів для відновлення прав позивача у зв`язку з відсутністю таких порушень, що стало наслідком ухвалення судом рішення, яке прямо суперечить завданням адміністративного судочинства.
9. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рух апеляційної скарги
10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 червня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВККС на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року, а ухвалою від 08 липня 2019 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
11. На час розгляду справи позивач відзиву на апеляційну скаргу не надіслав.
12. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
13. Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції
14. 11 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ВККС з письмовим запитом про отримання публічної інформації, що був направлений на електронну пошту Комісії, у якому просив:
- надати електронні копії усіх рішень колегії Комісії, ухвалених у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних суддів у складі Верховного Суду, оголошеного ВККС 02 серпня 2018 року, які надіслані на засідання Комісії у пленарному складі для їх підтримки відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 зі змінами (далі - Регламент ВККС);
- повідомити, коли вказані рішення опубліковані у відповідних досьє кандидатів, розміщених на сайті Комісії.
15. Підставами для отримання вказаної інформації позивач в запиті зазначив те, що за час проведення співбесід з кандидатами в межах конкурсу до Верховного Суду, оголошеного 02 серпня 2018 року, колегії ВККС розглядали висновки ГРД про невідповідність кандидатів критеріям доброчесності та приймали рішення про підтвердження здатності кандидатів здійснювати правосуддя з подальшим направленням цих рішень на підтвердження пленарним засіданням ВККС відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС.
16. Запитувану інформацію позивач просив надіслати в електронній формі на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.
17. 15 лютого 2019 року на електронну пошту позивача надійшла відповідь на його письмовий запит, оформлена листом за вихідним № М-1034/19, за підписом голови ВККС Козьякова С. Ю. , в якій зазначено таке: «Повідомляємо, що на підставі частини четвертої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк розгляду запиту за вх. № М/ел-1/19/27, що надійшов до Комісії 12 лютого 2019 року, продовжено. Про результати розгляду Вас буде поінформовано відповідно до законодавства України».
18. 15 березня 2019 року на електронну пошту позивача надійшла відповідь на його письмовий запит, оформлена листом за вихідним № М-11453/19 за підписом голови ВККС Козьякова С . Ю. , разом з додатками на 279 аркушах у одному примірнику.
19. Предметом спору в цій справі є дії ВККС з приводу продовження строку надання відповіді на запит ОСОБА_1 від 11 лютого 2019 року.
20. Вважаючи, що розпорядник інформації - Комісія на порушення вимог Закону № 2939-VIбезпідставно продовжила строк надання відповіді на запит про інформацію без зазначення причин продовження такого строку, ОСОБА_1 оскаржив дії відповідача до суду
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається
21. Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
22. Положеннями статті 34 Конституції України визначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
23. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом № 2939-VI, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає цей Закон.
24. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
25. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
26. Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
28. У розумінні Закону № 1402-VIII ВККС є органом, що виконує делеговані державою повноваження, а тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI є розпорядником інформації, пов`язаної з виконанням цих повноважень.
29. У пункті 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
30. За змістом частини першої статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами на інформацію.
31. Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
32. Згідно з частинами першою, четвертою статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
33. Положеннями статті 23 Закону № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
34. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.
35. Отже, право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не лише право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.
36. Як установив суд першої інстанції, відповідач на запит ОСОБА_1 від 11 лютого 2019 року про надання публічної інформації листом від 15 лютого 2019 року лише повідомив позивача про продовження строку розгляду цього запиту.
37. З огляду на встановлені обставини справи Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ВККС не виконала вимог частини четвертої статті 20 Закону № 2939-VI щодо належного обґрунтування необхідності продовження строку надання відповіді на запит ОСОБА_1
38. В апеляційній скарзі ВККСзазначає, що в адміністративному позові ОСОБА_1 разом з вимогою про визнання протиправними дій не було заявлено жодної вимоги про зобов`язання Комісії утриматися від вчинення певних дій для відновлення його прав, які нібито були порушені Комісією як розпорядником інформації. Проте суд першої інстанції підтримав обраний позивачем спосіб захисту, що свідчить про відсутність необхідності у вжитті будь-яких заходів для відновлення прав позивача у зв`язку з відсутністю таких порушень, що стало наслідком ухвалення судом рішення, яке прямо суперечить завданням адміністративного судочинства.
39. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
40. Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
41. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93).
42. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
43. У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
44. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
45. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
46. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
47. В силу приписів пункту 5 частини другої статті 23 Закону № 2939-VI позивач як запитувач інформації, попри фактичне надання відповіді на запит відповідачем, має право на оскарження несвоєчасного надання інформації, і, звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 вважав порушеними свої права внаслідок безпідставного продовження Комісією строку надання відповіді на запит на інформацію.
48. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, отримавши запит про надання публічної інформації, зобов`язаний був надати таку інформацію в п`ятиденний строк. Використати можливість ненадання такої інформації в п`ятиденний строк можливо лише за умови, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, при цьому мотиви такого продовження мають бути належним чином обґрунтовані.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
49. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
50. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
51. Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України залишити без задоволення.
2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Князєв
Суддя-доповідач О. С. Золотніков
Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко
Т. О. Анцупова Н. П. Лященко
С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
В. В. Британчук В. В. Пророк
Ю. Л. Власов Л. І. Рогач
М. І. Гриців О. С. Ткачук
Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
О. Р. Кібенко О. Г. Яновська